Постанова

від 03.04.2024 по справі 826/16498/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 826/16498/16

адміністративне провадження № К/990/13619/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.10.2021 (головуючий суддя: Каракашьян С.К.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2022 (головуючий суддя: Мєзєнцев Є.І., судді: Сорочко Є.О., Файдюк В.В.) у справі №826/16498/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Безпечні технології утилізації» до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Міністра екології та природних ресурсів України Семерака Остапа Михайловича , Заступника начальника відділу дозвільно-ліцензійної діяльності та контролю Департаменту екологічної безпеки Міністерства екології та природних ресурсів України Шкамардіної Альони Олександрівни , Головного спеціаліста відділу дозвільно-ліцензійної діяльності та контролю Департаменту екологічної безпеки Міністерства екології та природних ресурсів України ОСОБА_3, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору: Державної регуляторної служби України про визнання протиправними дій та рішень,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У жовтні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Безпечні технології утилізації» (далі - ТОВ «Безпечні технології утилізації» або позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (далі - Міндовкілля України або відповідач-1), Міністра екології та природних ресурсів України Семерака Остапа Михайловича (далі - відповідач-2), Заступника начальника відділу дозвільно-ліцензійної діяльності та контролю Департаменту екологічної безпеки Міністерства екології та природних ресурсів України Шкамардіної Альони Олександрівни (далі- відповідач-3), Головного спеціаліста відділу дозвільно-ліцензійної діяльності та контролю Департаменту екологічної безпеки Міністерства екології та природних ресурсів України ОСОБА_3 (далі відповідач-4), за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору: Державної регуляторної служби України (далі - ДРС України або третя особа), в якому просило визнати протиправним і скасувати наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 28.09.2016 № 362 «Про видачу, переоформлення, відмову у видачі та анулювання ліцензій» в частині анулювання ТОВ «Безпечні технології утилізації» ліцензії на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами.

Також до Окружного адміністративного суду міста Києва було подано позов ТОВ «Безпечні технології утилізації» (справа № 826/15571/16), в якому позивач просив суд:

визнати протиправними дії Міністра екології та природних ресурсів України щодо видачі наказу від 20.09.2016 № 343 про проведення позапланових заходів в частині призначення проведення позапланової перевірки дотримання ліцензійних умов позивача;

визнати протиправними дії членів комісії щодо проведення перевірки та складання акту позапланової перевірки від 23.09.2016 № 03/16.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2017 судом було задоволено клопотання представника позивача та об`єднано в одне провадження справи № 826/16498/16 та № 826/15571/16. Справі присвоєно номер №826/16498/16.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.09.2018 провадження у справі було зупинено у зв`язку із призначенням експертизи.

З огляду на надходження 29.11.2019 від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз повідомлення про неможливість надання висновку судово-технічної експертизи документів, судом першої інстанції ухвалою від 07.12.2019 було поновлено провадження у справі.

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 18.10.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2022, позов задовольнив частково:

визнав протиправним і скасував наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 28.09.2016 № 362 «Про видачу, переоформлення, відмову у видачі та анулювання ліцензій» в частині анулювання ТОВ «Безпечні технології утилізації» ліцензії на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами;

визнав протиправними дії членів комісії Мінприроди в складі голови комісії Шкамардіної Альони Олександрівни - заступника начальника відділу дозвільно-ліцензійної діяльності та контролю Департаменту екологічної безпеки та ОСОБА_3 - головного спеціаліста дозвільно-ліцензійної діяльності та контролю Департаменту екологічної безпеки щодо складання акту позапланової перевірки додержання ТОВ «Безпечні технології утилізації» ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами від 23.09.2016 № 03/16 - 1.

У іншій частині позовних вимог відмовив.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог, Міндовкілля України (відповідач-1) подало касаційну скаргу, у якій просить суд скасувати в оскаржуваній частині рішення судів попередніх інстанцій і в цій частині ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 13.07.2022 відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 02.04.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позовна заява обґрунтована тим, що в оскаржуваному наказі (від 28.09.2016 №362) в якості підстави для анулювання ліцензії визначено пункт 7 частини другої статті 16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» (підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії є акт про виявлення недостовірності даних у документах, поданих суб`єктом господарювання разом із заявою про отримання ліцензії), проте, всупереч вимогам пункту 14 статті 19 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», за результатами проведеної перевірки такий акт у вигляді окремого документу не складався. Натомість результати перевірки були оформлені актом позапланової перевірки додержання ТОВ «Безпечні технології утилізації» ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами від 23.09.2016 №03/16.

Водночас, за позицією позивача, акт позапланової перевірки від 23.09.2016 №03/16 може свідчити лише про порушення ліцензіатом вимог ліцензійних умов, проте аж ніяк не може вважатися законодавчо визначеною підставою, в розумінні положень пункту 7 частини другої статті 16 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», для анулювання ліцензії.

Також позивач стверджує, що позапланова перевірка додержання ТОВ «Безпечні технології утилізації» ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами, у порушення вимог статті 19 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», проведена без погодження спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, яке надається на підставі рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування.

Крім того, позивач також наполягає, що під час проведення перевірки члени комісії порушили основоположні принципи проведення перевірки щодо об`єктивності, повноти та неупередженості, зокрема: внесли до акту недостовірну інформацію щодо відсутності певних одиниць обладнання на території бази ТОВ «Безпечні технології утилізації», а також про відсутність позивача за адресою; відмовилися приймати ряд дозвільних та технологічних документів, тощо.

Позивач також зазначає і про дефектність акту перевірки, позаяк у ньому відсутній детальний опис виявлених порушень із посиланням на конкретні норми нормативно-правових актів, які були порушені ліцензіатом.

І на останок позивач також наголосив, що відповідач не ознайомив ліцензіата із оскаржуваним наказом від 28.09.2016 № 362 про анулювання ліцензії.

Відповідач-1 позов не визнав. Наполягає, що перевірка була проведено на підставі звернення директора позивача, та за погодженням з Державною регуляторною службою України. У ході проведеної перевірки було виявлено, що у позивача відсутні висновки екологічної експертизи та дозволи на викиди в атмосферне повітря. Крім того, на майданчик позивача накладено арешт в межах кримінального провадження. Також позивач не повідомив про зміну керівника.

Міндовкілля також стверджує, що анулювання ліцензії було здійснено на підставі акту про виявлення недостовірності даних, у документах поданих ТОВ «Безпечні технології утилізації» разом із заявою про отримання ліцензії №03/16-1 від 23.09.2016, який складений у вигляді окремого документа.

До відзиву відповідачем-1 було надано копію акту про виявлення недостовірності даних, у документах поданих ТОВ «Безпечні технології утилізації» разом із заявою про отримання ліцензії № 03/16-1 від 23.09.2016 (а.с.98-100, т.1, а.с. 32-34, т.4).

Позивачем надано відповідь на відзив, за змістом якої останній наполягає на тому, що акт № 03/16-1 не складався під час проведення перевірки, натомість складений пізніше, після забезпечення позову та оскарження ухвали в апеляційному порядку.

Власне, з огляду на викладене, позивачем були заявлені клопотання про призначення судової експертизи вищезазначеного акту, та виключення його з числа доказів.

Також з зазначених підстав, позивачем були заявлені клопотання про виклик Шкамардіної А.О. , ОСОБА_3 , як свідків, та витребовування у відповідача документів.

Державна регуляторна служба України надала пояснення, за змістом яких третя особа стверджує, що перевірка позивача не потребувала її узгодження, з огляду на те, що проводилась на підставі заяви директора позивача від 26.06.2015 (а.с. 56, т.2), про що Міністерство було повідомлено листом від 18.08.2016 № 5310/0/20-16.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій установлено, що у період із 22 по 23 вересня 2016 року уповноваженими особами Міністерства екології та природних ресурсів України було проведено позапланову перевірку ТОВ «Безпечні технології утилізації» з питань дотримання вимог ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами.

Підставою для проведення цієї перевірки слугував наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 20.09.2016 № 343 «Про проведення позапланових перевірок» (далі - наказ № 343), відповідно до якого, на виконання вимог абз. 5 частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та згідно із листом ДРС України від 16.09.2016 № 5824/0/20-16, утворено комісію з проведення позапланових перевірок дотримання вимог ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами та затверджено її склад.

За результатами проведеної перевірки, посадовими особами Міністерства екології та природних ресурсів України було складено акт позапланової перевірки додержання позивачем ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами від 23.09.2016 № 03/16.

В абз. 3 пункту 8 цього акту зазначено, що даний акт є актом про виявлення недостовірності даних у документах, що подавалися суб`єктом господарювання для отримання ліцензії.

Окремо відповідачем було подано суду акт від 23.09.2016 № 03/16-1 про виявлення недостовірності даних у документах, поданих ТОВ «Безпечні технології утилізації» разом із заявою про отримання ліцензії.

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 362 від 28.09.2016 «Про видачу, переоформлення, відмови у видачі та анулювання ліцензій» із посиланням на пункт 7 частини другої статті 16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» було вирішено анулювати ліцензію на право провадження господарської діяльності з поводження небезпечними відходами ТОВ «Безпечні технології утилізації» (ЄДРПОУ 38513633).

Вважаючи свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Вирішуючи спір в оскаржуваній частині (щодо задоволених позовних вимог), суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що незважаючи на вжиті судом заходи забезпечення доказів у справі з метою повного та всебічного з`ясування обставин, Міндовкілля документально не підтверджено факт складання та реєстрації станом на момент винесення оскаржуваного наказу (28.09.2016) акту № 03/16-1 про виявлення недостовірності даних у документах, поданих ТОВ «Безпечні технології утилізації» разом із заявою про отримання ліцензії, який в силу вимог пункту 7 частини другої статті 16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» є підставою для анулювання ліцензії.

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Касаційна скарга Міндовкілля (відповідач-1) обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті.

Скаржник зазначив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2019 № 829 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» Міністерство екології та природних ресурсів перейменовано на Міністерство енергетики та захисту довкілля України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2020 № 425 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» перейменовано Міністерство енергетики та захисту довкілля України на Міністерство енергетики України та утворено Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів.

Водночас документи, що накопичилися за час діяльності Міністерства екології та природних ресурсів України, Міністерства енергетики та захисту довкілля України, підлягають збереженню Міністерством енергетики України та не передавались Міністерству захисту довкілля та природних ресурсів України

Зважаючи на вищенаведене, Міндовкілля не володіє журналом обліку, в якому відбувалась реєстрація акту від 23.09.2016 № 03/16-1 про виявлення недостовірних даних, що витребовувався Окружним адміністративним судом міста Києва.

Своєю чергою, скаржник наполягає, що спірний акт № 03/16-1 зареєстрований 23.09.2016, що підтверджується порядковим номером на першій сторінці та спростовує висновки судів обох інстанцій про його відсутність станом на момент винесення оскаржуваного наказу.

Окрім того, скаржник вважає, що оскільки реєстрація акта № 03/16-1 від 23.09.2016 здійснювалась Міністерством екології та природних ресурсів України (на даний час Міністерство енергетики України), то зазначені обставини не входить до предмету доказування у справі, що розглядається.

Разом з цим, судами попередніх інстанцій однобоко досліджено матеріали справи, не враховано та не надано оцінку доводам та доказам Міндовкілля, що стосуються предмета спору, чим порушено процесуальні права Міндовкілля, принципи змагальності та верховенства права.

Інші учасники справи процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористалися.

VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам скаржника, висловленим у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить з такого.

Закон України від 02.03.2015 № 222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 222-VIII) регулює суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлює уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності (стаття 2).

Стаття 19 Закону № 222-VIII регулює питання нагляду і контролю у сфері ліцензування.

За приписами цієї норми, контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов здійснюють у межах своїх повноважень органи ліцензування шляхом проведення планових і позапланових перевірок відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина сьома).

Для проведення перевірки органом ліцензування створюється комісія, до складу якої можуть входити виключно працівники його апарату і територіальних органів (частина восьма).

Про проведення позапланової перевірки ліцензіат повідомляється у день перевірки (частина тринадцята).

Згідно із частиною чотирнадцятою статті 19 Закону № 222-VIII, акт перевірки додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов складається в останній день проведення перевірки.

В акті відображаються питання, що перевірялися, та встановлений стан додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов.

У разі встановлення в ході перевірки додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов підстав для складання актів, що є підставами для анулювання ліцензії, такі акти складаються як окремі документи в останній день проведення перевірки.

Отже, частиною чотирнадцятою статті 19 Закону № 222-VIII прямо передбачено необхідність складання окремим документом акту про виявлення недостовірності даних у документах, що подавалися суб`єктом господарювання для отримання ліцензії.

Своєю чергою, відповідно до пункту 7 частини другої статті 16 Закону № 222-VIII акт про виявлення недостовірності даних у документах, поданих суб`єктом господарювання разом із заявою про отримання ліцензії є законодавчо визначеною підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за наслідками проведеної перевірки посадовими особами Міністерства екології та природних ресурсів України було складено акт позапланової перевірки додержання позивачем ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами від 23.09.2016 № 03/16, в абз. 3 пункту 8 якого зазначено, що даний акт є актом про виявлення недостовірності даних у документах, що подавалися суб`єктом господарювання для отримання ліцензії.

Водночас у ході судового розгляду справи, відповідачем-1 було подано суду копію акту № 03/16-1 від 23.09.2016 про виявлення недостовірності даних, у документах поданих ТОВ «Безпечні технології утилізації» разом із заявою про отримання ліцензії.

Натомість позивачем заперечується існування акту № 03/16-1 саме на дату винесення оскаржуваного наказу № 362 від 28.09.2016. Тобто позивачем заперечується обставина існування підстави для застосування санкцій - акту про виявлення недостовірності даних у документах, що подавалися суб`єктом господарювання для отримання ліцензії.

Отже, суди попередніх інстанцій правильно констатували, що вирішення цієї справи залежить від доведеності відповідачем обставини існування акту № 03/16-1 саме на дату винесення оскаржуваного наказу № 362 від 28.09.2016.

Відповідно до вимог статті 3 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Статтею 2 КАС України унормовано, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Одним із основних засад (принципів) адміністративного судочинства є, зокрема, офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

За вимогами частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до приписів статей 73, 74 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед в активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а в разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Колегією суддів установлено, що у межах розгляду цієї справи, суд першої інстанції ухвалою від 14.09.2018 призначив у справі судову технічну експертизу, на розгляд якої поставив такі питання:

- в який період часу виготовлений акт № 03/16-1 від 23.09.2016, та чи виготовлений акт у вересні 2016 року ?;

- чи виконані підписи від імені Шкамардіної А.О. та ОСОБА_3 в акті № 03/16-1 від 23.09.2016 відповідними особами ?;

- в який період часу виконані підписи від імені Шкамардіної А.О. та ОСОБА_3 в акті №03/16-1 від 23.09.2016 ?.

Одночасно, судом було зобов`язано Міністерство екології та природних ресурсів України надати у розпорядження експерта оригінали акту № 03/16-1 від 23.09.2016, вільні та експериментальні зразки підписів Шкамардіної А.О. та ОСОБА_3 .

Іншою ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.06.2019 було витребувано від Міністерства екології та природних ресурсів України:

вільні зразки підпису Шкамардіної А.О. , ОСОБА_3 , що посвідчують особу, в формі № 1 (заява про отримання паспорту), угодах, квитанціях, заявах, різних відомостях, договорах, документа з місця роботи, автобіографії, розписках тощо (у тому числі наближених за часом виконання до досліджуваних документів); - умовно-вільні зразки підпису Шкамардіної А.О. , ОСОБА_3 ;

експериментальні зразки підпису Шкамардіної А.О. , ОСОБА_3 , на 5-8 арк. формату А4.

Водночас, 29.11.2019 на адресу суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло повідомлення про неможливість надання висновку судово-технічної експертизи документів від 24.09.2019 № 5/19-34 у справі №826/16498/16 та повернуті матеріали адміністративної справи № 826/16498/16.

Підставою для неможливості виконання експертизи експертом було визначено ненадання зразків підпису та відсутність погодження на вирізання штрихів рукописних записів та підписів у всіх наданих документах.

Також головним спеціалістом відділу дозвільно - ліцензійної діяльності та контролю управління з питань оцінки впливу на довкілля та дозвільно - ліцензійної діяльності Департаменту екологічної безпеки Міністерства екології та природних ресурсів України ОСОБА_3 було надано суду заяву про заперечення щодо допиту в якості свідка (а.с. 95, т.6).

Заяву аналогічного змісту також було подано суду і заступником начальника відділу дозвільно - ліцензійної діяльності та контролю Департаменту екологічної безпеки Міністерства екології та природних ресурсів України Шкамардіною Альоною Олександрівною . (а.с. 116, т. 6).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2021 судом було витребувано у Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України:

- для огляду в судовому засіданні оригінал журналу обліку (номенклатура, реєстр справ, тощо), в якому відбувалась реєстрація акту про виявлення недостовірних даних, датованого 23.09.2016 № 03/16-1, якою керувались Міністерство екології та природних ресурсів України та його структурні підрозділи Департамент екологічної безпеки Міністерства екології та природних ресурсів України та відділ дозвільно-ліцензійної діяльності та контролю Департаменту екологічної безпеки Міністерства екології та природних ресурсів України у 2016 році;

- для долучення до матеріалів справи належним чином завірені копії журналу обліку (номенклатура, реєстр справ, тощо), в якому відбувалась реєстрація акту про виявлення недостовірних даних, датованого 23.09.2016 № 03/16-1, якою керувались Міністерство екології та природних ресурсів України та його структурні підрозділи Департамент екологічної безпеки Міністерства екології та природних ресурсів України та відділ дозвільно-ліцензійної діяльності та контролю Департаменту екологічної безпеки Міністерства екології та природних ресурсів України у 2016 році.

Зазначені документи також витребовувалися судом і у Міністерства енергетики України.

Водночас, за змістом наданих цими Міністерствами відповідей, спростовується наявність в отримувача запиту архівних документів Міністерства екології та природних ресурсів України.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що судом було вичерпано процесуальну можливість для отримання доказів існування акту № 03/16-1 на дату винесення оскаржуваного наказу № 362 від 28.09.2016.

У контексті обставин цієї справи, колегія суддів наголошує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказував, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Разом з цим, відповідно до приписів частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Водночас у справі, що розглядається, відповідач-1, незважаючи на вжиті судом першої інстанції вичерпні заходи щодо збирання (отримання) доказів у справі, належним чином не довів обґрунтованість прийнятого ним рішення про анулювання ТОВ «Безпечні технології утилізації» ліцензії на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами (наказ № 362), у зв`язку з чим колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позову в оскаржуваній частині.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (Заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (Заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.

VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

За правилами статті 350 КАС України суд касаційної інстанції суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.10.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2022 у справі №826/16498/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

А. А. Єзеров

Т. Г. Стрелець