Рішення

від 28.03.2024 по справі 761/15043/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/15043/22

Провадження № 2/761/1570/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва під головуванням судді Матвєєвої Ю.О., за участі секретаря Каніковського Б.А., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду в режимі відеоконференціїцивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «УП Медіа», ОСОБА_4 про захист честі та гідності, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

04.08.2022 року представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Онученко Д.С. звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до приватного підприємства «Українська правда», ОСОБА_4 (далі - відповідач 2) про захист честі та гідності, стягнення моральної шкоди.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі «Інтернет» на веб-сайті www.pravda.com.ua за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 поширено інформацію, а саме:

«Абзац 4 статті: «Позняк незаконно придбав приміщення у факторингової компанії "РайтПартнерз" та зареєстрував його на підставну особу ОСОБА_3 співробітниці автоломбарду»

Абзац 5 статті: «Далі ОСОБА_3, у взаємодії з її, на той момент, адвокатом ОСОБА_5 (за сумісництвом директором факторингової компанії "РайтПартнерз", наразі ліквідованою), вивезла з книгарні моє майно: книжки, що були отримані у більш ніж 30 українських видавництв під реалізацію, мою власну бібліотеку раритетних книжкових видань, торгівельне обладнання, колекцію італійської графіки (15 шедеврів), та картини з моєї власної колекції, мої особисті речі. Загалом на суму понад 1,5 млн грн.».

Абзац 8 статті: «За півроку до підпалу другої книгарні "Літературний салон" тривало активне переслідування мене з боку невідомих осіб, які надсилали мені повідомлення з погрозами, зустрічали біля місця мого проживання та погрожували мені, намагалися зірвати презентації книжок українських письменників, що я організовувала. Врешті, тривалий час мені довелося переховуватися у друзів.».

Абзац 35: «22 грудня 2017 року, за дорученням ОСОБА_3 , ОСОБА_5 надіслав мені повідомлення про те, що я маю можливість забрати майно з приміщення книгарні. Я погодилася це зробити, але почула зустрічну умову необхідність підтвердити право власності.»

Абзац 41: «Отже, весь цей час ОСОБА_3 публічно демонструвала наміри повернути мені книжки, а насправді лише вводила в оману мене, слідство та пояснювала свою непричетність в коментарях у ЗМІ.»»

Оскільки, вказана інформація, на переконання позивача, є недостовірною та відповідно зачіпає її честь та гідність, то така інформація підлягає спростуванню, а тому вона звернувся до суду із зазначеним позовом.

Ухвалою суду від 23.01.2023 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва Зборщік А.О. щодо повторного автоматизованого розподілу справи №01-08-722 від 05.07.2023 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2023 року визначено склад суду під головуванням судді Матвєєвої Ю.О.

Ухвалою судді від 06.07.2023 року справу прийнято до свого провадження, призначено справу в порядку загального позовного провадження в підготовче засідання.

Ухвалою суду від 04 вересня 2023 року замінено неналежного відповідача ПП«УКРАЇНСЬКА ПРАВДА» на належного - ТОВ «УП МЕДІА» (далі - відповідач 1), оскільки саме ТОВ «УП МЕДІА» є власником вебсайту www.pravda.com.ua.

Ухвалою від 25.09.2023 року замінено адресу місцезнаходження відповідача 1 на місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 48/50А.

04.10.2023 року представником відповідача 2 подано відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що вказана позовна заява є способом позивача уникнути кримінальної відповідальності за кримінальним провадженням № 12018100090002183 та спробою ускладнити виконання остаточного рішення суду по справі №760/12733/21 в межах виконавчого провадження 72255774. Водночас зауважив, що позовні вимоги не підтверджені фактичними обставинами справи.

19.10.2023 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якому сторона позивача не визнає доводів відповідача та наполягає на задоволенні позовних вимог.

02.11.2023 року через канцелярію суду стороною відповідача 2 подано заперечення на відповідь на відзив, в якому відповідач 2 просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою від 07.02.2024 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у позові, росила позов задовольнити.

Представник відповідача 2 в судовому засідання заперечував проти позову, мотивуючи доводами, викладеними у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив, та просив залишити його без задоволення.

Відповідач 1 ТОВ «УП МЕДІА» в судове засідання не з`явився з невідомих суду підстав, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2 ст. 89 ЦПК України).

Як убачається з матеріалів справи і це встановлено судом, 12.11.2021 року ОСОБА_4 в мережі «Інтернет» на вебсайті www.pravda.com.ua, який належить ТОВ «УП Медіа», за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4було опубліковано статтю під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4».

Зазначені обставини підтверджуються скриншотом з вебсайту www.pravda.com.ua, який був доданий стороною позивача до позовної заяви (том 1, а.с. 16-29), і, як убачається з відзиву на позов, представник відповідача 2 фактичноне заперечує факт розміщення у мережі Інтернет вказаної публікації (том 2, а.с. 1-7).

Факт належності вебсайту www.pravda.com.ua, а саме ТОВ «УП Медіа» підтверджується листом останнього (том 1, а.с. 124).

За таких обставин, суд приходить до однозначних висновків про доведеність позивачем факту поширення відповідачами оскаржуваної інформації, яка була доведена до невизначеного кола осіб, через мережу Інтернет.

Згідно зі ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Частиною 4 статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе.

Згідно з ч.1 ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; …, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

У відповідності до глави 22 ЦК України до особистих немайнових прав включені, зокрема, право на повагу до гідності та честі (ст. 297 ЦК України) та право на недоторканність ділової репутації (ст. 299 ЦК України). Гідність та честь фізичної особи, її ділова репутація є недоторканними (згідно із ч. 2 ст. 297 та ч. 1 ст. 299 ЦК України).

Фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб (згідно із ч. 1 ст. 275 ЦК України). Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі (ч.3 ст. 297 ЦК України). Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації (ч.2 ст. 299 ЦК України).

Зважаючи на ст. 1 Закону України «Про інформацію» під інформацією розуміють документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Згідно з ч.1 ст. 277 ЦК Українифізична особа, особисті немайнові права якої порушені внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, посилалася на те, що оспорювана інформація стосується безпосередньо її особи, є недостовірною та ганьбить її честь та гідність, а тому підлягає спростуванню.

Так,абзацом першим пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 року № 1 встановлено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Судом встановлено, що зі змісту опублікованої ОСОБА_4 в мережі «Інтернет» на вебсайті www.pravda.com.ua, який належить ТОВ «УП Медіа», за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4»вбачається, що відповідачами було поширено, зокрема, наступні відомості:

- «Позняк незаконно придбав приміщення у факторингової компанії «РайтПартнерз» та зареєстрував його на підставну особу ОСОБА_3 співробітниці автоломбарду»

- «Далі ОСОБА_3, у взаємодії з її, на той момент, адвокатом ОСОБА_5 (за сумісництвом директором факторингової компанії "РайтПартнерз", наразі ліквідованою), вивезла з книгарні моє майно: книжки, що були отримані у більш ніж 30 українських видавництв під реалізацію, мою власну бібліотеку раритетних книжкових видань, торгівельне обладнання, колекцію італійської графіки (15 шедеврів), та картини з моєї власної колекції, мої особисті речі. Загалом на суму понад 1,5 млн грн.».

- «За півроку до підпалу другої книгарні "Літературний салон" тривало активне переслідування мене з боку невідомих осіб, які надсилали мені повідомлення з погрозами, зустрічали біля місця мого проживання та погрожували мені, намагалися зірвати презентації книжок українських письменників, що я організовувала. Врешті, тривалий час мені довелося переховуватися у друзів.».

- « 22 грудня 2017 року , за дорученням ОСОБА_3 , ОСОБА_5 надіслав мені повідомлення про те, що я маю можливість забрати майно з приміщення книгарні. Я погодилася це зробити, але почула зустрічну умову необхідність підтвердити право власності.»

- «Отже, весь цей час ОСОБА_3 публічно демонструвала наміри повернути мені книжки, а насправді лише вводила в оману мене, слідство та пояснювала свою непричетність в коментарях у ЗМІ.».

Зі змісту оспорюваної інформації, яка міститься у абзацах 4 та 8, а саме: «Позняк незаконно придбав приміщення у факторингової компанії "РайтПартнерз" та зареєстрував його на підставну особу ОСОБА_3 співробітниці автоломбарду», «За півроку до підпалу другої книгарні "Літературний салон" тривало активне переслідування мене з боку невідомих осіб, які надсилали мені повідомлення з погрозами, зустрічали біля місця мого проживання та погрожували мені, намагалися зірвати презентації книжок українських письменників, що я організовувала. Врешті, тривалий час мені довелося переховуватися у друзів.», убачається, що вона жодним чином не стосується особи позивача, оскільки наявні у ній відомості вказують на незаконність дій «Позняка» та «невідомих осіб».

При цьому стороною позивача протягом усього судового розгляду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, яким саме чином поширена відповідачами інформація щодо третіх осіб порушує особисті немайнові права ОСОБА_3 .

Разом з тим, інформація, яка викладена в абзацах 5, 35 та 41 містить неодноразове використання імені та прізвища « ОСОБА_3 », що є свідченням того, що наявні у ній відомості стосуються саме позивача.

Таким чином перед судом постало питання чи є вказана інформація недостовірною.

Відповідно до абзацу п`ятого пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»від 27.02.2009 року № 1, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно з пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»від 27.02.2009 року № 1, обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Так, сторона відповідача 2 у відзиві на позов вказувала, що оспорювана інформація є достовірною, оскільки підтверджується матеріалами кримінального провадження № 12018100090002183 та постановою Київського апеляційного суду від 24 травня 2023 року в справі №760/12733/21.

У ході перевірки зазначених доводів відповідача 2 судом встановлено, що постановою Київського апеляційного суду від 24 травня 2023 року в справі №760/12733/21 стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 кошти у сумі 626 933, 20 коп. у відшкодування шкоди за безпідставно набуте майно в порядку ст. 1212 ЦК України.

Вказаним судовим рішенням встановлено, що 12.01.2018 року ОСОБА_3 у придбаному нею приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 виявила значну кількість друкованих видань та книг - близько 1500 одиниць, якими в подальшому розпорядилася на власний розсуд, передавши їх на відповідальне зберігання ТОВ «Мувинг сервіс» на складське приміщення за адресою: АДРЕСА_2 . Таким чином, ОСОБА_3 розпорядилась спірним майном без достатньої правової підстави, докази повернення безпідставно набутого майна ОСОБА_4 в матеріалах справи відсутні, як і відсутні докази наявності зазначеного майна на складському приміщенні ТОВ «Мувинг сервіс». Факт набуття такого майна та факт подальшого розпорядження ним ОСОБА_3 не заперечувався.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що поширена відповідачами оспорювана інформація, а саме: «Далі ОСОБА_3 , у взаємодії з її, на той момент, адвокатом ОСОБА_5 (за сумісництвом директором факторингової компанії "РайтПартнерз", наразі ліквідованою), вивезла з книгарні моє майно: книжки, що були отримані у більш ніж 30 українських видавництв під реалізацію, мою власну бібліотеку раритетних книжкових видань, торгівельне обладнання, колекцію італійської графіки (15 шедеврів), та картини з моєї власної колекції, мої особисті речі. Загалом на суму понад 1,5 млн грн.»; «22 грудня 2017 року, за дорученням ОСОБА_3 , ОСОБА_5 надіслав мені повідомлення про те, що я маю можливість забрати майно з приміщення книгарні. Я погодилася це зробити, але почула зустрічну умову необхідність підтвердити право власності.»; «Отже, весь цей час ОСОБА_3 публічно демонструвала наміри повернути мені книжки, а насправді лише вводила в оману мене, слідство та пояснювала свою непричетність в коментарях у ЗМІ.»є достовірною, оскільки повністю підтверджується фактами, які встановлені постановою Київського апеляційного судувід 24 травня 2023 року в справі №760/12733/21, та які в розумінні ст. 82 ЦПК України є фактами преюдиції, а отже не підлягають доказуванню.

Згідно з правовим висновком, що міститься у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву стабільність судового акта, який набрав законної сили. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду- на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Такі висновки сформульовані в пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17.

Беручи до уваги фактичні обставини цієї справи та відсутність жодних належних та допустимих доказів, які би підтверджували недостовірність оспорюваної інформації, суд доходить переконання про недоведеність стороною позивача наявності у діях відповідачів всіх елементів юридичного складу цивільного правопорушення, необхідних для задоволення заявлених позовних вимог, в частині визнання спірної інформації недостовірною та її спростування.

Крім того ч. 1 ст. 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових або немайнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про відсутність у діях відповідачів всіх елементів юридичного складу цивільного правопорушення і стороною позивача не доведено протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою, то підстав для задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди також немає.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, беручи до уваги, що суд прийшов до переконання про відмову в задоволенні позову, то з відповідачів не підлягають стягненню судові витрати.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 76, 77, 81, 133, 137, 141, 259, 263, 264, 265, 272, 274-279 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ТОВ «УП Медіа», ОСОБА_4 про захист честі та гідності, стягнення моральної шкоди - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 04.04. 2024 року.

Суддя Ю.О. Матвєєва

28 березня 2024 року