Постанова

від 20.03.2024 по справі 910/6550/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2024 р. Справа№ 910/6550/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Алданової С.О.

Корсака В.А.

за участю:

секретаря судового засідання Звершховської І.А.,

від позивача: Солтисюк А.П. (поза межами приміщення суду),

від відповідача: Халупко В.М. (в залі суду),

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікна-Світ»

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 (повний текст складено 16.10.2023)

у справі № 910/6550/23 (суддя Маринченко Я.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хард Мед»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікна-Світ»

про стягнення 1 974 022,81 грн та розірвання договору,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Хард Мед» (далі - ТОВ «Хард-Мед») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просить розірвати укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «Вікна-Світ» (далі - ТОВ «Вікна-Світ») Договором підряду №03/12 від 03.12.2021 та стягнути з ТОВ «Вікна-Світ» 1 974 022,81 грн, з яких 606 125,00 грн попередньої оплати, 17 875,00 грн пені, 1 227 909,00 грн штрафу, 106 392,00 грн інфляційних нарахувань та 15 721,81 грн 3% річних.

В обґрунтування заявлених вимог ТОВ «Хард-Мед» посилається на порушення ТОВ «Вікна-Світ» зобов`язання з виконання робіт за договором підряду №03/12 від 03.12.2021 та додатковою угодою №1 від 28.09.2022 до цього договору.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 позов задоволено частково. Розірвано договір підряду №03/12 від 03.12.2021 укладений між ТОВ «Хард Мед» та ТОВ «Вікна-Світ». Стягнуто з ТОВ «Вікна-Світ» на користь ТОВ «Хард Мед» 606 125,00 грн заборгованості, 838 572,00 грн 1% штрафу, 2 590,56 грн 3% річних, 9 091,87 грн інфляційні втрати, а також 24 529,69 грн витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Суд зазначив, що з з матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається досягнення сторонами згоди щодо виконання відповідачем робіт з виготовлення та встановлення вікон. Разом з тим сторони не підписували письмового примірника договору, а на виконання домовленостей позивач оплатив виставлений відповідачем рахунок, що дає підстави вважати, що сторони уклали договір у спрощеній формі. В подальшому сторони додатково узгодили умови укладеного договору та підписали додаткову угоду №1 від 28.09.2022 до договору підряду №03/12 від 03.12.2021, в якій визначили ціну договору, строки виконання робіт та відповідальність за порушення умов вказаного договору.

Суд встановив, що згідно з п. 5 додаткової угоди №1 від 28.09.2022 ТОВ «Вікна-Світ» повинно було виконати роботи до 31.10.2022 (включно), але в порушення взятих на себе зобов`язань роботи не виконало. Оскільки направлену позивачем претензію відповідач отримав 13.02.2023, враховуючи положення ст.530 ЦК України, він повинен був повернути суму попередньої оплати до 20.02.2023 (включно), але матеріали справи не містять ані відповіді відповідача на вказану претензію, ані доказів повернення суми попередньої оплати.

За наведених підстав суд дійшов висновку, що на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України у позивача виникло право відмовитись від договору підряду та вимагати відшкодування збитків, а тому позовні вимоги в частині розірвання договору підряду №03/12 від 03.12.2021 та стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 606125,00 грн підлягають задоволенню.

Перевіривши надані позивачем розрахунки штрафу, 3% річних та інфляційних, суд встановив, що позивач невірно визначив період їх нарахування. Враховуючи, що першим днем прострочення строку виконання відповідачем робіт було 01.11.2022, а останнім днем для повернення відповідачем грошових коштів - 20.02.2023, вірними періодами нарахування 1% штрафу є період з 01.11.2022 по 20.02.2023, а для 3% річних та інфляційних втрат є вірним період з 21.02.2023 по 13.04.2023.

Здійснивши власний розрахунок 1% штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 838572,00 грн 1% штрафу, 2590,56 грн 3% річних та 9091,87 грн інфляційних втрат.

Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення з відповідача 17875,00 грн пені, нарахованої на підставі п. 6.2 договору №03/12 від 03.12.2021, суд зазначив, що оскільки договір підряду №03/12 від 03.12.2021 не підписано обома сторонами у справі, вказане не може свідчити про те, що сторони погодили інші умови договору крім предмета договору, в т.ч. щодо порядку нарахування пені за порушення строку виконання робіт, як не було погоджено і строк виконання зазначених робіт до укладення додаткової угоди.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2023, ТОВ «Вікна-Світ» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідач вважає оскаржуване рішення таким, що прийнято без всебічного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеності таких обставин, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, встановленим обставинам справи, а також таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Щодо договору підряду №03/12 від 03.12.2021 скаржник зазначає, що з наявної у матеріалах справи копії вбачається, що договір сторонами не підписаний. На копії додаткової угоди до договору підряду №03/12 від 03.12.2021 присутні підписи та печатки сторін, але оригінал цієї додаткової угоди суд першої інстанції не досліджував.

ТОВ «Вікна-Світ» відзначає, що у нього така додаткова угода відсутня, оскільки воно її не підписувало. В суді першої інстанції представник ТОВ «Вікна-Світ» зазначав, що договір відповідач не підписував оскільки сторони не погодили істотних умов, а саме проектно-кошторисна документація не була погоджена в частині проекту. Незважаючи на це, суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що «сторони узгодили умови укладеного договору та підписали додаткову угоду №1 від 28.09.2022 до договору підряду №03/12 від 03.12.2021».

Скаржник наголошує, що таке твердження суду не відповідає дійсності, оскільки відповідач додаткову угоду не підписував, а проектна документація сторонами не була узгоджена.

Саме відсутність узгодження проектної документації є причиною не підписання самого договору та додаткової угоди до нього.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції в порушення приписів ст. 210 ГПК України, безпосередньо не дослідивши докази у справі (письмовий доказ, на який посилався позивач, - додаткову угоду до договору підряду №03/12 від 03.12.2021), прийняв копію додаткової угоди як належний доказ, що призвело до прийняття помилкового рішення.

На думку скаржника, відсутні підстави вважати, що договір підряду №03/12 від 03.12.2021, який за всіма ознаками є договором будівельного підряду, є укладеним, оскільки договір сторонами не підписаний; його зміст не зафіксований в жодних документах (у т.ч. електронних), у листах, телеграмах, якими б обмінялися сторони; проектна документація, яка є істотною умовою договору будівельного підряду, не погоджена.

Посилаючись на порушення судом норм процесуального права, скаржник посилається на порушення ст. ст. 209, 210 ГПК України та зазначає, що суд безпосередньо не досліджував та не знайомився з письмовими доказами, які відповідно до п. 6 ст. 91, в разі наявності сумнівів щодо їх достовірності, мав би витребувати у відповідної сторони в оригіналі; в порушення ст. 76 ГПК України суд прийняв ці докази як належні.

Апелянт також зазначає, що розмір судового збору судом першої інстанції визначено в сумі 24 529, 69 грн. Однак, враховуючи, що присуджена до стягнення сума становить 1 456 379, 43 грн, судовий збір має складати 21 845, 69 грн.

ТОВ «Вікна-Світ» надало додаткові пояснення, у яких зазначило, що договір підряду №03/12 від 03.12.2021 та додаткову угоду №1 від 28.09.2022 до нього не підписувало; рахунки №№19, 40 надати не може, оскільки вони не збереглись; п. 5 додаткової угоди №1 від 28.09.2022 не погоджувало, саму додаткову угоду не підписувало.

Позиції учасників справи.

ТОВ «Хард Мед» надало відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін як законне та обґрунтоване.

Позивач зазначає, що не може вважатись неукладеним договір після його часткового чи повного виконання сторонами; якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону. В цьому випадку сторони погодили об`єм робіт, їх вартість, порядок виконання та оплати.

ТОВ «Хард Мед» стверджує, що 03.12.2021 о 13.50 год після завершення узгодження умов договору відповідач електронною поштою надіслав на адресу позивача рахунок на оплату №40 від 02.12.2021 на суму 357 500,00 грн. В рахунку на оплату зазначено реквізити договору - №03/12 від 03.12.2021, а також призначення платежу. В цей же день позивач сплатив кошти згідно рахунку платіжним дорученням №287 від 03.12.2021.

03.12.2021 о 14.51 год у відповідь на даний електронний лист ТОВ «Хард Мед» звернулось до ТОВ «Вікна-Світ» з проханням надіслати примірник договору для підпису.

Однак примірник договору з додатком відповідач надіслав на електронну пошту позивача лише 10.12.2023 о 13:17.

Тобто, саме ТОВ «Вікна-Світ» підготувало редакцію договору та надіслало його на електронну адресу ТОВ «Хард Мед».

Вказаний договір був підписаний ТОВ «Хард Мед» та надісланий ТОВ «Вікна-Світ».

Позивач зазначає, що підписаний примірник ТОВ «Вікна-Світ» на адресу ТОВ «Хард Мед» не повернуло.

Проте сплачені позивачем кошти відповідач прийняв без зауважень в якості авансу відповідно до умов договору та виставленого рахунку.

Позивач звертає увагу факт того, що листування з відповідачем здійснювалось через його офіційну електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зазначена відповідачем у відзиві та апеляційній скарзі. Електронні листи надсилались працівником ТОВ «Вікна Світ» Тетяною.

Укладений договір відповідач не виконував, була складена лише специфікація, проте роботи не здійснювались.

Після усних звернень ТОВ «Хард Мед» щодо повернення коштів та розірвання договору відповідач запропонував укласти додаткову угоду з огляду на нібито збільшення цін на матеріали в Україні та неможливість в зв`язку з цим завершити роботи. Позивач погодив вказані умови.

Працівник ТОВ «Вікна Світ» Тетяна з використанням месенджера «Viber» надіслала позивачу підписану відповідачем та скріплену печаткою додаткову угоду, а також рахунок на оплату №19 від 28.09.2022.

Платіжним дорученням №469 від 03.10.2022 позивач оплатив рахунок №19 від 28.09.2022.

Вказані кошти відповідачем прийняв в якості авансу та не повернув як помилково перераховані.

Позивач зауважує, що п. 5 додаткової угоди визначено, що термін виконання робіт - 20 робочих днів з моменту перерахування авансу згідно з п. 3 додаткової угоди. За кожен день прострочення штраф у сумі 1% від вартості робіт. В даному випадку під вартістю робіт розуміється вартість всіх робіт за договором. Вказаний пункт був запропонований відповідачем та погоджений в телефонній розмові, оскільки такий розмір штрафних санкцій слугував гарантією виконання робіт, які вже рік не виконувались відповідачем.

Зважаючи на вказані обставини, а сааме погодження сторонами умов договору підряду, надсилання відповідачем на адресу позивача договору та рахунків на оплату, підписання сторонами додаткової угоди до договору підряду та прийняття відповідачем без заперечень авансових платежів, позивач вважає, що слід дійти висновку про укладення сторонами 03.12.2021 договору підряду №03/12.

ТОВ «Хард Мед» також відзначає, що ні договір підряду, ні рахунки, ні додаткова угода не надсилались йому засобами поштового зв`язку, лише електронним листуванням та через месенджер «Viber», а тому можливість надати суду паперові примірники договору, рахунків та додаткової угоди відсутня.

ТОВ «Вікна Світ» надало відповідь на відзив на апеляційну скаргу, у якій зазначає, що оскільки сторони не погодили проектну документацію, яка є істотною умовою договору будівельного підряду. Відповідач також зауважує, що у матеріалах справи відсутні докази направлення позивачем підписаного ним договору на адресу відповідача.

Щодо долучених до відзиву на апеляційну скарги додатків скаржник зазначає, що позивач не просить суд прийняти їх як докази. Апелянт також вважає, що вважати доказами, які мають значення для вирішення справи, вказані додатки не можна, оскільки на їх підставі не можна встановити наявність обставин/фактів, що обґрунтовують позицію позивача. Окремо відповідач відзначає, що при розгляді справи в суді першої інстанції позивач стверджував, що оригінал додаткової угоди підписаний сторонами і знаходиться у нього, а також позивач не повідомляв, що договір підряду №03/12 від 03.12.2021 був ним підписаний та направлений відповідачу.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2023 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6550/23 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ТОВ «Вікна-Світ» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 до надходження матеріалів справи №910/6550/23.

11.12.2023 матеріали справи №910/6550/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2023 апеляційну скаргу ТОВ «Вікна-Світ» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 у справі №910/6550/23 залишено без руху.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 поновлено ТОВ «Вікна-Світ» пропущений строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Вікна-Світ» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 у справі №910/6550/23. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 у справі №910/6550/23 до закінчення його перегляду у суді апеляційної інстанції. Розгляд справи призначено на 05.02.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 заяву представника ТОВ «Хард Мед» адвоката Солтисюка А.П. про участь у судовому засіданні, призначеному на 05.02.2024, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

У судових засіданнях 05.02.2024 та 04.03.2024 оголошувалась перерва до 04.03.2024 та 20.03.2024 відповідно; було повідомлено, що судові засідання будуть проводитись в режимі відеоконференції за участю представника позивача Солтисюка А.П.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Щодо наданих під час апеляційного провадження доказів, які не були подані суду першої інстанції, колегія суддів зазначає таке.

При поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Така обставина (відсутність обґрунтування, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції) виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України (постанови Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №914/1725/19; від 12.01.2021 у справі №01/1494(14-01/1494); від 15.12.2020 у справі №925/1052/19; від 21.04.2021 у справі №906/1179/20)).

Суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, але лише якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції зумовлене поважними причинами (поважність причин повинен довести заявник). Вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами.

Оскільки ТОВ «Хард Мед» не навело обґрунтування, в чому полягає винятковість випадку неподання доказів (які підтверджують листування сторін щодо спірних правовідносин засобами електронного зв`язку) до суду першої інстанції у встановлений строк, а також не надало відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали нього, подані позивачем з відзивом на апеляційну скаргу не можуть бути прийняті апеляційним судом.

Колегія суддів також відзначає, що згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 14 ГПК України).

Частиною 2 ст. 80 ГПК України встановлено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (ч. 2 ст. 164 ГПК України).

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 4, 8 ст. 80 ГПК України).

Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Водночас колегія суддів приймає додатково подані позивачем копії рахунків на оплату № 40 від 02.12.2021 і № 19 від 28.09.2022, адже подати їх просив саме апеляційний суд. При цьому колегія суддів відзначає, що оплатою цих рахунків позивач із самого початку обґрунтовував позовні вимоги, посилання саме на ці рахунки міститься у платіжних інструкціях № 287 від 03.12.2021 і № 469 від 03.10.2022 як на підстави платежів (як вважає позивач - за договірними зобов`язаннями) і суд першої інстанції під час підготовчого провадження мав їх визнати такими, що входять до переліку обов`язкових доказів у справі. В цьому випадку апеляційний суд не збирає чи витребовує нові (додаткові) докази, а лише усуває процесуальну помилку місцевого господарського суду.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

02.12.2021 ТОВ «Вікна-Світ» виставило ТОВ «Хард Мед» на оплату рахунок №40, як зазначено в реквізиті «Договір» - на підставі договору №03/12 від 03.12.2023, на оплату авансу 50% на виготовлення та монтаж алюмінієвих конструкцій на суму 357 500,00 грн.

03.12.2021 платіжною інструкцією №287 від 03.12.2021 ТОВ «Хард Мед» сплатило на користь ТОВ «Вікна-Світ» 357 500,00 грн з призначенням платежу «аванс на виготовлення та монтаж алюмінієвих конструкцій зг-но рах. №40 від 02.12.2021 р».

28. 09.2022 ТОВ «Вікна-Світ» виставило ТОВ «Хард Мед» на оплату рахунок №19, як зазначено в реквізиті «Договір» - на підставі додаткової угоди № 1 28.09.2022 до договору №03/12 від 03.12.2023, на оплату виготовлення та монтажу алюмінієвих конструкцій на суму 248 625,67 грн.

03.10.2022 платіжною інструкцією №469 ТОВ «Хард Мед» сплатило на користь ТОВ «Вікна-Світ» 248 625,00 грн з призначенням платежу «оплата на виготовлення та монтаж алюмінієвих конструкцій зг-но рах. №19 від 28.09.2022 р».

06.02.2023 ТОВ «Хард Мед» звернулось до ТОВ «Вікна-Світ» з претензією, у якій, посилаючись на невиконання підрядником зобов`язання за договором підряду №03/12 від 03.12.2021 з додатковою угодою №1 від 28.09.2022, вимагало у ТОВ «Вікна-Світ» повернути 606 125,00 грн сплачених йому грошових коштів, сплатити 17 875,00 грн неустойки та 658 878,00 грн штрафу.

13.02.2023 ТОВ «Вікна-світ» отримало вказану претензію.

Відповідь на претензію або докази її виконання до матеріалів справи не надано.

Посилаючись на невиконання ТОВ «Вікна-Світ» зобов`язання за договором підряду №03/12 від 03.12.2021 з додатковою угодою №1 до нього, а також неповернення ТОВ «Вікна-Світ» сплачених ним (ТОВ «Хард Мед») грошових коштів попередньої оплати та штрафних санкцій, ТОВ «Хард Мед» звернулось з позовом у цій справі.

З позовною заявою ТОВ «Хард Мед» надало копію договору підряду №03/12 від 03.12.2021 та додатки №№1, 3 до нього, які не підписані уповноваженими представниками сторін та не скріплені печатками Товариств.

Також ТОВ «Хард Мед» надало копію додаткової угоди №1 від 28.09.2022 до договору підряду №03/12 від 03.12.2021. У цій додатковій угоді сторони, посилаючись у п. 1 на зміну курсу євро з моменту укладення договору, вирішили викласти п. 5.2 договору у такій редакції:

« 2. Згідно п. 4.1 договірна ціна робіт складає 748 725,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 124 787,50 грн.

3. Аванс на закупівлю матеріалів 30% від вартості робіт, що становить 248 625,00 грн, в т.ч. ПДВ - 41 437,50 грн.

Замовник сплачує на розрахунковий рахунок підрядника аванс протягом 3-х робочих днів після підписання додаткової угоди до даного договору.

4. Остаточна вартість робіт у сумі 165 750,00 грн, в т.ч. ПДВ - 27 625,00 грн.

Замовник перераховує остаточну вартість робіт на розрахунковий рахунок підрядника протягом 5-ти банківських днів після підписання акта приймання-передачі виконаних робіт уповноваженими представниками сторін.

5. Термін виконання робіт 20 робочих днів з моменту перерахування авансу згідно п. 3 додаткової угоди №1. За кожен день прострочення штраф у сумі 1% від вартості робіт.

6. Всі інші умови договору залишаються без змін.

7. Дана угода набуває чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін.».

На другому аркуші додаткової угоди викладено реквізити сторін у вигляді п. 14.

За твердженням позивача, додаткова угода підписана представниками сторін та скріплена печатками Товариств.

ТОВ «Вікна-Світ» проти заявлених до нього вимог заперечило та зазначило, що наданий з позовною заявою договір №03/12 від 03.12.2021 сторони не підписали, платіжна інструкція №287 на суму 357 500,00 грн свідчить, що така оплата була здійснена на підставі рахунку №40 від 02.12.2021, тобто на підставі рахунку, датованого раніше, ніж дата укладення договору №03/12; сума коштів у платіжній інструкції №287 відрізняється від суми авансу, зазначеної в копії договору (334 350,00 грн). Відповідач вважає, що відсутні підстави для висновку про те, що договір є укладеним, а тому розірвати такий договір (який не існує) неможливо.

У відповіді на відзив ТОВ «Хард Мед» з наведеними у відзиві доводами ТОВ «Вікна-Світ» не погодилось та зазначило, що не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання. Оскільки на виконання договору підряду №03/12 ТОВ «Хард Мед» сплатило ТОВ «Вікна-Світ» аванс і ТОВ «Вікна-Світ» цю оплату прийняло, а також з урахуванням укладення додаткової угоди №1 до договору №03/12, слід дійти висновку, що сторони уклали договір підряду №03/12.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Частиною 1 ст. 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За визначенням ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір укладається в порядку, встановленому ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого ст. 181 цього Кодексу (ч. 2 ст. 184 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. ст. 6, 627, 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. ч. 2, 3 ст. 639 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 651 ЦК України).

У разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (ч. 1 ст. 653 ЦК України).

Згідно зі ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства (ч. 1 ст. 180 ГПК України).

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України, яка кореспондуються зі ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд зазначає, що алгоритм і порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить, у першу чергу, від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування.

Суд виходить з того, що мета судового дослідження полягає у з`ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у встановленні прав і обов`язків (відповідальності) осіб, які є суб`єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Відомості про факти можуть бути отримані судом лише за допомогою передбачених законом засобів доказування (письмові, речові, електронні докази, висновки експертів, показання свідків ).

Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню. При цьому за характером зв`язку змісту з фактом, який встановлюється, докази можуть поділятися на прямі та побічні.

Вказаний висновок випливає, зокрема, зі ст. ст. 236-237 ГПК України.

Верховний Суд виходить з того, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2 ст. 269 ГПК України) та переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 269 ГПК України).

Разом з тим, дослідження доказів унормовано ст. 210 ГПК України.

Суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази (ч. 1 ст. 210 ГПК України).

Письмові, речові і електронні докази оглядаються у судовому засіданні, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом, і пред`являються учасникам справи за їх клопотанням, а в разі необхідності - також свідкам, експертам, спеціалістам (ч. 3 ст. 210 ГПК України).

Частиною 5 ст. 96 ГПК України унормовано, якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Таким чином, дослідження судом безпосередньо оригіналів доказів у разі сумнівів учасника справи має вирішальне значення для правильного вирішення спору.

Щодо договору та додаткової угоди апеляційний суд відзначає таке.

Суд враховує, що відповідач укладення спірного договору та додаткової угоди до нього заперечує, а позивач стверджує про їх укладення шляхом листування електронною поштою (щодо договору) та у месенджері «Viber» (щодо додаткової угоди).

До матеріалів справи оригінал договору та додаткової угоди, які були би укладені у встановленому законом порядку (підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, в т.ч. шляхом накладення електронних підпису та печатки) не надано.

Як встановлено місцевим судом і не заперечується сторонами, договір так і не був підписаний, як і не узгоджені додатки до нього (специфікація та вартість робіт; умови гарантійного обслуговування робіт; креслення).

На відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів поширюється дія Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». За змістом ст. ст. 6, 7 цього Закону для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у т.ч. з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Суд зазначає, що незалежно від того, чи документ викладений на папері чи в електронному документі, він повинен бути підписаний. Сторони можуть домовитись укласти договір у певній формі, тоді він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми. Пропозиція укласти договір повинна містити істотні умови договору, вона повинна бути відправлена від сторони, яка пропонує укласти договір, а також виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. У разі складення електронного документу без накладення електронного підпису уповноваженою на укладення договорів посадовою особою юридичної особи, не можна вважати, що така юридична особа готова взяти на себе зобов`язання у разі прийняття пропозиції укласти договір іншим контрагентом.

Докази узгодження сторонами договору, а також направлення однією стороною оферти щодо укладення договору та її акцепт іншою стороною у встановленому законом порядку до матеріалів справи не надано.

В апеляційній інстанції сторони також не заперечували відсутність (не існування) оригінальних примірників договору підряду з підписами та печатками.

Що стосується додаткової угоди, то згідно з поясненнями сторін позивач отримав примірник цієї угоди через месенджер «Viber» (у вигляді фотографії чи файлу формату PDF - скан-копії), яку роздрукував, наніс на цю роздруківку свої підписи і печатку і направив відповідачеві.

Водночас під час апеляційного провадження у справі суду так і не вдалось підтвердити реальне існування оригінальних примірників додаткової угоди, дійсно затверджених оригінальними підписами уповноважених представників і оригінальними відтисками печаток сторін.

Про укладення договору і додаткової угоди в електронному вигляді з дотриманням визначеної законодавством процедури, в т. ч. щодо належного підтвердження їх підписання, сторони не заявляли.

Колегія суддів вважає, що в такому випадку відсутні підстави вважати договір підряду №03/12 та додаткову угоду №1 укладеними.

Оскільки розірвати договір, який не було укладено, неможливо, вимога ТОВ «Хард Мед» про розірвання договору підряду №03/12 від 03.12.2021 задоволенню не підлягає.

Суд встановив, що платіжними інструкціями №287 від 03.12.2021 та №469 від 03.10.2022 ТОВ «Хард Мед» сплатило ТОВ «Вікна Світ» 606 125 грн (357 500,00 грн + 248 625,00 грн) з призначенням платежу «аванс на виготовлення та монтаж алюмінієвих конструкцій зг-но рах. №40 від 02.12.2021 р» та «оплата виготовлення та монтажу алюмінієвих конструкцій зг-но рах. №19 від 28.09.2022 р» відповідно.

У рахунку №40 від 02.12.2021 підставою платежу зазначено «договір №03/12 від 03.12.2023». Однак станом на 02.12.2021 будь який договір, датований 03.12.2021, не був та не міг бути укладений, так само як виставлення рахунку на його оплату.

Все наведене вище у сукупності свідчить про укладення сторонами договору на виготовлення та монтаж алюмінієвих конструкцій у спрощений спосіб (усно). Сторони не заперечують щодо саме такого предмету домовленості між сторонами.

06.02.2023 ТОВ «Хард Мед» звернулось до ТОВ «Вікна-Світ» з претензією, у якій, посилаючись на невиконання підрядником зобов`язання за договором підряду №03/12 від 03.12.2021 з додатковою угодою №1 від 28.09.2022, вимагало у ТОВ «Вікна-Світ» повернути 606 125,00 грн сплачених йому грошових коштів, сплатити 17 875,00 грн неустойки та 658 878,00 грн штрафу.

13.02.2023 ТОВ «Вікна-світ» отримало вказану претензію.

Відповідь на претензію або докази її виконання у матеріали справи не надано.

Колегія суддів враховує встановлені вище обставини щодо оплати позивачем виготовлення та монтажу алюмінієвих конструкцій, невиконання відповідачем цих (оплачених позивачем) робіт, а також звернення позивача до відповідача з цього приводу з претензією.

Оскільки претензію відповідач отримав 13.02.2023, враховуючи приписи ст. 530 ЦК України, відповідач мав повернути 606 125,00 грн сплачених йому позивачем коштів до 20.02.2023 (включно).

У матеріалах справи відсутні докази задоволення відповідачем вимог претензії або надання відповіді на неї.

За таких обставин, вимоги позову про стягнення з відповідача на користь позивача 606 125,00 грн підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення штрафу та пені суд зауважує таке.

За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 547 ЦК України).

Оскільки, як встановлено вище, договір №03/12 та додаткова угода №1 до нього не є укладеними, відповідно, п. 5 додаткової угоди (яким передбачено нарахування штрафу) не може бути застосований до спірних правовідносин.

З цих же підстав, оскільки договір №03/12 не є укладеним, п. 6.2 цього договору (яким передбачено нарахування пені) не може бути застосований до спірних правовідносин.

А отже вимоги позову про стягнення з відповідача штрафу та пені задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань суд відзначає таке.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки першим днем прострочення строку виконання відповідачем робіт було 01.11.2022, а останнім днем для повернення відповідачем грошових коштів - 20.02.2023, обґрунтованим є нарахування 3% річних та інфляційних за період з 21.02.2023 по 13.04.2023.

Перевіривши наданий позивачем та здійснений судом першої інстанції розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, колегія суддів вважає, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 2590,56 грн 3% річних та 9091,87 грн інфляційних нарахувань.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині розміру судового збору апеляційний суд відзначає, що скаржник помилково обраховує його лише від розміру задоволених майнових вимог (присуджених до стягнення сум), оскільки ТОВ «Хард Мед» заявило у поданому позові як вимогу майнового характеру (про стягнення коштів), так і вимогу немайнового характеру (про розірвання договору), яку суд першої інстанції задовольнив.

У будь-якому разі, у зв`язку зі скасуванням судового рішення в частині вимог про розірвання договору та про стягнення штрафу з прийняттям в цій частині нового судового рішення про відмову у їх задоволенні, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви мають бути покладені на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

За таких підстав до стягнення з ТОВ «Вікна-Світ» на користь ТОВ «Хард Мед» підлягають 9 267,11 грн судового збору за подання позову.

Колегія суддів відзначає, що додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 у справі №910/6550/23 є невід`ємною частиною оскаржуваного рішення від 05.10.2023, а тому (у зв`язку зі скасуванням частково оскаржуваного рішення (в частині вимог про розірвання договору та стягнення штрафу) та прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні відповідних вимог) колегія суддів здійснює відповідний пропорційний перерозподіл витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги частково витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікна-Світ» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 у справі №910/6550/23 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 у справі №910/6550/23 скасувати в частині, якою розірвано договір підряду №03/12 від 03.12.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хард Мед» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вікна-Світ», та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікна-Світ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хард Мед» 1% штрафу у розмірі 838 572 (вісімсот тридцять вісім тисяч п`ятсот сімдесят дві) грн та 15 262,58 грн судового збору.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 у справі №910/6550/23 в частині, якою стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікна-Світ» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 3; ідентифікаційний код 43575436) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хард Мед» (43020, Волинська обл., м. Луцьк, просп. Відродження, 2; ідентифікаційний код 42175871) заборгованість у розмірі 606 125,00 грн, 3% річних у розмірі 2 590,56 грн, інфляційні втрати у розмірі 9 091,87 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 9 267,11 грн залишити без змін.

В решті рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 у справі №910/6550/23 залишити без змін.

3. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 у справі №910/6550/23 змінити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікна-Світ» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 3; ідентифікаційний код 43575436) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хард Мед» (43020, Волинська обл., м. Луцьк, просп. Відродження, 2; ідентифікаційний код 42175871) 4 200,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

5. Справу №910/6550/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України, , за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 04.04.2024.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді С.О. Алданова

В.А. Корсак