Рішення

від 25.12.2023 по справі 804/8267/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2023 року Справа № 804/8267/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рищенко А. Ю. за участі секретаря судового засідання Бойко О.О. за участі: представник позивача представника відповідача Зеркіна А.С. Степанова М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Приватного підприємства "СВІТЕКС" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

УСТАНОВИВ:

У липні 2015 року Приватне підприємство «Світекс» (далі - позивач, ПП «Світекс») звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Криворізької північної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Криворізька північна ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.06.2015 № 0000691500.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідач протиправно дійшов висновку про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Алектор Буд», ТОВ «Стройбетон», ТОВ «Трейденерго», ТОВ СП «Лиснафтохим», ТОВ «Пром-Тех-Снаб», оскільки факт виконання договору підтверджується видатковими, податковими, товарно-транспортними накладними. Всі податкові накладні, які були об`єктом податкової перевірки, та які підлягали реєстрації контрагентами в Єдиному реєстрі податкових накладних, були зареєстровані в цьому реєстрі, а отже, ці накладні за цією підставою не можуть бути визнані такими, що не дають права позивачу на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Всі податкові накладні складені контрагентами у відповідності до вимог Податкового кодексу України, містять всі необхідні обов`язкові реквізити, а отже, ці податкові накладні із цією підставою не можуть бути визнані такими, що не дають права позивачу на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Зокрема, в акті перевірки не наводиться жодного факту про те, що податкові накладні складені із порушенням порядку їх заповнення. Контрагенти позивача під час вчинення господарських операцій та виписування податкових накладних не були звільнені від сплати податку за рішенням суду. ПП «Світекс» за умовами договорів із зазначеними в акті перевірки контрагентами виступав як отримувач товарів (робіт, послуг), тобто як особа, яка отримує податкову накладну, тому жодного порушення з боку позивача не існує.

15.10.2015 відповідач надав письмові заперечення на позовну заяву, у яких просив залишити позовну заяву без задоволення, обґрунтовуючи тим, що контрагенти позивача не мають необхідних умов для здійснення фінансово-господарської діяльності. Наявність сертифікатів відповідності та паспортів якості є обов`язковою умовою прийняття придбаних нафтопродуктів за якістю, проте вказані документи не були надані ПП «Світекс» під час перевірки. У позивача відсутні і інші необхідні документи, а саме: ліцензії на проведення будівельних робіт субпідрядниками, перепустки на об`єкти будівництва, документи, що підтверджують факт походження товару, документи, що підтверджують факти приймання, передавання, перевезення здавання вантажу та ін.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.11.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2016, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.11.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2016 та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Ухвалою Верховного Суду від 20.06.2023 допущено заміну Криворізької північної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області її правонаступником - Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Постановою Верховного Суду від 20.06.2023 касаційну скаргу Приватного підприємства «Світекс» задоволено частково; постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.11.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2016 у справі № 804/8267/15 скасовано; справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У зазначеній постанові Верховний Суд акцентував увагу на тому, що:

- суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог та зазначаючи про наявність у позивача первинних документів, не вказали, які дефекти таких документів не надають їм статусу первинних та в зв`язку з чим надані документи не можуть підтвердити реальність господарських операцій;

- судами не досліджувався зміст самих господарських операцій та факти, які б могли підтвердити чи спростувати реальність таких. В контексті викладеного підлягають перевірці обставини щодо пов`язаності проведених господарських операцій з діяльністю товариства. Позиція щодо відсутності окремих первинних документів та дефектності таких неодноразово висловлювалася Верховним Судом, за змістом якої окремі недоліки в оформленні первинних документів чи відсутність окремих документів не можуть безумовно свідчити про нереальний характер господарських операцій, якщо зі змісту інших документів можливо встановити, що такі операції фактично відбулися та перевірити зміст і обсяг господарських операцій;

- судами попередніх інстанцій прийнято до уваги доводи податкового органу та частково процитовано акт податкової перевірки, однак без жодних обґрунтувань неприйняття доводів позивача щодо наявних первинних документів;

- висновки податкового органу про нереальність господарських операцій обґрунтовано отриманою податковою інформацією щодо контрагентів позивача. Однак, податкова інформація, отримана від контролюючих органів щодо діяльності контрагентів постачальників, повинна бути перевірена (спростована чи підтверджена) документами бухгалтерського та податкового обліку, які повинні досліджуватися податковим органом під час проведення перевірки;

- з акту податкової перевірки не вбачається встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди таких висновків не містять і оскаржувані судові рішення.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2023 справу №804/8267/15 розподілено судді Рищенку А.Ю.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.07.2023 справу було прийнято до провадження; розгляд справи №804/8267/15 призначено за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 14.08.2023.

07.08.2023 на адресу суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення.

У зв`язку з перебування судді Рищенка А.Ю. з 24.07.2023 по 01.09.2023 у щорічній відпустці, підготовче засідання у справі №804/8267/15 перенесено на 04.09.2023.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.09.2023 задоволено клопотання представника Приватного підприємства "СВІТЕКС" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі №804/8267/15; допущено участь представника Зеркіна Артура Сергійовича до участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення "EASYCON" (з використанням електронної адреси - ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

04.09.2023 підготовче засідання у справі перенесено на 11.09.2023.

11.09.2023 підготовче засідання у справі №804/8267/15 перенесено на 25.09.2023.

25.09.2023 на адресу суду від представника позивача надійшли письмові пояснення у справі.

25.09.2023 у підготовчому засіданні у справі №804/8267/15 оголошено перерву до 09.10.2023.

09.10.2023 у підготовчому засіданні у справі №804/8267/15 оголошено перерву до 16.10.2023.

16.10.2023 у підготовчому засіданні у справі №804/8267/15 оголошено перерву до 25.10.2023.

25.10.2023 підготовче засідання у справі №804/8267/15 відкладено до 30.10.2023.

30.10.2023 у підготовчому засіданні у справі №804/8267/15 оголошено перерву до 01.11.2023.

01.11.2023 підготовче засідання у справі перенесено на 06.11.2023.

06.11.2023 у судовому засіданні у справі №804/8267/15 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 20.11.2023.

20.11.2023 у судовому засіданні у справі №804/8267/15 оголошено перерву до 27.11.2023.

27.11.2023 судове засідання у справі перенесено на 18.12.2023.

18.12.2023 судове засідання у справі перенесено на 25.12.2023.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 25.12.2023, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та додаткових поясненнях, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 25.12.2024, проти задоволення позову заперечував, посилаючись на письмові заперечення та додаткові пояснення, що міститься в матеріалах справи, у зв`язку з чим у задоволенні позовної заяви просив відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в період з 08.04.2015 по 15.04.2015, на підставі наказу від 07.04.2015 № 218, згідно направлення від 08.04.2015 № 118/22-01, керуючись підпунктом 20.1.6 пункту 20.1 статті 20, підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статтею 79, 82, 85 Податкового кодексу України, посадовими особами відповідача була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного підприємства «Світекс» з ТОВ «Алектор-Буд», ТОВ «Стройбетон», ТОВ «Трейденерго», ТОВ «Пром-Тех-Снаб», ТОВ СП «Лиснафтохім» за період грудень 2014 року та подальшою реалізацією придбаних товарів (робіт, послуг), за результатами якої складено акт від 17.04.2015 № 50/04-83-22-01/24614310.

За висновками акта перевірки встановлено порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 186.1 статті 186, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, а саме: відсутність факту здійснення господарських операцій підприємством ПП «Світекс» в результаті чого завищено податковий кредит на суму ПДВ 970 185,71 грн, в т.ч. за грудень 2014 року на суму ПДВ 970 185,71 грн.

На підставі акта перевірки від 17.04.2015 № 50/04-83-22-01/24614310 відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення форми від 02.06.2015 № 0000691500, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання з ПДВ на 1 455 278,56 грн, в тому числі за основним платежем на суму 970 185,71 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 485 092,85 грн.

Позивач, вважаючи винесене податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся із даним позовом до суду.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон №996-ХIV), первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

За приписами частини першої статті 9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкової ознаки господарської операції кореспондується з нормами ПК України. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Тому будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.08.2023 у справі №200/2903/22 та узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 року у справі №160/3364/19.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та доводів відповідача, судом при розгляді справи підлягали з`ясуванню обставини щодо фактичного здійснення позивачем господарських операцій з контрагентами: TOB «АЛЕКТОР БУД», ТОВ «Стройбетон», ТОВ «Трейденерго», ТОВ «Пром-Тех-Снаб», ТОВ СП «Лиснафтохім».

Встановлено, що між позивачем (підрядник) та ВАТ «ПівнГЗК» (замовник), «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (замовник), ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (замовник) було укладено договори підряду.

З метою забезпечення виконання робіт за вищезазначеними договорами, позивачем було укладено договори із залучення субпідрядників та придбання товарів з наступними підприємствами.

Між позивачем (генпідрядник) та TOB «АЛЕКТОР БУД» (субпідрядник) укладено договір №85 від 22 вересня 2014 року, згідно з яким генпідрядник доручає, а субпідрядник зобов`язується виконати ремонтно-будівельні роботи об`єктів генпідрядника відповідно до даного договору, додаткових угод, які є невід`ємною частиною даного договору. Відповідно пункту 1.2 договору початок виконання робіт та закінчення робіт (здача об`єкта, устаткування в експлуатацію) здійснюється у відповідності з додатковими угодами, що є невід`ємними частинами договору. Пунктом 2.1 договору встановлено, що вартість робіт по даному договору встановлюється динамічною договірною ціною, згідно з ДБН ДІЛ.- 1-2000, ВБН Д. 1.1-3.1-2001, Пр. №26 - 43 - Е і визначається додатковими угодами, які є невід`ємною частиною даного договору. Згідно пункту 8.3 договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2014 року.

На виконання умов вищезазначеного договору сторонами договору оформлено акт виконаних робіт за грудень 2014 року та податкові накладні від 31 грудня 2014 року: №928 на виконання ремонтно-будівельних робіт по договору.

Між позивачем (замовник) та TOB «АЛЕКТОР БУД» (виконавець) укладено договір на виконання послуг №104 від 20 жовтня 2014 року, згідно умов якого виконавець зобов`язується виробити та передати у власність замовника продукцію: труба обсадна діаметром 88,9 з клапанами для ін`єкцій, а замовник зобов`язується прийняти вказану продукцію та своєчасно оплатити її виконання на умовах, передбачених договором. Видаткові матеріали для виготовлення продукції (труба діаметром 89х6, вага 0,038 т. на одиницю виготовленої продукції) - замовника. Відповідно пункту 3.1 договору вартість за виготовлену одиницю продукції встановлюється в національній валюті України та складає 1704 грн., в тому числі ПДВ 284 грн. за одиницю продукції. На підставі пункту 10.4 договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2015 року.

На виконання умов вищезазначеного договору сторонами договору оформлено акт виконаних робіт за грудень 2014 року та податкову накладну від 31 грудня 2014 року на послугу - виготовлення труби обсадної d 88,9 з клапанами для ін`єкцій у кількості 143 шт. на суму 243672 грн., в тому числі 40612 грн.

Між позивачем (покупець) та TOB «Стройбетон» (постачальник) укладено договір поставки №03/12 СБ від 25 грудня 2014 року, згідно умов якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця: суміш бетону, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію згідно умов цього договору; асортимент (назва), кількість продукції визначаються в видаткових накладних на продукцію; відносини по наданню постачальником послуг з транспортування бетону на відстань за допомогою автобетонозмішувачів зазначаються в актах наданих послуг; відносини по наданню постачальником послуг з вкладання бетону за допомогою автобетононасосу зазначаються в актах наданих послуг. Відповідно пункту 2.2 якість продукції повинна відповідати вимогам ДСТУ Б В.2.7-96-2000 (ГОСТ 7473-94) «Суміші бетонні» (Технічні умови), ДСТУ Б В.2.7-43-96 «Будівельні матеріали. Бетони важкі. Технічні умови», ДСТУ Б В.2.7-176:2008 «Суміші бетонні та бетон. Загальні технічні умови». Згідно пункту 2.6 договору постачальник зобов`язаний надати наступні документи покупцю: документ про якість бетонної суміші у відповідності до ДСТУ Б В.2.7-96-2000, рахунок на продукцію, видаткову накладну на продукцію, акт наданих послуг, товаро-транспортну накладну на продукцію у разі постачання на умовах СРТ, податкову накладну. На підставі пункту 4.1 договору ціна продукції з поставкою встановлюються сторонами в специфікації та видаткових накладних та актах наданих послуг.

До зазначеного договору 25 грудня 2014 року сторонами укладено специфікацію, згідно умов якої встановлено ціну за один м3 товарного бетону.

На виконання вказаного договору ТОВ «Стройбетон» реалізувало товар підприємству ПП «Світекс» у грудні 2014 року та передало покупцю згідно видаткових накладних та актів надання послуг на постачання продукції.

Перевезення товару здійснювалось автотранспортом підприємства ТОВ «Стройбетон» згідно товаро-транспортних накладних.

Між позивачем (замовник) та ПП «Пром-Тех-Снаб» (виконавець) укладено договір на виконання робіт №7 від 3 січня 2014 року, згідно умов якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконати ремонтно-будівельні роботи об`єктів замовника відповідно до даного договору, додаткових угод, які є невід`ємною частиною даного договору.

На виконання вказаного договору ПП «Пром-Тех-Снаб» надало ремонтно-будівельні роботи ПП «Світекс» у грудні 2014 року та передало покупцю згідно видаткових накладних.

Між позивачем (покупець) та TOB «Трейденерго» (продавець) укладено договір купівлі-продажу №115 від 8 грудня 2014 року, згідно умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця дизельне паливо, а покупець - прийняти й оплатити його. Відповідно пункту 1.1 договору вартість на товар встановлюється у національній валюті та становить 1113950,52 грн. Кількість, асортимент товару наведені у рахунках, що є невід`ємною частиною даного договору. На підставі пункту 8 договір набирає чинності в день підписання його обома сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

До зазначеного договору сторонами складено специфікацію №1, згідно якої продавець передає у власність покупця товар - дизельне паливо у кількості 115030 л. на загальну суму 1113950,52 грн., в тому числі ПДВ 185658,42 грн.

На виконання вказаного договору ТОВ «Трейденерго» реалізувало товар у вказаній кількості та в зазначених сумах підприємству ПП «Світекс» у грудні 2014 року та передало покупцю згідно податкової та видаткової накладної №911 від 31 грудня 2014 року.

Між позивачем (покупець) та TOB СП «Лиснафтохім» (постачальник) укладено договір поставки №10 від 6 квітня 2012 року, згідно умов якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцеві продукцію виробничо-технічного та іншого виробничого призначення, визначену у пункті 1.2 даного договору, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити визначену продукцію. Відповідно пункту 1.2 договору найменування, одиниці виміру, ціна та загальна кількість продукції, що підлягає поставці за цим договором, її часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються специфікаціями та накладними на кожну поставку. Вказані документи є невід`ємною частиною даного договору.

На виконання вказаного договору ТОВ СП «Лиснафтохім» реалізувало товар підприємству ПП «Світекс» у грудні 2014 року та передало покупцю товар згідно видаткової накладної та податкових накладних.

Перевезення товару здійснювалось автотранспортом підприємства ФОП ОСОБА_2 автомобіль Мерседес державний номер НОМЕР_1 , згідно товарно-транспортної накладної №15 від 18 грудня 2014 року. Пункт навантаження - м. Макеевка Донецької області, пункт розвантаження - м. Кривий Ріг Дніпропетровської області.

Щодо посилання відповідача на те, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі аналізу узагальненої податкової інформації, суд не приймає до уваги, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.

Інформація з баз даних АІС Податковий блок та податкова інформація щодо контрагентів позивача, на яку посилався відповідач, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів. Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.

Указана правова позиція міститься у судових рішеннях Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 816/166/15-а (№ К/9901/8403/18), від 27.03.2018 у справі № 816/809/17, від 15.06.2022 у справі № 420/4836/19.

В результаті досліджених документів, якими позивач підтверджує факт здійснення господарських операцій з поставки товару та надання послуг з вказаними вище контрагентами, то суд вважає, що ці документи є первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» і є достатніми доказами для підтвердження реальності господарських операції з поставки товару/надання послуг, руху активів у процесі здійснення господарських операцій та зміни у власному капіталі позивача.

При цьому, неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Виходячи зі специфіки та умов укладених позивачем з його контрагентами договорів поставки та наданих послуг, то надані позивачем документи в їх сукупності є достатніми доказами фактичного виконання зазначених вище господарських операції з поставки товару/наданих послуг. В наданих позивачем первинних документів визначено суть та зміст відповідної господарської операції, вказані документи підтверджують фактичне отримання обумовленого договорами товару/послуги та використання їх у власній господарської діяльності підприємства.

Доказів порушень відображення господарських операцій з TOB «АЛЕКТОР БУД», ТОВ «Стройбетон», ТОВ «Трейденерго», ТОВ «Пром-Тех-Снаб», ТОВ СП «Лиснафтохім» в бухгалтерському та податковому обліку товариства матеріали справи не містять.

Відповідачем в ході проведення перевірки не наведені та не встановлені обставини, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з поставки певного товару/наданих послуг меті та задачам діяльності позивача, або що реалізація вказаних операцій не обумовлена розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

На час здійснення господарських операцій з позивачем його контрагенти TOB «АЛЕКТОР БУД», ТОВ «Стройбетон», ТОВ «Трейденерго», ТОВ «Пром-Тех-Снаб», ТОВ СП «Лиснафтохім» мали статус юридичної особи, платника податку на додану вартість, що свідчить про наявність у них спеціальної податкової правосуб`єктності.

Висновок контролюючого органу про нереальність господарських операцій позивача з переліченими вище контрагентами ґрунтувався на відсутності у контрагентів трудових ресурсів, основних фондів, майна, транспортних засобів, інших умов для здійснення задекларованих обсягів господарських операцій; відсутність складення первинних документів за взаємовідносинами із контрагентами, а також відсутність джерела походження ланцюгу постачання та, як наслідок, неможливість підтвердження реального факту постачання товарів та надання послуг.

Суд зазначає, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 17.09.2020 у справі №810/2202/16.

Крім того, контрагенти позивача у відповідності до вимог чинного законодавства, на момент здійснення позивачем господарських операцій, були платниками податку на додану вартість; установчі документи контрагентів позивача невизнані недійсними, відсутні вироки суду, які набрали законної сили стосовно посадових осіб вказаних підприємств, правовідносини відбулися на підставі укладених договорів, належне виконання яких підтверджуються наданими відповідачу, під час проведення перевірки, та до суду, під час розгляду справи первинними документами.

Суд звертає увагу на те, що висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій позивача з переліченими вище контрагентами здійснені на підставі ІС «Податковий блок».

Однак висновки про відсутність достатніх як трудових так і матеріальних ресурсів контролюючим органом здійснено на підставі податкової інформації, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання носить інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку.

Отже, висновки відповідача фактично є припущеннями, на підставі яких до позивача застосовано заходи впливу шляхом зменшення податкового кредиту та нарахування штрафних санкцій.

Водночас, податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Однак, згідно матеріалів справи, зустрічні перевірки контрагентів позивача податковим органом не проводилась, податкові правопорушення щодо нарахування ПДВ не встановлені, тому висновки акту перевірки є недоведеними.

Аналогічна позиція щодо проведення зустрічних перевірок контрагентів викладена у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №П/811/217/17.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий не доведе зворотне.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 28.12.2023 у справі №420/4803/19.

Крім того, можлива відсутність у контрагентів трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставки та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ.

Умовами ст. 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства.

Податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, відсутність за юридичною адресою на момент звірки тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 №820/4648/13-а.

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 «Булвес» АД проти Болгарії, які згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань… Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Згідно з ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Отже, виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Вказана правова позиція також відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постановах від 18.12.2018 по справі № 816/1118/17, від 15.01.2019 по справі №809/2918/13-а, що враховується судом, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Водночас, суд враховує, що за наслідками усіх господарських операцій, які контролюючий орган вважає ризиковими, податковий орган не здійснював безпосередню перевірку вказаних господарських операцій, тому покладання на позивача тягаря відповідальності у вигляді зменшення суми податкового кредиту за висновки, які не ґрунтуються на об`єктивно встановлених фактах та доведених порушеннях податкового законодавства, суд вважає безпідставними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19.

Суд зазначає, що у акті перевірки відсутні будь-які докази про те, що позивачем свідомо недостовірно задекларовано відомості податкового обліку, за якими сформовано податковий кредит.

При цьому, постанови Верховного Суду, на які посилається відповідач, не підлягають застосуванню у цій справі, враховуючи, що відповідачем не встановлено у акті перевірки жодного порушення податкової дисципліни саме позивачем.

З огляду на викладене та, враховуючи, що відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу того, що господарські взаємовідносини між позивачем та його контрагентами: TOB «АЛЕКТОР БУД», ТОВ «Стройбетон», ТОВ «Трейденерго», ТОВ «Пром-Тех-Снаб», ТОВ СП «Лиснафтохім», за якими відповідачем зменшено суму податкового кредиту позивача, не були здійснені фактично, а відомості, що містяться у АІС «Податковий блок» за ланцюгом постачання не стосуються відносин між позивачем та його контрагентами, суд вважає висновки відповідача щодо необхідності зменшення податкового кредиту безпідставними, а податкове повідомлення-рішення від 02.06.2015 № 0000691500 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (частина 1статті 90Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи сукупність викладених обставин, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши наявні докази у їх сукупності при безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, за результатами з`ясування обставини у справі та їх правової оцінки, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень вказаного Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, на користь позивача підлягає стягненню з відповідача сплачена за платіжним дорученням №2963 від 03.07.2015 сума судового збору у розмірі 487,20 грн.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246 КАС України , суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Приватного підприємства «СВІТЕКС» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000691500, прийняте Криворізькою північною об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області 02.06.2015 про визначення ПП «СВІТЕКС» суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 455 278,56 грн, в тому числі 970 185,71 грн - за основним платежем, 485 092,85 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП 44118658) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства "СВІТЕКС" (код ЄДРПОУ 24614310) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 487,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 03 січня 2024 року.

Суддя А. Ю. Рищенко