Постанова

від 02.04.2024 по справі 350/584/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 350/584/22

Провадження № 22-ц/4808/393/24

Головуючий у 1 інстанції Бейко А. М.

Суддя-доповідач Фединяк

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючого Фединяка В.Д. ( суддя-доповідач)

суддів: Максюти І.О., Василишин Л.В.

секретаря Петрів Д.Б.

з участю представників: ОСОБА_1 адвоката Семка В.Б.;

Федорчака Р.М.як особи, відносно якої ставиться питання про визнання недієздатним адвоката Мельника Б.М.;

виконавчого комітету Перегінської селищної ради Марко М.Я.;

заявника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рожнятівського районного суду від 11 листопада 2023 року, постановлене в складі судді Бейка А.М., присяжних Туза М.П., Гуліватого Ю.П. в смт. Рожнятів у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа: виконавчий комітет Перегінської селищної ради Івано-Франківській області, третя особа: ОСОБА_1 , особа, стосовно якої вирішується питання про визнання її недієздатною: ОСОБА_3 про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення над нею опіки,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2022року ОСОБА_2 звернувся в суд з заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа: виконавчий комітет Перегінської селищної ради Івано-Франківській області, третя особа: ОСОБА_1 , особа, стосовно якої вирішується питання про визнання її недієздатною: ОСОБА_3 про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення над нею опіки.

Заява обгрунтована тим, що його брат ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає в АДРЕСА_1 . Згідно довідки № 98, виданою 06.06.2022 Комунальним некомерційним підприємством «Рожнятівська багатопрофільна лікарня» ОСОБА_3 знаходиться на диспансерному нагляді в психоневрологічному кабінеті райлікарні з 2006 року з діагнозом: F - 20,9. Управлінням Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі ОСОБА_3 як інваліду другої групи призначена пенсія, яку він отримує за місцем свого проживання, а також після смерті батька виникла необхідність в оформленні спадщини на частину домоволодіння. Оскільки його брат є недієздатною особою, не розуміє та не усвідомлює значення своїх дій, не може особисто отримувати та розпоряджатися своєю пенсією та вчиняти інші дії щодо домоволодіння, він проживаючи разом з братом, змушений здійснювати за ним догляд. Просив визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і жителя АДРЕСА_1 недієздатним, встановити над ОСОБА_3 опіку, призначивши його опікуном недієздатного брата.

Ухвалою Рожнятівського районного суду від 19 липня 2022 року заяву ОСОБА_1 задоволено та залучено до участі у цивільній справі заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа: виконавчий комітет Перегінської селищної ради Івано-Франківській області, особа, стосовно якої вирішується питання про визнання її недієздатною: ОСОБА_3 про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення над нею опіки в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_1 .

Рішенням Рожнятівського районного суду від 11 листопада 2023 року заяву ОСОБА_2 , заінтересована особа - виконавчий комітет Перегінської селищної ради Калуського району, Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_1 про визнання фізичноїособи недієздатноюта встановленнянад неюопіки задоволено. Визнано недієздатним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 . Встановлено опіку над недієздатним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та призначено його опікуном ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 . Відповідно до ч.6 ст.300 ЦПК України, визначено строк дії рішення про визнання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 недієздатним - 2 (два) роки з моменту набрання ним законної сили. Роз`яснено заявнику, що відповідно до ч.7 ст.300 ЦПК України, клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною має право подати опікун, представник органу опіки та піклування не пізніше ніж за 15 днів до закінчення строку, визначеного ч.1 ст.300 ЦПК України.

Не погоджуючись із даним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про відмову у задоволенні заяви, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує на те, що згідно довідки № 98 з 2006 року у ОСОБА_3 діагноз Шизофренія, при цьому згідно висновку експерта встановлений інший діагноз Розумова відсталість помірного ступеня, тобто це різні діагнози та при встановленні нового діагнозу « Розумова відсталість помірного ступеня» не встановлено з якого часу виник даний діагноз. При цьому саме обов`язок експерта при наявності в особи стійкого, хронічного психічного розладу, визначити час, з якого в особи виникло таке захворювання, встановити чи повністю особа не здатна внаслідок цього захворювання усвідомлювати свої дії та керувати ними. Крім того, у висновку органу опіки та піклування вказано про доцільність призначення ОСОБА_2 опікуном над братом ОСОБА_3 , проте не враховано, що за останнім зідйснювала догляд його мати та у висновку не досліджено стосунки між братами та доцільність здійснення опікунства саме братом. Крім того, у висновку посилаються на діагноз у ОСОБА_3 «шизофренія», при цьому висновком експертизи встановлено діагноз«розумова відсталість»

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовомузасіданні представник третьоїособи ОСОБА_1 адвокат СемкоВ.Б. підтримав доводи апеляційної скарги, просить задовольнити подану скаргу.

Представник ОСОБА_3 як особи, відносно якої ставиться питання про визнання недієздатним адвоката Мельник Б.М., представник Перегінської селищної ради Марко М.Я. та заявник ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги заперечили. Рішення суду вважає законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення заяви ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_3 страждає стійким хронічним психічним розладом, внаслідок якого позбавлений можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, суд приходить до висновку про обґрунтованість і доведеність вимог заявника ОСОБА_2 та вважає, що подану заяву слід задовольнити, визнавши недієздатним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , встановив над ним опіку та призначити опікуном його рідного брата - заявника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зважаючи на відсутність обставин, визначених ст.64 ЦК України, які б перешкоджали заявнику бути опікуном.

Висновок суду відповідає вимогам закону і матеріалам справи.

Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 є рідними братами, що підтверджується копіями свідоцтв про народження та не заперечується сторонами (а.с.4, 10).

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 разом проживають у АДРЕСА_1 , що вбачається із копій паспортів громадянина України (а.с.3, 6).

Довідкою №892 від 01.06.2022 підтверджено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 разом проживають та ведуть спільне господарство(а.с.11).

Довідкою №98 від 06.06.2022, вданою лікарем-психіатром КНП «Рожнятівська БЛ» підтверджено, що ОСОБА_3 з 2006 року знаходиться на диспансерному (амбулаторному) нагляді в психоневрологічному кабінеті, діагноз F-20,9(а.с.9).

Копією довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0629831 підтверджено, що комісією із психіатричним профілем встановлено ОСОБА_3 другу групу інвалідності дитинства довічно. (а.с.5)

Висновком судово-психіатричного експерта №298/2022 від 30.11.2022 підтверджено, що ОСОБА_3 страждає стійким хронічним психічним розладом помірною розумовою відсталістю, згідно МКХ-10, F71., внаслідок зазначеного розладу ОСОБА_3 не здатний усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Згідно висновку про доцільність призначення ОСОБА_2 опікуном над братом ОСОБА_3 при умові визнання його недієздатним в судовому порядку підтверджено, що опікунська рада при виконавчому комітеті Перегінської селищної ради з метою створення належних умов для реалізації прав, свобод та законних інтересів ОСОБА_3 вважає за доцільне призначити його опікуном ОСОБА_2 (а.с.53-54).

Вказаний висновок затверджений рішенням виконавчого комітету Перегінської селищної ради про доцільність призначення опікунів №67/02-24/2022 від 11.07.2022, яким також підтверджено, що ОСОБА_2 доцільно призначити опікуном над братом ОСОБА_3 .

Відповідно до частини першоїстатті 29 Конституції Україникожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.

Згідно зістаттею 3 Закону України «Про психіатричну допомогу»кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до частини першої статті39, частини першої статті40 ЦК Українифізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними; фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун (частини перша - третястатті 41 ЦК України).

Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки (стаття 55 ЦК України).

Відповідно до частини першоїстатті 296 ЦПК Українизаяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.

Згідно з частиною третьоюстатті 297 ЦПК Україниу заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги стосовно того, що висновок судово-психіатричного експерта №298/2022 від 30.11.2022 року є неналежним доказом з таких мотивів.

Відповідно до частини першоїстатті 298 ЦПК Українисуд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.

Метою проведення судово-психіатричної експертизи є з`ясування наявності чи відсутності психічного розладу, здатного вплинути на усвідомлення особою своїх дій та керування ними.

Висновок про недієздатність фізичної особи необхідно робити, перш за все, на підставі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи, в сукупності за умови, що особа страждає саме хронічним, стійким психічним розладом, внаслідок чого в особи виникає абсолютна неспроможність розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина першастатті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першоїстатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостоюстатті 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першоюстатті 76 ЦПК Українипередбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першоїстатті 78 ЦПК Українисуд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина першастатті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина першастатті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьоїстатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновок експерта відноситься до засобів доказування на підставі частини другоїстатті 76 ЦПК України.

Обов`язкове призначення судом експертизи визначеностаттею 105 ЦПК України, в якій, зокрема, зазначено, що призначення експертизи судом є обов`язковим за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити: 1) характер і ступінь ушкодження здоров`я; 2) психічний стан особи; 3) вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.

Ухвалою Рожнятівського районного суду від 19 липня 2022 року у цій справі призначено судово-психіатричну експертизу.

Висновком судово-психіатричного експерта №298/2022 від 30.11.2022 підтверджено, що ОСОБА_3 страждає стійким хронічним психічним розладом помірною розумовою відсталістю, згідно МКХ-10, F71. За своїм психічним станом не може розуміти значення своїх дій та керувати ними. Для захисту своїх цивільних прав ОСОБА_3 потребує встановлення над нею опіки.

Висновок судово-психіатричного експерта є повним і чітким, не викликає сумнівів у його правильності, ґрунтується на дослідженні медичної документації, матеріалів цивільної справи, амбулаторному дослідженню психічного стану ОСОБА_3 та не суперечить наявним у справі доказам.

Дослідивши висновок судово-психіатричної експертизи, заслухавши пояснення судового експерта ОСОБА_4 , яка підтвердила обізнаність про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, що ставилась під сумнів третьої особи ОСОБА_1 , суд першої інстанції зробив вірний висновок про допустимість експертного висновку як доказу нездатності ОСОБА_3 розуміти значення своїх дій та наявності підстав для визнання його недієздатним. Будучи допитаним у судовому засіданні під час розгляду справи у суді першої інстанції, експертка ОСОБА_4 пояснив, що ОСОБА_3 страждає захворюванням, яким є помірна розумова відсталість (F71).

У випадку незгоди з висновком експерта за результатами експертизи, проведеної у цивільному провадженні, сторони мають право заявити клопотання про призначення повторної експертизи, виклавши у клопотанні підстави незгоди з цими висновками та зазначивши вимоги до повторної експертизи, що ОСОБА_1 зроблено не було.

Крім цього, третьою особою ОСОБА_1 в апеляційні скарзі не наведено жодного доказу, що оскаржуваним рішення суду першої інстанції допущено порушення її права, свободи чи інтереси.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, то в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Рожнятівського районного суду від 11 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 04 квітня 2024 року.

Судді: В.Д.Фединяк

Л.В.Василишин

І.О.Максюта