Ухвала

від 01.04.2024 по справі 450/1252/24

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/1252/24 Провадження № 2/450/1087/24

УХВАЛА

01 квітня 2024 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Мельничук І. І.

при секретарі Дикій О. Ю.

розглянувши заявупозивача ОСОБА_1 про забезпеченняпозову уцивільній справіза позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВНАМБУД» про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В :

в провадженніПустомитівського районногосуду Львівськоїобласті знаходитьсяцивільна справаза позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВНАМБУД» про визнання права власності, в якій позивачка просить суд визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на нерухоме майно: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2079139846236, загальною площею 34, 0 кв.м., адреса АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2079207446236, загальною площею 30, 6 кв.м., адреса АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2079319446236, загальною площею 95, 8 кв.м., адреса АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2079179346236, загальною площею 15, 2 кв.м., адреса АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідача судові витрати у справі.

29.03.2024 року на адресу суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивачка просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту (із забороною відчуження) на нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВНАМБУД» (79019, м. Львів, вул. Липинського, буд. 36; ідентифікаційний номер 43525401): реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2079139846236, загальною площею 34, 0 кв.м., адреса АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2079207446236, загальною площею 30, 6 кв.м., адреса АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2079319446236, загальною площею 95, 8 кв.м., адреса АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2079179346236, загальною площею 15, 2 кв.м., адреса АДРЕСА_1 .

В обґрунтуваннязазначає,що упозові буловказано,що майнобуло перереєстрованона ТзОВ«ЛЬВІВНАМБУД» ітаку двоетапнусхему булозадіяно рейдерамиз метоюускладнення законномувласнику оскарженняреєстраційних дійта зметою штучногостворення нібито«добросовісного» кінцевогонабувача.Зважаючи наце,позивачка можеобґрунтовано стверджувати,що протягомрозгляду справив судівідповідач відчужитьмайно іце істотноускладнить абой унеможливитьвиконання рішеннясуду тапоновлення порушенихправ.Вказує,що відповідачмає намірвідчужити майно,на підтвердженнячого надановідомості звебсайту «ОЛХ»,на якомуопубліковано оголошенняпро продажспірного майна.В контекстінаведеного слідзазначити,що наданий часміж сторонамидійсно існуєспір,ціна позовує значною(аджейдеться пронерухоме майно),а метоюзабезпечення позовує вжиттясудом заходіввід можливихнедобросовісних дійз бокувідповідача зтим,щоб забезпечитипозивачу реальнета ефективневиконання судовогорішення,якщо вонобуде прийнятона йогокористь.Крім тогозазначає,що заборонавідчуження нерухомогомайна незаподіє шкодивідповідачу,оскільки неперешкоджатиме реалізаціїправа користуванняним.При цьомутакож наголошуєна тому,що заходизабезпечення позову носять тимчасовий характер.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд приходить до висновку, що така не підлягає до задоволення з таких підстав.

Виходячи з засад диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до частини 1 статті 13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Окрім того, згідно положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, що слід застосовувати і при розгляді заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.149ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Ч. 1 ст.150ЦПК України визначає види заходів забезпечення позову.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Разом з тим, позивачкою не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду по справі, предметом якої є визнання за позивачем права власності на нерухоме майно, що є безпосередньою метою забезпечення позову як інституту цивільного процесуального законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник вправі вільно розпоряджатись своєю власністю.

Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Пленум ВСУ України у п. 4 Постанови «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22 грудня 2006 року з метою правильного застосування норм закону роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно доусталеної практикиЄвропейського судуз правлюдини володіннямайном повиннобути законним(див.рішення усправі «Іатрідіспроти Греції»).Поняття «законність»у розумінніКонвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод1950року передбачаєдотримання відповіднихположень національногозаконодавства тапринципу верховенстваправа,що включаєсвободу відсвавілля (див.рішення усправах «Антрішпроти Франції»та «Кушоглупроти Болгарії»).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.

Отже, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

У кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Водночас, під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

З доданої до матеріалів заяви роздруківки з інтернет-ресурса https://www.olx.ua судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на сайтіhttps:// www. olx.ua розміщено оголошення про продаж нежитлових приміщень в с. Муроване. Вказане оголошення розміщено користувачем - ОСОБА_2 .

Згідно з оголошенням продаж нерухомості здійснюється за наступними критеріями: бізнес; тип об`єкта інше; ремонт ні; рік побудови 1990-2000; загальна площа 175, 60 кв. м.; розташування окрема будівля. Зазначено про продаж нежитлових приміщень в АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 : навіс площею 95, 8 кв. м.; нежитлове приміщення площею 30, 6 кв.м.; нежитлове приміщення площею 15, 2 кв.м.; нежитлове приміщенні площею 34, 0 кв. м.

З вказаної роздруківки з сайту www.olx.ua не вбачається, що вказане оголошення розміщене 27.03.2024 р. саме власником об`єкта, оскільки не містить примітки «продаж від власника», а відтак підстави вважати, що особа, яка розмістила це оголошення на інтернет-ресурсіwww.olx.ua діяла саме від імені власника відсутні.

Разом з тим, твердження позивача, що саме власником майнового комплексу розміщено оголошення про продаж об`єкта нерухомості, є лише припущенням позивача, оскільки як вказане оголошення, так і інформація в ньому, в тому чисті і номер телефону автора оголошення, можуть бути внесені до інтернет-ресурсу www.olx.ua будь-якими недобросовісними особами, з огляду на вільний доступ до вказаного інтернет-ресурсу.

Отже, з доданої до заяви роздруківки інтернет-оголошення, не вбачається, що саме ТОВ «ЛЬВІВНАМБУД» розміщено відповідне оголошення. Крім того, з розміщення вказаного оголошення неможливо встановити реальність намірів продавця.

Враховуючи викладене, роздруківка інтернет-оголошення не містить достатніх даних для з`ясування та встановлення всіх фактичних обставин, тому не є належним, достовірним та достатнім доказом в розумінні ЦПК України для вжиття заходів забезпечення позову у даній справі шляхом накладення арешту з забороною його відчуження на цілісний майновий комплекс, належний ТОВ «ЛЬВІВНАМБУД».

При цьому, суд зазначає, що ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 22.03.2024 року було відмовлено у задоволенні заявипозивача ОСОБА_1 про забезпеченняпозову уцивільній справіза позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВНАМБУД» про визнання права власності. Зазначена ухвала була отримана позивачем ОСОБА_1 27.03.2024 року під розписку, тобто, у день публікації вказаного оголошення на інтернет-ресурсіwww.olx.ua, у зв`язку з чим у суду виникають обгрунтовані припущення про те, що таке може бути опубліковане від імені невстановленого кола осіб з метою вжиття судом заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно.

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акту.

Однак, заявником не обґрунтовано та не доведено вчинення відповідачем дій щодо умисного ухилення від виконання зобов`язання та вчинення дій, які містять ознаки наміру ухилення від виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Матеріали справи не містять доказів щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту (із забороною відчуження) на нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВНАМБУД» (79019, м. Львів, вул. Липинського, буд. 36; ідентифікаційний номер 43525401), а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість відчуження відповідачем майна, визнання права власності на яке є предметом позову у справі, що може унеможливити виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Суд, відмовляючи в задоволенні заяви, звертає увагу на те, що позивачкою не доведено, що спосіб забезпечення позову є співрозмірним із предметом спору.

З огляду на недоведеність належними та допустимими доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту з забороною його відчуження на об`єкти нерухомого майна, належні ТОВ «ЛЬВІВМНАМБУД».

Проаналізувавши матеріали справи, дослідивши докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що оскільки наявні спірні правовідносини щодо визнання права власності на нерухоме майно, позивачкою обґрунтовано не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення у справі та, як вбачається з матеріалів справи, призвести до порушення її прав та законних інтересів, враховуючи те, що вид забезпечення позову запропонований позивачем у заяві про забезпечення позову суд вважає таким, що не співвідноситься із заявленими позивачем позовними вимогами, правову природу інституту забезпечення позову, що полягає у передбаченому законом механізмі забезпечення виконання рішення суду з метою захисту прав сторони позивача, позовні вимоги заявлені у справі, що розглядається, а також те, що право власності особи є непорушним, суд прийшов до висновку, що в задоволенні вказаної заяви слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 151, 152, 153, 259, 260 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

в задоволеннізаяви позивача ОСОБА_1 прозабезпечення позовуу цивільнійсправі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВНАМБУД» про визнання права власності відмовити.

Ухвала може бути оскарженою в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Повний текст складено 01.04.2024 року.

СуддяІ. І. Мельничук