Постанова

від 14.11.2024 по справі 120/16511/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/16511/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Свентух В.М.

Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.

14 листопада 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

Позивач звернувся із позовом до Вінницького окружного адміністративного суду в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, збільшеної до 100000 гривень, за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а саме за період з 24.07.2022 по 30.08.2022 та з 13.12.2022 по 31.03.2023, з урахуванням раніше виплачених сум додаткової винагороди.

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, збільшену до 100000 гривень, за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а саме за період з 24.07.2022 по 30.08.2022 та з 13.12.2022 по 31.03.2023, з урахуванням раніше виплачених сум додаткової винагороди.

ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03.04.2024 позов задоволено частково.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що у розумінні п.1 Постанови №168 позивач вважається особою, яка у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувала на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я. Факт того, що позивач отримав поранення, пов`язане із захистом Батьківщини підтверджується долученою до матеріалів справи медичною документацією, а відтак період перебування позивача на лікуванні з 24.07.2022 по 30.08.2022 та з 27.01.2023 по 31.03.2023 мав бути зарахований до періоду за який позивач має право на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі 100000 грн. на місяць.

ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що згідно довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 21.09.2022 №1/983, виданої позивачу, ОСОБА_1 отримав: "Вибухова травма. закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку. Акубаротравма.".

У відповідності виписного епікризу №5779 виданого 08.04.2022 Комунальним некомерційним підприємством «Міська клінічна лікарня» Одеської міської ради ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 25.07.2022 по 05.08.2022 (11 діб). Після чого був виписаний в задовільному стані. При цьому, в позові ОСОБА_1 зазначає, що перебував на лікуванні з 24.07.2022, що не відповідає дійсності, та підтверджується доданим до позовної заяви копією епікризу №5779.

Згідно доданої Позивачем довідки ВЛК від 24.03.2023 №128 та довідки ВЛК від 31.03.2023 №3110 встановлено, що Позивач проходив стаціонарне лікування у зв`язку з захворюванням, а не травмою (пораненням, контузією, каліцтвом)

В згаданих довідках ВЛК вказано, що захворювання пов`язане із проходженням служби, а не захистом Батьківщини. Отже за вказаний період лікування позивача не пов`язаний з травмою вказаною в Довідці №1/983.

ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу вказавши, що відповідач протиправно не виплатив додаткову винагороду у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини через перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я після поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії при обрахунку розміру грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" в період з 24.07.2022 по 30.08.2022 року, а також за період лікування з 13.12.2022 року по 31.03.2023 року, а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог.

V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2024 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

24.07.2022 виконуючи бойове завдання в районі с. Білогірка Бериславського району Херсонської області у результаті обстрілу ворожої артилерії, під час відбиття збройної агресії Російської Федерації проти України та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, введеного відповідно до Указу Президента України №64/2022 віл 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та Захисту Батьківщини відповідно до Указу Президента України №71/2022 від 24.02.2022 "Про використання Збройних Сил України та інших військових формувань" ОСОБА_1 отримав закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, акубаротравму, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 21.09.2022 №1/983.

Відповідно до виписного епікризу №5779 позивач у період з 25.07.2022 по 05.08.2022 перебував на лікуванні у КНП "Міська клінічна лікарня" Одеської міської ради з діагнозом закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, акубаротравма без ушкодження барабанних перетинок, мінно-вибухова травма, забій грудної клітини справа.

08.08.2022 позивачем отримано направлення на консультацію до невролога та травматолога.

Згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого інфекційного відділення №977 ОСОБА_1 з 22.08.2022 по 30.08.2022 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП "Вінницька міська клінічна лікарня №1" з основним захворюванням - негоспітальна двобічна полісегметарна інтерстиціальна пневмонія середнього ступеня важкості та супутніми захворюваннями - гостре респіраторне захворювання; закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку у вигляді цефалгічного синдрому, астено-вегетативного синдрому; акубаротравма; вертеброгенна тораколюмбалгія на стадії нестійкої ремісії.

Позивачу рекомендовано продовжити лікування в неврологічному відділенні №1 КНП "Вінницькій обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Вінницької обласної ради".

Відповідно до виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №485 позивач у період з 27.01.2023 по 01.02.2023 перебував на стаціонарному лікуванні у Краматорській міській лікарні №3 з діагнозом посттравматичний ліктьовий бурсит, церебрастенічний синдром.

Із виписного епікризу історії хвороби стаціонарного хворого №448 вбачається, що ОСОБА_1 з 13.02.2023 по 27.02.2023 перебував на лікуванні в неврологічному відділенні КНП "Вінницькій обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Вінницької обласної ради" з діагнозом: розлад адаптації (F43). Наслідки вибухової травми (24.07.2022 року): закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку у вигляді астенічного синдрому з незначним порушенням функції. Вертеброгенна цервікалгія, люмбалгія, стадія ремісії. Остеохондроз грудного відділу хребта. Кіфоз 1 ст. Застарілий ротаційний підвивих С1-С2 без порушення функції. Бурсит правого ліктьового відростка.

Рекомендовано подальше обстеження та лікування у Вінницькій обласній клінічній психоневрологічній лікарні імені академіка О.І. Ющенка.

Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого №3017 позивач у період з 28.02.2023 по 24.03.2023 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП "Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І.Ющенка" з основним захворюванням - розлад адаптації у вигляді легкого тривожно-депресивного синдрому з виходом в одужання F43.2 та супутнім - стан після вибухової травми (24.07.2022), закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку у вигляді цефалгічного синдрому, акубаротравми у вигляді двобічної нейросенсорної приглухуватості ІІ-ІІ ст. зі сприйняттям шепітної мови AS - 5 м, AD - 3,5 м. Міопія обох очей ступенем 1,0Д з гостротою зору 1,0 при корекції.

Згідно довідки військово-лікарської комісії №128 від 24.03.2023, 23 березня 2023 року військово-лікарською комісією КНП "Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І.Ющенка" проведено медичний огляд ОСОБА_1 та встановлено діагноз: розлад адаптації у вигляді легкого короткотривалого тривожно-депресивного стану з виходом в одужання. Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби.

31.03.2023 гарнізонною військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_2 проведено медичний огляд ОСОБА_1 та встановлено діагноз: розлад адаптації у вигляді легкого короткотривалого тривожно-депресивного стану з виходом в одужання. Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби. Потребує відпустки за станом здоров`я на 30 календарних днів.

У змісті позовної заяви представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 не виплачено значну суму коштів, під час лікування, у зв`язку з пораненням пов`язаним із захистом Батьківщини.

Тому, 12.09.2023 представник позивача звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із заявою у якій просив перерахувати, колишньому військовослужбовцю ОСОБА_1 , заробітну плату та додаткову грошову винагороду під час лікування з травмуванням 24.07.2022, а також лікуванням з 13.12.2022 по 31.03.2023, відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".

Проте, позивачу не було нараховано та виплачено в повній мірі додаткову винагороду в розмірі 100000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, яке трапилось 24.07.2022, тому позивач через свого представника, звернувся до суду.

VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже апеляційний суд не надає правової оцінки постанові суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.9 Закону України №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Пунктом 11 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ, встановлено, що у зв`язку з хворобою військовослужбовця йому надається відпустка для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставі висновку військово-лікарської комісії. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання.

Відповідно до пункту 18 ст. 10 Закону № 2011-ХІІ(в редакції чинній на момент існування спірних відносин) в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися частина щорічної, основної відпустки, а також відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення. Кожна із зазначених відпусток може бути надана тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Частина щорічної основної відпустки може бути надана один раз протягом календарного року за умови одночасної відсутності не більше 30відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу.

За змістом пункту 19 статті 10-1 вказаного Закону надання військовослужбовцям у період, передбаченим пунктом 18 цієї статті, інших видів відпусток припиняється, крім відпустки у зв`язку з хворобою або для лікування після поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.

З аналізу наведених норм, станом на час виникнення спірних правовідносин, слідує, що в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися, зокрема, відпустки у зв`язку з хворобою або для лікування після поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, але додаткова винагорода, розмір якої збільшується до 100 000 гривень, виплачується на підставі наказів командирів (начальників) за підтвердженням таких обставин:

- у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини;

- перебуванням військовослужбовця у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної") комісії.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року №2102-ІХ.

Крім того, воєнний стан неодноразово продовжувався та триває й на даний час.

Так, на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України видано постанову від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".

Тобто, Законом № 2011-ХІІ визначено випадки надання відпустки у період воєнного стану, а Постановою КМ України № 168 встановлено підстави та порядок виплати додаткової винагороди.

Згідно абз.5 п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану (далі Постанова №168, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

З огляду на вказані норми права можливо дійти висновку про те, що до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн. включаються особи, які:

- перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини (включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого);

- перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком військово-лікарської комісії.

Разом з тим, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.0.2022 № 168 Міністром оборони України видано окреме доручення від 23.06.2022 №912/а/29.

Абзацами 3, 4 пункту 3 Окремого доручення передбачено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.

Згідно з пунктом 4 Окремого доручення у підставах про видання таких довідок (додаток №1 або додаток №2) обов`язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цього доручення.

Відповідно до пункту 5 Окремого доручення виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн або 30000 грн здійснювати на підставі наказів, зокрема, командирів (начальників) військових частин особовому складу військової частини. В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000 грн за місяць обов`язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо (зразок наведено в додатку №3 до цього доручення).

Пунктом 8 Окремого доручення у період дії воєнного стану, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн також включати військовослужбовців, які, зокрема, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Підставою для видання наказу щодо виплат додаткової винагороди в розмірі 100000 грн є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (Довідка), видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва), під час захисту Батьківщини (зразок заповнення наведено в додатку № 5).

У довідці обов`язково зазначати: військове звання, прізвище, ім`я, по батькові, рік народження військовослужбовця, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов`язаного із захистом Батьківщини; інформацію про поранення (контузію, травму, каліцтво) (дату отримання, вид, характер і локацію поранення (контузії, травми, каліцтва)), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста; обставини, за яких було отримано поранення (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини, із зазначенням бойових (спеціальних) завдань, які виконував військовослужбовець під час отримання ним травм (поранення, контузії, каліцтва); підстави видачі Довідки (наказ командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, виданий на підставі журналу обліку бойових дії, бойового донесення, тощо). Керівникам військово-лікарських (лікарсько-експертних) комісій закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України при наданні рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікувальному закладі (в тому числі закордонному) одночасно надавати медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100 000 грн за час цієї відпустки.

Таким чином, з аналізу вищевикладеного слідує, що постановою №168 та Окремим доручення встановлені наступні умови, необхідні для виплати збільшеної до 100 000 грн винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме: за періоди безперервного перебування на стаціонарному лікуванні: - пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини; - факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення. До таких періодів зараховується час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, за періоди перебування у відпустці для лікування - після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Отже, за період перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням; перебування військовослужбовця у відпустці для лікування після тяжкого поранення, йому виплачується додаткова винагорода у розмірі, передбаченому постановою КМУ №168.

Згідно матеріалів справи позивач 24.07.2022 під час безпосереднього виконання бойових завдань, у результаті обстрілу ворожої артилерії, отримав закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, акубаротравму.

Разом з тим, у період з 25.07.2022 по 05.08.2022, з 22.08.2022 по 30.08.2022, з 27.01.2023 по 01.02.2023, з 13.02.2023 по 27.02.2023 року та з 28.02.2023 по 24.03.2023 позивач перебував на лікуванні в закладах охорони здоров`я.

Зазначене підтверджується первинною медичною карткою виписним епікризом №5779 направленням на консультацію до невролога та травматолога, довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 21.09.2022 №1/983, випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого інфекційного відділення №977, випискою із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №485, виписним епікризом історії хвороби стаціонарного хворого №448, випискою з медичної карти стаціонарного хворого №3017 довідкою військово-лікарської комісії №128 від 24.03.2023, довідкою військово-лікарської комісії №3110 від 31.03.2023.

При цьому факт того, що позивач отримав поранення, пов`язане із захистом Батьківщини підтверджується долученою до матеріалів справи медичною документацією, а тому період перебування позивача на лікуванні з 24.07.2022 по 30.08.2022 та з 27.01.2023 по 31.03.2023 мав бути зарахований до періоду за який позивач має право на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі 100000 грн. на місяць.

Таким чином відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки відповідачем не виплачено додаткову винагороду за період з 24.07.2022 року по 31.07.2022 та з 01.03.2023 по 31.03.2023, а тому суд приходить до висновку, що достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача буде зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, збільшену до 100000 гривень, за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а саме - за період з 24.07.2022 по 31.07.2022 та з 01.03.2023 по 31.03.2023, з урахуванням раніше виплачених сум додаткової винагороди.

Щодо розподілу судових витрат понесених позивачем на правову допомогу слід вказати наступне.

Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями частини 3 статті 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вказаних норм свідчить, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалено рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Згідно матеріалів справи, в підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача надано витяг із договору №17-04-01 про надання правової допомоги від 17.04.2023, розрахунок понесених судових витрат, прибутковий касовий ордер №17-04-01 від 17 квітня 2023 року про оплату 5000,00 грн., свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю Серія ВН №000253, ордер на надання правничої (правової) допомоги Серія АВ №1099285.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що зважаючи на предмет спору, обсяг наданих послуг адвокатом, заявлений розмір в сумі 5000,00 грн. відповідає критерію співмірності та розумності, відповідає обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також складності справи.

VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

За таких обставин, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції в повній мірі надав оцінку усім вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, у зв`язку із чим, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.