Рішення

від 04.04.2024 по справі 924/1283/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" квітня 2024 р. Справа № 924/1283/23

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Яроцького А.М., при секретарі судового засідання Томковій А.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Видавництво "Поділля" Корпоративне підприємство АТ "ДАК "УКРВИДАВПОЛІГРАФІЯ"

до Фізичної особи-підприємця Лабунського Василя Володимировича

про стягнення 126 651,41 грн. та усунення перешкод у користуванні майном

Представники сторін:

від позивача: Гречанюк А.В.

від відповідача: Клюцук В.П.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 04.04.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі, заяви, клопотання.

18.12.2023 через підсистему "Електронний суд" до Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Видавництво "Поділля" Корпоративне підприємство АТ "ДАК "УКРВИДАВПОЛІГРАФІЯ" до Фізичної особи-підприємця Лабунського Василя Володимировича про: стягнення 126 651,41 грн. заборгованості, з яких: 87 531,74 грн. заборгованість по орендній платі, 9933,00 грн. штраф, 25281,47 грн. пеня, 1729,65 грн. 3% річних, 2175,55 грн. інфляційні втрати, заявлені з підстав неналежного виконання умов договору оренди нежитлового приміщення №47 від 01.01.2022; усунення перешкод у користуванні шляхом звільнення Фізичною особою-підприємцем Лабунським Василем Володимировичем (код РНОКПП: АДРЕСА_1 ) нежитлового приміщення загальною площею 141,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, Проспект Миру, 59, на другому поверсі книжкового корпусу, що є об`єктом оренди за договором оренди нежитлового приміщення №47 від 01.01.2022 року та передачу вказаного приміщення за актом приймання-передачі Акціонерному товариству "Видавництво "Поділля" Корпоративне підприємство АТ "ДАК "УКРВИДАВПОЛІГРАФІЯ" (код ЄДРПОУ: 05905740, Хмельницька обл., м. Хмельницький, проспект Миру, буд. 59).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2023 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Яроцькому А.М.

Ухвалою суду від 22.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10:30 год. 18.01.2024 року. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 12 січня 2024 року, а позивачу строк для подання відповіді на відзив до 18 січня 2024 року.

Судом у підготовчому засіданні 18.01.2024 постановлено ухвалу, з занесенням до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання на 11:30 год. 01.02.2024.

01.02.2024 представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату та про надання останньому строку для подачі відзиву на позов.

У підготовчому засіданні 01.02.2024 постановлено ухвалу, з занесенням до протоколу судового засідання, про продовження строку підготовчого провадження у справі на 30 днів, продовження відповідачу встановленого судом процесуального строку на подачу відзиву на позовну заяву до 15.02.2024, позивачу для подачі відповіді на відзив до 22.02.2024, відповідачу для подачі заперечень на відповідь на відзив до 29.02.2024 року, та про відкладення підготовчого засідання на 10:00 год. 05.03.2024 року.

13.02.2024 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позов та заява про надання ФОП Лабунському В.В. строку в п`ять днів після ухвалення судом рішення по справі для подання доказів понесених судових витрат у зв`язку з розглядом справи.

20.02.2023 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про вступ у справу як представника позивача по справі №924/1283/23 та 22.02.2023 останнім подано відповідь на відзив.

Судом у підготовчому засіданні 05.03.2024 постановлено ухвалу, з занесенням до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 11:30 год. 19.03.2024 року.

У судовому засіданні 19.03.2024 постановлено ухвалу, з занесенням до протоколу судового засідання, про оголошення перерви до 12:00 год. 04.04.2024 року.

Виклад позицій учасників судового процесу.

Акціонерне товариство "Видавництво "Поділля" Корпоративне підприємство АТ "ДАК "УКРВИДАВПОЛІГРАФІЯ" звернулось з позовом до Фізичної особи-підприємця Лабунського Василя Володимировича про: стягнення 126 651,41 грн. заборгованості та усунення перешкод у користуванні майном.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що у період з 01.01.2022 по 31.12.2022 між позивачем та відповідачем існували правовідносини згідно договору оренди нежитлового приміщення №47 від 01.01.2022, у зв`язку з закінченням строку дії якого майно за актом приймання-передачі відповідач не повернув і без жодних правових підстав продовжує користуватись. При цьому, ФОП Лабунський В.В. заборгованість з орендної плати за 2022 рік в сумі 33497,10 грн. не сплатив. З цього приводу, позивач неодноразово звертався до відповідача, шляхом надіслання претензій про оплату боргу від 06.03.2023 № 10, від 06.04.2023 № 16, від 20.11.2023 №30, та в останній претензії, орендодавцем також наголошувалось на негайному звільненні приміщення, однак вказані листи були проігноровані та залишилися без виконання. У відповідності до п. 4.7 договору оренди, оскільки орендна плата та інші платежі сплачуються по день фактичної здачі орендованого приміщення, позивач за період користування приміщення після завершення строку дії договору оренди, виходячи з базової орендної плати на місяць, нарахував 57 034,64 грн. (за 11 місяців та 15 днів). Враховуючи прострочення сплати орендних платежів, позивач на підставі п.п. 4.8, 9.2.1 договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахував до стягнення 25281,47 грн. пені, 1729,65 грн. три відсотки річних, 9933,00 грн. штрафу у розмірі подвійної базової орендної плати та 2175,55 грн. інфляційних втрат.

З посиланням на ст.ст. 15, 16, 391 Цивільного кодексу України, враховуючи те, що строк дії договору оренди завершився ще 31.12.2022 року, на думку позивача, орендар без жодної правової підстави продовжує користуватися приміщенням, яке на підставі права власності належить орендодавцеві, у зв`язку із чим, останній наполягає на звільненні та поверненні нежитлового приміщення.

Окремо, у орієнтованому розрахунку суми судових витрат, позивач зазначає про витрати по сплаті судового збору в сумі 4294,40 грн. та витрати на правову (правничу) допомогу в сумі 25000,00 грн.

У відзиві на позовну заяву від 13.02.2024 відповідач проти позову заперечив з огляду на те, що позивачем не направлялись рахунки на оплату та надані до матеріалів справи усі акти здачі-приймання робіт (надання послуг) згідно з договором № 47 від 01.01.2022 року, не підписані та не отримувались відповідачем. У відзиві вказано, що відповідач не користується приміщенням, сплатив 74101,56 грн. за оренду приміщення, що виключає можливість стягнення орендної плати в розмірі 87531,74 грн. З посиланням на ч. 1 ст. 638 ЦК України, п. 10.1. та п. 10.5 договору, правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 07.06.2023 року у справі №906/540/22 та Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", відповідач стверджує щодо настання форс-мажорних обставин - військову агресію російської федерації проти України, з огляду на що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості загалом є хибними та безпідставними. Відповідач звертає увагу на невірний розрахунок пені, який складений без урахування оплат, а також неможливість одночасного заявлення до стягнення суми штрафу та пені, що суперечить ст. 61 Конституції України. Водночас представник відповідача зазначає, що в порушення ст. 41 Конституції України з ОСОБА_1 будуть стягнені грошові кошти, які не доведенні правильністю їх нарахування.

На думку відповідача, позовна вимога про усунення перешкод у користуванні майном не підлягає задоволенню з підстав того, що відповідачем не чиняться будь-які перешкоди щодо предмету договору та те, що між позивачем та відповідачем наявні договірні відносини, що виключає можливість застосування саме негаторного позову в даній частині позовних вимог. В тому числі, відповідач заперечує щодо стягнення з останнього витрат на правову допомогу, оскільки вони є завищеними, необгрунтованими, які взагалі не відповідають критерію розумності та необхідності, є непропорційними до предмету спору з урахуванням ціни позову, яка складає 126651,41 грн. та звертає увагу на те, що зазначена категорія справ відноситься до незначної складності та усталеність судової практики з даної категорії справ. У відповідності до п. 8 ч. 3 ст. 165 ГПК України відповідач повідомив у відзиві про те, що розрахунок суми судових витрат, які відповідач понесе і очікує понести в зв`язку із розглядом даної справи становить 20000 грн. Представник відповідача просить суд у задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив від 21.02.2024 представник позивача відзначив, що сторони у договорі оренди фактично узгодили базовий розмір орендної плати, сплата якої має здійснюватись кожного місяця незалежно від господарської діяльності відповідача, а також, визначили строки її внесення на рахунок орендодавця. Додаткові нарахування становлять вартість комунальних та експлуатаційних платежів, які конкретизуються у виставлених рахунках-фактурах та актах виконаних робіт (наданих послуг). Тобто, сторони фактично визначили умови договору, які не потребують якогось додаткового узгодження чи вчинення додаткових дій, зокрема виставлення рахунку для їх належного виконання сторонами. В даному випадку, виконання відповідачем свого обов`язку в частині належного внесення орендної плати не обумовлене виконанням позивачем свого обов`язку, тобто не містить характеру зустрічного зобов`язання в розумінні ст. 538 ЦК України, тому посилання відповідача на не виставлення рахунку-фактури позивачем як на підставу для не здійснення сплати орендної плати не заслуговує на увагу. Тим більше, часткова сплата послуг оренди приміщення відповідачем свідчить про те, що наявність або відсутність рахунку-фактури до певного моменту не було перешкодою для здійснення розрахунків.

У відповіді на відзив позивачем вказано, що твердження відповідача про те, що приміщення ним не використовується, не має ніякого значення в розрізі договірних відносин між сторонами, адже передаючи приміщення за Актом приймання-передачі приміщення в оренду на користь орендаря, останнє знаходиться у його користуванні та розпорядженні. Орендодавець не зобов`язаний цікавитись, у яким саме спосіб буде відбуватися користування приміщення, чи в ньому буде здійснюватися господарська діяльність, чи воно буде пустувати. Значення має саме факт передання приміщення, та факт його подальшого повернення, що підтверджується відповідними Актами, зокрема акту приймання-передачі про повернення приміщення з оренди досі не підписано. Представник позивача наголошує на правомірності нарахування орендної плати за час фактичного користування приміщенням після закінчення строку його дії.

З приводи посилань відповідача на форс-мажорні обставини, позивач вважає помилковим посилання на лист ТПП від 28.02.2024 як доказ їх настання, адже не надано сертифікату торгово-промислової палати за місцем виконання договору про такі обставини за зверненням суб`єкта господарської діяльності. Посилання ж на загальний лист ТПП України від 28 лютого 2022, не може бути свідчити про неможливість виконання обов`язків за договором, оскільки вказаний лист видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов`язання. Водночас, на думку позивача, війна з російською федерацією не може означати автоматичне звільнення від виконання чи від відповідальності за порушення всіх зобов`язань, що виникають між всіма суб`єктами господарювання навіть під час повномасштабної війни. Посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати від 28.02.2022 року не є підтвердженням факту неможливості виконання зобов`язання за договором. Окрім того, позивач стверджує, що відповідачем не дотримано визначеного у п. 10.3 договору порядку дій у разі настання обставин непереборної сили, зокрема письмово не повідомлено щодо будь-якого впливу військового стану на його господарську діяльність на належне виконання зобов`язань за договором оренди.

На думку позивача, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Стосовно заперечень відповідача щодо наявності договірних відносин між сторонами, що виключає можливість звернення позивача з негаторним позовом, вказано, що відповідачем не враховано, що відповідно до п. 11.1., строк дії договору оренди нежитлового приміщення №47 від 01.01.2022 встановлюється з 01.01.2022 по 31.12.2022 (включно), і може бути продовженим виключно шляхом укладання нового договору або підписанням додаткової угоди. Позивач наголошує на тому, що в подальшому строк дії цього договору продовжено не було, жодних додаткових угод чи договорів між сторонами не підписувалося. З викладеного, можливо констатувати, що на даний час договір оренди нежитлового приміщення № 47 від 01.01.2022 припинив свою дію, за виключенням тих зобов`язань, які відповідачем не було виконано в межах договору, зокрема це остаточний розрахунок по сплаті орендних платежів, сплата нарахованих штрафних санкцій, та повернення позивачеві приміщення в порядку визначеному п. 3.4. 3.5. договору.

З огляду на все вищевикладене, на думку позивача, відзив відповідача не спростовує вимог позивача щодо предмету позову та їх правового обгрунтування.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві, у позові просив відмовити.

Будь-які не розглянуті судом клопотання, подані учасниками процесу в межах розгляду справи, в матеріалах справи №924/1283/23 відсутні.

Обставини, які є предметом доказування у справі, та докази, якими сторони підтверджують або спростовують їх наявність.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме манно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15.12.2023 №358575060 ВАТ "Видавництво "Поділля" є власником книжкового корпусу загальною площею 11750,4 кв.м. за адресою: Хмельницька обл., м. Хмельницький, Проспект Миру, 59.

01.01.2022 року між Акціонерним товариством «Видавництво «Поділля» Корпоративне підприємство АТ «ДАК «УКРВИДАВПОЛІГРАФІЯ» (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Лабунським Василем Володимировичем (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №47, відповідно до п. 1.1 якого, орендодавець зобов`язується передати, а орендар зобов`язується прийняти в строкове платне користування нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, Проспект Миру, 59, загальною площею 141,9 кв.м., на другому поверсі книжкового корпусу.

Згідно п. 3.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна (Додаток №1), який підтверджує склад майна, фактичний стан орендованого приміщення і є невід`ємною частиною цього договору.

У разі припинення чи розірвання даного договору орендар повинен в день припинення чи розірвання договору повернути приміщення орендодавцеві у стані, в якому воно було одержано, з урахуванням нормального зносу згідно акту приймання-передачі приміщення, що підписується сторонами. Приміщення вважається фактично поверненим орендодавцеві з дати підписання сторонами акту приймання-передачі (п.п. 3.4., 3.5. договору).

Відповідно до п. 4.1. - 4.4. договору оренди сторони визначили, що базова орендна плата на місяць за орендоване приміщення (базова місячна орендна плата) складає 4138 (чотири тисячі сто тридцять вісім) гривень 75 копійок, крім того ПДВ (20 %) - 827 (вісімсот двадцять сім) гривень 75 копійок, а всього з ПДВ - 4966 (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят шість) гривень 50 копійок. Плата за користування майном у наступні місяці нараховується з урахуванням індексації (крім випадків дефляції). Орендар зобов`язується після підписання сторонами даного договору протягом трьох банківських днів з моменту виставлення рахунку перерахувати на банківський рахунок орендодавця гарантований платіж, який дорівнює базовій орендній платі за місяць оренди.

Орендна плата сплачується орендарем щомісячно авансовим платежем не пізніше трьох банківських днів після виставлення рахунку, але в будь-якому випадку не пізніше п`ятого числа поточного місяця, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок орендодавця. Оплата за перший і останній місяць оренди розраховується виходячи з фактичної кількості днів оренди у відповідний місяць оренди.

Сторонами у п. 4.7. договору узгоджено, що після закінчення строку дії договору, його розірвання з підстав визначених в цьому договорі, або у випадку відмови орендаря від оренди приміщень відповідно до умов цього договору, орендна плата та інші платежі, передбачені договором, сплачуються по день фактичної здачі орендованого приміщення орендодавцю згідно з Актом приймання - передачі, в зв`язку з чим договір буде чинним в частині виконання орендарем зазначених зобов`язань по поверненню орендодавцю приміщення за Актом та оплаті зазначених платежів до фактичного повернення орендованого приміщення.

В усіх випадках, копи орендар після закінчення строку оренди, розірвання договору відповідно до його умов або у випадку відмови орендаря від оренди приміщення згідно цього договору не повертає орендоване приміщення за Актом та/або продовжує користуватися зазначеним приміщенням після підписання Акту, орендар окрім обов`язку сплатити орендну плату сплачує орендодавцю штраф у розмірі подвійної базової орендної плати (п. 4.8. договору).

За змістом п. 4.11. договору платежі, пов`язані з використанням майна пропорційно зайнятої площі, такі як: податок на нерухоме майно, податок на землю, опалення, вивіз сміття, обслуговування ліфтів, забезпечення охорони, водопостачання та ін. відшкодовуються орендарем орендодавцю згідно виставлених рахунків в термін трьох банківських днів після виставлення рахунку, але не пізніше до двадцятого числа поточного місяця. Оплата спожитої електроенергії, відшкодовується орендарем орендодавцю за фактично спожиті послуги за попередній місяць та авансової оплати за поточний місяць, згідно виставлених рахунків в термін трьох банківських днів після виставлення рахунку, але не пізніше до дванадцятого числа поточного місяця. Оренда та експлуатаційні витрати відшкодовуються орендарем орендодавцю окремо авансовим платежем не пізніше трьох банківських днів після виставлення рахунку.

Згідно п. 5.3.1 договору оренди до обов`язків орендаря віднесено вчасно й у повному обсязі вносити орендну плату і здійснювати інші платежі, передбачені цим договором.

У випадку прострочення оплати платежів, передбачених розділом 4 цього договору - орендної плати та гарантованих платежів, орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нарахована пеня, від суми належної до оплати, за кожний день прострочення (п. 9.2.1. договору).

За змістом п. 9.7. договору не внесення орендної плати (в т. ч. відшкодування вартості комунальних послуг) протягом 30 (тридцяти) днів з належної дати платежу, та/або несвоєчасне повернення орендованого приміщення в разі припинення (в тому числі дострокового) дії цього договору надає орендодавцю право обмежити доступ орендаря та/або працівників орендаря в орендоване приміщення та у будівлю в цілому та/або відключити інженерні мережі та обладнання об`єктів енергопостачання (електроенергію, тепло, холодне та гаряче постачання) в орендованому приміщенні до моменту надходження таких платежів на рахунок орендодавця (повернення орендованого приміщення) без відшкодування будь-яких збитків з боку орендодавця.

Відповідно до п.п. 10.1., 10.3. - 10.5. договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим договором, якщо таке невиконання є наслідком дії непереборної сили, а саме: повені, землетрусу, бурі, війни, воєнних дій, блокади, іншого стихійного лиха чи зміною політичної обстановки та прийняття законодавчих рішень органами державної влади чи місцевого самоврядування, які стосуються використання приміщення переданого в оренду. Якщо ці обставини безпосередньо вплинули на можливість виконання сторонами своїх зобов`язань за договором, то виконання таких зобов`язань за договором відкладається до закінчення дії таких обставин.

Сторона, для якої виникла неможливість виконання зобов`язань за цим договором (пункт 10.1. договору), повинна письмово, не пізніше п`ятнадцяти днів, повідомити іншу сторону про настання обставин, вказаних в п. 10.1. цього договору, про припинення виконання своїх зобов`язань та вказати пропозиції щодо врегулювання взаємних зобов`язань.

Сторона позбавляється права посилитися на обставини, вказані в п. 10.1. цього договору, якщо така сторона дізналася або мала дізнатися про можливість виникнення та дії таких обставин, але не повідомила іншу сторону в указаний у пункті 10.3. цього договору строк.

Належним доказом наявності обставин, які вказані в п. 10.1. цього договору, та їхню тривалість є документ, що видається Торгово-промисловою палатою чи іншими компетентним органом державної влади чи місцевого самоврядування про вказані обставини.

У п. 11.1. договору передбачено, що строк дії договору встановлюється з « 01» січня 2022 р. по « 31» грудня 2022 р. (включно) і може бути продовжений виключно шляхом укладання нового договору або підписанням Додаткової угоди.

Будь-яке повідомлення за цим договором є таким, що надіслано іншій стороні належним чином, якщо воно надіслано відповідній стороні цього договору за адресою, визначеною у цьому договорі або вручено уповноваженій особі сторони (направлено орендодавцем на електронну пошту орендаря). Сторони зобов`язані письмово повідомляти одна одну про зміни місцезнаходження, реквізитів, номерів телефонів та про всі інші зміни, які впливають або можуть вплинути на виконання зобов`язань по даному договору протягом 5-ти робочих днів з моменту виникнення таких змін (п. 12.5. договору).

01.01.2022 року сторонами підписано акт приймання-передачі майна (Додаток №1 до договору оренди №47 від 01.01.2022), яким орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, Проспект Миру, будинок 59. загальною площею 141,9 м.кв. на другому поверсі книжкового корпусу.

Договір оренди №47 від 01.01.2022 та Додаток №1 до нього підписано сторонами на кожній сторінці та скріплено відтиском печатки АТ "Видавництво "Поділля" Корпоративне підприємство АТ "ДАК "УКРВИДАВПОЛІГРАФІЯ".

На виконання умов договору позивачем складено Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за січень - грудень 2022, та виставлено до оплати рахунки-фактури від 31.01.2022 на суму 8092,60 грн., від 28.02.2022 на суму 6482,50 грн., від 31.03.2022 на суму 6529,80 грн., від 30.04.2022 на суму 6944,30 грн., від 31.05.2022 на суму 7712,70 грн., від 30.06.2022 на суму 8339,66 грн., від 31.07.2022 на суму 9516,60 грн., від 31.08.2022 на суму 9804,40 грн., від 30.09.2022 на суму 9589,20 грн., від 31.10.2022 на суму 9600,00 грн., від 30.11.2022 на суму 10444,70 грн. та від 31.12.2022 на суму 11542,20 грн. на загальну суму 104 598,70 грн.

У актах та рахунках-фактурах передбачено суми відшкодування індексації орендної плати, витрати за водопостачання та водовідведення, витрати по використаній електроенергії, витрати по вивезенню побутових відходів, експлуатаційні витрати та ПДВ - 20%.

ФОП Лабунський В.В. обов`язок з оплати орендної плати та інших платежів виконав частково, оплативши 74101,56 грн., про що вказано позивачем у позовній заяві та не заперечується відповідачем у відзиві.

Докази оплати відповідачем решти заборгованості в сумі 30497,10 грн. за договором оренди №47 від 01.01.2022 до матеріалів справи не додано.

В подальшому, позивач звертався до відповідача шляхом надіслання на поштову адресу та у інтернет додатку "Viber" з письмовими претензіями від 06.03.2023 №10, від 06.04.2023 №16 та від 20.11.2023 №30 з вимогами про сплату боргу, штрафу, пені та 3% річних, а також про звільнення безпідставно займаного приміщення негайно, що підтверджується фіскальним чеком АТ "Укрпошта" від 20.11.2023 та роздруківками з додатку "Viber" за 06.04.2023 та за 20.11.2023. Однак претензії залишені відповідачем без будь-якого належного реагування.

Враховуючи, що акт прийому-передачі приміщення по поверненню АТ "Видавництво "Поділля" Корпоративне підприємство АТ "ДАК "УКРВИДАВПОЛІГРАФІЯ" сторонами не підписано та до матеріалів справи не додано, позивач на підставі п. 4.7 продовжив нарахування орендної плати за користування приміщенням з розрахунку базової орендної плати на місяць в сумі 4966,50 грн. за період з 01.01.2023 по 15.12.2023, що в загальному склало 57034,64 грн.

Докази сплати 57034,64 грн. орендної плати за період з 01.01.2023 по 15.12.2023 до матеріалів справи не додано та не спростовано відповідачем.

Враховуючи прострочення сплати відповідачем орендних та інших платежів згідно договору оренди №47 від 01.01.2022, позивач на підставі п.п. 4.8, 9.2.1 договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахував до стягнення 25281,47 грн. пені та 1729,65 грн. три відсотки річних за період з 06.01.2023 по 15.12.2023, 9933,00 грн. штрафу у розмірі подвійної базової орендної плати та 2175,55 грн. інфляційних втрат за січень - листопад 2023.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду:

Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.01.2022 року між Акціонерним товариством «Видавництво «Поділля» Корпоративне підприємство АТ «ДАК «УКРВИДАВПОЛІГРАФІЯ» та фізичною особою-підприємцем Лабунським Василем Володимировичем укладено договір оренди нежитлового приміщення №47, відповідно до умов якого, позивач зобов`язався передати, а відповідач прийняти в строкове платне користування нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, Проспект Миру, 59, загальною площею 141,9 кв.м., на другому поверсі книжкового корпусу.

На виконання договору 01.01.2022 сторони підписали акт приймання-передачі майна (Додаток №1 до договору), згідно з яким передано у тимчасове платне користування нежитлове приміщення.

Відповідно до ст.ст. 759, 761 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Подібні норми викладено у ст. 283 ГК України.

За змістом ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

У ч. 1 , 4 ст. 285 ГК України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

На виконання умов договору позивачем складено Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за січень - грудень 2022, та виставлено до оплати рахунки-фактури від 31.01.2022 на суму 8092,60 грн., від 28.02.2022 на суму 6482,50 грн., від 31.03.2022 на суму 6529,80 грн., від 30.04.2022 на суму 6944,30 грн., від 31.05.2022 на суму 7712,70 грн., від 30.06.2022 на суму 8339,66 грн., від 31.07.2022 на суму 9516,60 грн., від 31.08.2022 на суму 9804,40 грн., від 30.09.2022 на суму 9589,20 грн., від 31.10.2022 на суму 9600,00 грн., від 30.11.2022 на суму 10444,70 грн. та від 31.12.2022 на суму 11542,20 грн. на загальну суму 104 598,70 грн., які підписані зі сторони позивача.

У п. 4.4 договору оренди сторони узгодили, що орендна плата сплачується орендарем щомісячно авансовим платежем не пізніше трьох банківських днів після виставлення рахунку, але в будь-якому випадку не пізніше п`ятого числа поточного місяця, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок орендодавця. Оплата за перший і останній місяць оренди розраховується виходячи з фактичної кількості днів оренди у відповідний місяць оренди.

Згідно п. 5.3.1 договору оренди до обов`язків орендаря віднесено вчасно й у повному обсязі вносити орендну плату і здійснювати інші платежі, передбачені цим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

ФОП Лабунський В.В. обов`язок з оплати орендної плати та інших платежів виконав частково, оплативши 74101,56 грн., про що вказано позивачем у позовній заяві та не заперечується відповідачем у відзиві.

Докази оплати відповідачем решти заборгованості в сумі 30497,10 грн. за договором оренди №47 від 01.01.2022 до матеріалів справи не додано.

Сторонами у п. 4.7. договору передбачено, що після закінчення строку дії договору, його розірвання з підстав визначених в цьому договорі, або у випадку відмови орендаря від оренди приміщень відповідно до умов цього договору, орендна плата та інші платежі, передбачені договором, сплачуються по день фактичної здачі орендованого приміщення орендодавцю згідно з Актом приймання - передачі, в зв`язку з чим договір буде чинним в частині виконання орендарем зазначених зобов`язань по поверненню орендодавцю приміщення за Актом та оплаті зазначених платежів до фактичного повернення орендованого приміщення.

У п. 11.1. договору передбачено, що строк дії договору встановлюється з « 01» січня 2022 р. по « 31» грудня 2022 р. (включно) і може бути продовжений виключно шляхом укладання нового договору або підписанням Додаткової угоди.

У відповідності до п. 4.7 договору оренди оскільки орендна плата та інші платежі сплачуються по день фактичної передачі орендованого приміщення власнику, позивач за період фактичного користування приміщенням відповідачем після завершення строку дії договору оренди виходячи з базової орендної плати на місяць нарахував 57 034,64 грн. за 11 місяців та 15 днів.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача шляхом надіслання на поштову адресу визначену у договорі оренди та інтернет додатку "Viber" з письмовими претензіями від 06.03.2023 №10, від 06.04.2023 №16 та від 20.11.2023 №30 з вимогами про сплату боргу, штрафу, пені та 3% річних, а також про звільнення безпідставно займаного приміщення негайно, що підтверджується фіскальним чеком АТ "Укрпошта" від 20.11.2023 та роздруківками з додатку "Viber" за 06.04.2023 та за 20.11.2023. Однак претензії залишені відповідачем без будь-якого належного реагування.

З приводу позиції представника відповідача щодо не використання орендованого приміщення, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідач, як юридична особа, що здійснює господарську діяльність з метою отримання прибутку, взяв на себе відповідні зобов`язання і об`єктивно усвідомлював усі можливі ризики ведення господарської діяльності.

Ризики при збитковій господарській діяльності несе суб`єкт господарювання, а, відповідно, нерентабельність та неприбутковість відповідача стосується діяльності самого відповідача, у зв`язку з чим наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 19.02.2018 у справі №910/15430/16, від 27.04.2018 у справі № 910/313/17 та від 02.05.2018 у справі № 910/3816/16.

Відсутність у боржника необхідних коштів не може бути обставиною, що звільняє від господарсько-правової відповідальності за невиконання господарських зобов`язань.

Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів повернення орендованого приміщення позивачу та передбачене договором право користування останнім на власний розсуд з дотриманням вимог чинного законодавства України, заперечення представника відповідача до уваги не приймаються.

З приводу позиції відповідача щодо не направлення позивачем рахунків на оплату та актів здачі - приймання робіт (надання послуг), вказане спростовуються п.п. 4.3, 4.4 договору, в яких вищевказаного обов`язку орендодавця не передбачено, а також частковою сплатою відповідачем боргу за договором №47 від 01.01.2022 року, що підтверджує обізнаність останнього щодо необхідності сплати платежів.

Крім того, представник відповідача у відзиві, з посиланням на ч. 1 ст. 638 ЦК України, п. 10.1. та п. 10.5 договору, а також з врахуванням правового висновку викладеного в постанові Верховного Суду від 07.06.2023 року у справі №906/540/22, посилається на настання форс-мажорних обставин - військову агресію російської федерації проти України, з огляду на що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості загалом є хибними та безпідставними.

Відповідно до п.п. 10.1., 10.3. - 10.5. договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим договором, якщо таке невиконання є наслідком дії непереборної сили, а саме: повені, землетрусу, бурі, війни, воєнних дій, блокади, іншого стихійного лиха чи зміною політичної обстановки та прийняття законодавчих рішень органами державної влади чи місцевого самоврядування, які стосуються використання приміщення переданого в оренду. Якщо ці обставини безпосередньо вплинули на можливість виконання сторонами своїх зобов`язань за договором, то виконання таких зобов`язань за договором відкладається до закінчення дії таких обставин.

Сторона, для якої виникла неможливість виконання зобов`язань за цим договором (пункт 10.1. договору), повинна письмово, не пізніше п`ятнадцяти днів, повідомити іншу сторону про настання обставин, вказаних в п. 10.1. цього договору, про припинення виконання своїх зобов`язань та вказати пропозиції щодо врегулювання взаємних зобов`язань.

Сторона позбавляється права посилитися на обставини, вказані в п. 10.1. цього договору, якщо така сторона дізналася або мала дізнатися про можливість виникнення та дії таких обставин, але не повідомила іншу сторону в указаний у пункті 10.3. цього договору строк.

Належним доказом наявності обставин, які вказані в п. 10.1. цього договору, та їхню тривалість є документ, що видається Торгово-промисловою палатою чи іншими компетентним органом державної влади чи місцевого самоврядування про вказані обставини.

Згідно з ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Відповідно до ст. 14 - 1 вказаного Закону Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

За змістом п. 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) затвердженого Рішенням президії ТПП України 15.07.2014 №40(3) Сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

У відповідності до п. 6.2 вищевказаного Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по податкових та інших зобов`язаннях/обов`язках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Верховний Суд у постановах від 01.06.2021 у справі №910/9258/20, від 14.06.2022 у справі №922/2394/21 зазначав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Таким чином, в разі наявності певних обставин (форс-мажорних), які засвідчені для конкретної особи відповідним сертифікатом ТПП України, суд має оцінити зазначений доказ у сукупності з іншими доказами відповідно до статті 86 ГПК України.

Водночас, настання форс-мажорних обставин не є підставою для невиконання стороною зобов`язання, строк виконання якого настав до дати настання таких обставин, а також для звільнення сторони від відповідальності в такому випадку (вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 07.06.2023 у справі №912/750/22).

З огляду на вищевикладене, посилання відповідача на Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" за відсутності акту (сертифікату встановленої форми), виданого Торгово-Промисловою Палатою України, не є підставою звільнення від відповідальності за невиконання своїх зобов`язань відповідачем за спірним договором у відповідності до розділу 10 договору оренди. Окремо, судом взято до уваги, що доказів письмового повідомлення відповідачем позивача про настання обставин, вказаних в п. 10.1. цього договору до матеріалів справи не додано, що згідно з п. 10.4 договору оренди позбавляю сторону права посилатись на такі обставини.

Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів передачі (повернення) орендованого нежитлового приміщення позивачу, визначення у п. 4.7 договору чинності останнього в частині виконання відповідачем обов`язку зі сплати орендної плати та інших платежів до фактичного повернення орендованого приміщення та в частині повернення орендодавцю приміщення за Актом приймання - передачі майна, з огляду на доведеність порушення відповідачем зобов`язань з оплати орендної плати та інших платежів за договором оренди №47 від 01.01.2022, відсутність в матеріалах справи доказів сплати відповідачем 87 531,74 грн., суд вважає заявлені позовні вимоги про стягнення 87 531,74 грн. заборгованості з орендної плати правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи прострочення сплати відповідачем орендних та інших платежів згідно договору оренди №47 від 01.01.2022, позивач на підставі та ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахував до стягнення 1729,65 грн. три відсотки річних за період з 06.01.2023 по 15.12.2023 та 2175,55 грн. інфляційних втрат за січень - листопад 2023.

Згідно з вимогами статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення (пункт 23 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі №910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення позивачем втрат від інфляції та 3% річних за заявлений період, суд дійшов висновку, що останні обраховано правомірно та обґрунтовано, в межах суми можливої до стягнення, а тому вимога про стягнення 1729,65 грн. 3% річних та 2175,55 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню в повному обсязі.

У зв`язку з простроченням платежу, у відповідності до п.п. 4.8, 9.2.1 договору позивач нарахував до стягнення 25281,47 грн. пені за період з 06.01.2023 по 15.12.2023 та 9933,00 грн. штрафу у розмірі подвійної базової орендної плати.

У п. 4.8. договору сторони узгодили, що в усіх випадках, копи орендар після закінчення строку оренди, розірвання договору відповідно до його умов або у випадку відмови орендаря від оренди приміщення згідно цього договору не повертає орендоване приміщення за Актом та/або продовжує користуватися зазначеним приміщенням після підписання Акту, орендар окрім обов`язку сплатити орендну плату сплачує орендодавцю штраф у розмірі подвійної базової орендної плати.

У випадку прострочення оплати платежів, передбачених розділом 4 цього договору - орендної плати та гарантованих платежів, орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нарахована пеня, від суми належної до оплати, за кожний день прострочення (п. 9.2.1. договору).

Відповідач у відзиві звертає увагу на невірний розрахунок пені, який складений без урахування оплат, а також неможливість одночасного заявлення до стягнення суми штрафу та пені, що суперечить ст. 61 Конституції України.

Водночас відповідач з урахуванням вказаних заперечень правом на подачу контррозрахунку не скористався.

Так, правовідносини із застосування неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, правила її застосування, умови зменшення її розміру врегульовані положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Водночас застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Отже, відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, однак залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків).

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 902/959/19.

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення позивачем штрафу (4966,50*2), судом встановлено, що останній обраховано в межах суми можливої до стягнення, а тому вимога про стягнення 9933,00 грн. штрафу підлягає задоволенню в повному обсязі.

Перевіривши проведений позивачем розрахунок пені за період 06.01.2023 - 15.12.2023, суд вважає останній необгрунтованим в частині періоду обрахунку, оскільки договір оренди закінчив свою дію 31.12.2022, з врахуванням п. 6 ст. 232 ГК України, з огляду на що правомірним є нарахування пені на суму боргу 30497,10 грн. за період з 06.01.2023 по 06.07.2023.

Судом враховується, що сторонами у договорі оренди не передбачено можливості нарахування пені від суми простроченої орендної плати та інших платежів до фактичної здачі орендованого приміщення позивачу, а тому обрахунок пені, в тому числі на борг по сплаті орендних платежів після закінчення дії договору оренди суперечить вимогах чинного законодавства України. З огляду на вищевикладене, проведеним судом перерахунком правомірним до стягнення з відповідача розміром пені є сума 7603,39 грн. У стягненні 17678,08 грн. пені належить відмовити.

Щодо позовної вимоги про усунення перешкод у користуванні майном, суд зазначає таке.

За змістом частини першої статті 317, частини першої статті 319, частини першої статті 321 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Захист майнових прав здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах, визначених цивільним законодавством.

Серед способів захисту речових прав законодавство (зокрема стаття 391 Цивільного кодексу України) передбачає усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном. Вказаний спосіб захисту можна реалізувати шляхом подання негаторного позову.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до іншої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом має право вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод.

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться майно, щодо якого відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем за таким позовом є лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження майном.

Таким чином, усунення перешкод власнику у користуванні своїм майном як спосіб захисту цивільного права чи інтересу фактично передбачає покладення на відповідача обов`язку припинити дію, яка порушує право.

Умовами для задоволення негаторного позову є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця, інша особа перешкоджає користуванню або розпорядженню цим майном, для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору тощо). При цьому у позові має бути чітко та конкретно визначено дії, які повинен здійснити відповідач на усунення порушень права власника (володільця).

Як встановлено судом з поданої до матеріалів справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме манно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15.12.2023 №358575060 ВАТ "Видавництво "Поділля" є власником книжкового корпусу загальною площею 11750,4 кв.м. за адресою: Хмельницька обл., м. Хмельницький, Проспект Миру, 59.

Сторонами у п. 4.7. договору оренди №47 від 01.01.2022 узгоджено, що після закінчення строку дії договору, його розірвання з підстав визначених в цьому договорі, або у випадку відмови орендаря від оренди приміщень відповідно до умов цього договору, орендна плата та інші платежі, передбачені договором, сплачуються по день фактичної здачі орендованого приміщення орендодавцю згідно з Актом приймання - передачі, в зв`язку з чим договір буде чинним в частині виконання орендарем зазначених зобов`язань по поверненню орендодавцю приміщення за Актом та оплаті зазначених платежів до фактичного повернення орендованого приміщення.

У п. 11.1. договору передбачено, що строк дії договору встановлюється з « 01» січня 2022 р. по 31 грудня 2022 р. (включно) і може бути продовжений виключно шляхом укладання нового договору або підписанням Додаткової угоди.

У претензіях позивача від 06.04.2023 №16 та від 20.11.2023 №30 містилась вимога про звільнення безпідставно займаного приміщення негайно, однак вимога залишена відповідачем без будь-якого належного реагування.

З викладеного суд дійшов до висновку про те, що позовна вимога про усунення перешкод у користуванні шляхом звільнення відповідачем нежитлового приміщення загальною площею 141,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, Проспект Миру, 59, на другому поверсі книжкового корпусу, що є об`єктом оренди за договором оренди нежитлового приміщення №47 від 01.01.2022 року та передачу вказаного приміщення за актом приймання-передачі Акціонерному товариству "Видавництво "Поділля" Корпоративне підприємство АТ "ДАК "УКРВИДАВПОЛІГРАФІЯ" ґрунтується на підставі договору оренди №47 від 01.01.2022 , тобто має правову підставу.

В матеріалах справи докази укладення (підписання) сторонами нового договору оренди або підписання Додаткової угоди, в тому числі акту приймання передачі про повернення позивачу приміщення, відсутні.

Власник нерухомого майна повинен безперешкодно користуватись своїм майном задля повного, ефективного та своєчасного захисту своїх порушених прав.

Водночас, суд зауважує, що виходячи з принципу судочинства jura novit curia - "суд знає закони", неправильна юридична кваліфікація позивачем спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Отже, суд під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін, та, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц та у постановах Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 06.11.2019 у справі № 905/2419/18 та від 13.02.2020 у справі № 921/109/19.

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 та у постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 18.06.2020 у справі №915/940/18.

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

З огляду на викладене, керуючись принципом верховенства права, складовою якої є юридична визначеність, і принципом jura novit curia, суд вважає за необхідне надати належну правову кваліфікацію спірних відносин, що склались між сторонами, за результатами дослідження та оцінки усіх обставин справи.

Помилкове посилання позивача у позовній заяві на статтю 391 ЦК України як правову підставу для таких вимог не може бути підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині. Правова позиція узгоджується з висновками Великої палати Верховного Суду викладеними у постанові від 02.11.2022 у справі №922/3166/20.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що негаторний позов розглядається у вітчизняній цивілістиці як класичний речовий спосіб захисту права власності (речовий позов, actio in rem). З цих причин він може бути пред`явлений лише для захисту абсолютного суб`єктивного цивільного права в абсолютному речовому правовідношенні, коли власник-позивач та правопорушник-відповідач не перебувають між собою у договірних чи в інших зобов`язальних правовідносинах, або ж такі правовідносини між ними не стосуються вчиненого порушення права власності.

З урахуванням викладеного, зважаючи на закінчення дії договору оренди №47 від 01.01.2022 (окрім в частині діючого станом на дату прийняття рішення, а саме зобов`язання відповідача зі сплати орендної плати та інших платежів, передбачених договором та обов`язку з повернення майна по Акту орендодавцеві), суд дійшов до висновку, що АТ "Видавництво "Поділля" Корпоративне підприємство АТ "ДАК "УКРВИДАВПОЛІГРАФІЯ" має достатні підстави вимагати від ФОП Лабунського В.В. повернути нежитлове приміщення загальною площею 141,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, Проспект Миру, 59, на другому поверсі книжкового корпусу, за актом приймання-передачі.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. ч. 1, 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).

Беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає за належне задовольнити позовні вимоги частково, стягнути з відповідача 87 531,74 грн. орендної плати, 9933,00 грн. штрафу, 7603,39 грн. пені , 1729,65 грн. 3% річних, 2175,55 грн. інфляційних втрат. У стягненні 17678,08 грн. пені належить відмовити. Зобов`язати фізичну особу - підприємця Лабунського Василя Володимировича передати Акціонерному товариству "Видавництво "Поділля" Корпоративне підприємство АТ "ДАК "УКРВИДАВПОЛІГРАФІЯ" нежитлове приміщення загальною площею 141,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, Проспект Миру, 59, на другому поверсі книжкового корпусу, за актом приймання-передачі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У прохальній частині позовної заяви позивач просить суд при прийнятті рішення зазначити в рішенні суду про нарахування трьох процентів річних на суму основного боргу у розмірі 30 497 гривень 10 копійок здійснювати протягом періоду з 01.05.2022 року до моменту повного виконання судового рішення про стягнення грошових коштів за цієї позовною заявою.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього кодексу.

Згідно з ч.ч. 11, 12 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Предметом даного спору, окрім іншого, є стягнення основної заборгованості та 3% річних за період з 06.01.2023 по 15.12.2023 у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання відповідно до положень ст. 625 ЦК України.

Зважаючи на викладене, суд вважає за належне клопотання позивача про нарахування трьох процентів річних на суму основного боргу у розмірі 30 497 гривень 10 копійок протягом періоду з 01.05.2022 року до моменту повного виконання судового рішення задовольнити частково, у зв`язку з недопущенням подвійного стягнення за порушення зобов`язання, визначити у резолютивній частині рішення про нарахування 3% річних на суму основного боргу у розмірі 30 497,10 грн. починаючи з 16.12.2023 і до моменту виконання рішення суду у справі №924/1283/23.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 14, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи - підприємця Лабунського Василя Володимировича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Видавництво "Поділля" Корпоративне підприємство АТ "ДАК "УКРВИДАВПОЛІГРАФІЯ" (29015, Хмельницька обл., Хмельницький р-н., м. Хмільницький, проспект Миру, буд. 59, код ЄДРПОУ 05905740) 87 531,74 грн. орендної плати, 9933,00 грн. штрафу, 7603,39 грн. пені 1729,65 грн. 3% річних, 2175,55 грн. інфляційних втрат та 3994,69 грн. витрат по сплаті судового збору.

У стягненні 17678,08 грн. пені відмовити.

Зобов`язати фізичну особу - підприємця Лабунського Василя Володимировича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) передати Акціонерному товариству "Видавництво "Поділля" Корпоративне підприємство АТ "ДАК "УКРВИДАВПОЛІГРАФІЯ" (29015, Хмельницька обл., Хмельницький р-н., м. Хмільницький, проспект Миру, буд. 59, код ЄДРПОУ 05905740) нежитлове приміщення загальною площею 141,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, Проспект Миру, 59, на другому поверсі книжкового корпусу, за актом приймання-передачі.

Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, здійснювати нарахування 3% річних на суму заборгованості 30 497, 10 грн. за договором оренди №47 від 01.01.2022, починаючи з 16.12.2023 і до моменту виконання цього рішення, на суму основної заборгованості за такою формулою: С х 3 х Д : кількість днів у році : 100, де С- сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення, і стягнути отриману суму процентів з відповідача на користь позивача.

Після набрання рішенням законної сили, видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Рішення надіслати сторонам за допомогою підсистем ЄСІТС в електронний кабінет, а у разі відсутності такої можливості - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Повний текст рішення складений та підписаний 05.04.2024.

СуддяА.М. Яроцький