Ухвала

від 04.04.2024 по справі 689/2030/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 689/2030/23

провадження № 61-4623ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Синельникова Є. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 04 грудня 2023 року

та постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 лютого 2024 року

у цивільній справі за позовом Хмельницької районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2023 року Хмельницька районна державна адміністрація звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням.

Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 04 грудня 2023 року позовні вимоги Хмельницької районної державної адміністрації задоволено. Усунуто перешкоди Державі, в особі Хмельницької районної державної адміністрації у користуванні об`єктом державної форми власності - нерухомим майном (нежитловою нерухомістю) - Церквою-фортецею, загальною площею 519 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 2740469968040. Повернуто Державі, в особі Хмельницької районної державної адміністрації об`єкт державної форми власності - нерухоме майно (нежитлову нерухомість) - Церкву-фортецю, загальною площею 519 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 2740469968040 з незаконного фактичного володіння та користування ОСОБА_1 , шляхом звільнення Церкви-фортеці.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 22 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 04 грудня 2023 року залишено без змін.

27 березня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 04 грудня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 лютого 2024 року (повний текст якої складено 26 лютого 2024 року), направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження, з огляду на таке.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (зокрема, коли справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання).

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу у касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

При посиланні на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України заявник має навести у касаційній скаргу норму права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.

Процесуальний закон покладає на заявника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, з вказівкою на відповідні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані при розгляді справи.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.

Заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, проте не зазначає підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

Визначення підстав касаційного оскарження, встановлених процесуальним законом, має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (приписи частини першої статті 400 ЦПК України).

За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України, та копії скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Крім того, у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України заявником сплачено судовий збір у меншому розмірі, ніж передбачено законодавством України.

Зважаючи на те, що позовну заяву подано у серпні 2023 року, судовий збір підлягає сплаті за ставками, встановленими законом станом на 01 січня 2023 року.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня

2023 року становив 2 684 грн.

Ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою або фізичною особою - підприємцем становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 2 684 грн (редакція Закону України «Про судовий збір» на момент подання позовної заяви).

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми.

Ураховуючи наведене, розмір судового збору за подання касаційної скарги у цій справі становить 5 368 грн (2 684 грн*200%).

Заявником сплачено судовий збір у розмірі 975 грн.

Таким чином, заявнику необхідно доплатити судовий збір у розмірі

(5 368 грн - 975 грн) 4 393 грн.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у

м. Києві/Печерському районі, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», символ звітності банку: 207.

На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.

Слід звернути увагу, що у порушення вимог пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі заявником не зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серію паспорта, адреси електронної пошти (за наявності), відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету.

Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Неусунення недоліків касаційної скарги є підставою для її повернення.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 04 грудня 2023 року

та постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 лютого 2024 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги строк до

22 квітня2024 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настають наслідки, передбачені процесуальним законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Синельников