Постанова

від 03.04.2024 по справі 910/9234/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/9234/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Кібенко О.Р., Кролевець О.А.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизельний завод"

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Котков О.В.)

від 15.08.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Алданова С.О., Буравльов С.І.)

від 30.10.2023

у справі № 910/9234/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизельний завод"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут залізничного транспорту" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про визнання недійсним правочину та зобов`язання виконувати зобов`язання,

за участю представників учасників справи:

позивача - Балясний Р.Р., Іорданов К.І., Микита Я.Б.

відповідача - Могилян Л.В.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Дизельний завод" (далі - ТОВ "Дизельний завод") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут залізничного транспорту" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця" в особі Філії "Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут залізничного транспорту"), в якій просить:

- визнати недійсним правочин щодо односторонньої відмови від умов договору про надання послуг з інспекторського контролю продукції та виробничих процесів № 5/349-22Н від 05.12.2022 року вчинений Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Філії "Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут залізничного транспорту" Акціонерного товариства "Українська залізниця" відповідно до листа № 15/424 від 16.05.2023;

- зобов`язати Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Філії "Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут залізничного транспорту" Акціонерного товариства "Українська залізниця" виконувати свої зобов`язання передбачені умовами договору про надання послуг з інспекторського контролю продукції та виробничих процесів № 5/349-22Н від 05.12.2022.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.05.2023 відповідач (виконавець) надіслав на електронну адресу позивача (замовника) лист № 15/424 від 16.05.2023 про припинення дії договору про надання послуг з інспекторського контролю продукції та виробничих процесів № 5/349-22Н від 05.12.2022 у зв`язку із запровадженням до кінцевого бенефіціарного власника ТОВ "Дизельний завод" персональних спеціальних економічних санкцій введених в дію Указом Президента України від 12.05.2023 № 279/2023. Позивач вважає, що застосування персональних санкцій до кінцевого бенефіціарного власника ТОВ "Дизельний завод" не є підставою для одностороннього припинення договору про надання послуг з інспекторського контролю продукції та виробничих процесів № 5/349-22Н від 05.12.2022. У зв`язку із зазначеним позивач просить суд визнати недійсним правочин щодо односторонньої відмови від умов договору про надання послуг з інспекторського контролю продукції та виробничих процесів № 5/349-22Н від 05.12.2022 вчинений Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Філії "Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут залізничного транспорту" Акціонерного товариства "Українська залізниця" відповідно до листа № 15/424 від 16.05.2023 та зобов`язати відповідача виконувати зобов`язання за вказаним правочином.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.08.2023 у справі № 910/9234/23 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

2.2. Рішення мотивоване тим, що сторонами в пункті 8.8 договору погоджено можливість припинення дії договору в односторонньому порядку у разі застосування санкцій, зокрема, до фізичної особи, пов`язаної із замовником відносинами контролю, і якщо застосування таких санкцій суперечить законодавству.

Враховуючи застосування персональних спеціальних економічних санкцій до кінцевого бенефіціарного власника Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизельний завод" Лебедєвої А.П., а також пов`язаність останньої з Товариством з обмеженою відповідальністю "Дизельний завод" відносинами контролю (наявність прямого та непрямого вирішального впливу щодо юридичної особи), суд дійшов висновку, що подальше виконання умов договору № 5/349-22Н від 05.12.2022 суперечить законодавству України, а також нівелює мету застосування санкцій, яка визначена у статті 1 Закону України "Про санкції".

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2023 у справі №910/9234/23 залишено без змін.

2.4. Суд апеляційної інстанції, виходячи із буквального тлумачення умов договору, погодився із висновком суду першої інстанції, що сторонами на підставі положень статей 6, 627, 628 Цивільного кодексу України у пункті 8.8 договору погоджено можливість припинення дії договору в односторонньому порядку у разі застосування санкцій, зокрема, до фізичної особи, пов`язаної із замовником відносинами контролю, і якщо у випадку застосування цих санкцій виконання договору виконавцем стає протиправним або суперечить будь-якому законодавству в будь-якій застосованій юрисдикції.

При цьому, суд апеляційної інстанції додатково зауважив, що подальше прийняття згідно умов названого договору інспекційним контролем відповідача рішень про придатність залізничної продукції до використання, що була виготовлена позивачем за управлінських рішень підсанкційної особи, безпосередньо може впливати на національні інтереси та безпеку держави, що в умовах військової агресії проти територіальної цілісності України набуває пріоритетного значення в усіх сферах життєдіяльності суспільства та функціонування країни. Тоді як, відповідач не наділений повноваженнями з перевірки контрагентів позивача, яким за результатами інспекції буде поставлена означена залізнична продукція.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 15.08.2023 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 у справі №910/9234/23, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дизельний завод" подало касаційну скаргу, якою просить оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача.

3.2. Підставою касаційного оскарження Товариство з обмеженою відповідальністю "Дизельний завод" визначило пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

3.4. Підставою касаційного оскарження Товариство з обмеженою відповідальністю "Дизельний завод" зазначає пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини другої статті 3, пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", частини третьої статті 96, пункту 1 частини третьої статті 96-1, статті 97 та пункту 1 частини першої статті 116 Цивільного кодексу України у співвідношенні з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про санкції", у сфері відносин:

- які виникають між товариством та його кінцевим бенефіціарним власником до якого було застосовано санкцію у вигляді блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;

- поширення санкції у вигляді блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними передбаченої частиною першою статті 5 Закону України "Про санкції" на юридичну особу, кінцевим бенефіціарним власником, якої являється фізична особа до якої було застосовано санкції.

3.5. Скаржником подано до суду додаткові пояснення у справі, якими останній підтримав вимоги, викладені у касаційній скарзі.

3.6. У відзиві на касаційну скаргу та відповіді на додаткові пояснення скаржника АТ "Укрзалізниця" в особі Філії "Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут залізничного транспорту" проти вимог та доводів касаційної скарги заперечує та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення без змін, мотивуючи його тим, що сторони при укладенні договору погодили Антикорупційне застереження (пункт 8.8 договору), а тому за умовами договору відповідач мав право на одностороннє розірвання договору.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Філії "Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут залізничного транспорту" Акціонерного товариства "Українська залізниця", як виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дизельний завод", як замовником, 05.12.2022 було укладено договір № 5/349-22Н про надання послуг з інспекторського контролю продукції та виробничих процесів (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати послуги з інспекторського контролю продукції та виробничих процесів, ДКПП 71.20.19-99.00.

Договір набирає чинності з 1 січня 2023 року і діє до 31 березня 2023 року (пункт 9.8 договору).

Додатковою угодою № 2 від 20.03.2023 до договору про надання послуг з інспекторського контролю продукції та виробничих процесів № 5/349-22Н пункт 9.8 викладено у новій редакції та продовжено дію договору до 31.12.2023.

17.05.2023 відповідач (виконавець) надіслав на електронну адресу позивача (замовника) лист № 15/424 від 16.05.2023 про припинення дії договору про надання послуг з інспекторського контролю продукції та виробничих процесів № 5/349-22Н від 05.12.2022 у зв`язку із запровадженням до кінцевого бенефіціарного власника ТОВ "Дизельний завод" Лебедєвої А.П. персональних спеціальних економічних санкцій введених в дію Указом Президента України від 12.05.2023 № 279/2023.

Листом № 01-362 від 17.05.2023 позивач повідомив відповідача, що застосування персональних санкцій до кінцевого бенефіціарного власника ТОВ "Дизельний завод" не є підставою для одностороннього припинення договору про надання послуг з інспекторського контролю продукції та виробничих процесів № 5/349-22Н від 05.12.2022, у зв`язку з чим просив продовжити надання послуг за договором № 5/349-22Н від 05.12.2022.

На думку позивача, лист № 15/424 від 16.05.2023 порушує встановлений законом порядок припинення правовідносин, що є підставою для визнання правочину щодо односторонньої відмови від умов договору недійсним.

Отже причиною виникнення спору стало припинення з ініціативи відповідача договору № 5/349-22Н від 05.12.2022 у зв`язку із застосуванням до кінцевого бенефіціарного власника Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизельний завод" Лебедєвої А.П. персональних спеціальних економічних санкцій.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.2. Верховний Суд у постанові від 17.01.2023 у справі № 910/20309/21 зазначив, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, статтею 287 Господарського процесуального кодексу України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

5.3. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

5.4. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

5.5. Згідно з частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 907 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

5.6. Підстави для зміни або розірвання договору унормовані в статті 651 Цивільного кодексу України і за загальним правилом, викладеним в частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина третя статті 651 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

5.7. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в укладеному на підставі власного волевиявлення та вільного визначення умов сторонами договорі про надання послуг узгоджено таку умову (пункт 8.8 договору):

"Сторони гарантують повну конфіденційність з питань виконання антикорупційних умов договору, а також відсутність негативних наслідків як для сторони, що звернулась в цілому, так і для конкретних працівників/посередників сторони, що звернулась, які повідомили про факт порушень.

Замовник цим засвідчує та гарантує, що (як на момент підписання сторонами цього договору, так і на майбутнє (на період чинності та виконання договору): (а) до замовника та його посадових осіб не застосовані санкції Ради безпеки ООН, Відділу контролю за іноземними активами Державного казначейства США, Департаменту торгівлі Бюро промисловості та безпеки США, Державного департаменту США, Європейського Союзу, Швейцарії, України, Великобританії, Канади, Австралії, Японії та будь-якої іншої держави чи організації, рішення та акти які є юридично обов`язковими (далі - «санкції»); (б) замовник не співпрацює (прямо чи опосередковано) та не пов`язаний відносинами контролю з особами, до яких застосовані санкції; (в) замовник підтверджує: - відсутність (безпосередніх чи опосередкованих) відносин контролю та учасників/акціонерів, бенефіціарів, які (безпосередньо чи опосередковано) володіють корпоративними правами у розмірі 10% і більше відсотків статутного капіталу замовника, які зареєстровані/є резидентами російської федерації та республіки білорусь; - відсутність обмежень щодо співпраці (у тому числі, укладення договорів, проведення розрахунків тощо) із замовником, його пов`язаними особами, учасниками/акціонерами, бенефіціарами, або - наявність належних дозвільних документів, які надають право, дозвіл на співпрацю із замовником (у тому числі, шляхом укладення договорів, проведення розрахунків тощо із замовником), незважаючи на існуючі обмеження, заборони, санкції тощо. Всі ризики, збитки та відповідальність, пов`язані з порушенням обмежень, заборон, санкцій, у тому числі, у зв`язку з наявністю у корпоративній структурі замовника (серед безпосередніх чи опосередкованих акціонерів/учасників, бенефіціарів, а також осіб, пов`язаних відносинами контролю із замовником, які зареєстровані/ є резидентами російської федерації та республіки білорусь), правомірністю вищезазначеного підтвердження та належністю дозвільних документів, а також співпрацею виконавця із замовником (у розумінні даного розділу), несе замовник; (г) замовник не проводить та не приймає участь у будь-яких відносинах, пов`язаних з реалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення.

У разі застосування санкцій до замовника або до фізичної чи юридичної особи (осіб), пов`язаної (пов`язаних) із замовником відносинами контролю, або у випадку (прямої чи опосередкованої) співпраці замовника (або фізичної чи юридичної особи (осіб) , пов`язаної (пов`язаних) із замовником відносинами контролю) з особою, до якої застосовані санкції, замовник зобов`язується негайно (протягом одного робочого дня) повідомити про це іншу сторону шляхом надіслання повідомлення на електронну адресу: ndkti@lotus.uz.gov.ua

Якщо в результаті такого застосування санкцій виконання виконавцем, повністю або частково, зобов`язань за договором стає протиправним або суперечить будь-якому законодавству в будь-якій застосованій юрисдикції, виконавець має право негайно припинити дію договору, про що повідомляє замовника шляхом надіслання повідомлення на електронну адресу. У такому випадку договір вважається припиненим на наступний день після направлення повідомлення про припинення договору. Крім того, замовник зобов`язується відшкодувати виконавцю всі збитки, завдані у зв`язку із вищезазначеним застосуванням санкцій до замовника або до фізичної чи юридичної особи (осіб), пов`язаної (пов`язаних) із замовником відносинами контролю або застосуванням санкцій до фізичної чи юридичної особи (осіб), із якою співпрацює замовник (або пов`язана (пов`язані) з ним фізична особа (особи) чи юридична особа (особи). У разі змін в керівних та виконавчих органах, замовник зобов`язується надати відповідну інформацію виконавцю протягом (5) п`яти робочих днів з дати внесення таких змін, якщо такі зміни суперечать запевненням та гарантіям і можуть привести до невиконання зобов`язань замовника за вищенаведеними пунктами."

5.8. Виходячи із тлумачення означених умов договору, суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що сторонами на підставі положень статей 6, 627, 628 Цивільного кодексу України у пункті 8.8 договору погоджено можливість припинення дії договору в односторонньому порядку у разі застосування санкцій, зокрема, до фізичної особи, пов`язаної із замовником відносинами контролю, і якщо у випадку застосування цих санкцій виконання договору виконавцем стає протиправним або суперечить будь-якому законодавству в будь-якій застосованій юрисдикції.

5.9. За змістом пункту 9 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) в ЄДР містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема: інформація про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, у тому числі кінцевого бенефіціарного власника її засновника, якщо засновник - юридична особа.

У разі зміни кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи державна реєстрація змін до відомостей про кінцевих бенефіціарних власників юридичної особи проводиться протягом 30 робочих днів з дня виникнення таких змін.

У випадках, встановлених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", до Єдиного державного реєстру вноситься відмітка про можливу недостовірність інформації про кінцевого бенефіціарного власника або структуру власності юридичної особи.

5.10. Так, судами обох інстанцій встановлено, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань кінцевим бенефіціарним власником (контролером) Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизельний завод" є ОСОБА_1 з відсотком частки статутного капіталу - 80%. Крім того, ОСОБА_1 володіє правом голосу з відсотком - 20%.

5.11. Поняття кінцевого бенефіціарного власника визначено в пункті 30 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", за якою такий власник - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція.

Кінцевим бенефіціарним власником є: для юридичних осіб - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння); для трастів, утворених відповідно до законодавства країни їх утворення, - засновник, довірчий власник, захисник (за наявності), вигодоодержувач (вигодонабувач) або група вигодоодержувачів (вигодонабувачів), а також будь-яка інша фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність трасту (в тому числі через ланцюг контролю/володіння); для інших подібних правових утворень - особа, яка має статус, еквівалентний або аналогічний особам, зазначеним для трастів.

Ознакою здійснення прямого вирішального впливу на діяльність є безпосереднє володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи.

Ознаками здійснення непрямого вирішального впливу на діяльність є принаймні володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи через пов`язаних фізичних чи юридичних осіб, трасти або інші подібні правові утворення, чи здійснення вирішального впливу шляхом реалізації права контролю, володіння, користування або розпорядження всіма активами чи їх часткою, права отримання доходів від діяльності юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування органів управління, а також вчинення правочинів, які дають можливість визначати основні умови господарської діяльності юридичної особи, або діяльності трасту або іншого подібного правового утворення, приймати обов`язкові до виконання рішення, що мають вирішальний вплив на діяльність юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, незалежно від формального володіння.

При цьому кінцевим бенефіціарним власником не може бути особа, яка має формальне право на 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі, але є комерційним агентом, номінальним власником або номінальним утримувачем, або лише посередником щодо такого права.

Істотна участь - пряме або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами часткою у розмірі 10 і більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на керівництво чи діяльність юридичної особи (пункт 29 частина перша статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення").

5.12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою, яка здійснює вирішальний прямий та непрямий вплив (контроль) на діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизельний завод", як учасник із часткою у статутному капіталі товариства у розмірі не менше 25 відсотків. Тобто, ОСОБА_1 безпосередньо пов`язана із Товариством з обмеженою відповідальністю "Дизельний завод" відносинами контролю.

Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що інша частина частки у статутному капіталі товариства позивача в розмірі 20 % належить ПАТ "ЗНВКІФ "Стартап", кінцевим бенефіціарним власником якого згідно відомостей реєстру також є ОСОБА_1 .

5.13. Указом Президента України від 12.05.2023 № 279/2023 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.05.2023 "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)". Вказаним рішенням застосовано до ОСОБА_1 персональні спеціальні економічні санкції.

Рішенням Ради Національної безпеки України від 12.05.2023 "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" застосовано до ОСОБА_1 строком на 10 років, зокрема, такі санкції: 1) блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними; 2) обмеження торговельних операцій (повне припинення); 3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення); 4) запобігання виведенню капіталів за межі України; 5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; 6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами; 7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах; 8) заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України (повна заборона); 9) заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності; 10) позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення; 11) заборона на набуття у власність земельних ділянок.

5.14. Відповідно до статті 1 Закону України "Про санкції" з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції).

У частині першій статті 3 Закону України "Про санкції" передбачено, що підставами для застосування санкцій є: 1) дії іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб`єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод; 2) резолюції Генеральної Асамблеї та Ради Безпеки Організації Об`єднаних Націй; 3) рішення та регламенти Ради Європейського Союзу; 4) факти порушень Загальної декларації прав людини, Статуту Організації Об`єднаних Націй.

5.15. З огляду на викладене, враховуючи встановлені судами обох інстанцій фактичні обставини, колегія суддів погоджується з висновками судів щодо відмови у задоволенні позову, оскільки умовами укладеного між сторонами договору визначено виникнення у виконавця права на односторонню відмову від правочину, зокрема, через сам факт застосування до особи пов`язаної відносинами контролю санкцій.

Доводи скаржника стосовно здійснення управління товариством директором, а також того, що санкційна особа не здійснює будь-якої діяльності щодо володіння, користування чи розпорядження активами товариства, не спростовує встановленого судами попередніх інстанцій факту, що вона є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизельний завод" та особою, яка здійснює вирішальний прямий та непрямий вплив (контроль) на діяльність товариства, як учасник із часткою у статутному капіталі товариства у розмірі не менше 25 відсотків.

5.16. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зміст наведеної норми права свідчить про те, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи, а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування судами норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 та постановах Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 30.05.2023 у справі № 918/707/22, від 23.05.2023 у справі № 910/10442/21, від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19.

Крім того, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 30.05.2023 у справі № 918/707/22, від 18.05.2023 у справі № 927/1177/21, від 04.04.2023 у справі № 902/311/22.

В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, товариство посилається на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини другої статті 3, пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", частини третьої статті 96, пункту 1 частини третьої статті 96-1, статті 97 та пункту 1 частини першої статті 116 Цивільного кодексу України у співвідношенні з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про санкції", у сфері відносин, які виникають між товариством та його кінцевим бенефіціарним власником до якого було застосовано санкцію.

За змістом зазначених скаржником норм Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та Цивільного кодексу України, останні надають визначення поняттю "корпоративні права" та регулюють саме відносини між юридичною особою та її учасниками, в тому числі щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав. Разом з тим, у справі, що переглядається, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позову сформовані у зв`язку з виникненням у відповідача права на односторонню відмову від правочину згідно з пунктом 8.8 договору та застосуванні положень статей 6, 627, 651, 907 Цивільного кодексу України. При цьому встановили неспростований факт наявності відносин контролю на діяльність товариства кінцевим бенефіціарним власником (контролером), як учасником із часткою у статутному капіталі товариства у розмірі не менше 25 відсотків до якого було застосовано санкцію.

Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої у пункті 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції вважає необхідне зауважити, що скаржник за доводами касаційної скарги лише окреслює свою позицію щодо правовідносин, що склалися між учасниками спору, в яких, на його думку, відсутній висновок суду касаційної інстанції, та не містить відповідних доводів щодо необхідності формування висновку щодо застосування наведених скаржником норм. Касаційна скарга за своїм змістом фактично зводиться до незгоди з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою встановлених обставин справи, до необхідності надання судом касаційної інстанції переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, що не є можливим з огляду на визначені в статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.3. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції.

7. Судові витрати

7.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизельний завод" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 у справі №910/9234/23 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Кібенко

О. Кролевець