Ухвала
від 04.04.2024 по справі 947/9034/24
КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/9034/24

Провадження № 1-кс/947/4636/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2024 року м.Одеса

Слідчий суддяКиївського районногосуду містаОдеси ОСОБА_1 ,при секретарісудового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в місті Одесі клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №1202100000000846 від 07.07.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.199, ч.2 ст.204, ч.3 ст.209, ч.3 ст.212 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, Одеською обласною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 1202100000000846 від 07.07.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 199, ч. 2 ст. 204, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212.

Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснюється детективами Підрозділу Територіального управління БЕБ в Одеській області.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ТОВ «Імперія.Табак.ЛТД» (код ЄДРПОУ 42267033) зареєстровано як виробник тютюнових виробів. Податкова адреса: Одеська обл., Подільський р-н, смт. Любашівка вул. Північна, буд. 13. Адреса розташування офісного приміщення: АДРЕСА_1 .

Так, проведеним аналізом ІКС «Податковий блок» встановлено, що у 2023 році ТОВ «Імперія.Табак.ЛТД» здійснювало імпорт підакцизних товарів, тютюну та замінників тютюну промислового призначення: жилка тютюнова розширена (взірвана) CRES-MG, яка виготовлена з жилок тютюнового листа шляхом різання та подальшого розширення (вибуху) по спеціальній технології, у кількості 12000 кг, а також фільтропаличок, які використовуються для виготовлення тютюнових виробів.

Згідно відомостей, що містяться у вантажно-митних декларацій ТОВ «Імперія.Табак.ЛТД» при імпорті тютюну застосовано пільгу при сплаті акцизного податку відповідно до п. п. 213.3.6, п. 213.3, ст. 213 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, та звільнено від оподаткування зазначені операції.

За період з 01.01.2023 по 31.12.2023 відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «Імперія.Табак.ЛТД здійснювало реалізацію власно вироблених сигарет з фільтром в значно менших обсягах, ніж ті, що повинні відповідати обсягам придбаного тютюну.

Таким чином існує ймовірність реалізації ТОВ «Імперія.Табак.ЛТД» власно вироблених сигарет на території України третім особам за готівкові кошти без відображення операцій у бухгалтерському обліку, фінансовій та податковій звітності підприємства та без відповідного нарахування та сплати до бюджету податків та зборів.

У ході розслідування, 28.03.2024 на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси проведено огляд території та приміщень, використовуваних ТОВ «Імперія.Табак.ЛТД» за адресою: АДРЕСА_2 (колишня Лермонтова), в межах географічних координат НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ; НОМЕР_5 , НОМЕР_6 ; НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , у ході якого для проведення експертних досліджень вилучено зразки сировини та картонних упаковок, що використовуються для виготовлення сигарет, зразки готової продукції, а саме:

- зразок жилки тютюнової розширеної (взірваної) Cres-Mix вагою приблизно 0,5 кг;

- зразок тютюнової сировини Вирджинія (табак різаний) вагою приблизно 0,5 кг;

- зразок тютюну теплового сушіння з невідділеною середньою жилкою вагою приблизно 0,5 кг;

- зразок тютюнової суміші для сигарет DB Comfort Blue вагою приблизно 0,5 кг;

- зразок тютюнової суміші для сигарет DB Comfort Red вагою приблизно 0,5 кг;

- зразок тютюнової суміші для сигарет Regina Blue вагою приблизно 0,5 кг;

- зразок тютюну подрібненого (потенційно небезпечної сировини) вагою приблизно 0,5 кг;

- зразки сигарет Regina Blue з марками акцизного податку у кількості 10 пачок;

- зразки сигарет Regina Red з марками акцизного податку у кількості 10 пачок;

- зразки картонних упаковок для сигарет DB, Regina у кількості 5 одиниць;

- зразки сигарет DB Comfort Blue без марок акцизного податку у кількості 10 пачок;

- зразки сигарет DB Comfort Red без марок акцизного податку у кількості 10 пачок;

- зразки сигарет Regina чорні без марок акцизного податку у кількості 10 пачок;

- зразки сигарет Regina сині без марок акцизного податку у кількості 10 пачок;

- зразки сигарет Regina білі без марок акцизного податку у кількості 10 пачок.

Вилучені зразки на підставі постанови від 29.03.2024 визнані речовими доказами у кримінальному провадженні відповідно до ч.1 ст.98 КПК України, оскільки є матеріальними об`єктами, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, є предметами, що були об`єктом кримінально протиправних дій, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження

Прокурор наадресу судунаправив заявув якій клопотання підтримав, просив задовольнити, розглянути у його відсутність.

Представник ОВ «Імперія.Табак.ЛТД» адвокат ОСОБА_4 направив на електронну адресу суду клопотання в якому просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на вилучене майно, посилався на його необґрунтованість, додатково зазначив, що зразки сигарет марки Regina в кількості 70 пачок (по 10 пачок) є результатом налаштування ліній по виготовленню та упакуванню сигарет, які не призначені для реалізації. Просив розглянути клопотання без участі представника власника майна по наявним в матеріалах справи документам.

Згідно ч.1 ст.172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Вивчивши клопотання та матеріали, які його обґрунтовують, слідчий суддя вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.1, п.2 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

У відповідності до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

В судовому засіданні встановлено, що вилучене в ході огляду майно відповідає критеріям ч.1 ст.98 КПК України, оскільки може містити докази, які входять до предмету досудового розслідування у кримінальному провадженні №1202100000000846 від 07.07.2021 року.

Викладене в повній мірі підтверджується долученою до матеріалів клопотання постановою детектива про визнання та залучення в якості речових доказів, згідно якої вищезазначене вилучене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

В свою чергу не накладення арешту на зазначене тимчасово вилучене майно може призвести до його знищення, приховання, що в свою чергу призведе до втрати доказів в рамках кримінального провадження та суттєво ускладнить процес встановлення істини по кримінальному провадженні.

Відповідно до положень ч.2 ст.94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою згідно положень ч.1 ст.94 КПК.

Відповідно до ст.ст.89, 94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті.

Так, слідчий суддя на даній стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, про застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для вирішення питання про арешт майна, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Таким чином, враховуючи наявність правових підстав для накладення арешту на вилучене майно, оскільки існує необхідність в забезпеченні його збереження, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання прокурора про накладення арешту на вилучене майно підлягає задоволенню, й, відповідно захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна підлягає застосуванню.

Положеннями статей 2,7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Згідно з п. 1 ч. 3ст. 132 КПК Українизастосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

У відповідності до ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Частиною другою статті 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованоїпідозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість якихнадана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до ч.3ст.170 КПК України,у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

Згідно ч.1ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчим суддею на даний час встановлено, що майно на яке накладається арешт відповідає критеріям ст.98 КПК України.

У кримінальному провадженні відповідно до ст.91 КПК України підлягає доказуванню, зокрема подія кримінального правопорушення час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення.

Стандарт доведення «достатні підстави», необхідність застосування якого передбачає ч.3ст.170 КПКУкраїни,не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об`єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв`язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.

Також, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, про застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для вирішення питання про арешт майна, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Посилання представника власника майна адвоката ОСОБА_4 на те, що зразки сигарет марки Regina в кількості 70 пачок (по 10 пачок) є результатом налаштування ліній по виготовленню та упакуванню сигарет та не підлягають реалізації, не знайшли свого підтвердження під час розгляду клопотання.

Так, слідчий суддя зауважує, що триває досудове розслідування, яке полягає у збиранні, дослідженні, оцінці перевірці та використанні доказів з метою встановлення наявності або відсутності складу кримінального правопорушення.

Вилучені стороною обвинувачення під час обшуку за адресою: АДРЕСА_2 (колишня Лермонтова), в межах географічних координат НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ; НОМЕР_5 , НОМЕР_6 ; НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , зразки сировини та картонних упаковок, зразки готової продукції можуть містити докази незаконного збуту підакцизних товарів, реалізацію власно вироблених ТОВ "Імперія.Табак.ЛТД" сигарет з фільтром в значно менших обсягах, ніж ті, що повинні відповідати обсягам придбаного тютюну, відповідно до фінансово-бухгалтерської звітності, а тому є важливими доказами можливого вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.199, ч.2 ст.204, ч.3 ст.209, ч.3 ст.212 КК України.

Накладення арешту необхідне для проведення комплексної експертизи сировини (судової експертизи матеріалів, речовин та виробів, товарознавчої експертизи та технічної експертизи) з метою встановлення наявності вищезазначених доказів, що можуть мати суттєве значення для кримінального провадження.

Зв`язок даного майна із вчиненням злочинів, передбачених ч.3 ст.199, ч.2 ст.204, ч.3 ст.209, ч.3 ст.212 КК України, підлягає встановленню в процесі здійснення досудового розслідування, а отже арешт даного майна є виправданим.

В клопотанні про арешт майна прямо зазначено підставу та мету арешту майна, наведено відповідне обґрунтування, вказано обсяг та вид майна, яке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, а також зазначено про відповідність цього майна критеріям ст.98 КПК України.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що на даній стадії кримінального провадження існують достатні підстави для накладення арешту на зазначене вилучене майно.

Керуючись ст. ст.170, 171, 172, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №1202100000000846 від 07.07.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.199, ч.2 ст.204, ч.3 ст.209, ч.3 ст.212 КК України - задовольнити.

Накласти арешт на речі, вилучені у ході огляду, проведеного 28.03.2024, за адресою: АДРЕСА_2 (колишня Лермонтова), в межах географічних координат НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ; НОМЕР_5 , НОМЕР_6 ; НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , а саме: