Рішення

від 22.03.2024 по справі 373/2759/23

ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 373/2759/23

Номер провадження 2/373/243/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2024 року м. Переяслав

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області

під головуванням судді Свояка Д.В.,

за участі:

секретарка судових засідань Киришун Ю.В.,

позивачка ОСОБА_1

представник позивачки ОСОБА_2 ,

відповідач ОСОБА_3 ,

представник відповідача ОСОБА_4 ,

представник третьої особи ОСОБА_5 ,

розглянув позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки і піклування виконавчого комітету Дівичківської сільської ради про зміну способу стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача:

Позивачка звернулась до суду з вимогами: змінити спосіб стягнення аліментів та стягувати з відповідача на утримання дочки ОСОБА_6 , народженої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 2833 грн; позбавити відповідача батьківських прав щодо неповнолітньої дочки ОСОБА_6 ; стягнути з відповідача на користь позивачки понесені нею судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач тривалий час не займається вихованням дитини, не проявляє заінтересованості до її життя, не цікавиться станом її здоров`я, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, матеріально не забезпечує, аліменти не сплачує, внаслідок чого утворилась заборгованість.

У судовому засіданні позивачка та її представник зазначили, що відповідач з донькою не спілкується взагалі, має заборгованість зі сплати аліментів, хоча придбав автомобіль. Відповідач ігнорує дитячі свята. Не цікавиться дитиною, не займається її вихованням. Приїжджав до дитини у стані сп`яніння. До розірвання шлюбу відповідач вчиняв психологічне насильство над дитиною, але до правоохоронних органів з цього приводу не зверталися. Жодних перешкод у спілкуванні з донькою у відповідача немає. Донька не бажає їхати до відповідача через його зловживання алкоголем. У 2017 році позивачка зверталася до відповідача із проханням купити одяг, але він проігнорував це.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник позов не визнали. У відзиві зазначено, що відповідач не ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо своєї дочки, спілкується з нею у телефонному режимі, оскільки позивачка перешкоджає їх спілкуванню. У 2022 році відповідач зустрічався з донькою та позивачкою. Відповідач через ОСОБА_7 намагався організувати спілкування з донькою. Через свою матір передавав гроші та одяг для доньки. На думку відповідача позивачка забороняє донці спілкуватися з ним. Затримка зі сплати аліментів виникла через проблеми зі здоров`ям та складну фінансову ситуацію у зв`язку з втратою роботи. На даний час він влаштувався на іншу роботу та частково погасив заборгованість зі сплати аліментів. Вимога щодо зміни способу стягнення аліментів призведе до зменшення їх розміру, що не в інтересах дитини.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі:

Ухвалою суду від 29.12.2023 відкрито провадження по даній цивільній справі та призначено до розгляду за загальними правилами позовного провадження в підготовче судове засідання.

15.01.2024 до суду надійшло клопотання представника відповідача про роз`єднання позовних вимог.

23.01.2024 на адресу суду надійшов відзив представника відповідача на позовну заяву, в якому останній просив відмовити повністю у задоволенні позовних вимог позивача.

08.02.2024 до суду від представника відповідача надійшла зустрічна позовна заява.

Ухвалою суду від 08.02.2024 відмовлено у поновленні строку пред`явлення зустрічного позову та залишено його без розгляду.

Ухвалою суду від 08.02.2024 справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивачка, представник позивача позов підтримали та просили його задовольнити.

Відповідач та його представниця позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні.

Представник третьої особи в судовому засіданні зазначив, що обставин, які б вказували на доцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно дочки не встановлено.

Судом встановлено наступні обставини:

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 03.07.2006 відділом реєстрації актів цивільного стану Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції Київської області, ОСОБА_6 народжена ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 03.07.2006 зроблено відповідний актовий запис №149. Матір`ю дитини записана ОСОБА_8 , батьком ОСОБА_3 .

Шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 було розірвано 01.02.2018 рішенням Солом`янського районного суду м.Києва, що підтверджується його копією.

Відповідно до копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 від 03.10.2019, виданого Переяслав-Хмельницьким міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, ОСОБА_8 уклала шлюб із ОСОБА_9 та змінила прізвище на ОСОБА_10 , про що зроблено відповідний актовий запис №248.

Як вбачається з копії довідки Стовп`язького старостинського округу від 19.10.2023 №1-292, ОСОБА_1 не зареєстрована, але постійно проживає разом з дочкою по АДРЕСА_1 .

Згідно з копією акту обстеження умов проживання дитини від 13.09.2023 ОСОБА_6 проживає разом із матір`ю, вітчимом, дідом та бабою по АДРЕСА_1 , умови для її проживання створені.

Відповідно до копії довідки Переяслав-Хмельницької гімназії від 14.05.2019 №51, за період навчання ОСОБА_6 її батько заклад не відвідував, участі у вирішенні питань щодо навчання і виховання доньки не брав.

Як вбачається з копії довідки Переяславської художньої школи ім.Петра Холодного від 11.06.2021 №12, за період навчання ОСОБА_6 її батько навчанням доньки не цікавився, батьківські збори і виставки не відвідував.

З інформаційних довідок ДПТНЗ «Переяслав-Хмельницького ЦПТО» від 08.02.2022 №38 та від 14.11.2023 №01-19/318 вбачається, що ОСОБА_6 навчається у вказаному закладі з 01.09.2021 за професією «Налагоджувальник технологічного устаткування». За час навчання батько ОСОБА_3 жодного разу не з`явився в навчальному закладі, не відвідував батьківські збори, не телефонував керівникам групи.

Позивачка працює в ФОП « ОСОБА_11 » на посаді бухгалтера з 01.02.2023, за час роботи зарекомендувала себе, як відповідальний та дисциплінований працівник, за характером спокійна та врівноважена, в колективі користується повагою та авторитетом, зазначене підтверджується копіями довідки та характеристики від 06.11.2023 №3, №2.

Відповідно до копії судового наказу Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 12.03.2018 з ОСОБА_12 стягуються аліменти на утримання дочки в розмірі частини всіх видів його заробітку (доходу) до її повноліття.

02.05.2018 на підставі зазначеного судового наказу державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №56299599 та 09.08.2023 постанову про арешт коштів боржника, що підтверджується їх копіями.

Згідно з копією розрахунку зі сплати аліментів у ВП №56299599 заборгованість ОСОБА_3 за період з 20.02.2018 по 31.07.2023 становить 70091,82 грн.

Відповідно до копії наказу ДП МА «Бориспіль» від 27.05.2022 ОСОБА_3 звільнено з роботи 30.05.2022 у зв`язку з закінченням строку трудового договору.

Згідно з копіями медичних висновків про тимчасову непрацездатність від 31.01.2022, 21.02.2022, 09.02.2022, 28.02.2022, 10.03.2022, 29.03.2022, 18.04.2022, 19.01.2023, виписки із медичної карти амбулаторного хворого від 03.01.2024, виписки із медичної карти стаціонарного хворого, ОСОБА_3 тривалий час має проблеми зі здоров`ям.

В копії характеристики ОСОБА_3 , виданої 10.10.2023 ДП «Антонов» вказано, що останній із травня 2023 працює на посаді механіка цеху №59. За час роботи проявив себе як сумлінний, пунктуальний, дисциплінований та відповідальний працівник. В спілкуванні з колегами стриманий та ввічливий, доброзичливий.

Як вбачається з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів №56299599 від 10.01.2024, в грудні 2023 року відповідачем частково сплачено заборгованість на суму 13905,04 грн; розмір аліментів складає 6189,04 грн на місяць.

З доданого до матеріалів справи висновку органу опіки та піклування Дівичківської сільської ради № 191-20 від 17.10.2023 вбачається, що неповнолітня ОСОБА_6 проживає разом із матір`ю в с.Кавказ Бориспільського району, для неї створені всі належні умови для проживання та виховання. На засіданні комісії з питань захисту прав дитини ОСОБА_1 повідомила, що її колишній чоловік не бере участі у вихованні дитини, не цікавиться її здоров`ям, навчанням, фінансово не допомагає, має заборгованість зі сплати аліментів. ОСОБА_3 на засіданні комісії категорично заперечив щодо позбавлення його батьківських прав, повідомив, що колишня дружина перешкоджає йому спілкуватися з дочкою.

Свідок ОСОБА_13 двоюрідний брат позивачки в судовому засіданні повідомив, що відповідач не спілкується з донькою та не допомагає матеріально. Пропонував відповідачу організувати зустріч з донькою, він відмовився, сказав, що вона виросла і він не знає, про що з нею розмовляти. Про те, що відповідач не утримує доньку, йому повідомила вона сама. Якихось образ від неї у бік відповідача не чув.

Свідок ОСОБА_14 подруга позивачки та відповідача в судовому засіданні пояснила, що відповідач не спілкується з донькою після розірвання шлюбу. Відповідач іноді буває у селі, до доньки не навідується, не чула, щоб позивачка забороняла дочці спілкуватися з батьком.

Свідок ОСОБА_15 хрещена мати ОСОБА_6 повідомила, що після розлучення відповідач перестав спілкуватися з донькою, не вітає її зі святами, не дарує подарунку. Буває у селі, однак до доньки не приходить.

Допитана неповнолітня ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що з батьком майже не спілкується, в цьому році він до неї телефонував десь три рази, вона не брала слухавку, оскільки він це почав робити лише через подачу цього позову. Він не цікавиться її життям, з 2018 року жодного разу не привітав її з днем народження. Спілкувалася з бабусею (матір`ю відповідача), яка дарувала подарунки, давала кошти, чи це батько передавав, бабуся не казала. Бажання спілкуватися з батьком не має, мати пропонувала з ним спілкуватись.

Норми права, застосовані судом:

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції про права дитини передбачає, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 19 цієї Конвенції визначено, що держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини у тому числі від відсутності піклування чи недбалого поводження. Такі заходи захисту, у випадку необхідності, включають ефективні процедури для розроблення соціальних програм з метою надання необхідної підтримки дитині й особам, які турбуються про неї, а також здійснення інших форм запобігання, виявлення, повідомлення, передачі на розгляд, розслідування, лікування та інших заходів у зв`язку з випадками жорстокого поводження з дитиною, зазначеними вище, а також, у випадку необхідності, для порушення початку судової процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно з ч.6 ст.19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до ч.3 ст.171 СК України суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Частиною 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 80 ЦПК України визначає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.ч. 1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частинами 1, 2 ст.83 ЦПК України передбачено подання доказів сторонами та іншими учасниками справи безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Як передбачено ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду

Оцінка суду аргументів сторін, доказів.

Зважаючи на зміст п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України можна зробити висновок, що ухилення одним з батьків від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу і повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, та з врахуванням того, що такий захід буде застосований в інтересах дітей.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15.04.2021 у справі №243/13192/19-ц щодо застосування положень ст. 19, 164 СК України.

Оцінюючи висновок органу опіки та піклування суд дійшов висновку, що фактично цей орган самоусунувся від надання висновку по суті, оскільки в ньому перелічені обставини звернення позивачки із заявою про надання висновку та її розгляд на засіданні комісії з питань захисту прав дитини, але не вказано про з`ясування обставин, які впливають на розгляд питання про позбавлення відповідача батьківських прав у контексті захисту прав дитини, та не зроблено саме висновку про доцільність чи недоцільність позбавлення відповідача батьківськи прав, а вказано про рекомендацію позивачці звернутися до суду через наявність спору між батьками дитини.

Щодо заяви представника відповідача з-приводу недостовірності відомостей, зазначених у довідці Стовп`язького старостинського округу від 19.10.2023 №1-292, суд звертає увагу на те, що у довідці не зазначено джерело такої інформації та її зміст не у повній мірі відповідає обставинам, зазначеним в акті обстеження умов проживання дитини від 13.09.2023. Водночас, ця невідповідність не впливає на встановлення судом обставин у контексті предмету та підстав позову.

Судом відхиляються доводи представника відповідача щодо неналежності довідок від 14.05.2019 №51 та від 14.11.2023 №01-19/318, оскільки інформація, що в них міститься, стосується предмету доказування у цій справі.

Підписання характеристики № 2 на позивачку та довідки № 3 від 06.11.2023 її працедавцем ФОП ОСОБА_11 із проставленням його посади «директор» не свідчить про порушення порядку отримання цих документів і судом відноситься до недотримання вимог діловодства та стилю викладення відповідних документів, що також не свідчить й про недостовірність інформації, зазначеній в цій характеристиці. Зазначення дати наказу про прийняття позивачки на роботу «30.02.2023» у довідці № 3 суд оцінює як технічну помилку, яка представником позивачки у судовому засіданні була уточнена «30.01.2023», що не впливає на належність та допустимість цього доказу, а недостовірність була усунута.

За результатами дослідження доказів суд дійшов висновку, що відповідач тривалий час не виконував своїх батьківських обов`язків щодо виховання та утримання доньки, що проявилося в тривалому уникненні в спілкуванні з нею, відсутності будь-яких проявів уваги та зацікавленості щодо її навчання, дозвілля, стану здоров`я тощо. Заборгованість за аліментами у відповідача виникла після його звільнення з роботи. Судом враховуються обставини хворобливого стану відповідача та його лікування, як підстави, що вплинули на його працевлаштування. Однак, характер захворювань відповідача не свідчить про його сталу непрацездатність та неможливість у зв`язку з цим виконувату будь-яку роботу та отримувати дохід з метою виконання аліментних зобов`язань.

Обставини перешкоджання відповідачеві виконувати свої обов`язки та реалізовувати права щодо дочки позивачкою, або іншими особами жодними доказами не підтверджено. Також не доведено обставини, повідомлені позивачкою щодо придбання автомобіля відповідачем та вчинення ним психологічного насильства.

Отже, невиконання відповідачем батьківських обов`язків протягом 2018 2021 років мало умисний характер; протягом 2022 року кінця 2023 року відповідач продовжував не виконувати свої батьківські обов`язки, у тому числі зобов`язання щодо утримання дитини, хоча й відбулися події, які вплинули на це поза волею відповідача, однак вони не були такими, що позбавляли його можливості отримувати дохід на стільки, щоб не виконувати обов`язок зі сплати аліментів.

Водночас, з моменту пред`явлення позову спостерігається зміна поведінки відповідача, яка може свідчити про його намагання виправити ситуацію щодо виконання ним батьківських обов`язків, хоча й не з власної волі, а під впливом можливої цивільної відповідальності за свою бездіяльність. Зважаючи на категоричність вищезгаданого висновку Верховного Суду про те, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, наявні підстави для відмови у задоволенні позову із попередженням відповідача про необхідність змінити своє ставлення до виховання доньки та з покладенням на орган опіки та піклування відповідного контролю за поведінкою відповідача.

Оцінюючи питання зміни способу стягнення аліментів, суд зважає на те, що заборгованість по сплаті аліментів за судовим наказом виникла, у тому числі у зв`язку з втратою відповідачем роботи та хворобою, на даний час відповідач працевлаштований та з його заробітку відраховується частина на сплату аліментів. Зміна способу стягнення на тверду грошову суму 2833 грн, з огляду на розмір стягнення у частці від доходу, зменшить суму аліментів більше ніж у два рази та, як наслідок, погіршить умови утримання дитини, що очевидно не відповідає її найкращим інтересам. У зв`язку з цим ця вимога не підлягає задоволенню.

Згідно з ч.9 ст.141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача щодо неналежного виконання батьківських обов`язків, у тому числі щодо сплати аліментів на утримання доньки, у зв`язку з чим виникла заборгованість, суд дійшов висновку про покладення судових витрат у повному обсязі на відповідача.

Зважаючи на ставки судового збору, визначені ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при зверненні до суду із позовними вимогами про позбавлення батьківських прав та зміну способу стягнення аліментів за кожну вимогу підлягав сплаті судовий збір у сумі 1073,6 грн. При цьому, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачка звільнена від сплати судового збору щодо позовної вимоги про зміну способу стягнення аліментів.

З квитанції про сплату судового збору, доданої до позовної заяви, вбачається, що позивачкою сплачено за позовну вимогу про позбавлення батьківських прав судовий збір у сумі 1073 грн.

З огляду на вищенаведене з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню сплачений нею судовий збір у сумі 1073 грн, а не доплачена сума судового збору у сумі 1074,2 грн підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. 263-265 ЦПК України, суд, ?

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог.

Попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання дочки - ОСОБА_6 .

Покласти на орган опіки та піклування виконавчого комітету Дівичківської сільської ради контроль за виконанням ОСОБА_3 батьківських обов`язків щодо його дочки - ОСОБА_6 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у сумі 1074 (одна тисяча сімдесят чотири) грн 20 коп.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повні найменування сторін та інших учасників справи:

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Орган опіки і піклування Дівичківської сільської ради, ЄДРПОУ 42818250, місцезнаходження: вул.Сонячна, 1-А, с.Дівички, Бориспільський район, Київська область, 08456.

Повне рішення складено 03.04.2023.

Суддя: Д. В. Свояк