Рішення

від 19.03.2024 по справі 465/1880/22

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/1880/22

2-др/465/22/24

Додаткове

РІШЕННЯ

Іменем України

19.03.2024 м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого:судді Марків Ю.С.,

за участю секретаря судового засідання Мучинської Ю.О.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Третьої Львівської державної нотаріальної контори, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Магировської Олени Вікторівни про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов`язання вчинити дії, визнання недійсним заповіту, визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Франківського районного суду м.Львова перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до Третьої Львівської державної нотаріальної контори, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Магировської Олени Вікторівни про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов`язання вчинити дії, визнання недійсним заповіту, визнання права власності.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 31.01.2024 вищевказаний позов залишено без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України.

19.02.2024 до суду надійшла заява від відповідачки ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у вказаній цивільній справі, в якій просить стягнути з позивачки ОСОБА_3 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

08.03.2024 від позивачки ОСОБА_3 до суду надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких просила відмовити відповідачці ОСОБА_1 у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення по даній справі про стягнення з неї судових витрат на правничу допомогу адвоката.

Мотивує заперечення тим, що посилання ОСОБА_1 на ст.79, ч.1 ст.88, ст.220 ЦПК України у поданій заяві є неналежними і не підлягають застосуванню до даних правовідносин та не відповідають вимогам закону. Вказує, що ОСОБА_1 станом на 07.12.2023 року (розгляд справи по суті) у відповідності до вимог ст.134 ЦПК України повинна була подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які вона очікує понести у зв`язку з розглядом справи, проте нею подано дану заяву 15 лютого 2024 після винесення 31.01.2024 ухвали суду про залишення позову без розгляду. Окрім цього, ОСОБА_3 у поданих запереченнях зазначає, що з поданих документів до заяви про ухвалення додаткового рішення неможливо встановити, що сума коштів у розмірі 8000,00 грн. перерахована ОСОБА_1 за надані юридичні послуги, понесені нею по розгляду справи №465/1880/22, а також за що саме здійснена оплата у розмірі 8000,00 грн. на ім`я ОСОБА_2 .

Позивачка ОСОБА_3 в судове засідання не з`явивлась, хоча й була належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення такого.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні підтримали заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивачки ОСОБА_3 судових витрат на правничу допомогу та просили таку задоволити. Представник відповідачки в судовому засіданні уточнив судові витрати на професійну правничу допомогу, подавши письмову заяву ОСОБА_1 , в якій просили стягнути з ОСОБА_3 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн. У поданій письмовій заяві уточнили також і покликання норми на чинний ЦПК України, оскільки у попередній заяві ОСОБА_1 , у зв`язку з юридичною необізнаністю, покликалась на інші норми, які не стосуються стягнення зі сторони судових витрат на користь іншої сторони. Окрім цього, вказали, що сума, яку просить стягнути ОСОБА_1 з ОСОБА_3 - 8000,00 грн. складається з надання наступних послуг, наданих адвокатом: - ознайомлення з матеріалами справи в суді з виготовленням фотокопій у розмірі 2000,00 грн.; - підготовка процесуальних документів: відзив на позовну заяву, заява про розгляд справи в режимі відеоконференції, заява про витребування доказів в розмірі 3200,00 грн.; підготовка до участі в судовому засіданні (всього 7 засідань) в розмірі 2800,00 грн.

Відповідно до ч.4 ст.270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Суд, дослідивши подану заяву та матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Як вже зазначалось, ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 31.01.2024 позов ОСОБА_3 до Третьої Львівської державної нотаріальної контори, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Магировської Олени Вікторівни про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов`язання вчинити дії, визнання недійсним заповіту, визнання права власності залишено без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України.

Разом з тим, з вищевказаного рішення вбачається, що судом не вирішено питання про судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої (правової) допомоги.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною п`ятою статті 142 ЦПК України передбачено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (частина 2 цієї статті).

Першою заявою по суті спору для відповідача є відзив на позовну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачкою ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву до суду 10.05.2023, однак у такому не зазначено суми витрат, які вона очікує понести у зв`язку з розглядом справи, в тому числі і витрат на правову допомогу.

Верховний Суд у постановах від 14.12.2021 у справі № 922/676/21, від 08.04.2021 у справі № 905/716/20, від 31.03.2021 у справі № 916/2087/18, від 10.12.2020 у справі № 922/3812/19 зазначав, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку судових витрат у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Враховуючи правові висновки Верховного Суду з цього приводу, а також те, що позивачка ОСОБА_3 не обґрунтувала, яким чином відсутність попереднього розрахунку суми витрат відповідачки у відзиві на позовну заяву вплинула на її процесуальні права чи обмежила її у їх здійсненні, суд не вбачає перешкод для вирішення питання про судові витрати з цих підстав.

Суд також відхиляє доводи позивачки щодо покликання відповідачкою у поданій нею заяві про ухвалення додаткового рішення на норми законодавства, які не відносяться до правовідносин, які наявні між сторонами на даний момент, оскільки в судовому засіданні представником відповідача уточнено таку заяву з покликанням на норми чинного законодавства, які стосуються стягнення зі сторони судових витрат на професійну правничу допомогу, а також викладено її у письмовому вигляді у новій редакції.

Також, судом враховується, що ухвала Франківського районного суду м.Львова від 31.01.2024 постановлена без проведення судового засідання у зв`язку з неявкою сторін у таке, а тому суд вважає поважними причинами неподання відповідачкою до закінчення судових дебатів доказів на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи.

Вирішуючи питання про стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат на професійну правову допомогу, суд виходить із диспозиції ч.1 ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так, згідно ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»`договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачкою ОСОБА_1 07.05.2023 укладено Договір №18/23 про надання правової допомоги з адвокатом Бардином Михайлом Богдановичем, відповідно до умов якого адвокат надає правову допомогу клієнтці з приводу представництва та захисту її інтересів у цивільній справі №465/1880/22 за позовом ОСОБА_3 до Третьої Львівської державної нотаріальної контори про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов`язання вчинити дії, визнання недійсним заповіту, визнання права власності та здійснює представництво інтересів клієнтки у Франківському районному суді м.Львова, Львівському апеляційному суді, а також може представляти інтереси клієнтки у виконавчих органах України будь-якої ланки, установах, державних та інших компетентних органах та організаціях.

Відповідно до Акту приймання-передачі наданих юридичних послуг від 05.02.2024, уточненого представником відповідачки у судовому засіданні, адвокат Бардин М.Б. надав ОСОБА_1 на виконання Договору про надання правової допомоги по представництву та захисту її інтересів в судовому процесі у справі №465/1880/22 наступні послуги: - ознайомлення з матеріалами справи в суді з виготовленням фотокопій у розмірі 2000,00 грн.; - підготовка процесуальних документів: відзив на позовну заяву, заява про розгляд справи в режимі відеоконференції, заява про витребування доказів в розмірі 3200,00 грн.; підготовка до участі в судовому засіданні (всього 7 засідань) в розмірі 2800,00 грн.

Загальна вартість наданих адвокатом послуг становить 8000,00 грн.

Факт оплати відповідачко ОСОБА_1 зазначених грошових коштів адвокату Бардин М.Б. підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №73 від 14.02.2024.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України , заява №19336/04). У рішенні ЄСПЛ у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються тільки витрати, які мають розумний розмір.

Щодо зазначення стороною відповідача суми стягнення з позивача судових витрат на правову допомогу, суд враховує, зокрема складність справи та час, який затрачено на фактичне надання правової допомоги, обсягу наданих послуг.

Суд вважає, що підлягають до стягнення з позивача на користь відповідача судові витрати на правову допомогу в частині ознайомлення з матеріалами справи в суді з виготовленням фотокопій та підготовки до участі в судових засіданнях, та зважаючи на складність справи, з врахуванням часу, необхідного на надання правової допомоги в такій категорії справ, обсягу наданих послуг, суд вважає, що сума на відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 4800,00 грн. є розумною та не завищеною.

Разом з тим, суд приходить до висновку, що в задоволенні іншої частини вимог сторони відповідача про стягнення судових витрат на правову допомогу (підготовка процесуальних документів: відзив на позовну заяву, заява про розгляд справи в режимі відеоконференції, заява про витребування доказів в розмірі 3200,00 грн.) слід відмовити, оскільки відзив на позовну заяву підписаний та поданий не представником відповідачки, а відповідачкою самостійно, а подання заяв про розгляд справи в режимі відеоконференції та витребування доказів є виключним правом учасника справи.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позов ОСОБА_3 залишено без розгляду, відповідач понесла судові витрати на правову допомогу, що підтверджено належними засобами доказування, суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення суду, стягнувши з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу, що становить суму в розмірі 4800,00 гривень, що відповідає принципу розумності та реальності розміру витрат на правову допомогу.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.141,258,259,263-265,270 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Третьої Львівської державної нотаріальної контори, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Магировської Олени Вікторівни про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов`язання вчинити дії, визнання недійсним заповіту, визнання права власності задоволити частково.

Ухвалити додаткове рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Третьої Львівської державної нотаріальної контори, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Магировської Олени Вікторівни про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов`язання вчинити дії, визнання недійсним заповіту, визнання права власності.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 4800 (чотири тисячі вісімсот) гривень 00 коп. понесених судових витрат на професійну правову допомогу.

Дане додаткове рішення є невід`ємною частиною ухвали Франківського районного суду м. Львова від 31 січня 2024 року.

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Третя Львівська державна нотаріальна контора, код ЄДРПОУ 02899393, адреса: м.Львів, просп.В.Чорновола, буд.39.

Відповідач: Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Львів), код ЄДРПОУ 43317547, адреса: м.Львів, пл.М.Шашкевича, буд.1.

Відповідач: Міністерство юстиції України, код ЄДРПОУ 00015622, адреса: м.Київ, вул.Архітектора Городецького, буд.13.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Магировська Олена Вікторівна, адреса: м.Львів, вул.Київська, буд.27.

Повний текст рішення виготовлено 29.03.2024.

Суддя Марків Ю.С.