Рішення

від 03.04.2024 по справі 520/23984/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

03 квітня 2024 року № 520/23984/23

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Зоркіна Ю.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп. НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків, ЄДРПОУ 43983495) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, у якому просить суд:

визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення від 03.03.2023 № 0026775-2405-2034, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем: Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 5982,00 грн;

визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення від 03.03.2023 № 0026768-2405-2034, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем: Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 23112,00 грн;

визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення від 03.03.2023 № 0026780-2405-2034, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем: Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 23130,00 грн;

всі судові витрати у справі покласти на відповідача та надати позивачу можливість подати докази розміру судових витрат, які позивач має сплатити у зв`язку з розглядом справи, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно прийняті податкові повідомлення-рішення, якими позивачу нараховані зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 рік, застосувавши ставку податку у розмірі 1% від мінімальної заробітної плати. Вказані податкові-повідомлення-рішення порушують права та законні інтереси позивача, а відтак підлягають скасуванню.

Представник відповідача, надав відзив на позовну заяву, в якому заперечуючи проти позову, просить відмовити у його задоволенні, вказуючи, що відповідач діяв в межах чинного законодавства України, та посилаючись, зокрема, на правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, наявність у власності позивача нерухомого майна, що є об`єктом оподаткування відповідно до Податкового кодексу України.

Дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 19.09.2023, номер інформаційної довідки 347098879 у власності ОСОБА_1 перебуває: - нежитлове приміщення підвалу №53,78 заг. пл. 99,7 кв.м. в житл. будинку літ. «А-6», яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ; - нежитлові приміщення підвалу №2-:-29,31-:-52 заг. площею 385,2 кв.м. в житловому будинку літ. «А-6», які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 ; нежитлові приміщення підвалу №54-:-77,79-:-104 заг. площа 385,5 кв.м. в житловому будинку літ. «А-6», які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

В автоматичному режимі ОСОБА_1 нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та сформовані податкові повідомлення-рішення на сплату податку на нерухоме майно за 2021 рік, а саме:

від 03.03.2023 № 0026775-2405-2034 на суму 5982,00 грн. за об`єкт - нежитлове приміщення підвалу №53,78 в житловому будинку літ. «А-6» за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 99,7 кв.м. Розрахунок податкового зобов`язання: площа*(мінімальна заробітна плата * ставку податку) 99,7*(6000*1%)= 5982,00, де 99,7 - загальна площа нежитлового приміщення, що перебуває у власності Позивача, 6000 - мінімальна заробітна плата на 1 січня звітного 2021 року, 1% - ставка податку 5982,00 сума податку за 2021 рік;

від 03.03.2023 № 0026768-2405-2034 на суму 23112,00 грн. за об`єкт - нежитлові приміщення підвалу №2-:-29,31-:-52 в житловому будинку літ. «А-6» за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 385,2 кв.м. Розрахунок податкового зобов`язання: площа*(мінімальна заробітна плата * ставку податку) 385,2*(6000*1%)= 23112,00, де 385,2 - загальна площа нежитлового приміщення, що перебуває у власності Позивача, 6000 - мінімальна заробітна плата на 1 січня звітного 2021 року, 1% - ставка податку 23112,00 - сума податку за 2021 рік;

від 03.03.2023 № 0026780-2405-2034 на суму 23130,00 грн. за об`єкт - нежитлові приміщення підвалу №54-:-77,79-:-104 в житловому будинку літ. «А-6» за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 385,5 кв.м. Розрахунок податкового зобов`язання: площа*(мінімальна заробітна плата * ставку податку) 385,5*(6000*1%)= 23130,00, де 385,5 - загальна площа нежитлового приміщення, що перебуває у власності Позивача, 6000 - мінімальна заробітна плата на 1 січня звітного 2021 року, 1% - ставка податку 23130,00 - сума податку за 2021 рік.

Перевіряючи оскаржувані рішення відповідача на відповідність приписам ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Статтею 8 Податкового кодексу України встановлено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Відповідно до п. п. 14.1.129-1 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють: будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; інші будівлі.

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (п.п. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України).

Згідно із п. п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України, база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до п. п. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Рішенням11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 № 542/17 "Про місцеві податки і збори у місті Харкові" зі змінами та доповненнями та застосовано ставку податку 1 відсоток від мінімальної заробітної плати. Так, відповідно до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 № 542/17 "Про місцеві податки і збори у місті Харкові" зі змінами та доповненнями, встановлено ставки з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у місті Харкові, згідно з додатком 1 якого передбачено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до п.5 Додатку 1 до цього рішення ставки податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у таких розмірах: 1) будівлі готельні - 1 відсоток; 2) будівлі офісні - 1 відсоток; 3) будівлі торговельні - 1 відсоток; 4) гаражі - 0,1 відсотка; 5) виключений (підпункт 5 пункту 5 додатку 1 виключений згідно з рішенням 23 сесіїї Харківської міської ради 7 скликання від 28.11.2018 р. № 1284/18, набрав чинності з 01.01.2019 р.); 6) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки) - 1 відсоток; 7) господарські (присадибні) будівлі - 0 відсотків; 8) інші будівлі - 0,1 відсотка.

Згідно з п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку.

Враховуючи вищенаведені законодавчі норми, для розрахунку суми податку з об`єкта нежитлової нерухомості необхідно: 1) відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановити належність об`єкту нерухомості на праві власності фізичній особі та його площу; 2) визначити функціональне (цільове) призначення такого об`єкту нерухомості для застосування відповідного розміру ставки податку.

Суд зазначає, що оскільки відомості щодо цільового призначення об`єктів нерухомості відсутні в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та враховуючи, що Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 є частиною чинного законодавства України та призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні, то останній може застосовуватися для визначення статусу нежитлового приміщення, будівлі або споруди.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості».

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості», 1251.2 - «Будівлі підприємств чорної металургії», 1251.3 - «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості», 1251.4 - «Будівлі підприємств легкої промисловості», 1251.5 - «Будівлі підприємств харчової промисловості», 1251.6 - «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості», 1251.7 - «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості», 1251.8 - «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості», 1251.9 - «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».

Суд зазначає, що ДК 018-2000 використовується у даному випадку не для визначення ставок оподаткування, а виключно для визначення статусу нежитлового приміщення, яке не зазначено у реєстрі прав на нерухоме майно, але визначено у технічній документації будівлі.

Таке правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному ним у постанові від 31.01.2018 у справі №822/2624/16.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 19.09.2023, номер інформаційної довідки 347098879 у власності ОСОБА_1 перебуває: - нежитлове приміщення підвалу №53,78 заг. пл. 99,7 кв.м. в житл. будинку літ. «А-6», яке розташоване за адресою: м. Харків, провулок Шевченківський, буд. 30 (стор. 63 витягу); - нежитлові приміщення підвалу №2-:-29,31-:-52 заг. площею 385,2 кв.м. в житловому будинку літ. «А-6», які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (стор. 64 витягу); нежитлові приміщення підвалу №54-:-77,79-:-104 заг. площа 385,5 кв.м. в житловому будинку літ. «А-6», які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (стор. 62-63 витягу).

Згідно технічного паспорту на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок №30 літ.А-6 місця загального користування по провулку Шевченківський в місті Харкові, виконаного КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації за станом обстеження на 06.10.2017, інвентаризаційна справа №88771 складаються із:

- сходової клітини №1 1го поверху літ. А-6 загальною площею 14,9 кв.м, коридору №2 1го поверху літ. А-6 загальною площею 91,8 кв.м, сходової клітини №3 1го поверху літ. А-6 загальною площею 14,9 кв.м, коридору №4 1го поверху літ. А-6 загальною площею 91,3 кв.м;

- сходової клітини №1 2го поверху літ. А-6 загальною площею 14,9 кв.м, коридору №2 2го поверху літ. А-6 загальною площею 91,8 кв.м, сходової клітини №3 2го поверху літ. А-6 загальною площею 15,0 кв.м, коридору №4 2го поверху літ. А-6 загальною площею 91,5 кв.м;

- сходової клітини №1 3го поверху літ. А-6 загальною площею 15,0 кв.м, коридору №2 3го поверху літ. А-6 загальною площею 91,8 кв.м, сходової клітини №3 3го поверху літ. А-6 загальною площею 15,0 кв.м, коридору №4 3го поверху літ. А-6 загальною площею 91,5 кв.м;

- сходової клітини №1 4го поверху літ. А-6 загальною площею 14,9 кв.м, коридору №2 4го поверху літ. А-6 загальною площею 91,8 кв.м, сходової клітини №3 4го поверху літ. А-6 загальною площею 14,9 кв.м, коридору №4 4го поверху літ. А-6 загальною площею 91,6 кв.м;

- сходової клітини №1 5го поверху літ. А-6 загальною площею 14,9 кв.м, коридору №2 5го поверху літ. А-6 загальною площею 91,8 кв.м, сходової клітини №3 5го поверху літ. А-6 загальною площею 14,8 кв.м, коридору №4 5го поверху літ. А-6 загальною площею 91,5 кв.м;

- сходової клітини №1 6го поверху літ. А-6 загальною площею 14,9 кв.м, коридору №2 6го поверху літ. А-6 загальною площею 91,8 кв.м, сходової клітини №3 6го поверху літ. А-6 загальною площею 14,9 кв.м, коридору №4 6го поверху літ. А-6 загальною площею 91,5 кв.м

За наведених обставин, суд доходить висновку, що належні позивачу нежитлові приміщення (коридори,сходові клітини, санвузли, нежитлв примішщення) не відноситься до тих видів об`єктів, ставка оподаткування за які встановлена на рівні 1%, та повинні бути віднесені до категорії інші будівлі із застосуванням ставки податку на рівні 0,1%.

Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що конкретизація видів об`єктів нежитлової нерухомості належить до обов`язків платника податків, оскільки, положення пп.266.7.3 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України право платника податку на звернення до податкового органу для проведення звірки даних щодо об`єктів житлової/нежитлової нерухомості, які підлягають оподаткуванню, а обов`язок нарахування податку на нерухомість з фізичних осіб покладено законодавцем саме на контролюючі органи.

Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України про нарахування податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 рік є неправомірними та такими, що підлягають скасуванню.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Ні підставі викладеного вище, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати зі сплати судового збору підлягають розподілу відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник позивача, в особі адвоката А.Бєлокриницького звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з заявою, в якій просять суд стягнути з відповідача на користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000 грн.

Від представника відповідача через систему "Електронний суд" надійшли заперечення щодо стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу, в яких представник управління просив відмовити у задоволенні заяви, посилаючись на відсутність розрахунку погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, а також на неспіврозмірність заявлених витрат зі складністю справи та об`ємом виконаних адвокатом робіт.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст. 134 КАС України).

Частиною 4 ст.132 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Окрім вимоги про підтвердження витрат належно оформленими письмовими документами, згідно з ч.5 ст.132 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи; а відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З огляду на положення ч.3 ст.134, ч.4 ст.134, ч.5 ст.134, ч.7 ст.134, ч.7 ст.139 КАС України, ч.8 ст.139, ч.9 ст.139 КАС України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення Європейського суду з прав людини у справі ««Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04), правового висновку постанови Верховного Суду від 16.03.2021р. у справі №520/12065/19 до кола критеріїв та юридично значимих факторів у питанні розподілу між учасниками справи витрат на професійну правничу допомогу належать: 1) документальне підтвердження реальності витрат (обсяг документально підтвердженої роботи адвоката); 2) вимушеність чи неминучість витрат; 3) складність справи; 4) ціна позову чи значення справи для учасника спору; 5) поведінка сторони; 6) причини виникнення спору; 7) своєчасність подання доказів понесення витрат; 8) наявність заперечень іншого учасника справи відносно розміру витрат; 9) результат вирішення спору.

При цьому, у силу правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 28.12.2020 по справі №640/18402/19, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога у даній справі надавалася позивачу Адвокатським об`єднанням "АРХОНТ", на підставі договору про надання правової допомоги від 30.03.2021 №01/30003/2021. Предметом договору є представництво клієнта та надання інших видів правничої допомоги.

24.08.2023 між Адвокатським об`єднанням та Клієнтом укладено додаткову угоду за умовами якої, Клієнт доручає Адвокатському об`єднанню представництво інтересів, надання професійної правничої допомоги, вивчення та підготовку всіх необхідних процесуальних документів, у тому числі позову, відповіді на відзив, заяв, клопотань тощо, вивчення та доручення до справи матеріалів судової практики з метою обґрунтування правової позиції у спорі, належне оформлення відправлень та надсилання процесуальних документів засобами поштового зв`язку у відповідності до вимог процесуального законодавства, участь у судових засіданнях в інтересах Клієнта в судовій справі, яка буде розглядатися Харківським окружним адміністративним судом за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 03.03.2023 № 0026775-2405-2034, № 0026768-2405-2034, № 0026780-2405-2034

Відповідно до п.2-3 додаткової угоди від 04.10.2022 №1, гонорар Адвокатського об`єднання за ведення справи встановлюється у фіксованому розмірі та становить 30000,00 грн. та сплачується клієнтом на підставі рахунка-фактури, але не пізніше, ніж за спливом 20 календарних днів після прийняття Харківським окружним адміністративним судом рішення у справі.

На підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги до матеріалів справи надано копію договору про надання правової допомоги від 30.03.2021 № 01/3003/2021, додаткова угода від 24.08.2023, акт наданих послуг від 25.01.2024, рахунок-фактуру від 25.01.2023, звіт від 25.01.2024 №01/2024 до договору правової (правничої) допомоги №01/3003/21 від 25.01.2024.

Як вбачається звіту до договору правової (правничої) допомоги: клієнту були надані наступні послуги: складання позовної заяви, належне оформлення поштового відправлення та надсилання до Харківського окружного адміністративного суду, складання відповіді на відзив, належне оформлення поштового відправлення та надсилання до Харківського окружного адміністративного суду та на адресу відповідача.

Згідно зі статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами першою-п`ятою статті 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Загальний порядок розподілу судових витрат урегульовано статтею 139 КАС України, частинами першою, третьою якої встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною сьомою статті 134 КАС України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Системний аналіз змісту вищевказаних норм дозволяє дійти висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.

Відповідна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року в справі №816/2096/17.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 04.02.2020 у справі №280/1765/19, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Постановою Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.08.2021 року по справі №520/5311/2020 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Поряд з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року (справа №815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа №640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа №280/2635/20).

Враховуючи складність справи, кількість затраченого часу для підготовки процесуальних документів адвокатом, суд приходить до висновку про необхідність зменшення заявленої до відшкодування суми витрат.

З огляду на викладене, суд вважає справедливим покласти на відповідача тягар з відшкодування заявнику 10000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Щодо правомірності зазначення фіксованого розміру гонорару адвоката без визначення затраченого часу, то колегія суддів апеляційного суду зазначає, що при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду від 30.11.2022 року по справі №П/9901/97/21, що враховується судом, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Доводи відповідача, що відсутні докази понесення позивачем фактичних витрат на оплату послуг адвоката суд відхиляє з посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові 18 травня 2023 року по справі № 240/38728/21, згідно якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Суд також зважає на рішення ЄСПЛ по справі «Бєлоусов проти України» (Заява № 4494/07) де суд дійшов висновку, що витрати, які мають бути сплачені за договором адвокату, слід розглядати як фактично понесені, зазначивши наступне: «...хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями. Отже, представник заявника має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними» (див. вищезазначене рішення у справі «Савін проти України» (Savin v. Ukraine), п. 97)».

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 294, 295, 297 КАС України, суд,

вирішив

Адміністративний позов задовольнити

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення- рішення від 03.03.2023 № 0026775-2405-2034, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем: Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 5982,00 грн.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення- рішення від 03.03.2023 № 0026768-2405-2034, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем: Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 23112,00 грн.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення від 03.03.2023 № 0026780-2405-2034, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем: Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 23130,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн (десять тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Зоркіна Ю.В.