Ухвала

від 27.03.2024 по справі 202/3778/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 березня 2024 року

м. Київ

справа № 202/3778/16-ц

провадження № 61-2293св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Грушицького А. І.,

суддів Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В., Ситнік О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

особа, яка звернулася із апеляційною скаргою - ОСОБА_3 ,

особа, яка звернулася із касаційною скаргою - ОСОБА_4 ,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 березня 2022 року у складі колегії суддів Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ :

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу та визнання права власності.

Позов мотивовано тим, що 19 червня 2014 року позивач передала ОСОБА_2 у борг грошові кошти в сумі 10 000 дол. США, однак, у порушення взятих на себе зобов`язань, відповідач кошти не повернув.

Враховуючи викладене, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просила суд:

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг в сумі 10 000 дол. США;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок погашення грошового зобов`язання квартиру АДРЕСА_1 та визнати право власності на вказану квартиру.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2016 року у складі судді Мороза В. П. позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок погашення грошового зобов`язання житлову квартиру АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на житлову квартиру АДРЕСА_1 .

В решті позовних вимогвідмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач не повернув борг, то позовні вимоги в частині погашення грошового зобов`язання та визнання за позивачем права власності на вказану квартиру підлягають задоволенню.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 березня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.

Заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2016 року скасовано.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та визнання права власності відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 2 500 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, щона момент ухвалення оскаржуваного рішення суду право власності на частку у спільному сумісному майні за відповідачем, або будь-якою іншою особою не було зареєстровано, а тому суд першої інстанції не мав правових підстав для визнання за позивачем права власності на спірну квартиру. Неповернення боргу відповідачем не є правовою підставою для визнання за позивачем права власності на нерухоме майно.

Позивач не надала належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2023 року до Верховного Суду, ОСОБА_4 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її із Індустріального районного суду м. Дніпропетровська.

28 березня 2023 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Згідно із протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 22 березня 2024 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петров Є. В., Пророк В. В., Ситнік О. М.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У касаційній скарзі зазначається, що суд апеляційної інстанції прийняв оскаржувану постанову без залучення ОСОБА_4 до участі у справі, хоча він з 18 листопада 2019 року є власником спірної квартири. Вказане судове рішення впливає його на права.

Апеляційний суд скасував заочне рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою особи, яка не мала права на подання апеляційної скарги (спадкові відносини не передбачають спадкування права на апеляційне оскарження судових рішень).

Доводи інших учасників справи

У квітні 2023 року ОСОБА_3 надіслав відзив на касаційну скаргу у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Фактичні обставини справи

Суд встановив, що 19 червня 2014 року ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 у борг гроші у сумі 10 000 дол. США. Відповідач склав розписку про отримання від позивача грошей та зобов`язався повернути позивачу борг до 19 квітня 2015 року. У розписці також вказано, що позичальник в рахунок забезпечення виконання зобов`язань по поверненню боргу залишив позикодавцю житлову квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 9).

На підставі свідоцтва про право власності на житло від 19 січня 2009 року, виданого згідно із розпорядженням Новомосковської міської ради Дніпропетровської області від 30 грудня 2008 року № 08621 житлова квартира АДРЕСА_1 належала на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (а. с. 3).

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_2 помер у вересні 2020 року, що підтверджується повторним свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 29).

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 серпня 2021 року, виданого приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кулішем Ю. О., спадкоємцем зазначеного у свідоцтві майна ОСОБА_2 , 1967 року народження, який помер у вересні 2020 року, є його двоюрідний брат - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається із земельної ділянки площею 4,966 га, кадастровий номер 1222082500:01:001:0024, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місцезнаходження якої - Жовтнева сільська рада Криничанського району Дніпропетровської області (а. с. 30).

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційне провадження підлягає закриттю.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.

Європейський суд з прав людини наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або такою мірою, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження не будуть сумісними з пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо вони не мають легітимної мети та не є пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі «Bruаlla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року, п. 33).

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Необхідною умовою для набуття особою, яка не брала участі у справі, права касаційного оскарження судового рішення є вирішення цим судовим актом питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків.

Згідно з пунктом 3 частини першої, частиною другою статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося. Про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.

Отже, законодавець визначає коло осіб, наділених процесуальним правом на касаційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

При цьому судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення є заявник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про її права та обов`язки. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

В постанові від 13 січня 2021 року у справі № 466/5766/13-ц Верховний Суд сформулював правові висновки, відповідно до яких рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Таким чином, суд касаційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов`язки заявника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що ухвалене судом рішення не впливає на права та обов`язки заявника - закрити касаційне провадження, оскільки в такому випадку особа не має права на касаційне оскарження рішення суду.

Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, ОСОБА_4 як особа, яка не брала участі у справі, посилається на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду стосується його прав та інтересів, так як з 18 листопада 2019 року він є власником спірного нерухомого майна.

Проте, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що під час прийняття судом першої інстанції судового рішення ОСОБА_4 не був власником спірного нерухомого майна, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в мотивувальних та резолютивних частинах не містять висновків про права, інтереси та обов`язки вказаної фізичної особи.

Апеляційне провадження у цій справі було відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , який є спадкоємцем відповідача ОСОБА_2 .

Касаційну скаргу ОСОБА_4 подав як особа, яка не брала участі у справі. Відомості про те, що ОСОБА_4 може бути або є сингулярним правонаступником позивача по справі - особи, яка за скасованим в подальшому рішенням суду набула право власності на спірну квартиру, в матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладене, оскільки після відкриття касаційного провадження Верховним Судом встановлено, що оскаржуваною постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 березня 2022 року не вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_4 , тому касаційне провадження за його касаційною скаргою підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 396 ЦПК України.

Керуючись статтями 389, 396 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 березня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та визнання права власності закрити.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А. І. Грушицький Судді: І. В. Литвиненко Є. В. Петров В. В. Пророк О. М. Ситнік