Постанова

від 04.04.2024 по справі 683/207/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 683/207/24

Провадження № 33/4820/244/24

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Хмельницького апеляційного суду Преснякова А.А.

за участю секретаря судового засідання Жураківського В.А.

захисника Коломійчука В.О.

особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Коломійчука В.О. на постанову судді Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 29 лютого 2023 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та,

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини

Відповідно до постанови судді, 10 червня 2023 року о 15 год. 35 хв. ОСОБА_1 в м. Старокостянтинові по вул. Попова (Авіаторів), 9/60 Хмельницької області, керуючи транспортним засобом марки «Toyota Aygo», номерний знак НОМЕР_1 на перехресті, виконуючи поворот ліворуч не надала переваги в русі транспортному засобу, який рухався у зустрічному напрямку прямо, в результаті чого здійснила зіткнення з транспортним засобом «Skoda Octavia», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , яка здійснила зіткнення з транспортним засобом марки «Volkswagen Passat», номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 , який надавав перевагу в русі. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Такими діями ОСОБА_1 порушила п.16.13 Правил дорожнього руху України (далі ПДР), за що передбачена адміністративна відповідальність за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постановою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 29 лютого 2024 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП закрито на підставі п.7 ст.247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ч.2 ст.38 КУпАП.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погоджуючись з постановою суду захисник ОСОБА_1 адвокат Коломійчук В.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 29 лютого 2024 року, а справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю в її діях події таскладу адміністративного правопорушення.

На обґрунтування апеляційний вимог зазначає, що при винесенні оскаржуваної постанови, обставини, які мають значення з`ясовано неповно, а висновки суду ухвалено з порушенням норм процесуального права.

Вказує, що між діями ОСОБА_1 та пошкодженням транспортних засобів відсутній причинно-наслідковий зв`язок, що серед іншого доводиться висновком експерта №2023-1407 та її письмовими поясненнями, які судею першої інстанції неправомірно були визнанні такими, що не грунтуються на матеріалах справи та є недостовірними, оскільки крім пояснень ОСОБА_4 , зазначений висновок також грунтується на схемі ДТП, поясненнях водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відібраних працівниками поліції та фото з місця події.

Зазначає, що сам по собі відеозапис, долучений до матеріалів справи та схема ДТП не підтверджують винуватість ОСОБА_1 .. Письмові показання ОСОБА_2 є недостовірними, оскільки в ході судового розгляду її версія подій декілька разів змінювалась. Письмові показання ОСОБА_3 суперечать показанням ОСОБА_1 та викликають сумніви. На думку апелянта, судею першої інстанції необґрунтовано надано перевагу показанням потерпілого ОСОБА_3 .

Крім того, в оскаржуваній постанові не надано оцінку тим фактам, що автомобіль ОСОБА_2 , з наданих нею пояснень у суді першої інстанції, керувався з непрацюючою системою ABS, а також ОСОБА_2 , під час керування була у взутті на високих підборах, що могло вплинути на швидкість гальмування.

Протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 є недопустимим доказом, оскільки в порушення ст.254 КУпАП, складений повторно та не вручений останній належним чином та в належному порядку.

Також судом першої інстанції використано як доказ схему ДТП, яка вже була оцінена судом апеляційної інстанції як така, що містить «неповноту та однобічність».

Звертає увагу, що згідно висновоку Науково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді України від 07.11.2017, встановлення вини особи у разі закриття провадження у справі у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення є недопустимим. Таким чином поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні ОСОБА_1 та її захисник адвокат Коломійчук В.О. підтримали доводи поданої апеляційної скарги, просили скасувати постанову Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 29 лютого 2024 року, закрити провадження у справі стосовно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, з наведених в апеляційній скарзі підстав.

ОСОБА_1 показала, що суд не врахував її показів, що вона під`їхавши до перехрестя по вул. Авіаторів (Попова) та вул. Красовського в м. Старокостянтинові, увімкнула лівий покажчик повороту та переконавшись у відсутності зустрічного транспортного засобу і пішоходів, розпочала повертати ліворуч, виїзжала на смугу руху ОСОБА_2 , як раптом побачила автомобіль марки «Skoda Octavia», який рухався на великій швидкості по вул. Авіаторів. Вона натиснула на гальма і зупинилась, щоб пропустити зустрічний автомобіль. Однак автомобіль марки «Skoda Octavia» в`їхав в її автомобіль та від удару автомобіль «Skoda Octavia», відкинуло на автомобіль «Volkswagen Passat», який стояв на перехресті. Зіткнення сталося на смузі руху ОСОБА_2 . Вважає, що саме дії водія ОСОБА_2 , які полягали у перевищенні допустимої у місті швидкості на нерегульованому перехресті та невжиття заходів до зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, призвели до ДТП. Зазначала, що на початку маневру вона бачила зустрічного автомобіля, який був дуже далеко.

Також звернула увагу, що водій ОСОБА_2 була на підборах, що заважало загальмувати, крім того, ОСОБА_2 була неадекватною, шумно поводилась. Луценко стояв на зебрі, якщо стояв би далі, то зіткнення не сталося б з його автомобілем.

Підтвердила, що з усіма матеріалами справи знайома, схему ДТП підписала без зауважень.

Захисник адвокат Коломійчук О.В. наполягав, що згідно висновку експертизи, яка знаходиться в матеріалах справи, дорожньо-транспортна пригода сталась у зв`язку з порушенням ПДР водія автомобіля «Skoda Octavia», номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_2 , тобто експертом встановлено, що саме порушення останньою п.12.4 та 12.3 ПДР стали причиною ДТП. Крім того, ОСОБА_2 , у своїх показаннях визнавала, що в її автомобілі «Skoda Octavia», не працювала система ABS, а її взуття (туфлі на високих підборах), не відповідало допустимим нормам, що на думку адвоката, також могло сприяти ДТП.

Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні 26.03.2024 заперечував проти доводів апеляційної скарги, постанову Старокостянтинівського районного суду від 29.02.2024 року просив залишити без змін, підтвердив свої показання в суді першої інстанції та показав, що на його думку автомобіль «Skoda Octavia» рухався з дозволеною швидкістю.

Потерпіла ОСОБА_2 ,яка належнимчином повідомленапро день,час тамісце апеляційногорозгляду досуду нез`явилась,клопотань провідкладення розглядусправи неподавала,поважних причиннеявки неповідомляла,що не перешкоджає апеляційному розгляду відповідно до вимог частини 6 статті 294 КУпАП.

Заслухавши особу, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисника адвоката Коломійчука В.О., які просили задовольнити апеляційні вимоги у повному обсязі, потерпілого ОСОБА_3 , який заперечував проти доводів поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали адміністративної справи, доводи апеляційної скарги, повторно дослідивши висновок експерта №2023-1407 від 17.07.2023 та відеозапис ДТП, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви суду

Відповідно до вимог статті 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

В апеляційній скарзі адвокат Коломійчук В.О. зазначає, що ОСОБА_1 не визнає своєї вини у ДТП, між діями ОСОБА_1 та пошкодженням транспортних засобів відсутній причинно-наслідковий зв`язок, вважає протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 недопустимим доказом.

Відповідно до вимог діючого законодавства про адміністративні правопорушення, а саме статей 9 та 245 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх належних доказів по справі.

Згідност.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями283і284 КУпАП. В ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до вимог ст.245,280 КУпАПзавданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а органчи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вказані вимогиКУпАПпри розглядісправи про адміністративне правопорушення суддею дотримані.

Адміністративна відповідальність заст. 124 КУпАПнастає за порушення водіями транспортних засобівправил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових та інших споруд чи іншого майна.

Зі змісту сформульованої уст.124 КУпАПдиспозиції слідує, що вона є бланкетною, а тому при кваліфікації слід керуватися законодавчими чи іншими нормативними актами щодо безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, у зв`язку з цимпід час розгляду справи вказаної категорії потрібно ретельно з`ясовувати: 1) у чому саме полягали названі у цій статті порушення; 2) які норми правил безпеки дорожнього руху не додержано; 3) чи є причинний зв`язок між цими порушеннями та передбаченими законом наслідками, що настали.

Об`єктивна сторона цього правопорушення виражається у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (матеріальний склад). Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності. Тобто, об`єктивна сторона даного правопорушення передбачає обов`язкове спричинення пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, то додатковим обов`язковим об`єктом даного виду правопорушення є також суспільні відносини у сфері власності. Умовами настання адміністративної відповідальності є наявний причинний зв`язок між порушенням правил дорожнього руху та настанням наслідків у вигляді майнової шкоди.

Відповідно до вимог статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За приписами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

З оскаржуваноїпостанови вбачається,що суддясуду першоїінстанції,дослідивши протоколпро адміністративнеправопорушення серіїААД №254646від 22грудня 2023року (т.2а/с62),схему місцяДТП заучастю ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (т.1а/с5),письмові пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (т.1а/с7-9),оглянувши відеозаписподії ДТП(т.2а/с161),фототаблицю (т.1а/с10-13), вислухавшив судовомузасіданні поясненняОСОБА_1 та ОСОБА_3 щодо обставин та механізму ДТП (т.2 а/с 176-177), встановила, що дорожньо-транспортнаподія сталасявнаслідок дій ОСОБА_1 ,яка 10червня 2023року о15год.35хв.в м.Старокостянтинові повул.Попова (Авіторів),9/60Хмельницької області,керуючи транспортнимзасобом марки«ToyotaAygo»,номерний знак НОМЕР_1 ,порушила п.16.13Правил дорожньогоруху Українина перехресті,виконуючи поворотліворуч ненадала перевагив русітранспортному засобу,який рухавсяу зустрічномунапрямку прямо,в результатічого здійснилазіткнення зтранспортним засобом«SkodaOctavia»,номерний знак НОМЕР_2 ,під керуванням ОСОБА_2 ,яка здійснилазіткнення зтранспортним засобоммарки «VolkswagenPassat»,номерний знак НОМЕР_3 ,під керуванням ОСОБА_3 ,який надававперевагу врусі,транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню дорожньо-транспортної пригоди складено відповідно до вимог ст.256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції.

При цьому протокол про адміністративне правопорушення має доказову силу лише у сукупності з іншими доказами, які дозволяють дійти беззаперечного висновку про винуватість особи, стосовно якої складено протокол.

Наведені судом доказиє належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою, а їх сукупність є достатньою для прийняття рішення по справі.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 05.04.2018 у справі № 585/8/16-к, провадження № 51-2167км18, у випадку дорожньо-транспортної події за участю декількох водіїв для вирішення питання про наявність чи відсутність в їхніх діях складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідними частинами статті 286 КК України, необхідно встановити причинний зв`язок між діяннями (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, дослідити характер та черговість порушень, які вчинив кожен із водіїв, хто з них створив небезпечну дорожню обстановку (аварійну ситуацію), тобто з`ясувати ступінь участі кожного у спричиненні злочинного наслідку.

Вказана правова позиція Верховного Суду може бути застосована при розгляді справ про адміністративні правопорушення за ст. 124 КУпАП.

Таким чином, апеляційні доводи про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП є безпідставними та спростовуються матеріалами справи та дослідженими в ході судового розгляду доказами, згідно яких дії водія ОСОБА_1 , яка порушила п.16.13 ПДР, знаходилися у причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Вважаю неспроможними доводи ОСОБА_1 , що вона не порушила вимоги п.16.13 ПДР, що саме дії водія ОСОБА_2 , які полягали у перевищенні допустимої у місті швидкості на нерегульованому перехресті та невжиття заходів до зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, призвели до ДТП, тому в ДТП винна саме водій ОСОБА_2 , а в її діях відсутній склад правопорушення, передбачений ст.124 КУпАП, оскільки її доводи спростовуються наявними та дослідженими судом доказами, в тому числі і відеозаписом.

Як в суді першої інстанції, так і ході апеляційного розгляду встановлено, що ОСОБА_1 перед поворотом ліворуч і розворотом нерейкового транспортного засобу зобов`язана була надати дорогу транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо чи праворуч, тобто діяти відповідно до вимог п.16.3.ПДР. Невиконання вказаних вимог Правил дорожньогоруху водієм ОСОБА_1 призвело до зіткнення з транспортним засобом «Skoda Octavia», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , яка здійснила зіткнення з транспортним засобом марки «Volkswagen Passat», номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 , який надавав перевагу в русі.

Отже, посилання апелянта на те, що між діями ОСОБА_1 та пошкодженням транспортних засобів відсутній причинно-наслідковий зв`язок, спростовуються зібраними та досліджені доказами у їх сукупності, як в суді першої так і апеляційної інстанції, оскільки ОСОБА_1 порушила п.16.13 Правил дорожнього руху, і саме це порушення перебуває у причинному зв`язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, вважаю, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку щодо наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Так, суд першої інстанції обґрунтував свої висновки показами потерпілого ОСОБА_5 , який пояснив, що 10 червня 2023 року близько 15 год. 40 хв. рухаючись транспортним засобом «Volkswagen Passat», номерний знак НОМЕР_3 , по вул. Красовського в напрямку вул. Авіаторів м. Старокостянтинів Хмельницької області, зупинився на нерегульованому перехресті та увімкнув лівий покажчик повороту. По головній дорозі по вул. Авіаторів рухався авомобіль «Toyota Aygo», номерний знак НОМЕР_1 , який почав переїзд перехрестя, не надав перевагу в русі зустрічному автомобілю «Skoda Octavia», номерний знак НОМЕР_2 , який також рухався по головні дорозі. Зазначав, що перед автомобілем «Toyota Aygo» рухався джип, який повернув ліворуч на вул. Красовського, а за ним, не зупиняючись, розпочала маневр повороту ліворуч «Toyota Aygo» та за кілька секунд відбулось зіткнення, внаслідок якого авомобіль «Skoda Octavia», вдарив його автомобіль, від удару його розвернуло перпендикулярно до смуги руху. Стверджував, що автомобіль «Skoda Octavia» рухався без перевищення швидкості та з моменту, коли ОСОБА_1 виїхала на перехрестя та до моменту зіткнення з автомобілем «Skoda Octavia» минуло менше 5 секунд.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що надані пояснення потерпілого ОСОБА_3 об`єктивно підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, які визнані судом належними, допустимими та достовірними, а саме:

- відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 254646 від 22 грудня 2023 року, який складено стосовно ОСОБА_1 за правопорушення п.16.13 Правил дорожнього руху, та фототаблицею до нього, на яких зафіксовано розташування транспортних засобів після ДТП.

- схемою місця дорожньо-транспортної пригоди, в якій зафіксована дорожня обстановка, місце розташування транспортних засобів, характер їх пошкодження та місце їх зіткнення, яке відбулось на смузі руху автомобіля «Skoda Octavia», номерний знак НОМЕР_2 , та вказана схема погоджена підписами учасників дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Так, пунктомп.16.13ПДР Українипередбачено, що перед поворотом ліворуч і розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо чи праворуч.

Враховуючи наведену норму ПДР, водій ОСОБА_1 на рівнозначній дорозі, виконуючи маневр повороту зобов`язана була дати дорогу транспортному засобу під керуванням ОСОБА_2 , що рухалася прямо по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку. Якщо би ОСОБА_1 дотрималась цих вимог та надала дорогу транспортному засобу під керуванням ОСОБА_2 , то зіткнення не відбулося би та не мало б значення з якою швидкістю рухався автомобіль під керуванням ОСОБА_2 .

Більш того, відповідно до пункту 1.4 ПДР України, кожен з учасників дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Суд апеляційноїінстанції вважаєнеспроможними доводизахисту проте,що висновкомсудового експерта ОСОБА_6 №2023-1407від 17.07.20доводиться відсутністьпричинно-наслідковийзв`язкуміж діями ОСОБА_1 та пошкодженнямтранспортних засобів,оскільки заяващодо проведенняавтотехнічного дослідженняобставин справита механізмудорожньо-транспортноїпригоди заучасті автомобілів«SkodaOctavia»,номерний знак НОМЕР_2 ,«ToyotaAygo»,номерний знак НОМЕР_1 та«VolkswagenPassat»,номерний знак НОМЕР_3 ,стосувалась дорожньо-транспортнаподії,яка сталасявнаслідок дій ОСОБА_1 ,яка порушилап.16.11Правил дорожньогоруху України. Крім того, указаний висновок ґрунтується на поясненнях ОСОБА_1 про те, що з моменту виїзду її автомобіля на смугу руху автомобіля «Skoda Octavia» і до моменту зіткнення минуло близько 5 секунд, що будь-якими об`єктивними доказами не підтверджується та спростовується показаннями потерпілого ОСОБА_3 , поясненнями ОСОБА_2 та відеозаписом події (а/с 161).

Окрім того, твердження адвоката про те, що в оскаржуваній постанові не надано оцінку тим фактам, що автомобіль ОСОБА_2 , з наданих нею пояснень у суді першої інстанції, керувався з непрацюючою системою ABS, до уваги апеляційним судом не беруться, оскільки з постанови Старокостянтинівського районного суду від 29 лютого 2024 року вбачається, що потерпіла ОСОБА_2 , яка належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду до суду не з`явилась, клопотань про відкладення розгляду справи не подавала, а також в зазначеній постанові відсутні будь-які показання потерпілої ОСОБА_2 .

Доводи про те, що судом першої інстанції використано як доказ схему ДТП, яка вже була оцінена судом апеляційної інстанції як така, що містить «неповноту та однобічність», не заслуговують на увагу, оскільки схему складено після ДТП, на ній зафіксовано розташування транспортних засобів після ДТП, схему пісписали без зауважень всі учасники ДТП, тому вона є належним та допустимим доказом, тоді як апеляційний суд висловився з приводу механізму та обставин ДТП, зазначених саме у протоколі.

Стосовно доводів захисника про те, що протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 є недопустимим доказом, оскільки в порушення ст.254 КУпАП, складений повторно та не вручений останній належним чином та в належному порядку, апеляційний суд зазначає наступне.

У цій справі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 визнано винноюу вчиненніадміністративного правопорушення,передбаченого ст.124Кодексу Українипро адміністративніправопорушення постановою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 28 серпня 2023 року та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Не погоджуючись з постановою суду захисник ОСОБА_1 адвокат Носова М.Ю. подала апеляційну скаргу, в якій просила її скасувати, провадження за фактом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, закрити з підстав п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях складу зазначеного адміністративного правопорушення (а/с 144).

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 24 листопада 2023 року було скасованопостанову Старокостянтинівськогорайонного судуХмельницької областівід 28серпня 2023року,а матеріалисправи дляналежного оформленнянаправлено начальникувідділу поліції№1Хмельницького районногоуправління поліціїГУНП вХмельницькій області ( т.2 а/с 55).

Під час апеляційного розгяду було встановлено, що ОСОБА_1 перед виїздом на перехрестя вул.Попова та вул.Красовського рухалась, у зустрічному напрямку з автомобілем ШКОДА, по рівнозначній дорозі, і здійснювала маневр повороту ліворуч, на зустрічну смугу руху, по якій рухався автомобіль ШКОДА, з головної дороги. Стверджуючи в протоколі, що ОСОБА_1 порушила п.16.11ПДР, автор протоколу не вказав звідки її автомобіль виїжджав на нерегульоване перехрестя, перед ДТП, з другорядної дороги, чи рухався по головній дорозі, в зустрічному напрямку, і здійснював маневр повороту ліворуч, що впливає на визначення пункту ПДР, який ставиться у вину ОСОБА_1 . На цю неповноту та однобічність, допущені під час провадження у справі службовими особами відділу поліції №1 Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області та суддя місцевого суду не звернули уваги, наведені порушення закону були істотними та не могли бути усунуті при судовому розгляді справи, тому постановою Хмельницького апеляційного суду від 24 листопада 2023 року матеріали справи були направленні для належного оформлення до органу, який порушив справу про адміністративне правопорушення ( т.2 а/с 55).

Таким чином, на виконання постанови Хмельницького апеляційного суду від 24 листопада 2023 року був складений 22.12.2023 протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №254646 щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП та є допустимим доказом.

Крім того, 19.12.2023 року о 12.39 годині ОСОБА_1 отримала повідомлення начальника ВП №1 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області Сергія Стучинського, в якому зазначалось, що їй необхідно о 09.00 годині 22.12.2023 з`явитися до ВП №1 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області для складання адміністративного протоколу за ст.124 КУпАП відповідно до постанови Хмельницького апеляційного суду від 24.11.2023, справа №683/2114/23, проавдження №33/4820/532/23 (а/с т.2 63), що також підтверджується доданим до матеріалів справи відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції (т.2 а/с 160).

22.12.2023 року ОСОБА_1 , яка була належно повідомлена про час та місце складання протоколу стосовно неї, у зазначене місце не з`явилась, тому працівники поліції виїхали за адресою проживання правопорушниці та склали протокол про адміністравне правопорушення серії ААД № 254646 об 11.45 годині 22 грудня 2023 року стосовно ОСОБА_1 (т.2 а/с.62). Від отримання копії протоколу остання ухилялась, що також підтверджується доданим до матеріалів справи відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції (т.2 а/с 159).

Отже, вищезазначене повністю простовує доводи апелянта, що протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , який складений повторно, в порушення ст.254 КУпАП, не вручений належним чином та в належному порядку, є недопустимим доказом.

Крім того, ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду підтвердила, що знайома з усіма матеріалами справи.

Доводи апелянта, з посиланням на Узагальненийвисновок Науково-консультативної ради при Вищому адміністративному судіУкраїни від 07 листопада 2017 року, про незаконність оскаржуваної постанови з тих підстав, що вина особи під час закриття провадження справи у зв`язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП, не встановлюється, та закриття провадження із одночасним встановленням вини особи є взаємовиключними рішеннями, є безпідставними та не грунтуються на вимогах закону.

Вказівка законодавця у п. 7 ст. 247 КУпАП «на момент розгляду справи» означає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, якщо на початок розгляду справи закінчилися строки, встановлені ст. 38 КУпАП, а сам розгляд справи про адміністративне правопорушення та його закінчення не обтяжений строками, визначеними ст.38 КУпАП, а передбачений ст. 277 КУпАП, що є гарантією всебічного, об`єктивного і повного з`ясування всіх обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Якщо на момент розгляду справи в суді закінчились строки притягнення особи до адміністративної відповідальності, то суд в разі заперечення особою своєї вини чи наявності у її діях складу адміністративного правопорушення повинен дослідити всі обставини справи, встановити, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, і лише після цього закрити провадження у справі.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарськогосуду у справі № 927/623/18 від 16.04.2019, а також у листі Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.05.2017 року №223-943/0/4-17 щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов`язані з корупцією та стосуються розгляду всіх у справ про адміністративні правопорушення.

Крім того, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, тоді як стягнення може бути накладено при доведенні вини, тобто сплив строку накладення адміністративного стягнення є нереабілітуючою підставою для закриття провадження у справі, а тому в даному випадку встановлення судом факту вчинення особою винної протиправної дії чи допущення винної протиправної бездіяльності, що підпадає під ознаки адміністративного правопорушення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, є обов`язковим з огляду на вимоги ст. 280 КУпАП.

Встановивши, що з дня виявлення вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, сплинуло 3 місяці, суддя місцевого суду дійшов обгрунтованого висновку про закриття на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.

Узагальнений висновок Науково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді України від 07 листопада 2017 року, на який посилаються апелянти в обгрунтування своїх доводів, за своєю правовою природою не належить до нормативно-правових актів, оскільки не є результатом правотворчої діяльності та не має обов`язкового характеру. Вказаний висновок містить лише правові позиції з порушеного питання членів Науково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді України та носить рекомендаційний характер.

Отже,треба зазначити,що підчас апеляційногоперегляду оскаржуваноїпостанови,апелянтом ненаведено переконливихдоводів,які бспростовували висновкисуду першоїінстанції щодовинуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Враховуючи наведене вважаю, що суд першої інстанціїприйняв законне та обґрунтоване рішення про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченогост.124 КУпАП, а саме, порушення останньоюп.16.13 Правил дорожнього руху, що призвели до пошкодження транспортних засобів.

Згідно зі статтею 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують при розглядісправ Конвенцію та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Виходячи з практики застосування Європейським судом ст. 6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.

Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02).

В апеляційній скарзі не наведено належних і достатніх підстав для спростування висновків суду першої інстанції, не було здобуто таких доказів і при проведенні апеляційного розгляду, тоді як доводи апеляції, що ОСОБА_2 рухалась з перевищенням швидкості та могла вчасно загальмувати, щоб уникнути зіткнення, не спростовують висновків суду про порушення ОСОБА_1 вимог п.16.13 ПДР та створення саме нею аварійної ситуації, наслідком стало ДТП з пошкодженням транспортних засобів.

Суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченогостаттею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, із урахуванням вимог, передбачених статтею 38 КУпАП правомірно закрив провадження у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Зурахуванням наведеного,приходжу довисновку провідмову узадоволенні апеляційноїскарги захисникаособи,яку притягнутодо адміністративноївідповідальності ОСОБА_1 адвоката Коломійчука В.О., оскільки відсутні підстави для скасування постанови суду та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно останньої у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, апеляційні доводи є необґрунтованими тазадоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями285,294 КУпАП,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Коломійчука В.О. залишити без задоволення.

Постанову судді Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 29 лютого 2024 року, якою ОСОБА_1 визнанно винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею124 КУпАП та провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито, в зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя