Постанова

від 27.03.2024 по справі 420/10776/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/10776/23Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О.А.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді Шевчук О.А.,

суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.,

при секретарі Альонішко С.І.,

за участю представника апелянта Черкеса В.О.,

представника відповідача Довгонос В.Ю.

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Інтегровані логістичні системи" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року у справі за позовною заявою Дочірнього підприємства "Інтегровані логістичні системи" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2023 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «С» від 23 січня 2023 р. № 1144/15-32-07-07-23, винесене Головним управлінням ДПС в Одеській області, яким Дочірньому підприємству "Інтегровані логістичні системи" нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства в розмірі 7.268.137,79 грн.;

- судові витрати по справі покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем було проведено перевірку підприємства, складено акт, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення. Позивач вважає, що воно прийнято на основі помилкових висновків Акту перевірки, а тому звернувся до суду про визнання його протиправним та скасування.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити по справі нове рішення, яким позовні вимоги Дочірнього підприємства «Інтегровані Логістичні Системи» задовольнити у повному обсязі (з урахуванням заяви позивача про доповнення підстав позову новими та збільшення позовних вимог від 08.08.2023 р.): визнати протиправними дії Головного управління ДПС в Одеській області (ідентифікаційний код ВП 44069166) зі складення Акту перевірки від 06.01.2023 р. №224/15-32-07-18/32012483; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «С» від 23.01.2023 р. №1144/15-32-07-07-23, винесене Головним управлінням ДПС в Одеській області (ідентифікаційний код ВП 44069166), яким Дочірньому підприємству «Інтегровані Логістичні Системи» (Ідентифікаційний код 32012483) нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства в розмірі 7.268.137,79 грн.

Доводами апеляційної скарги зазначено, що незважаючи на наявність зустрічних однорідних зобов`язань та укладення договору про їх зарахування, Відповідач під час проведення позапланової перевірки ДП «ІЛС» дійшов необґрунтованих та протиправних висновків про те, що проведення заліку зустрічних однорідних вимог нібито не відповідає вимогам чинного законодавства, про що зазначено в спірному Акті перевірки. Вказує, що окружний суд дійшов хибних висновків про порушення вимог п. 1, 2 ст. 13 ЗУ «Про валюту і валютні операції», оскільки зобов`язання з надходження валютної виручки за контрактом №ILS/R-CPS-20 було припинено, що підтверджується фактом зарахування зустрічних однорідних вимог, який був проігнорований як ГУ ДПС в Одеській області так і окружним судом. Апелянт зазначає, що ДП «ІЛС», здійснюючи експортно-імпортні операції, обґрунтовано виходило з того, що законами України передбачено право платника податків на застосування такої форми розрахунків як зарахування (залік) зустрічних однорідних, грошових вимог за двома ЗЕД контрактами. Натомість окружний суд при винесенні оскаржуваного рішення не врахував наведені вище норми чинного законодавства та протиправно проігнорував право ДП «ІЛС» на припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Вказує, що в Акті перевірки відповідачем не було належним чином обґрунтовано та доведено наявності підстав, з якими ЗУ «Про валюту та валютні операції» пов`язує застосування штрафних санкцій - пені. Натомість Акт перевірки ґрунтується на перекручуванні фактичних обставин, ігноруванні наявних первинних документів, норм чинного законодавства України та усталеної судової практики Верховного Суду з питань зарахування зустрічних однорідних вимог за ЗЕД контрактами. Апелянт зазначає, що окружний суд ухилився від самостійного аналізу наявних у справі доказів, зокрема, первинних документів, договорів, а також Висновку експерта та обґрунтував Оскаржуване Рішення єдиним доводом - посиланням на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду по справі №420/21182/21. Оскільки постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2023 р. по справі №420/21182/21 була єдиним доказом (преюдиційні рішенням) на якому ґрунтується оскаржуване рішення, то внаслідок скасування Верховним Судом вказаної постанови апеляційного суду, відсутні жодні підстави для відмови в задоволенні позову ДП «ІЛС». В порушення ч. 3 ст. 193 та п. З ч. 1 ст. 236 КАС України окружним судом було безпідставно відмовлено в задоволенні заяви ДП «ІЛС» від 31.07.2023 р. про зупинення провадження у справі до винесення Верховним Судом остаточного рішення по справі №420/21182/21. Судом було відмовлено в зупиненні провадження у справі, незважаючи на те, що дві ці справи очевидно є взаємопов`язаними. Як наслідок, відмова в задоволенні клопотання ДП «ІЛС» про зупинення провадження призвела до постановлення передчасного та необґрунтованого рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначає, що станом на дату завершення перевірки 03.01.2023, за даними перевірки, встановлено наявність простроченої дебіторської заборгованості у сумі 7 268 137,79 грн. по розрахункам за контрактом від 03.03.2020 №ILS/R-СPS-20, укладеним з нерезидентом «ROSEMARY GIDA DIS TICARET LIMITED SIRKETI» (Туреччина). До перевірки не надано документи, які свідчать про проведені операції (взаємовідносини) ТОВ «УКРЗЕРНОЕКСПОРТ» з нерезидентом «ROZEMARY GIDA. DIS TIC. LTD. STI» (Туреччина), та які у подальшому стали підставою проведення операції переуступки права вимоги за Договором від 22.11.2020 №1/22-11. Таким чином, як вказує представник відповідача, передача кредиторської заборгованості ТОВ «УКРЗЕРНОЕКСПОРТ» нерезиденту «ROZEMARY GIDA. DIS TIC. LTD. STI» (Туреччина) за Договором від 22.11.2020 №1/22-11 про переуступку права вимоги є не правомірною та не відповідає нормам чинного законодавства. Вказує, що підставою для проведення перевірки є інформація від ДПС України, яка направлена на підставі інформації Національного банку України, що свідчить про порушення ДП «ІЛС» валютного законодавства за зовнішньоекономічним контрактом від 03.03.2020 № ILS/R-CPS-20 (дата здійснення операції 15.04.2020) направлено листом ДПС України від 03.06.2021 №12733/7/99-00-07-07-02-07 (дата здійснення операції 05.06.2020) направлено листом ДПС України від 03.08.2021 №17622/7/99-00-07-07-02-07. З огляду на зазначене, представник відповідача просить відмовити ДП «ІЛС» у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що дочірнє підприємство ІНТЕГРОВАНІ ЛОГІСТИЧНІ СИСТЕМИ (скорочене найменування ДП ІЛС, код ЄДРПОУ 32012483), зареєстроване в якості юридичної особи 11.07.2002 та взято на податковий облік в органах державної податкової служби.

Згідно інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ДП ІЛС здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 52.10 Складське господарство (основний), 46.14 Діяльність посередників у торгівлі машинами, промисловим устаткуванням, суднами та літаками, 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, 82.30 Організування конгресів і торговельних виставок, 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у., 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у., 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування.

На підставі направлення від 27.12.2022 №11565/15-32-07-07-16, виданого Головним управлінням ДПС в Одеській області, головним державним інспектором відділу перевірок фінансових операцій управління податкового аудиту Головного управління ДПС в Одеській області, відповідно до п.п.19-1.1.4 п.19-1.1 ст.19-1, п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п. б) п.п.69.2 п.69 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), та податкової інформації НБУ, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями, надісланої ДПС листами від 03.06.2021 №12733/7/99-00-07-07-02-07, від 03.08.2021 №17622/7/99-00-07-07-02-07, на підставі наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 22.12.2022 №5784-п, проведена документальна позапланова виїзна перевірка дочірнього підприємства ІНТЕГРОВАНІ ЛОГІСТИЧНІ СИСТЕМИ, код ЄДРПОУ 32012483, (надалі - ДП ІЛС) з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні операцій за зовнішньоекономічним контрактом від 03.03.2020 №ELS/R-CPS-20 (дата здійснення операції - 15.04.2020, 05.06.2020), за період з 03.03.2020 по дату закінчення документальної позапланової виїзної перевірки, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної позапланової виїзної перевірки.

За результатами перевірки складено акт №224/15-32-07-07-19/32012483 від 06.01.2023 (т.2 а.с.53-62), яким встановлено порушення:

- пунктів 1, 2 статті 13 Закону України від 21 червня 2018 № 2473-VIII Про валюту і валютні операції, з урахуванням пункту 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління НБУ від 02 січня 2019 № 5, із змінами і доповненнями, в частині порушення граничних строків розрахунків (не надходження коштів в іноземній та/або національній валюті) у сумі 7268137,79 грн. по розрахункам за контрактом від 03.03.2020 №ILS/R-CPS-20, укладеним з нерезидентом Фірмою ROSEMARY GIDA DIS TICARET LIMITED SIRKETI (Туреччина);

- наявність простроченої (непогашеної) дебіторської заборгованості у сумі 7268137,79 грн. по розрахункам за контрактом від 03.03.2020 №ILS/R-CPS-20, укладеним з нерезидентом ROSEMARY GIDA DIS TICARET LIMITED SIRKETI (Туреччина).

На підставі висновків вищевказаного акту перевірки, відповідачем 23.01.2023 прийнято податкове повідомлення-рішення №1144/15-32-07-07-23 (т.1 а.с.26-27), яким за порушення позивачем пунктів 1, 2 статті 13 Закону України від 21 червня 2018 № 2473-VIII Про валюту і валютні операції, з урахуванням пункту 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління НБУ від 02 січня 2019 № 5, із змінами і доповненнями, застосовано 7268137,79 грн штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства.

На вказане податкове повідомлення-рішення позивачем до Державної податкової служби України було подано скаргу (т.1 а.с.28-37), яку рішенням від 22.03.2023 №7093/6/99-00-06-03-01-06 залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін (т.1 а.с.39-43).

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що договори, на які посилається позивач як на доказ взаєморозрахунку з фірмою ROSEMARY GIDA DIS TICARET LIMITED SIRKETI на суму 7268137,79 грн. та як на доказ відсутності порушення позивачем строку розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, були визнані недійсними постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2023 по справі №420/21182/21, а тому суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ДП ІЛС та про відсутність підстав для їх задоволення.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ, встановлення відповідальності за порушення ними валютного законодавства визначені Законом України Про валюту і валютні операції від 21.06.2018 року №2473-VIII.

Відповідно до п.3. ч.1 ст.1 вказаного Закону валютний нагляд - система заходів, спрямованих на забезпечення дотримання суб`єктами валютних операцій і уповноваженими установами валютного законодавства.

Одним із принципів валютного регулювання, передбаченого п.1 ч.1 ст.2 Закону є свобода здійснення валютних операцій, що передбачає, зокрема право фізичних та юридичних осіб - резидентів укладати угоди з резидентами та (або) нерезидентами та виконувати зобов`язання, пов`язані з цими угодами, у національній валюті чи в іноземній валюті, у тому числі відкривати рахунки у фінансових установах інших країн; запровадження обмежень і заходів захисту виключно з підстав та у порядку, визначених законом, з метою забезпечення стабільності фінансової системи і рівноваги платіжного балансу України; недопущення неправомірного і необґрунтованого втручання держави у валютні операції.

Статтею 3 Закону передбачено, що відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно цим Законом. Зміна положень цього Закону здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Зміна положень цього Закону може здійснюватися виключно окремими законами про внесення змін до цього Закону.

У разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовуються положення цього Закону.

Закони України та інші нормативно-правові акти валютного законодавства, що встановлюють нові обов`язки для суб`єктів валютних операцій або погіршують їхнє становище, не мають зворотної сили.

У разі якщо норма цього Закону чи нормативно-правового акту Національного банку України, виданого на підставі цього Закону, або норми інших нормативно-правових актів Національного банку України допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов`язків резидентів та нерезидентів у сфері здійснення валютних операцій або повноважень органів валютного нагляду, така норма трактується в інтересах резидентів та нерезидентів.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.4 вказаного Закону валютні операції здійснюються без обмежень відповідно до законодавства України, крім випадків, встановлених законами України, що регулюють відносини у сферах забезпечення національної безпеки, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, виконання взятих Україною зобов`язань за міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також випадків запровадження Національним банком України відповідно до цього Закону заходів захисту.

Свобода здійснення валютних операцій забезпечується шляхом дотримання принципів валютного регулювання, встановлених цим Законом.

Засоби захисту, які можуть запроваджуватись Національним банком України передбачені ч.1 ст.12 Закону, до них відносяться: 1) обов`язковий продаж частини надходжень в іноземній валюті у межах, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку України; 2) встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів; 3) встановлення особливостей здійснення операцій, пов`язаних із рухом капіталу; 4) запровадження дозволів та (або) лімітів на проведення окремих валютних операцій; 5) резервування коштів за валютними операціями; 6) заходи відповідно до статті 7-1 Закону України Про Національний банк України, виключний перелік яких визначається нормативно-правовими актами Національного банку України.

Частиною 1 ст.13 Закону встановлено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. Національний банк України має право встановлювати винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч.2 ст.13 Закону України Про валюту і валютні операції у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акту, рахунку (інвойсу) або іншого документу, що засвідчує їх надання.

Згідно з ч.5 ст. 13 Закону України Про валюту і валютні операції порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Постановою Правління НБУ від 02.01.2019 року №5 затверджено Положення

про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі Положення№ 5).

Відповідно до п.1 Положення №5 це Положення визначає заходи захисту, запроваджені Національним банком України (далі - Національний банк), порядок їх застосування (порядок здійснення валютних операцій в умовах запроваджених цим Положенням заходів захисту), а також порядок здійснення окремих операцій в іноземній валюті.

Згідно з п. 21 Положення №5 граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Відповідно до п. 22 Положення №5 граничні строки розрахунків, зазначені в пункті 21 розділу II цього Положення:

1) не поширюються на операцію з експорту, імпорту товарів (уключаючи незавершені розрахунки за операцією), сума якої (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на дату здійснення операції) є меншою, ніж розмір, передбачений статтею 20 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі - незначна сума), крім дроблення операцій з експорту товарів або дроблення валютних операцій;

2) застосовуються з урахуванням установлених Національним банком за поданням Кабінету Міністрів України, відповідно до абзацу другого частини першої статті 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" (далі - Закон про валюту), винятків та (або) особливостей для окремих товарів, та (або) галузей економіки.

Відповідно до ст.1 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Статтею 2 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність визначено, що суб`єкти господарської діяльності України та іноземні суб`єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються такими принципами, серед яких зокрема:

- принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у: праві суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв`язки; праві суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України; обов`язку додержувати при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законами України.

- принцип верховенства закону, що полягає у: регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України; забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України.

Статтею 5 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність передбачено, що всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форми власності та інших ознак мають рівне право здійснювати будь-які види зовнішньоекономічної діяльності та дії щодо її провадження, у тому числі будь-які валютні операції та розрахунки в іноземній валюті з іноземними суб`єктами господарської діяльності, що прямо не заборонені або не обмежені законодавством, у тому числі заходами захисту, запровадженими Національним банком України відповідно до Закону України Про валюту і валютні операції.

Втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб`єктів у випадках, не передбачених цим Законом, в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.

Відповідно до положень ст.6 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 03.03.2020 р. між ДП «ІЛС» (продавець), та резидентом Туреччини фірмою «ROSEMARY GIDA DIS TICARET LIMITED SIRKETI» (покупець), було укладено контракт №ILS/R-CPS-20 (наявний у справі).

Відповідно до п. 1.1. контракту №ILS/R-CPS-20: «Предмет контракту: товар кукурудза Зго класу українського походження врожаю 2019 року».

Відповідно до п. 1.2. контракту №ILS/R-CPS-20: «Кількість товару в партії, як і загальна кількість товару, що поставляється за даним Контрактом, вказується в Специфікації, яка є невід`ємною частиною даного контракту».

Відповідно до п. 1.3. контракту №ILS/R-CPS-20: «Ціна за одиницю товару, вартість партії товару, а також загальна вартість товару, що підлягає поставці за цим Договором, вказується в Специфікаціях і визначається як сума всіх Специфікацій до даного Контракту».

Відповідно до п. 1.6. контракту №ILS/R-CPS-20: «Валюта контракту-українська гривня».

Відповідно до п. 1.7. контракту №ILS/R-CPS-20: «Валюта платежу: Долари США. У разі оплати товару Покупцем в доларах США, курс перерахунку валюти платежу у валюту контракту, буде офіційний курс НБУ встановлений на день надходження коштів на розрахунковий рахунок Продавця».

Відповідно до п. 3.1. контракту №ILS/R-CPS-20: «Оплата вартості товару здійснюється протягом 120 календарних днів з моменту оформлення ТД на експорт».

Відповідно до п. 3.2. контракту №ILS/R-CPS-20: «Оплата за товар можу бути здійснена шляхом проведення заліку зустрічних однорідних вимог за актом зустрічних вимог» (т.1 а.с. 45-48).

Згідно з умов контракту №ILS/R-CPS-20 та специфікацій ДП «ІЛС» було експортовано на адресу фірми «ROSEMARY GIDA DIS TICARET LIMITED SIRKETI» (Туреччина) товар (кукурудзу, 3-го класу, українського походження, врожаю 2019 року) у кількості 1.444.795 кг, на загальну суму 7.268.137,79 грн., що підтверджується наступними митними деклараціями:

1)ВМД № UA500050/2020/204386 від 15.04.2020 р., вагою 953.275 кг, вартістю 4.784.487,23 грн.;

2)ВМД № UA500050/2020/206261 від 05.06.2020 р., вагою 491.520 кг, вартістю 2.483.650,56 грн. (копії наявні в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 13 ЗУ «Про валюту і валютні операції» та п. 21 розділу II «Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті», затвердженого постановою Правління НБУ №5 від 02.01.2019 р., граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів. Тому, граничний строк надходження коштів від фірми «ROSEMARY GIDA DIS TICARET LIMITED SIRKETI» на рахунки ДП «ІЛС» за вказаними вище ВМД становив 14.04.2021 р. та 04.06.2021 р. відповідно.

Разом з цим, оплата за експортований товар в іноземній та/або іншій валюті на поточні рахунки ДП «ІЛС» не надходила, оскільки зобов`язання покупця з оплати припинились внаслідок того, що між позивачем та фірмою «ROSEMARY GIDA DIS TICARET LIMITED SIRKETI» було здійснено залік зустрічних однорідних вимог.

Колегія суддів зазначає, що факт проведення заліку зустрічних однорідних вимог та внаслідок цього припинення зобов`язання покупця «ROSEMARY GIDA DIS TICARET LIMITED SIRKETI» здійснювати оплату коштів на виконання умов контракту №ILS/R-CPS-20 протиправно були проігноровані та не прийняті до уваги окружним судом при винесенні оскаржуваного рішення.

Окрім контракту №ILS/R-CPS-20 між ДП «ІЛС» та фірмою «ROSEMARY GIDA DIS TICARET LIMITED SIRKETI» існували інші договірні зобов`язання, за якими існувала зустрічна заборгованість покупця «ROSEMARY GIDA DIS TICARET LIMITED SIRKETI» перед ДП «ІЛС», що давало можливість здійснити залік зустрічних однорідних вимог. Існування зустрічних зобов`язань покупця перед ДП «ІЛС» підтверджуються наступними обставинами, що були проігноровані окружним судом.

18.04.2019 р. між ТОВ «УКРЗЕРНОЕКСПОРТ», як постачальником, та ДП «ІЛС», як покупцем, було укладено договір поставки №У-18.04/01, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити (передати) у власність покупця товари, вказані у специфікаціях, які після їх підписання стають невід`ємними частинами цього договору, а покупець зобов`язався прийняти цей товар та оплатити його.

Згідно з умовами договору поставки №У-18.04/01 ДП «ІЛС» отримано від ТОВ «УКРЗЕРНОЕКСПОРТ» товар (пшениця та кукурудза) на суму 58.921.593,23 грн., що підтверджується первинними документами (наявні у справі).

ДП «ІЛС» здійснило часткову оплату поставленого ТОВ «УКРЗЕРНОЕКСПОРТ» товару на суму 24.205.270,02 грн.

01.02.2020 р. між ДП «ІЛС» та ТОВ «УКРЗЕРНОЕКСПОРТ» укладено додаткову угоду №1 до договору поставки №У-18.04/01 від 18.04.2019 р. про те, що сторони дійшли згоди внести зміни до Договору додавши п. 10.13: «зобов`язання за даним договором можуть бути припинені шляхом зарахування зустрічних вимог» (т.1 а.с. 77).

Відповідно до Акту звірки № 1 від 22.11.2020 р. «взаємних розрахунків по стану за період: січень 2019 року листопада 2020 року між ДП «ІЛС» та ТОВ «УКРЗЕРНОЕКСПОРТ» за договором № У-18.04/01 від 18.04.2019 року»., станом на

10.09.2020р. заборгованість покупця ДП «ІЛС» на користь постачальника ТОВ «УКРЗЕРНОЕКСПОРТ» становила 34716324,21 грн. (т.1 а.с. 145-148).

Одночасно, відповідно до Акту звірки розрахунків від 25.11.2020 р. по ЗЕД контракту № ILS/R-CPS-20 від 03.03.2020 р., підписаного між ДП «ІЛС» та фірмою «ROSEMARY GIDA DIS TICARET LIMITED SIRKETI» y останнього наявна дебіторська заборгованість на користь ДП «ІЛС» 7268167,78 грн. (т.1 а.с. 149-150).

22.11.2020 р. між ТОВ «УКРЗЕРНОЕКСПОРТ» (кредитор ДП «ІЛС»), фірмою «ROSEMARY GIDA DIS TICARET LIMITED SIRKETI» (боржник ДП «ІЛС») та ДП «ІЛС» було укладено договір №1/22-11 про переуступку права вимоги (т.1 а.с. 151-152).

Відповідно до п. 1 Договору про переуступку права вимоги, ТОВ «УКРЗЕРНОЕКСПОРТ» передали фірмі «ROSEMARY GIDA DIS TICARET LIMITED SIRKETI» право вимоги до ДП «ІЛС» заборгованості за договором поставки від 18.04.2019 р. №У- 18.04/01 на суму 34.716.323,21 грн.

Відповідно до п. 2 Договору про переуступку права вимоги: «Право вимоги, яке передається за цим договором, є правом Фірми ROSEMARY GIDA DIS TIC. LTD. STI. вимагати від ДП «Інтегровані Логістичні Системи» належного виконання умов Договору поставки від 18.04.2019 р. №У-18.04/01 - в частині оплати товару на суму

34716323,21грн. Строк виконання зобов`язань по договору настав».

Відповідно до Акту звірки розрахунків від 24.11.2020 р. за договором про переуступку права вимоги №1/22-11 від 22.11.2020 р. між ДП «ІЛС» та фірмою «ROSEMARY GIDA DIS TICARET LIMITED SIRKETI», сторони підтвердили, що наявна кредиторська заборгованість на суму 34.716.323,21 грн. (т.1 а.с. 153-156).

З огляду на те, що після укладення Договору № 1/22-11 від 22.11.2020 р. про переуступку права вимоги у ДП «ІЛС» та фірми «ROSEMARY GIDA DIS TICARET LIMITED SIRKETI» наявні взаємні грошові зобов`язання один до одного, між ними було укладено Договір про зарахування зустрічних однорідних вимог № 1 від 26.11.2020 р. (далі - «Договір про зарахування»).

Відповідно до умов п. 1-3 Договору про зарахування ДП «ІЛС» та фірма «ROSEMARY GIDA DIS TICARET LIMITED SIRKETI» мають один до одного зустрічні однорідні вимоги за міжнародними контрактами, зокрема:

1.Договір поставки №У-18.04/01 від 18.04.2019 р., додаткова угода № 1 від

01.02.2020р., договір № 1/22-11 про заміну боржника віл 22.11.2020 р., згідно з якими ДП «ІЛС» є боржником по відношенню до «ROSEMARY GIDA DIS TICARET LIMITED SIRKETI» на суму 34.716.323,21 грн.;

2.Контракт №ILS/R-CPS-20 від 03.03.2020 р., за яким «ROSEMARY GIDA DIS TICARET LIMITED SIRKETI» є боржником по відношенню до ДП «ІЛС» на суму

7.268.167,79грн.

Зустрічні однорідні вимоги, визначені в Договорі про зарахування зараховуються між сторонами договору в сумі 34.524.038,46 грн.

Таким чином, з моменту підписання Договору про зарахування вважається, що «ROSEMARY GIDA DIS TICARET LIMITED SIRKETI» виконала зобов`язання перед ДП «ІЛС» зі сплати за поставлений товар, зокрема, по ЗЕД контракту від 03.03.2020 р. № ILS/R-CPS-20.

З моменту підписання Договору про зарахування вважається, що ДП «ІЛС» виконало зобов`язання зі сплати за товар по договору поставки від 18.04.2019 р. № У- 18.04/01, додаткова угода №1 від 01.02.2020 р., договір №1/22-11 про заміну боржника від 22.11.2020 р. в сумі 34.524.038,46 грн.

Залишок заборгованості ДП «ІЛС» перед фірмою «ROSEMARY GIDA DIS TICARET LIMITED SIRKETI» за договором поставки від 18.04.2019 р. №У-18.04/01 складав 192.284,75 грн. (т.1 а.с. 153-156).

При цьому, внаслідок укладення Договору про зарахування у фірми «ROSEMARY GIDA DIS TICARET LIMITED SIRKETI» відсутня заборгованість перед ДП «ІЛС» за ЗЕД контрактом від 03.03.2020 р. № ILS/R-CPS-20.

Тобто, зобов`язання нерезидента щодо сплати грошових коштів за ЗЕД контрактом від 03.03.2020 р. №ILS/R-CPS-20, укладеним з ДП «ІЛС», припинилось внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог.

При цьому, колегія суддів наголошує, що зарахування зустрічних однорідних вимог між сторонами відбулось до закінчення встановлених НБУ граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Вказаним обставинам не було надано жодної правової оцінки в рішенні суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що незважаючи на наявність зустрічних однорідних зобов`язань та укладення договору про їх зарахування, відповідач під час проведення позапланової перевірки ДП «ІЛС» дійшов необґрунтованих та протиправних висновків про те, що проведення заліку зустрічних однорідних вимог не відповідає вимогам чинного законодавства, про що зазначено в спірному Акті перевірки, у зв`язку з чим у відповідності до п. 5 ст. 13 ЗУ «Про валюту і валютні операції» було встановлено порушення позивачем ДП «ІЛС» строку розрахунків та повернення валютної виручки, внаслідок чого було здійснено протиправне нарахування пені за кожен день прострочення в розмірі 0,3% суми неодержаних грошових коштів за ЗЕД контрактом від 03.03.2020 р. №ILS/R-CPS-20. Розмір такої пені, обмежений розміром нібито існуючої заборгованості за контрактом №ILS/R-CPS-20 склав суму 7.268.137,79 грн., яка зазначена в оскаржуваному ППР.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.92 Конституції України правові засади і гарантії підприємництва визначаються виключно Законами України.

Цивільний кодекс України у статті 3 констатує свободу підприємницької діяльності серед загальних засад цивільного законодавства, а Господарський кодекс України визначає її одним із загальних принципів господарювання.

Загальні принципи підприємницької діяльності, сформульовані у статті 44 ГК України, відповідно до якої підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Відповідно до статей 627, 628 Цивільного кодексу України сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одним із способів припинення зобов`язань у цивільному праві є зарахування, при якому погашаються зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, або не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги (ст.601 ЦК України).

Аналогічні положення містяться в ч.3 ст.203 Господарського кодексу України, згідно з якою господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Не допускається зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сторони належить застосувати строк позовної давності і строк цей минув, а також в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог контрагентів є одним із законних засобів врегулювання сторонами своїх взаємних зобов`язань.

Зарахування є односторонньою операцією, для якої достатньо заяви однієї сторони. Проте, воно може здійснюватися за згодою обох сторін - у разі підписання ними угоди про припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що випадки, у яких суб`єктам господарювання забороняється припиняти зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, мають бути визначені виключно в законах України.

При цьому, апеляційний суд завертає увагу на те, що жодних обмежень на використання такого способу розрахунку за зовнішньоекономічними операціями законами України (за виключенням ст.191 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність, яка не стосується експортних операцій позивача) не передбачено.

Колегія суддів окремо зауважує, що Положення актів НБУ не регулюють підприємницької діяльності суб`єктів господарювання, не встановлюють форми розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами, не містять прямої заборони припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних вимог та, як підзаконні акти, не можуть обмежувати дію норм Законів України, якими передбачено вільний вибір сторонами форми розрахунків.

Таким чином, сторони зовнішньоекономічних операцій, здійснюючи експортно-імпортні операції, обґрунтовано виходили з того, що законами України передбачено їх право на застосування такої форми розрахунків як зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог, а також обґрунтовано виходили з того, що таке право не може бути скасоване підзаконними актами.

Порядок здійснення банком валютного нагляду за дотриманням його клієнтами-резидентами (крім банків) установлених НБУ граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів та порядок інформування банком Національного банку про дотримання клієнтами-резидентами (крім банків) та банком граничних строків розрахунків, встановлено Інструкцією про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженою постановою Правління НБУ від 02.01.2019 року №7 (далі Інструкція №7).

Відповідно до п.5 розділу ІІ Інструкції банк здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів резидента, які передбачають розрахунки в грошовій формі (уключаючи розрахунки резидента з нерезидентом на території України), що здійснюються через цей банк.

Згідно п.п.1 п.6 розділу ІІ Інструкції №7 банк згідно з цією Інструкцією здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентом граничних строків розрахунків за операцією резидента з експорту товарів, якщо на дату митного оформлення продукції або виконання резидентом робіт, надання послуг, експорту прав інтелектуальної власності, інших немайнових прав, призначених для продажу (оплатної передачі), розрахунки за такою операцією не завершені (кошти від продажу нерезиденту товару на поточний рахунок резидента не надійшли або надійшли не в повному обсязі) або в банку немає інформації про завершення розрахунків за такою операцією.

Пунктом 7 розділу ІІ Інструкції №7 передбачено, що банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків розрахунків з дати:

1) оформлення МД типу ЕК-10 Експорт, ЕК-11 Реекспорт на продукцію, що експортується (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню), або підписання акту або іншого документа, що засвідчує поставку нерезиденту товару відповідно до умов експортного договору (якщо товар згідно із законодавством України не підлягає митному оформленню), - за операціями з експорту товарів;

2) здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта), а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - здійснення банком платежу на користь нерезидента (списання коштів з рахунку банку) - за операціями з імпорту товарів.

Датою здійснення платежу на користь нерезидента - постачальника товару вважається дата здійснення банком платежу на користь нерезидента - постачальника товару, якщо оплата зобов`язань резидента за операцією з імпорту товару здійснюється за рахунок коштів, отриманих від банку на підставі кредитного договору без зарахування цих коштів на поточний рахунок такого резидента в банку.

Відповідно до п.п.2, п.п.6 п.9 розділу ІІІ Інструкції №7 банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків:

- у разі експорту товару - після зарахування на поточний рахунок резидента в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента за товар (уключаючи кошти, переказані резидентом із власного рахунку, відкритого за кордоном, якщо розрахунки за експорт товару здійснювалися через рахунок резидента, відкритий за кордоном, та резидентом подано документи іноземного банку, які підтверджують зарахування коштів від нерезидента за товар), або від банку (резидента або нерезидента) за документарним акредитивом, відкритим на користь резидента за операцією з експорту товару, або в порядку, визначеному пунктом 16-2 розділу IV цієї Інструкції;

- у разі заміни кредитора в зобов`язанні за операцією з експорту товарів - після зарахування на поточний рахунок резидента - нового кредитора в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента-боржника за поставлений резидентом -первісним кредитором товар, та за наявності документів про заміну кредитора в зобов`язанні за операцією з експорту товарів.

При цьому, п.п.5 п.10 розділу ІІІ Інструкції №7 встановлено, що банк, крім підстав, передбачених у пункті 9 розділу III цієї Інструкції, має право завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за наявності документів про припинення зобов`язань за операціями з експорту, імпорту товарів зарахуванням зустрічних однорідних вимог у разі дотримання сукупності таких умов:

- вимоги випливають із взаємних зобов`язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями;

- вимоги однорідні;

- строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги;

- між сторонами не було спору щодо характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання.

Колегія суддів зазначає, що резидент є вільним у виборі форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України, а тому перебування таких операцій на валютному контролі саме по собі не спричиняє наслідку у вигляді застосування штрафних санкцій (пені). У разі припинення зобов`язання за зовнішньоекономічним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у строк, встановлений для розрахунків у іноземній валюті, підстави для притягнення резидента до відповідальності за порушення термінів розрахунків у іноземній валюті (за ненадходження валютної виручки) відсутні, незалежно від підстав виникнення зустрічних однорідних вимог та складу учасників зарахування зустрічних однорідних вимог.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31 січня 2020 року у справі №1340/3649/18, від 07.02.2023 у справі №813/1342/16, від 29.07.2021 у справі №817/1200/15.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до положень ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Приймаючи оскаржуване рішення, про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що єдиним доводом позивача на спростування висновків відповідача (не заперечуючи при цьому наявність у нього господарських відносин з підприємством-нерезидентом згідно контракту №ILS/R-CPS-2 та експорту ним на адресу фірми ROSEMARY GIDA DIS TICARET LIMITED SIRKETI товару (кукурудзу, 3-го класу, українського походження, врожаю 2019 року) у кількості 1444795 кг, на загальну суму 7268137,79 грн.) є те, що заборгованість такого підприємства перед ДП ІЛС була виконана за рахунок того, що у позивача перед фірмою ROSEMARY GIDA DIS TICARET LIMITED SIRKETI рахувалась заборгованість у сумі 34716323,21 грн., тобто відбувся взаємний залік заборгованості.

Суд першої інстанції обґрунтовував своє рішення тим, що постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2023 по справі №420/21182/21 визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 22.11.2020р. №1/22-11, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю Укрзерноекспорт, дочірнім підприємством Інтегровані логістичні системи та Фірмою ROSEMARYGIDA. DISTIC. LTDSTI (Туреччина) та визнано недійсним договір про зарахування зустрічних однорідних вимог від 26.11.2020р. №1, укладений між Фірмою ROSEMARYGIDA. DISTIC. LTDSTI (Туреччина) та дочірнім підприємством Інтегровані логістичні системи.

Однак, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що постановою Верховного Суду від 07 грудня 2023 року у справі № 420/21182/21 постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2023 у справі №420/21182/21-скасовано а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.11.2022 у цій же справі, яким відмовлено контролюючому органу у задоволенні позовних вимог, а саме щодо визнання недійними договору про відступлення права вимоги від 22.11.2020 №1/22-11 та договору про залік зустрічних однорідних вимог від 26.11.2020 №1 залишено в силі.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що укладені позивачем договори є діючі, ніким не скасовані а податковий орган не подав жодних доказів на підтвердження того, що апелянтом порушено податкове законодавство, у зв`язку з чим, колегія вважає, що відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, а позивач довів суду ті обставини, на які посилався в обґрунтування позову та апеляційній скарзі.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, допустив неправильне застосування норм матеріального права та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог позивача, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений позивачем судовий збір в розмірі 29524,00 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п.п. 1, 4 ч.1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Інтегровані логістичні системи" задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Дочірнього підприємства "Інтегровані логістичні системи" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «С» від 23 січня 2023 р. № 1144/15-32-07-07-23, винесене Головним управлінням ДПС в Одеській області, яким Дочірньому підприємству "Інтегровані логістичні системи" нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства в розмірі 7 268 137, 79 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (65044, Одеська обл., м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 44069166) на користь Дочірнього підприємства "Інтегровані логістичні системи" (65098, м. Одеса, вул. Іоганна Гена, буд. 19; ідентифікаційний код 32012483) судовий збір в розмірі 29524,00 грн. (двадцять дев`ять тисяч п`ятсот двадцять чотири гривні).

Відповідно до ст. 329 КАС України постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 04.04.2024 року.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: А.Г. Федусик