Рішення

від 25.03.2024 по справі 916/4214/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4214/23

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Босової Ю.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: Клименко Ф.І. на підставі довіреності;

Від відповідача: Машин Г.О. /директор/;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси до державного регіонального проектно-вишукувального інституту „Укрпівдендіпроводгосп про стягнення 582 483,44 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство „Теплопостачання міста Одеси (далі по тексту КП „Теплопостачання міста Одеси) звернулось до господарського суду із позовною заявою до державного регіонального проектно-вишукувального інституту „Укрпівдендіпроводгосп (далі по тексту Інститут) про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 582 483,44 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором на постачання теплової енергії №3274 від 01.11.2006 в частині оплати вартості поставленої теплової енергії протягом періоду з січня 2022р. по серпень 2023р.

Ухвалою суду від 11.10.2023 дана справа була призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.

12.12.2023 до суду від Інституту надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні заявлених позивачем вимог. Відповідач стверджує про відсутність належних доказів зняття позивачем показників засобів вимірювальної техніки (лічильника теплової енергії), оскільки надані позивачем документи складені російською мовою та не містять дати їх підписання. Інститут не отримував від позивача будь-яких рахунків на оплату теплової енергії, які були складені на підставі неналежних документів (звітів про стягнення показань лічильника). Відповідач зазначає, що температура у приміщеннях протягом лютого-березня 2023 року складала близько 10-15 градусів, у березні 2023 опалення взагалі було відсутнє. Період, за який позивач просить стягнути заборгованість, встановити точно не можливо, що, в подальшому, призведе до зловживань з боку КП „Теплопостачання міста Одеси. При цьому, відповідачем було надано докази сплати спожитої теплової енергії після відкриття провадження у справі на суму 50 000,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

01.11.2006 між КП Теплопостачання міста Одеси (Теплопостачальна організація) та Інститутом (Споживач) було укладено договір на постачання теплової енергії №3274, згідно з п. 1 якого Теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати Споживачу теплову енергію, а Споживач зобов`язується оплачувати фактично одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбаченими цим договором.

Теплова енергія постачається споживачу на опалювання об`єкта по вул. Гайдара, 13, 25-ї Чапаївської дивізії, 1-А в обсягах згідно додатку 1 до цього договору (п. 2.1 договору №3274 від 01.11.2006).

Пунктом 3.2.2 договору №3274 від 01.11.2006 передбачено обов`язок відповідача виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, що передбачені цим договором.

Згідно з п. п. 5.1., 5.2. договору №3274 від 01.11.2006 облік споживання теплової енергії на об`єкту, який розташований по вул. Гайдара, 13, визначається розрахунковим способом. Звіт про фактичне щомісячне споживання теплової енергії Споживач надає Теплопостачальній організації у термін з 28 по 30 число звітного місяця.

Порядок розрахунків визначено у п. п. 6.1.-6.4. договору №3274 від 01.11.2006, відповідно до яких розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації по тарифу 179,12 грн за 1 Гкал., діючому на момент укладання договору. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації вартість заявленої та зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період. Кінцевим терміном розрахунку за спожиту теплову енергію є 20 число місяця наступного за розрахунковим.

Пунктом 10.1 договору №3274 від 01.11.2006 визначено, що він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2007.

Водночас згідно з п. 10.4. договору №3274 від 01.11.2006 договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією зі сторін.

Додатками до договору №3274 від 01.11.2006 є додатки №1 (обсяги постачання теплової енергії споживачу), №2 (схема теплотраси), №3 (умови припинення подачі теплової енергії).

23.12.2021 виконавчим комітетом Одеської міської ради було прийнято рішення №395 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування і постачання, послуги з постачання теплової енергії Комунальному підприємству «Теплопостачання міста Одеси».

На підтвердження факту постачання відповідачу теплової енергії КП Теплопостачання міста Одеси було надано суду звіти, складені російською мовою, за період з 31.12.2021 по 31.01.2022 (січень), за період з 31.01.2022 по 28.02.2022 (лютий), за період з 01.03.2022 по 31.03.2022 (березень), за період з 01.12.2022 по 31.12.2022 (грудень), за період з 31.12.2022 по 31.01.2023 (січень), за період з 31.01.2023 по 28.02.2023 (за лютий). На всіх наданих позивачем суду звітах наявні підписи Споживача (без значення ініціалів) та печатки Інституту.

КП Теплопостачання міста Одеси було виставлено відповідачу рахунки-фактури №3274 за січень 2022 року на суму 182 051,31 грн., №3274 за лютий 2022 на суму 170 273,93 грн., №3274 за березень 2022 року на суму 147 533,81 грн., №3274 за грудень 2022 року на суму 181 758,34 грн., №3274 за січень 2023 року на суму 126 035,52 грн., №3274 за лютий 2023 року на суму 84 316,65 грн. При розрахунку вартості спожитої відповідачем теплової енергії позивачем було застосовано тариф, затверджений рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №395 від 23.12.2021.в29.08.2023. КП Теплопостачання міста Одеси звернулось до Інституту із претензією, відповідно до якої просило погасити борг у сумі 582 483,44 грн. До претензії було додано акт звірки взаємних розрахунків та розрахунок заборгованості. Вказана претензія була вручена відповідачу 06.09.2023.

Так, відповідно до складеного позивачем акту звірки взаємних розрахунків, підписаного лише КП Теплопостачання міста Одеси, станом на 01.09.2023 заборгованість відповідача за договором №3274 від 01.11.2006 складає 582 483,44 грн.

06.01.2023 комісією у складі представників КП Теплопостачання міста Одеси та Інституту складено акт про самовільне підключення споживача до теплової мережі за відсутності наряду.

Листом від 09.01.2023 Інститут просив позивача надати дозвіл на відновлення теплопостачання. При цьому, відповідач зобов`язався сплатити заборгованість у розмірі 323 000,00 грн. у строк до 06.02.2023.

16.01.2023 КП Теплопостачання міста Одеси було видано наряд на підключення об`єкта Інституту до системи централізованого опалення.

08.02.2023 КП Теплопостачання міста Одеси було видано наряд на відключення об`єкта Інституту від системи централізованого опалення у зв`язку з наявністю у споживача заборгованості у розмірі 528 166,79 грн.

З наданих Інститутом листів вбачається, що у 2022-2023 юридичні особи, які орендують приміщення у відповідача, просили Інститут призупинити нарахування орендної плати та комунальних платежів тощо. Інститутом також було надано звіт про фінансові результати за 9 місяців 2023 року.

Крім того, в матеріалах справи наявні інші акти, складені сторонами, акт про збереження пломб, акти про пломбування засобу вимірювальної техніки, про розпломбування тощо.

На підставі платіжного доручення №6018 від 27.11.2023 Інститутом було перераховано на рахунок КП Теплопостачання міста Одеси грошові кошти у розмірі 50 000,00 грн., у призначення платежу зазначено наступне: договір №3274 за теплопостачання 2023 рік.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться в ч. ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до п. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до п. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України закріплено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивачем було належним чином виконано прийняті на себе за договором №3274 від 01.11.2006 зобов`язання в частині постачання відповідачу теплової енергії протягом січня-березня 2022 року, грудня 2022 року лютого 2023 року, на загальну суму 811 548,30 грн., що підтверджується підписаними сторонами звітами.

Проте, вартість поставленої позивачем теплової енергії згідно складеного останнім акту звіряння розрахунків та розрахунку заборгованості була оплачена відповідачем часткового на суму 133 000,00 грн., що з урахуванням наявної передоплати у розмірі 96 064,86 грн., стало підставою для звернення позивача до суду із позовними вимогами про стягнення 582 483,44 грн. (811 548,30 грн. - 133 000,00 грн. - 96 064,86 грн. = 582 483,44 грн.).

Господарський суд відхиляє доводи Інституту, яким в процесі вирішення даного спору було вказано, що надані позивачем документи складені російською мовою та не містять дати їх підписання. Так, дійсно надані позивачем звіти складені російською мовою. Проте, встановлення змісту складених сторонами звітів не викликає у суду складності, як і вочевидь на викликало у сторін під час їх підписання. На наданих позивачем звітах наявні підписи представника Інституту, а також печатки.

Враховуючи підписання відповідачем наданих позивачем суду звітів, суд доходить висновку про висловлення відповідачем згоди із показаннями приладу обліку, зазначених в поданих до суду звітах. Таким чином, факт поставки теплової енергії та її споживання відповідачем підтверджується належними доказами.

З огляду на викладене, позовні вимоги КП Теплопостачання міста Одеси про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 582 483,44 грн. є доведеними і обґрунтованими.

В процесі вирішення судом даного спору відповідачем було перераховано на рахунок позивача грошові кошти у загальному розмірі 50 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №6018 від 27.11.2023.

Відповідно до п.2 ч.1, ч. 4, 5 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Так, у п. п. 3.12, 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26 грудня 2011 року N 18 (з наступними змінами та доповненнями) зазначено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Підсумовуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про відсутність між сторонами предмету спору в частині вимог КП Теплопостачання міста Одеси про стягнення із відповідача суми боргу у розмірі 50 000,00 грн., що є підставою для закриття провадження в цій частині вимог.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених комунальним підприємством „Теплопостачання міста Одеси до державного регіонального проектно-вишукувального інституту „Укрпівдендіпроводгосп позовних вимог шляхом присудження до стягнення із відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 532 483,44 грн. Провадження у справі в частині позовних вимог позивача про стягнення суми основного боргу у розмірі 50 000,00 грн. необхідно закрити.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України. При цьому, решта суми судового збору у розмірі 750,00 грн. підлягає поверненню з державного бюджету за клопотанням позивача на підставі ухвали згідно приписів ст. 7 Закону України „Про судовий збір у зв`язку із закриттям провадження в частині позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 231, 236, 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Провадження у справі №916/4214/23 в частині позовних вимог комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси до державного регіонального проектно-вишукувального інституту „Укрпівдендіпроводгосп про стягнення 50 000,00 грн. закрити.

2.Позов задовольнити.

3.Стягнути з державного регіонального проектно-вишукувального інституту „Укрпівдендіпроводгосп /65078, Одеська обл., місто Одеса, вул. Гайдара, буд. 13; ідентифікаційний код 01037904/ на користь комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси /65029, Одеська обл., м. Одеса, вул. Балківська, буд. 1-Б; ідентифікаційний код 34674102/ заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 532 483,44 грн. /п`ятсот тридцять дві тисячі чотириста вісімдесят три грн. 44 коп./, судовий збір у розмірі 7 987,26 грн. /сім тисяч дев`ятсот вісімдесят сім грн. 26 коп./.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 04.04.2024.

Суддя С.П. Желєзна