Постанова

від 26.03.2024 по справі 331/2722/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 26.03.2024 Справа № 331/2722/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Є.У.№ 331/2722/23 Головуючий у1інстанції: Антоненко М.В.

№ 22-ц/807/194/24 Суддя-доповідач: Крилова О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Полякова О.З.

Онищенко Е.А.

секретар: Смокотіна В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національного університету «Запорізька політехніка» в особі адвоката Дєєва Максима Валерійовича на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного університету «Запорізька політехніка» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ

В квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Національного університету «Запорізька політехніка» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 06.07.2020 року він був призначений на посаду першого проректора НУ «Запорізька політехніка». 27.04.2023 року під час його непрацездатності засобами поштового зв`язку було отримано наказ № 198-к від 24.04.2023 року, відповідно до якого позивача звільнено з 25.04.2023 року за прогули без поважних причин, нібито вчинений з 30.01.2023 р. по 02.02.2023 р. включно на підставі п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України з урахуванням положень ст.5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Наказ направлений супровідним листом від 25.04.2023 року за № 39/113/1075 із запрошенням для отримання трудової книжки та з доданням повідомлення про нараховані суми, належні працівникові при звільненні № 94 від 24.04.2023 року.

Із законністю наказу не погоджується, оскільки під час його прийняття він перебував на стаціонарному лікуванні (перебуває й на момент подання позову); крім цього, під час нібито прогулу без поважних він виконував обов`язки добровольця територіальної оборони відповідно до контракту від 29.04.2022 року та від обов`язків першого проректора НУ «Запорізька політехніка » був тимчасово увільнений від роботи на посаді першого проректора наказом №. 242-к-від 16.05.2022 року.

Посилаючись на вищезазначене просив суд, визнати протиправним та скасувати наказ НУ «Запорізька політехніка» № 198-к від 24.04.2023 року «Про звільнення ОСОБА_2 »; поновити його на посаді першого проректора НУ «Запорізька політехніка»; стягнути з НУ «Запорізька політехніка» на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Рішенням Жовтневого районного суду Запорізької області від 11 жовтня 2023 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Національного університету «Запорізька політехніка» № 198-к від 24.04.2023 року «Про звільнення ОСОБА_2 ».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді першого проректора Національного університету «Запорізька політехніка».

Стягнуто з Національного університету «Запорізька політехніка» на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в період з 25.04.2023 року по 11.10.2023 року у розмірі 271204 гривень 56 копійок.

Не погоджуючисьіз зазначенимрішенням суду Національний університет «Запорізька політехніка» в особі адвоката Дєєва М.В. подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування скарги зазначено, що позивач був обізнаний про розформування ДФТГ № 3 та припинення дії його контракту, адже отримавши свій контракт з записом про його припинення у нього навіть не виникло жодних питань про причини. Також у скарзі вказано про безпідставне визначення судом дати звільнення саме 25.04.2023 року, оскільки сторонами було погоджено дату 15.05.2023 року.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти доводів апелянта, посилаючись на їх необґрунтованість, просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Також позивач надав апеляційному суду клопотання про долучення доказів, а саме копія довідки від 27.12.2023 року № 39/117/4287 та копія листа ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.12.2023 р. № 101к/39.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно допункту першого частини першої статті374ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно достатті 375 ЦПК України,суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 06.07.2020 року позивач ОСОБА_1 був призначений на посаду першого проректора НУ «Запорізька політехніка », що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 .(а.с.6-15).

29 квітня 2022 року ОСОБА_1 підписав контракт добровольця територіальної оборони добровольчого формування Запорізької територіальної громади № 3. (ДФТГ) Контракт укладений з командиром добровольчого формування Запорізької територіальної громади № 3 ОСОБА_3 . В контракті зазначено, що чинність контракту припинено 02.02.2023 р. на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_2 та витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_3 .(а.с.16,17)

16 травня 2022 року на підставі контракту добровольця територіальної оборони добровольчого формування Запорізької територіальної громади № 3 від 29.04.2022 року відповідачем НУ «Запорізька політехніка » було прийнято наказ № 242-к від 16 травня 2022 року, відповідно до якого ОСОБА_1 увільнено від виконання посадових обов`язків першого проректора. (а.с.51)

27 грудня 2022 року на адресу НУ «Запорізька політехніка » надійшов лист начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 вих. № 3452 від 16 грудня 2022 року, яким було повідомлено, що ОСОБА_1 , на обліку громадян, які уклали контракт добровольця добровольчого формування Запорізької територіальної громади №3 «Хортицький полк» або іншого добровольчого формування Запорізької територіальної громади, не перебуває та не перебував.(а.с.52)

03 лютого 2023 року на адресу НУ «Запорізька політехніка » надійшов лист військового коменданта АДРЕСА_1 вих. № 101к/23 від 01 лютого 2023 року, яким повідомлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 27.01.2023 року № 13 «Про звільнення командирів та розформування добровольчих формувань», добровольче формування № 3 Запорізької міської територіальної громади Запорізького району Запорізької області - розформовано та надано копію наказу № 13 від 27.01.2023 року «Про звільнення командирів та розформування добровольчих формувань». (а.с.54-56)

08 лютого 2023 року ОСОБА_1 через відділ діловодства НУ «Запорізька політехніка » надано заяву, датовану 03.02.2023 року, якою він повідомив про припинення контракту добровольця територіальної оборони ще 02.02.2023 року. (а.с.57)

08 лютого 2023 року на підставі наказу № 68-к створено комісію щодо з`ясування обставин перебування першого проректора ОСОБА_1 у складі добровольчого формування № 3 Запорізької міської територіальної громади «Хортицький полк», зокрема у період з 06.01.2023 року по 27.01.2023 року, а також обставин відсутності його на робочому місті в період з 30.01.2023 року по 02.02.2023 року. (а.с.53)

16 лютого 2023 року НУ «Запорізька політехніка » отримано відповідь на запит про надання інформації вих. № 0432/01-17 від 14.02.2023 року від Запорізької державної районної адміністрації, згідно з якою ОСОБА_1 отримував посвідчення добровольця територіальної оборони, як доброволець добровольчого формування Запорізької територіальної громади № 3 «Хортицький полк». Інформація про перебування вищезазначеної особи у складі інших добровольчих формувань Запорізької територіальної громади в райдержадміністрації відсутня. Щодо дати набрання чинності наказу, повідомлено, що розпорядчі документи набувають чинності з моменту їх підписання, якщо інший термін не вказано в їх тексті.(а.с.59,60)

03 березня 2023 року НУ «Запорізька політехніка » отримано відповідь від 01.03.2023 року начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_2 бригадного генерала ОСОБА_5 , де зазначено, що добровольче формування Запорізької територіальної громади № 3 «Хортицький полк» розформоване відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 13 від 27.01.2023 року. У листі роз`яснено, що згідно підп. 1 п. 12 Положення про добровольчі формування територіальних громад, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1449, у разі прийняття рішення про розформування добровольчого формування контракти із добровольцями територіальної оборони вважаються припиненими з моменту прийняття такого рішення. (а.с.61).

09 березня 2023 року, у ОСОБА_1 були відібрані письмові пояснення щодо причин відсутності на роботі в період з 30 січня 2023 року по 02 лютого 2023 року, відповідно до яких у вказаний період (з 30.01.2023 року по 02.02.2023 року) він виконував обов`язки добровольця ДФТГ № 3. (а.с.62)

09.03.2023 р. комісією відповідача НУ «Запорізька політехніка» складено акт, в якому зазначено, що комісія вважає за доцільне направити пакет документів ректору для прийняття рішення та підготовки проекту наказу про застосування дисциплінарного стягнення (звільнення) до порушення трудової дисципліни ОСОБА_1 (а.с.63)

В листі Первинної профспілкової організації НУ «Запорізька політехніка» від 21.04.2023 р. № 131/146, зазначено, що 09.03.2023 р. від ОСОБА_1 надійшла заява про вихід з профспілки працівників Національного університету «Запорізька політехніка». Цю заяву було розглянуто на засіданні профкому 13.04.2023 р. та задоволено. Таким чином, з 13.04.2023 р. ОСОБА_1 не є членом профспілки Національного університету «Запорізька політехніка». (а.с.66)

24.04.2023 р. комісією відповідача НУ «Запорізька політехніка» складено акт, в якому зазначено, що період з 30.01.2023 р. (понеділок) до 02.02.2023р. (четвер) включно ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці без поважних причин, чим здійснив порушення трудової дисципліни, яке характеризується як прогул. Відтермінування виплати по листках непрацездатності комісія вважає за доцільне припинити. Нарахування та виплати по листках непрацездатності комісія вважає за доцільне проводити відповідно до протоколів комісії для прийняття рішення про страхові виплати. (а.с.67)

24.04.2023 р. відповідачем НУ «Запорізька політехніка» видано наказ № 197-к, відповідно до якого :

1. Наказ від 06.01.2023 р. № 9-к скасувати у зв`язку з втратою доцільності.

2. Відповідальній за ведення табелю обліку використання робочого часу ОСОБА_6 24.04.2023 р. надати до відділу бухгалтерського обліку та звітності скориговані табеля обліку використання робочого часу щодо ОСОБА_1 за січень та лютий 2023 року.

3. Відділу бухгалтерського обліку та звітності провести нарахування та виплату середнього заробітку керуючись частиною першої статті 119 КЗпП України відповідно до наказу від 16.05.2022 р. № 242-к., а також нарахування та виплати по всіх листках непрацездатності, відкритих ОСОБА_1 за період з 03.02.2023р. та які на цей час готові для сплати.

4. Відділу кадрів підготувати проект наказу про звільнення з 25.04.2023р., першого проректора, ОСОБА_1 за прогули без поважних причин за пунктом 4 статті 40 КЗпП України. (а.с.68-70)

24.04.2023 р. відповідачем НУ «Запорізька політехніка» видано наказ № 198-к, відповідно до якого звільнено з 25.04.2023 року з посади першого проректора ОСОБА_1 за прогули без поважних причин, вчинені ним в період з 30.01.2023 р. по 02.02.2023 р. включно за п.4 ч. 1 ст.40 КЗпП України та з урахуванням положень статті 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». (а.с.71,72)

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач НУ «Запорізька політехніка», жодним належним та допустимим доказом не довів, що ОСОБА_1 навмисно, свідомо ігноруючи вимоги законодавства про працю та свої посадові обов`язки, з 30.01.2023 р. по 02.02.2023 р. здійснив прогул. Аналогічно, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження того, що фактом відсутністю ОСОБА_1 на робочому місці 30.01.23 р., 31.01.23.,01.02.2023 р.,02.02.23 р. заподіяна шкода правам або інтересам НУ «Запорізька політехніка».

Вираховуючи, при цьому загальну суму середнього заробітку, суд виходив з того, що середній заробіток на період мобілізації ОСОБА_1 за період з 06.01.2023 р. по 27.01.2023 р. становив 35861,68 грн. Середньоденна заробітна плата позивача за вказаний період складає 2241,36 грн = (35861,68 грн. : 16 днів). Тривалість вимушеного прогулу з 25.04.2023 р. по 11.10.2023 р. складає 122 робочих днів.

Отже, загальна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка у зв`язку з поновленням позивача на роботі підлягає виплаті на його користь, становить 271204,56 грн =(2241,36х122).

Із вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується, виходячи з наступного.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до положень статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.

Частиною третьою статті 149 КЗпП України визначено, що при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

За приписами пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення (частина перша статті 147 КЗпП).

При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п.-п. 22, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст.41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

При цьому, факт відсутності працівника на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня (прогул) має бути належним чином зафіксований власником або уповноваженим ним органом, щоб унеможливити порушення трудових прав працівника та його безпідставне притягнення до дисциплінарної відповідальності. З огляду на предмет позову, обов`язок доведення вини працівника у порушенні трудової дисципліни на підприємстві покладено на роботодавця.

Таким чином, крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є з`ясування поважності причин його відсутності. Законодавством не визначено перелік обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, а тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за п. 4 ст. 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати докази.

З наведеного слідує, що поважними визнаються лише такі причини, які виключають вину працівника.

Статтею 92 ЦПК України визначено, що сторони, треті особи та їхні представники за їхньою згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи.

Допитаний в судовому засіданні в суді першої інстанції як свідок ОСОБА_1 пояснив суду, що 29 квітня 2022 року він підписав контракт добровольця територіальної оборони добровольчого формування Запорізької територіальної громади № 3. Контракт він уклав з командиром добровольчого формування Запорізької територіальної громади № 3 ОСОБА_3 . В контракті зазначено, що чинність контракту припинено 02.02.2023 р. на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_2 та витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_3 . Факт припинення контракту саме з 02.02.2023 р. підтверджується підписом командиру добровольчого формування Запорізької територіальної громади № 3. Дату 02.02.2023 р. в контракті та підпис командир ДФТГ № 3 ОСОБА_3 поставив в його присутності в цей же день. На той час в нього не було інформації про розформування ДФТГ № 3 з 27.01.2023 року. Відповідач НУ «Запорізька політехніка» не проінформував його про дату поновлення на посаді першого проректора. В період з 03.02.2023 р. по 09.03.2023 р. він перебував на лікарняному. 08 лютого 2023 року він через відділ діловодства НУ «Запорізька політехніка » подав заяву датовану 03.02.2023 р., в якій повідомив відповідача про припинення контракту добровольця територіальної оборони з 02.02.2023 року. 09.03.2023 р. він на вимогу НУ «Запорізька політехніка» надав письмові пояснення, в яких вказав, що 30.01.23 р., 31.01.23.,01.02.2023 р.,02.02.23 р. він не знаходився на своєму робочому місті, оскільки згідно з контрактом від 29.04.2022 року виконував функціональні обов`язки добровольця.

Згідно ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.

За правилами ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Статтею 149 КЗпП України встановлено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Згідно ч. 1 ст.43 КЗпП, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Колегія суддів погоджується із тим, що у даному випадку відповідачем НУ «Запорізька політехніка» вказана процедура дотримана, оскільки 09.03.2020 р., після тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 , від нього було відібрано письмові пояснення, а також, витребувана згода Первинної профспілкової організації НУ «Запорізька політехніка», яка повідомила відповідача, що ОСОБА_1 не є членом профспілки НУ «Запорізька політехніка».

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закон України «Про основи національного спротиву» добровольче формування територіальної громади - воєнізований підрозділ, сформований на добровільній основі з громадян України, які проживають у межах території відповідної територіальної громади, який призначений для участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони в межах території відповідної територіальної громади;

Комплектування органів військового управління, військових частин Сил територіальної оборони Збройних Сил України здійснюється: зокрема, в особливий період - військовослужбовцями за контрактом, за призовом особами офіцерського складу та територіальним резервом (пункт 2 частини першої статті 9 Закон України «Про основи національного спротиву»).

Згідно з частинами другою та третьою статті 9 Закону України «Про основи національного спротиву» комплектування добровольчих формувань територіальних громад здійснюється на добровільній основі відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

До складу добровольчих формувань територіальних громад зараховуються громадяни України, які відповідають вимогам, встановленим положенням про добровольчі формування територіальних громад, пройшли медичний, професійний та психологічний відбір і підписали контракт добровольця територіальної оборони.

Відповідно до пункту 16 положення про добровольчі формування територіальних громад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1449 членом добровольчого формування може бути громадянин України віком від 18 років, який проживає на території громади, де діє добровольче формування, пройшов медичний, професійний та психологічний відбір (перевірку) і уклав контракт добровольця територіальної оборони.

Згідно з пунктом 19 Положення особа, яка виявила бажання стати членом добровольчого формування, подає заяву на ім`я командира добровольчого формування.

Відповідно до пункту 20 Положення командир добровольчого формування ухвалює рішення про зарахування до членства у добровольчому формуванні протягом семи робочих днів або надає особі обґрунтовану відмову в зарахуванні до членства на підставі критеріїв, визначених пунктами 16 та 17 цього Положення.

Пунктом 21 Положення визначено, що контракт добровольця територіальної оборони укладається між командиром добровольчого формування та особою, яка подала заяву щодо членства в добровольчому формуванні. Такі особи укладають контракт добровольця територіальної оборони строком на три роки. Форма контракту добровольця територіальної оборони затверджується Міноборони.

Контракт добровольця територіальної оборони укладається в чотирьох примірниках. Примірники контракту добровольця територіальної оборони надаються члену добровольчого формування, командиру військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил, командиру добровольчого формування та керівнику територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до частини 5 статті 9 Закону України «Про основи національного спротиву» облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Суд першої інстанції правильно відхилив посилання відповідача на лист начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 16.12.2022 року про те, що ОСОБА_1 , на обліку громадян, які уклали контракт добровольця добровольчого формування Запорізької територіальної громади №3 «Хортицький полк» або іншого добровольчого формування Запорізької територіальної громади, не перебуває та не перебував.

Разом з- тим, 16.05.2022 року відповідачем НУ «Запорізька політехніка» було видано наказ № 242-к, відповідно до якого ОСОБА_1 увільнено від виконання посадових обов`язків першого проректора. Наказ мотивовано тим, що ОСОБА_1 29.04.2022 року уклав контракт добровольця територіальної оборони добровольчого формування Запорізької територіальної громади.

Відповідно до вищезазначеного наказу, за ОСОБА_1 було збережено місце роботи та середній заробіток на виконання обов`язків добровольця територіальної оборони, але не пізніше 28.04.2025 р.

Відповідно до листа Запорізької державної районної адміністрації від 14.02.2023 року, ОСОБА_1 отримував посвідчення добровольця територіальної оборони, як доброволець добровольчого формування Запорізької територіальної громади № 3 «Хортицький полк».

Статтями 76,81 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач не спростував належними і допустимими доказами факт укладання між ОСОБА_1 та командиром ДФТГ №3 контракту від 29.04.2022 р., а також і виконання ОСОБА_1 обов`язків добровольця територіальної оборони з 29.04.2022 р. по 02.02.2023 р.

В зв`язку з цим, суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги лист начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 16.12. 2022 року як достатній доказ, тобто такий, що дає змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з п.п. 1, п. 12. Положення про добровольчі формування територіальних громад, затвердженого Постановою КМУ від 29 грудня 2021 р. № 1449, підставами для розформування добровольчого формування є рішення Командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил про розформування добровольчого формування.

У разі прийняття рішення про розформування добровольчого формування контракти із добровольцями територіальної оборони вважаються припиненими з моменту прийняття такого рішення.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у здійснені прогулу, НУ «Запорізька політехніка» надав суду лист ІНФОРМАЦІЯ_3 від 01.02.23 р. року, яким повідомлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 27.01.2023 року № 13, ДФТГ № 3 розформовано, а також відповідь від 01.03.2023 року начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_2 в якому роз`яснено, що згідно підп. 1 п. 12 Положення про добровольчі формування територіальних громад, затвердженого Постановою КМУ від 29.12.2021 № 1449, у разі прийняття рішення про розформування добровольчого формування контракти із добровольцями територіальної оборони вважаються припиненими з моменту прийняття такого рішення.

Колегія суддів погоджується із тим, що контракт із добровольцем територіальної оборони вважаються припиненими з моменту прийняття Командувачем Сил територіальної оборони Збройних Сил рішення про розформування добровольчого формування, з чого слідує, що в даному випадку мав місце факт прогулу.

Разом з цим, досліджені судом фактичні обставини на які посилається ОСОБА_1 щодо оформлення 02.02.2023 р. командиром ДФТГ № 3 припинення чинності контракту, а також необізнаності позивача про дійсну дату розформування добровольчого формування 27.01. 2023 р., відповідачем не спростовані, а тому суд обґрунтовано виснував про відсутність підстави ставити під сумнів позицію позивача.

Таким чином, відповідач НУ «Запорізька політехніка», жодним належним та допустимим доказом не довів, що ОСОБА_1 навмисно, свідомо ігноруючи вимоги законодавства про працю та свої посадові обов`язки, з 30.01.2023 р. по 02.02.2023 р. здійснив прогул.

Аналогічно, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження того, що фактом відсутністю ОСОБА_1 на робочому місці 30.01.23 р., 31.01.23.,01.02.2023 р.,02.02.23 р. заподіяна шкода правам або інтересам НУ «Запорізька політехніка».

На підставі вказаного, суд дійшов вірного висновку, що прогул відбувся не з вини позивача ОСОБА_1 , а з поважних причин.

До того ж судова колегія враховує, що відповідачем не наведено жодних переконливих підстав для вжиття такої крайньої міри дисциплінарної відповідальності як звільнення, не наведено жодних негативних або тяжких наслідків відсутності позивача на роботі протягом кількох днів.

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, з подальшими змінами та доповненнями.

Пунктом 2 Порядку визначено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Згідно з пунктом 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Встановлено, що середній заробіток на період мобілізації ОСОБА_1 за період з 06.01.2023 р. по 27.01.2023 р. становив 35861,68 грн.( а.с.24)

Середньоденна заробітна плата позивача за вказаний період складає 2241,36 грн.= (35861,68 грн. : 16 днів).

Тривалість вимушеного прогулу з 25.04.2023 р. по 11.10.2023 р. складає 122 робочих днів.

Колегія суддів погоджується із наведеним розрахунком суду, відповідно до якого загальна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка у зв`язку з поновленням позивача на роботі підлягає виплаті на його користь, становить 273445,92 грн = (2241,36х122)

Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності поважності причин відсутності позивача на роботі протягом спірного періоду, а також щодо невірного зазначення дати звільнення зводяться до незгоди із оскаржуваним рішенням, не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов до правильних висновків про наявність правових підстав для задоволення позову.

Ухвалюючи рішення по справі, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» регламентовано, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 3241), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено із додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

При вирішенні справи судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, а також застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Національного університету «Запорізька політехніка» залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду Запорізької області від 11 жовтня 2023 року по цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 4 квітня 2024 р.

Головуючий О.В. Крилова

Судді: О.З. Поляков

Е.А. Онищенко