Постанова

від 03.04.2024 по справі 620/3861/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/3861/23 Суддя (судді) першої інстанції: Василь НЕПОЧАТИХ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Беспалова О.О.,

Грибан І.О.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Чернігівської митниці на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року, прийнятого в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Спорттехніка" до Чернігівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Компанія Спорттехніка» звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Чернігівської митниці в якому просило суд: визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості визнати протиправним та скасувати рішення Чернігівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA102000/2023/000003/2 від 23.01.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102020/2023/000011.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, в якій просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

На думку відповідача, судом першої інстанції поверхнево досліджувалися обставини справи, не з`ясовано усі обставини, які підлягають доказуванню, зокрема, умови поставки, які безпосередньо впливають на складові митної вартості не витребувано у відповідача жодних доказів. Не дослідивши всі обставини справи, судом першої інстанції сформовано помилкове твердження, що основні документи містили всі необхідні числові дані необхідні для визначення вартості зазначеній у митній декларації.

Так, під час перевірки наданої до митного оформлення декларації та документів у митниці виникли вагомі сумніви щодо правильності визначення ціни.

За результатами проведеного аналізу документів, поданих разом з Митною Декларацією, було встановлено наступне:

1. Відповідно до наданих товаросупровідних документів вартість вантажу становить 12 978 дол. США. За платіжним дорученням від 17.10.2022 № 186 сплачено кошти у розмірі 5 040 дол. США, що не відповідає умовам контракту в частині розрахунку за товар, а саме: пп. 6.3 п. 6 «Условия и порядок оплати» контракту від 08.08.2019 № 2019-08/01 оплата коштів за товар здійснюється за наступними умовами: «предоплата у размере 50% после подтверждения Покупателем проформы инвойса и балансовая оплата в размере 50% против скан копий следующих документов: комерческий инвойс, упаковочний лист, прайс-лист, сертификат качества».

Отже, 50% передоплати становить 6 489 дол. США, а відповідно до наданого платіжного доручення від 17.10.2022 № 186 сплачено 5 040 дол. США, що призвело до розбіжностей в наданих документах, та викликало у митниці обгрунтовані сумніви.

2. Відповідно до платіжних доручень від 10.01.2022 № 134 та від 17.10.2022 № 186 комісійні витрати за переказ коштів здійснювалися за рахунок платника, про що свідчить відмітка в графі 71 «Комісійні за переказ утримати (деталі комісійних)». Але до митної вартості товару їх включено не було, чим порушено вимоги п.п. «а» п.1 ч. 10 ст. 58 Митного Кодексу України.

Судом першої інстанції в рішенні зазначено, що посилання відповідача у відзиві на позов на те, що позивачем не включено до митної вартості товару витрати на переказ коштів, які здійснювалися за рахунок платника, то суд не надає їм оцінку, оскільки вказана підстава для коригування митної вартості не була вказана відповідачем в оскаржуваному рішенні. Втім, як передбачає ч. 10 ст. 58 Митного Кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включались до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів (підпункт «а» пункту 1).

Отже, комісійні повинні бути включені позивачем до митної вартості товару.

Також, до митного оформлення разом з митною декларацією позивачем було подано договір транспортно-експедиторського обслуговування від 29.06.2022 № ТЕО31597759. Так, судом першої інстанції в рішенні вказано, що позивачем до митного оформлення надано документи, в яких містяться відомості про вантаж та маршрут перевезення товару, однак відповідно до пп. 1.2 п. 1 договору транспортно-експедиторського обслуговування від 29.06.2022 № ТЕО31597759 умови перевезення, вид і найменування вантажу, вид транспорту, розмір сплати коштів експедиторові, пункти відправлення та призначення, а також інші умови, пов`язані з виконанням цього договору, встановлюються за угодою сторін і оформлюються заявками. Згідно пп. 1.3 п. 1 Договору передбачено, під кожне конкретне перевезення Клієнт надає експедиторові заявку, в якій оговорюється найменування і кількість вантажу, маршрут перевезення (порт навантаження, порт вивантаження місце доставки вантажу), плановану дату надання вантажу відправником, при цьому Сторони враховують строки перебування вантажу на митниці та тип транспортного засобу, дані про вантажовідправника і вантажоодержувача і іншу необхідну інформацію, що стосується організації ТЕО. Заявка подається за 5 робочих днів до початку навантаження і готовності вантажу до перевезення. Заявка у погодженій формі складається та підписується протягом 2 (двох) робочих днів з моменту її погодження.

Відповідач наголошує, що зміни до Договору відносно порядку визначення вартості перевезення не вносились. Разом з вищезазначеним Договором до митного оформлення не було надано заявку на перевезення.

Отже, позивачем було подано на підтвердження транспортних витрат Договір транспортно-експедиторського обслуговування від 29.06.2022 № ТЕО31597759, заявку на перевезення надано не було.

При цьому, в договорі, вартість перевезення не була зазначена, хоча самим договором це чітко передбачено.

Відповідач наголошує, що під час митного оформлення посадова особа митниці комплексно досліджує та аналізує документи, подані до митного оформлення, а у разі наявності розбіжностей в поданих документах має право витребувати додаткові документи.

Отже, у даному випадку митниця не змогла перевірити вартість перевезення, оскільки вона не визначена договором транспортно-експедиторського обслуговування, також не зважаючи на те, що заявка на перевезення є невід`ємною частиною договору транспортно-експедиторського обслуговування від 29.06.2022 № ТЕО31597759, до митного оформлення її надано не було.

Також, згідно з коносаментом від 02.11.2022 № SHFPSGDS026941 місцем доставки вантажу визначено Constanta (Румунія). В той же час відповідно до довідки ТОВ «Консольлайн» (експедитор) про транспортні витрати від 11.01.2023 № 11/01/1 вартість перевезення останній визначає за маршрутом Шанхай (Китай) - Гданськ (Польща).

У зв`язку з вищевикладеним, не зрозуміло чи був товар доставлений до Constanta (Румунія), а потім перевезений до Гданська (Польща), чи зразу доставлений до Гданська (Польща), що й викликало у митниці сумніви щодо вартості перевезення зазначеного товару.

При цьому, в рішенні суду першої інстанції вказано «Що стосується зазначення в коносаменті № SHFPSGDS026941 від 02.11.2022 пункту доставки товару «Constanta», то суд приймає до уваги посилання позивача на допущення технічної помилки, та замість пункту доставки «Гданськ» Польша було вказано пункт «Constanta» Румунія. Виявивши в коносаменті вказану помилку позивачем негайно (за допомогою Telex) було подано виправлений варіант коносамента (Billoflanding) № SHFPSGDS026941 від 02.11.2022, де вже було вказано правильний кінцевий пункт доставки товару «Гданськ».

Відповідач вказує, що хоча позивачем і було в позові та у відповіді на відзив вказано, що ним негайно було надано виправлений варіант коносаменту № SHFPSGDS026941 від 02.11.2022, але цього зроблено не було і до митного оформлення виправлений варіант коносаменту не надавався, а подано безпосередньо до суду першої інстанції.

Відповідач вважає, що суд першої інстанції безпідставно врахував вказаний лист, оскільки він не був предметом дослідження митного органу під час митного оформлення та не міг бути врахований судом першої інстанції у якості доказу.

Також, відповідно до пп. 4.2.3 п. 4 Договору «Валюта договору, валюта платежів та порядок розрахунків» договору транспортно-експедиторського обслуговування від 29.06.2022 № ТЕО31597759 встановлені наступні терміни сплати коштів за надані транспортно-експедиторські послуги:

при перевезені вантажу морським сполученням в режимі імпорту - платежі сплачуються на підставі виставленого рахунку (в т.ч. надіслані електронною поштою) протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту приходу судна в порту призначення, за наявності вантажу в порту прибуття, але до виходу контейнерів з порту;

при перевезенні вантажу автомобільним та/або залізничним транспортом (при наземній доставці) - оплата здійснюється протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту завантаження вантажу на транспортний засіб;

Таким чином, на момент пред`явлення товару до митного оформлення кошти за надані транспортно-експедиторські послуги повинні бути сплачені. Але банківські (платіжні) документи про їх сплату митному органу надано не було, що не дає можливості упевнитись в їх правдивості відповідно до наданої довідки про транспортні витрати від 11.01.2023 № 11/01/1.

Вказане залишене поза увагою суду першої інстанції, що підтверджується змістом оскаржуваного рішення.

Враховуючи, що мають місце розбіжності, а також те, що згідно з ч. 5 ст. 54 Митного Кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, то відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного Кодексу України, позивачу для підтвердження заявленого рівня митної вартості оцінюваних товарів запропоновано надати наступні додаткові документи:

виписку з бухгалтерської документації;

висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

В свою чергу, особою, уповноваженою на декларування, додатково було надано висновок ДП «Держзовнішінформ» від 23.01.2023 № 123/24, який містить посилання на джерела інформації. В той же час він не містить додатків з цими джерелами інформації, які давали б змогу ідентифікувати заявлений до митного оформлення вантаж з товаром у висновку.

Вдповідач вважає хибним висновок суду першої інстанції, про безпідставність застосування резервного методу визначення митної вартості, оскільки, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначено, чому неможливо застосувати 2-5 методи визначення митної вартості.

Щодо зазначення судом на стор. 6 оскаржуваного рішення про непроведення з позивачем консультацій, відповідач зазначає, що дана консультація була проведена за допомогою електронних повідомлень в Автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор». Підтвердженням цього є копія електронного повідомлення від 23.01.2023, в якому зазначено, що відповідно ч. 5 ст. 55, ч. 4 ст. 57 Митного Кодексу України проведена консультація між декларантом та митним органом з метою визначення основи митної вартості товару та обміну інформацією на ідентичні, подібні (аналогічні). Скріншот електронного повідомлення з АСМО «Інспектор» подавався відповідачем до суду першої інстанції разом з відзивом на позов.

Також, відповідач клопоче про розгляд апеляційної скарги за участю представника Чернігівської митниці.

23.02.2024 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить відмовити в задоволенні такої, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Так, відповідач вказав про те, що згідно п. 6.3 п. 6 «Условия и порядок оплати» контракту від 08.08.2019 № 2019-08/1 оплата коштів за товар здійснюється за наступними умовами: «предоплата в размере 50% после подтверждения Покупателем проформи инвойса и балансовая оплата в размере 50 % против скан копий следующих документов: комерческий инвойс, упаковочний лист, прайс лист, сертификат качества».

В оскаржуваному рішенні судом було досліджено та зазначено, що на виконання своїх зобов`язань за Контрактом, Покупцем на момент поставки товару до України було повністю його оплачено за проформою інвойсом № GWL-SCU-2106 від 27.12.2021 на загальну суму 1 2978 доларів США 00 центів наступним чином:

10.01.2022 була здійснена попередня оплата в сумі 7938 доларів США 00 центів, що підтверджує платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах № 134 від 10.01.2022, і ця оплата відповідно до п. 6.3 Контракту становила навіть більше ніж 50 % передоплати передбаченої Контрактом;

17.10.2022 була здійснена балансова оплата в сумі 5 040 доларів США 00 центів, що підтверджує платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах № 186 від 17.10.2022.

Відповідно підтверджуючі платіжні документи про повну оплату вартості товару були подані до митного оформлення.

Щодо комісійних витрат за переказ коштів, які були понесені покупцем позивач наголошує, що відповідачем в своєму рішенні про коригування митної вартості взагалі нічого не було вказано про таку обставину, яка начебто стала причиною коригування митної вартості.

Щодо ненадання ТОВ «КОМПАНІЯ СПОРТТЕХНІКА» при декларуванні заявки на перевезення позивач зазначає наступне.

Відповідач в апеляційній скарзі вказав про те, що відповідно до п. 1.3 договору від 29.06.2022 № ТЕО31597759 клієнт надає експедиторові заявку, що містить відомості про вантаж та маршрут перевезення. В той же час дана заявка до митного оформлення надана не була.

З цього приводу п. 6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, наголошує на тому, що документами, які підтверджують митну вартість товарів є також: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Дотримуючись вимог даної статті ТОВ «КОМПАНІЯ СПОРТТЕХНІКА» до митного оформлення було надано: Договір (контракт) про перевезення № 01112022-17 від 01.11.2022, Договір (контракт) про перевезення № 03/10/2022 від 03.10.2022, Договір (контракт) про перевезення № ТЕО31597759 від 26.09.2022, Документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 11/01/1 від 11.01.2023, Автотранспортна накладна № РО4133 від 11.01.2023, Коносамент № SHFPSGDS026941 від 02.11.2022.

Отже, ТОВ «КОМПАНІЯ СПОРТТЕХНІКА» до митного оформлення було подано достатній перелік документів згідно із вимогами п. 6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а саме відомості про вантаж та маршрут перевезення містилися в поданих до митного оформлення документах. Відомості про вартість перевезення у відповідному поданому до митниці документі № 11/01/1 від 11.01.2023. Крім того, в ході митного оформлення відповідачем не заявлялася вимога до декларанта про необхідність надання окремо Заявки до договору від 29.06.2022 № ТЕО31597759, як додаткового документу.

Щодо посилання відповідача на існування розбіжностей в документах маршруту слідування товару, а саме згідно з коносаментом № 8НРР8СБ8026941 від 02.11.2022 місцем доставки вантажу визначено «СОNSТАNТА» Румунія, позивач зазначає наступне.

Декларантом спочатку було подано до митного оформлення коносамент № SHFPSGDS026941 від 02.11.2022, в якому було допущено технічну помилку, де замість пункту доставки «GDАNSК» Польща було помилково вказано пункт доставки «СОNSТАNТА» Румунія, хоча насправді товар в «GDАNSК» Польща не перевантажувався і відповідно до «СОNSТАNТА» Румунія не доставлявся. Виявивши в коносаменті вказану помилку ТОВ «КОМПАНІЯ СПОРТТЕХНІКА» негайно (за допомогою Теlех) було подано виправлений варіант коносамента № SHFPSGDS026941 від 02.11.2022, де вже було вказано правильний кінцевий пункт доставки товару «GDАNSК». Додатково, для підтвердження маршруту перевезення товару відповідачу було також подано довідку № 11/01/1 від 11.01.2023, яка підтверджує вартість перевезення та вказує шлях прямування товару.

Крім того, як було правильно вказано судом першої інстанції у рішенні, відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної СМК № РО4133 від 11.01.2023 місцем завантаження вантажу вказаний «GDАNSК» Польща, місцем розвантаження зазначено «CHERNIHIV» Україна. Тому товар в «GDАNSК» Польща не перевантажувався і відповідно до «СОNSТАNТА» Румунія не доставлявся.

Щодо ненадання банківських (платіжних) документів про сплату коштів за надані транспортно-експедиторські послуги, позивач вказщує наступне.

У відповідності з вимогами п. 6 ч. 2 ст. 53 Митного Кодексу України ТОВ «КОМПАНІЯ СПОРТТЕХНІКА» було подано вичерпний перелік документів, який встановлено даною нормою права, а саме до митного органу подано: Договір (контракт) про перевезення № 01112022-17 від 01.11.2022, Договір (контракт) про перевезення № 03/10/2022 від 03.10.2022, Договір (контракт) про перевезення № ТЕО31597759 від 26.09.2022, Документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 11/01/1 від 11.01.2023.

Подання для оформлення митним органом товару саме банківських (платіжних) документів про сплату коштів за надані транспортно-експедиторські послуги п. 6 ч. 2 ст. 53 Митного Кодексу України не передбачено.

Також, на вимогу відповідача додатково було надано Висновок про вартісні характеристики товару № 008451 за вих. № 123/24 від 23.01.2023, підготовлений спеціалізованою експертною організацією ДП «Державний інформаційно- аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків». Відповідач вказав про те, що поданий висновок містить посилання на джерела інформації, але в той же час він не містить додатків з джерелами інформації, які дають змогу ідентифікувати заявлений до митного оформлення вантаж з товаром у висновку.

Всупереч твердженням викладеними у апеляційній скарзі в своєму рішенні суд першої інстанції звернув увагу на те, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно положень статей 59 і 60 Митного кодексу України. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Отже, вимога відповідача про надання декларантом додаткових документів з посиланням на ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України не може свідчити про проведення процедури консультацій при митному оформленні товарів, оскільки вони врегульовані різними нормами Митного кодексу України, які передбачають вчинення сторонами різного роду дій: надання документів в одному випадку та обмін інформацією в іншому.

Таким чином, на думку позивача, відповідачем не було дотримано процедури при обранні методу визначення митної вартості товару, що стало порушенням наших прав.

У відповідності до частин 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ СПОРТТЕХНІКА" (Покупець) та Jiangyin G-Well Trade Co., Ltd. (Продавець) був укладений контракт поставки № 2019-08/1, відповідно до умов якого Продавець взяв на себе зобов`язання поставити і передати у власність Покупця канати і комплектуючі для виробництва ігрових комплексів, надалі за текстом - Товари, а Покупець прийняти та оплатити Товар відповідно проформи-інвойсам, які є невід`ємними частинами цього Контракту.

Відповідно до пункту 1.2. Контракту, Продавець постачає Товар партіями на підставі замовлень Покупця.

Пунктом 1.3. Контракту регламентовано, що найменування, асортимент, кількість і ціна за одиницю Товару погоджуються Сторонами на кожну партію і вказуються в проформа- інвойсах, які є невід`ємною частиною цього Контракту.

Згідно із пунктом 6.3. Контракту, оплата за Товар здійснюється на наступних умовах: передоплата у розмірі 50% після підтвердження Покупцем проформи інвойсу і балансова оплата в розмірі 50% навпроти скан копій наступних документів: комерційний інвойс, пакувальний лист, прайс-лист, сертифікат якості.

Відповідно до проформи інвойсу № GWL-SCU-2106 від 27.12.2021, виписаного до Контракту, загальна вартість товару, а саме "DIN766 chain, М6, size 0 6*18.5 mm", довжиною 12,600 м, була визначена в розмірі 12 978 доларів США. Вартість 1 м товару становила 1,03 доларів США.

Позивачем було оплачено товар за проформою інвойсом № GWL-SCU-2106 від 27.12.2021 наступним чином: попередня оплата в сумі 7 938 доларів США згідно платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах № 134 від 10.01.2022; балансова оплата в сумі 5 040 доларів США, згідно платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах № 186 від 17.10.2022.

З метою здійснення митного оформлення товару позивачем до Чернігівської митниці було подано митну декларацію № 23UA102020000220U9 від 20.01.2023 та задекларовано товар: 1. Ланцюг М6-12600 метрів, являє собою ланцюг сталевий плоскокільцевий без розпірки, оцинкований, DIN766, зі зварними кільцями, Виробник -JIANGYIN G-WELL TRADE CO.,LTD, Країна виробництва - CN. Торговельна марка - GWL. Див. "електронний інвойс". 2. Місць 9 8А/1 бочки на піддоні 3.0 в сумі 12 978 доларів США.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем було подано до митної декларації документи:

контракт поставки від 08.08.2019 № 2019-08/1;

додаткову угоду до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 4 від 31.12.2021;

копію митної декларації країни відправлення № 223120220003700819 від 07.11.2022;

сертифікат якості (Certificate of quality) № GWL-SCU-2106 від 04.10.2022;

пакувальний лист (Packing list) від 04.10.2022;

рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № GWL-SCU-2106 від 04.10.2022;

коносамент (Bill of lading) № SHFPSGDS026941 від 02.11.2022;

міжнародну товарно-транспортну накладна (Road consignment note) CMR № РО4133 від 11.01.2023;

платіжні доручення в іноземній валюті № 134 від 10.01.2022 та № 186 від 17.10.2022;

довідку про транспортні витрати від 11.01.2023 № 11.01.2023;

прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 27.12.2021;

договір транспортно-експедиційного обслуговування № ТЕО31597759 від 29.06.2022;

договір транспортних послуг № 03/10/2022 від 03.10.2022;

договір надання послуг з перевезень вантажів № 01112022-17 від 01.11.2022.

На вимогу Чернігівської митниці позивачем додатково було подано: виписку з бухгалтерської документації вих. № 10 від 23.01.2023 та висновок про вартісні характеристики товару № 008451 за вих. № 123/24 від 23.01.2023, підготовлений спеціалізованою експертною організацією ДП "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків".

23.01.2023 відповідач прийняв рішення № UA102000/2023/000003/2 про коригування митної вартості товарів, згідно якого митним органом було визначено митну вартість товару 2,3400 USD за одиницю, загальна сума 23 166 USD.

У графі 33 вказаного рішення було зазначено причини здійснення коригування митної вартості, а саме:

відповідно до пункту 1.3 договору від 29.06.2022 №ТЕОЗ159 7759 клієнт надає експедиторові заявку, що містить відомості про вантаж та маршрут перевезення. В той же час дана заявка до митного оформлення надана не була;

згідно коносаменту від 02.11.2022 № SHFPSGDS026941 місце доставки Constanta. Відповідно до довідки від 11.01.2023 №11/01/1 маршрут "Шанхай-Гданськ". Отже, існує розбіжність щодо маршруту перевезення. Довідка від 11.01.2023 № 11/01/1 містить відомості щодо перевезення, в той же час як слідує з поданих документів, а саме CMR від 11.01.2023 № РО4133 вантаж перевантажувався в Гданську. При цьому до митного оформлення не надано відомостей щодо вартості перевантаження;

згідно пункту 6.3 контракту від 08.08.2019 № 2019-08/1 оплата за товар здійснюється на умовах 50% передплати. Вартість вантажу складає 12 978 дол. США. Сума оплати по платіжному дорученню № 186 від 17.10.2022 складає 5 040 дол. США, що не відповідає умовам контракту;

за результатами розгляду додатково наданих документів встановлено, що експертний висновок містить посилання на джерела інформації, в той же час він не містить додатків з джерелами інформації, які дають змогу ідентифікувати заявлений до митного оформлення вантаж з товаром у висновку.

Таким чином, відповідач прийшов до висновку, що надані та додатково подані документи не дають можливості впевнитись у достовірності, ст. наведеної інформації та здійснити їх перевірку у відповідності до положень ч. 21 статті 58 Митного кодексу України.

Проаналізувавши митні оформлення подібних/ідентичних товарів встановлено, що згідно з ціновою базою даних ЄАІС Держмитслужби за митною декларацією від 03.01.2023 № UA209230/2023/000325, митне оформлення подібних товарів при їх поставці на територію України здійснено за рівнем митної вартості з розрахунку 2,34 USD/кг, що вище за рівень митної вартості товару згідно з товаросупровідними документами. А тому митну вартість товару було скориговано за резервним методом відповідно до наявної у митного органу цінової інформації ЄАІС Держмитслужби щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено, митна декларація від 03.01.2023 №UA209230/2023/000325 та поданих до митного оформлення документів. Митну оцінку товару здійснено за резервним методом з розрахунку 2,34 USD/кг.

Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102020/2023/000011.

Вважаючи вказані рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу відповідачем не спростовано.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного.

Щодо клопотання відповідача про проведення судового засідання у даній справі, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 та 3 ст. 12 КАС України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

У той же час, згідно частин 1-3 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:

1) значення справи для сторін;

2) обраний позивачем спосіб захисту;

3) категорію та складність справи;

4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо;

5) кількість сторін та інших учасників справи;

6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;

7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 12, ч. 4 ст. 257 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";

6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

У той же час, спірні правовідносини не відносяться до категорії справ, передбачених ч. 4 ст. 12 КАС України.

Як вбачається з поданого клопотання відповідача 1, в такому не наведено доводів, які б свідчили про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування вимагають проведення судового засідання або посилань на обставини, які можливо встановити лише у такий спосіб.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частин 1-3 ст. 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Учасники справи мають право: ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

За приписами частин 5 та 7 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Стаття 261 КАС України встановлює наступні особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні.

Відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі;

Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Треті особи мають право подати пояснення щодо позову у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, а щодо відзиву - протягом десяти днів з дня його отримання.

Колегія суддів зазначає, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін ніяким чином не обмежує процесуальні права учасників справи, а свої пояснення та докази у справі учасники справи мають можливість надати до суду за правилами, встановленими КАС України.

Згідно п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши клопотання відповідача, матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, тощо, беручи до уваги п. 20 ч. 1 ст. 4 та ч. 6 ст. 12 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що дана справа є справою незначної складності, а характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають її розгляду в порядку загального позовного провадження, а тому у задоволенні зазначених клопотань необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За визначенням, що міститься у ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України (далі - МК України) митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

На виконання частин 1 та 2 ст. 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Частини 1 та 2 ст. 51 МК України встановлюють, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Керуючись п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 5 ст. 54 МК України визначені права митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, зокрема:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості.

За приписами частин 6 та 7 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

На виконання ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

За приписами ч. 12 ст. 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Отже за змістом вказаних приписів контроль за визначенням митної вартості покладено на митні органи; у разі виявлення розбіжностей у поданих документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявності ознак підробки документів або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари митний орган має право надати декларанту або уповноваженій ним особі письмову вимогу про надання додаткових документів.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

На виконання п. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Керуючись ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, передбачений частиною 2 вказаної статті, а саме:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина 3 ст. 53 МК України встановлює, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частин 1-3 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Визначення митної вартості за основним методом - за ціною договору врегульовано ст. 58 Митного кодексу України.

Згідно частин 2, 4, 5, 10 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Перелік витрат (складових митної вартості), які при визначенні митної вартості додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Відповідно до пунктів 5-7 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

витрати на страхування цих товарів.

Як підтверджено матеріалами справи, позивачем до митного оформлення було, серед інших документів, надано: контракт поставки від 08.08.2019 № 2019-08/1; додаткова угода до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 4 від 31.12.2021; копію митної декларації країни відправлення № 223120220003700819 від 07.11.2022; сертифікат якості (Certificate of quality) № GWL-SCU-2106 від 04.10.2022; пакувальний лист (Packing list) від 04.10.2022; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № GWL-SCU-2106 від 04.10.2022; коносамент (Bill of lading) №SHFPSGDS026941 від 02.11.2022; міжнародну товарно-транспортну накладну (Road consignment note) CMR № РО4133 від 11.01.2023; платіжні доручення в іноземній валюті № 134 від 10.01.2022 та № 186 від 17.10.2022; довідка про транспортні витрати від 11.01.2023 № 11.01.2023; прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 27.12.2021; договір транспортно-експедиційного обслуговування № ТЕО31597759 від 29.06.2022; договір транспортних послуг № 03/10/2022 від 03.10.2022; договір надання послуг з перевезень вантажів № 01112022-17 від 01.11.2022.

Зважаючи на встановлене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною другою статті 53 МК України.

Як підтверджено матеріалами справи, позивачем на підтвердження митної вартості товарів до митного оформлення було надано: коносамент (Bill of lading) №SHFPSGDS026941 від 02.11.2022; міжнародну товарно-транспортну накладну (Road consignment note) CMR № РО4133 від 11.01.2023; договір транспортно-експедиційного обслуговування № ТЕО31597759 від 29.06.2022; договір транспортних послуг № 03/10/2022 від 03.10.2022; договір надання послуг з перевезень вантажів № 01112022-17 від 01.11.2022; довідку про транспортні витрати № 11.01.2023 від 11.01.2023, в яких містились відомості про вантаж та маршрут перевезення.

Як вірно зауважив суд першої інстанції, в ході митного оформлення відповідачем не заявлялася вимога до позивача про необхідність надання окремо заявки до договору № ТЕО31597759 від 29.06.2022, як додаткового документу.

До того ж, подання для оформлення митним органом товару саме банківських (платіжних) документів про сплату коштів за надані транспортно-експедиторські послуги п. 6 ч. 2 ст. 53 МК не передбачено.

Щодо тези відповідача про зазначення в коносаменті № SHFPSGDS026941 від 02.11.2022 пункту доставки товару "CONSTANTA", то позивачем допущено технічну помилку, та замість пункту доставки "GDANSK" Польща було вказано пункт доставки "CONSTANTA" Румунія. Вказане підтверджується тим, що виявивши в коносаменті вказану помилку позивачем (за допомогою Telex) було подано виправлений варіант коносамента (Bill of lading) № SHFPSGDS026941 від 02.11.2022, де вже було вказано правильний кінцевий пункт доставки товару "GDANSK". Також, відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної CMR № РО4133 від 11.01.2023 місцем завантаження вантажу вказаний "GDANSK" Польща, місцем розвантаження зазначено "CHERNIHIV" Україна. Як вірно зауважує суд першої інстанції, CMR та жоден інший документ наданий до митного оформлення не містить інформації, що вантаж слідував по маршруту "GDANSK" Польща - "CONSTANTA" Румунія. Додатково, для підтвердження маршруту перевезення товару відповідачу було також подано довідку № 11/01/1 від 11.01.2023, яка підтверджує вартість перевезення та вказує шлях прямування товару.

Щодо тези відповідача, що сума оплати по платіжному дорученню № 186 від 17.10.2022 складає 5 040 дол. США, що не відповідає умовам контракту, то як підтверджено матеріалами справи, на виконання зобов`язань за Контрактом, ТОВ «ВІТА-ТЕКС» було повністю оплачено товар за проформою інвойсом № GWL-SCU-2106 від 27.12.2021 на суму 12 978 доларів США наступним чином: попередня оплата в сумі 7 938 доларів США згідно платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах № 134 від 10.01.2022, що відповідно до п. 6.3 контракту становить більше ніж 50 % передоплати передбаченої контрактом; балансова оплата в сумі 5 040 доларів США згідно платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах № 186 від 17.10.2022. Та такі платіжні документи про повну оплату вартості товару були подані позивачем до митного оформлення.

Щодо тези відповідача, що позивачем не включено до митної вартості товару витрати на переказ коштів, які здійснювалися за рахунок платника, то як вірно вказав суд першої інстанції, такі не підлягають оцінці, оскільки вказана підстава для коригування митної вартості товару не була вказана відповідачем у оскаржуваному рішенні.

Зважаючи на вказані норми та встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами. Зазначене, у свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого митницею рішення.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріального та процесуального права.

У свою чергу, вказані в апеляційній скарзі доводи позивача не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315, 316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Чернігівської митниці без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді О.О. Беспалов

І.О. Грибан