Постанова

від 04.04.2024 по справі 380/19157/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/19157/23 пров. № А/857/22033/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді :Кухтея Р.В.,

суддів :Носа С.П., Шевчук С.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року (ухвалене головуючим-суддею Мартинюком В.Я., час ухвалення судового рішення 12 год 56 хв у м. Львові, повний текст судового рішення складено 24 жовтня 2023 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Лоад-Тех до Львівської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

У серпні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю Лоад-Тех (далі - ТзОВ Лоад-Тех, Товариство, позивач) звернулося в суд із адміністративним позовом до Львівської митниці Державної митної служби України (далі - Львівська митниця, митний орган, відповідач), в якому просило визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації (далі - МД) №UA209140/2023/000484 від 26.06.2023 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/400096/2 від 26.06.2023.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 позовні вимоги були задоволені повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Львівська митниця подала апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити Товариству у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що митницею було встановлено невідповідність у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення складових митної вартості, визначеної за основним методом. На вимогу митного органу позивачем не було надано додаткових документів, які спростовують попередньо виявлені розбіжності. Таким чином, відомості щодо складових митної вартості не було підтверджено документально та не піддаються перевірці. Згідно платіжного доручення №280 від 09.06.2023 неможливо ідентифікувати з поставкою товару, що свідчить про непідтвердження 100% передоплати. Обов`язок доведення ціни товару лежить на декларанті й саме він має довести правильність здійснення розрахунків митної вартості, у тому числі, обрання методу визначення митної вартості товарів. Натомість, митний орган має довести обґрунтованість сумніву. Стосовно розподілу судових витрат, звертає увагу суду на не співмірність суми заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу із даною категорією спору.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного

З матеріалів справи видно, що Товариством було подано відповідачу електронну МД.

26.06.2023 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/400096/2, у якому зазначено наступне :

- згідно п.4.1.2 договору експедиційного обслуговування оплата послуг експедитора відбувається при наявності письмового підтвердження клієнтом вартості послуг. Проте такі документи до митного оформлення не надані;

- довідка про вартість транспортних витрат датована 25.05.2023, хоча товар перетнув кордон України 18 та 19.06.2023;

- у платіжному дорученні відсутні реквізити комерційного інвойсу, що унеможливлює ідентифікацію платежу;

- документи, подані до митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості.

Минтий орган відповідно до ч.2-4 ст.53 МК України просив надати для підтвердження митної вартості товарів додаткові документи, зокрема, якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме : договір про надання транспортно-експедиційних послуг; рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг; акти виконаних робіт; калькуляцію транспортних витрат; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За результатами перевірки МД або документа, що її замінює, а також інших документів, наданих відповідно до МК України відповідачем було складено картку відмови в прийнятті МД, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2023/000484, якою позивача повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з наступних причин : неможливість завершення митного оформлення у зв`язку з рішеннями про коригування митної вартості (№UA209000/2023/400096/2 від 26.06.2023) та необхідністю внесення змін у відповідні графи МД. Постанова Кабінету Міністрів України №450 від 21.05.2012 Питання, пов`язані із застосуванням митних декларацій (далі - Постанова №450), наказ Міністерства фінансів України №631 від 30.05.2012 Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа (далі - Наказ №631), наказ Міністерства фінансів України №651 від 30.05.2012 Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа (далі - Порядок №651).

Вважаючи оспорювані рішення протиправними, Товариство звернулося до адміністративного суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що наданими позивачем документами у відповідності до МК України та Правил, у повній мірі підтверджують здійснення розрахунку та розподілу заявлених транспортних витрат позивача за послуги експедитора. З поданих документів можна у повній мірі встановити митну вартість імпортованого позивачем товару, а також суму, яку він реально заплатив за вказаний товар. Суд дійшов висновку, що оспорювані рішення не містять жодних пояснень щодо здійснених митним органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, тощо. Такі обставини, на думку суду, вказують на необґрунтованість цих рішень при визначенні митної вартості за методом 2ґ.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (ч.1, 2 ст.51 МК України).

Відповідно до ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною шостою статті 54 МК України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі : 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові 11.02.2021 по справі №826/8228/16.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

За змістом розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України, в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.

Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 09.07.2020 по справі №804/5445/17, від 31.03.2020 по справі №809/1858/16.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що під час митного оформлення товарів по МД №UA204020/2022/022180 від 06.09.2022 було надано контракт №09/05/EXP/2022 від 09.05.2022, додаткова угода №1МО від 11.07 2022 до Контракту №09/05/EXP/2022 від 09.05.2022, специфікація №7V1 від 24.08.2022, рахунок фактура (інвойс) (Commercial invoice) №1/FAE/2022/00010 від 24.08.2022, рахунок фактура (інвойс) (Commercial invoice) №9/FAE/2022/003360 від 24.08.2022, рахунок фактура (інвойс) (Commercial invoice) №9/KFAE/2022/00008 від 02.09.2023, декларація про походження товару №1/FAE/2022/00010 від 24.08.2022, декларація про походження товару №9/FAE/2022/003360 від 24.08.2022, CMR № б.н. від 03.09.2022, відвантажувальна специфікація від 24.08.2022, прайс лист з 20.08.2022 по 05.09.2022, МД країни відправлення MR22PL331020E0791535 від 02.09.2022, квитанція SWIFT №215 від 23.08.2022, заключна виписка з АТ КБ Приватбанк за 23.08.2022, лист Вих. №06-01 від 06.09.2022, лист про переплату Вих. №20220906-01 від 06.09.2022, лист Вих. №0709-1 від 07.09.2022, лист-опис товару від 06.09.2022, договір доручення №19/12/19 щодо надання послуг з декларування товарів від 19.12.2019, договір №3005OY про надання транспортно-експедиційних послуг від 20.08.2021, транспортно-експедиційних послуг від 30.05.2022, заявка №2/132 від 31.08.2022 до договору №30050Y про надання Договір №20-08/2021 про надання транспортно-експедиційних послуг від 30.05.2022, договір №8 про надання послуг з перевезення вантажів від 30.05.2022, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №154 від 05.09.2022, довідка про транспортні витрати Вих. №2 від 05.09.2022, прибуткова накладна №81 від 17.08.2022, видаткові накладні №192 від 23.08.2022, №209 від 25.08.2022 та витяги з сайту щодо цінової інформації по товарах.

Щодо МД №204020/2022/022215 від 07.09.2022 митному органу надано контракт №04/05/EXP/2022 від 16.05.2022, специфікація №7V1 від 01.09.2022, рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №X01/22000264 від 01.09.2022, рахунок-проформа (Proforma invoice) №77674 від 22.08.2022, сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №PL/MF/AR 0295524 від 02.09.2022, CMR №б.н. від 02.09.2022, відвантажувальна специфікація від 01.09.2022, МД країни відправлення MRN22PL381010E0202167 від 02.09.2022, квитанція SWIFT №214 від 23.08.2022, заключна виписка з АТ КБ Приватбанк за 23.08.2022, договір доручення №19/12/19 щодо надання послуг з декларування товарів від 19.12.2019, договір №30050OY про надання транспортно-експедиційних послуг від 30.05.2022, заявка №1/132 від 31.08.2022 до Договору №3005OY про надання транспортно-експедиційних послуг від 30.05.2022, договір №20-08/2021 про надання транспортно-експедиційних послуг від 20.08.2022, договір №8 про надання послуг з перевезення вантажів від 30.05.2022, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №153 від 05.09.2022, довідка про транспортні витрати Вих. №1 від 05.09.2022, лист-опис товару від 06.09.2022, прайс лист з 20.08.2022 по 05.09.2022, прибуткові накладні №58 від 20.07.2022, №65 від 20.07.2022, №69 від 03.08.2022, №70 від 03.08.2022, №83 від 17.08.2022, видаткові накладні №141 від 25.07.2022, №164 від 08.08.2022, №169 від 08.08.2022р, №170 від 08.08.2022, №191 від 23.08.2022, №197 від 24.08.2022, №198 від 24.08.2022, №199 від 24.08.2022, №204 від 25.08.2022.

Згідно ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 07.05.2020 по справі №1.380.2019.001625.

Колегія суддів зазначає, що оспорювані рішення не містять жодного опису обставин, причин неможливості застосування методів визначення митної вартості товарів почергово, а лише містить загальне формулювання щодо неможливості їх почергового використання.

Колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12.03.2019 по справі №826/2313/16, від 13.06.2019 по справі №820/6315/15, відповідно до яких, вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Судом встановлено, що Товариством долучено договір на транспортно-експедиторське обслуговування №9266 від 21.10.2016, укладений між ТзОВ Ламан Шипінг (експедитор) та позивачем (клієнт), відповідно до якого клієнт доручає, а експедитор зобов`язується організувати за рахунок клієнта транспортно-експедиторське обслуговування, перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів по території України і в міжнародних сполучення. Підпунктом 4.1.2 п.4 цього договору дійсно передбачено (на що посилається відповідач), що оплата послуг експедитора відбувається при наявності письмового підтвердження клієнтом вартості послуг.

В матеріалах справи наявний також договір №242511 від 02.02.2021, укладений між ТзОВ ЮПІСІ ЛОДЖІСТИК (експедитор) та позивачем (клієнт), відповідно до якого також експедитор за плату клієнта організовує перевезення його вантажів.

Також надано договір про надання транспортно-експедиційних послуг №0220/2023 від 20.02.2023, укладений між ним (замовник) та Feniks Cargo Spolska z Organiczona Odpowiedzialnoscia (виконавець), підпунктом 1.1 якого передбачено, що виконавець надає замовнику за винагороду послуги з транспортно-експедиційного обслуговування експортних, імпортних вантажів замовника.

Згідно довідки про транспортні витрати від 25.05.2023 витрати на міжнародне морське перевезення вантажу по коносаменту SXE23040581 за маршрутом морський торговельний порт Qingdao (China) прикордонний перехід Ягодин (Ukraine) становлять 238940,93 грн.

Відповідно до рахунку-фактури №LS-4487929 від 02.06.2023, вартість перевезення вантажу за межами державного кордону України склала 140556,70 грн експедиторської винагороди 2154 грн, 83 грн.

Згідно рахунку-фактур №LS-4490712 від 16.06.2023, вартість транспортно-експедиторського обслуговування за межами державного кордону України складає 22412,23 грн; транспортно-експедиторського обслуговування на території України 2039,17 грн; міжнародного автоперевезення за межами державного кордону України 75972,00 грн; міжнародного автоперевезення по території України 113359 ,68 грн.

Крім того, з листа експедитора ТзОВ Ламан Шипінг від 23.06.2023, адресованому усім зацікавленим особам, вбачається, що позиційна вартість послуг експедитора зазначена у їхніх рахунках, калькуляцію витрат надати не можуть, оскільки це комерційна таємниця.

Колегія суддів враховує, що листами №189-06 та №189-06-1 від 23.06.2023 позивач повідомив відповідача, що при перевезенні товару за маршрутом Qingdao (China) Gdansk (Poland) - Одеса (Україна) за контрактом HLF220715LTH від 15.07.2022 вантаж не страхувався. Платіжних доручень про сплату транспортних витрат на даний момент надати не можуть, так як вони ще не сплачені. Акт про надання транспортних послуг на даний момент надати не можуть, так як ще послуги в процесі надання.

Натомість, згідно платіжних інструкцій №2099990089 від 03.07.2023 та №209997170 від 28.06.2023 Товариством оплачено послуги експедитора у розмірі 214190,91 грн та 143142,50 грн.

Відтак, посилання контролюючого органу щодо ненадання документів оплати послуг (письмового підтвердження клієнтом вартості послуг) експедитора не заслуговують на увагу та спростовуються вищенаведеними документами.

Щодо посилання відповідача на розбіжності дат у довідці про вартість транспортних витрат №405649 від 25.05.2023 та фактичним перетинанням кордону України 18.06.2023 та 19.06.2023, суд першої інстанції вірно вказав, що вказана довідка була виготовлена експедитором уже за наслідками перетинання кордону України, яке відбулося раніше з метою інформування про уже понесені витрати на міжнародне морське перевезення відповідного вантажу, а тому жодних розбіжностей, на які посилається відповідач в оспорюваному рішенні судом не вбачається.

Також, при поданні електронної МД та додатків видно, що позивачем не надавались контролюючому органу жодних платіжних доручень.

Проте, колегія суддів враховує, що листом №189-06-1 від 23.06.2023 позивач повідомив митний орган, що платіжних доручень про сплату транспортних витрат на даний момент надати не можуть, оскільки такі ще не сплачені.

При цьому, згідно п.п.1.1 п.1 Контракту №HLF220715LTH від 15.07.2022, укладеного між Qingdao Hailifeng Rigging Co.Ltd (продавець) та позивачем (покупець), продавець зобов`язується продати і поставити покупцеві продукцію власного виробництва, а покупець згоден прийняти і оплатити товари, що наводяться у міру потреби в окремих специфікаціях згідно із зазначеними в них даних відповідно до умов даного контракту.

В матеріалах справи наявна платіжна інструкція №280 від 09.06.2023 про оплату позивачем постачальнику товару відповідно до вказаного контракту на суму 51601, 20 доларів США, що також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2022 по 23.06.2023 та рахунком-фактурою від 22.06.2023.

При цьому, як слушно зауважив суд першої інстанції, з вказаних документів можна у повній мірі встановити митну вартість імпортованого позивачем товару, а також суму, яку він реально заплатив за товар.

Таким чином, враховуючи вищенаведене колегія суддів дійшла висновку, що під час митного оформлення декларантом надано усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар, містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, та які підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору, згідно з вимогами МК України.

При цьому, відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари

На думку колегії суддів, позивач відповідно до вимог ст.ст.52,53 МК України надав усі необхідні документи для митного оформлення придбаного товару за ціною договору, які не містили в собі розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 цього Кодексу, і в митного органу не було підстав для прийняття оспорюваних рішень.

Суд першої інстанції слушно зауважив, що якщо контролюючий орган дійде висновку про наявність певних розбіжностей у поданих йому документах або встановить відсутність якихось документів, він повинен чітко зазначити які саме наявні розбіжності та які саме документи відсутні, що стало причиною появи у нього таких висновків.

Проте, в оспорюваних рішеннях відповідачем цього зроблено не було, а зазначено лише загальну інформацію, з якої позивач не мав можливості визначити, що конкретно йому необхідно долучити контролюючому органу для завершення митної операції.

Більше того, оспорювані рішення не містять жодних пояснень щодо зроблених митним органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, тощо. Такі обставини, на думку колегії суддів, також вказують на необґрунтованість спірних рішень при визначенні митної вартості за методом 2ґ.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати МД, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів (постанова Верховного Суду від 08.02.2019 по справі №825/648/17).

У даній справі митний орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена

Колегія суддів наголошує, що в адміністративному судочинстві добросовісність (несвавільність, розумність, справедливість) рішення суб`єкта владних повноважень означає, що при його прийнятті повинен бути застосований певний стандарт поведінки посадових осіб такого суб`єкта, що характеризується законністю, транспарентністю та повагою до прав та інтересів суб`єктів приватного права (позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 18.01.2023 по справі №500/26/22)

Крім того, відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 30.10.2018 по справі №826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості

Також судом не встановлено у документах, які подані декларантом до митного оформлення ознак підробки документів чи відсутності у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, позивач надав митному органу належні та допустимі докази на підтвердження ціни імпортованого товару і зазначені документи не містили розбіжностей щодо вартості та вказували, що їх дані піддаються обчисленню. У свою чергу відповідач не довів обставини, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору.

Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність оспорюваних рішень та наявності підстав для їх скасування.

Що стосується витрат на професійну правничу допомогу, то з урахуванням принципу співмірності, беручи до уваги складність справи, час, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання позивача та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі Проніна проти України (рішення від 18.07.2006).

Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.10 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Львівської митниці Державної митної служби України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року по справі №380/19157/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос С. М. Шевчук