Постанова

від 27.08.2024 по справі 761/15043/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 761/15043/22

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/11785/2024

Головуючий у суді першої інстанції: Матвєєва Ю.О.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Крижанівської Г.В.,

суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А.,

при секретарі Шпирук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката Гаврилюк Марини Вадимівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 березня 2024 року, ухвалене у складі судді Матвєєвої Ю.О., у справі № 761/15043/22 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УП Медіа», ОСОБА_2 про захист честі та гідності, стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «УП Медіа», ОСОБА_2 про захист честі та гідності, стягнення моральної шкоди. Зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_6 їй стало відомо, що в мережі «Інтернет» на веб-сайті www.pravda.com.ua інтернет-видання «Українська правда» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 було опубліковано матеріал під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_4», що містить недостовірну інформацію, яка зачіпає її честь та гідність, а саме:

«Абзац 4 статті: «ОСОБА_7 незаконно придбав приміщення у факторингової компанії "РайтПартнерз" та зареєстрував його на підставну особу ОСОБА_1 - співробітницю автоломбарду»

Абзац 5 статті: «Далі ОСОБА_1 , у взаємодії з її, на той момент, адвокатом ОСОБА_6 (за сумісництвом директором факторингової компанії "РайтПартнерз", наразі ліквідованою), вивезла з книгарні моє майно: книжки, що були отримані у більш ніж 30 українських видавництв під реалізацію, мою власну бібліотеку раритетних книжкових видань, торгівельне обладнання, колекцію італійської графіки (15 шедеврів), та картини з моєї власної колекції, мої особисті речі. Загалом на суму понад 1,5 млн грн.».

Абзац 8 статті: «За півроку до підпалу другої книгарні "ІНФОРМАЦІЯ_5" тривало активне переслідування мене з боку невідомих осіб, які надсилали мені повідомлення з погрозами, зустрічали біля місця мого проживання та погрожували мені, намагалися зірвати презентації книжок українських письменників, що я організовувала. Врешті, тривалий час мені довелося переховуватися у друзів.».

Абзац 35: «22 грудня 2017 року, за дорученням ОСОБА_1 , ОСОБА_6 надіслав мені повідомлення про те, що я маю можливість забрати майно з приміщення книгарні. Я погодилася це зробити, але почула зустрічну умову необхідність підтвердити право власності.»

Абзац 41: «Отже, весь цей час ОСОБА_1 публічно демонструвала наміри повернути мені книжки, а насправді лише вводила в оману мене, слідство та пояснювала свою непричетність в коментарях у ЗМІ.»»

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просила:

- визнати недостовірною та такою, що порушує її особисті немайнові права, інформацію, поширену на веб-сайті: www.pravda.com.ua за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_4» наступного змісту:

«Абзац 4 статті: «ОСОБА_7 незаконно придбав приміщення у факторингової компанії "РайтПартнерз" та зареєстрував його на підставну особу ОСОБА_1 - співробітницю автоломбарду»;

«Абзац 5 статті: «Далі ОСОБА_1 , у взаємодії з її, на той момент, адвокатом ОСОБА_6 (за сумісництвом директором факторингової компанії "РайтПартнерз", наразі ліквідованою), вивезла з книгарні моє майно: книжки, що були отримані у більш ніж 30 українських видавництв під реалізацію, мою власну бібліотеку раритетних книжкових видань, торгівельне обладнання, колекцію італійської графіки (15 шедеврів), та картини з моєї власної колекції, мої особисті речі. Загалом на суму понад 1,5 млн грн.»;

«Абзац 8 статті: «За півроку до підпалу другої книгарні "ІНФОРМАЦІЯ_5" тривало активне переслідування мене з боку невідомих осіб, які надсилали мені повідомлення з погрозами, зустрічали біля місця мого проживання та погрожували мені, намагалися зірвати презентації книжок українських письменників, що я організовувала. Врешті, тривалий час мені довелося переховуватися у друзів.»;

«Абзац 35: « 22 грудня 2017 року , за дорученням ОСОБА_1 , ОСОБА_6 надіслав мені повідомлення про те, що я маю можливість забрати майно з приміщення книгарні. Я погодилася це зробити, але почула зустрічну умову необхідність підтвердити право власності.»;

«Абзац 41: «Отже, весь цей час ОСОБА_1 публічно демонструвала наміри повернути мені книжки, а насправді лише вводила в оману мене, слідство та пояснювала свою непричетність в коментарях у ЗМІ.»;

- зобов`язати власника веб-сайту: www.pravda.com.ua ТОВ «УП Медіа» та автора статті ОСОБА_2 протягом 5-ти календарних днів з дня набрання рішенням у даній справі законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену на веб-сайті: www.pravda.com.ua за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_4», шляхом розміщення на веб-сайті: www.pravda.com.ua резолютивної частини рішення та заяви зі змістом «Поширена інформація у статті під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_4», не відповідає дійсності»;

- стягнути з ОСОБА_2 на її користь моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 березня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, адвокат Гаврилюк М.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу. Просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Посилається на те, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що ухвалюючи рішення, судом першої інстанції не враховано, той факт, що ОСОБА_1 жодним чином не чинила будь-яких перешкод щодо реалізації ОСОБА_2 своїх законних прав щодо майна, яке залишилось в приміщенні, що придбала позивачка, та щодо якого остання вживала всі можливі заходи для того, аби ОСОБА_2 забрала свої речі з належного позивачці приміщення. Вказана обставина свідчить про те, що поширена відповідачами інформація є недостовірною. При цьому, ОСОБА_2 жодним чином не спростовано аргументів ОСОБА_1 щодо недостовірності поширеної у статті інформації. Публікування та поширення відповідачем неправдивої інформації про ОСОБА_1 ганьбить її честь, гідність та призводить до моральних страждань.

Адвокат Павлова Н.Є., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , подала відзив на апеляційну скаргу. Просила апеляційну скаргу залишити без задоволення. Заперечувала проти доводів позивачки, вважає їх необґрунтованими, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні адвокат Беляєв С.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з наведених у ній підстав.

Адвокат Павлова Н.Є., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила скаргу залишити без задоволення з огляду на її безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник ТОВ «УП Медіа» в судове засідання не з`явився, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за його відсутності.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, заслухавши суддю доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 в мережі Інтернет на веб-сайті www.pravda.com.ua, який належить ТОВ «УП Медіа», за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 було опубліковано статтю під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4», яка, зокрема, містила наступну інформацію:

«Абзац 4 статті: «ОСОБА_7 незаконно придбав приміщення у факторингової компанії "РайтПартнерз" та зареєстрував його на підставну особу ОСОБА_1 - співробітницю автоломбарду»;

«Абзац 5 статті: «Далі ОСОБА_1, у взаємодії з її, на той момент, адвокатом ОСОБА_6 (за сумісництвом директором факторингової компанії "РайтПартнерз", наразі ліквідованою), вивезла з книгарні моє майно: книжки, що були отримані у більш ніж 30 українських видавництв під реалізацію, мою власну бібліотеку раритетних книжкових видань, торгівельне обладнання, колекцію італійської графіки (15 шедеврів), та картини з моєї власної колекції, мої особисті речі. Загалом на суму понад 1,5 млн грн.»;

«Абзац 8 статті: «За півроку до підпалу другої книгарні "ІНФОРМАЦІЯ_5" тривало активне переслідування мене з боку невідомих осіб, які надсилали мені повідомлення з погрозами, зустрічали біля місця мого проживання та погрожували мені, намагалися зірвати презентації книжок українських письменників, що я організовувала. Врешті, тривалий час мені довелося переховуватися у друзів.»;

«Абзац 35: « 22 грудня 2017 року , за дорученням ОСОБА_1 , ОСОБА_6 надіслав мені повідомлення про те, що я маю можливість забрати майно з приміщення книгарні. Я погодилася це зробити, але почула зустрічну умову необхідність підтвердити право власності.»;

«Абзац 41: «Отже, весь цей час ОСОБА_1 публічно демонструвала наміри повернути мені книжки, а насправді лише вводила в оману мене, слідство та пояснювала свою непричетність в коментарях у ЗМІ.»;

Зазначені обставини підтверджуються скриншотом з веб-сайту www.pravda.com.ua, який був доданий стороною позивача до позовної заяви та не заперечувався ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 16-29).

Факт належності вебсайту www.pravda.com.ua відповідачу ТОВ «УП Медіа» підтверджується листом останнього (т. 1, а.с. 124).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначала, що поширена відповідачами в мережі Інтернет шляхом публікації на веб-сайті www.pravda.com.ua щодо неї інформація є недостовірною, негативною та такою, що ганьбить її честь, гідність та завдає моральних страждань.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази, які би підтверджували недостовірність оспорюваної інформації, а ОСОБА_1 недоведено наявності у діях відповідачів всіх елементів юридичного складу цивільного правопорушення, необхідних для задоволення заявлених позовних вимог, в частині визнання спірної інформації недостовірною та її спростування, а також в частині відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів не вбачає підстав для скасування такого рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що, зокрема, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, а статтями 297, 299 ЦК України передбачено право на повагу до гідності та честі, а також право на недоторканість ділової репутації.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Статтею 277 ЦК України встановлено, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, ділової репутації фізичної та юридичної особи, а також про спростування недостовірної інформації, є сукупність таких обставин як: - поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; - поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; - поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; - поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

При вирішенні зазначених спорів суди мають враховувати, що під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, встановити факт поширення недостовірної інформації та факт того, що поширена інформація стосується саме особи позивача і що поширена інформація порушує особисті немайнові права особи позивача або перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, при цьому саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Ознаками оціночного судження є відсутність у його складі посилань на фактичні обставини та відсутність можливості здійснити перевірку такого судження на предмет його відповідності дійсності.

Фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Ураховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). В будь-якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від їх суб`єктивного сприйняття чи заперечення через думки і погляди особи.

Під час розгляду справи встановлено, що зі змісту опублікованої ОСОБА_2 в мережі Інтернет на веб-сайті www.pravda.com.ua, який належить ТОВ «УП Медіа», за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4», вбачається, що відповідачами було поширено, зокрема, наступні відомості:

«ОСОБА_7 незаконно придбав приміщення у факторингової компанії "РайтПартнерз" та зареєстрував його на підставну особу ОСОБА_1 - співробітницю автоломбарду»;

«Далі ОСОБА_1 , у взаємодії з її, на той момент, адвокатом ОСОБА_6 (за сумісництвом директором факторингової компанії "РайтПартнерз", наразі ліквідованою), вивезла з книгарні моє майно: книжки, що були отримані у більш ніж 30 українських видавництв під реалізацію, мою власну бібліотеку раритетних книжкових видань, торгівельне обладнання, колекцію італійської графіки (15 шедеврів), та картини з моєї власної колекції, мої особисті речі. Загалом на суму понад 1,5 млн грн.»;

«За півроку до підпалу другої книгарні "ІНФОРМАЦІЯ_5" тривало активне переслідування мене з боку невідомих осіб, які надсилали мені повідомлення з погрозами, зустрічали біля місця мого проживання та погрожували мені, намагалися зірвати презентації книжок українських письменників, що я організовувала. Врешті, тривалий час мені довелося переховуватися у друзів.»;

«22 грудня 2017 року, за дорученням ОСОБА_1 , ОСОБА_6 надіслав мені повідомлення про те, що я маю можливість забрати майно з приміщення книгарні. Я погодилася це зробити, але почула зустрічну умову необхідність підтвердити право власності.»;

«Отже, весь цей час ОСОБА_1 публічно демонструвала наміри повернути мені книжки, а насправді лише вводила в оману мене, слідство та пояснювала свою непричетність в коментарях у ЗМІ.».

Зі змісту оспорюваної інформації, яка міститься у абзацах 4 та 8, а саме: «ОСОБА_7 незаконно придбав приміщення у факторингової компанії "РайтПартнерз" та зареєстрував його на підставну особу ОСОБА_1 співробітниці автоломбарду», «За півроку до підпалу другої книгарні "ІНФОРМАЦІЯ_5" тривало активне переслідування мене з боку невідомих осіб, які надсилали мені повідомлення з погрозами, зустрічали біля місця мого проживання та погрожували мені, намагалися зірвати презентації книжок українських письменників, що я організовувала. Врешті, тривалий час мені довелося переховуватися у друзів.», убачається, що така інформація жодним чином не стосується особи позивача, оскільки наявні у ній відомості вказують на незаконність дій інших осіб.

ОСОБА_1 протягом розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що поширена відповідачами інформація щодо третіх осіб порушує її особисті немайнові права.

Інформація, яка викладена в абзацах 5, 35 та 41 містить неодноразове використання імені та прізвища позивачки, що є свідченням того, що наявні у ній відомості стосуються саме її. Водночас, згадування імені позивачки у відповідних фрагментах публікації не свідчить про необхідність визнання інформації недостовірною, негативною та її спростування.

Заперечуючи проти задоволення позову, ОСОБА_2 зазначала, що оспорювана інформація є достовірною, оскільки підтверджується матеріалами кримінального провадження №12018100090002183 та постановою Київського апеляційного суду від 24 травня 2023 року в справі №760/12733/21, якою стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 кошти у сумі 626 933,20 коп. у відшкодування шкоди за безпідставно набуте майно в порядку ст. 1212 ЦК України.

Вказаним судовим рішенням встановлено, що 12.01.2018 року ОСОБА_1 у придбаному нею приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , виявила значну кількість друкованих видань та книг - близько 1500 одиниць, якими в подальшому розпорядилася на власний розсуд, передавши їх на відповідальне зберігання ТОВ «Мувинг сервіс» на складське приміщення за адресою: АДРЕСА_2 . Таким чином, ОСОБА_1 розпорядилась спірним майном без достатньої правової підстави, докази повернення безпідставно набутого майна ОСОБА_2 в матеріалах справи відсутні, як і відсутні докази наявності зазначеного майна на складському приміщенні ТОВ «Мувинг сервіс». Факт набуття такого майна та факт подальшого розпорядження ним ОСОБА_1 не заперечувався.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що поширена відповідачами оспорювана інформація, а саме: «Далі ОСОБА_1 , у взаємодії з її, на той момент, адвокатом ОСОБА_6 (за сумісництвом директором факторингової компанії "РайтПартнерз", наразі ліквідованою), вивезла з книгарні моє майно: книжки, що були отримані у більш ніж 30 українських видавництв під реалізацію, мою власну бібліотеку раритетних книжкових видань, торгівельне обладнання, колекцію італійської графіки (15 шедеврів), та картини з моєї власної колекції, мої особисті речі. Загалом на суму понад 1,5 млн грн.»; «22 грудня 2017 року, за дорученням ОСОБА_1 , ОСОБА_6 надіслав мені повідомлення про те, що я маю можливість забрати майно з приміщення книгарні. Я погодилася це зробити, але почула зустрічну умову необхідність підтвердити право власності.»; «Отже, весь цей час ОСОБА_1 публічно демонструвала наміри повернути мені книжки, а насправді лише вводила в оману мене, слідство та пояснювала свою непричетність в коментарях у ЗМІ.» є достовірною, оскільки повністю підтверджується фактами, які встановлені постановою Київського апеляційного суду від 24 травня 2023 року в справі №760/12733/21, та які в розумінні ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Беручи до уваги фактичні обставини цієї справи та відсутність належних та допустимих доказів, які би підтверджували недостовірність оспорюваної інформації, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність ОСОБА_1 наявності у діях відповідачів всіх елементів юридичного складу цивільного правопорушення, необхідних для задоволення заявлених позовних вимог, в частині визнання спірної інформації недостовірною та її спростування.

При цьому колегія суддів враховує, що спростовувана інформація по суті є особистою інтерпретацією відповідачки ОСОБА_2 певних подій, які мали місце за участі позивачки та інших осіб. Водночас, якщо ОСОБА_1 вважає, що поширеною інформацією або певними фразами порушені її особисті немайнові права, вона вправі реалізувати право на відповідь.

Відповідно, вважаючи відсутніми підстави для спростування оспорюваної інформації, суд першої інстанції також дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди як похідних.

Частиною 1 ст. 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга адвоката Гаврилюк М.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , підлягає залишенню без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 березня 2024 року залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Гаврилюк Марини Вадимівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 04 вересня 2024 року.

Суддя-доповідач:

Судді: