Постанова

від 26.03.2024 по справі 560/11785/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/11785/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Матущак В.В.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

26 березня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Матохнюка Д.Б. Білої Л.М. ,

секретар судового засідання: Лунь Т. С.,

за участю:

представників позивача: ОСОБА_1 , Підлісного Олега Васильовича

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду із позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Хмельницький окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

21.02.2024 від позивача надійшоввідзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено безпідставність її доводів.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представники позивача щодо задоволення апеляційної скарги заперечували, просили суд відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що ФОП ОСОБА_3 з 01.05.1995 взятий на облік як платник податків.

З 2001 є засновником та власником торгової марки ТМ "Вікно Плюс", виробляє ПВХ вікна, двері та інші конструкції.

Крім основного виду діяльності, позивач здійснює роздрібну торгівлю такими товарами як жалюзі, ролети, автоматичні ворота, фурнітура до металопластикових конструкцій, надає послуги з реклами - експонування рекламного сюжету.

ФОП ОСОБА_3 має у власності майно (виробничі, складські та офісні приміщення, транспорт, виробниче обладнання/устаткування, тощо). Також на підприємстві є 13 вантажівки євро 6, для надання послуг з перевезення скла та іншого товару в країни Європи.

На підприємстві працюють 65 офіційно зареєстрованих працівників. Виробничі потужності розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , діяльність ведеться по всій території України, за допомогою шоурумів (торгових точок) в різних куточках України, офіційних представництв та за допомогою власної інтернет сторінки https://www.viknoplus.ua/. Частина продукції, реалізується до таких країн як: Польща, Італія, Молдова, Румунія, Америка.

Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області на підставі наказу від 03.04.2023 №931-П та наказу на продовження перевірки від 21.04.2023 №1078-П, відповідно до пп. 19-1.1.6 п.191-1 ст. 19-1, пп. 20.1.4 п.20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п.75.1 ст. 75, пп. 78.1.8 п. 78.1, п.78.4 ст. 78, пп. 69.2, пп. 69.9 п.69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України проведено документальну позапланову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис.грн. за лютий 2023 з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 02.05.2023 за №4827/22-01-24-06/ НОМЕР_1 , в якому встановлені порушення порядку формування податкового кредиту та податкового зобов`язання при декларуванні податку на додану вартість, а саме:

1) п. 44.1, п, 44.6 ст. 44, п . 85.2 ст. 85, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п.п."г" п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який сплачується до бюджету на 16332649,00 грн.

2) п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п . 85.2 ст. 85, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п.п."г" п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п.п. "б" п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку (рядок 20.2.1 декларації) задекларовану у декларації з ПДВ : за жовтень 2021 в сумі 2 185 023,00 грн., за лютий 2023 року в сумі 4 645 663,00 грн.;

3) п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п.п."г" п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21 декларації), відображене у декларації з податку на додану вартість за лютий 2023 в сумі 97 543,00 грн,;

4) п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 5, п. 8, п. 12, п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307, в результаті чого не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на загальну суму ПДВ 22 835 145,17грн.;

5) п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого 15.06.2022 не складено податкову накладну та не зареєстровано в ЄРГІН податкову накладну за результатами щоденного підсумкового звіту реєстратора розрахункових операцій на загальну суму 150 400,00 грн., (усього обсяги постачання за основною ставкою 125 333,33 грн., ПДВ 25 066,67 грн.

Не погоджуючись із актом перевірки, позивач 18.05.2023 подав заперечення на Акт документальної позапланової виїзної перевірки від 02.05.2023 №4827/22-01-24-06/2386203691, за наслідками розгляду якого, 31.05.2023 Головне управління ДПС у Хмельницькій області залишило в силі висновки зроблені в Акті перевірки.

На підставі Акту документальної позапланової виїзної перевірки від 02.05.2023 №4827/22-01-24-06/2386203691, Головне управління ДПС у Хмельницькій області прийняло податкові повідомлення-рішення:

- №0065762406 форми "ВЗ" від 06.06.2023, згідно якого встановлено відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку в розмірі 97543,00 грн.

- №0065752406 форми "В1" від 06.06.2023, згідно якого встановлено порушення п.44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст.85, п.187.1 ст.187, п.188,1 ст.188, п.189.1 ст189, п.п. V п. 185, п. 198.6 ст.198, п. 201.10 ст.210, п.п. "б" п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України та зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у розмірі 4 548 120,00 грн. (сума завищеного бюджетного відшкодування) та застосовано штрафну санкцію в розмірі 454 812,00 грн.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням №0065752406 форми "В1" від 06.06.2023 в частині суми завищення бюджетного відшкодування в розмірі 4536749,69 грн. та суми штрафної санкції в розмірі 453674,97 грн., позивач звернувся до суду для їх скасування, надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України № 2755-VІ від 02.12.2010 (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг (підпункт "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, придбанням товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, здійснення господарської операції і її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, а визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Наведені положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, будь-яка операція платника повинна бути спрямована на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Таким чином, у спірному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є визначальною для виникнення права на податковий кредит, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

Даючи оцінку доводам апелянта в частині заниження податкових зобов`язань з ПДВ в сумі 22 830 644 грн. за період з 01.09.2021 до 28.02.2023, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.5 ст.198 ПК України встановлено, що Платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З матеріалів справи встановлено, що протягом періоду з 01.09.2021 по 28.02.2023 позивач здійснював виробництво будівельних виробів із пластмас, виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій, виробництво металевих дверей і вікон.

Згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних Позивач у вищезазначеному періоді придбавав у постачальників сировину, матеріали, комплектуючі, деталі (профіль алюмінієвий, рами, засуви штульпові, штульпи, петлі на раму, обмежувачі нахилу, петлі на раму, кронштейни, притискні ущільнювачі тощо).

На підтвердження зазначеного вище позивачем до матеріалів справи надано оборотно-сальдові відомості по рахунку 361, 631, 632, реєстр видаткових накладних від постачальників за період з 01.09.2021 по 28.02.2023 та реєстр видаткових накладних виписаних з метою реалізації власної продукції за період з 01.09.2021 по 28.02.2023, а також надано зразки отриманих та виписаних видаткових накладних.

Зазначені документи також були надані позивачем під час проведення перевірки.

Згідно висновку Верховного Суду, викладеного в Постанові від 06.11.2018 по справі №826/1198/13-а зазначено, що у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто, не відображають реальних подій (господарської операції), витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування та податковий кредит можуть вважатися не підтвердженими. За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, а податку на додану вартість - до складу податкового кредиту. Тобто, право на формування податкових вигод виникає у покупця за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, протягом періоду з 01.09.2021 по 28.02.2023 позивач придбав автомобілі Renault Sandero Stepway-VF15SRCLC69740999 (2022), Audi Q8 50 TDI quattro S Iine-WAUZZZF11ND017503 (2022), TOYOTA PROACE VARSO 1997L MINIVAN 8AT Суфікс 03 №YARVEENZ7GZ23012810DY3C4044957, плавучий засіб для дозвілля: морська яхта та мотоцикл Honda GL1800DA NHB53 2022 (п/ НОМЕР_2 від 09.11.2021, сума 10000,00 грн. - оплата згідно рах. № 6557 від 05.11.2021 р. в т.ч. ПДВ 20 % 1666,67 грн).

Автомобілі Renault Sandero Stepway (2022), Audi Q8 50 TDI quattro S line (2022), Toyota Proace Varso 1997L minivan 8 AT суфікс 03, використовуються у господарській діяльності для забезпечення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_3 , оскільки велика кількість контрагентів, звичайно, зумовлює в свою чергу постійні робочі поїздки для узгодження питань та укладення договорів з метою забезпечення господарсько-економічної діяльності підприємця.

Плавучий засіб для дозвілля: морська яхта придбана для використання в господарській діяльності, зокрема з метою отримання прибутку від надання послуг її в оренду, а також прогулянкових перевезень по річці Дністер, у зв`язку з чим ФОП ОСОБА_3 відкрив відповідні додаткові види економічної діяльності: 50.30 Пасажирський річковий транспорт, 77.21 Прокат товарів для спорту та відпочинку, 77.34 Надання в оренду водних транспортних засобів.

На підтвердження зазначеного вище, позивачем до матеріалів справи надано наступні документи:

) Судно мале, моторне, прогулянкове, Sealine F42, №GB-SIL4F034G111, 2011р.п., місце побудови - Великобританія, Судно було придбано ФОП ОСОБА_3 у ТОВ "Торговий дім "Фаворит-Авто", код ЄДРПОУ 35092210. Згідно з договором купівлі - продажу судна від 05.05,2022 предметом договору є судно мале, моторне, прогулянкове, Sealine F42, № GB-SIL4F034G111,2011р.п., головні двигуни - Volvo-Penta, IPS500, два по 370к.с,, № НОМЕР_3 , №А175907. (п.1). Загальна вартість судна складає 5 870 000,00грн. в т.ч. ПДВ 20%. Акт прийому-передачі прогулянкового судна від 15.05.2022 до договору купівлі-продажу прогулянкового судна від 05.05.2022 (скріплено печатками та завірено підписами обох сторін). Право власності з 01,09.2022; судновий білет MA №018042, бортовий реєстраційний номер UAP-0390-R, матеріал корпуса - склопластик.

2) Автомобіль марки Audi Q8 50 TD І Quattro S line, кузов № НОМЕР_4 , рік випуску 2022. Договір №ІАЦ390148 купівлі - продажу поставки автомобіля від 27.06.2022. ТОВ "Інтер Авто Центр", код ЄДРПОУ 38481937 (Постачальник), ФОП ОСОБА_3 (Покупець). Предметом договору є новий автомобіль 2022 року випуску, марки Audi Q8 50 TDI Quattro S line (п.1 договору). Ціна автомобіля 3 112 652,00 грн, в т.ч. ПДВ 518 775,34 грн. (п.3 договору). Специфікація (додаток №1 до Договору). Акт прийому-передачі автомобіля без номера та дати (скріплено печатками та завірено підписами обох сторін). Видаткова накладна № №ІАЦ390148 від 29.08.2022, постачальник ТОВ "Інтер Авто Центр", покупець ФОП ОСОБА_3

3) Автомобіль TOYOTA PROACE VARSO 1997L MINIVAN 8AT Суфікс 03 № НОМЕР_5 , рік випуску 2022. Договір №TM-GMП-4666 купівлі-продажу автомобіля (в кредит) від 02.11.2021. ТОВ "Гранд Мотор", код ЄДРПОУ 4669401 (Постачальник), ФОП ОСОБА_3 (Покупець). Предметом договору є автомобіль 2022 року випуску, марки TOYOTA PROACE VARSO 1997L MІNIVAN 8AT Суфікс 03 №YARVEENZ7GZ23012810DY3C4044957 (п.1 договору). Ціна автомобіля 1890960,00 грн. в т.ч. ПДВ. (п.2 договору). Акт прийому-передачі автомобіля - без номера від 25.08.2022 (скріплено печатками та завірено підписами обох сторін). Видаткова накладна №FM-GMI-4666 від 25.08.2022, постачальник ТОВ "Гранд Мотор", покупець ФОП ОСОБА_3 . Договір застави транспортних засобів №120.21-14/787/1 від 02.09.2022, заставодержатель AT "Державний ощадний банк України", код ЄДРПОУ 00032129.

4) Автомобіль Renault Sandero Stepway №VF15SRC69740999, рік випуску 2022. Договір №ФА-ФАВ06027 купівлі-продажу автомобіля (в кредит) від 25.06.2022. ТОВ "Торговий дім "Фаворит-Авто", код ЄДРПОУ 44882993 (Постачальник), ФОП ОСОБА_3 (Покупець). Предметом договору є автомобіль 2022 року випуску, марки Renault Sandero Stepway №VF15SRC69740999 (п.1 договору). Ціна автомобіля 486170,00 грн. в т.ч. ПДВ. (п.2 договору). Додаткова угода №1 від 28.07.2022 до договору. Акт прийому-передачі автомобіля без номера від 29.07.2022 (скріплено печатками та завірено підписами обох сторін). Видаткова накладна №6027 від 29.07.2022 постачальник ТОВ "Торговий дім "Фаворит-Авто", покупець ФОП ОСОБА_3 . Договір застави транспортних засобів 120.24-14/786/1 від 02.09.2022, заставодержатель AT "Державний ощадний банк України", код ЄДРПОУ 00032129.

Зазначені документи подавалися позивачем і під час проведення перевірки на вимогу контролюючого органу.

Колегія суддів звертає увагу, що по транспортним засобам: плавучий засіб для дозвілля - морська яхта та мотоцикл Honda GL1800DA NHB53 2022, позивачем не формувався податковий кредит, відповідно сплачені суми податку на додану вартість під час придбання даних транспортних засобів, до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2023 №9054805428 від 20.03.2023, в тому числі і щодо відшкодування з бюджету податку на додану вартість в сумі 4 645 663,00 грн. не включалися.

Таким чином, відповідачем не доведено в акті перевірки від 02.05.2023 №4827/22-01-24-06/2386203691 та не підтверджено належними доказами використання позивачем товарів/послуг поза межами його господарської діяльності, у зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у позивача не виникло обов`язку нарахувати компенсаційні зобов`язання з податку на додану вартість на підставі пункту 198.5 статті 198 ПК України.

Даючи оцінку доводам апелянта щодо придбаного дизельного пального на суму 3 110 741,79 грн., використання яких в межах господарської діяльності не підтверджено, колегія суддів вказує слідуюче.

Відповідно до даних з Єдиного реєстру податкових накладних за період, що перевірявся, позивач придбав 205 184,64 літра дизельного палива на загальну суму 8 889 227,70 грн, в т.ч. ПДВ - 747 176,29 грн., з яких списано 167105,90 літрів, в тому числі для здійснення перевезень за кордон - 87738 л, по Україні - 79367,90 л ( на суму 2 809 831,10 грн., в т.ч. ПДВ 300 910,69 грн).

Щодо здійснення вантажних перевезень за кордон, то для перевірки було надано вантажно-митні декларації, транспортні накладні CMR, тобто, використання дизельного пального для перевезень за кордон під час перевірки підтверджено первинними документами.

На підтвердження використання дизельного пального в господарській діяльності в межах України для перевірки надано акти на списання нафтопродуктів (помісячно) та шляхові листи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що контролюючий орган зробив висновок, що під час перевірки не надано товарно-транспортні накладні, які дають змогу ідентифікувати вантажоотримувача, пункт навантаження, пункт розвантаження, найменування вантажу. Списання дизельного пального лише на підставі шляхових листів, в яких вказано пункт відправлення та пункт прибуття, найменування вантажу та кілометраж, не підтверджує використання дизельного пального для здійснення господарської діяльності, тому, на порушення п.189.1 ст.189, пп."г" п.198.5 ст.198 ПК України позивач занизив податкові зобов`язання з ПДВ в грудні 2022 по дизельному пальному, яке не списане та відсутнє на залишку, на суму 36763 грн.

Колегія суддів вважає помилковим зазначений висновок контролюючого органу, оскільки як було встановлено вище, позивач забезпечений власними транспортними засобами, як вантажними, так і легковими.

Окрім того, згідно матеріалів справи підприємцем надаються також послуги з перевезення, що повністю підтверджено первинними бухгалтерськими документами (договорами перевезення, ТТН, CMR, тощо), які містяться в матеріалах справи.

Усі документи перевіряючим надавались під час проведення перевірки, однак, контролюючий орган не надав їм оцінки.

Дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що товарно-транспортна накладна є транспортною документацією, яка підтверджує операції саме з надання послуг з перевезення вантажів, а не сам факт придбання товару. Жодним нормативно-правовим актом не встановлено, що товарно-транспортні накладні є єдиними документами, які підтверджують факт поставки товару від продавця до покупця і у випадку їх відсутності або недостовірності відображеної у них інформації покупець товару позбавлений права на включення до податкового кредиту податку на додану вартість, вказаного в податковій накладній, виписаній постачальником товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.05.2019 у справі № 826/7423/16, від 04.06.2020 у справі №340/422/19, від 20.08.2020 у справі № 804/5374/17 , від 28.09.2021 у справі №806/7669/13-а.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд встановив, що подані позивачем документи містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичне їх здійснення. Таким чином, наявними у матеріалах справи первинними та іншими документами підтверджується реальність здійснення позивачем господарських операцій,

При цьому, відповідачем не доведено та не підтверджено належними доказами використання позивачем товарів/послуг поза межами його господарської діяльності, у зв`язку з чим у позивача не виникло обов`язку нарахувати компенсаційні зобов`язання з податку на додану вартість на підставі пункту 198.5 статті 198 Податкового Кодексу України.

Колегія суддів звертає увагу, що 18.05.2023 до контролюючого органу було подано письмові заперечення, за результатами розгляду якого, висновки Акта позапланової перевірки було залишено без змін.

Дослідивши надані сторонами докази, та проаналізувавши наведені доводи відповідача, колегія суддів вважає, що позивач надав усі необхідні первинні та інші документи, які супроводжують господарські операції та повною мірою їх підтверджують.

Чинним законодавством, яким регулюються спірні правовідносини, чітко визначено, що подання платником податку до контролюючого органу належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди - є підставою для її отримання, якщо контролюючий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Контролюючим органом, у свою чергу, не навів переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надав жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.04.2021 у справі №809/291/16.

Таким чином, апелянтом не доведено належних підстав для винесення податкового повідомлення-рішення №0065752406 форми "В1" від 06.06.2023 в частині суми завищення бюджетного відшкодування в розмірі 4536749,69 грн. та суми штрафної санкції в розмірі 453674,97 грн., у зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податкове повідомлення-рішення є таким, що прийняте на підставі суб`єктивних висновків та тверджень, а отже є протиправним та підлягає скасуванню.

Статтею 123 ПК України, передбачено застосування штрафних (фінансових) санкції у разі встановлення контролюючим органом заниження суми податкового зобов`язання, зменшення бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість. Однак, зважаючи на обставини викладені у позові, порушень чинного законодавства вчинено не було, відповідно застосування штрафних санкцій згідно статті 123 ПК України є неправомірним.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають задоволенню.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція), була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, ЄСПЛ у п. 36 по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року).

Судова колегія зазначає, що згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, щодо задоволення позовних вимог.

При цьому, апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені ст. 317 КАС України, за яких рішення суду підлягає скасуванню, оскільки доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову.

Натомість оскаржуване рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень, та вірно застосовано судом як норми процесуального так і матеріального права, в повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, передбачених ч.4 ст.328 КАС України.

Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Постанова суду складена в повному обсязі 03 квітня 2024 року.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Матохнюк Д.Б. Біла Л.М.