Ухвала

від 04.04.2024 по справі 160/15502/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 квітня 2024 року

м. Київ

справа №160/15502/22

адміністративне провадження № К/990/5604/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желтобрюх І.Л., суддів - Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08 березня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АГРОТЕРРА» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

УСТАНОВИВ:

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській до Верховного Суду подано касаційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08 березня 2023 року у справі №160/15502/22.

Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2024 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху. Виявлені недоліки скаржнику запропоновано усунути шляхом подання документа про сплату судового збору. Встановлено строк для усунення зазначених недоліків протягом десяти днів з моменту отримання даної ухвали.

Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2024 року клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про продовження процесуального строку на усунення недоліків касаційної скарги задоволено. Продовжено заявнику строк встановлений ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2024 року (з направленням копії вказаного судового рішення скаржнику) на десять днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме: надання платіжного документа про оплату судового збору за подання касаційної скарги у цій справі.

Як вбачається з відомостей з Комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», копія ухвали суду від 21 березня 2024 року про продовження процесуального строку отримана касатором 22 березня 2024 року.

У межах встановленого строку недоліки касаційної скарги зі сплати судового збору усунуті не були, однак скаржником подано клопотання про відстрочення сплати судового збору. В обґрунтування вказаного клопотання відповідач вказує на ті підстави, яким вже надавалась оцінка в ухвалі про продовження процесуального строку на усунення недоліків касаційної скарги. По суті вдруге подане клопотання є повністю ідентичним попередньо поданому клопотанню про продовження строку на усунення недоліків.

Касатор вказує на неможливість у встановлений судом строк сплатити судовий збір. Так посилаючись майновий стан податкових органів, запровадження воєнного стану, та, як наслідок, неможливість сплатити судовий збір, скаржник просить відстрочити сплату судового збору.

Разом з тим, на підтвердження доводів викладених у вказаному клопотанні, відповідачем не надано жодних доказів на їх підтвердження.

Вирішуючи заявлене клопотання, колегія суддів виходить з такого.

Так, статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08.07.2011 №3674-VІ «Про судовий збір».

Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Статтею 8 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» встановлено умови за яких суд своєю ухвалою може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати такого на певний строк за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Отже, Кодексом адміністративного судочинства України та Законом України «Про судовий збір» встановлено вичерпний перелік умов, суб`єктів та коло правовідносин, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема відстрочити сплату судового збору.

Зважаючи на те, що вищезазначені умови за наявності яких скаржнику можливо було б відстрочити сплату судового збору, відсутні, і враховуючи те, що звільнення, відстрочення та розстрочення суб`єкту владних повноважень сплати судового збору може розцінюватися, як надання державним органам певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов`язані сплачувати відповідний збір, підстави для задоволення клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги - відсутні.

Відповідач, маючи однаковий обсяг процесуальних прав і обов`язків поряд з іншими учасниками справи, діє як суб`єкт владних повноважень та є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому обмежене її фінансування, зокрема, в частині видатків, передбачених на сплату судового збору, не є підставою для відстрочення, розстрочення, зменшення розміру або звільнення від сплати судових витрат останнього, оскільки кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі установи своєчасно і у повному обсязі.

Таким чином, особа, яка звертається до суду касаційної інстанції, повинна дотримуватися вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги щодо сплати судового збору за подання касаційної скарги та вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання такого обов`язку.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно із частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

При цьому, Суд зауважує, що указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб та який триває на цей час. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані Конституцією України, цим та іншими законами України.

Отже, лише факт введення воєнного стану на території України не може бути визнаний поважною причиною для невиконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху щодо сплати судового збору для органу державної влади, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на роботу цього державного органу.

До того ж, у поданій заяві, окрім посилання на неможливість проведення платежів, недостатність фінансування органів податкової служби та скрутний майновий стан скаржника, викликаний режимом воєнного стану в Україні, контролюючий орган не зазначає про вжиті ним заходи задля сплати у цій справі суми судового збору у встановлений в ухвалі суду строк. Тобто відсутні належні обґрунтування підстав для відстрочення сплати судового збору; не надано відповідні докази.

Поряд з цим, Верховний Суд зазначає, що питання продовження процесуального строку, відстрочення, розстрочення чи звільнення від сплати судового збору у випадку невиконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується у кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у клопотанні скаржника та наданих доказів. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для безумовного продовження процесуального строку, відстрочення, розстрочення чи звільнення від сплати судового збору у всіх абсолютно випадках.

Верховний Суд вважає, що у скаржника було достатньо часу для сплати судового збору за подання касаційної скарги у даній справі та надання платіжного документа про таку сплату. Зловживання процесуальними правами не допускається.

За вказаних обставин та з урахуванням встановленого наведеними законодавчими приписами режиму правового регулювання питання відстрочення сплати судового збору, визначених законодавцем умов та підстав для цього, заявлене відповідачем клопотання задоволенню не підлягає.

Отже, станом на час постановлення цієї ухвали скаржник не усунув зазначені в ухвалі Верховного Суду від 22 лютого 2024 року недоліки касаційної скарги.

За приписами частини другої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню скаржнику.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.

Керуючись статтями 169, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі № 160/15502/22 відмовити.

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08 березня 2023 року у справі № 160/15502/22 - повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх

Судді О. В. Білоус

Н. Є. Блажівська