Рішення

від 03.04.2024 по справі 120/16511/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 квітня 2024 р. Справа № 120/16511/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Красіловського Вадима Олександровича до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Красіловського Вадима Олександровича до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправною бездіяльністю відповідача щодо неврахування виплати додаткової винагороди у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини через перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я після поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії при обрахунку розміру грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" в період з 24.07.2022 по 30.08.2022 року, а також за період лікування з 13.12.2022 року по 31.03.2023 року.

Ухвалою суду від 06.11.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву.

25.03.2024 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (документ сформований в системі "Електронний суд" 20.11.2023 року), в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки внаслідок порушення позивачем статей 12, 14, 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, безпосередньому керівнику позивача та посадовим особам військової частини НОМЕР_1 не було відомо про хід лікування позивача, що і стало причиною не можливості роз`яснити йому своєчасно про відсутність правових підстав нарахування й виплати додаткової винагороди збільшеної до 100000,00 грн.

Крім того, зазначили, що відповідно до довідки про нарахування та виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди збільшеної до 100000,00 грн. позивачу виплачено у повному обсязі додаткову винагороду за грудень 2022 року та січень 2023 року.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

24.07.2022 року виконуючи бойове завдання в районі с. Білогірка Бериславського району Херсонської області у результаті обстрілу ворожої артилерії, під час відбиття збройної агресії Російської Федерації проти України та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, введеного відповідно до Указу Президента України №64/2022 віл 24.02.2022 року "Про введення воєнного стану в Україні" та Захисту Батьківщини відповідно до Указу Президента України №71/2022 від 24.02.2022 року "Про використання Збройних Сил України та інших військових формувань" ОСОБА_1 отримав закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, акубаротравму, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 21.09.2022 року №1/983 /а.с. 25/.

Відповідно до виписного епікризу №5779 /а.с. 22/ позивач у період з 25.07.2022 року по 05.08.2022 року перебував на лікуванні у КНП "Міська клінічна лікарня" Одеської міської ради з діагнозом закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, акубаротравма без ушкодження барабанних перетинок, мінно-вибухова травма, забій грудної клітини справа.

08.08.2022 року позивачем отримано направлення на консультацію до невролога та травматолога /а.с. 23/.

Згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого інфекційного відділення №977 /а.с. 26-27/ ОСОБА_1 з 22.08.2022 року по 30.08.2022 року перебував на стаціонарному лікуванні у КНП "Вінницька міська клінічна лікарня №1" з основним захворюванням - негоспітальна двобічна полісегметарна інтерстиціальна пневмонія середнього ступеня важкості та супутніми захворюваннями - гостре респіраторне захворювання; закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку у вигляді цефалгічного синдрому, астено-вегетативного синдрому; акубаротравма; вертеброгенна тораколюмбалгія на стадії нестійкої ремісії.

Позивачу рекомендовано продовжити лікування в неврологічному відділенні №1 КНП "Вінницькій обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Вінницької обласної ради".

Відповідно до виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №485 /а.с. 29/ позивач у період з 27.01.2023 року по 01.02.2023 року перебував на стаціонарному лікуванні у Краматорській міській лікарні №3 з діагнозом посттравматичний ліктьовий бурсит, церебрастенічний синдром.

Із виписного епікризу історії хвороби стаціонарного хворого №448 /а.с.30/ вбачається, що ОСОБА_1 з 13.02.2023 року по 27.02.2023 року перебував на лікуванні в неврологічному відділенні КНП "Вінницькій обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Вінницької обласної ради" з діагнозом: розлад адаптації (F43). Наслідки вибухової травми (24.07.2022 року): закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку у вигляді астенічного синдрому з незначним порушенням функції. Вертеброгенна цервікалгія, люмбалгія, стадія ремісії. Остеохондроз грудного відділу хребта. Кіфоз 1 ст. Застарілий ротаційний підвивих С1-С2 без порушення функції. Бурсит правого ліктьового відростка.

Рекомендовано подальше обстеження та лікування у Вінницькій обласній клінічній психоневрологічній лікарні імені академіка О.І. Ющенка.

Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого №3017 /а.с. 31/ позивач у період з 28.02.2023 року по 24.03.2023 року перебував на стаціонарному лікуванні у КНП "Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І.Ющенка" з основним захворюванням - розлад адаптації у вигляді легкого тривожно-депресивного синдрому з виходом в одужання F43.2 та супутнім - стан після вибухової травми (24.07.2022), закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку у вигляді цефалгічного синдрому, акубаротравми у вигляді двобічної нейросенсорної приглухуватості ІІ-ІІ ст. зі сприйняттям шепітної мови AS - 5 м, AD - 3,5 м. Міопія обох очей ступенем 1,0Д з гостротою зору 1,0 при корекції.

Згідно довідки військово-лікарської комісії №128 від 24.03.2023 року /а.с. 33/, 23 березня 2023 року військово-лікарською комісією КНП "Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І.Ющенка" проведено медичний огляд ОСОБА_1 та встановлено діагноз: розлад адаптації у вигляді легкого короткотривалого тривожно-депресивного стану з виходом в одужання. Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби.

31.03.2023 року гарнізонною військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_2 проведено медичний огляд ОСОБА_1 та встановлено діагноз: розлад адаптації у вигляді легкого короткотривалого тривожно-депресивного стану з виходом в одужання. Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби. Потребує відпустки за станом здоров`я на 30 календарних днів /а.с. 34/.

У змісті позовної заяви представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 не виплачено значну суму коштів, під час лікування, у зв`язку з пораненням пов`язаним із захистом Батьківщини.

Тому, 12.09.2023 року представник позивача звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із заявою у якій просив перерахувати, колишньому військовослужбовцю ОСОБА_1 , заробітну плату та додаткову грошову винагороду під час лікування з травмуванням 24.07.2022 року, а також лікуванням з 13.12.2022 року по 31.03.2023 року, відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".

Проте, позивачу не було нараховано та виплачено в повній мірі додаткову винагороду в розмірі 100000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, яке трапилось 24.07.2022 року, тому позивач через свого представника, звернувся до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

Статтею 2 Закону №2232-XII встановлено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Положеннями статті 3 Закону № 2232-XII передбачено, що правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) визначено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з пунктом 1 статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Пунктами 2 - 4 цієї правової норми встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260).

Відповідно до пункту 17 Порядку № 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168).

Пунктом 1 Постанови №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 5 постанови № 168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування і застосовується з 24.02.2022 року.

01 квітня 2022 року до Постанови № 168 Постановою Кабінету Міністрів України №400 внесено зміни, згідно з якими до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у пункті 1, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Отже до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Таким чином, додаткова винагорода в розмірі 100000 грн. виплачується військовослужбовцям, зокрема, тим, які у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

При цьому, суд зауважує, що для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, на період дії воєнного стану, немає обов`язкової умови щодо безперервного перебування особи на стаціонарному лікуванні.

Тобто, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 100000 гривень.

Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач 24.07.2022 року під час безпосереднього виконання бойових завдань, у результаті обстрілу ворожої артилерії, отримав закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, акубаротравму.

При цьому суд зазначає, що день отримання поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, в даному випадку 24.07.2022 року, також включається до періоду за який позивач має право на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, у збільшеному розмірі до 100000 грн. на місяць, а тому доводи відповідача в частині відсутності підстав для нарахування такої винагороди з 24.07.2022 року є безпідставними.

У період з 25.07.2022 року по 05.08.2022 року, з 22.08.2022 року по 30.08.2022 року, з 27.01.2023 року по 01.02.2023 року, з 13.02.2023 року по 27.02.2023 року та з 28.02.2023 року по 24.03.2023 року позивач перебував на лікуванні в закладах охорони здоров`я.

Зазначене підтверджується первинною медичною карткою /а.с. 20-21, 28/, виписним епікризом №5779 /а.с. 22/, направленням на консультацію до невролога та травматолога /а.с. 23/, довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 21.09.2022 року №1/983 /а.с. 25/, випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого інфекційного відділення №977 /а.с. 26-27/, випискою із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №485 /а.с. 29/, виписним епікризом історії хвороби стаціонарного хворого №448 /а.с.30/, випискою з медичної карти стаціонарного хворого №3017 /а.с. 31-32/, довідкою військово-лікарської комісії №128 від 24.03.2023 року /а.с. 33/, довідкою військово-лікарської комісії №3110 від 31.03.2023 року /а.с. 34/.

Постанова №168 передбачає дві підстави для проведення нарахування і виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 такої Постанови, у розмірі 100000,00 грн., а саме:

1) які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого;

2) які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Аналогічного висновку дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові №120/5894/23 від 18 січня 2024 року.

Факт того, що позивач отримав поранення, пов`язане із захистом Батьківщини підтверджується долученою до матеріалів справи медичною документацією, а відтак період перебування позивача на лікуванні з 24.07.2022 року по 30.08.2022 року та з 27.01.2023 року по 31.03.2023 року мав бути зарахований до періоду за який позивач має право на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі 100000 грн. на місяць.

В той же час, в межах даного позову позивач просить суд зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому додаткову винагороду з 24.07.2022 року по 30.08.2022 року та з 13.12.2022 року по 31.03.2023 року.

У даному випадку, суд вважає за необхідне зазначити, що на лікуванні в неврологічному відділенні КНП "Вінницькій обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Вінницької обласної ради" ОСОБА_1 перебував саме з 13.02.2023 року, що прослідковується із пункту 5 "Дата госпіталізації" виписного епікризу історії хвороби стаціонарного хворого №448 та із пункту 7 виписки з медичної картки стаціонарного хворого №3017.

При цьому, зазначення у пункті 1 виписного епікризу історії хвороби стаціонарного хворого №448 часу перебування на лікуванні "13.12.2023р. по 27.02.2023р.", на переконання суду, є нічим іншим як технічною помилкою.

Тобто, підстави для виплати позивачу додаткової винагороди починаючи з 13.12.2022 року відсутні.

Крім того, суд зазначає, що із довідки військової частини НОМЕР_1 про доходи ОСОБА_1 вбачається, що останньому з урахуванням податків, зборів та компенсації ПДФО на картковий рахунок перераховано:

- за липень 2022 року - 45680,90 грн.;

- за серпень 2022 року - 118686,94 грн.;

- за січень 2023 року - 110888,30 грн.;

- за лютий 2023 року - 113887,93 грн.;

- за березень 2023 року - 35072,93 грн.

З огляду на викладене суд зазначає, що позивачу за серпень 2022 року, січень-лютий 2023 року виплачено додаткову винагороду у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини через перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

В той же час, відповідачем не виплачено додаткову винагороду за період з 24.07.2022 року по 31.07.2022 року та з 01.03.2023 року по 31.03.2023 року, а тому суд приходить до висновку, що достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача буде зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, збільшену до 100000 гривень, за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а саме - за період з 24.07.2022 року по 31.07.2022 року та з 01.03.2023 року по 31.03.2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум додаткової винагороди.

За наведеного та враховуючи встановлені обставини у справі, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи питання про відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).

Приписами частини 4-6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом встановлено, що в підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача надано витяг із договору №17-04-01 про надання правової допомоги від 17.04.2023 року, розрахунок понесених судових витрат, прибутковий касовий ордер №17-04-01 від 17 квітня 2023 року про оплату 5000,00 грн., свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю Серія ВН №000253, ордер на надання правничої (правової) допомоги Серія АВ №1099285.

Надаючи оцінку документам, поданим на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що їх заявлений розмір в сумі 5000,00 грн. відповідає критерію співмірності та розумності, відповідає обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також складності справи.

Відтак, суд приходить до висновку, що витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн., підтверджені належними та допустимими доказами, а тому є обґрунтованими.

При цьому, слід врахувати частковість задоволення позовних вимог позивача та положення частини третьої статті 139 КАС України, відповідно до якої, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 2500 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд-

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, збільшеної до 100000 гривень, за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а саме за період з 24.07.2022 року по 31.07.2022 року та з 01.03.2023 року по 31.03.2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум додаткової винагороди.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, збільшену до 100000 гривень, за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а саме за період з 24.07.2022 року по 31.07.2022 року та з 01.03.2023 року по 31.03.2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум додаткової винагороди.

Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 .

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );

Відповідач: військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Суддя Свентух Віталій Михайлович