Рішення

від 02.04.2024 по справі 492/1010/23

АРЦИЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 492/1010/23

провадження № 2/492/274/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

02 квітня 2024 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Гусєвої Н.Д.,

за участю секретаря судового засідання Гамурар І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Виконувача обов`язки керівника Болградської окружної прокуратури Цоєва Дмитра Костянтиновича в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельні ділянки шляхом їх конфіскації на користь держави, -

встановив:

Описова частина

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідачки

Виконувач обов`язків керівника Болградської окружної прокуратури Цоєв Д.К. звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з позовом до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельні ділянки шляхом їх конфіскації на користь держави, а також стягнення судових витрат. В обґрунтування позову посилається на те, що ОСОБА_1 є громадянином російської федерації, володіє на праві приватної власності земельними ділянками сільськогосподарського призначення із кадастровими номерами 5120483900:01:001:0333 площею 0,5142 га, 5120483900:01:002:0473 площею 3,1749 га, які розташовані на території Новоіванівської сільської ради Болградського району Одеської області на підставі державного акт на право приватної власності на земельні ділянки сері НОМЕР_1 , виданого 18 червня 2003 року Арцизькою районною державною адміністрацією. 06 листопада 2017 року зареєстровано право приватної власності на земельні ділянки за ОСОБА_1 . Оскільки відповідач протягом року після набуття права власності на зазначені земельні ділянки не відчужив їх, позивач просив припинити право власності ОСОБА_1 на земельні ділянки шляхом конфіскації вказаних земель на користь держави.

Заяви, клопотання

Представниця позивача про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином, від неї до суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити, у разі повторної неявки відповідача в судове засідання не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Представниця Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином, від неї до суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Відповідач про дату, час та місце судового засідання двічі повідомлений належним чином, що підтверджується оголошенням на веб-сторінці Арцизького районного суду Одеської області, офіційному веб-сайті судової влади України, що в силу частини 11статті 128 ЦПК України, в такому випадку вважається, що відповідач повідомлений про дату, час і місце судового засідання належним чином. Клопотання про розгляд справи за його відсутності, відзив на позов не подав, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.

Суд також враховує, що складовим елементом права на справедливе судочинство є судовий розгляд справи упродовж розумного строку (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) від 04 листопада 1950 року та рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Світлана Науменко проти України» від 09 листопада 2004 року, пункт 86; «Странніков проти України» від 03 травня 2005 року, пункт 40; «Лещенко і Толюпа проти України» та «Смирнова проти України» від 08 листопада 2005 року, пункт 54, «Антоненков та інші проти України» від 22 листопада 2005 року, пункт 41).

Суд зазначає, що відповідно до вимог частини 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Також, у рішенні ЄСПЛ у справі «Тойшлер проти Германії» від 04 жовтня 2001 року наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Отже, відповідач зобов`язаний добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З матеріалів справи не вбачається, що відповідач надавав суду доказів неможливості прибути в судове засідання. Суд враховує строки розгляду справи, передбачені законом, дві повторні неявки відповідача в судове засідання без поважних причин, а також не встановлення наявності поважних причин для неявки.

Також, судом вжито всіх можливих заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи, забезпечено всі процесуальні права у спосіб, передбачений ЦПК України.

Виходячи із вищезазначеної практики ЄСПЛ, враховуючи зазначені обставини неявки відповідачки до суду, суд вважає можливим провести розгляд справи за відсутності відповідача, який з 06 вересня 2023 року, тобто з моменту відкриття провадження у справі до ухвалення даного заочного рішення, жодного разу до суду не прибув, станом розгляду справи не цікавився, тим самим своїм процесуальним обов`язком з`явитись в судове засідання за викликом, знехтував.

Вирішуючи питання про проведення розгляду справи в заочному порядку, суд вважає за необхідне зазначити, що інститут заочного провадження призначений впливати на відповідачку, яка не вчиняє дій щодо участі у розгляді справи.

Верховний Суд також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Враховуючи вказані факти, згоду представниці позивача, що викладена у заяві, суд вважає за можливе, відповідно до частини 4статті 223 ЦПК України, ухвалити рішення у справі при заочному розгляді справи, що відповідає положеннямстатті 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, судом, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, надані докази, давши їм оцінку в сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії ОД № 034430 від 18 червня 2003 року ОСОБА_1 , відповідачу у справі, належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,68 га, розташована на території Новоіванівської сільської ради (а.с. 107).

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 324428306 від 01 березня 2023 року, витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5105059822017 від 01 вересня 2017 року вбачається, що державним реєстратором Соколовим В.В. 30 жовтня 2017 року зареєстровано право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,1749 га, кадастровий номер 5120483900:01:002:0473 за ОСОБА_1 (а.с. 19-20, 21-25).

Також, з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 324430100 від 01 березня 2023 року, витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5105059892017 від 01 вересня 2017 року вбачається, що державним реєстратором Соколовим В.В. 30 жовтня 2017 року зареєстровано право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,5142 га, кадастровий номер 5120483900:01:001:0333 за ОСОБА_1 (а.с. 17-18, 26-27).

Факт передачі у приватну власність та факт реєстрації земельних ділянок підтверджується копіями поземельних книг Відділу в Арцизькому районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області в паперовій форм та які сформовані щодо спірних земельних ділянок кадастрові номери - 5120483900010010333, площа 0,5142 га., власник ОСОБА_1 , 5120483900010020473, площа 3,1749 га., власник ОСОБА_1 (а.с. 33-51, 52-81).

Відповідач ОСОБА_1 є громадянином російської федерації (а.с. 77).

З витягів із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок № НВ-9927253692023, № НВ-9927254052023 від 03 вересня 2023 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 5120483900:01:002:0473 складає 102993,14 грн., земельної ділянки кадастровий номер 5120483900:01:001:0333 складає 11012,57 грн. (а.с. 31, 32).

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в суді.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Пунктом 3 частини першоїстатті 131-1 Конституції Українипередбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини 1, частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежно здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Згідно з частиною 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Наведеним приписам кореспондують відповідні правилаЦПК України, зокрема, у частині 4 статті 56 ЦПК Українивизначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Системне тлумачення частин 4, 5 статті 56 ЦПК України тастатті 23 Закону України «Про прокуратуру»дає можливість зробити висновок, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежно здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Прокурор, звертаючись до суду, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу, а іншою - відсутність такого органу.

УРішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99зроблено висновок про те, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) зроблено висновки про те, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченомустаттею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджувань порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо. Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченогостаттею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четвертастатті 23 Закону України «Про прокуратуру»передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва. Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 263/18985/19 (провадження № 61-436св22), на яку посилається заявник у касаційній скарзі.

Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19) та у постанові Верховного Суду від 07 грудня 2022 року у справі № 202/3192/17 (провадження № 61-4165св21) зроблено висновки про те, що оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У постанові Верховного Суду від 04 листопада 2022 року у справі № 374/117/20 (провадження № 61-9034св22) зазначено, що невиконання прокурором вимог щодо надання до суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді має наслідком залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті. Якщо суд не установить підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, тоді позовну заяву прокурора потрібно вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для залишення позову без розгляду.

Звертаючись 06 вересня 2023 року з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, прокурор обґрунтовував неналежне, на його переконання, здійснення захисту інтересів держави Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області як уповноваженим органом, який знав про порушення інтересів держави, проте самостійно не вжив належних заходів представницького характеру з метою захисту прав держави на земельну ділянку.

Таким чином, прокурор навів обґрунтовану підставу для здійснення представництва інтересів держави та зазначив підставою для звернення до суду з позовом існування нагальної потреби у наданні дієвого захисту порушених інтересів держави.

Болградською окружною прокуратурою 04 вересня 2023 року до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, як уповноваженого органу, скеровано повідомлення, згідно якого просив повідомити про вжитті Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області заходи щодо конфіскації земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які належать ОСОБА_1 (а.с. 82-84).

Листами № 10-15-0.6-999/2-23 від 15 березня 2023 року, № 10-15-0.6-1454/2-23 від 13 квітня 2023 року Головне управління Держгеокадастру в Одеській області повідомило, що ним не вживалися заходи державного контролю не вживались, позови щодо конфіскації земельних ділянок не подавались (а.с. 85-86, 93-94), а також повідомило про ряд земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають у власності іноземців та осіб без громадянства, строк на відчуження яких вже сплив (а.с. 87-92).

Прокурор повідомив Головне управління Держгеокадастру в Одеській області про намір звертатися до суду з позовом (а.с. 108).

Головне управління Держгеокадастру в Одеській області самостійно з позовом до суду не звернулося, наявність підстав для представництва інтересів держави прокурором в суді не оскаржувало, заперечень проти цього не висловлювало.

Враховуючи те, що Головному управлінню Держгеокадастру в Одеській області було відомо про необхідність захисту прав держави, втім самостійно воно не вчиняло дій для відновлення цих прав, суд вважає, що позов подано прокурором як повноважною особою, яка відповідно достатті 23 Закону України «Про прокуратуру»,статті 56 ЦПК Українимає право на представництво інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області. Такий висновок узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19), у постановах Верховного Суду від 04 листопада 2022 року у справі № 374/117/20 (провадження № 61-9034св22), від 07 грудня 2022 року у справі № 202/3192/17 (провадження № 61-4165св21), від 21 грудня 2022 року у справі № 263/18985/19 (провадження № 61-436св22).

Щодо підстав припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації в дохід держави.

Відповідно достатті 3 ЗК Українисуспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею - земельні відносини регулюютьсяКонституцією України,Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 13 Конституції Українивизначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цієюКонституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зістаттею 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

В силу статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 07 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвесад проти Болгарії від 22 січня2009 року, Трегубенко проти України від 02 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний, публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Правовий статус та порядок використання, зокрема, земель сільськогосподарського призначення визначено ЗК України.

Відповідно до частини 5 статті 22 ЗК України, (тут і далі у редакції, чинній на час отримання ОСОБА_1 спірної земельної ділянки у власність), землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть: а) громадяни України; б) юридичні особи України, створені і зареєстровані за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами) яких є лише громадяни України та/або держава, та/або територіальні громади; в) територіальні громади; г) держава (частина 1статті 130 ЗК України).

Суб`єктами права приватної власності на землю відповідно достатті 80 ЗК Українивизначено громадян України та юридичних осіб. Проте, з урахуванням змісту частини 2 статті 81 та інших норм ЗК Українисуб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Згідно з частиною 3статті 81 ЗК Україниіноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Відповідно достатті 125 ЗК Україниправо власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.

За змістом пунктів «д, е» частини 1статті 140 ЗК Українипідставами припинення права власності на земельну ділянку є: конфіскація за рішенням суду: не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Примусове припинення прав на земельну ділянку у відповідності до пункту «в» частини 1статті 143 ЗК Україниздійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду (частини 1, 2статті 145 ЗК України).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно копії державного акту на право приватної власності на землю серії ОД № 034430 від 18 червня 2003 року ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,68 га, розташовану на території Новоіванівської сільської ради (а.с. 107).

З копії паспорта виданого 15 травня 2000 року вбачається, що ОСОБА_1 є громадянином російської федерації (а.с. 77).

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 324428306, № 324430100 від 01 березня 2023 року, витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5105059822017, В-5105059892017 від 01 вересня 2017 року вбачається, що державним реєстратором Соколовим В.В. 30 жовтня 2017 року зареєстровано право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,1749 га, кадастровий номер 5120483900:01:002:0473 та площею 0,5142 га, кадастровий номер 5120483900:01:001:0333 за ОСОБА_1 (а.с. 17-18, 19-20, 21-25, 26-27).

Станом на момент звернення з вказаним позовом до суду громадянин російської федерації ОСОБА_1 є власником вищезазначених земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Також, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , будучи іноземним громадянином, 30 жовтня 2017 року набув право власності на вказані вище земельні ділянки сільськогосподарського призначення та не відчужив їх протягом року, встановленогостаттею 81 ЗК України.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що відповідач ОСОБА_1 , як іноземець, громадянин російської федерації, набувши у власність та зареєструвавши своє право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею 3,1749 га кадастровий номер 5120483900:01:002:0473 та площею 0,5142 га кадастровий номер 5120483900:01:001:0333, не відчужив їх протягом строку, встановленого статтею 81 ЗК України, а тому на підставі статті 145 ЗК України, право власності на спірні земельні ділянки слід припинити примусово шляхом їх конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог прокурора, який діє в інтересах держави в особіГоловного управління Держгеокадастру в Одеській області.

Щодо розподілу судових витрат, то суд приходить на доступних висновків.

Згідно з частиною 1, частиною 2 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини 1, частини 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України сума судового збору в загальному розмірі 6710,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки понесені витрати підтверджені відповідними платіжними дорученнями (а.с. 1, 114).

Відповідно до частини 7 статті 158 ЦПК України, заходи забезпечення позову у виді накладення арешту на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,5142 га, кадастровий номер 5120483900:01:001:0333 (РНОНМ 1398744351204, номер запису про право власності 37954671) та площею 3,1749 га, кадастровий номер 5120483900:01:002:0473, (РНОНМ 1398653051204, номер запису про право власності 37953178), розташовані на території Новоіванівської сільської ради Арцизького району Одеської області, які належать ОСОБА_1 ; заборони ОСОБА_1 та будь-яким суб`єктам реєстраційних дій (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії та дії щодо відчуження земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,5142 га, кадастровий номер 5120483900:01:001:0333 (РНОНМ 1398744351204, номер запису про право власності 37954671) та площею 3,1749 га, кадастровий номер 5120483900:01:002:0473, (РНОНМ 1398653051204, номер запису про право власності 37953178), розташованих на території Новоіванівської сільської ради Арцизького району Одеської області) продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Керуючись ст.ст.2,4,7,10,12,13,19,44,48,76-83,89,95,128,130,141,158,211,223,247,258-259,263-265,268,273, 280-282, 284, 289, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов Виконувача обов`язкикерівника Болградськоїокружної прокуратуриЦоєва ДмитраКостянтиновича вінтересах державив особіГоловного управлінняДержгеокадастру вОдеській області задовольнити повністю.

Припинити право приватної власності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Російської Федерації, паспорт № НОМЕР_2 , виданий 15 травня 2000 року Сергінським СВМ Жовтневого РВВС Ханти-Мансійського автономного округу Тюменської області) на земельну ділянку площею 3,1749 га з кадастровим номером 5120483900:01:002:0473, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Новоіванівської сільської ради Арцизького району Одеської області області, зареєстроване у Державному реєстрі речових прав 30 жовтня 2017 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1398653051204,шляхом її конфіскації на користь держави в особі в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (код ЄДРПОУ 39765871).

Припинити право приватної власності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину Російської Федерації, паспорт № НОМЕР_2 , виданий 15 травня 2000 року Сергінським СВМ Жовтневого РВВС Ханти-Мансійського автономного округу Тюменської області) на земельну ділянку площею площею 0,5142 га з кадастровим номером 5120483900:01:001:0333, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Новоіванівської сільської ради Арцизького району Одеської області області, зареєстроване у Державному реєстрі речових прав 30 жовтня 2017 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1398744351204,шляхом її конфіскації на користь держави в особі в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (код ЄДРПОУ 39765871).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Російської Федерації, паспорт № НОМЕР_2 , виданий 15 травня 2000 року Сергінським СВМ Жовтневого РВВС Ханти-Мансійського автономного округу Тюменської області) на користь Одеської обласної прокуратури (місцезнаходження: вул.Пушкінська, буд. № 3, м.Одеса, 65026, отримувач коштів: Одеська обласна прокуратура; код отримувача (код ЄДРПОУ): 03528552, рахунок отримувача: UA808201720343100002000000564; банк отримувача: ДКСУ у м.Києві; код банку отримувача: 820172) витрати по сплаті судового збору в розмірі 6710 (шість тисяч сімсот десять) гривень 00 копійок.

Вжиті ухвалою Арцизького районного суду Одеської області від 07 вересня 2023 заходи забезпечення позову, шляхом накладення арештуна земельніділянки дляведення товарногосільськогосподарського виробництваплощею 0,5142га,кадастровий номер5120483900:01:001:0333(РНОНМ1398744351204,номер записупро правовласності 37954671)та площею3,1749га,кадастровий номер5120483900:01:002:0473,(РНОНМ1398653051204,номер записупро правовласності 37953178),розташовані натериторії Новоіванівськоїсільської радиАрцизького районуОдеської області,які належать ОСОБА_1 ;заборони ОСОБА_1 та будь-якимсуб`єктам реєстраційнихдій (державнимреєстраторам,приватним тадержавним нотаріусам)вчиняти будь-якіреєстраційні діїта діїщодо відчуженняземельних ділянокдля веденнятоварного сільськогосподарськоговиробництва площею0,5142га,кадастровий номер5120483900:01:001:0333(РНОНМ1398744351204,номер записупро правовласності 37954671)та площею3,1749га,кадастровий номер5120483900:01:002:0473,(РНОНМ1398653051204,номер записупро правовласності 37953178),розташованих натериторії Новоіванівськоїсільської радиАрцизького районуОдеської області) продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили, відповідно до вимог частини 7 статті 158 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Виконувач обов`язки керівника Болградської окружної прокуратури Цоєв Дмитро Костянтинович (місцезнаходження: вул.25 Серпня, буд. № 192, м.Болград Одеської області, 68702) в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (місцезнаходження: вул.Космонавтів, буд. № 34, м.Одеса, 65107, код ЄДРПОУ: 39765871).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя Арцизького районного суду

Одеської області Гусєва Н.Д.