Ухвала

від 04.04.2024 по справі 910/3777/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 квітня 2024 року

м. Київ

cправа №910/3777/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронської Г.О. - головуючої, Губенко Н.М., Кондратової І.Д.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Меридіан Союз»

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя Привалов А.І.)

від 02.02.2023

та на постанову Північного апеляційного господарського суду

(колегія суддів: Андрієнко В.В. - головуючий, Шапран В.В., Буравльов С.І.)

від 15.02.2024

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меридіан Союз»

до Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство «Українська оборонна промисловість»,

про визнання недійсними рішень позачергових загальних зборів акціонерів,

та за позовом третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_1

до Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова

про визнання недійсними рішень позачергових загальних зборів акціонерів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Меридіан Союз» (далі - Позивач, Скаржник) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова (далі - Відповідач) про визнання недійсними рішень позачергових загальних зборів акціонерів Відповідача від 23.02.2022.

ОСОБА_1 (далі - Третя особа із самостійними вимогами щодо предмету спору) звернувся до Господарського суду міста Києва як третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмету спору, з позовом до Відповідача про визнання недійсними рішень позачергових загальних зборів акціонерів Відповідача від 23.02.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2022 залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - Державний концерн «Укроборонпром» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Українська оборонна промисловість»).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.02.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 у справі №910/3777/22, в задоволенні позову Позивача до Відповідача; третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство «Українська оборонна промисловість» про визнання недійсними рішень позачергових загальних зборів акціонерів, які відбулися 23.02.2022 та оформлені протоколом №19 від 05.03.2022, - відмовлено повністю. В задоволенні позову Третьої особи із самостійними вимогами щодо предмету спору до Відповідача про визнання недійсними рішень позачергових загальних зборів акціонерів, які відбулися 23.02.2022 та оформлених протоколом №19 від 05.03.2022, - відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №910/3777/22 касаційні скарги Позивача та Третьої особи із самостійними вимогами щодо предмету спору задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 у справі №910/3777/22 скасовано, справу №910/3777/22 направлено на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2024 у справі №910/3777/22 апеляційні скарги Позивача та Третьої особи із самостійними вимогами щодо предмету спору залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2023 у справі №910/3777/22 залишено без змін.

14 березня 2024 року Позивач із використанням підсистеми «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2023 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2024 у справі №910/3777/22 в частині відмови у задоволенні позовних вимог Скаржника та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Скаржника задовольнити повністю.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви немайнового характеру, становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2022 року у сумі 2 481 грн.

За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (підпункт 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

Ураховуючи предмет спору та вимоги касаційної скарги, при подачі цієї касаційної скарги Скаржник повинен був сплатити судовий збір у розмірі 4 962 грн (200 % від 2 481 грн).

Частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовій сбір» встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

З огляду на зазначене, розмір судового збору за подання цієї касаційної скарги із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження розміру ставки - становить 3 969,60 грн (4 962 грн х 0,8).

Однак до касаційної скарги Скаржник не додав докази сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Натомість Скаржником заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги, яке обґрунтоване скрутним матеріальним становищем у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, з цієї причини господарська діяльність Скаржником фактично не ведеться, що призводить до неможливості сплатити судовий збір.

Відповідно до частини 2 статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються Законом України «Про судовий збір».

Порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати визначається статтею 8 Закону України «Про судовий збір».

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» унормовано, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Згідно з частиною 2 статті 8 зазначеного вище Закону суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Положення пунктів 1 та 2 частини 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18).

Отже, з системного аналізу змісту статті 8 Закону України «Про судовий збір» убачається, що положення цієї статті, не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію.

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За змістом частини 4 статті 11 ГПК України Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (див. рішення суду від 28.10.1998 у справі «Ейрі проти Ірландії», серія А, №32).

Обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти (див. рішення суду від 28.11.2006 у справі «Апостол проти Грузії», заява №40765/02). При цьому, Суд в якості «законної мети» визнає, зокрема, фінансування функціонування органів судової влади та дію в якості стримуючого фактору від легковажних позовів (див. рішення суду від 12.06.2007 у справі «Станков проти Болгарії», заява №68490/01)

Європейський суд з прав людини в рішенні «Креуз проти Польщі» у справі 28249/95 від 19 червня 2001 року зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

Оскільки за змістом статті 8 Закону України «Про судовий збір» не передбачено звільнення від сплати судового збору юридичних осіб, а предметом спору у справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав чи відшкодування шкоди здоров`ю, відповідне клопотання Скаржника не підлягає задоволенню.

Крім того, положеннями статті 291 ГПК України передбачено, що особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Згідно з приписами частини 7 статті 42 ГПК України якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Частиною 6 статті 6 ГПК України передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами (далі - ЄСІТС) в обов`язковому порядку. Інші особи (це, зокрема, фізичні особи, у тому числі фізичні особи-підприємці) реєструють такі кабінети в добровільному порядку.

Згідно з положеннями статей 73, 76, 77 ГПК України належним та допустимим доказом надсилання іншому учаснику справи копії касаційної скарги з додатками може вважатися розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв`язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) з надіслання адресату листа з описом вкладення, поданий в оригіналі або в належній чином засвідченій копії.

Відтак на виконання зазначених вимог Скаржником до касаційної скарги не долучено доказів направлення поштовим зв`язком Третій особі із самостійними вимогами щодо предмету спору копії касаційної скарги з доданими до неї документами за вказаною нею в позовній заяві адресою.

Долучена Скаржником до його касаційної скарги квитанція про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС Яценку Євгену Олександровичу, який вказаний Скаржником як представник Третьої особи із самостійними вимогами щодо предмету спору, не підтверджують надсилання копії касаційної скарги з доданими до неї документами зазначеній Третій особі.

Неповідомлення учасника судового процесу у справі про звернення з касаційною скаргою порушує процесуальні права цього учасника, принципи рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін, закріплені частиною 3 статтею 2 ГПК України.

Відповідно до частини 5 статті 13 ГПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Ненаправлення Скаржником копії касаційної скарги іншому учаснику судового процесу позбавляє останнього, за відсутності тексту скарги, можливості надати свої заперечення та відзив на касаційну скаргу.

Таким чином, Скаржнику слід належним чином виконати вимоги статті 291 ГПК України, надіслати Третій особі із самостійними вимогами щодо предмету спору копію касаційної скарги з доданими до неї документами і надати Суду належні докази такого надсилання.

Згідно з частиною 2 статті 292 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Оскільки суд касаційної інстанції має застосовувати вказані вимоги до касаційних скарг, Скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме надати Суду:

- документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 3 969,60 грн;

- докази надсилання Третій особі із самостійними вимогами щодо предмету спору копії касаційної скарги і доданих до неї документів, які у неї відсутні.

З урахуванням зазначеного, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Скаржника на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2023 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2024 у справі №910/3777/22 без руху на підставі частини 2 статті 292 ГПК України.

Керуючись статтями 174, 234, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Меридіан Союз» у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2023 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2024 у справі №910/3777/22.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Меридіан Союз» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2023 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2024 у справі №910/3777/22 залишити без руху.

3. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Меридіан Союз» строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

4. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Меридіан Союз», що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуюча суддя Г. Вронська

Судді Н. Губенко

І. Кондратова