Постанова

від 25.03.2024 по справі 456/898/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 456/898/22 Головуючий у 1 інстанції: Сас С. С.

Провадження № 22-ц/811/2929/23 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Псярук О.В.

з участю: представника Акціонерного товариства «Таскомбанк» Косатого Д.А.

розглянувши у відкритомусудовому засіданнів містіЛьвовіцивільнусправу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Таскомбанк» на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14 вересня 2023 року,-

ВСТАНОВИВ:

в березні 2022 року Акціонерне товариство «Таскомбанк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на нерухоме майно та передачу майна в управління.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 12.02.2008 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 було укладено генеральний договір про надання кредитних послуг № ВL1886 на загальну суму 250 000,00 доларів США з терміном користування коштами до 01.02.2028 року. В подальшому на виконання умов генерального договору між банком та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду до генерального договору (індивідуальну угоду) № ВL1886/ВL886-К від 12.02.2008 року, відповідно до якої банк, підтверджуючи свої зобов`язання за діючим генеральним договором, надав позичальнику кредитні кошти в сумі 130 000,00 доларів США зі сплатою 14,00% річних («базова процентна ставка») за використання кредитних коштів у межах встановленого строку користування та 28,00% річних («підвищена процентна ставка») за користування кредитними коштами понад строк. Також 07.03.2008 року між банком та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду № ВL1886/ВL2679-КL+ до генерального договору, відповідно до якої банк, підтверджуючи свої зобов`язання за діючим генеральним договором, надав позичальнику кредитні кошти в сумі 95 000,00 доларів США зі сплатою 14,00% річних («базова процентна ставка») за використання кредитних коштів у межах встановленого строку користування та пені за користування кредитними коштами понад строк.

Зазначає, що 29.04.2021 року між АТ «Таскомбанк» та АТ «Універсал Банк» (який є правонаступником ВАТ «Банк Універсальний» шляхом зміни найменування) укладено договір факторингу № НІ/11/2-Ф, відповідно до якого АТ «Таскомбанк» набув права вимоги до боржників, зазначених в реєстрі прав вимог, що є невід`ємною частиною договору факторингу, відповідно до якого АТ «Таскомбанк» набув права вимоги за кредитним договором № ВL1886 від 12.02.2008 року, укладеним з ОСОБА_2 . В забезпечення виконання умов кредитного договору між ОСОБА_2 та ВАТ «Універсал Банк» укладено договір іпотеки, посвідчений ОСОБА_3 приватним нотаріусом Стрийського РНО 12.02.2008 року за реєстровим номером 863, відповідно до якого ОСОБА_2 передав в іпотеку належне й ому на праві власності нерухоме майно: об`єкт незавершеного будівництва, що складається з незавершеного будівництва - магазину і їдальні з надбудовою адмінприміщень та житлових приміщень, станом готовності 67%, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомості 20571371; земельну ділянку на якій знаходиться вищевказаний об`єкт незавершеного будівництва, а саме площею 0,0505 га, кадастровий номер 4611200000:04:003:0026, цільове використання - для обслуговування житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 1.5. іпотека розповсюджується на всі приналежності предмету іпотеки та на всі невід`ємні від майна поліпшення, складові частини, внутрішні системи, що існують на момент укладання договору та виникнуть в майбутньому. Всі зроблені іпотекодавцем в період дії цього договору всілякого роду поліпшення, реконструційні роботи, зміни, доробки тощо автоматично стають предметом договору - предметом іпотеки, - і не потребують внесення змін до договору, відтак об`єкт нерухомості в поточному стані на цей час є предметом іпотеки.

Крім того, 29.04.2021 року між АТ «Таскомбанк» та АТ «Універсал Банк» укладено договір про відступлення прав за договорами забезпечення, зареєстрований в реєстрі за № 1120, відповідно до якого та реєстру вимог АТ «Таскомбанк»» є новим іпотекодержателем відносно іпотечних зобов`язань ОСОБА_2 (позиція в реєстрі 37 та 38). Банку стало відомо, що позичальник/іпотекодавець ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Враховуючи зазначені обставини AT «Таскомбанк» 13.10.2021 року направив до Стрийської державної нотаріальної контори претензію кредитора до спадкоємців ОСОБА_2 № 18364/70.2.2 від 12.10.2021 року, яка супровідним листом № 1497/02-14 від 16.11.2021 року направлена приватному нотаріусу Стрийського РНО Швед І.В., де відкрита спадкова справа. Листом від 17.01.2022 року вих № 3/02-14 приватний нотаріус Швед І.В. повідомила про отримання та облік претензії; проте, що спадкова справа заведена 13.10.2021 року на підставі звернення спадкоємців, однак не розкрито інформацію про осіб, що звернулись з відповідними заявами, також повідомлено, що свідоцтва про право власності в порядку спадкування не видавались. Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 19.02.2004 року сином та відповідно спадкоємцем першої черги є син померлого ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 та який є відповідачем за цією справою. Станом на дату відкриття спадщини/смерті спадкоємця, відповідач був неповнолітньою особою (17 років). За змістом статті 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до третьої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих самих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Проте якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, який є відмінним від боржника, такий спадкоємець не несе відповідальності перед іпотекодержателем за виконання основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимог іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

В зв`язку з невиконанням умов кредитного договору первісний кредитор АТ «Універсал Банк» звернувся до Стрийського міськрайонного суду Львівської області з позовом про стягнення заборгованості. Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21.08.2020 року по справі № 456/643/19 позов задоволено та вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк», заборгованість за додатковою угодою №ВL 1886/ВL1886-К до генерального договору в сумі 128 808,00 доларів США, заборгованість за додатковою угодою №ВL 188б/ВL 2679- КL + до генерального договору в сумі 85 872,00 доларів США та 87 460,63 грн. судового збору. Рішення суду набрало законної сили. Зазначеним рішенням суду встановлено факти видачі кредиту, неналежного виконання кредитного договору, розміру заборгованості. Вважає, що оскільки АТ «Таскомбанк» є правонаступником AT «Універсал Банк» в кредитних зобов`язаннях з ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 є правонаступником в цих кредитних зобов`язаннях після смерті батька, ОСОБА_2 , тому позивач AT «Таскомбанк» позбавлений необхідності в силу ст. 82 ЦПК України знову доводити ці факти.

З наведених підстав просить звернути стягнення на об`єкти нерухомого майна:

магазин та їдальню з надбудовою адмінприміщень та житлових приміщень, загальною площею 487,2 кв.м., житловою площею 105,7 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , та належав ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності серія та номер 31992021, виданий 31.12.2014 року реєстраційний номер об`єкта нерухомості 20571371;

земельну ділянку площею 0,0505 га, кадастровий номер 4611200000:04:003:0026, цільове використання - для обслуговування житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 518448, виданого Стрийською міською радою на підставі рішення виконкому від 21.02.2002 року за № 44, договору від 27.11.2007 року, бланк серії ВКВ № 007959 за реєстром № 2842 і який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю 12.12.2007 року за номером 01:07:444:00281, та фактично прийняті спадкоємцем ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості перед АТ «Таскомбанк» за генеральним договором про надання кредитних послуг № ВL1886 від 12.02.2008 року, а саме 214 680 доларів США, з яких заборгованість за додатковою угодою №ВL1886/ВL1886-К до генерального договору в сумі 128 808,00 доларів США, заборгованість за додатковою угодою №ВL1886/ВL2679 КL до Генерального договору в сумі 85 872,00 доларів США та 87 460, 63 грн. судового збору стягнуті рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21.08.2020 року шляхом проведення електронних торгів, та встановити початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій про що видати виконавчий лист;

передати до реалізації в рамках виконавчого провадження АТ «Таскомбанк» в управління магазин та їдальню з надбудовою адмінприміщень та житлових приміщень, загальною площею 487,2 кв.м., житловою площею 105,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,0505 га, кадастровий номер 4611200000:04:003:0026, цільове використання - для обслуговування житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 з правом вчинення будь-яких фактичних або юридичних дій відносно вказаного нерухомого майна (окрім продажу), в тому числі, але не обмежено цим, з правом передачі майна в оренду з правом укладання відповідних договорів; з правом отримання від імені власника будь-яких документів, що стосуються даної нерухомості від будь-яких фізичних або юридичних осіб, або державних органів, з правом подачі позовів про виселення та звільнення приміщення від будь-яких осіб, які користуються ним без належних правових підстав; з правом охорони зазначеного приміщення, в тому числі з правом укладання відповідних договорів охорони для його збереження.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14 вересня 2023 року в задоволенні позову Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на нерухоме майно та передачу майна в управління відмовлено.

Рішення суду оскаржило Акціонерне товариство «Таскомбанк», в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним, ухваленим з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов до помилкового висновку про те, що позивачем не надано доказів, що відповідач ОСОБА_1 вступив у спадщину та отримав спадкове майно після смерті батька, ОСОБА_2 , яке належало йому на праві власності та відповідно набув обов`язок задовольнити вимоги кредитора, оскільки для правильного вирішення питання факту спадкування ОСОБА_1 суд повинен був встановити, що відповідач є дитиною спадкодавця ОСОБА_2 та на час відкриття спадщини був неповнолітньою особою, а також факт подачі чи не подачі неповнолітньою особою заяви про відмову від спадщини. Стверджує, що окрім особливого порядку прийняття спадщини неповнолітньою особою, Закон також встановлює особливий порядок відмови від спадщини такою особою Звертає увагу на те, що посилання суду в рішенні на ту обставину, що ОСОБА_1 не претендує на спадщину, оскільки спадкове майно створює для нього додаткові боргові зобов`язання, котрі є значно більшими, ніж вартість майна, є лише припущеннями суду, на яких не може грунтуватись судове рішення. Зазначає, що звернувшись в суд з позовом банк, не просив стягнути з відповідача суму заборгованості, а обрав інший спосіб погашення боргових зобов`язань, в разі задоволення яких відповідач, у разі встановлення ціни та продажу об`єкта стягнення більше, ніж борг, отримає залишок коштів від продажу, проте в будь-якому випадку його права та інтереси жодним чином не порушуються. Вважає, що факт неотримання відповідачем свідоцтва про право на спадщину, а відтак і не прийняття спадщини, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки відсутність у спадкоємця свідоцтва не позбавляє кредитора спадкодавця звернутись на підставі ст. 23 Закону України «Про іпотеку» до такого спадкоємця, котрий зволікає з отриманням свідоцтва, з вимогами про звернення стягнення на спадкове майно, яке є предметом іпотеки, що узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 12.04.2017 року у справі №6-2962цс16, від 15.03.2018 року у справі №489/2924/16-ц. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника АТ «Таскомбанк» Косатого Д.А. на підтримання доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення вимог позивача, оскільки вони є необґрунтованими, не підтверджені жодними допустимими та належними доказами, а отже такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 12.02.2008 між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 було укладено генеральний договір про надання кредитних послуг № ВL1886 на загальну суму 250 000,00 доларів США з терміном користування коштами до 01.02.2028. В подальшому на виконання умов генерального договору між банком та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду до генерального договору (індивідуальну угоду) № ВL1886/ВL886-К від 12.02.2008, відповідно до якої банк, підтверджуючи свої зобов`язання за діючим генеральним договором, надав позичальнику кредитні кошти в сумі 130 000,00 доларів США зі сплатою 14,00% річних («базова процентна ставка») за використання кредитних коштів у межах встановленого строку користування та 28,00% річних («підвищена процентна ставка») за користування кредитними коштами понад строк. Також 07.03.2008 між банком та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду № ВL1886/ВL2679-КL+ до генерального договору, відповідно до якої банк, підтверджуючи свої зобов`язання за діючим генеральним договором, надав позичальнику кредитні кошти в сумі 95 000,00 доларів США зі сплатою 14,00% річних («базова процентна ставка») за використання кредитних коштів у межах встановленого строку користування та пені за користування кредитними коштами понад строк.

29.04.2021 між АТ «Таскомбанк» та АТ «Універсал Банк» укладено договір факторингу № НІ/11/2-Ф.

Відповідно до розділу 2 зазначеного договору АТ «Таскомбанк» набув права вимоги до боржників зазначених в реєстрі прав вимог, що є невід`ємною частиною договору факторингу.

Відповідно до вказаного реестру (позиція 37) АТ «Таскомбанк» набув права вимоги за кредитним договором № ВL1886 від 12.02.2008 р., укладеним з ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 10.1 договору факторингу він вступає в силу з дати його підписання та скріплення печатками сторін.

Відповідно до 3.1. договору факторингу фактор зобов`язаний в день укладання сторонами договору сплатити клієнту суму фінансування в розмірі 55 000 000 грн. Відповідно до п. договору факторингу відступлення прав вимоги і всіх інших прав, належних клієнту за кредитними договорами, договорами поруки та їх перехід від клієнта до фактора відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру прав вимог згідно додатку № 2 до цього договору, але не раніше оплати фактором суми зазначеної в п. 3.1 договору, після чого фактор стає кредитором по відношенню до позичальників стосовно боргу та набуває всі права вимоги визначені цим договором та всі права вимоги за Договорами поруки. Сторони підписують акт прийому-передачі реєстру прав вимог в день здійснення оплати суми фінансування згідно п. 3.1. цього договору.

В забезпечення виконання умов кредитного договору між ОСОБА_2 та ВАТ «Універсал Банк» укладено договір іпотеки, посвідчений ОСОБА_3 приватним нотаріусом Стрийського РНО 12.02.2008 р. за реєстровим номером 863.

Відповідно до договору іпотеки, посвідченого 12.02.2008 р. приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Мірчук Л.І., укладеного між ОСОБА_2 та ВАТ «Універсал Банк», ОСОБА_2 передав в іпотеку: об`єкт незавершеного будівництва, що складається з незавершеного будівництва - магазину і їдальні з надбудовою адмінприміщень та житлових приміщень, станом готовності 67%, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомості 20571371; земельну ділянку на якій знаходиться вищевказаний об`єкт незавершеного будівництва, а саме площею 0,0505 га, кадастровий номер 4611200000:04:003:0026, цільове використання - для обслуговування житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21.08.2020 року по №456/643/19 стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за додатковою угодою №ВL 1886/ВL1886-К до генерального договору в сумі 128808,00 доларів США, заборгованість за додатковою угодою №ВL 1886/ВL 2679- КL + до генерального договору в сумі 85872,00 доларів США та 87460,63 грн. судового збору.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 виданого 20.04.2021 року Стрийським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області.

Згідно претензії кредитора №18364/70.22 від 12.10.2021, позивачем АТ «Таскомбанк» було направлено претензію кредитора до Стрийської державної нотаріальної контори, в якій просили включити кредиторські вимоги АТ «Таскомбанк» в розмірі 214 680,00 доларів США що за офіційним курсом НБУ на 12.10.2021 р. становить 5 658 964,8 грн. до складу спадщини, про що зробити запис в книзі обліку спадкових справ;повідомити спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед АТ «Таскомбанк» у розмірі 214 680,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на 12.10.2021 р. становить 5 658 964,8 грн.; відомості про осіб, які подали заяву про прийняття спадщини, а також які вже прийняли спадщину, направити за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно листа Стрийської державної нотаріальної контори №1497/02-14 від 16.11.2021, Стрийська державна нотаріальна контора переслала претензію кредитора відАТ «Таскомбанк» №18364/70.22 від 12.10.2021 року приватному нотаріусу Стрийського районного нотаріального округу Швед І.В.

З відповіді приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Швед І.В №3/02-14 від 17.01.2022 надісланій АТ «Таскомбанк» вбачається, що 25.11.2021 року на адресу нотаріуса Швед І.В. надійшла претензія, яка була зареєстрована в журналі реєстрації вхідних документів за №266/02-14 від 25.11.202 року та в книзі обліку і реєстрації спадкових справ за №233 від 25.11.2021 року (до спадкоємців ОСОБА_2 про погашення заборгованості за Генеральним договором про надання кредитних послуг №ВL1886 від 12.02.2008 року) та Додаткової угоди до Генерального договору (індивідуальну угоду) N° ВL1886/ВL1886-К. Керуючись ст.8 Закону України «Про нотаріат», нотаріус не вправі надати інформацію, щодо звернення спадкоємців з приводу оформлення спадщини на майно. На даний час нотаріальні дії, зокрема видача свідоцтва про право на спадщину, не вчинялись.

Із спадкової справи № 85/2021 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , заведеної приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Швед І.В., вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які є дочками померлого ОСОБА_2 , подали заяви про відмову від спадщини, згідно якої вони відмовляються від належного їм спадкового майна, яке належало їхньому батькові ОСОБА_2 .

З листа виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області №3.18/3534 від 01.10.2021 року надісланого ОСОБА_1 вбачається, що 28.09.2021р. на засіданні комісії з питань захисту прав дитини розглянуто заяву неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який має статус дитини-сироти, та його піклувальника ОСОБА_6 , щодо надання дозволу на відмову від прийняття спадщини (приміщення на АДРЕСА_1 ), після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , а також інформацію Стрийського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) від 28.09.2021р. №281115 щодо боргових зобов`язань померлого ОСОБА_2 . Оскільки законодавство України покладає на органи опіки та піклування обов`язок щодо здійснення захисту житлових прав дітей, а, особливо, дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та дітей з інвалідністю, то комісією з питань захисту прав дитини було вирішено не надавати згоду неповнолітньому ОСОБА_1 та його піклувальнику ОСОБА_6 на відмову від прийняття спадщини, належної неповнолітньому після смерті батька, оскільки ОСОБА_1 , маючи статус дитини-сироти та встановлену з дитинства інвалідність, внаслідок відмови від спадщини - будинок на АДРЕСА_1 , буде позбавлений права користування єдиним житлом без надання іншого рівноцінного житла або покращення житлових умов.

Згідно зі ст.608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

За приписами ст. ст.1216, 1218 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язаннями у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржника за зобов`язанням.

У зв`язку зі смертю боржника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статей 1281, 1282 ЦК України щодо строків пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців і порядку задоволення цих вимог кредитора.

Відповідно до ст.1281 ЦК України, кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частиною другою та третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Також, відповідно до положень статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Таким чином, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку положень статті 1282 ЦК України.

Як зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2019 року №640/6274/16-ц при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.

Разом з тим, за змістом положень ст. 1282 ЦК України задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ним у спадщину майна. Тобто, до спадкоємців боржника обов`язок перед позикодавцями (кредиторами) спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

За таких обставин, у кредитора виникає обов`язок довести перед судом наявність спадкового майна, його вартість, склад, визначити коло спадкоємців.

22 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 306/2000/16-ц, провадження № 61-30819св18 вказав, що при вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора необхідно з`ясувати коло спадкоємців, встановити належність спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартість отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що відповідач ОСОБА_1 вступив у спадщину та отримав спадкове майно після смерті позичальника ОСОБА_2 , яке належало йому на праві приватної власності та відповідно набув обов`язок задовольнити вимоги кредитора, а тому вважав відсутніми підстави вважати його спадкоємцем.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що відповідач ОСОБА_1 відмовився від прийняття спадщини та жодним чином на неї не претендує, оскільки спадкове майно створює для нього додаткові боргові зобов`язання, котрі є значно більшими, а ніж вартість самого майна.

З відповіді приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Швед І.В №3/02-14 від 17.01.2022 вбачається, що свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 не видавалося.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року у справі № 615/473/20 (провадження № 61-9358св21) зазначено, що: «одним із основних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності сторін, закріплений у статтях 12, 81 ЦПК України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ураховуючи предмет спору у зазначеній справі, до обов`язку позивача як кредитора спадкодавця належить доказування обставин щодо розміру заборгованості боржника на день відкриття спадщини, наявність спадкоємців боржника, дотримання кредитором строку, визначеного статтею 1282 ЦК України, звернення з вимогою до спадкоємців боржника.

Згідно з ч. 1 cт. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ч.1ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, керуючись положеннями діючого цивільного законодавства України, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача, оскільки вони є необґрунтованими, не підтверджені жодними допустимими та належними доказами, а отже такими, що не підлягають задоволенню.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів спадкової справи, спадкоємцями майна після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , є його діти ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .

Спадкоємці за законом після смерті ОСОБА_2 , його доньки, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 від спадщини відмовилися, що підтверджується їхніми заявами, поданими ними приватному нотаріусу Стрийського районного нотаріального округу в межах шестимісячного строку, визначеного статтею 1273 ЦК України для прийняття спадщини.

Заяви про відмову від прийняття спадщини ними не відкликалися протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.

А відтак, спадкоємці за законом після смерті ОСОБА_2 , його доньки, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , є такими, що відмовилися від спадкування після смерті батька, ОСОБА_2 .

Частини 1, 3, 4 статті 1268 ЦК України передбачають, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частиною другою-четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Що стосується ОСОБА_1 , який є спадкоємцем за законом після смерті його батька, ОСОБА_2 , то він, будучи неповнолітнім на час відкриття спадщини, протягом шести місяців не міг самостійно без дозволу органу опіки та піклування подати нотаріусу заяву про відмову від спадщини, і крім цього на день смерті спадкодавця був зареєстрований та проживав разом з ним, а тому є таким, що прийняв спадщину.

З врахуванням наведеного, положень статті 1268 ЦК України, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не вступив у спадщину та не отримав спадкове майно після смерті батька, ОСОБА_2 , а тому не набув обов`язку задовольнити вимоги кредитора.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21.08.2020 року по №456/643/19 стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за додатковою угодою №ВL 1886/ВL1886-К до генерального договору в сумі 128808,00 доларів США, заборгованість за додатковою угодою №ВL 1886/ВL 2679- КL + до генерального договору в сумі 85872,00 доларів США та 87460,63 грн. судового збору.

Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

За змістом частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, це вид забезпечення виконання зобов`язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх.

Забезпечувальне зобов`язання (взаємні права й обов`язки) виникає між іпотекекодержателем (кредитором за основним зобов`язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов`язанням).

Виконання забезпечувального зобов`язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов`язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Відповідно до статті 589 ЦК України, частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене в статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено Законом України «Про іпотеку», згідно з частиною третьою статті 33 якого звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Отже, чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання.

У справі, яка переглядається, звертаючись до суду з позовом, банк обґрунтовував свої вимоги наявністю заборгованості за кредитним договором, розмір якої встановлено рішенням

Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21.08.2020 року по №456/643/19, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за додатковою угодою №ВL 1886/ВL1886-К до генерального договору в сумі 128808,00 доларів США, заборгованість за додатковою угодою №ВL 1886/ВL 2679- КL + до генерального договору в сумі 85872,00 доларів США та 87460,63 грн. судового збору.

Заперечень щодо зазначеної суми заборгованості відповідач суду не надав, суму заборгованості, встановлену рішенням суду, не спростував, що свідчить про те, що відповідач погодився з наявністю та розміром заборгованості за кредитним договором.

Велика Палата Верховного Суду у постановівід 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) зазначила, що «гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України»

Враховуючи те, що відповідач не заперечував наявність заборгованості за кредитним договором у ОСОБА_2 , не спростував його розміру під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій, а отже погодився з боргом, тому обґрунтованим є рішення про часткове задоволення позовних вимог АТ «Таскомбанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхомпродажу предмета іпотеки на електронних торгах в межах процедури виконавчого провадження за ціною, не нижчою за звичайні ціни на цей вид майнана підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Відповідно до частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки.

У позовній заяві позивач просив передати до реалізації в рамках виконавчого провадження АТ «Таскомбанк» в управління магазин та їдальню з надбудовою адмінприміщень та житлових приміщень, загальною площею 487,2 кв.м., житловою площею 105,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,0505 га, кадастровий номер 4611200000:04:003:0026, цільове використання - для обслуговування житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 з правом вчинення будь-яких фактичних або юридичних дій відносно вказаного нерухомого майна (окрім продажу), в тому числі, але не обмежено цим, з правом передачі майна в оренду з правом укладання відповідних договорів; з правом отримання від імені власника будь-яких документів, що стосуються даної нерухомості від будь-яких фізичних або юридичних осіб, або державних органів, з правом подачі позовів про виселення та звільнення приміщення від будь-яких осіб, які користуються ним без належних правових підстав; з правом охорони зазначеного приміщення, в тому числі з правом укладання відповідних договорів охорони для його збереження.

Кодегія суддів вважає, що позивач не довів такої необхідності, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення у справі про часткове задоволення позову АТ «Таскомбанк».

Згідно з Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»», на території України діє воєнний стан у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України.

Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»» Верховна Рада України затвердила Указ Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховна Рада України постановила розділ VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку» доповнити пунктом 5-2 такого змісту:

«5-2. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону».

Враховуючи, що на момент ухвалення судом апеляційної інстанції рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки воєнний стан в Україні триває, виконання рішення суду зупиняється на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суддійшов висновкупро частковезадоволення апеляційноїскраги,скасування оскаржуваногорішення судупершої інстанціїта ухваленнянового судовогорішення прочасткове задоволенняпозову,з відповідачана користьпозивача підлягаєстягненню94262.17 грн. судового збору за подання позову та 141393.26 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Європейський судз правлюдини вказав,що згідноз йогоусталеною практикою,яка відображаєпринцип,пов`язанийз належнимздійсненням правосуддя,у рішенняхсудів таінших органівз вирішенняспорів маютьбути належнимчином зазначеніпідстави,на якихвони ґрунтуються.Хоча пункт1статті 6Конвенції зобов`язуєсуди обґрунтовуватисвої рішення,його неможна тлумачитияк такий,що вимагаєдетальної відповідіна коженаргумент.Міра,до якоїсуд маєвиконати обов`язокщодо обґрунтуваннярішення,може бутирізною взалежності відхарактеру рішення(SERYAVINANDOTHERSv.UKRAINE,№ 4909/04,§ 58,ЄСПЛ,від 10лютого 2010року).

Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Таскомбанк» задовольнити частково.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14 вересня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства «Таскомбанк» задовольнити частково.

Звернути стягнення на предмет іпотеки: магазин та їдальню з надбудовою адмінприміщень та житлових приміщень, загальною площею 487,2 кв.м., житловою площею 105,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належали ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності серія та номер 31992021, виданого 31.12.2014 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомості 20571371;

та земельну ділянку площею 0,0505 га, кадастровий номер 4611200000:04:003:0026, цільове використання для обслуговування житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 518448, виданого Стрийською міською радою на підставі рішення виконкому від 21.02.2002 року за № 44, договору від 27.11.2007 року, бланк серія ВКВ № 007959 за реєстром № 2842 і який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю 12.12.2007 року за номером 01:07:444:00281 в рахунок погашення заборгованості за генеральним договором про надання кредитних послуг № BL1886 від 12.02.2008 року, а саме, 214680 доларів США, з яких заборгованість за додатковою угодою № BL1886/BL1886-К до генерального договору в сумі 128808,00 доларів США, заборгованість за додатковою угодою № BL1886/BL2679-КL до генерального договору в сумі 85872,00 доларів США та 87460,63 грн. судового збору, стягнутих рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21.08.2020 року, шляхом продажу на електронних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В задоволенні решти позовних вимог АТ «Таскомбанк» відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , правонаступника ОСОБА_2 , 94262,17 грн. судового збору за подання позову та 141393,26 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Зупинити виконання постанови Львівського апеляційного суду у частині звернення стягнення на предмети іпотеки на період дії воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 04.04.2024 року.

Головуючий: Н.О. Шеремета

Судді: О.М. Ванівський

Р.П. Цяцяк