Ухвала

від 15.08.2024 по справі 492/1010/23

АРЦИЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 492/1010/23

провадження № 4-с/492/4/24

УХВАЛА

Іменем України

15 серпня 2024 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Варгаракі С.М.,

за участю секретаря судового засідання Богдан А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Виконувача обов`язків Болградської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_1 на рішення начальника Арцизького районного відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Райнової Вероніки Леонідівни про повернення виконавчого листа стягувачу без прийняття до виконання у цивільній справі за позовною заявою Виконувача обов`язки керівника Болградської окружної прокуратури Цоєва Дмитра Костянтиновича в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до ОСОБА_2 про припинення права власності на земельні ділянки шляхом їх конфіскації на користь держави, -

встановив:

Скаржник звернувся до суду з зазначеною скаргою на рішення начальника Арцизького районного відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Райнової В.Л. про повернення виконавчого листа стягувачу без прийняття до виконання, посилаючись на те, що начальником ВДВС повернуто виконавчий лист без прийняття до виконання, оскільки у пред`явленому виконавчому документів зазначено адресу боржника російська федерація, пров.російський 5, смт.пріоб`є, ханти-мансійського автономного округу та у Автоматизованій системі виконавчих проваджень технічно немає можливості додати в картці боржника вищевказану адресу. Зазначене рішення начальника ВДВС суперечить вимогам чинного законодавства та є неправомірним, тому заявник звернувся до суду з вказаною скаргою.

Представник стягувача надала до суду заяву про розгляд скарги за її відсутності, вимоги скарги підтримала, просила її задовольнити.

Начальник Арцизького районного відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Райнова В.Л. у судове засідання не з`явилася, але до суду від неї надійшла заява про розгляд скарги за її відсутності.

Боржник про дату, час і місце розгляду скарги повідомлявся належним чином, однак у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, в силу частини 2 статті 450 ЦПК України неявка боржника, який належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Розглянувши скаргу, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується скарга, дослідивши та оцінивши надані учасниками справи письмові докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд приходить до наступного висновку.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У пункті 9 частини 3 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування на всій території України у випадках, установлених міжнародними договорами, згода та обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження» (зі змінами, внесеними згідно із Законами України).

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно з вимогами частини 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з вимогами статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконаннярішень покладаєтьсяна органидержавної виконавчоїслужби (державнихвиконавців)та упередбачених цимЗаконом випадкахна приватнихвиконавців,правовий статуста організаціядіяльності якихвстановлюютьсязаконом України«Про органита осіб,які здійснюютьпримусове виконаннясудових рішеньі рішеньінших органів»(частина1статті 5Закону України «Про виконавче провадження»)

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження»виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Відповідно до частини 1 статті 77 Закону України «Про виконавче провадження» під час виконання рішень стосовно іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб, які відповідно проживають (перебувають) чи зареєстровані на території України або мають на території України власне майно, яким володіють самостійно або разом з іншими особами, застосовуються положення цього Закону.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Вимоги до виконавчого документа визначені устатті 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, зокрема, у виконавчому документі зазначаються: повне найменування(дляюридичних осіб)або прізвище,ім`я та,за наявності,по батькові(дляфізичних осіб)стягувача таборжника,їх місцезнаходження(дляюридичних осіб)або адресамісця проживаннячи перебування(дляфізичних осіб),дата народженняборжника -фізичної особи (пункт 3 частини 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження»).

Пунктом 10 частини 4статті 4 ЗаконуУкраїни «Про виконавче провадження`передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Разом з тим, згідно з частиною 1статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону).

У відповідності до частини 1 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною 1статті 8 Закону реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України.

Відповідно до пункту 2 розділу II Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженогоНаказом Міністерства юстиції України 05.08.2016 № 2432/5, під час реєстрації виконавчого документа до Системи вносяться такі відомості як, зокрема, адреса боржника, зазначена у виконавчому документі або заяві про примусове виконання рішення.

Судом встановлено, що 02 квітня 2024 року Арцизьким районним судом Одеської області ухвалено заочне рішення (т. 1 а.с. 199-203). Вказане рішення набрало законної сили 03 травня 2024 року. На виконання зазначеного рішення суду 29 травня 2024 року Арцизьким районним судом Одеської області виданий виконавчий лист № 492/1010/23 про стягнення з ОСОБА_2 на користь Одеської обласної прокуратури судового збору у розмірі 6710,00 грн. (т. 2 а.с. 13).

02 серпня 2024 року стягувач направив до Арцизького районного відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) заяву про відкриття виконавчого провадження (т. 2 а.с. 11-12).

Начальником Арцизького районного відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Райновою В.Л. 18 липня 2024 року винесено повідомлення про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання у зв`язку з тим, що у виконавчому документів зазначено адресу боржника російська федерація, пров.російський 5, смт.пріоб`є, ханти-мансійського автономного округу та у Автоматизованій системі виконавчих проваджень технічно немає можливості додати в картці боржника вищевказану адресу (т. 2 а.с. 8-9).

Відповідно до частини 2 статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відсутність у Автоматизованій системі виконавчих проваджень можливості внести адресу боржника не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчого документу без прийняття до виконання, тому суд дійшов висновку про протиправність спірного повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, яке підлягає скасуванню, а скарга задоволенню.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 13, 211, 258-261, 353, 354, 355, 447-451, 453 ЦПК України, суд,

постановив:

Скаргу Виконувача обов`язків Болградської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_1 на рішення начальника Арцизького районного відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Райнової Вероніки Леонідівни про повернення виконавчого листа стягувачу без прийняття до виконання задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати повідомлення начальника Арцизького районного відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Райнової Вероніки Леонідівни про повернення виконавчого листа стягувачу без прийняття до виконання від 18 липня 2024 року.

Зобов`язати начальника Арцизького районного відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Райнову Вероніку Леонідівну вирішити питання про прийняття до виконання виконавчого листа № 492/1010/23, виданого 29 травня 2024 року Арцизьким районним судом Одеської області.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому наявної ухвали суду.

Суддя Арцизького районного суду

Одеської області Варгаракі С.М.