Рішення

від 28.03.2024 по справі 147/768/23

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 147/768/23

Провадження № 2/147/27/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2024 року смт Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Натальчук О.А.,

із секретарем Свистун А.П.,

за участю:

представників позивача ОСОБА_1 та адвоката Човганюк А.М.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача, адвоката Примакової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області цивільну справу за позовом Релігійної громади парафії Святої Тройці села Оляниця Вінницько-Тульчинської єпархії УПЦ (ПЦУ) до ОСОБА_2 , Тростянецької селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, визнання свідоцтва про право власності недійсним та скасування державної реєстрації, визнання права власності на майно,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 року представник позивача, адвокат Човганюк А.М., звернулася до Тростянецького районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 , Тростянецької селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Оляницької сільської ради від 26.09.2003 №66, визнання свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 02.03.2004 недійсним та скасування державної реєстрації, визнання права власності на будинок за Релігійною громадою парафії Святої Тройці села Оляниця Вінницько-Тульчинської єпархії УПЦ (ПЦУ).

На виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, 20.06.2023 до суду надійшла інформація про зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 21.06.2023 позовну заяву Релігійної громади парафії Святої Тройці села Оляниця Вінницько-Тульчинської єпархії УПЦ (ПЦУ) було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків.

28.06.2023 від представника позивача надійшла позовна заява (уточнена).

В обґрунтування позову зазначено, що у 2000році члени територіальної громади с.Оляниця, парфіяни місцевої церкви, які є членами Свято-Троїцька релігійна громада с.Оляниця Тростянецького району Вінницької області, з метою облаштування церковного життя, вирішили побудувати на земельній ділянці відведеній для потреб церкви будинок, в якому будуть проводитися церковні обряди, святкові, недільні та поминальні обіди та будуть облаштовані класи для недільної школи. За власні кошти прихожан церкви, за благодійні кошти зібрані членами територіальної громади с.Оляниця, за благодійні кошти юридичних осіб було побудовано на території, на якій розташований АДРЕСА_1 ( на даний час ОСОБА_3 ), будинок загальною площею 175 кв.метрів, та починаючи із 2003 року зазначений будинок використовувався членами територіальної громади с. Оляниця, прихожанами, парафіянами церкви, як приміщення в якому проводились щонедільні обіди після церковної служби, також проводились святкові обіди після святкової церковної служби та поминальні обіди в зв?язку із смертю прихожан церкви, мешканців с.Оляниця та інші церковні обряди.

Зазначено, що до 2015 року всі культові будівлі і споруди перебували у державній власності. У відповідності до Розпорядження Голови Вінницької обласної адміністрації від 27.03.2015р. за №192 «Про повернення культової будівлі» Управління у справах національностей та релігій Вінницької облдержадміністрації повернуло, а Свято-Троїцька релігійна громада с.Оляниця в особі голови парафіяльної ради Прокопчука М.Д. ( на даний час відповідача в справі) прийняла у власність по Акту приймання передачі комплексу будівель і споруд від 27.03.2015 - комплекс культових будівель і споруд Свято-Троїцького храму УПЦ, що розташований по АДРЕСА_2 . Станом на 27.03.2015 спірна будівля входила до комплексу культових будівель і споруд Свято-Троїцького храму УПЦ, а відповідач жодного відношення, як фізична особа, до даного будинку не мав та не має.

29.05.2022 Свято-Троїцька релігійна громада с.Оляниця Тульчинської Єпархії Української православної церкви прийняла рішення про перехід під канонічне підпорядкування Православної Церкви України, прийняла Статут у новій редакції, прийняла рішення про внесення змін до відомостей про релігійну громаду до ЄДРЮОФОПГФ та у відповідності до п.1.14 Статуту визначила, що є правонаступником усіх попередніх прав та обов?язків Свято-Троїцької релігійної громади с.Оляниця Української православної церкви, члени якої за свої кошти, своїми силами та за кошти благодійників побудували спірне приміщення- будівлю двоповерхового будинку для обслуговування та проведення обрядів. В липні 2022 року було проведено опис майна Свято-Троїцької релігійної громади с.Оляниця Української православної церкви. Під час складання Акту наявності майна, відповідач ОСОБА_2 заявив про те, що будівля двоповерхового будинку для обслуговування та проведення обрядів є його особистою власністю та на підтвердження зазначеного показав технічний паспорт на житловий будинок індивідуального житлового фонду та Свідоцтво про право власності на нерухоме майно. Члени комісії, які здійснювали опис майна, ознайомившись із наданими правовстановлюючими документами та звернулись із заявою до Відділення поліції №2 Гайсинського РУП про скоєння ОСОБА_2 злочину, наслідком якого було незаконне привласнення майна, що належить Свято-Троїцькій релігійній громаді с.Оляниця Православной Церкви України. На даний час Відділенням поліції №2 Гайсинського РУП ведеться досудове слідство.

Позивач вважає, що протиправною поведінкою органу місцевого самоврядування - Оляницькою сільською радою, було прийнято незаконний правовий акт індивідуальної дії, а саме рішення виконавчого комітету Оляницької сільської ради від 26.09.2003, у відповідності до якого було видано 02.03.2004 Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія САА за №263471на ім?я відповідача ОСОБА_2 .

Також зазначено, що у відповідності до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020р. №707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», Постанови Центральної виборчої комісії від 30.08.2020 за №208, Рішення Тростянецької селищної Ради від 25.11.2020 №1, Рішення Тростянецької селищної Ради від 25.11.2020 №2, Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрації » від 17.11.2020 №1009-IX, Оляницька сільська рада передала свої права і обов?язки правонаступнику - Тростянецькій селищній раді, яка прийнявши на себе права і обов?язки, тому є відповідачем в справі.

Позивач вважає, оскільки Оляницька сільська рада, прийняла незаконний правовий акту індивідуальної дії - Рішення виконавчого комітету Оляницької сільської ради від 26.09.2003, то воно має бути скасоване. При цьому, в даному судовому процесі сторона позивача «Релігійна громада парафії Святої Тройці с.Оляниця Вінницько-Тульчинської Єпархії Української Православної Церкви (Православної церкви України) вважає, що також протиправною поведінкою відповідача ОСОБА_2 , є оформлення на себе права власності на спірне майно.

Зазначені вище обставини вказують на те що відповідачі по справі порушили права позивача і тому останній бажає відновити свої права шляхом визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування, скасування незаконного рішення, визнання недійсним Свідоцтва про право власності на спірне майно.

На підтвердження своїх позовних вимог зазначає, що у рішенні Оляницької сільської ради відсутній номер будівлі, право власності на яке визнається за ОСОБА_2 ; Акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об?єкта до експлуатації без номера, дати та адреси, за якою розташований індивідуальний житловий будинок, що вводиться в експлуатацію; при прийнятті об?єкта - спірного житлового будинку до експлуатації та оформленні Акта державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об?єкта до експлуатації, порушені вимоги державних будівельних норм, що затверджені Наказом Держкоммістобудування України від 05.10.1994 за N?48, а саме: відсутня дата роботи комісії; відсутня адреса об?єкта, який вводиться в експлуатацію; відсутня інформація про Дозвіл на виконання будівельно-монтажних робіт; відсутня інформація про осіб, членів комісії, які обов?язково мали б входити до даної комісії із органів Державного-архітектурно-будівельного контролю, органів Державної екологічної інспекції;

відсутня дата затвердження даного Акта; відсутні повноваження у Першого заступника голови РДА на затвердження Акта Державної Технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об?єкта до експлуатації; відсутнє рішення комісії про прийняття конкретного об?єкта за певною адресою, до експлуатації.

Таким чином, відсутність в Акті державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об?єкта до експлуатації відповідної інформації вказує на його нікчемність і на підставі такого нікчемного Акту Виконавчий комітет Оляницької сільської ради не мав права приймати рішення про оформлення права власності за ОСОБА_2 на спірну будівлю та про видачу відповідного Свідоцтва та реєстрації права власності.

Окрім того, прийняття в експлуатацію об?єкта нерухомості має здійснюватися за наявності документа, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій розміщений об?єкт та на підставі дозволу на виконання будівельних робіт.

Встановивши відсутність доказів надання земельної ділянки відповідачу ОСОБА_2 для будівництва спірної будівлі, присвоєння їй указаної відповідачем поштової адреси, а також доказів отримання дозволу на виконання будівельних робіт, видачу будівельного паспорта на будівництво житлового будинку, проектної документації на будівництво житлового будинку, вказує на відсутність підстав для прийняття законного рішення виконавчим комітетом Оляницької сільської ради та набуття права власності на нерухоме майно за відповідачем та незаконність здійснення оспорюваної державної реєстрації права власності за відповідачем, що має наслідком скасування рішення виконкому та як похідне - визнання недійсним Свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрації права власності.

Оскільки спірний будинок будувався членами територіальної громади с. Оляниця і використовувався виключно для церковних обрядів та поминальних обідів, а Свято-Троїцька релігійна громада с.Оляниця в особі голови парафіяльної ради Прокопчука М.Д. ( на даний час відповідача в справі) прийняла у власність по Акту приймання передачі комплексу будівель і споруд від 27.03.2015 - комплекс культових будівель і споруд Свято-Троїцького храму УПЦ, що розташований по АДРЕСА_2 , та до комплексу якого, в тому числі належав і будинок загальною площею 175 кв.метрів що використовувався для церковних обрядів, та розташований за адресою АДРЕСА_1 , то з цього слідує, що на даний час спірна будівля передана державою у власність Свято-Троїцького храму УПЦ є власністю правонаступника - позивача Релігійної громади парафії Святої Тройці села Оляниця Вінницько-Тульчинської єпархії УПЦ (ПЦУ) ( ЄДРПОУ 24900990).

Так як відповідач ОСОБА_2 не визнає за позивачем право власності на спірну будівлю та є правовстановлюючі документи, які за переконанням позивача, є недійсними, то Релігійна громада парафії Святої Тройці села Оляниця Вінницько-Тульчинської єпархії УПЦ (ПЦУ) вимушена оспорювати право власності відповідача та ставити питання про визнання права власності на будинок для церковних обрядів, та розташований за адресою АДРЕСА_1 , за позивачем.

На підставі вищевикладеного, просили визнати незаконним та скасувати Рішення виконавчого комітету Оляницької сільської ради за №66 від 26.09.2003; визнати Свідоцтво про право власності на нерухоме майно в АДРЕСА_1 , серія САА №2263471, видане 02.03.2004, на підставі рішення виконавчого комітету Оляницької сільської ради за №66 від 26.09.2023, недійсним та скасувати державну реєстрацію права власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 , за відповідачем ОСОБА_2 ; визнати за Релігійною громадою парафії Святої Тройці села Оляниця Вінницько -Тульчинської єпархії УПЦ (ПЦУ) право власності на будинок, двоповерховий, загальною площею 175 кв.метрів, що використовується для церковних обрядів, та розташований за адресою АДРЕСА_1 (т.1, а.с.87-98).

Ухвалою суду від 03.07.2023 позовну заявуприйнятодо розгляду,відкрито провадженнята призначенопідготовче засідання.

20.07.2023 від представника відповідача, адвоката Примакової В.В., надійшов відзив на позовну заяву (т.1, а.с.149-151). Зазначено, що позовні вимоги викладені у вище зазначеному позові відповідач ОСОБА_2 не визнає в повному обсязі так, як житловий будинок що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , побудований ним, на його власні кошти з використанням праці найманих працівників і жодного відношення Релігійна громада парафії Святої Трійці села Оляниця Вінницько-Тульчинської Єпархії УПЦ (ПЦУ) до належного йому на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА за №263471, не має. Той факт, що він надавав свій приватний житловий будинок для проведення недільних та поминальних обідів жодним чином не дає будь яких підстав позивачеві вважати майно належне ОСОБА_2 своїм та розпоряджатись ним на власний розсуд. Зазначено, що позивачем не надано жодного доказу, документа, який би підтверджував заявлені позовні вимоги, належність житлового будинку власником якого є ОСОБА_2 до культових будівель, відсутні будь- які докази права позивача на майно.

В позовній заяві позивач зазначає, що в2000році членами територіальної громади с. Оляниця, парафіянами місцевої церкви, які є членами Свято-Троїцька релігійна громада, з метою облаштування церковного життя, вирішили побудувати на земельній ділянці відведеній для потреб церкви будинок, в якому будуть проводитись церковні обряди, але на підтвердження своїх слів не надає жодного доказу, рішення членів громади про будівництво, до позовної заяви долучено не було, відсутні будь-які відомості про надходження та цільове використання коштів прихожан та благодійних коштів юридичних осіб які, зі слів позивача, використовувалися для будівництва будинку за адресою АДРЕСА_1 (на даний час ОСОБА_3 ). В якості доказів до суду надано, зокрема : Акт наявності майна «Релігійної громади парафії Святої Тройці с.Оляниця Вінницько-Тульчинської Єпархії УПЦ (ПЦУ) від 15.07.2022; протокол №1 загальних зборів Свято-Троїцької релігійної громади с. Оляниця Тульчинської Єпархії Православної церкви від 29.05.2022; Статут Релігійної громади, затверджений 01.07.2022. Ці документи не можливо взяти до уваги в якості доказів виходячи з того, що в них відсутні будь-які посилання на правовстановлюючі документи на майно, факти виконання робіт по будівництву, документація на виконання будівель робіт та інше. На підставі вищевикладеного, просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі за безпідставністю та недоведеністю.

Ухвалою суду від 16.08.2023 продовжено відповідачеві Тростянецькій селищній раді Гайсинського району Вінницької області, процесуальний строк для надання відзиву на позовну заяву. Зобов`язано Тростянецьку селищну раду Гайсинського району Вінницької області у строк до 31.08.2023 подати відзив на позовну заяву у даній цивільній справі, який за своїм змістом має відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України.

На виконання вимог ухвали суду від 16.08.2023 від селищного голови Тростянецької селищної ради надійшов відзив на позовну заяву (т.1, а.с.175-178). Зазначено, що у якості обґрунтування позовних вимог, позивач зокрема посилається на незаконність правового акту індивідуальної дії, рішення виконавчого комітету Оляницької сільської ради від 26.09.2003 «Про оформлення права приватної власності

ОСОБА_2 на житловий будинок розташований АДРЕСА_1 », яким за ОСОБА_2 оформлено право приватної власності на даний житловий будинок та видано свідоцтво про право приватної власності. З огляду на те, що саме вимоги про визнання незаконним та скасування вищезгаданого рішення стосуються Тростянецької селищної ради, як правонаступника Оляницької сільської ради, повідомляють наступне.

Органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов?язковими до виконання на відповідній території, зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо дій виконавчого комітету Оляницької сільської ради в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України при прийнятті рішення від 26.09.2003 «Про оформлення права приватної власності за ОСОБА_2 на житловий будинок, розташований АДРЕСА_1 », зазначено, що в преамбулі даного рішення, виконавчий комітет Оляницької сільської ради посилається на статтю 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та керується Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002, який зареєстровано тим же міністерством 18 лютого 2002року за №157/6445.

Якщо статтею 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначені повноваженні виконавчого комітету у певній сфері діяльності, то Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, визначає порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні і спрямоване на забезпечення визнання та захисту цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, активізації інвестиційної діяльності (в редакції чинній на день прийняття рішення).

Пунктом 6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно (в редакції станом на 28.01.2003, чинній на день прийняття рішення) встановлені особливості оформлення права власності на об?єкти нерухомого майна. Зокрема згідно підпункту 6.1, оформлення права власності на об?єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності: а) місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування: фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об?єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об?єкта і введення його в експлуатацію. Отже, Тростянецька селищна рада вважає, що виконавчим комітетом Оляницької сільської ради при прийнятті рішення від 26.09.2003 «Про оформлення права приватної власності за ОСОБА_2 на житловий будинок, розташований АДРЕСА_1 », не було дотримано вимоги Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002, у зв?язку з відсутністю акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети виданого ОСОБА_2 .

Щодо звернення позивача до суду з вимогою про визнання незаконним на скасування рішення виконавчого комітету Оляницької сільської ради від 26.09.2003 Тростянецька селищна рада підкреслює. У рішенні №7-рп/2009від 16.04.2009у справі №1-9/2009 Конституційний Суд України зробив висновок про те, що зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, як вважає Конституційний Суд України, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України). Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов?язані з реалізацією певних суб?єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб?єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня1997року №1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Також, 30.06.2023 від адвоката Човганюк А.М. надійшло клопотання про витребування доказів, а саме: просила витребувати від відповідача ОСОБА_2 для огляду в судовому засіданні оригінали правовстановлюючих документів, що стали підставою для реєстрації за відповідачем права власності на спірну будівлю; рішення Оляницької сільської ради за №66 від 26.09.2003, свідоцтво про право власності САА 263471 від 02.03.2004, оригінал технічного паспорта на спірну будову; від архівного відділу Гайсинської районної військової адміністрації оригінал рішення Оляницької сільської ради за №66 від 26.09.2003; від КП «Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» інвентарну справу на будівлі в АДРЕСА_1 ; від СВ ВП №2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області копію рішення №66 виконавчого комітету Оляницької сільської ради Тростянецького району Вінницької області від 26.09.2003, лист відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та земельних ресурсів Тростянецької селищної ради від 12.01.2023 №01-16/4, акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництва об`єкта до експлуатації житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 08.09.2023 задоволено частково клопотання представника позивача про витребування доказів. Витребувано від ОСОБА_2 оригінал рішення виконавчого комітету Оляницької сільської ради за №66 від 26.09.2003, свідоцтво про право власності САА 263471 від 02.03.2004 на житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 , та оригінал технічного паспорта на житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 . Витребувано відКомунального підприємства«Тульчинське міжрайонне бюро технічноїінвентаризації» інвентаризаційну справу на житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 . В задоволенні решти вимог клопотання, відмовлено.

26.09.2023 від представника позивача, адвоката Човганюк А.М., надійшла заява про витребування доказів. Просила витребувати від архівного відділу Гайсинської районної військової адміністрації для огляду в судовому засіданні оригінал рішення Оляницької сільської ради за №66 від 26.09.2023, посилаючись на те, що в рішенні виконавчого комітету Оляницької сільської ради за №66 від 26.09.2003, яке надавалося позивачу у липні 2022 року для огляду ОСОБА_2 та копією, яка була надана архівним відділом Гайсинської районної військової адміністрації є суттєві розбіжності, а саме у примірнику ОСОБА_2 від руки поставлена (дописана після винесення рішення за переконанням позивача) нумерація будівлі 3а, без рішення органу про присвоєння адреси, та підпис особи на даному рішенні інший ніж в копії, що зберігається в архівному відділі. Тому з метою порівняння двох документів та в результаті можливого виклику свідків, витребування додаткових матеріалів, сторона позивача просить витребувати оригінал даного рішення. Також просила витребувати від СВ ВП №2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області за письмовим дозволом слідчого або прокурора акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництва об`єкта до експлуатації житлового будинку по АДРЕСА_1 , який став підставою для видачі відповідачу Свідоцтва про право власності на спірну будівлю. Зазначає, що оригінал даного акту знаходиться в матеріалах кримінального провадження №12021020120000104.

Ухвалою суду від 26.09.2023 витребувано від Архівного відділу Гайсинської районної військової адміністрації оригінал рішення виконавчого комітету Оляницької сільської ради за №66 від 26.09.2003.

09.10.2023 на виконання вимог ухвали суду від 26.09.2023 до суду було подано оригінал рішення виконавчого комітету Оляницької сільської ради від 26.09.2023 за №66.

10.11.2023 відКомунального підприємства«Тульчинське міжрайоннебюро технічноїінвентаризації» на адресу суду надійшла інвентаризаційна справа на житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 .

11.10.2023 від представника відповідача, адвоката Примакової В.В., надійшло клопотання про виклик свідків: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

Ухвалою суду від 28.11.2023 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті. Приєднано до матеріалів справи копію інвентаризаційної справи №423 кн 2 КП "Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" на житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 . Оригінал вирішено зберігати до звершення розгляду справи. Клопотання про виклик свідків задоволено.

У судовому засіданні представник позивача, адвокат Човганюк А.М., позовні вимоги підтримала та просила задовольнити. Додатково зазначила, що 29.05.2022 громада села Оляниця прийняла рішення про перехід до ПЦУ. Здійснився перехід за рішенням зборів та було прийнято рішення про проведення опису майна. Під час складання акту виникло питання про реєстрацію будівлі, так як не було документів. Однак, ОСОБА_2 зазначив, що дана будівля є його власністю. На підтвердження цього, дав технічний паспорт, свідоцтво та рішення. Вважає, що відповідач незаконно отримав дану будівлю, так як питання її будівництва вирішувалося громадою. Це було приміщення для поминальних обідів та святкувань. Будівництво розпочалося у 2000 році і проводилося за кошти прихожан, їх силами. Рішення виконавчого комітету є незаконним, так як у ньому відсутній номер будинку, акт без дати та номеру будинку, який вводиться в експлуатацію. Порушені вимоги будівельних норм України, які діяли на той період. Сільська рада не мала права приймати рішення про видачу свідоцтва про право власності за відповідачем та не було враховано, що останньому не було виділено земельну ділянку, не надані документи на проведення будівельних робіт, проекту. Це є первинні документи для подальшого введення об?єкту в експлуатацію. Окрім того, будівництво спірного будинку здійснювався за рахунок коштів прихожан, а відповідач свої кошти не вкладав. Земельна ділянка, яка знаходиться під будинком належить Тростянецькій селищній раді. ОСОБА_11 в судовому засіданні звернула увагу, що відповідач особисто зазначив, що не надавав правовстановлючі документи на будинок для ознайомлення релігійній громаді.

Представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав. Додатково зазначив, що усі громадяни давали кошти на будівництво будівлі, яка розташована в АДРЕСА_1 . Люди працювали безкоштовно. Тоді ОСОБА_1 проживав у селі і знає, що батюшка просив людей, щоб вони приходили і допомагали. Не може конкретно сказати хто надавав кошти. ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 брали участь у будівництві. Документацію усю вів ОСОБА_2 , тому інформації у них немає. Коли останній приїхав у село у 1995 році, прихожани передали йому у власність житло в с.Оляниця. У спірній будівлі відповідач не проживав жодного дня.

Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, зазначив, що коли в1996роцівін прийшов,то всікошти носилив сільськураду.Кошти булив сейфі.Біля 5років вінкупував матеріали,до нього приїздилиподаткова таміліція,питали заякі кошти таде бралиматеріали.Будинок будувавза своїкошти,так як немав дежити,жив поквартирах.Ніхто нанього недавав грошей.Матушка доглядалабабу тадіда,які проживалиу с.Оляниця,і в2001роцівони почалитам проживатиразом. Спірнийбудинок допомагалибудувати люди,не зс.Оляниці.Спочатку зробилиплан забудови,скільки чогопотрібно длябудівництва розробляв ОСОБА_15 ,але вінпомер. ОСОБА_16 привівсвого родича ОСОБА_17 , ОСОБА_18 прийшов, ОСОБА_19 допомагав.Цих свідків, якіє зісторони позивача,не бачивні вцеркві,ні набудівництві.Цеглу купляву Тульчині, в ОСОБА_20 ,в Тростянчику.Другий поверхбудував ізсамана,так якне булоцегли.Кран самнаймав.Білу цеглутеж купувавза своїкошти. ОСОБА_21 виписувалив ОСОБА_22 .Коли грошейне вистачало,то браву борг,а потімвіддавав.Ніхто недопомагав,бо знали,що піпстроїть собіхату.Кошти також давалибатьки. До сільської ради звертався в усній формі, ніхто не казав писати йому заяву. Казали, коли побудує, тоді оформлять документи. Коли проводили газ, звернувся в сільську раду, щоб написали адресу, так як на церкві адреси не було. Тоді ОСОБА_2 подзвонили і сказали, що адреса 3а. Будинок будувався для проживання. Для проведення обрядів і обідів не використовували. Лише один раз провели обід, коли померла мама ОСОБА_23 .

Представник відповідача в судовому засіданні в задоволенні позову просила відмовити, посилаючись на те, що стороною позивача не долучено жодного допустимого доказу, а саме жодної накладної, що кошти надавали інші особи. У розпорядженні не зазначено житловий будинок, тому яке відношення має до Храму житловий будинок ОСОБА_2 . Тобто, дана обставина не доведена позивачем. Акти не довели, що будівля культова. Спірна будівля була побудована відповідачем. Він приїхав у1996році і проживав на найманих квартирах. Пізніше звернувся до сільської ради щоб виділили землю під будівництво житла. Йому сказали можете будувати, а потім оформиться. Будував за свої кошти і ніяких питань тоді не виникало. Документально не було оформлено рішенням про будівництво культової будівлі. Те, що ОСОБА_2 надавав можливість там проводити обіди, то це була його воля. Будинок був збудований у2000році, був підвал і перший поверх. Під час складання акту були відсутні правовстановлюючі документи на майно. Представник відповідача зазначила, що позивачем не надано докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Вважає, що ця заява є безпідставною та не підлягає до задоволення. Окрім того, ОСОБА_24 подала зяву про застосування строків позовної давності, зазначивши що з моменту оформлення права власності за відповідачем до звернення до суду з даним позовом минуло 20 років. Позивачі, будучи членами релігійної громади та прихожанами церкви, повинні були бути обізнані про наявність чи відсутність права власності на будівлі Храму та сусідніх споруд.

Представник Тростянецької селищної ради подав клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні за клопотанням сторін було допитано свідків.

Так, свідок ОСОБА_25 зазначив, що в період будівництва будинку на території храму працював керівником КСП "Прогрес". Релігійна організація зверталася до нього по допомогу на будівництво та проведення ремонту. Він йшов на зустріч настоятелю храму і надавав благодійну допомогу. Знав, що будівництво для релігійної громади, а не у приватну власність настоятелю. Надавали зерно, транспорт, кошти. Люди були з села. Знали що будується для громади. Пізніше дізналися, що настоятель оформив його у приватну власність. Ніхто раніше про це не знав. Дана будівля не передбачена для проживання. Орієнтовно почалося будівництво з1997по2003рік. Свідку відомо, що будинок будували для того, щоб релігійна організація надавала будівлю для проведення похорону, хрестин, вінчання, обідів. Ніякого рішення про офіційне будівництво не було. Будівництво розпочалося мабуть незаконно, так як сесія не збиралася і рішення не приймалося. Великого значення раніше цьому не придавав, так як це будувалося для села. Окрім того, велику допомогу надавало його господарство, благодійники, громада. ОСОБА_26 привозили із силікатного заводу, він особисто сам звертався до директора. Ніхто грошей за будівельні матеріали не платив, бо це було для села. Безкоштовно давали цемент, дошки, ліс, блоки.

Свідок ОСОБА_27 повідомив суду, що приймав участь у будівництві огорожі, прибудови до церкви та самого будинку. Це мав бути будинок для релігійних обрядів, тому він працював безкоштовно. Зі свідком також працювали хлопці, які померли. Коли почався розподіл церкви, ОСОБА_27 дізнався, що отець ОСОБА_28 приватизував будинок. Безпосередньо йому священник не казав, що це буде будівля для релігійних обрядів, однак ті хто працював разом з ним, про це говорили. У спірному будинку відповідач не проживав, у нього є свій будинок. Також свідку відомо, що жителі села робили внески для будівництва, коштів особисто він не надавав.

Свідок ОСОБА_29 в судовому засіданні повідомив, що у 1996 році батюшку, тобто відповідача, призначили настоятелем. У нього не було де жити і він винаймав квартиру. Потім вирішив побудувати хату. Коли ОСОБА_2 звернувся до нього, знайшов майстра, який керував будівництвом. ОСОБА_29 також приймав участь у будівництві. Батюшка з ними розраховувався, так будинок будувався для його сім`ї. На будівництво будинку кошти громада не збирала.

Свідок ОСОБА_10 зазначила, що у 1996 році прийшов у село батюшка. Він проживав на квартирах, а потім вирішив побудувати будинок. Почали будівництво у 1998 році. Люди допомагали, варили їсти. На хату грошей не збирали, рішення релігійна громада про будівництво не приймала. Відповідач оплачував за будівництво та розраховувався за будівельні матеріали. У 2000 році закінчили перший поверх. Так як вони були прихожанами, то у будинку батюшка ставив столи і після релігійних обрядів люди обідали, однак це не було традицією. Також влаштовував поминальні обіди. Родин та хрестин не проводили.

Свідок ОСОБА_30 суду повідомила, що коли розпочалася війна, люди на зборах вирішити перейти до ПЦУ. На території храму був побудований будинок для церковних потреб. Як говорив особисто священник, там мала бути церковна бібліотека, школа для дітей. Коли почалося будівництво будинку, люди не були проти цього. Сваха ОСОБА_30 була касиром у церкві і ходила по селу щоб збирати кошти на будівництво. Свідок зазначила, що особисто три рази давала кошти для цієї цілі від сім`ї. Просила свого свата, який працював на силікатному заводі, щоб він дав цеглу. Коли священник написав заяву на силікатний завод у м. Ладижин, сват зібрав правління заводу і попросив щоб вони виділили 10 тисяч цегли на будівництво, оскільки це було для громади, тобто цеглу дали безкоштовно. Цемент також надавали ЗБК. Весь матеріал з лісу також давали безкоштовно. ОСОБА_30 готувала для робітників, які працювали на будівництві, обіди. Багато людей, які будували церкву повмирали. Приміщення використовувалося для обрядів. Люди привозили продукти і за оренду приміщення платили по 500 грн. у касу церкви. Недільної школи ні разу не було. Світло в будівлі не використовували, так як обіди робили вдень. Свідку невідомо, яким чином відповідач зробив документи права власності на себе.

Свідок ОСОБА_31 повідомила, що будинок, який будувався, мав бути для церкви. Всі збирали гроші на його будівництво. Її батько колотив цемент, сіяв пісок. Чоловік з хлопцями наймали бригаду і возили пісок. Діти також там працювали, син замінював вікна у церкві та прибудові, ставив плитку, штукатурив. За зроблену роботу, син гроші не брав. В подальшому були збори села і вирішили, що будинок переходить до церкви. Там люди справляли обіди для померлих, оскільки будинок будували для громади.

Свідок ОСОБА_5 знав, що будується хата. Батюшка просив його допомоги у будівництві біля церкви, оскільки у нього свого житла не було. З хлопцями, які будували, відповідач особисто розраховувався, а ОСОБА_5 робив подарунки за допомогу. Обіди робітникам варила староста з церкви. Ні ОСОБА_32 , ні ОСОБА_33 там не бачив. Також свідок не знає хто давав кошти на будівництво. Зазначив, що з ним працювали ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 . Ні батька, ні чоловіка ОСОБА_37 там не бачив, а сина не знає. Приходили зранку і працювали до вечора.

Свідок ОСОБА_7 суду повідомив, що приймав участь у будівництві будинку, який знаходиться на території храму. Був підсобником, коли клали фундамент, цеглу. Батюшка трохи платив грошей. Хто привозив матеріали, не знає. Також не бачив хто розраховувався за них.

Свідок ОСОБА_9 зазначив, що у кінці 90-х і в 2000-х в с.Оляниця біля церкви на прохання батюшки допомагав будувати праву стіну будинку, частину луток на вікна та частину луток на двері, робив двері, будував дах. Грущанський Олег допомагав, ОСОБА_38 . Будинок будували із силікатного блоку. Батюшка оплачував за роботу, оскільки будинок будували для нього. Купував матеріали, але не знає за чиї гроші. Скільки часу будинок будувався, не може сказали, оскільки в загальному свідок там був біля 3 місяців.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вислухавши пояснення учасників справи, свідків, дослідивши матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У ч. 1ст. 5 ЦПК України встановлено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 4 ст. 10 ЦПК України і ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

Згідно з ст. 80 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як вбачаєтьсяз матеріалівсправи, 06.07.2022 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було зареєстровано діяльність релігійної організації Релігійної громади парафії Святої Тройці села Оляниця Вінницько-Тульчинської єпархії УПЦ (ПЦУ), представництво від імені якої здійснює ОСОБА_1 (т.1, а.с.33).

Наказом №1 від 15.07.2022 релігійної організації було створено комісію щодо проведення інвентаризації, наявності майна РО «Релігійної громади парафії Святої Тройці села Оляниця Вінницько-Тульчинської єпархії УПЦ (ПЦУ)» (т.1, а.с.34).

З акту від 15.07.2022, який було складено за участю голови комісії ОСОБА_1 та членів комісії ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 та ОСОБА_43 , вбачається наявність об`єктів майна релігійної громади, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Комісія установила, що до складу наявного цілісного майнового комплексу належить: будівля храму Свято-Троїцької церкви; будівля двоповерхового будинку для обслуговування та проведення церковних обрядів з товарно-матеріальними цінностями; криниця з накриттям; будівля котельні з паливним котлом; будівля для технічного інвентаря; вбиральня дерев`яна; цегляна огорожа; металеві ворота з хвірткою з ковки; металеві ворота з хвірткою з профілю; земельна ділянка площею орієнтовною 0,5 га, тощо (т.1, а.с.35-37).

Як зазначено у позові, під час складання вищезазначеного акту, відповідач ОСОБА_2 повідомив, що будівля двоповерхового будинку для обслуговування та проведення обрядів є його особистою власністю, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 від 02.03.2004.

Представник позивача не погоджується з даною обставино та оспорює її в судовому порядку, оскільки зазначає, що згідно розпорядження голови Вінницької обласної державної адміністрації від 27.03.2015 №192, повернуто у власність Стято-Троїцької релігійної громади с.Оляниця комплекс будівель та споруд Свято-Троїцького храму, що розташований по АДРЕСА_1 (т.1, а.с.38).

Передачу комплексу будівель та споруд підтверджено актом приймання-передачі від 27.03.2015 №1, який підписано представником управління у справах національностей та релігій облдержадміністрації ОСОБА_44 та протоїреєм Михайлом ( ОСОБА_2 ) (т.1, а.с.39)

Представник Релігійної громади парафії Святої Тройці села Оляниця Вінницько-Тульчинської єпархії УПЦ (ПЦУ) стверджує, що відповідач ОСОБА_2 жодного відношення до спірної будівлі не мав та не має, право власності, на яке незаконно оформив.

Відповідач у свою чергу стверджує, що будинок будував за власні кошти і даний будинок немає нічого спільного з культовою будівлею, як це зазначає позивач, тому він може розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Так, судом було витребувано від КП«Тульчинське міжрайонне бюро технічноїінвентаризації» інвентаризаційну справу на житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 ; від Архівного відділу Гайсинської районної військової адміністрації оригінал рішення виконавчого комітету Оляницької сільської ради за №66 від 26.09.2003; у відповідача оригінали правовстановлюючих документів, що стали підставою для реєстрації за відповідачем права власності на спірну будівлю.

Відповідно до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Положеннями пункту 10статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на момент вчинення відповідних правочинів) визначено делеговані повноваження, які віднесено до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку, а саме: облік та реєстрація відповідно до закону об`єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

Відповідно достатті 19 Конституції України органидержавної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією тазаконами України.

Встановлено, що виконавчий комітет Оляницької сільської ради 26.09.2003, розглянувши клопотання ОСОБА_2 , акти державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації, матеріали, представлені Тульчинським МБТІ, згідно ст.30 ЗУ від 21.05.1997 та керуючись тимчасовим положенням про порядок реєстрації права приватної власності на нерухоме майно, ухвалив рішення №66, яким вирішив «1. Оформити право приватної власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 . 2. Видати свідоцтво про право приватної власності згідно п. 1. 3. Тульчинському МБТІ провести державну реєстрацію приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 ». Сільський голова (підпис) ОСОБА_45 .

Даний оригінал рішення було досліджено в судовому засіданні, та його копію долучено до матеріалів справи (т.1, а.с.233).

На підставі вищезазначеного рішення Оляницької сільської ради, ОСОБА_2 виготовив технічний паспорт на житловий будинок індивідуального житлового фонду ( АДРЕСА_3 складено 10.01.2004 Тульчинським МБТІ.

Виконавчий комітет Оляницької сільської ради 02.03.2004 видав ОСОБА_2 Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 , а саме на житловий будинок, загальною площею 177,3 кв.м. Адреса об`єкта: АДРЕСА_1 .

Також, 02.03.2004 КП «Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» було прийнято рішення про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Номер витягу: 2974380.

На момент прийняття оскаржуваного рішення, видачі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно та державної реєстрації права власності на житлового будинку за відповідачем ОСОБА_2 . чинним було Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002, та зареєстровано 18 лютого 2002року за №157/6445.

Вказане Тимчасове положення визначає порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні і спрямоване на забезпечення визнання та захисту цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, активізації інвестиційної діяльності.

Відповідно до пункту 1.2 Тимчасове положення діє на всій території України і є обов`язковим для виконання громадянами, міністерствами, іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади та: органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами й організаціями незалежно від форм власності.

Державна реєстрація прав власності на нерухоме майно (далі - реєстрація прав) - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв`язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об`єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ (п.1.4 Тимчасового положення).

Пунктом 2.1. Тимчасового положення встановлено, що для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом - із заявою про реєстрацію прав власності подаються і правовстановлювальні документи (додаток 1), їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням.

Відповідальність за достовірність та повноту інформації у документах несе власник (власники) нерухомого майна.

Для здійснення реєстрації права власності на нерухоме майно власник (власники) або належним чином уповноважена ним (ними) особа подає заяву встановленої форми (додаток 3) (п.2.3. Тимчасового положення).

Оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності органами місцевого самоврядування відповідно до розділу 6 Тимчасовим положенням, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 07.02.02 р. за №7/5, «Про порядок державної реєстрації прав власності та інших речових прав на нерухоме майно».

Окрім того, п. 6 даного Положення були встановлені особливості оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна.

Зокрема, згідно з п.6.1, оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності:

а) місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого

самоврядування: - фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані,

перебудовані або реконструйовані об`єкти нерухомого майна за

наявності акта про право власності на землю або рішення про

відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта

комісії про прийняття об`єкта і введення його в експлуатації.

Тобто, на момент винесення оскаржуваного рішення, право власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна міг бути оформлений за двох умов: за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності комісії про прийняття об`єкта і введення його в експлуатацію.

При цьому, пунктом 6.2. Тимчасового положення передбачено, що підготовку документів для видачі свідоцтв про право власності можуть за дорученням органів місцевого самоврядування, місцевої державної адміністрації та інших органів відповідно до законодавства проводити БТІ.

Відповідно до п.п. 2.7., 2.8., Тимчасового положення документи, що підтверджують виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно і подаються для реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України.

Тексти документів, що подаються на реєстрацію прав, мають бути написані розбірливо, найменування юридичних осіб - без скорочення та із зазначенням їх місцезнаходження. Прізвище, ім`я, по батькові фізичних осіб та адреси їх місця проживання мають бути написані повністю.

Як встановлено з оглянутої в судовому засіданні інвентаризаційної справи №423 АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_2 , у ній міститься зведений акт вартості будинку в АДРЕСА_4 (3) наявне виправлення; оціночний акт на будинок АДРЕСА_2 ; план створення будинку, журнал зовнішніх обмірів, ескіз, технічний опис; акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництва об`єкта до експлуатації ( АДРЕСА_2 ), який не містить дати його складання та затвердження, а також відсутній номер будинку індивідуального забудовника ОСОБА_2 , який вводиться в експлуатацію; копія паспорта ОСОБА_2 ; 2 аркуші паперу з написом « ОСОБА_2 , АДРЕСА_4 »; оригінал рішення Виконавчого комітету Оляницької сілської ради від 26.09.2003 №66 «Про оформлення права приватної власності за ОСОБА_2 на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_2 »; оригінал Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 від 02.03.2004 та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії СВА №940086 від 02.03.2004.

Таким чином, як вбачається з оглянутого в судовому засіданні спірного оригіналу рішення №66 від 26.09.2003, яке витребовувалося від Архівного відділу Гайсинської районної військової адміністрації, та рішення, яке міститься в інвентаризаційній справі (надане МБТІ ОСОБА_2 ) у них наявні розбіжності, зокрема у конкретизації номеру будинку, право власності на який оформив відповідач. Також, візуально становлено розбіжності у підписі сільського голови на даних рішеннях. Разом з тим, судом критично оцінено посилання представників позивача на підставу для скасування рішення сільської ради розбіжність підписів, оскільки сторони не скористались своїм правом на звернення до суду клопотанням про призначення експертизи з метою ідентифікації підписів. Крім того, суду не надано відомостей про те, які особи Оляницької сільської ради у 2003 році, окрім сільського голови були уповноваженні підписувати рішення та з яких підстав.

Також, в ході розгляду справи відповідачем ОСОБА_2 не доведено наявність у нього права власності на землю,яка розташована підспірним житловимбудинком абонаявність рішенняпро відведення земельної ділянки для будівництва житлового будинку.

Стороною позивача для підтвердження своєї позиції до суду було продано архівну довідку від 27.03.2023 №01-11-49, в якій зазначено, що в протоколах сесії Оляницької сільської ради Тростянецького району Вінницької області за період від 1997 по 2004 роки відсутній запис про надання земельної ділянки ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с.66).

Окрім того, з архівної довідки №01-11-48 від 27.03.20023 встановлено, що за період від 1995 по 2004 роки відсутній запис про присвоєння земельній ділянці адреси АДРЕСА_5 (т.1, а.с.64).

Разом з тим, судом встановлено, що ОСОБА_2 у 2004 році на підставі рішення 9 сесії 4 скликання Оляницької сільської ради передано у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства та обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_6 (т.1, а.с.58).

Також, відділом містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та земельних ресурсів Тростянецької селищної ради повідомлено про те, що на ім`я ОСОБА_2 не розроблялися та не видавалися: будівельний паспорт для будівництва житлового будинку в с. Оляниця, Гайсинського (Тростянецького) району Вінницької області; проектна документація для будівництва житлового будинку в с. Оляниця, Гайсинського (Тростянецького) району Вінницької області; дозвіл на виконання будівельних робіт для будівництва житлового будинку в с. Оляниця, Гайсинського (Тростянецького) району Вінницької області. Також зазначено, що вищезазначена документація не передавалася під час реорганізації від Оляницької сільської ради, яка ввійшла до складу Тростянецької селищної територіальної громади (т.1, а.с.71).

Також, зі змісту Тимчасового положення вбачається, що реєстрації підлягають заявлені права за умови їх відповідності чинному законодавству України і пред`явленим правовстановлювальним документам (ч.1 п.3.5 Тимчасового положення).

Реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об`єкта, права щодо якого підлягають реєстрації (п.3.6 Тимчасового положення).

Внесення запису до Реєстру прав здійснюється після прийняття рішення про реєстрацію прав власності (п. 3.7 Тимчасового положення).

Згідно Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності, визначних додатком №1 до пункту 2.1 Тимчасового положення, одним із правовстановлюючих документів є свідоцтва про право власності на об`єкти нерухомого майна, видані органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями.

Відповідно до ст. 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Стаття 73 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільської селищної, міської, районної у місті ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими, на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Таким чином, саме свідоцтво про право власності на нерухоме від 02.03.2004 (серія НОМЕР_2 ), видане Виконавчим комітетом Оляницької сільської ради, на підставі рішення Виконавчого комітету Оляницької сільської ради №66 від 26.09.2003, було правовстановлюючим документом на підставі якого реєстратором МБТІ була проведена реєстрація прав власності на житловий будинок за ОСОБА_2 , оскільки рішення органу місцевого самоврядування є обов`язковим для виконання.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Під час судового розгляду позивачем доведено, а судом встановлено, що оформлення права власності за ОСОБА_2 на житловий будинок відбулося з грубим порушенням законодавства, чинного на момент ухвалення оскаржуваного рішення Оляницької сільської ради, що підтверджено матеріалами інвентарної справи на це нерухоме майно та дослідженням спірного рішення від 26.09.2003 №66.

Тобто, виконавчим комітетом Оляницької сільської ради при прийнятті рішення від 26.09.2003 не було дотримано вимоги Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002, у зв?язку з відсутністю акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети виданого ОСОБА_2 .

В свою чергу, прийняття виконавчим комітетом незаконного рішення стало підставою для видачі ОСОБА_2 незаконного свідоцтва про право власності на нерухоме майно та незаконній реєстрації за ним права власності на це нерухоме майно.

Окрім того, суд звертає увагу, що правонаступник Оляницької сільської ради Тростянецька селищна рада, яка є відповідачем по справі, у своєму відзиві зазначає про порушення, допущені виконавчим комітетом при винесенні оскаржуваного рішення від 26.09.2003 №66.

До показань свідків, як зі сторони позивача, так і зі сторони відповідача суд ставиться критично, оскільки їх покази не обгрунтовують законність чи незаконність рішення Оляницької сільської ради, а лише свідчать про наявність спору з приводу фінансування будівництва, тому вони не можуть бути покладені судом в основу прийнятого у справі рішення.

Суд критично ставиться до посилання представника відповідача на те, що законність будівництва без попереднього погодження будівельного паспорту випливає із практики фактичної забудови без відповідного документу, яка мала місце у 90-х роках, оскільки таке твердження не випливає із норм чинного на той час законодавства та є лише особистим переконанням сторони.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів місцевого самоврядування.

Відповідно до п.10 ч.2 ст.16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Зважаючи на встановлені обставини, аналіз наведених норм матеріального права, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання незаконним та скасування рішення виконавчого Оляницької сільської ради Тростянецького району Вінницької області №66 від 26.09.2003 про оформлення за ОСОБА_2 права приватної власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 та видачі свідоцтва про право приватної власності, оскільки воно порушує права та інтереси інших осіб.

Відповідно до ч.1, 2, 4 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

За визначенням, наведеним у пп.1 п.1 ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 1 ст.5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 ст.37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 ст.37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми, способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Враховуючи, що суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення виконавчого комітету Оляницької сільської ради №66 від 26.09.2003 є незаконним і підлягає скасуванню, тому підлягає скасуванню Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 і реєстрація права власності житлового будинку АДРЕСА_1 , зареєстрованого за ОСОБА_2 , адже скасування у судовому порядку вищевказаного рішення тягне за собою й відповідні правові наслідки, а також дана вимога є похідною від первісної позовної вимоги.

Щодо позовної вимоги про визнання за Релігійною громадою парафії Святої Тройці села Оляниця Вінницько-Тульчинської єпархії УПЦ (ПЦУ) права власності на спірний будинок, суд зазначає наступне.

Право власності, як і будь-яке інше суб`єктивне право, виникає при наявності певних юридичних фактів, конкретних життєвих обставин, з якими закон пов`язує виникнення права власності на конкретне майно у певних осіб. Ці обставини нерідко іменуються способи набуття права власності.

Питання про набуття права власності регулюється Главою 24 Цивільного кодексу України (далі - ЦК). Визначені в Кодексі способи набуття права власності стосуються всіх форм права власності. Всі підстави набуття права власності мають бути не забороненими законом, тобто правомірними. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч.2 ст.328 ЦК). Щоб можна було встановити право власності на річ, вона повинна існувати. Отже, річ насамперед має бути створена, і створення нової речі є підставою для виникнення права власності на цю річ.

Велике значення має правильне встановлення особи власника конкретного майна. В ст. 330 ЦК закріплюється презумпція правомірності набуття права власності на певне майно. Право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не буде встановлено в судовому порядку, або незаконність права власності не випливатиме із закону. Таким чином, власник не зобов`язаний у кожному випадку доводити іншим особам правомірність набуття права власності на належне йому майно. Водночас окремими нормативно-правовими актами передбачаються різноманітні правовстановлюючі чи інші документи, якими має підтверджуватися право власності. Перелік правовстановлювальних документів на об`єкти нерухомого майна наведено у Законі України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Як встановлено в судовому засідання починаючи приблизно з 1996 року в с.Оляниця Тростянецького району на території храму було розпочато будівництво нерухомого майна, як стверджує позивач культової будівлі, за кошти громади та силами останніх. Відповідач заперечує проти цього і зазначає, що він будував будинок для власного проживання та за особисті кошти.

Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні, земельна ділянка для вищезазначених цілей, Оляницькою сільською радою не виділялася.

Вказане питання врегульовано положеннями статті 376 Цивільного кодексу України. Ця стаття поширюється на випадки самочинного будівництва житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна як фізичними, так і юридичними особами.

Право власності у порядку, передбаченому частиною третьою статті 376 ЦК, може бути визнано лише на новозбудоване нерухоме майно або нерухоме майно, яке створено у зв`язку зі знесенням попередньої будівлі та відповідно до будівельних норм і правил є завершеним будівництвом.

Так, самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Також, ч.2, 3 ст.376 ЦК України визначено, що особа,яка здійснилаабо здійснюєсамочинне будівництвонерухомого майна,не набуваєправа власностіна нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Варто зазначити, що реєстрація права власності на самочинне будівництво здійснюється державними реєстраторами виконавчих органів сільських, селищних, міських рад та нотаріусами.

Відповідно до пп. 41, 67Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяженьдля здійснення реєстрації самочинного будівництва необхідно подати заяву та наступні документи: документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси (Даний документ не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки); письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність); договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

Таким чином, суд вважає, що позивач передчасно звернувся до суду з позовною вимогою про визнання права власності, оскільки позасудовий порядок легалізації самочинного будівництва можливий щодо об`єктів загальною площею до 300 квадратних метрів, збудовані у період з 05 серпня 1992 року по 09 квітня 2015 року.

Суд не у праві переймати на себе повноваження установ, органів державної влади та місцевого самоврядування, які наділені повноваженнями на реєстрацію права власності на нерухоме майно за наявності особи на це законних підстав, у зв`язку з чим дійшов висновку, що у задоволенні даної позовної вимоги слід відмовити.

Щодо посилання представника відповідача на застосування строку позовної давності, варто зазначити наступне.

Згідно з положеннямистатті 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно дост. 257 ЦК Українизагальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може бути пов`язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Суд вважає, що доводи викладені у заяві про нібито пропущення строку на звернення до суду є хибними, оскільки перебіг позовної давності в даному випадку повинен рахуватись від дня, коли позивач фактично довідався про порушення свого права.

Відтак, як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, у травні 2022 року Свято-Троїцька релігійна громада с.Оляниця Тульчинської Єпархії Української православної церкви прийняла рішення про перехід під канонічне підпорядкування Православної церкви України, прийняла Статут та прийняла рішення про внесення змін до відомостей про релігійну громаду. Також, в липні 2022 року було проведено опис майна релігійної громади. Як зазначено у позові та не спростовано учасниками справи, саме під час складання акту наявності майна, відповідач ОСОБА_2 повідомив, що будівля двоповерхового будинку є його особистою власністю, згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Окрім того, в судовому засіданні представник позивача, адвокат Човганюк А.М. звертала увагу суду на те, що відповідач особисто зазначив, що не надавав правовстановлюючі документи на будинок для ознайомлення релігійній громаді після їх оформлення.

Враховуючи те, що про порушення свого права Релігійна громада парафії Святої Тройці села Оляниця Вінницько-Тульчинської єпархії УПЦ (ПЦУ) дізналася лише 2022 році, з позовом адвокат звернулася 15.06.2023, тобто в межах трирічного строку позовної давності, а тому суд вважає, що позивач не пропустив строку позовної давності.

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір в розмірі 9096,00 грн за вимогу про визнання права власності та 2684 грн за вимогу про визнання протиправним та скасування рішення.

Враховуючи, що у задоволенні позовної вимоги про визнання права власності на нерухоме майно позивачу відмовлено, то судовий збір у розмірі 9096,00 грн слід залишити за позивачем. Іншу суму судового збору (2684 грн) слід стягнути з відповідачів у рівних частинах, тобто по 1342 грн. з кожного.

Керуючись статтями 4, 13, 81, 89, 141, 259,263-265,268,272 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Релігійної громади парафії Святої Тройці села Оляниця Вінницько-Тульчинської єпархії УПЦ (ПЦУ) до ОСОБА_2 , Тростянецької селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, визнання свідоцтва про право власності недійсним та скасування державної реєстрації, визнання права власності на майно,- задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати Рішення виконавчого комітету Оляницької сільської ради Тростянецького району Вінницької області №66 від 26.09.2003 про оформлення права приватної власності за ОСОБА_2 на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 .

Визнати недійсним Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , видане Виконавчим комітетом Оляницької сільської ради 02.03.2004 серії САА №263471.

Скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 4943015 від 02.03.2004.

В задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Релігійної громади парафії Святої Тройці села Оляниця Вінницько-Тульчинської єпархії УПЦ (ПЦУ) 1342 грн. (одна тисяча триста сорок дві грн. 00 коп.) судового збору.

Стягнути з Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області на користь Релігійної громади парафії Святої Тройці села Оляниця Вінницько-Тульчинської єпархії УПЦ (ПЦУ) 1342 грн. (одна тисяча триста сорок дві грн. 00 коп.) судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарженняякщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач Релігійної громади парафії Святої Тройці села Оляниця Вінницько-Тульчинської єпархії УПЦ (ПЦУ), адреса місця знаходження: с.Оляниця, вул.Вишнева, 25, Гайсинського району Вінницької області; ідентифікаційний код юридичної особи: 24900990.

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7 .

Відповідач - Тростянецька селищна рада Гайсинського району Вінницької області, місцезнаходження якої за адресою: смт Тростянець, вул.Соборна, 77, Гайсинський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ:04326224.

Повний текст рішення виготовлено 05.04.2024.

Суддя О.А. Натальчук