Постанова

від 25.03.2024 по справі 527/3600/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 527/3600/22 Номер провадження 22-ц/814/1146/24Головуючий у 1-й інстанції Мицик С.А. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді Бутенко С. Б.

Суддів Обідіної О.І., Прядкіної О. В.,

за участю секретаря: Ракович Д. Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві у режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального некомерційного підприємства «Глобинська міська лікарня» Глобинської міської ради

на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 23 жовтня 2023 року та ухвалу цього ж суду від 16 листопада 2023 року у складі судді Мицик С. А.

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Глобинська міська лікарня» Глобинської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до КНП «Глобинська міська лікарня» Глобинської міської ради, у якому просила суд визнати протиправнимита скасуватинакази КНП«Глобинська міськалікарня» Глобинськоїміської радивід 29.11.2022№ 135Кп 2«Про звільнення ОСОБА_2 »та від07.12.2022№ 269-А«Про внесеннязмін доНаказу №135Кп 2від 29.11.2022»з поновленнямпозивача напосаді тастягненням зКНП «Глобинськаміська лікарня»Глобинської міськоїради наїї користьсереднього заробіткуза часвимушеного прогулуза періодз 01.12.2022по 18.10.2023в сумі211236,60грн тапонесених судовихвитрат.

Позов мотивовано тим, що з 01.08.1994 вона перебувала у трудових відносинах з КНП «Глобинська міська лікарня» Глобинської міської ради, яке є правонаступником КНП «Глобинська центральна районна лікарня» Глобинської районної ради та Глобинської центральної районної лікарні, зокрема, з 03.06.2019 працювала на посаді сестри медичної палатної терапевтично-кардіологічного відділення.

29.11.2022 наказом КНП «Глобинська міська лікарня» Глобинської міської ради № 135 Кп 2 30.11.2022 її звільнено з роботи у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді згідно пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України.

Вважає, що відповідачем було прийнято протиправний наказ про її звільнення, оскільки жодних попереджень про невідповідність займаній посаді вона не отримувала, як і не отримувала за час своєї роботи у відповідача жодних трудових стягнень.

Вказувала, що вона є дипломованим за своєю спеціальністю фахівцем, має тривалий безперервний стаж роботи у відповідача, неодноразово отримувала відзнаки за сумлінну працю та високий професіоналізм, постійно проходила підвищення кваліфікації.

Більше того, на момент звільнення (з 14.11.2022 по 14.12.2022) вона саме проходила підвищення кваліфікації в Полтавському базовому медичному фаховому коледжі Полтавської обласної ради.

Крім того, наказом № 269-А від 07.12.2022 КНП «Глобинськаміська лікарня»Глобинської міськоїради буловнесено змінидо наказу№ 135Кп 2від 29.11.2022,яким зміненопідстави звільненняїї іззайманої посадиз 30.11.2022згідно пункту1статті 36КЗпП Україниза угодоюсторін притому,що своєїзгоди назвільнення зроботи вонане надавала.

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 23 жовтня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконними та скасовано накази КНП «Глобинська міська лікарня» Глобинської міської ради від 29.11.2022 № 135 Кп 2 «Про звільнення ОСОБА_2 » та від 07.12.2022 № 269-А «Про внесення змін до Наказу № 135 Кп 2».

Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді сестри медичної палатної (1 ст) терапевтично-кардіологічного відділення КНП «Глобинська міська лікарня» Глобинської міської ради з 01 грудня 2022 року.

Стягнуто з КНП «Глобинська міська лікарня» Глобинської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.12.2022 по 23.10.2023 в сумі 146303,03 грн без урахування податків та інших обов`язкових платежів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду в частині поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

Вирішено питання розподілу судових витрат. Стягнуто з КНП «Глобинська міська лікарня» Глобинської міської ради судовий збір в дохід держави у розмірі 2 672, 14 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що звільнення позивача здійснено без законних підстав та відповідно до статті 235 КЗпП України ОСОБА_1 підлягає поновленню на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Глобинського районного суду Полтавської області від 16 листопада 2023 року у задоволенні заяви представника КНП «Глобинська міська лікарня» Глобинської міської ради про роз`яснення рішення відмовлено.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, представник КНП «Глобинська міська лікарня» Глобинської міської ради подав апеляційні скарги, в яких, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення та ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі та задовольнити вимоги КНП «Глобинська міська лікарня» Глобинської міської ради, викладені у заяві № 1310 від 24.10.2023.

Доводи апеляційної скарги на рішення суду ґрунтуються на тому, що основною підставою для звільнення позивача стала відсутність у неї належної медичної кваліфікації, оскільки термін дії посвідчення про присвоєння (підтвердження) відповідної кваліфікаційної категорії зі спеціальності молодшого спеціаліста з медичною освітою у ОСОБА_1 закінчився у 2017 році. Так, працюючи сестрою медичного кабінету лікаря-терапевта сестри медичної поліклінічного відділення, на час звільнення позивачка не мала відповідної медичної кваліфікації згідно положень Довідника кваліфікаційних характеристик професій (ДКХП 78 «Охорона здоров`я»).

Посадова інструкція «сестри медичної з функціональної діагностики» із кваліфікаційними вимогами до посади затверджена 02.01.2016. Оскільки з даною інструкцією позивачка ознайомилася 02.01.2019, у неї було достатньо часу до початку COVID обмежень і воєнного стану для вирішення питання щодо підвищення кваліфікації та отримання атестаційного посвідчення. Крім цього, 16.11.2022 ОСОБА_1 була повторно повідомлена під особистий підпис про відсутність у неї атестаційного посвідчення.

Проте вказаних вимог позивач не виконала, а тому її звільнення апелянт вважає правомірним.

Вказує також, що з урахуванням рішення комісії по трудових спорах адміністрацією було вирішено змінити підставу для звільнення ОСОБА_1 на більш м`яку - за згодою сторін з ініціативи роботодавця, якає є більш гуманною по відношенню до працівника та сприятиме подальшому працевлаштуванню без спеціальних умов до документів.

В апеляційній скарзі на ухвалу суду від 16.11.2023 представник КНП «Глобинська міська лікарня» Глобинської міської ради вказує, що суд безпідставно відмовив у роз`ясненні рішення в частині поновлення позивача на роботі на посаді сестри медичної (палатної) у кардіологічно-терапевтичному відділенні за умови відсутності такого відділення у штатному розкладі лікарні.

Відзив на апеляційні скарги до апеляційного суду не надходив.

Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг, виходячи з наступного.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (пункт 1 частини першої статті 374, стаття 375 ЦПК України).

По справі встановлено, що сторони перебували у трудових правовідносинах, з 01.08.1994 після закінчення Кременчуцького медучилища ОСОБА_1 працювала у Глобинській центральній районній лікарні, яка була перетворена у Комунальне некомерційне медичне підприємство «Глобинська центральна районна лікарня» Глобинської районної ради Полтавської області, а за рішенням п`ятої (позачергової) сесії восьмого скликання Глобинської міської ради Полтавської області від 05.02.2021 № 304 про прийняття прав засновника юридичної особи публічного права - у Комунальне некомерційне підприємство «Глобинська міська лікарня» Глобинської міської ради.

З 03.06.2019 позивач була переведена на постійну посаду сестри медичної палатної терапевтично-кардіологічного відділення, а наказом № 135 КП 2 від 29.11.2022 її звільнено із займаної посади з 30.11.2022 на підставі пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді.

Наказом № 269-А від 07.12.2022 «Про внесення змін до Наказу № 135 Кп 2 від 29.11.2022», пункт 1 наказу № 135 Кп від 29.11.2022 викладено у нові редакції, згідно якої ОСОБА_1 - сестру медичну палатну (1 ст) терапевтично-кардіологічного відділення КНП «Глобинська міська лікарня» звільнено із займаної посади з 30.11.2022 згідно пункту 1 статті 36 КЗпП України за угодою сторін.

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, які він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

За приписами частини першої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізично особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема, угода сторін або розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи роботодавця (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України застосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору. Пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу. За угодою сторін може бути припинено як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України не передбачає попередження про звільнення ні від працівника, ні від власника або уповноваженого ним органу. День закінчення роботи визначається сторонами за взаємною згодою.

Якщо роботодавець і працівник домовились про певну дату припинення трудового договору, працівник не має права відкликати свою заяву про звільнення. Анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

За такого правового регулювання основними умовами угоди про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України, щодо яких сторони трудового договору повинні дійти згоди, є підстава припинення угоди сторін та строк, з якого договір припиняється. Визначення дати звільнення за угодою сторін є обов`язковою умовою такого звільнення, оскільки сприяє свідомому волевиявленню працівника щодо звільнення з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України. Відсутність належного волевиявлення не дає підстави вважати наявність наміру працівника звільнитись саме за угодою сторін, а сама по собі згода роботодавця задовольнити прохання працівника про звільнення також не означає наявність угоди про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (за угодою сторін).

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 591/1375/19 (провадження № 61-3201св22).

У справі, що переглядається, встановлено, що припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України адміністрацією лікарні з ОСОБА_1 взагалі не узгоджувалось, а зміни до наказу про звільнення позивача із займаної посади внесені із власної ініціативи та за рішенням самого відповідача, який вважав, що таке звільнення з роботи буде менш обтяжливим для працівника, не взявши до уваги, що припинення трудового договору з цих підстав можливо лише за наявності домовленості сторін та взаємної згоди на припинення трудового договору саме за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України та у вказаний строк, що між сторонами досягнуто не було.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що звільнення позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України проведено відповідачем з порушенням вимог закону, оскільки відсутнє спільне волевиявлення сторін, спрямоване на припинення трудових відносин в обумовлений строк і саме за угодою сторін.

Даючи оцінку правомірності наказу КНП «Глобинська міська лікарня» Глобинської міської ради від 29.11.2022 № 135 Кп 2 про звільнення ОСОБА_1 у первинній редакції наказу, суд першої інстанції також обґрунтовано виходив з того, що відповідачем не доведено дотримання вимог частини другої статті 40 КЗпП України при припиненні трудового договору з позивачем у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді, оскільки матеріали справи не містять доказів пропонування позивачу будь-якої іншої роботи та неможливості переведення її на таку роботу, що є обов`язковою умовою для розірвання трудового договору з підстав, зазначених у пункті 2 частини першої статті 40 КЗпП України, та покладає на роботодавця обов`язок запропонувати усі наявні вакансії на підприємстві на момент звільнення працівника незалежно від того, у якому структурному підрозділі та на якій посаді він працював. Таких вимог при звільненні з роботи ОСОБА_1 КНП «Глобинська міська лікарня» Глобинської міської ради дотримано не було, а посилання апелянта на неможливість забезпечення позивача роботою медичної сестри згідно її наявної кваліфікації є необґрунтованими.

Встановлені судом порушення норм трудового законодавства свідчать про відсутність законних підстав для звільнення позивача з роботи, що тягне поновлення на посаді, з якої безпідставно звільнена позивач, з виплатою їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який обраховано судом відповідно до вимог частини другої статті 235 КЗпП України, статті 27 Закону України «Про оплату праці» та абзацу четвертого пункту 2, пунктів 5, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, та сторонами по справі не оскаржується.

Доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду першої інстанції не спростовують та зводяться лише до твердження про відсутність у позивача відповідної кваліфікації на момент звільнення, що з огляду на допущені порушення при звільненні позивача вимог частини другої статті 40 КЗпП України та змінені роботодавцем підстави припинення трудового договору з позивачем на пункт 1 частини першої статті 36 КЗпП України правового значення по справі не мають.

Крім того, як вбачається із свідоцтва ПК № 05506661/2130-22 про підвищення кваліфікації до диплома ЗЗ № 010212 та витягу з протоколу № 78 засідання екзаменаційної комісії від 14.12.2022, ОСОБА_1 з 14.11.2022 по 14.12.2022 пройшла підвищення кваліфікації удосконалення сестер медичних терапевтичних із присвоєнням вищої кваліфікаційної категорії, що не було враховано відповідачем при вирішенні питання щодо припинення трудового договору з позивачем.

За наведених обставин колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до встановлених фактичних обставин справи з дотриманням норм процесуального права при правильному застосуванні норм матеріального права, а тому залишає апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

В частині оскарження ухвали суду про відмову у роз`ясненні рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що рішення є чітким, зрозумілим та не припускає інших варіантів його тлумачення, а тому підстави для роз`яснення рішення у розумінні статті 271 ЦПК України відсутні.

Посилання заявника на труднощі при виконанні рішення суду у зв`язку з реорганізацією структурних підрозділів підприємства на якість резолютивної частини судового акту не впливає, а роз`яснення порядку та способу виконання рішення суду шляхом використання механізму, визначеного статтею 271 ЦПК України, не допускається.

Крім того, згідно з висновками, що сформульовані у рішенні ЄСПЛ «BALAN v. The Republic of Moldova (No. 2)» (заява № 49016/10), яке головним чином стосується встановлення правомірності роз`яснення судового рішення, Суд зобов`язаний не допускати порушення принципу правової визначеності під час розгляду заяви про роз`яснення судового рішення. У цій справі ЄСПЛ вказав, що роз`яснення рішення, яке в результаті фактично змінює спосіб його виконання, виходить за межі звичайного тлумачення чи виправлення канцелярських або судових помилок, що має наслідки, несумісні з принципом юридичної визначеності, гарантовані статтею 6 Конвенції.

Оскільки заявником не доведено, що зміст резолютивної частини судового рішення є незрозумілим (об`єктивно ускладнює або робить неможливим виконання такого рішення), а порушене питання стосується виключно порядку та способу виконання рішення суду, що не відповідає правилам статті 271 ЦПК України, підстав для роз`яснення рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 23 жовтня 2023 року про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді сестри медичної палатної (1 ст) терапевтично-кардіологічного відділення КНП «Глобинська міська лікарня» Глобинської міської ради, яке ухвалене судом з дотриманням вимог частини першої статті 235 КЗпП України, колегією суддів апеляційного суду не вбачається.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги Комунального некомерційного підприємства «Глобинська міська лікарня» Глобинської міської ради - залишити без задоволення.

Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 23 жовтня 2023 року та ухвалу цього суду від 16 листопада 2023року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. Б. Бутенко

Судді О. І. Обідіна

О. В. Прядкіна