Постанова

від 28.03.2024 по справі 344/11671/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/11671/23

Провадження № 22-ц/4808/155/24

Головуючий у 1 інстанції Бабій О. М.

Суддя-доповідач Василишин Л. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої (суддя-доповідач) Василишин Л. В.,

суддів: Максюти І. О., Фединяка В. Д.,

секретаря Гудяк Х. М.

за участю

представника апелянта ОСОБА_1

представника позивача адвоката Якубовського О. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Івано-Франківського міського суду від 30 жовтня 2023 року в складі судді Бабій О. М., ухвалене в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, повний текст якого складено 09 листопада 2023 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Державна іпотечна установа та Івано-Франківська міська рада, про зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2023 року ОСОБА_2 ,в інтересахякого діявадвокат ЯкубовськийО.О.,звернувся досуду ізпозовом до Міністерства внутрішніх справ України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Державна іпотечна установа та Івано-Франківська міська рада, про зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Державною іпотечною установою було придбано двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 64,4 кв.м, житловою площею 37,3 кв.м. Розпорядженням Кабінету Міністрів України №69-р від 13 січня 2010 року «Питання надання квартир, що придбані Державною іпотечною установою, у с. Угорники» було затверджено погоджений Координаційною радою з питань розподілу квартир, що придбані Державною іпотечною установою при Кабінеті Міністрів України, поіменний список громадян, яким надаються придбані у с. Угорники м. Івано-Франківськ квартири. Пунктом 2 зазначеного розпорядження також доручено Державній іпотечній установі передати державним органам та Угорниській сільській раді квартири для надання зазначеного у списку громадян. У пункті 2 Поіменного списку було вирішено надати ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 , із приміткою «службова». 13 січня 2010 року між Державною іпотечною установою та Міністерством внутрішніх справ було підписано акт прийому-передачі вказаної квартири. 03 лютого 2010 року ОСОБА_2 на підставі рішення виконавчого комітету Угорницької сільської ради від 29 січня 2010 року було видано ордер на квартиру. У 2011 році ОСОБА_2 розпочав процес приватизації квартири АДРЕСА_1 . Рішенню органу приватизації про приватизацію квартири має передувати процедура передачі квартири з державного житлового фонду у комунальну власність.

04 квітня 2012 року між Державною іпотечною установою та Міністерством внутрішніх справ України відбулась передача оригіналів документів на вказану квартиру, про що складено відповідний акт. Після отримання оригіналів правовстановлюючих документів Міністерство внутрішніх справ України повинно було зареєструвати право власності на цю квартиру шляхом внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Однак, зазначені зміни до реєстру внесені не були, за інформацією у реєстрі балансоутримувачем все ще значиться Державна іпотечна установа, не зважаючи на те, що де-юре ним є МВС України. Вказане унеможливлює завершити процедуру приватизації квартири.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України зареєструвати право власності на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна у ДРРПННМ 29500617, яка перебуває в користуванні позивача та його сім`ї, за собою, шляхом внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно та вирішити питання про звернення до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради із клопотанням про передачу вищезазначеної квартири з державної у комунальну власність Івано-Франківської об`єднаної територіальної громади у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України №891 від 06 листопада 1995 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 30 жовтня 2023 року позов задоволено.

Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України зареєструвати право власності на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна у ДРРПННМ 29500617, яка перебуває в користуванні ОСОБА_3 та його сім`ї, за собою, шляхом внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно.

Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України передати квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна у ДРРПННМ 29500617 з державної у комунальну власність Івано-Франківської об`єднаної територіальної громади у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України N891 від 06 листопада 1995 року.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджуються належними, перевіреними в судовому засіданні доказами та підлягають задоволенню.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі Міністерства внутрішніх справ України, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що захисту підлягаєнаявне законнепорушене право(інтерес)особи,яка єсуб`єктом (носієм)порушених правчи інтересівта звернуласяза такимзахистом досуду.Тому длятого,щоб особібуло наданосудовий захист,суд встановлює,чи особадійсно маєпорушене право(інтерес),і чице право(інтерес)порушено відповідачем. Натомість позивачем взагалі не було обґрунтовано які його права, свободи чи інтереси було порушено з боку МВС України, яким чином обраний ним спосіб захисту шляхом зобов`язання МВС вчинити дії реально відновить його наявне суб`єктивне право. Не встановив таких обставин і суд першої інстанції, а лише формально здійснив посилання на норми ЦК України, ЦПК України.

Помилковим, вважає, і висновок суду першої інстанції щодо перебування квартири на балансі МВС України з 13 січня 2010 року по 28 квітня 2021 року. Згідно з інформацією відповідального структурного підрозділу апарату МВС Департаменту фінансово-облікової політики та бухгалтерського обліку МВС України (лист від 27 листопада 2023 року № 56741/15) МВС України листом від 12 листопада 2012 року №17550/Лк звернувся до Державної іпотечної установи з відмовою безоплатно приймати до сфери свого управління 107 квартир (в тому числі і квартиру АДРЕСА_1 ) з причин виведення їх зі статусу службового житла та часткової приватизації. У ДФОП МВС відсутні первинні, правовстановлюючі, технічні документи щодо отримання на баланс апарату МВС України квартири АДРЕСА_1 . Отже, зазначена квартира з 2012 року та на сьогодні на балансі апарату МВС не обліковується.

Також вказує, що прийняття рішення щодо передачі квартири до комунальної власності належать до дискреційних повноважень суб`єктів управління об`єктами державної власності. Враховуючи прямі норми статей, 6, 8, 19, 124 Конституції України суд не може підміняти собою орган управління в реалізації владних функцій. Покладаючи на МВС зобов`язання передати спірну квартиру з державної у комунальну власність Івано-Франківської об`єднаної територіальної громади у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 891 від 06 листопада 1995 року суд грубо порушив норми законодавства, втрутився в дискреційні повноваження, підмінив компетенцію Міністерства та прийняв замість відповідача рішення.

Крім того, судом першої інстанції помилково застосовано до даних правовідносин норми Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 листопада 1995 року № 891, оскільки відповідно до пункту 1 цього Положення воно визначає порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, у разі банкрутства, зміни форми власності або ліквідації цих підприємств, установ та організацій.

Також, на думку апелянта, при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, чим порушив вимоги частини першої статті 13 та частини другої статті 264 ЦПК України.

Позиція інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 -адвокат ЯкубовськийО.О. зазначає, що предметом позову є усунення перешкод у реалізації ОСОБА_2 права на приватизацію квартири, яка була придбана для нього Державною іпотечною установою під час його служби в УМВС в Івано-Франківській області. Підставою позову є тривала (понад 10 років) ситуація правової невизначеності щодо суб`єкта, уповноваженого на прийняття рішення щодо передачі квартири у комунальну власність. Оскільки у даному спорі відсутні інші альтернативні варіанти правовірної поведінки відповідача, то судом першої інстанції не було здійснено втручання у дискреційні повноваженні відповідача. Прийняття рішення про зобов`язання передати квартиру у власність територіальної громади є варіантом коректного з точки зору лінгвістики формулювання цієї вимоги, про яку просив позивач. Отже, таке не є виходом за межі позовних вимог.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заяви (клопотання) учасників справи

У судовому засіданні представник апелянта вимоги скарги підтримав. Просив апеляційну скаргу задоволити.

Представник позивача скаргу не визнав, вважає її безпідставною та просив залишити її без задоволення.

Представник третьої особи направив суду клопотання, в якому просив слухати справу у його відсутність.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Фактичні обставини справи

Суд першої інстанції встановив, що з 2004 року ОСОБА_2 , як заступник начальника відділу УБОЗ УМВС в Івано-Франківській області, перебував на квартирному обліку згідно наказу МВС від 10 вересня 2004 року.

29 січня 2010 року згідно рішення виконкому Івано-Франківської міської ради №2 (а.с.17) ОСОБА_4 було надано (склад сім`ї 3 особи) службову квартиру АДРЕСА_1 , відповідно до Порядку розподілу квартир, що придбані Державною іпотечною установою на виконання розпорядження КМУ від 13 січня 2010 року №69-р (а.с.17 т.1).

Згідно з п.2 вказаного розпорядження, Державну іпотечну установу було зобов`язано передати державним органам та Угорницькій сільській раді квартири громадянам, за списком затвердженим п.1 цього розпорядження, зокрема, ОСОБА_2 (а.с.18-22 т.1).

Пунктом 3 цього розпорядження було зобов`язано виконком Угорницької сільської ради забезпечити в установленому законом порядку видачу зазначеним у списку громадянам ордерів на жилі приміщення.

На виконання цього пункту Угорницька сільська рада прийняла рішення №2 про надання двохкімнатної квартири позивачу й видала йому ордер від 03 лютого2010 року за №1 (а.с.23-24 т.1). Таке рішення було прийняте за згодою Управління МВС в Івано-Франківській області, яке затвердило поіменний список працівників, яким планується надання квартири в будинку АДРЕСА_2 (а.с.22, т.1).

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно квартира АДРЕСА_1 з 21 січня 2010 року перебуває в державній власності, на балансі Державної іпотечної установи (а.с.28-29, т.1).

30 грудня 2010 року позивача було звільнено з посади, у зв`язку з досягненням пенсійного віку (наявність вислуги більше 20 років).

У 2011 році у зв`язку із звільненням зі служби в органах внутрішніх справ ОСОБА_2 звернувся до начальника УМВС України в Івано-Франківській області із проханням надати йому квартиру для постійного проживання, з подальшим виключенням її з числа службових.

04 серпня 2015 року листом вих. №«02-2.19/178 виконком Угорницької слільської ради розглянувши питання щодо переоформлення службової квартири повідомив про те, що оскільки серед переліку наданих ОСОБА_2 документів відсутній акт приймання-передачі квартири між ДТУ та МВС України а також правоустановчі документи у задоволенні звернення необхідно відмовити.

За змістом листа Державної іпотечної установи від 22 липня 2015 року №5557/15/2 листом від 12 листопада 2012 року МВС України відмовилось приймати до сфери свого управління квартиру АДРЕСА_1 .

За змістом листа Департаменту державного майна та ресурсів МВС України №Б-532/25 від 12 січня 2021 року МВС не має повноважень щодо прийняття управлінських рішень стосовно квартири, зокрема, і направлення клопотання на адресу Угорницької сільської ради Івано-Франківської області стосовно передачі квартири до комунальної власності. Поряд із цим повідомлено, що оригінали технічного паспорту від 15 грудня 20909 року, свідоцтва про право власності (серія НОМЕР_1 ) та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно (серія ССТ №717838)знаходяться у МВС України.

Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що зняття спірної квартири з балансу у 2011 році без подальшої передачі у комунальну власність, є незавершеною МВС України дією без реєстрації права за собою, що унеможливлює безоплатну передачу йому квартири. При цьому, 23 липня 2020 року ОСОБА_2 звернувся на адресу КМУ, МВС України, ДІУ та Угорницької селищної ради із пропозицією, зокрема щодо передачі квартири з державної у комунальну власність. Однак, на зазначене звернення 05 жовтня 2022 року листом вих. №4253/15/4 на адресу Угорницької сільської ради Державна іпотечна установа повідомила про те, що оскільки акт приймання передачі між ДІУ та МВС України щодо вказаної квартири підписано не було, квартира перебуває на балансі ДІУ у державній власності.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що державна реєстрація прав не є способом набуття права власності, а лише становить засіб підтвердження фактів набуття речових прав на нерухоме майно, наявність підписаного 13 січня 2010 року акта приймання передачі квартири між ДІУ та МВС України навіть за відсутності відповідних змін до записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є правовою підставою вважати, що саме МВС України, а не ДІУ є суб`єктом, уповноваженим управляти державним майном (зазначеною квартирою). Отже, відмовляючи у передачі квартири з державної у комунальну власність орган місцевого самоврядування та МВС України, користуючись неоновленою МВС України інформацією ще з 13 січня 2010 року, помилково виходили із того, що МВС України це приймало від ДІУ квартиру по акту приймання - передачі. Оскільки рішенням Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №126 від 10 лютого 2022 року (а.с.60) квартиру АДРЕСА_1 було виключено з числа службових, дане рішення прийняте на підставі листа МВС України від 28 квітня 2011 року. Отже, дане рішення органу місцевого самоврядування дає можливість прийняття подальших рішень Державною іпотечною установою щодо передачі спірної квартири в комунальну власність міста, так як така квартира навіть немає вже статусу службової. Однак, письмове звернення позивача від 25 березня 2022 року до відповідача залишилось без належного реагування, тому суд вважав, що зобов`язання відповідача вчинити дії, які дадуть підставу для передачі квартири з державної у комунальну власність є обґрунтованим, а позов є підставним.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

За вимогами ст.12,13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Закон України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» регулює відносини, пов`язані з передачею об`єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст. Ініціатива щодо передачі об`єктів права державної та комунальної власності може виходити відповідно від органів, уповноважених управляти державним майном, Національної академії наук, інших аналогічних самоврядних організацій, яким передано в користування державне майно (далі - самоврядні організації), місцевих органів виконавчої влади, відповідних органів місцевого самоврядування (стаття 3).

Об`єктами передачі згідно за частиною 1 статті 2 цього закону є в т.ч. нерухоме майно (будівлі, споруди, у тому числі приміщення (після виділення їх в окрему облікову одиницю (інвентарний об`єкт) на підставі розподільного балансу), інше окреме індивідуально визначене майно підприємств, об`єкти житлового фонду.

Передача об`єктів з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням відповідних органів, визначених частиною 1 статті 4 цього ж закону та за наявності згоди відповідних сільських, селищних, міських, рад, а також погодженням пропозицій належними органами за статтею 4.

Постановою КМУ№ 855від 27 липня 2011 року «Деякі питання передачі квартир, придбаних Державною іпотечною установою» затверджено Порядок, який передбачав механізм безоплатної передачі квартир, що придбані Державною іпотечною установою відповідно до актів Кабінету Міністрів України, закріплені за нею на праві повного господарського відання та перебувають на її балансі (далі - квартири), визначеним у таких актах органам.

Також буловизначено випадки,за якихквартири передаютьсябезоплатно відповідно до актівКабінету МіністрівУкраїни:1)в управліннявідповідного органу(Міноборони,МВС,МНС,СБУ,Служби зовнішньоїрозвідки,Адміністрації Держприкордонслужби,ДПтС,Управління державноїохорони,Офісу Генеральногопрокурора); 2) з державної власності у комунальну власність територіальних громад.

У спірному випадку, за встановленими судом обставинами, зміст порушеного права ОСОБА_2 зводиться до того, що внаслідок бездіяльності державних органів він не може отримати у власність квартиру. Фактично, як зазначає позивач, внаслідок неузгодженості дій Державної іпотечної установи та Міністерства внутрішніх справ, спірна квартира не передана з державної у комунальну власність, а без такої передачі, орган місцевого самоврядування не може ухвалити кінцеве рішення, що безпосередньо порушує його право.

Тобто, безоплатна передача квартири позивачу залежить від ряду управлінських та юридично значимих дій, які стосуються безпосередньо відповідача, в тому числі.

З огляду на це, позивач звернувся до суду з вимогами про зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України зареєструвати право власності на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна у ДРРПННМ 29500617, яка перебуває в користуванні позивача та його сім`ї, за собою, шляхом внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно та вирішити питання про звернення до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради із клопотанням про передачу вищезазначеної квартири з державної у комунальну власність Івано-Франківської об`єднаної територіальної громади у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України №891 від 06 листопада 1995 року.

Частиною 2 статті 4 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» передача об`єктів з державної у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах здійснюється за наявності згоди відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, якщо інше не передбачено законом, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за наявності згоди районних або обласних рад, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 3 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» ініціатива щодо передачі об`єктів права державної та комунальної власності може виходити відповідно від органів, уповноважених управляти державним майном, Національної академії наук, інших аналогічних самоврядних організацій, яким передано в користування державне майно (далі - самоврядні організації), місцевих органів виконавчої влади, відповідних органів місцевого самоврядування.

Виходячи з наведеного вище порядку щодо безоплатної передачі квартир дії, які просить зобов`язати вчинити позивач МВС - реєстрація права власності за собою, є власним повноваженням останнього, тобто таке зобов`язання є втручанням у дискреційні повноваження державного органу.

А вимога про зобов`язання вирішити питання про звернення до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради із клопотанням про передачу вищезазначеної квартири з державної у комунальну власність, не є конкретною та такою, що передбачає поновлення порушеного права ОСОБА_2 . Обраний в цьому випадку судом спосіб, є виходом за межі позову без обґрунтування такої доцільності.

Разом з тим, самі по собі такі зобов`язальні дії не призведуть та не гарантують захист порушеного права позивача безоплатного отримання квартири у власність.

Відповідно дочастин першої,другої статті16ЦК Україникожна особамає правозвернутися досуду зазахистом свогоособистого немайновогоабо майновогоправа таінтересу.Способами захистуцивільних правта інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 вресня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)). Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Сполученого Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Тому в даному випадку, обраний позивачем спосіб захисту не вирішує проблему без визнання неправомірними дій чи бездіяльності державних органів та визнання права.

Апеляційний суд приходить до висновку про неправильно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права.

Відповідно довимог статті376ЦПК Українипідставами дляскасування судовогорішення повністюабо частковота ухваленнянового рішенняу відповіднійчастині абозмінисудового рішенняє:1)неповне з`ясуванняобставин,що маютьзначення длясправи;2)недоведеність обставин,що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 .

Керуючись статтями 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України задоволити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 30 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України про зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України зареєструвати право власності на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна у ДРРПННМ 29500617, яка перебуває в користуванні позивача та його сім`ї, за собою, шляхом внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно та вирішити питання про звернення до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради із клопотанням про передачу вищезазначеної квартири з державної у комунальну власність Івано-Франківської об`єднаної територіальної громади у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України №891 від 06 листопада 1995 року відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 05 квітня 2024 року.

Суддя-доповідач Л. В. Василишин

Судді: І. О. Максюта

В. Д. Фединяк