Постанова

від 26.03.2024 по справі 520/35336/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Спірідонов М.О.

26 березня 2024 р.Справа № 520/35336/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Державної податкової служби України на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в

07.12.2023 року позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» (далі ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм») звернулось до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Державної податкової служби України (далі ДПС України, контролюючий орган) «Про анулювання ліцензії» № 424-р/л від 08.11.2023 року.

- зобов`язати ДПС України видалити з Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обліку спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах інформацію про анулювання ліцензії, зокрема:

- на виробництво алкогольних напоїв за реєстраційним № 990108202200001, терміном дії з 31.01.2022 року безстроково, за адресою: 63525, Харківська область, Чугуївський район, смт. Малинівка, вул. Олімпійська, буд. 1;

- на виробництво спирту коньячного № 990102201900005, терміном дії з 07.08.2022 року по 07.08.2024 року, за адресою: 63525, Харківська область, Чугуївський район, смт. Малинівка, вул. Олімпійська, буд. 1 та поновити дію зазначених ліцензій.

12.12.2023 року позивач звернувся до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, у якій просить зупинити дію Розпорядження ДПС України «Про анулювання ліцензії» № 424-р/л від 08.11.2023 року до набрання законної сили рішенням у справі № 520/35336/23.

В обґрунтування заяви ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» зазначає, що основним видом його господарської діяльності є дистиляція, ректифікація та змішування спиртних напоїв, що передбачає за своєю суттю застосування повного технологічного циклу виробництва алкогольних напоїв. Отже, товариство провадить ліцензійну діяльність, має необхідне технологічне обладнання та штат кваліфікованих фахівців та, як наслідок, сплачує відповідні податки до бюджету. Виходячи з приписів законодавства, а саме ст. 3 Закону України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі Закону № 481/95-ВР), можливість здійснення господарської діяльності напряму залежить від наявності діючої ліцензії. Анулювання ліцензій на виробництво спирту коньячного та виробництво алкогольних напоїв позбавляє його права на подальше здійснення такої діяльності, тобто фактично призводить до зупинення господарської діяльності, що буде мати незворотні наслідки у вигляді втрати державним бюджетом сум сплачуваних податків, повного зупинення виробництва, у зв`язку з відсутністю прибутку від подальшої реалізації виготовленої продукції, що призведе до значних втрат, які у випадку прийняття рішення по суті на його користь можуть бути пред`явлені до стягнення з бюджету, що посилює негативність таких наслідків.

Також позивач зазначає, що неможливість здійснення діяльності у сфері виробництва алкогольних напоїв безпосередньо вплине на права та інтереси працівників ТОВ «ЛГЗ «ПРАЙМ», які фактично будуть позбавлені роботи та, як наслідок, заробітної плати під час воєнного стану, тобто гарантованого Конституцією України права на працю.

Крім того, невжиття заходів забезпечення позову призведе до негативних наслідків у взаємовідносинах з контрагентами у зв`язку із неможливістю виконання ним вже укладених правочинів, розірвання ділових відносин з контрагентами та погіршення ділової репутації підприємства.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 року заяву ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» задоволено, вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії Розпорядження Державної податкової служби України "Про анулювання ліцензії" № 424-р/л від 08.11.2023 року до набрання законної сили рішенням у справі № 520/35336/23.

Задовольняючи вказану заяву суд першої інстанції дійшов до висновку, що виробництво спирту етилового неденатурованого можливе лише за наявності відповідної ліценції, неправомірність скасування буде предметом поданого адміністративного позову. Фактично, можливість здійснення господарської діяльності беззаперечно на пряму залежить від наявності та чинності відповідних ліцензій. Анулювання ліцензій, в свою чергу, призводить до зупинення господарської діяльності, що тягне за собою такі наслідки як: втрата прибутку від здійснення господарської діяльності; неможливість виплати заробітної плати персоналу та введення простою на товаристві в рамках Кодексу законів про працю, тощо.

Враховуючи співмірність вимог заяви про забезпечення позову із подальшими позовним вимогами та обставинам справи, суд дійшов до висновку, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову в даному випадку може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника, трудового колективу товариства, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Крім того, у разі невжиття заходів забезпечення позову можливе настання негативних наслідків, для виправлення яких позивачу буде необхідно докласти значних зусиль.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі ДПС України, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нову про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Аргументує вимоги апеляційної скарги відповідач тим, що твердження суду першої інстанції про «очевидність» порушення прав позивача до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед, тоді як судом не може надаватись оцінка правомірності/протиправності дій та рішень відповідачів, оскільки встановлення очевидних ознак їх протиправності без розгляду справи по суті, є неприпустимим

До того ж, відповідач зазначає, що вжиття заходів контролю у відповідності до вимог чинного законодавства не ставиться у залежність від можливості здійснення відповідним суб`єктом, у даному випадку Позивачем, його господарської діяльності.

Крім того, посилання суду на ймовірну загрозу ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду, ефективного захисту та поновлення порушених прав, не може бути виключною підставою для забезпечення позову, оскільки, у разі вирішення спору на користь заявника по суті, застосовуються відповідні правові механізми, спрямовані на відновлення попереднього становища та виконання вимог законодавства.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду, - без змін.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення на підставі ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.

Частинами ч. та 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо :

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч. 2 ст. 151 КАС України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (ч. 6 ст. 154 КАС України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.

При цьому співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Колегія суддів зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Як встановлено судом, основним видом діяльності ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» є: 11.01. дистиляція, ректифікація та змішування спиртних напоїв. Також, підприємство займається такими видами діяльності як: 11.02 виробництво виноградних вин; 11.03. виробництво сидру та інших плодово-ягідних вин; 11.04 виробництво інших недистильованих напоїв із зброджуваних продуктів; 11.05 виробництво пива; 11.06 виробництво солоду; 11.07 виробництво безалкогольних напоїв, виробництво мінеральних вод та інших вод, розлитих у пляшки; 46.33 оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; 46.34 оптова торгівля напоями; 46.90 нецентралізована оптова торгівля; 47.25 роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах (а.с. 20-21).

Для здійснення господарської діяльності ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» має ліцензії на виробництво спирту коньячного № 990102201900005, терміном дії з 07.08.2019 року до 07.08.2024 року, та на виробництво алкогольних напоїв № 990108202200001, терміном дії з 31.01.2022 року безстроково, за адресою: 63525, Харківська область, Чугуївський район, смт. Малинівка, вул. Олімпійська, 1 (а.с. 16-19).

Предметом спору у цій справі є правомірність прийнятого відповідачем розпорядження про анулювання виданої позивачеві ліцензії від 08.11.2023 року № 424-р/л про анулювання ліцензії ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» № 990108202100112 на виробництво алкогольних напоїв, терміном дії з 31.01.2022 року безстроково, до набрання законної сили рішенням у справі № 520/35336/23.

На підставі висновків Акту про неможливість проведення фактичної перевірки від 17.10.2023 року, зокрема щодо відсутності ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» за місцезнаходженням (місцем реєстрації) та місцем провадження господарської діяльності (63525, Харківська обл., Чугуївський р-н, смт. Малинівка, вул. Олімпійська, буд.1) ДПС України було видано Розпорядження «Про анулювання ліцензії» № 424-р/д від 08.11.2023 року, відповідно до якого було анульовано ліцензію на виробництво алкогольних напоїв № 990108202200001, терміном дії з 31.01.2022 року безстроково та ліцензію та виробництво спирту коньячного № 990102201900005, терміном дії з 07.08.2019 року по 07.08 2024 року.

Вирішуючи порушене позивачем питання про застосування заходів забезпечення позову, суд першої інстанції правильно виходив з того, що обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає предмету спору та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.

В цьому випадку вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, не є вирішенням спору по суті, і жодним чином не свідчить про неправомірність висновку контролюючого органу про наявність підстав для анулювання ліцензії.

Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що оскільки правомірність винесеного розпорядження про анулювання ліцензії підлягає дослідженню лише під час судового вирішення справи, то невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

При цьому суд враховує, що можливість здійснення позивачем господарської діяльності напряму залежить від наявності відповідних ліцензій, у тому, числі ліцензії на виробництво алкогольних напоїв. Відповідно, анулювання такої ліцензії має наслідком припинення господарської діяльності позивача щодо виробництва алкогольних напоїв до моменту перевірки правомірності прийняття розпорядження ДПС України «Про анулювання ліцензії» № 424-р/л від 08.11.2023 року в судовому порядку, що також, має вплив і на інші види діяльності, зокрема, оптову торгівлю алкогольних напоїв.

Як установлено судом, позивач має діючи господарські зобов`язання з поставки алкогольних напоїв згідно із асортиментом в межах укладеного контракту № 16/06/2020 від 16.06.2020 року та додаткової угоди від 29.12.2021 року з ЗАО Таутвис (а.с. 63-71), та зобов`язання відповідно до договорів комісії № 01-11/18К від 01.11.2018 року, № 25-04/19 від 25.4.2019 року, № 01-09/20 від 01.09.2020 року.

За наслідками дослідження звіту із праці за ІІІ квартал 2023 року, та відомостей податкового розрахунку про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за ІІІ квартал 2023 року, судом встановлено, що на підприємстві позивача працює 306 осіб (а.с. 25-27, 29-32).

Таким чином, позивач має діючі господарські зобов`язання та зобов`язання з виплати заробітної плати.

Проаналізувавши зазначені доводи, колегія суддів наголошує, що своєчасне невжиття судом забезпечення цього адміністративного позову до набрання законної сили судовим рішення у цій може призвести до порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, та ускладнити або зробити фактично неможливим виконання рішення суду у цій справі у майбутньому, з огляду на можливі негативні наслідки застосування оскаржуваного розпорядження, яким у цьому випадку може бути неможливість здійснення позивачем фінансово-господарської діяльності, яка спрямована на отримання прибутку з огляду на те, що діяльність з дистиляції, ректифікації та змішування спиртних напоїв, є основним видом діяльності позивача, яка можлива лише за наявності відповідної ліценції.

Таким чином, анулювання ліцензії призведе до зупинення господарської діяльності позивача, що очевидно потягне за собою неминучі наслідки як неможливість сплати підприємством податків та загальнообов`язкових платежів за результатами господарської діяльності, позбавить підприємство можливості своєчасно та у повному обсязі сплачувати заробітну плату працівникам,

Анулювання ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії (ст. 1 Закону № 481/95-ВР).

Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову у цій справі може ускладнити чи унеможливити поновлення оспорюваних прав або інтересів позивача, зокрема, виробництво алкогольних напоїв, що є основним видом діяльності позивача, можлива лише за наявності відповідної ліценції, а тому її анулювання призведе до зупинення господарської діяльності, що очевидно потягне за собою такі наслідки як: втрата прибутку від здійснення господарської діяльності; неможливість виплати заробітної плати персоналу та введення простою на товаристві в рамках Кодексу законів про працю тощо.

Відтак, колегія суддів, погоджуючись із висновком суду першої інстанції, що зазначений спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог, у зв`язку з чим не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги ДПС України та скасування судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23.01.2024 року № 160/20102/23.

Інші доводи апеляційної скарги та заперечення означених висновків колегії суддів не спростовують.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року, - без змін.

Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі тридцяти днів, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. МельніковаСудді С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц