Постанова

від 04.04.2024 по справі 420/32003/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/32003/23

Перша інстанція: суддя Єфіменко К.С.,

повний текст судового рішення

складено 26.12.2023, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Федусика А.Г.,

суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Іванівського районного суду Одеської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Іванівського районного суду Одеської області та просила:

- визнати протиправною бездіяльність бюджетної установи - Іванівського районного суду Одеської області (код ЄДРПОУ: 02897721), що полягає у ненаданні публічної інформації на запит (вих. №1016/23/1 від 16.10.2023р.);

- зобов`язати бюджетну установу - Іванівський районний суд Одеської області (код ЄДРПОУ: 02897721) надати запитувану нею публічну інформацію на запит (вих. №1016/23/1 від 16.10.2023р.), а саме: копію складених і затверджених бюджетною установою Іванівський районний суд Одеської області (код ЄДРПОУ: 02897721) кошторисів на 2022 та 2023 роки, на підставі яких, згідно ч.1 ст.149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII, п.30 ч.1 ст.2 Бюджетного Кодексу та абзацу 1 пункту 3 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого Постановою КМУ від 28.02.2002 року №228, протягом 2022-2023 років здійснювалось фінансування цієї бюджетної установи, вірність якої засвідчено у встановленому Законом порядку.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянтка просила його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 23.10.2023 року ОСОБА_2 звернулась до Іванівського районного суду Одеської області із запитом (від 16.10.2023 №1061/23/1) про надання публічної інформації, розпорядником якої є Іванівський районний суд Одеської області і яку не віднесено до Переліку відомостей, що містять конфіденційну інформацію або яким надається гриф обмеження доступу «Для службового користування», а саме: копію складеного і затвердженого кошторису Іванівського районного суду Одеської області (код ЄДРПОУ 02897721) на 2022 та 2023 роки, на підставі яких, згідно ч.1 ст.149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII та абзацу 1 пункту 3 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого Постановою КМУ від 28.02.2002 року №228, протягом 2022-2023 років здійснювалось фінансування бюджетної установи публічного права: Іванівський районний суд Одеської області (код ЄДРПОУ: 02897721), вірність якої засвідчено у встановленому Законом порядку.

Розглянувши даний запит, Іванівським районним судом Одеської області 26 жовтня 2023 року ОСОБА_2 надано письмову відповідь, в якій останню повідомлено, що Іванівський районний суд Одеської області не є належним розпорядником запитуваної інформації та відповідно до частини 3 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» направлено даний запит за належністю до територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Отже зазначеним підтверджено ту обставину, що позивачці не відмовлялось у надані запитуваної інформації, а повідомлено про направлення її запиту за належністю.

03 листопада 2023 року ОСОБА_2 звернулась до суду із не процесуальною заявою про бажання скористатися виключним правом застосування інституту досудового врегулювання спорів та просила повідомити про результати розгляду її заяви.

Позивачка посилається на те, що ця її заява також була залишена без задоволення.

Судом встановлено, що в ході розгляду заяви Іванівським районним судом Одеської області була витребувана інформація з ТУ ДСА України в Одеській області щодо результатів розгляду запиту ОСОБА_2 , який на їх адресу був направлений за належністю.

Відповідно до листа ТУ ДСА України в Одеській області відповідачу надано копію відповіді ОСОБА_2 , з якої вбачається, що 06.11.2023 року за №5-2599/23-Вих запитувачу інформації надано копію кошторисів на 2022-2023 роки та повідомлено, що ТУ ДСА України в Одеській області діє відповідно до статі 154 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Положення про територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 10.05.2023 року №229. До повноважень ТУ ДСА України в Одеській області відноситься організаційне та фінансове забезпечення 33-х місцевих загальних судів Одеської області з метою створення належних умов для діяльності судів, суддів та забезпечення роботи органів суддівського самоврядування, в тому числі Іванівського районного суду Одеської області.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_2 від 29.10.2023 року №1029/23/4 Іванівський районний суд Одеської області надав письмову відповідь та повідомив позивачку, що відповідно до листа територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області від 09 листопада 2023 року вбачається, що територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Одеській області направлено на її адресу витребувану нею інформацію, а саме копії складеного та затвердженого кошторису Іванівського районного суду Одеської області на 2022 та 2023 роки.

Вважаючи протиправним ненадання інформації на запит саме відповідачем, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, відповідно до ч.3 ст.22 ЗУ «Про доступ до публічної інформації», направив запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. Отже, відповідач не допустив протиправної бездіяльності під час розгляду запиту позивачки на отримання публічної інформації від 23.10.2023 року, в свою чергу відповідно до положень ЗУ «Про доступ до публічної інформації» відповідачем своєчасно надана позивачці повна та вичерпна інформацію на її запит.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 5 Закону України «Про інформацію» визначено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Згідно ст.10 вказаного Закону України «Про інформацію», за змістом інформація поділяється на такі види: інформація про фізичну особу; інформація довідково-енциклопедичного характеру; інформація про стан довкілля (екологічна інформація); інформація про товар (роботу, послугу); науково-технічна інформація; податкова інформація; правова інформація; статистична інформація; соціологічна інформація; інші види інформації.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VІ (далі - Закон №2939-VІ).

Статтею 1 Закону № 2939-VІ визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Положеннями пункту 2 частини 1 статті 5 Закону № 2939-VІ встановлено, що доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно з частиною 1 статті 6 Закону №2939-VІ, інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.

За змістом частин 1, 2 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини 2 статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відповідно до положень статті 13 Закону №2939-VІ, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання. Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника. Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо.

Частиною 1 статті 20 Закону №2939-VІ визначено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Нормами статті 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка просила відповідача надати копію складеного і затвердженого кошторису Іванівського районного суду Одеської області (код ЄДРПОУ 02897721) на 2022 та 2023 роки, на підставі яких протягом 2022-2023 років здійснювалось фінансування цієї бюджетної установи публічного права, вірність якої засвідчено у встановленому Законом порядку.

Відповідно до частини першої, третьої, четвертої, шостої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402 в Україні діє єдина система забезпечення функціонування судової влади судів, органів суддівського самоврядування, інших державних органів та установ системи правосуддя.

Відповідно до п.3 Положення про територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 10.05.2023 року №229 основним завданням територіального управління є організаційне та фінансове забезпечення діяльності місцевих судів, крім господарських та адміністративних, з метою створення належних умов для діяльності судів, суддів і забезпечення роботи органів суддівського самоврядування.

Отже, до повноважень ТУ ДСА України в Одеській області відноситься організаційне та фінансове забезпечення 33-х місцевих загальних судів Одеської області (крім господарських та адміністративних), з метою створення належних умов для діяльності судів, суддів та забезпечення роботи органів суддівського самоврядування в тому числі Іванівського районного суду Одеської області.

При цьому, нормами чинного законодавства не передбачено вимог щодо затвердження окремого кошторису для кожного місцевого суду.

Відповідно до пп.3,4 п.4 Положення про територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області до покладених на нього завдань: здійснює функції розпорядника коштів Державного бюджету України нижчого рівня щодо забезпечення діяльності територіального управління та судів у відповідному регіоні; забезпечує дотримання фінансово-бюджетної дисципліни, ефективне, результативне і цільове використання коштів державного бюджету, законність використання ресурсів та майна, запобігання порушенням та зловживанням, а також своєчасність вжиття відповідних заходів реагування, зокрема в частині відшкодування заподіяної шкоди (втрат) та притягнення до відповідальності винних посадових осіб.

Відповідно до Р. 32. «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ», затвердженого Постановою КМУ від 28 лютого 2002 р. №228, передбачено, що кошториси, плани асигнувань загального фонду бюджету, плани надання кредитів із загального фонду бюджету, плани спеціального фонду, плани використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів), помісячні плани використання бюджетних коштів і штатні розписи затверджуються керівником установи вищого рівня, за винятком випадків, зазначених у пункті 33 цього Порядку (якщо законодавством не встановлено інший порядок затвердження).

Згідно зі статтею 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України. Частиною третьою цієї норми визначено, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють: Верховний Суд щодо фінансового забезпечення його діяльності; вищий спеціалізований суд щодо фінансового забезпечення його діяльності; ДСА України щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та ДСА України; Вища рада правосуддя щодо фінансового забезпечення її діяльності.

З аналізу положень ст.24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вбачається, що до повноваження голови місцевого суду не входить складання, розгляд, затвердження кошторису суду та відсутні будь які інші нормативно правові акти, які регулюють процедуру складання та затвердження кошторису місцевого суду саме керівником відповідного суду.

При цьому, апеляційний суд вважає необґрунтованими посилання апелянтки на окремі кошториси Господарського суду Одеської області та Одеського окружного адміністративного суду, оскільки, як вже зазначалось вище, місцеві суди мають інший порядок фінансового забезпечення ніж господарські та адміністративні.

Так, відповідно до п.3 Положення про Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області основним завданням територіального управління є організаційне та фінансове забезпечення діяльності місцевих судів, крім господарських та адміністративних.

Разом з тим, відповідно до частин третьої, четвертої статті 148 Закону №1402-VIII, Державна судова адміністрація України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України.

Положеннями частини першої та пункту 2 статті 22 Бюджетного кодексу України визначено, що за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються: на головних розпорядників бюджетних коштів; розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, зокрема ДСА України.

За змістом частини п`ятої статті 22 Бюджетного кодексу України, головний розпорядник бюджетних коштів:

отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань;

затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством;

розробляє проекти порядків використання коштів державного бюджету за бюджетними програмами, передбаченими частиною сьомою статті 20 цього Кодексу;

розробляє та затверджує паспорти бюджетних програм і складає звіти про їх виконання.

Отже, головним розпорядником бюджетних коштів є ДСА України. Апеляційні, окружні адміністративні, господарські суди та ТУ ДСА України, як розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня, здійснюють свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі.

За правилами ч.2 ст.22 Закону № 2939-VI відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Частиною 3 ст.22 Закону № 2939-VI передбачено, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Розглянувши запит позивачки, Іванівським районним судом Одеської області 26 жовтня 2023 року надано письмову відповідь, в якій останню повідомлено, що Іванівський районний суд Одеської області не є належним розпорядником запитуваної інформації, та відповідно до частини 3 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» направлено даний запит за належністю до територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

Відповідно до листа ТУ ДСА України в Одеській області відповідачу надано копію відповіді ОСОБА_2 , з якої вбачається, що 06.11.2023 року за №5-2599/23-Вих запитувачу інформації надано копію кошторисів на 2022-2023 роки з відповідними роз`ясненнями.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_2 від 29.10.2023 року №1029/23/4, Іванівський районний суд Одеської області надав письмову відповідь та повідомив позивачку, що з листа ТУ ДСА України в Одеській області від 09 листопада 2023 року вбачається, що останнім направлено на її адресу витребувану нею інформацію, а саме копії складеного та затвердженого кошторису Іванівського районного суду Одеської області на 2022 та 2023 роки.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду 1-ї інстанції, що відповідач не допустив протиправної бездіяльності під час розгляду запиту позивача на отримання публічної інформації від 23.10.2023 року, в свою чергу відповідно до положень Закону України "Про доступ до публічної інформації" відповідачем своєчасно скеровано запит належному розпорядку інформації та надана позивачці повна та вичерпна інформацію щодо її запиту.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов правильного висновку щодо спірних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. ФедусикСудді А.В. Бойко О.А. Шевчук