Ухвала

від 03.04.2024 по справі 380/17241/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

03 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/17241/22 пров. № СК-А/857/6405/23Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Кузьмича С.М., Ніколіна В.В.

розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Матковської З.М., Кузьмича С.М. та Ніколіна В.В. у справі №380/17241/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Личаківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), Західне міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання дії та бездіяльності протиправними,-

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Восьмого апеляційного адміністративного суду перебуває справа за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2023 року у справі №380/17241/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Личаківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), Західне міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання дії та бездіяльності протиправними.

1 квітня 2023р. на адресу апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду Матковської З.М., Кузьмича С.М. та Ніколіна В.В.

Заявлений відвід позивач обґрунтовує тим, що:

« 1. 28 березня 2024р, будучи у Восьмому апеляційному адміністративному суді, я у телефонній розмові з помічником судді Матковської З.М., телефон №238-88-48, наголосила, що прошу надіслати мені засобами поштового зв`язку аркуші з матеріалів справи №380/17241/23, про які я запитувала у клопотаннях поданих 22.03.2024 та 25.03.2024р.;

3. Матеріали справи №380/17241/23 на ознайомлення 28.03.2024р. я не отримала, оскільки вони були на автоматизованому перерозподілі для розгляду відводу від 23.03.2024 колегії суддів;

4. Станом на 29.03.2024 автоматизованим розподілом було визначено для розгляду моєї заяви про відвід колегії суддів у складі судді-доповідача Матковська 3.М., суддів : Кузьмич С.М., Ніколін В.В. суддю Восьмого апеляційного адміністративного суду Хобор Р.Б.;

5. У зв`язку з чим я звернулась до помічника судді Хобор Р., щоб отримати на ознайомлення вищевказану справу;

6. На ознайомлення з матеріалами справи я мала обмежений час, оскільки незабаром мала бути обідня перерва;

7. Тому, що я ще перебувала на стаціонарному лікуванні і мала ще повернутись щоб прийняти ще лікування, я не могла залишатись і чекати коли закінчиться перерва;

8. Матеріали справи №380/17241/23 принесли об 11:40, фактично я їх отримала об 11:46, про що зазначила при отриманні;

9. Я, старша особа була у великому напруженні, щоб встигнути до перерви за такий короткий час ознайомитись з матеріалами справи, тому почала ознайомлюватись невідкладно;

10. У цей час до мене підійшов не знайомий мені чоловік, не представився хто він, «бейжика » теж не мав, почав щось до мене говорити, щось тримав у руках;

11. Я була зосереджена на ознайомленні, мала для цього дуже обмежений час;

12. Як згодом виявилось, це був помічник судді Матковської З.М., який своїми діями перешкоджав мені ознайомлюватись з матеріалами справи.

Заяву про відвід з причин не надання мені на ознайомлення матеріалів справи №380/17241/23 я вже подавала 14.02.2024р.

Але цей терор з боку помічника судді ОСОБА_2 триває і надалі, що підтверджує постійне триваюче порушення моїх прав на доступ до правосуддя;

13. У зв`язку з чим, для захисту свого порушеного права, що мало місце 29.03.2024р, заявляю відвід колегії суддів у складі судді-доповідача Матковська 3.М., суддів: Кузьмич С.М., Ніколін В.В.

Відвід колегії суддів є єдиний легітимний шлях захистити своє право на розгляд справи «безстороннім судом».

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи заяви, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Загальна декларація з прав людини (ст.10) та Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (ч.1 ст.14) гарантує право кожної особи на розгляд її справи компетентним незалежним та неупередженим судом у встановленому законом порядку. Незалежне суддівство є відповідальним за належну реалізацію цього права. Незалежність суддів передбачає, що судді повинні приймати безсторонні рішення згідно з власною оцінкою фактів і знанням права, без будь-якого втручання, прямого або непрямого, з будь-якого боку і з будь-яких причин.

Об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (Розділ Другий показник. Об`єктивність. Бангалорські принципи поведінки суддів).

Частина перша статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить вимоги щодо неупередженості суду.

Зокрема, Європейський суд з прав людини розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах Piersac vs Belgium, Grieves vs UK). Крім того, відповідно до принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ по справі Le Comte, Van Leuven i De Meyere vs Belgium, суд має бути неупередженим і безстороннім.

Особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного, про що зазначено у п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі Веттштайн проти Швейцарії та у п.50 рішення Європейського суду з прав людини у справі Білуха проти України.

Для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Колегія суддів зауважує, що у даній справі позивач ОСОБА_1 заявляє третій відвід колегії суддів ( 16.02.2024 р., 25.03.2024 р., 01.04.2024 р. ).

Фактично усі відводи ОСОБА_1 стосуються дій працівників апарату суду, зокрема остання зазначає у заявах про відвід колегії суддів наступні обставини: «хвора приїхала ознайомитись із матеріалами справи та 30 хвилин розшукувала помічника судді доповідача Матковської З.М.»; «мені дали лише останній том справи»» «не отримала в законний спосіб матеріали справи на ознайомлення»; «у матеріалах справи знаходились 8 непідшитих аркушів»; «матеріали справи на ознайомлення 28.02.2024 р. не отримала, оскільки справа була на автоматизованому перерозподілі для розгляду відводу колегії суддів»; «мала обмежений час на ознайомлення із справою, оскільки незабаром мала бути обідня перерва, а я ще перебуваю на стаціонарному лікуванні і мала повернутись щоб прийняти лікування»; «матеріали справи для ознайомлення отримала фактично 11:46 год.»; «підійшов незнайомий мені чоловік без бейджика, згодом виявилось що це помічник судді ОСОБА_2 »; «не надіслані запитувані аркуші з матеріалів справи засобами поштового зв`язку»; «не отримала відзив відповідача».

Водночас з матеріалів справи слідує, що позивач прибуває до суду для ознайомлення з матеріалами справи в передобідній час (обідня перерва з 12:00 год.) або під кінець робочого дня біля 17.00 год.

Також ОСОБА_1 заявляла про те, що вона не отримала матеріали справ для ознайомлення у січні 2024 р., однак відповідно до наявної матеріалах справи заяви, позивач «ознайомилась частково з 17:08 до 17:17 23.01.2024р.»

Крім цього, зазначає, що «не надіслані запитувані аркуші з матеріалів справи засобами поштового зв`язку», однак у матеріалах справи (т.3 а.с. 7а) наявний супровідний лист про надання запитуваних у заяві від 25.03.2024 р. документів.

Також матеріали справи місять докази надіслання позивачу ОСОБА_3 на її поштову адресу відзивів відповідачів на її апеляційну скаргу, зокрема Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ( т. 2 а.с. 183) та Личаківського відділу ДВС у м. Львові ( т. 2 а.с. 198 ).

Інших підстав, визначених статтею 36 КАС України, які б свідчили про упередженість суддів або необ`єктивність під час розгляду справи скаржник у своїй заяві не вказала, а суд під час розгляду відповідної заяви таких підстав також не встановив.

Водночас колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.

У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватись у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень ( ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічно-правовий спір, це зокрема - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду ( п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст. 44 КАС України, учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до п. 2 ч. 5 цієї ж статті КАС України, учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Чинний Кодекс адміністративного судочинства України не містить визначення поняття «зловживання процесуальними правами».

Проте, у ст. 45 Кодексу вказано перелік дій, які можуть трактуватися суддею або колегією суддів за суб`єктивною чи об`єктивною думкою в кожному конкретному випадку як зловживання процесуальними правами, а саме:

подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення осіб, як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

узгодження умов примирення, спрямованих на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Отже, з наведеного вище слідує, що зловживання процесуальними правами - це особливий різновид процесуального правопорушення, що складається з противоправного, несумлінного та неналежного використання особою, яка бере участь у справі (її представником), належних їй процесуальних прав, що виразилося у винних процесуальних діях (бездіяльності), що зовнішньо відповідають вимогам процесуальних норм, однак здійснених з корисливим або особистим мотивом, що завдають шкоду інтересам правосуддя та (або) інтересам осіб, які приймають участь у справі, або недобросовісна поведінка в інших формах, що тягне за собою застосування заходів процесуального примусу.

Зловживання процесуальними правами є можливим, якщо внаслідок реалізації права створюється перешкода у вирішенні завдань адміністративного судочинства. Механізм зловживання процесуальними правами зводиться до того, що особа, яка прагне до досягнення певних правових наслідків, здійснює процесуальні дії (бездіяльність), зовні «схожі» на юридичні факти, з якими закон пов`язує настання певних наслідків. Незважаючи на те, що такі дії мають повністю штучний характер, тобто не підкріплюються фактами об`єктивної дійсності, певні правові наслідки, які вигідні особі, все ж таки можуть існувати.

Слід враховувати, що наведений у частині другій статті 45 КАС перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним та, суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер.

Відповідно до ч. 3 ст. 45 КАС України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

При цьому вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесене на розсуд суду, що розглядає справу.

Європейський суд з прав людини, практика якого в силу вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є обов`язковою до застосування, у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що «право на суд» та «право на доступ до суду» не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише таким способом та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (пункт 59 рішення «Де Жуфр де ла Прадель проти Франції», пункт 28 рішення «Станєв проти Болгарії»). Тобто, реалізація права на суд однією зі сторін спору має відбуватись таким чином, щоб не порушувати права іншої сторони».

Також, у статті 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод під назвою «Заборона зловживання правами» передбачено, що жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції».

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 13.03.2019 р. у справі №814/218/14 вказав, що під зловживанням процесуальними правами слід розуміти форму умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних з наслідками, до яких вони можуть призвести; використанні наданих прав всупереч їхньому призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження; перешкоджанні діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ; необґрунтованому перевантаженні роботи суду.

Колегія суддів висновує, що позивачем заявляються завідомо безпідставні відводи, які спрямовані на затягування чи перешкоджання розгляду справи.

Незважаючи на заявлені клопотання про перенесення судового засідання у зв`язку із перебуванням на стаціонарному лікуванні, позивач поміж судовими засіданнями прибуває до суду для ознайомлення із матеріалами справи, подає скарги на дії працівників апарату суду та заявляє відводи.

Як уже зазначалось вище, позивачем подано три необґрунтованих заяви про відвід колегії суддів та численні скарги та запити про надання інформації по справі №380/17241/22.

Таким чином, з урахуванням наведених вище обставин справи та враховуючи приписи ст. 45 КАС України, колегія суддів вважає заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Матковської З.М., Кузьмича С.М. та Ніколіна В.В. зловживанням процесуальними правами та відповідно такою, що підлягає залишенню без розгляду з наведених вище підстав.

Керуючись ст. ст. 36, 37, 39, 40, 45, 321, 325, 328, КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Матковської З.М., Кузьмича С.М. та Ніколіна В.В. у справі №380/17241/22 залишити без розгляду.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді С. М. Кузьмич В. В. Ніколін