Постанова

від 26.03.2024 по справі 903/561/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 903/561/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Краснов Є. В., Могил С. К.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької районної військової адміністрації Волинської області

на рішення Господарського суду Волинської області від 13.09.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 у справі

за позовом Ківерцівської міської ради

до Луцької районної військової адміністрації Волинської області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1) Фонд державного майна України,

2) Луцька районна рада Волинської області,

3) державний реєстратор Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області Олімпіюк Сергій Володимирович,

4) державний реєстратор Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області Маціюк Катерина Сергіївна,

про витребування майна з чужого незаконного володіння.

У судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Кушнірук А. В., відповідача - Рогатюк Я. В., Шкода С. І. та представник Фонду державного майна України - Ломако Є. О.

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У червні 2023 року Ківерцівська міська рада (далі - позивач та/або Міськрада) звернулася до Господарського суду Волинської області з позовом до Луцької районної державної адміністрації (далі - Луцька РДА та/або відповідач) в якому просила:

- витребувати об`єкт нерухомого майна - адміністративну будівлю /А-3/ (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2440222207218) загальною площею 1202,7 кв. м, що знаходиться за адресою: вул. Незалежності, 20, м. Ківерці, Волинська область, із чужого незаконного володіння Луцької РДА на користь Ківерцівської міської територіальної громади в особі Міськради;

- витребувати об`єкт нерухомого майна - гаражі /Б-1/ (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2452047007218) загальною площею 442,5 кв. м, що знаходиться за адресою: вул. Незалежності, 20, м. Ківерці, Волинська область, з чужого незаконного володіння Луцької РДА на користь Ківерцівської міської територіальної громади в особі Міськради.

1.2. Позивач на обґрунтування позовних вимог зазначив, що адміністративне приміщення площею 1202,7 кв. м та гаражі площею 442,5 кв. м, розташовані на вул. Незалежності, 20 у м. Ківерцях, Волинської області, фактично є комунальною власністю Ківерцівської міської територіальної громади в силу приписів Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю» (далі - постанова КМУ № 311), рішення Виконавчого комітету Волинської обласної ради народних депутатів від 24.12.1991 № 260 «Про розмежування майна між суб`єктами комунальної власності» (далі - рішення від 24.12.1991 № 260) та рішення Виконавчого комітету Ківерцівської районної ради народних депутатів від 23.01.1992 № 5 «Про розмежування майна між суб`єктами комунальної власності» (далі - рішення від 23.01.1992 № 5) незалежно від того, в чиє управління воно було передане та в кого останнє перебувало на балансі.

Із посиланнями на положення статті 142 Конституції України, статей 2, 318, 328, 387, 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 59, 60, пункту 10 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» позивач наголошує на тому, що Луцька районна рада після припинення Ківерцівської районної ради як юридичної особи, але не пізніше 1 липня 2021 року була зобов`язана передати у комунальну власність територіальних громад усі об`єкти спільної власності територіальних громад району, які знаходяться на території цих територіальних громад, зокрема, адміністративне приміщення площею 1202,7 кв. м та гаражі площею 442,5 кв. м, розташовані на вул. Незалежності, 20 у м. Ківерцях, Волинської області, власником яких була ліквідована Ківерцівська районна рада та які були передані в управління Ківерцівської районної державної адміністрації (далі - Ківерцівська РДА). Однак в силу невідомих Міськраді причин, вказане адміністративне приміщення та гаражі були спочатку незаконно включені до складу державної власності, а згодом зареєстровані за Луцькою РДА.

Позивач наголошував на тому, що неодноразово звертався до Фонду державного майна України, Ківерцівської РДА та Луцької РДА, інших органів державної влади з вимогою повернути спірне нерухоме майно, однак будь-яких конкретних дій з приводу повернення цього майна вчинено не було.

1.3. Ухвалою місцевого господарського суду від 07.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1) Фонд державного майна України (01133, місто Київ, вулиця Генерала Алмазова, будинок 18/9, код ЄДРПОУ 00032945) (далі - ФДМУ);

2) Луцьку районну раду Волинської області (43016, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Ковельська, будинок 53, код ЄДРПОУ 23250933);

3) державного реєстратора Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області Олімпіюка Сергія Володимировича (45656, Волинська область, Луцький район, село Городище, вулиця Шкільна, будинок 35);

4) державного реєстратора Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області Маціюк Катерину Сергіївну (45656, Волинська область, Луцький район, село Боратин, вулиця Центральна, будинок 15).

1.4. У відзиві на позовну заяву відповідач позову не визнав та зазначав про помилковість висновків позивача щодо преюдиційності обставин, встановлених у постанові Верховного Суду від 25.01.2023 у справі № 903/933/21. Крім цього, відповідач звертав увагу на те, що: позивачем не доведено порушення його прав з боку Луцької РДА, оскільки матеріали позовної заяви не містять документальних доказів на підтвердження права власності саме міської територіальної громади (Міськради) на спірні об`єкти нерухомого майна; позивач помилково ототожнює правовий режим об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ та міст району (власність району) із правовим режимом об`єктів комунальної власності певної територіальної громади (власність Міськради); спірне нерухоме майно не було включено до жодного із переліків майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ та міст Ківерцівського району, що затверджувались Ківерцівською районною радою і як наслідок, до переліку майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ та міст Луцького району (після ліквідації районів); будь-яких підтверджень того, що рішення від 24.12.1991 № 260 та від 23.01.1992 № 5 були реалізовані позивачем не надано; датовані 1991- 1992 роками документи, на які посилається позивач на обґрунтування приналежності йому спірного майна, містять загальний характер та не стосуються конкретно майна, яке на даний час перебуває у власності держави в особі відповідача; позивач не надав документів, які б підтверджували приналежність спірних об`єктів нерухомого майна до комунальної власності міської територіальної громади, зокрема, рішення ради відповідного рівня про його будівництво, інформації про те, з якого бюджету здійснювалось фінансування, та акта введення його в експлуатацію, а у випадку передачі такого майна з державної в комунальну власність - відповідного акта прийому-передачі, як того вимагає Закон України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності»; відповідач вважає, що набув спірне майно правомірно, що підтверджується відповідними документами та фактом державної реєстрації відповідного речового права.

Серед іншого, у відзиві на позов відповідач посилався на рішення Луцької районної ради Волинської області від 15.12.2020 № 1/9 «Про початок реорганізації Горохівської, Ківерцівської, Рожищенської, Маневицької районних рад Волинської області шляхом приєднання до Луцької районної ради Волинської області», відповідно до пункту 2 якого Луцька районна рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Горохівської, Ківерцівської, Рожищенської районних рад.

1.5. ФДМУ у поясненнях на позовну заяву зазначав, що його дії стосовно внесення даних до Єдиного реєстру об`єктів державної власності (далі - Реєстр), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2004 № 467, залежать виключно від дій суб`єктів управління та ґрунтуються на поданій суб`єктом управління до ФДМУ інформації про об`єкти державної власності. На даний час в Реєстрі обліковується державне нерухоме майно, зокрема, адміністративна будівля площею 1202,7 кв. м та гаражі площею 442,5 кв. м, розташовані на вул. Незалежності, 20 у м. Ківерцях, Волинської області, яке перебуває на балансі Луцької РДА. ФДМУ просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Волинської області від 13.09.2023 у справі № 903/561/23 (суддя Дем`як В. М.), залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 (Юрчук М. І. - головуючий, судді: Тимошенко О. М., Крейбух О. Г.) позов задоволено; витребувано об`єкт нерухомого майна - адміністративну будівлю /А-3/ (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2440222207218) загальною площею 1202,7 кв. м, що знаходиться за адресою: вул. Незалежності, 20, м. Ківерці, Волинська область, з чужого незаконного володіння Луцької РДА на користь Ківерцівської міської територіальної громади в особі Міськради; витребувано об`єкт нерухомого майна - гаражі /Б-1/ (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2452047007218) загальною площею 442,5 кв. м, що знаходиться за адресою: вул. Незалежності, 20, м. Ківерці, Волинська область, з чужого незаконного володіння Луцької РДА на користь Ківерцівської міської територіальної громади в особі Міськради.

2.2. Судові рішення мотивовані тим, що внаслідок розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) на підставі рішення уряду та органів місцевого самоврядування спірні приміщення виконкому районної ради передані у комунальну власність - власність району. При цьому майновий комплекс виконавчого комітету Ківерцівської районної ради народних депутатів, його відділів і управлінь включав, зокрема, і адміністративне приміщення (будівлю) загальною площею 1202,7 кв. м та гаражі площею 442,5 кв. м, розташовані на вул. Незалежності, 20 у м. Ківерцях, Волинської області, що не заперечується та визнається сторонами. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Правонаступник районної ради ліквідованого Верховною Радою України району, після припинення відповідних районних рад як юридичних осіб, але не пізніше 1 липня 2021 року, зобов`язаний передати у комунальну власність територіальних громад усі об`єкти спільної власності територіальних громад району, які знаходяться на території цих територіальних громад, відповідно до розмежування видатків між бюджетами, встановлених Бюджетним кодексом України.

Таким чином, Луцька районна рада після припинення Ківерцівської районної ради як юридичної особи, але не пізніше 01 липня 2021 року, була зобов`язана передати у комунальну власність територіальних громад усі об`єкти спільної власності територіальних громад району, які знаходяться на території цих територіальних громад, зокрема і спірне нерухоме майно, власником якого була ліквідована Ківерцівська районна рада, та які були передані в управління Ківерцівської РДА.

Зважаючи на те, що рішення від 23.01.1992 № 5 не скасоване і є чинним, спірні приміщення на момент припинення Ківерцівської районної ради перебували у комунальній власності відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст колишнього Ківерцівського району і повинні бути переданими правонаступнику відповідно до пункту 10 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Таким чином, спірне майно не вибувало із комунальної власності, а було в подальшому протиправно набуто у власність Луцькою РДА.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

3.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Волинської області від 13.09.2023 та постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 у справі № 903/561/23, Луцька районна військова адміністрація Волинської області звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

3.2. За змістом касаційної скарги її подано на підставі положень пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

3.3. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник наголошує, що при винесенні оспорюваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій застосовано норми права, зокрема, положення статті 76 ГПК України, статей 387- 390 ЦК України без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме: від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 15.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц, від 30.11. 2022 у справі № 522/14900/19, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 20.06.2023 у справі № 362/2707/19, від 05.12.2018 у справі № 522/2202/15-ц, від 10.06.2020 у справі № 906/585/19, від 23.05.18 у справі № 916/1166/17, від 10.06.2019 у справі № 903/581/18, від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 02.11.2016 у справі № 522/10652/15-ц.

Крім цього, скаржник зазначає, що судами не було дотримано вимоги, передбачені пунктами 34, 35, 36, 43 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів.

У контексті наведених доводів скаржник, серед іншого, акцентує увагу на тому, що господарськими судами попередніх інстанцій залишено поза увагою те, що: адміністративне приміщення площею 1202,7 кв. м та гаражі площею 442,5 кв. м, розташовані за адресою: вул. Незалежності, 20 м. Ківерці, Волинська область, не були включені до жодного із переліків майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ та міст Ківерцівського району, що затверджувались Ківерцівською районною радою і, як наслідок, до переліку майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ та міст Луцького району (після ліквідації районів), натомість зазначене нерухоме майно за даними ФДМУ обліковувалось і обліковується у Реєстрі, суб`єктом управління щодо якого є місцева державна адміністрація; обставини реального утримання спірного нерухомого майна (ким, за чий рахунок), в якому розташовувалась реорганізована Ківерцівська РДА, договір оренди від 20.08.2004, який був укладений між Ківерцівською РДА (яка була орендодавцем) та Ківерцівською районною радою (яка була орендарем), рахунки про сплату орендарем комунальних послуг та послуг з утримання адміністративного приміщення; а також те, що видатки на утримання спірного майна не планувалися і не здійснювалися ні з бюджету Ківерцівської районної ради, ні з бюджету Міськради, а планувались і планюються у кошторисах реорганізованої Ківерцівської РДА (на даний час Луцької РДА) та здійснювались і здійснюються за рахунок державного бюджету з наступним відображенням у фінансовій та бюджетній звітності, що подається до Державної казначейської служби України.

Луцька районна державна (військова) адміністрація набула права державної власності на оспорювані об`єкти нерухомого майна як правонаступник реорганізованої Ківерцівської РДА на підставі передавального акта, затвердженого розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 02.04.2021 № 161 «Про затвердження передавальних актів» та даних Реєстру, сформованих ФДМУ.

Звертаючи увагу на положення статей 328, 329 ЦК України, скаржник зазначає, що, надаючи правову оцінку рішенню Міськради від 05.02.2021 № 5/2 «Про надання згоди на безоплатне прийняття нерухомого майна державної власності до комунальної власності Ківерцівської міської територіальної громади», яким остання надавала згоду на прийняття спірного нерухомого майна державної власності до комунальної власності, отже, тим самим визнавала, що вказане майно є державним та рішенню від 21.07.2023 № 28/20 «Про надання згоди на безоплатне прийняття нерухомого майна до комунальної власності Ківерцівської міської територіальної громади» судами попередніх інстанцій не було враховано положення статті 3 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності», а саме, що ініціатива щодо передачі об`єктів права державної власності виходить відповідно від органів, уповноважених управляти державним майном. При цьому посилання судів на положення вказаного Закону не можна вважати його врахуванням, оскільки насправді положень вказаного Закону вони не застосували, адже належним чином не оцінили усі наявні у матеріалах докази, з яких можна було встановити обставини, які входять до предмета доказування у цьому спорі, що пов`язаний із витребування майна із чужого незаконного володіння. Отже, до спірних правовідносин належні до застосування норми Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» та постанови Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 № 1482 «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» застосовані не були, що в силу частин 1, 3 статті 311 ГПК України вважається неправильним застосуванням норм матеріального права і є підставою для скасування судових рішень.

Хибним, на думку скаржника, є твердження судів про наявність у Міськради права власності на спірне нерухоме майно з підстав його розміщення на земельній ділянці, розташованій на території міської територіальної громади, оскільки чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості (а не навпаки), що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який знаходить свій прояв у положеннях статті 377 ЦК України та статей 92, 120, 123 Земельного кодексу України (постанова Великої Палати Верховного Суд від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16). Отже, розташування земельної ділянки в межах населеного пункту не визначає її приналежність виключно до комунальної власності та не встановлює автоматичної приналежності об`єкта нерухомості до комунальної власності.

Водночас скаржник зауважує, що зазначена у рішенні суду земельна ділянка не є сформованою (не визначений кадастровий номер), а отже, її розташування в межах населеного пункту визначає Міськраду лише як суб`єкта, уповноваженого на її формування та розпорядження нею, відповідно до вимог чинного законодавства.

За твердженням скаржника, помилкового висновку дійшла також колегія суддів апеляційного суду і про те, що дії державного реєстратора (не зазначено якого) стосовно прийняття рішення про вчинення реєстрації права державної власності на спірне приміщення за Луцькою РДА суперечать нормам статті 10, пунктам 3, 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та пункту 44 Порядку реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, чим порушено права комунальної власності Ківерцівської районної ради. Так, у матеріалах справи наявне рішення Луцької районної ради Волинської області від 15.12.2020 № 1/9 «Про початок реорганізації Горохівської, Ківерцівської, Рожищенської, Маневицької районних рад Волинської області шляхом приєднання до Луцької районної ради Волинської області». Дане рішення слугує підтвердженням того, що на момент проведення державним реєстратором реєстраційних дій за заявою Луцької РДА Ківерцівська районна рада припинила здійснювати публічно-владні повноваження як орган місцевого самоврядування. Отже, вчинені Луцькою РДА дії, так як і дії державного реєстратора, не могли призвести до протиправного позбавлення права комунальної власності останньої.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є юридичним фактом, який полягає в офіційному визнанні та підтвердженні державою набутого особою речового права на нерухомість та є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав. При цьому реєстрація хоча і є необхідною умовою, з якою закон пов`язує виникнення речових прав на нерухоме майно, однак реєстраційні дії є похідними від юридичних фактів, на підставі яких виникають, припиняються чи переходять речові права, тобто державна реєстрація сама по собі не є способом набуття права власності.

Ототожнювати факт набуття права власності з фактом його державної реєстрації, а тим більше тлумачити факт державної реєстрації як підставу виникнення такого права є логічною та юридичною помилкою, намаганням підмінити поняття причини та наслідку.

Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17).

Витребування майна в порядку віндикації є спором про право і не підлягають дослідженню судами в рамках даної справи владні управлінські рішення та дії державних реєстраторів (у висновках судів попередніх інстанцій описано дії лише одного державного реєстратора, хоча у справу залучено двох), які у межах спірних правовідносин діють як суб`єкти владних повноважень.

Крім того, відповідно до статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь- яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

За твердженням скаржника, суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення, які не відповідають умовам мотивованості (обґрунтованості), що потягло за собою ряд негативних наслідків для учасників справи. Зокрема, для Луцької районної державної (військової) адміністрації постановлення немотивованого (не достатньо мотивованого) рішення означає, що доводи та аргументи, а також надані для доведення певних обставин справи докази, не були почуті та належним чином оцінені судами попередніх інстанцій, що, у свою чергу, призвело до позбавлення її як законного володільця права власності на спірні об`єкти нерухомого майна.

3.4. Міськрада у відзиві просить рішення та постанову залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами

4.1. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, нерухоме майно, яке є предметом спору в даній справі - адміністративне приміщення площею 1202,7 кв. м та гаражі площею 442,5 кв. м, розташовані на вул. Незалежності, 20 у місті Ківерцях, Волинської області, побудовані в 1979 році, що підтверджене Технічними паспортами на об`єкти нерухомого майна реєстрові номери 799-2015, 800-2015, 801-2015, виготовленими Товариством з обмеженою відповідальністю «Арт Буд Проєкт» 07.12.2015.

Власником/фондоутримувачем у свідоцтвах визначено Ківерцівську РДА. Державна реєстрація власності/свідоцтво про право власності на той час вчинена не була.

Постановою КМУ № 311 затверджено перелік державного майна України, що передається у власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), і установлено, що загальнодержавною власністю є державне майно України, крім майна, яке належить до комунальної власності. Зобов`язано міністерства та відомства України, а також органи, які уповноважені управляти державним майном, здійснити передачу державного майна, яке перебуває у їх віданні, до комунальної власності згідно з переліком.

У пункті 3 постанови КМУ № 311 визначено, що розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя провадиться облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами з участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів; розмежування майна між власністю районів, міст обласного підпорядкування та власністю інших адміністративно-територіальних одиниць провадиться виконкомами районних і міських Рад народних депутатів з участю виконкомів районних у містах, міських районного підпорядкування, селищних і сільських Рад народних депутатів.

Так, на виконання постанови КМУ № 311 рішенням від 24.12.1991 № 260 з огляду на пропозиції міськрайвиконкомів було затверджено переліки майна, яке передається у власність області, районів та міст обласного підпорядкування.

Відповідно до пунктів 3.1- 3.3 зазначеного рішення від 24.12.1991 № 260 державне майно, крім майна, яке належить до обласної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю. Розмежування майна між власністю районів та власністю інших адміністративно-територіальних одиниць провадиться виконкомами районних рад народних депутатів з участю виконкомів міських (районного підпорядкування), селищних і сільських рад народних депутатів. Передача державного майна, яке перебуває у віданні міністерств і відомств України, інших органів, уповноважених управляти державним майном, до складу комунальної власності, а також від однієї адміністративно-територіальної одиниці до іншої, здійснюється безоплатно відповідно до порядку, передбаченого постановою Ради Міністрів УРСР від 28.04.1980 № 385 «Про порядок передачі підприємств, об`єднань, організацій, установ, будинків і споруд».

Зазначеним рішенням від 24.12.1991 № 260 затверджено переліки майна, що передається у власність області, районів та міст обласного підпорядкування.

Із наявного у справі переліку майна вбачається, що у власність міст обласного підпорядкування було передано майнові комплекси виконкомів районних рад народних депутатів у Волинській області, їх відділів та управлінь, районні бюджети. Відповідно до переліку майна, що передається у власність районів, включено майно і фінанси виконкомів місцевих Рад народних депутатів. Зміст перших і других аркушів зазначених переліків в тому форматі, як вони надані суду, є очевидно суперечливим, зокрема, щодо передачі містам обласного підпорядкування районних бюджетів та майнових комплексів виконкомів районних рад народних депутатів і навпаки - передачі бюджетів міст обласного підпорядкування у власність районів, що може свідчити про помилку у форматуванні переліків, які вже передані до Державного архіву.

Разом з тим зміст переліків, затверджених рішенням від 24.12.1991 № 260, підтверджує, що майновий комплекс виконкому районної Ради народних депутатів не належить до загальнодержавної (республіканської) власності.

У подальшому, 23.01.1992 Виконавчий комітет Ківерцівської районної ради народних депутатів Волинської області на виконання постанови КМУ № 311 та рішення від 24.12.1991 № 260 прийняв рішення № 5, яким затвердив переліки майна, яке передається у власність району, міської, селищних та сільських Рад народних депутатів.

З вказаного рішення від 23.01.1992 № 5 та переліку майна, що передається у власність району, вбачається, що майно Виконкому Ківерцівської районної ради народних депутатів, його відділів та управління, районний бюджет передано у власність району.

Таким чином, внаслідок розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю на підставі рішення уряду об`єкти нерухомого майна передані до комунальної власності - власності адміністративно-територіальних одиниць.

Як убачається з матеріалів справи та установлено судами попередніх інстанцій, відповідно до розпорядження представника Президента України від 04.05.1992 № 12 у зв`язку із утворенням Ківерцівської РДА припинено діяльність Виконавчого комітету Ківерцівської районної ради народних депутатів. Визначено, що Ківерцівська РДА є правонаступником Виконавчого комітету Ківерцівської районної ради народних депутатів щодо прийнятих ним рішень, взятих зобов`язань та покладених на нього законодавством обов`язків. При цьому майно Виконавчого комітету Ківерцівської районної ради народних депутатів, а також майно, що належить до комунальної власності району, передано в управління Ківерцівської РДА, яке перебувало в неї на балансі до припинення діяльності.

Внаслідок такої передачі майна Виконавчого комітету Ківерцівської районної ради народних депутатів, а також майна, що належить до комунальної власності району, передача спірного приміщення з комунальної до загальнодержавної (республіканської) власності не відбулась.

Так, майно, передане в управління і без конкретного переліку, тоді як на передачу власності має бути рішення власника або уповноваженого ним органу.

У подальшому Ківерцівська РДА була реорганізована шляхом приєднання до Луцької РДА на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 № 1635-р «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій» та постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 № 1321 «Про затвердження Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також право наступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються».

Згідно з передавальними актами, затвердженими розпорядженням голови Волинської обласної державної адміністрації від 02.04.2021 № 3161 правонаступникові майна, прав та обов`язків Ківерцівської РДА - Луцькій РДА передано до сфери управління державне майно.

Матеріалами справи підтверджено, що Луцька РДА звернулася до ФДМУ з листом від 23.03.2021 № 563/19/2-21 щодо надання витягу з Реєстру про нерухоме майно, зокрема розташоване за адресою: вул. Незалежності, 20, м. Ківерці, Волинська область.

ФДМУ на вказаний запит листом від 29.06.2021 № 10-15-145 повідомив, що витяг за встановленою формою щодо окремого об`єкта відповідно до пункту 9 Порядку та умов користування Єдиним реєстром об`єктів державної власності, затвердженого наказом від 23.03.2005 № 622, надав зауваження, зазначивши, зокрема, що суб`єктом управління до ФДМУ надані не в повному обсязі відомості стосовно майна, відомості щодо інвентарного номера, площі забудови майна, які зазначені у запиті, не збігаються з даними, що надані суб`єктом управління до Реєстру, не оновлювалися відомості щодо дати проведення інвентаризації/розрахунку первісної (переоціненої) і залишкової вартості основних засобів та їх вартісних показників, та повідомлено Луцьку РДА про необхідність вжиття заходів щодо усунення розбіжностей та надання до ФДМУ зазначених відомостей про майно з метою внесення їх до Реєстру в установленому порядку та відповідно до вимог нормативно-правових актів.

Луцька РДА звернулася з листом до Управління економічного розвитку та торгівлі Волинської обласної держаної адміністрації, в якому просила внести відомості про державне майно згідно з формою 2б, затвердженою наказом ФДМУ від 03.02.2006 № 197, до автоматизованої системи «Юридичні особи». Додатком була форма 2б з відомостями, зокрема, про адміністративну будівлю площею 1202, кв. м та гаражі площею 442,5 кв. м, розташовані за адресою: вул. Незалежності, 20, м. Ківерці, Волинська область.

У подальшому листом від 13.07.2021 № 1624/22/2-21 Луцька РДА повторно звернулася до ФДМУ з проханням надати витяг з Реєстру щодо державного майна, що знаходиться за адресою: вул. Незалежності, 20, м. Ківерці, Волинська область.

Матеріалами справи підтверджується, що на вказаний запит ФДМУ листом від 27.09.2021 № 10-15-22474 були надані: витяги з Реєстру щодо окремого нерухомого державного майна, зокрема, що знаходиться за адресою: вул. Незалежності, 20, м. Ківерці, Волинська область, - вже після вчинення державної реєстрації прав та їх обтяжень державним реєстратором.

Реєстраторами Городищенської та Боратинської ОТГ було зареєстровано право державної власності на вказані об`єкти за Луцькою РДА, зокрема, адміністративне приміщення площею 1202,7 кв. м та гаражі площею 442,5 кв. м, розташовані на вул. Незалежності, 20, у місті Ківерцях, Волинської області.

Ураховуючи наведені обставини, Міськрада звернулася до місцевого господарського суду з позовом у цій справі, наголошуючи, що спірне нерухоме майно є комунальною власністю Ківерцівської міської територіальної громади.

5. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, касаційний господарський суд переглядає оскаржувані рішення та постанову в межах доводів та вимог касаційної скарги.

5.2. Частиною 2 статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів (стаття 16 ЦК України).

При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (стаття 142 Конституції України).

Відповідно до статті 2 ЦК України територіальні громади є учасниками цивільних відносин та можуть виступати суб`єктами права власності.

Згідно із статтею 318 ЦК України суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим законно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом (стаття 328 ЦК України).

Частиною 2 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

У пункті 10 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що з набранням чинності цим Законом майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст.

Майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні і обласні ради або уповноважені ними органи.

Суди попередніх інстанцій встановили, що нерухоме майно, яке є предметом спору в даній справі, - адміністративне приміщення площею 1202,7 кв. м та гаражі площею 442,5 кв. м, розташоване на вул. Незалежності, 20, у місті Ківерцях, Волинської області, побудовані у 1979 році, що підтверджене технічними паспортами на об`єкти нерухомого майна, реєстрові номери 799-2015, 800-2015, 801-2015, виготовленим Товариством з обмеженою відповідальністю «Арт Буд Проєкт» 07.12.2015.

Власником/фондоутримувачем у свідоцтвах визначено Ківерцівську РДА. Державна реєстрація власності/свідоцтво про право власності на той час не вчинена.

Разом з тим судами попередніх інстанцій установлено, що у серпні 2021 року реєстраторами Городищенської та Боратинської ОТГ зареєстровано право державної власності на вказані об`єкти нерухомого майна за Луцькою РДА.

У статті 87-1 Цивільного кодексу УРСР (на час побудови спірних приміщень) передбачалось, що майно, закріплене за державними організаціями, перебуває в оперативному управлінні цих організацій, які здійснюють у межах, встановлених законом, відповідно до цілей їх діяльності, планових завдань і призначення майна, права володіння, користування і розпорядження майном.

Згідно з нормами чинного законодавства ФДМУ відповідно до пункту 7 статті 5 Закону України «Про Фонд державного майна України» забезпечує відповідно до Закону України «Про управління об`єктами державної власності» формування і ведення Єдиного реєстру об`єктів державної власності, є його розпорядником, згідно з наданою суб`єктами управління інформацією щодо об`єктів державної власності.

Відповідно до пункту 1 Положення про Єдиний реєстр об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2004 № 467 (далі - Положення № 467), Реєстр є автоматизованою системою збирання, обліку, накопичення, оброблення, захисту та надання інформації про нерухоме майно.

Так, вказаними вище законами, та постановами Кабінету Міністрів України від 14.04.2004 № 467 «Про затвердження Положення про Єдиний реєстр об`єктів державної власності», від 30.11.2005 № 1121 «Про затвердження Методики проведення інвентаризації об`єктів державної власності» визначено, що Реєстр формується та ведеться ФДМУ згідно з наданою суб`єктами управління інформацією щодо об`єктів державної власності. Інформаційна частина Реєстру формується ФДМУ на підставі даних органів, уповноважених управляти об`єктами державної власності, Держкомстату, Державної податкової адміністрації, НКЦПФР, Держпідприємництва, Держгеокадастру, Антимонопольного комітету.

Отже, дії ФДМУ щодо внесення даних до Реєстру залежать виключно від дій суб`єктів управління та ґрунтуються на поданій суб`єктом управління до Фонду інформації.

Суб`єкти управління об`єктами державної власності: несуть відповідальність за проведення інвентаризації державного майна, яка проводиться раз на рік (станом на 31 грудня) та позапланово; ведуть облік об`єктів державної власності, які належать до сфери їх управління та підлягають внесенню до Реєстру; здійснюють контроль за повнотою даних Реєстру та їх відповідністю встановленим вимогам; передають щокварталу до ФДМУ інформацію для внесення змін до Реєстру в паперовому виді за формами, затвердженими наказом ФДМУ від 03.02.2006 № 197 «Про затвердження форм надання відомостей про об`єкти державної власності» (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 04.04.2006 за № 380/12254) та в електронному виді засобами автоматизованої системи «Юридичні особи».

Згідно з пунктом 4 Положення № 467 органи, уповноважені управляти об`єктами державної власності, здійснюють контроль за повнотою даних Реєстру та їх відповідністю встановленим вимогам. Зміна інформації в Реєстрі, розміщеної та/або наданої органами, уповноваженими управляти об`єктами державної власності, здійснюється шляхом надання такими органами до Фонду актуальної інформації щодо об`єктів державної власності.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ФДМУ у своїх поясненнях з приводу надання Луцькій РДА витягу з Реєстру щодо окремого нерухомого державного майна, розташованого за адресою: вул. Незалежності, 20, м. Ківерці, Волинська область, зазначив, що дії ФДМУ щодо внесення даних до Реєстру залежать виключно від дій суб`єктів управління та ґрунтуються на поданій суб`єктом управління до ФДМУ інформації, та послався на практику Верховного Суду. Так, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 у справі № 440/3716/18 зазначено, що: «Фонд держмайна уповноважений на ведення та зберігання даних у Єдиному реєстрі об`єктів державної власності, однак відомості, на підставі яких наповнюється Реєстр, подаються органами, що набули речових прав на об`єкти нерухомого майна державної власності».

Також ФДМУ у своїх поясненнях посилався пункт 44 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 № 553), де визначено процедуру державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна державної або комунальної власності, будівництво якого завершено та право власності на який не зареєстровано до 01 січня 2013 року, за відсутності документа, що посвідчує набуття права державної або комунальної власності на такий об`єкт.

Судом апеляційної інстанції при цьому встановлено, що необхідні відомості до Реєстру щодо спірних приміщень як державного майна не вносились; в установленому порядку будь які відомості щодо проведення інвентаризації державного майна (раз на рік (станом на 31 грудня) та позапланово) та інформація щокварталу для внесення змін до Реєстру в паперовому виді за формами, затвердженими наказом ФДМУ від 03.02.2006 № 197, до ФДМУ не надавались. Витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності був сформований після вчинення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Крім того, під час розгляду даного спору судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем та ФДМУ не надано первинних доказів, які стали підставою для реєстрації реєстраторами Городищенської та Боратинської ОТГ права державної власності за Луцькою РДА, зокрема, щодо адміністративного приміщення площею 1202,7 кв. м та гаражів площею 442,5 кв. м, розташованих на вул. Незалежності, 20, у м. Ківерцях, Волинської області.

Відповідно до пункту 44 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Порядок) для державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об`єкт державної або комунальної власності, будівництво якого завершено та право власності на який не зареєстровано до 01 січня 2013 року, за відсутності документа, що посвідчує набуття права державної або комунальної власності на такий об`єкт, подаються: технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо такого об`єкта.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Пунктами 3, 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що рішення про відмову в державній реєстрації прав приймається, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Як убачається з матеріалів справи та установлено судами попередніх інстанцій, із пояснень відповідача та ФДМУ, для державної реєстрації права державної власності на спірне нерухоме майно представником Луцької РДА державним реєстраторам було подано відомості за даними Реєстру від 29.06.2021 №10-15-14594, видані ФДМУ.

Так, у листі від 29.06.2021 № 10-15-14594 ФДМУ повідомив, що в Реєстрі обліковується нерухоме державне майно за місцезнаходженням: вул. Незалежності, 20, м. Ківерці, Волинська область, однак відомості стосовно майна, зазначеного у запиті, до ФДМУ надані не в повному обсязі.

Через це вказаний лист від 29.06.2021 № 10-15-14594 не був витягом з Реєстру об`єктів державної власності щодо такого об`єкта, як це передбачено 44 вищезазначеного Порядку.

Проте, як убачається з матеріалів справи та установлено судами попередніх інстанцій, витяги з Реєстру щодо окремого нерухомого державного майна, зокрема, розташованого за адресою: вул. Незалежності, 20, м. Ківерці, Волинська область, на запит Луцької РДА від 13.07.2021 № 1624/22/2-21 були надані ФДМУ листом від 27.09.2021 №10-15-22474 - після вчинення державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Суди доцільно звернули увагу на те, що на підтвердження набуття права державної або комунальної власності на об`єкт Луцькою РДА було подано розпорядження Волинської обласної державної адміністрації від 15.01.2021 № 5 «Про утворення комісії з реорганізації Горохівської, Ківерцівської та Рожищенської державних адміністрацій» (далі - розпорядження від 15.01.2021 № 5) та розпорядження від 02.04.2021 № 161 Волинської обласної державної адміністрації «Про затвердження передавальних актів» (далі - розпорядження від 02.04.2021 № 161.

За таких підстав є правомірними висновки судів попередніх інстанцій про те, що розпорядження від 15.01.2021 № 5 та від 02.04.2021 № 161 не могли бути оцінені як набуття права державної власності на нерухоме майно з урахуванням вищенаведених норм Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» без з`ясування належності приміщення до спільної власності територіальних громад району та прийняття відповідних рішень, зокрема безпосередньо територіальною громадою міста, на території територіальної громади якого знаходяться приміщення.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли цілком логічного висновку про те, що на підставі перелічених документів дії реєстратора стосовно прийняття рішення та вчинення реєстрації права державної власності на спірне нерухоме майно за Луцькою РДА суперечать положенням статті 10, пунктів 3, 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та пункту 44 Порядку, чим порушено право комунальної власності.

При цьому суд апеляційної інстанції правомірно погодився з місцевим господарським судом стосовно того, що рішення Міськради від 05.02.2021 № 5/2 та від 21.07.2023 № 28/20, якими надано згоду на безоплатне прийняття нерухомого майна у комунальну власність Ківерцівської міської територіальної громади згідно з додатками № 1 до рішень, зокрема, адміністративного приміщення площею 1202,7 кв. м та гаражів площею 442,5 кв. м, розташованих на вул. Незалежності, 20, у м. Ківерцях, Волинської області, є правомірним та таким, що відповідає вимогам пункту 10 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Верховний Суд звертає увагу на те, що згідно із частиною 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до положень статі 86 Цивільного кодексу УРСР, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, що пов`язується із постановою КМУ № 311, право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Відносини власності регулюються Законом України «Про власність», цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Так, відповідно до статті 31 Закону України «Про власність» від 07.02.1991 (який діяв до 20.06.2007, та втратив чинність на підставі Закону України від 27.04.2007 № 997-V) до державної власності в Українській РСР належали загально-державна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).

У статтях 32, 33 вказаного Закону було визначено, що суб`єктом права загальнодержавної (республіканської) власності є держава в особі Верховної Ради Української РСР, і суб`єктом права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів. Управління державним майном від імені народу (населення адміністративно-територіальної одиниці) здійснює відповідно Верховна Рада Української РСР і місцеві Ради народних депутатів Української РСР, а також уповноважені ними державні органи.

Відповідно до статті 35 цього Закону об`єктами права комунальної власності є майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об`єкти житлово-комунального господарства; майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров`я, торгівлі, побутового обслуговування; майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв`язку та інформації, включаючи націоналізоване майно, передане відповідним підприємствам, установам, організаціям; а також інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території.

При цьому у комунальній власності перебувало також майно, передане у власність області, району чи іншої адміністративно-територіальної одиниці іншими суб`єктами права власності, як це передбачалося частиною 2 статі 35 Закону України «Про власність».

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 23.01.1992 на виконання постанови КМУ № 311 та рішення від 24.12.1991 № 260 Виконавчим комітетом Ківерцівської районної ради народних депутатів Волинської області прийнято рішення № 5 та затверджено переліки майна, яке передається у власність району, міської, селищних та сільських Рад народних депутатів. Перелік майна, що передається у власність району, містить майно виконкому районної ради народних депутатів, його відділів та управління, районний бюджет.

Ураховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що внаслідок розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю на підставі рішення уряду та органів місцевого самоврядування спірні приміщення виконкому районної ради передані у комунальну власність - власність району.

При цьому суди доречно зазначили, що майновий комплекс Виконавчого комітету Ківерцівської районної ради народних депутатів, його відділів і управлінь, включав, зокрема, і адміністративне приміщення (будівля) загальною площею 1202,7 кв. м та гаражі площею 442,5 кв. м, розташовані на вул. Незалежності, 20, у м. Ківерцях, Волинської області.

Частиною 8 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Абзацами 1- 5 пункту 10 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що з набранням чинності цим Законом майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст.

Майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні та обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу.

За пропозицією сільських, селищних, міських рад районні, обласні ради повинні приймати рішення про передачу до комунальної власності відповідних територіальних громад окремих об`єктів, спільної власності територіальних громад, які знаходяться на їх території і задовольняють колективні потреби виключно цих територіальних громад.

Правовий режим майна спільної власності територіальних громад визначається законом.

Правонаступник районної ради, ліквідованого Верховною Радою України району, після припинення відповідних районних рад як юридичних осіб, але не пізніше 1 липня 2021 року, зобов`язаний передати у комунальну власність територіальних громад усі об`єкти спільної власності територіальних громад району, які знаходяться на території цих територіальних громад, відповідно до розмежування видатків між бюджетами, встановлених Бюджетним кодексом України.

У постанові від 07.06.2023 у справі № 917/183/21 Верховний Суд виснував, що, виходячи із системного аналізу приписів пункту 10 розділу V названого Закону, вбачається два випадки передачі об`єктів спільної власності територіальних громад району у комунальну власність територіальних громад: 1) за заявницьким принципом, тобто за пропозицією сільських, селищних, міських рад рішенням, зокрема районної ради (абзац 3 пункту 10 розділу V Закону); 2) на виконання зобов`язання, встановленого Законом, правонаступником районної ради району, ліквідованого Верховною Радою України, після припинення відповідних районних рад як юридичних осіб, але не пізніше 1 липня 2021 року (абзац 4 пункту10 розділу V Закону).

При цьому за своїм змістом приписи абзаців 3 та 4 пункту 10 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» мають імперативний характер, позаяк у співвідношенні із частиною 8 статті 60 цього Закону встановлюють два випадки обов`язкової передачі районною чи обласною радою об`єктів спільної власності територіальних громад на користь конкретної територіальної громади району чи області незалежно від наявності згоди інших територіальних громад району чи області на передачу вказаних об`єктів.

У першому випадку (абзац 3 пункту 10 розділу V Закону) передачі до комунальної власності відповідних територіальних громад підлягає майно (що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст), яке знаходиться на території цих громад та задовольняє виключно їх потреби.

Тобто за заявницьким принципом (перший випадок) районна рада у прийнятті рішення про передачу об`єкта спільної власності району повинна керуватися наявністю двох обов`язкових критерієв: 1) об`єкт спільної власності територіальних громад знаходиться на території територіальної громади (сільської, селищної, міської, об`єднаної); 2) відповідний об`єкт задовольняє колективні потреби виключно тієї територіальної громади, на території якої він знаходиться.

У другому випадку (абзац 4 пункту 10 розділу V Закону) - на виконання зобов`язання, покладеного законом на правонаступника районної ради району, ліквідованого Верховною Радою України, об`єкти спільної власності району передаються за такими двома обов`язковими критеріями: 1) об`єкти спільної власності територіальних громад знаходяться на території громади (сільської, селищної, міської, об`єднаної); 2) відповідно до розмежування видатків між бюджетами, встановлених Бюджетним кодексом України.

З огляду на встановлені обставини цієї справи, висновки судів попередніх інстанцій про те, що Луцька районна рада, після припинення Ківерцівської районної ради як юридичної особи, але не пізніше 01 липня 2021 року, була зобов`язана передати у комунальну власність територіальних громад усі об`єкти спільної власності територіальних громад району, які знаходяться на території цих територіальних громад, зокрема, і адміністративне приміщення площею 1202,7 кв. м та гаражі площею 442,5 кв. м, розташовані на вул. Незалежності, 20, у м. Ківерцях, власником яких була ліквідована Ківерцівська районна рада та які були передані в управління Ківерцівської районної державної адміністрації, є правомірними.

Згідно з пунктом 2 рішення Луцької районної ради Волинської області від 15.12.2020 № 1/9 «Про початок реорганізації Горохівської, Ківерцівської, Рожищенської, Маневицької районних рад Волинської області шляхом приєднання до Луцької районної ради Волинської області"», Луцька районна рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Горохівської, Ківерцівської, Рожищенської районних рад та Маневицької районної ради з урахуванням приписів підпунктів 13,14 пункту 6-2 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Так, за загальним правилом, передбаченим частиною 8 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», об`єкти права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст району та області, управління якими здійснюють районні та обласні ради, не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо зазначених територіальних громад або відповідних рішень рад чи уповноважених ними органів, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно визначати правову долю об`єктів комунальної власності, в тому числі тих, що перебувають у спільній власності сіл, селищ, міст та знаходяться в управлінні районної або обласної ради, шляхом прийняття відповідних рішень мають право безпосередньо територіальні громади сіл, селищ, міст або їх представницькі органи - відповідні місцеві ради.

Отже, як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, приміщення (будівля) загальною площею 1202,7 кв. м та гаражі площею 442,5 кв. м знаходяться на території Ківерцівської міської територіальної громади і територіальна громада заявила шляхом прийняття рішення про їх передачу територіальній громаді міста.

При цьому матеріали справи не містять доказів того, що будь-яка інша територіальна громада, що входить до складу колишнього Ківерцівського району, крім Ківерцівської міської територіальної громади, з урахуванням розмежування видатків між бюджетами, претендує на спірне майно та надала згоду на його прийняття.

Як уже зазначалося, Міськрадою було прийнято рішення від 05.02.2021 № 5/2 та від 21.07.2023 № 28/20, якими надано згоду на безоплатне прийняття нерухомого майна у комунальну власність Ківерцівської міської територіальної громади.

Крім того, листом від 22.02.2021 № 270/02-02/2-21 Міськрада зверталася до голови Луцької районної державної адміністрації, в якому просила посприяти у безоплатній передачі нерухомого майна Ківерцівського району, що було в управлінні Ківерцівської районної державної адміністрації відповідно до розпорядження представника Президента України від 04.05.1992 № 12, у комунальну власність Ківерцівської міської територіальної громади. Зазначено при цьому, що вказане майно розміщене на території Ківерцівської міської територіальної громади та потрібне для міської громади для розміщення Ківерцівської міської ради та її структурних підрозділів.

У подальшому 11.08.2021 Міськрадою прийнято рішення № 11/99, яким схвалено текст звернення депутатів Міськради до Президента України щодо сприяння у безоплатній передачі нерухомого майна комунальної власності Ківерцівського району в межах реформи децентралізації з метою формування ефективного місцевого самоврядування та територіальної організації.

Однак Луцькою РДА вчинені дії щодо внесення відомостей до Реєстру.

Судами попередніх інстанцій цілком обґрунтовано зазначено, що в даному випадку державна реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за Ківерцівською районною радою не була вчинена, оскільки на час набуття власності діяло законодавство, зокрема норми Цивільного кодексу УРСР, що не передбачали обов`язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень. Так, відповідно до частини 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Із листа Луцької РДА від 29.06.2021№ 1436/17/2-21, який адресований Управлінню економічного розвитку та торгівлі Волинської обласної державної адміністрації, вбачається, що будь-які правовстановлюючі документи, що підтверджують право власності Ківерцівської РДА як попереднього власника спірного майна відсутні, що підтверджує обставину, за котрої спірне майно не перебувало у власності Ківерцівської РДА як попередника прав Луцької РДА, а перебувало лише на його балансі.

Отже, суди дійшли правомірного висновку, що спірне майно згідно з пунктом 2 розпорядження представника Президента України від 04.05.1992 № 12 було передано в управління Ківерцівської РДА, однак право управління майном, надане Ківерцівській РДА, не давало останній повноважень передавати його у державну власність чи на баланс Луцької РДА, оскільки майно є комунальною власністю і розпоряджатись останнім могла лише Ківерцівська районна рада.

Зважаючи на те, що рішення від 23.01.1992 № 5 не скасоване і є чинним, спірні приміщення на момент припинення Ківерцівської районної ради перебували у комунальній власності відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст колишнього Ківерцівського району і повинні бути передані правонаступнику відповідно до пункту 10 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Таким чином, встановлені обставини справи в силу вимог законодавства свідчать про те, що спірне майно не вибувало із комунальної власності, а було в подальшому протиправно набуто у власність Луцькою РДА, що, в свою чергу, спростовує твердження скаржника про правомірність реєстрації спірного майна за останнім на праві державної власності.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Право комунальної власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками, що належать територіальній громаді.

Оскільки приміщення (будівля) загальною площею 1202,7 кв. м. та гаражі площею 442,5 кв. м знаходяться на земельній ділянці, розташованій на території Ківерцівської міської територіальної громади, то територіальна громада має право володіти, користуватися і розпоряджатися земельною ділянкою, на якій розташоване це майно.

За змістом статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Суди попередніх інстанцій, розглядаючи спір у цій справі, врахували, зокрема, правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, згідно з якими концепція «книжкового володіння» побудована на тому, що факт володіння нерухомим майном підтверджується державною реєстрацією права власності на таке майно.

Водночас, як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість ця особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем останнього, але не набуває право володіння допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчує державна реєстрація права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним).

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц та від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, які також цілком доцільно враховані судами попередніх інстанцій.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем.

Судове рішення про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно виключно у разі, якщо право власності на це майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Оскільки Ківерцівська міська територіальна громада не може реалізувати своє право володіння, користування та розпорядження спірним нерухомим майном через реєстрацію права власності на нього за іншою особою - Луцькою РДА, позов про витребування спірного нерухомого майна з незаконного володіння такої особи поновить порушене право позивача та ефективно його захистить.

Крім цього, судами попередніх інстанцій правомірно врахована постанова Верховного Суду від 25.01.2023 у справі № 903/933/21 за позовом Міськради до Луцької районної військової адміністрації (Луцької РДА), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: державний реєстратор Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області Олімпіюк Сергій Володимирович, ФДМУ, Луцька районна рада, про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права державної власності на об`єкт нерухомого майна із одночасним припиненням іншого речового права (права власності) на об`єкт нерухомого майна та одночасним встановленням іншого речового права, в якій Суд наголосив, що коли право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна.

Зважаючи на встановлені у цій справі обставини того, що спірне нерухоме майно є комунальною власністю та не вибувало із комунальної власності, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що позовні вимоги Міськради про витребування з незаконного володіння Луцької РДА нерухомого майна, а саме: адміністративної будівлі /А-3/ (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2440222207218) загальною площею 1202,7 кв. м та гаражів /Б-1/ (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2452047007218) загальною площею 442,5 кв. м, розташованих за адресою: вул. Незалежності, 20, м. Ківерці, Волинська область, підлягають задоволенню.

Доводи касаційної скарги наведеного не спростовують. Зокрема, посилання скаржника на неврахування правових висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 15.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц, від 30.11. 2022 у справі № 522/14900/19, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 20.06.2023 у справі № 362/2707/19, від 05.12.2018 у справі № 522/2202/15-ц, від 10.06.2020 у справі № 906/585/19, від 23.05.18 у справі № 916/1166/17, від 10.06.2019 у справі № 903/581/18, від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 02.11.2016 у справі № 522/10652/15-ц, колегією суддів відхиляються, оскільки, по-перше, висновки щодо застосування норм права, які викладені у зазначених постановах Верховного Суду, стосується правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі № 903/561/23, а саме є відмінними як предмет позову, тай і його підстави, зміст позовних вимог, а також має місце неоднакове матеріально-правове регулювання цих правовідносин. По-друге, доводи скаржника з посиланнями на зазначені постанови Верховного Суду зводяться до необхідності надання судом касаційної інстанції переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, що з огляду на визначені в статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не є компетенцією суду касаційної інстанції.

Інші доводи касаційної скарги підставами касаційного оскарження не обґрунтовані, підставою відкриття касаційного провадження не слугували, а тому судом касаційної інстанції і не розглядаються.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

6.2. Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3. Взявши до уваги викладене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

7. Розподіл судових витрат

7.1. З огляду на висновок Верховного Суду про залишення касаційної скарги без задоволення судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Луцької районної військової адміністрації Волинської області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Волинської області від 13.09.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 у справі № 903/561/23 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді Є. В. Краснов

С. К. Могил