Постанова

від 03.04.2024 по справі 188/1806/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3533/24 Справа № 188/1806/23 Суддя у 1-й інстанції - Курочкіна О.М. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого Барильської А.П.,

суддів: Демченко Е.Л, Ткаченко І.Ю.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Другого воєнізованого гірничорятувального загону про стягнення заробітної плати,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Другого воєнізованого гірничорятувального загону про стягнення заробітної плати.

В обґрунтуванняпозовних вимогпосилався нате, що з 19 грудня 2014 року по 25 жовтня 2022 року він працював у Другому воєнізованому гірничорятувальному загоні Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості. Згідно наказу від 19 жовтня 2022 року №278-к його було звільнено за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію. На теперішній час повного розрахунку при звільненні з ним не здійснено та не виплачено заробітну плату у вигляді одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі трьох середньомісячних заробітків у зв`язку з тим, що позивач має понад 20 років стажу у галузі. Згідно довідки його середньомісячний заробіток складав 17563,80грн. Оскільки невиплата вказаної допомоги є протиправною, а посилання відповідача, як на причину такої невиплати, відсутність коштів, внесення змін до Колективного договору та зупинення його дії в частині соціальних гарантій та на агресію РФ, не відповідають діючому законодавству, тому просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість з виплати заробітної плати у розмірі 52691,40 грн. та судові витрати.

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки заявлені вимоги є цілком обґрунтованими та доведеними. Відсутність належного фінансування не може бути підставою для порушення його прав. Одноразова грошова допомога гарантована не колективним договором, дія якого призупинена, а Галузевою угодою.

29 лютого 2024 року відповідач, Другий воєнізований гірничорятувальний загін, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Наголошує, що одноразова грошова допомога при звільнення не є заробітною платою. Враховуючи економічний стан країни та дефіцит державного бюджету, покладення виплат одноразової допомоги на державний бюджет буде порушенням як бюджетного законодавства, так і Галузевої угоди, адже в ній чітко зазначено, що витрати на сплату одноразової допомоги відносяться на валові витрати підприємства.

04 березня 2024 року позивач надав відповідь на відзив, в якому зазначив про незаконність рішення суду першої інстанції.

18 березня 2024 року відповідач надав заперечення на відповідь на відзив, зазначивши про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що даний спір виник з трудових правовідносин та ціна позову становить 52 691,40 грн, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення та виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст.263,264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.

Проте, у повній мірі зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає з огляду на таке.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом першої інстанції встановлено та це підтверджується матеріалами справи, що з 19 грудня 2014 року по 25 жовтня 2022 року позивач ОСОБА_1 працював у Другому воєнізованому гірничорятувальному загоні Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості.

Згідно наказу від 19 жовтня 2022 року №278-к його було звільнено за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію.

Умови сплати одноразової допомоги передбачені розділом «12.15 У сфері соціальних гарантій» Галузевої угоди між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об`єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості.

Другий воєнізований гірничорятувальний загін згідно Положення затвердженого наказом Міністерства енергетики України від 07 липня 2020 року №438 є державною спеціалізованою (воєнізованою) аварійно-рятувальною службою, яка здійснює в установленому порядку обслуговування гірничих підприємств незалежно від форм власності в період їх будівництва, реконструкції, експлуатації, ліквідації або консервації. За організаційно-правовою формою господарювання Другий воєнізований гірничорятувальний загін є державною організацією. Джерелами формування майна Другого воєнізованого гірничорятувального загону є кошти державного бюджету, виділені на його утримання у встановленому законодавством порядку. Розпорядником бюджетних коштів є Міністерство енергетики України.

Абзацом 7 пункту 12.15 Галузевої угоди між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, іншими державними органами, що діють у вугільній галузі і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості передбачено, що витрати на сплату одноразової допомоги відносяться на валові витрати Підприємства.

Пунктом 6.2. Колективного договору Другого воєнізованого гірничорятувального загону на період 2021-2025 роки, погодженого на загальній конференції трудового колективу Другого воєнізованого гірничорятувального загону протокол №1 від 09 квітня 2021 року стосовно сплати одноразової допомоги, передбачено, що даний пункт договору виконується при наявності, коштів, передбачених на ці цілі. Як наслідок, він не погіршує становище працівників, а навпаки, враховуючи відсутність валових витрат, надає змогу при наявності джерела фінансування та коштів, передбачених на сплату одноразової допомоги, виплачувати її працівникам.

Відповідно до витягу з Колективного договору Другого воєнізованого гірничорятувального загону на період з 2021-2025 року визначено соціальні гарантії, компенсації і пільги, а саме п.6.2 передбачає працівникам Другого воєнізованого гірничорятувальний загону, що мають право на пенсію за віком чи по інвалідності (незалежно від віку), при першому звільненні з Другого воєнізованого гірничорятувального загону сплачується одноразова допомога, розмір якої залежить від стажу роботи в галузі (у тому числі на підприємствах колишнього СРСР) і середнього заробітку, але не менше при стажі роботи в галузі понад 20 років для чоловіків трьох середньомісячних заробітків.

Відповідно до довідки Головного управління ПФУ в Луганській області позивач має підземний пільговий стаж 23 роки 4 місяці 3 дні.

Відповідно до Галузевої угоди між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об`єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості п. 7.1-7.2 передбачено, що саме Міненерговугілля зобов`язується з метою забезпечення стабільного функціонування і розвитку галузі при розрахунку витрат на виробництво і розміру держпідтримки незалежно від форм власності, на умовах, визначених законодавством, передбачати витрати на реалізацію соціальних і трудових гарантій, передбачених чинним законодавством і цією Угодою.

Відповідно до наказу командира Другого воєнізованого гірничорятувального загону №46 від 24 березня 2022 року «Про призупинення дії окремих положень колективного договору», тимчасово, на період воєнного стану, зупинено дію положень колективного договору Другого воєнізованого гірничорятувального загону стосовно сплати одноразової допомоги працівникам 2 ВГРЗ, що мають право на пенсію за віком чи по інвалідності (незалежно від віку), при першому звільненні з 2 ВГРЗ, а саме п.6.2, розділу 6 «Соціальні гарантії, компенсації і пільги» колективного договору.

Відповідно до наказу в.о. командира 2 ВГРЗ № 50 від 25 квітня 2022 року «Про призупинення дії трудових договорів у зв`язку з військовою агресією проти України» з 25 квітня 2022 року призупинено дію трудових договорів працівників 2 ВГРЗ за списком, а також встановлено, що відповідно до ч. 3 статті 13 Закону України від 15 березня 2022 року №2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», відшкодування заробітної плати, гарантійних, та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що вимога позивача про стягнення з відповідача одноразової грошової допомоги при звільненні за встановлених обставин задоволенню не підлягає. Виплата вихідної допомоги при звільненні за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію положеннями статті 44 КЗпП України не передбачена, тому наведена умова колективного договору відповідача є додатковою соціальною гарантією для працівників, яка не погіршує становище працівників, тобто є дійсною.

Однак, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно статті 2 Закону України «Про колективні договори і угоди» колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях (далі - підприємства) незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод.

Статтею 15 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами.

Згідно з пунктом 9.4 Положення про Другий воєнізований гірничорятувальний загін (нова редакція), затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 738 від 17 листопада 2016 року, оплата праці особового складу 2 ДГРЗ, преміювання, виплата винагород, компенсацій здійснюється згідно з Положенням про оплату праці особового складу Державної воєнізованої гірничорятувальної служби (далі ДВГРС), яке є додатком до Галузевої угоди між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об`єднанням власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості та чинним законодавством.

Згідно п. 3.2. Галузевої Угоди між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об`єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 03 липня 2001 року, положення Угоди є обов`язковими до застосування при укладенні угод, колективних договорів і індивідуальних трудових договорів для всіх підприємств, що перебувають у сфері дії сторін, незалежно від форм власності та господарювання, (у тому числі тих, що здійснюють свою діяльність на умовах договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства), а також під час розгляду трудових спорів.

Відповідно до п. 15 Галузевої Угоди, працівнику, що має право на пенсію за віком чи по інвалідності (незалежно від віку), при першому звільненні з підприємства (структурного підрозділу, відособленого підрозділу, філіалу, товариства і др.) (незалежно від причин звільнення крім звільнення за порушення законодавства, трудової дисципліни та правил техніки безпеки) сплачується одноразова допомога, розмір якої залежить від стажу роботи в галузі (у тому числі на підприємствах колишнього СРСР) і середнього заробітку, але не менше: при стажі роботи в галузі понад (років) для жінок для чоловіків - 7,5 - 10 - одного середньомісячного заробітку; - 12,5 - 15 - двох середньомісячних заробітків; - 17,5 - 20 - трьох середньомісячних заробітків. Обчислення середньої заробітної плати для виплати цієї одноразової допомоги здійснювати за аналогією до відповідного обчислення за постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Пунктом 6.8 колективного договору 2 ВГСО на період 2016 2020 роки передбачено, що працівнику, який має право на пенсію за віком чи по інвалідності, при першому звільненні з 2 ВГСО, незалежно від звільнення, крім звільнення за порушення законодавства, трудової дисципліни та правил техніки безпеки, сплачується одноразова допомога, розмір якої залежить від стажу роботи в галузі і середнього заробітку але не менше: при стажі роботи в галузі понад (років) для жінок для чоловіків - 7,5 - 10 - одного середньомісячного заробітку; - 12,5 - 15 - двох середньомісячних заробітків; - 17,5 - 20 - трьох середньомісячних заробітків. Даний пункт договору виконується при наявності коштів, передбачених на ці цілі законами про державний бюджет на відповідний рік та Планом використання бюджетних коштів.

Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що Галузевою Угодою між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об`єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 03 липня 2001 року та колективним договором 2 ВГСО на період 2016 2020 роки в частині соціальних гарантій (соціального захисту), які були чинні на час звільнення позивача з 2 ВГСО, передбачено виплачувати при виході на пенсію при першому звільненні працівнику одноразову допомогу залежно від стажу його роботи на підприємстві.

Із матеріалів справи вбачається, що Другий воєнізований гірничорятувальний загін є професійним гірничорятувальним підрозділом Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості України та входить до складу ДВГРС, яка належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

Отже, дія Галузевої угоди між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об`єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 03 липня 2001 року в частині виплати працівникам одноразової допомоги при звільнені розповсюджується на Другий воєнізований гірничорятувальний загін.

Позивач ОСОБА_1 був звільнений з Другого воєнізованого гірничорятувального загону 25 жовтня 2022 року за ст. 39 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, на час звільнення стаж роботи позивача в вугільної галузі перевищує 20 років. При звільненні відповідач не здійснив нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі трьох середньомісячних заробітних плат.

Враховуючи те, що при звільненні з підприємства відповідач зобов`язаний був виплатити ОСОБА_1 одноразову допомогу при звільненні у розмірі трьох середньомісячних заробітних плат, оскільки позивач звільнений за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію та пропрацював на підприємстві більше 20 років, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.

Визначена позивачем сума вихідної допомоги в розмірі 52691,40 грн., розрахунок якої перевірений колегією суддів, відповідає Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року із наступними змінами, а тому саме ця сума підлягає до стягнення.

Посилання суду першої інстанції на те, що одноразова допомога виплачується при наявності коштів, передбачених на ці цілі, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідачем не надано доказів відсутності асигнувань на ці виплати.

Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Разом з цим, відповідно до рішень Європейський суд з прав людини "Кечко проти України", "Ромашов проти України", "Шевченко проти України", реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними.

На вказані обставини справи суд першої інстанції уваги не звернув, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, а тому рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового про задоволення позову.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з Другого воєнізованого гірничорятувального загону на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 073,60 грн.

Стосовно витрат на правничу допомогу.

Позивач ОСОБА_1 поставив питання про стягнення витрат на правову допомогу адвоката у загальному розмірі 12 750 грн.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно ч. 4 ст. 141 ЦПК України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч.1 ст.1 Закону №5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до ст.19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону № 5076-VI).

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи і витраченого адвокатом часу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду України від 19 лютого 2020 року справа №755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі №362/3912/18 (провадження №61-15005св19).

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, провадження №12-171гс19).

З матеріалів справи встановлено, що інтереси позивача ОСОБА_1 у даній справі представляє адвокат Галкін В.Л. При подані позову до суду першої інстанції було додано копію ордеру, договір про надання правової допомоги № 81 від 21 серпня 2023 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, акт прийому передачі виконаних робіт (наданих послуг) з детальним описом виконаних робіт (наданих послуг) на суму 9 000 грн (надання попередньої консультації 1 година - 1500 грн.; складання адвокатського запиту до ВГРЗ 30 хвилин - 750 грн., вивчення документів наданих ВГРЗ 30 хвилин - 750 грн., складання адвокатського запиту до ГУ ПФУ 30 хвилин - 750 грн., вивчення документів наданих ГУ ПФУ 30 хвилин - 750 грн., складання позовної заяви 3 години - 4500 грн.), рахунок, копію квитанції до прибутково касового ордеру № 174 від 10 вересня 2023 року про сплату адвокатських послуг в сумі 9000 грн., а також заявлено вимогу про розподіл судових витрат (а.с. 29,30-33,34,35,36).

До апеляційної скарги також додано акт прийому передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 2 від 08 лютого 2024 року з детальним описом виконаних робіт (наданих послуг) на суму 3 750 грн (складання заяви про розгляд справи без участі 30 хвилин - 750 грн., складання та подання апеляційної скарги 2 години - 3000 грн.), копію квитанції до прибутково касового ордеру № 40 від 08 лютого 2024 року про сплату витрат за правничу допомогу в сумі 3750 грн. Загалом позивачем понесені витрати на правову допомогу 12750 грн. (а.с.111,112).

Надаючи оцінку переліченим послугам правничої допомоги, з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема ціни позову, з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи, з врахуванням розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, взявши до уваги тривалість розгляду і складність справи колегія суддів доходить висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у загальному розмірі 8000 грн.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Другого воєнізованого гірничорятувального загону про стягнення заробітної плати задовольнити.

Стягнути з Другого воєнізованого гірничорятувального загону (ЄДРПОУ 00159367) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразову допомогу при виході на пенсію у розмірі 52691,40 грн.

Стягнути з Другого воєнізованого гірничорятувального загону (ЄДРПОУ 00159367) на користь держави судовий збір у сумі 1073,60 грн.

Стягнути з Другого воєнізованого гірничорятувального загону (ЄДРПОУ 00159367) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу у розмірі 8000 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів.

Головуючий: А.П. Барильська

Судді: Е.Л. Демченко

І.Ю.Ткаченко