Ухвала

від 03.04.2024 по справі 947/8865/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/8865/24

Провадження № 1-кс/947/4514/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2024 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю представника власника майна ОСОБА_3 ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_5 , про арешт майна у кримінальному провадженні №42023160000000339 від 30.10.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 191 КК України

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_5 , про арешт майна у кримінальному провадженні №42023160000000339 від 30.10.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 191 КК України

У клопотанніпрокурор проситьнакласти арештна тимчасововилучене майно, вилучене в ході проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування підстав накладення арешту на майно вказав, що тимчасово вилучені речі відповідають критеріям, зазначеним у ст.. 98 КПК України, а саме можуть містити на собі сліди вчинення кримінальних правопорушень

Прокурор в судове засідання не з`явився, про розгляд клопотання повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив.

У судовезасідання з`явиласьпредставник власникамайна ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4 у судовомузасіданні просилавідмовити узадоволенні клопотання,надала письмовізаперечення вяких зазначає,що прокуроромпорушено строкзвернення зповторним клопотанням;з моментупроведення обшуку ОСОБА_3 по викладенихфактах підозране повідомлялася; в ході обшуку співробітникам поліції одразу було повідомлено пароль від планшету, а від так вилучення пристрою є незаконним; вказані в постанові про визнання речовим доказом процесуальні підстави містить тільки загальні фрази, що свідчить про формальне винесення постанови про визнання речовим доказом вилученого майна, таким чином вважає, що за відсутності конкретного злочину та повідомлення про підозру вилучення планшету є незаконним. Звернула увагу на той факт, що обшук проведений 14.03.2024 року, таким чином у слідства було достатньо часу для: збереження інформації, яка містилася у мобільних телефонах, призначення експертних досліджень, проведення огляду, однак цього зроблено не було.

Вислухавши представника власника майна, вивчивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В ході судового розгляду встановлено, щослідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.10.2023за №42023160000000339 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 191КК України.

Нагляд за додержанням законів під час здійснення досудового розслідування у формі процесуального керівництва здійснюється Одеською обласною прокуратурою.

Досудовим розслідуваннямвстановлено,що завідувачпершої підстанції,лікар змедицини невідкладнихстанів структурногопідрозділу «Одеськастанція екстреної(швидкої)медичної допомоги» КНП«Одеський обласнийцентр екстреноїмедичної допомогиі медициникатастроф» Одеськоїобласної ради(кодЄДРПОУ 20991240) ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за попередньоюзмовою зслужбовою особою ТОВ «СВЯТА КАТЕРИНА-ОДЕСА» (код ЄДРПОУ 32120543) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зловживаючи службовим становищем, всупереч інтересам служби надав вказівки підлеглим працівникам здійснювати госпіталізацію хворих до ТОВ «СВЯТА КАТЕРИНА-ОДЕСА» (код ЄДРПОУ 32120543), з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для себе та інших осіб, що спричинили тяжкі наслідки.

Так, 14.03.2024 в період часу з 09 год. 51 хв. по 11 год. 18 хв., слідчий групи слідчих слідчого управління ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , провела обшук за місцем мешкання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході проведення якого виявлено та вилучено: планшет «iPad Aplle», s/n НОМЕР_1 .б

14.03.2024 слідчим у даному кримінальному провадженні прийнято процесуальне рішення та в порядку ст. 110 КПК України винесено постанову про визнання вилученого майна речовим доказом.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ч. 1 ст. 2 КПК України).

Слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченомустаттею 247цього Кодексу, - голова чи за його визначенням інший суддя відповідного апеляційного суду (п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України).

Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом (ч. 1 ст. 16 КПК України).

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права (ст. 1 Протоколу №1 (1952 рік) до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 98 КПК України).

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку (абз. 1 ч. 1 ст. 170 КПК України).

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України).

Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України).

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів (ч. 10 ст. 170 КПК України).

У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;перелік і види майна, що належить арештувати;документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу (ч. 2 ст. 171 КПК України).

Як вбачається, зі встановлених в судовому засіданні обставин, накладення арешту на: планшет «iPadAplle», s/nGCWM2X0FR4,який належать ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є необхідним в цілях забезпечення збереження майна, яке може містити на собі сліди вчинених кримінальних правопорушень і є об`єктом експертних досліджень, підлягає детальному дослідженню, не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження об`єктивно може призвести до їх знищення або ж переховування, так як очевидно, що оскільки такі речі можуть містити відповідну доказову інформацію, яка в свою чергу може свідчити про ймовірну причетність до вчинення кримінально-протиправних дій конкретних осіб, останні не зацікавлені у її отриманні органом досудового розслідування.

Водночас, слідчий суддя критично оцінює та вважає неспроможними доводи сторони обвинувачення щодо необхідності накладення арешту на вилучене майно, оскільки слідчим не доведено, яке відношення та значення в рамках означеного кримінального провадження має вищевказане майно, та сам власник майна ОСОБА_3 .

Посилання сторони обвинувачення на той факт, що вилучене майно є речовим доказом є формальним, без жодних обґрунтувань. Слідчий суддя звертає увагу, що прокурор не надав будь яких доказів щодо причетності ОСОБА_3 до скоєння злочину, та який вона має статус в рамках даного кримінального провадження, оскільки до теперішнього часу сторона обвинувачення не допитала ОСОБА_3 щодо обставин кримінального правопорушення.

Крім того, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_3 під час обшуку надала згоду на огляд належного їй планшету «iPadAplle», s/nGCWM2X0FR4. При цьому, сторона обвинувачення не надала жодних відомостей, що у вказаному мобільному телефоні знаходиться будь-яка важлива інформація, що має відношення до предмету досудового розслідування.

Таким чином, ні в клопотанні, ні в доданих до клопотання матеріалах, прокурором жодним чином не обґрунтовується можливість досягнення завдань застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

Так, сам по собі факт визнання майна речовим доказом, не доводить тих обставин, що зазначене майно повністю відповідає критеріям ч.1 ст.98 КПК України, як доказ у кримінальному провадженні.

Крім того, у ст.1 Першого Протоколу від 20.03.1952 року до «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

При цьому, у Рішенні ЄСПЛ «Серявін проти України» зазначено, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні ч.1 ст.1 Першого Протоколу до «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод», лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Також, у Рішенні ЄСПЛ «Серявін проти України» зазначено, що вимога законності, яка випливає з «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права.

Необхідно зазначити, що у Рішенні «Серявін проти України», ЄСПЛ розглянув справу у якій йшлося про втручання органів державної влади у володіння майном особи, тому слідчий суддя вважає, що вказане рішення певним чином відображає природу правовідносин, які склалися у цій справі.

Як вже було зазначено вище, положення КПК України, зокрема ст. 170 КПК України, передбачають накладення арешту на майно, проте такий арешт може бути накладений при певних умовах.

Щодо дотримання принципу верховенства права, то відповідно до ч.1 ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Також, відповідно до ч.2 ст.8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що в даному випадку втручання у мирне володіння майном особи державними органами не буде законним та таким, що відповідає принципу верховенства права, так як відповідно до матеріалів клопотання не вбачається, що вказане майно будь-яким чином використовувалося для скоєння вказаного кримінального правопорушення або було набуто в результаті його скоєння.

Таким чином, дії органів державної влади не відповідають положенням КПК України та принципу верховенства права, з чого вбачається, що втручання було свавільним і не задовольнило вимогу законності.

З викладеного вбачається, що, в даному випадку, втручання органів влади у захищене право суперечить загальній нормі, зазначеній у ст.1 Першого Протоколу від 20.03.1952 року до «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод».

Також, у даному кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру, не призначена експертиза, не здійснювався огляд вилученого майна.

Таким чином, недоліки, які були визначені в ухвалі слідчого судді від 20.03.2024 року про повернення клопотання прокурору наразі не були усунуті. Посилання прокурора на необхідність накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів є не доведеним та необґрунтованим, оскільки вилучення майна було здійснено без достатніх правових підстав.

Вирішуючи дане питання слідчий суддя також звертає увагу, що ні прокурор ні слідчий у судове засідання не з`явились, матеріалів кримінального провадження не надали, а тому слідчий суддя вирішує дане питання за наявними в матеріалах клопотання документами.

Враховуючи, що прокурором в своєму клопотанні не було обґрунтовано необхідність в застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, з урахуванням норм національного законодавства та практики ЄСПЛ, слідчий суддя приходить до переконання, що слідчим не доведено необхідність в накладенні арешту на тимчасово вилучене майно, у зв`язку із чим клопотання останнього задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.170, 171, 172, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання прокурора відділуОдеської обласноїпрокуратури ОСОБА_5 ,про арештмайна укримінальному провадженні№42023160000000339від 30.10.2023за ознакамикримінальних правопорушень,передбачених ч.2ст.364,ч.4ст.191 КК України- відмовити.

Майно, яке було тимчасово вилучене 14.03.2024 року в ході проведеного обшуку за місцем мешкання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: планшет «iPadAplle»,s/n НОМЕР_1 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 169 КПК України повернути особі у яких воно було вилучено.

Виконання ухвалипокласти на прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_5 .

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1