Постанова

від 27.03.2024 по справі 908/3091/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 908/3091/16 (908/1041/21)

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Пєскова В.Г.

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.

за участю ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Бердянськсільмаш" арбітражного керуючого Ракіної А.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Бердянськсільмаш" арбітражного керуючого Ракіної А.А.

на рішення Господарського суду Запорізької області від 09.11.2021

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.06.2023

у справі № 908/3091/16 (908/1041/21)

за заявою Публічного акціонерного товариства "Бердянськсільмаш" в особі арбітражного керуючого - ліквідатора Ракіної А.А.

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-Виробниче підприємство "Бердянськсільмаш",

відповідача-2 Виконавчого комітету Бердянської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 Приватний нотаріус Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області Чичекова Ганна Савеліївна,

про визнання недійсними правочинів

у межах справи № 908/3091/16

про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Бердянськсільмаш"

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У провадженні Господарського суду Запорізької області знаходиться справа №908/3091/16 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Бердянськсільмаш" (далі - ПАТ "Бердянськсільмаш", Боржник) на стадії ліквідаційної процедури Боржника, введеної постановою суду від 02.02.2017.

Господарським судом неодноразово змінювались ліквідатори Боржника, зокрема востаннє ліквідатором ПАТ "Бердянськсільмаш" ухвалою суду від 13.07.2020 призначено арбітражного керуючого Ракіну Аллу Анатоліївну.

У квітні 2021 року ліквідатор Боржника арбітражний керуючий Ракіна А.А. у межах цієї справи про банкрутство звернулася до господарського суду Запорізької області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-Виробниче підприємство "Бердянськсільмаш" (далі - ТОВ "НВП "Бердянськсільмаш") та Виконавчого комітету Бердянської міської ради про визнання недійсними правочинів, у якій (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) просила суд:

- визнати недійсним та скасувати договір купівлі-продажу нерухомого майна (2/5 комплексу будівель та споруд), розташованого на земельній ділянці кадастровий номер: 2310400000:11:002:0019, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості загальною площею 0,9841 га та складається з: основне літ. "А", загальна площа 3381,0 кв.м., основне літ. "Б", загальна площа 3678,1 кв.м., сходи до літ. "Б", основне літ. "В", загальна площа 23,5 кв.м., основне літ. "Г", загальна площа 59,5 кв.м., ґанок до літ. "Г", козирок до літ. "Г", паркан № 1, паркан № 2, паркан № 3, паркан № 4, ворота № 5, ворота № 6, ворота № 7, бордюр № 8, замощення І, замощення II, замощення III, підсобна будівля літ. "Д", загальна площа 62,7 кв.м., навіс літ. "Е", загальна площа 378,0 кв.м. (далі - Комплекс будівель та споруд), укладений між ПАТ "Бердянськсільмаш" та ТОВ "НВП "Бердянськсільмаш", посвідчений приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області Чичекової Г.С. за реєстровим №995 від 14.09.2015 (далі - Договір купівлі-продажу майна), та акт приймання передачі майна до цього Договору, зобов`язавши ТОВ "НВП "Бердянськсільмаш" повернути ПАТ "Бердянськсільмаш" належний на праві власності Комплекс будівель та споруд (2/5 спільна часткова приватна) ;

- скасувати акт прийому-передачі та грошової оцінки майна, укладеного між ПАТ "Бердянськсільмаш" та ТОВ "НВП "Бердянськсільмаш" від 11.09.2015, щодо передачі ТОВ "НВП "Бердянськсільмаш" нерухомого майна 3/5 частини Комплексу будівель та споруд загальною площею 3 263,4 кв. м., що складається з основної будівлі "Б" - загальною площею 3 263,4 кв. м., сходів до "Б" загальною площею 1,0 кв. м.; усього на суму 585 775, 20 грн (у т.ч. ПДВ) згідно із ринковою вартістю, яка визначена експертною оцінкою;

- визнати недійсним та скасувати договір купівлі - продажу частки у статутному фонді (статутному капіталі) ТОВ "НВП "Бердянськсільмаш", укладений між ПАТ "Бердянськсільмаш" та ТОВ "НВП "Бердянськсільмаш" від 04.04.2016 (далі - Договір купівлі-продажу частки), відповідно до якого ПАТ "Бердянськсільмаш" в особі Продавця передав у власність Покупцю - ТОВ "НВП "Бердянськсільмаш" належну йому частку в статутному капіталі в розмірі 585 775,20 грн, що становить 30 відсотків (складає 3/5 Комплексу будівель та споруд) статутного капіталу, зобов`язавши ТОВ "НВП "Бердянськсільмаш" повернути ПАТ "Бердянськсільмаш" належний на праві власності Комплекс будівель та споруд (3/5 спільна часткова приватна);

- визнати недійсним та скасувати Договір позики № 02/10-09 від 10.09.2015 на суму 1 838 000, 00 грн, укладеного між ТОВ "НВП "Бердянськсільмаш" та ПАТ "Бердянськсільмаш" (далі - Договір позики), додаткову угоду до договору позики № 02/10-09 від 01.10.2015 та угоду про зупинення обов`язків заліком зустрічних однорідних зобов`язань від 16.10.2015.

Позовні вимоги з посиланням на положення статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) обґрунтовані порушенням тимчасово виконуючим обов`язки (далі - т.в.о.) директора ОСОБА_1 статуту ПАТ "Бердянськсільмаш" (Боржника) в частині погодження умов продажу майна цього Товариства, заниження його вартості при продажу.

Відповідач - ТОВ "НВП "Бердянськсільмаш" у відзиві на позовну заяву просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав необґрунтованості та пропуску строку позовної давності.

Цей спір, позивачем у якому є Боржник (в особі ліквідатора), розглядався господарським судом в межах справи про банкрутство ПАТ "Бердянськсільмаш" у порядку вимог статті 7 КУзПБ із присвоєнням єдиного унікального номера справі 908/3091/16 (908/1041/21).

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Господарський суд Запорізької області рішенням від 09.11.2021, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.06.2023 у справі №908/3091/16 (908/1041/21), відмовив у позові.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, мотивував своє рішення недоведеністю позивачем підстав для задоволення позову про визнання недійсним правочинів Боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства, оскільки:

- на дату підписання правочинів з боку ПАТ "Бердянськсільмаш" уповноваженою особою виступав т.в.о. керівника ОСОБА_1 , який відповідно до даних із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців був керівником ПАТ "Бердянськсільмаш" з 31.07.2015. При цьому на загальних зборах акціонерів Боржника 25.08.2015 виконуючий обов`язки його керівника ОСОБА_1 отримав дозвіл загальних зборів щодо укладання значних правочинів щодо майна товариства.

- позивачем не надано належних доказів в обґрунтування обставин недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Господарськими судами також зазначено про відсутність підстав для застосування приписів статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), як і вимог статті 42 КУзПБ.

Оскільки суди дійшли висновку про наявність самостійних підстав для відмови у задоволенні позову, заява відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності судами не розглядалася.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ліквідатор Боржника арбітражний керуючий Ракіна А.А. (далі також скаржниця) подала до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким направити заяву ПАТ "Бердянськсільмаш" про визнання правочинів недійсними на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Підставою касаційного оскарження скаржниця визначила обставини, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), стверджуючи про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які (висновки) викладені у постановах від 02.06,2021 у справі №904/7905/16, від 07.12.2018 у справі №910/7547/17, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 22.04.2021 року у справі №908/794/19, від 30. 01.2019 у справі №910/6179/17, від 19.02.2021 у справі №904/2979/20, від 20.10.2021 у справі №910/4089/20, від 14.12.2018 у справі №914/809/18.

Додатково скаржниця вказує на те, що судами попередніх інстанцій під час судового розгляду цієї справи не було дотримано вимог частин четвертої та п`ятої статті 236 ГПК України, оскільки допущено неповноту з`ясування обставин та надання відповідної оцінки доказам, які мали істотне значення для правильного вирішення справи.

У контексті порушення процесуальних норм скаржниця, серед іншого, стверджує про таке:

(1) неврахування судами обставин, що передували укладенню спірних правочинів між ПАТ "Бердянськсільмаш" та ТОВ "НВП "Бердянськсільмаш" (за результатами аудиторської перевірки за період з 13.01.2014 по 31.03.2014 та аналізу наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неплатоспроможності щодо ПАТ "Бердянськсільмаш" за підсумками 2014, 2015 та 2016 років (висновки комісії Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро)) встановлено, що фінансовий стан Боржника характеризувався стійкою неплатоспроможністю вже починаючи з 2013 року, а надкритичний стан неплатоспроможності виник ще раніше - у 2012 році; тож, відповідно до частини п`ятої статті 7 Закону про банкрутство (у редакції до 19.01.2013) Боржник зобов`язаний був звернутися в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство, чого не зробив; натомість, після того, як було реалізовано фактично усе нерухоме майно та більша частина рухомого майна Боржника зацікавленим та пов`язаним з ним особам, акціонери ПАТ "Бердянськсільмаш" на загальних зборах (протокол №23 від 08.04.2016) прийняли рішення про припинення діяльності цього Товариства шляхом його ліквідації);

(2) суди проігнорували обставини, які свідчать про штучне виведення ліквідної нерухомості з власності продавця - ПАТ "Бердянськсільмаш" на користь пов`язаної юридичної особи - ТОВ "НВП "Бердянськсільмаш" з метою уникнення виконання зобов`язань перед кредиторами та звернення стягнення на майно за судовими рішеннями (фраудаторні правочини), адже Боржник спірними правочинами позбавився всього належного йому нерухомого майна (2/5 та 3/5 Комплексу будівель та споруд);

(3) щодо Договору позики судами не враховано, що номер платіжної картки у цьому договорі не зазначено, особа - власник картки не зазначена, а тому встановити обставини про перерахування коштів не можливо, однак, такі умови розрахунку між юридичними особами не відповідають вимогам чинного законодавства; ліквідатор ПАТ "Бердянськсільмаш" звертала увагу судів обох інстанцій, що належних доказів щодо перерахування ТОВ "НВП "Бердянськсільмаш" суми позики на рахунок ВДВС з метою погашення боргу перед стягувачами не існує;

(4) апеляційний господарський суд, зазначивши, що "суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку", застосував зовсім протилежні норми законодавства та надав зовсім іншу оцінку доказам, які місцевий господарський суд визнав неналежним доказом, тобто порушив принципи належності, допустимості, достатності доказів, які стосувалися виконання умов договору щодо оплати за придбане майно;

(5) суд апеляційної інстанції помилково дійшов до висновку про добросовісне виконання ТОВ "НВП "Бердянськсільмаш" перед ПАТ "Бердянськсільмаш" та в повному об`ємі умов Договору купівлі-продажу майна (відчуження 2/5 комплексу), неправильно застосував норми законодавства до спірних правовідносин; суд не врахував, що зміни умов цього Договору повинні були бути укладені у відповідній формі на дотримання вимог частини четвертої статті 203 ЦК України та бути нотаріально посвідченими;

(6) судами не взято до уваги, що сам факт передачі особою, яка є неплатоспроможною, значної частки свого майна на збільшення статутного капіталу іншої юридичної особи, а у подальшому укладення договору про продаж цієї частки (безоплатний, застосована аналогічна схема через договір позики) не підлягає обґрунтуванню з точки зору законності таких дій, добросовісності учасників цього правочину та чітко доводить мету незаконних дій з боку пов`язаних та зацікавлених осіб на шкоду іншим кредиторам (доводить факт зловживання, умисного позбавлення від ліквідної нерухомості з метою уникнення у подальшому від виконання зобов`язань перед іншими кредиторами, перед якими вже на час укладання спірних правочинів Боржник мав непогашену заборгованість, у тому числі із заробітної плати);

(7) апеляційний господарський суд, як доказ на правомірність укладених договорів та угод, врахував надання дозволу Наглядовою Радою ПАТ "Бердянськсільмаш" на укладання цих правочинів, однак не взяв до уваги наявний у справі письмовий доказ члена Наглядової ради та раніше Голови Наглядової ради Шайтуро В.В. про те, що Наглядова рада Боржника ніколи не надавала такої згоди.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

Учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.

Касаційне провадження

12.12.2023 до касаційного суду надійшла касаційна скарга ліквідатора ПАТ "Бердянськсільмаш".

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №908/3091/16 (908/1041/21) визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Жуков С.В., Пєсков В.Г., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.12.2023.

Верховний Суд ухвалою від 20.12.2023 витребував з Господарського суду Запорізької області та Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №908/3091/16 (908/1041/21), відклав розгляд питання щодо прийнятності касаційної скарги до надходження матеріалів справи до Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 15.01.2024 залишив касаційну скаргу ліквідатора Боржника арбітражного керуючого Ракіної А.А. без руху, надав скаржниці строк для усунення недоліків.

На виконання вимог зазначеної ухвали до касаційного суду 19.02.2024 надійшла заява скаржника про усунення недоліків касаційної скарги.

Разом з тим, 19.02.2024 від скаржниці надійшла заява про відвід колегії суддів від розгляду справи.

Верховний Суд ухвалою від 20.02.2024 визнав необґрунтованими доводи, викладені у заяві скаржниці про відвід колегії суддів; передав справу на автоматизований розподіл для визначення судді з розгляду вказаної заяви.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду заяви про відвід у справі № №908/3091/16 (908/1041/21) визначено склад суду: Кролевець О.А. (головуючий суддя), що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2024.

Верховний Суд (у складі судді Кролевець О.А.) ухвалою від 22.02.2024 відмовив у задоволенні заяви ліквідатора ПАТ "Бердянськсільмаш" арбітражного керуючого Ракіної А.А. про відвід суддів Верховного Суду Огородніка К.М. - головуючого, Жукова С.В., Пєскова В.Г. від розгляду справи № 908/3091/16 (908/1041/21).

Верховний Суд (у складі колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Жуков С.В., Пєсков В.Г.) ухвалою від 26.02.2024, серед іншого, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ліквідатора ПАТ "Бердянськсільмаш" арбітражного керуючого Ракіної А.А. на рішення Господарського суду Запорізької області від 09.11.2021 та на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.06.2023 у справі №908/3091/16 (908/1041/21), призначив її до розгляду на 27.03.2024 о 11:15 год.

У судовому засіданні 27.03.2024 особисто взяла участь скаржниця, яка надала пояснення щодо суті вимог та доводів касаційної скарги. Інші учасники справи явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були повідомлені належним чином.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання з розгляду касаційної скарги не є обов`язковою за законом і не визнавалася такою судом, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників судового процесу чи їх повноважних представників.

Установлені судами фактичні обставини справи

Боржнику - ПАТ "Бердянськсільмаш" станом на вересень 2015 року на праві власності належало нерухоме майно, а саме Комплекс будівель та споруд (свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане виконавчим комітетом Бердянської міської ради Запорізької області 15.11.2018 за №2738407).

31.07.2015 на засіданні Наглядової ради ПАТ "Бердянськсільмаш" прийнято рішення, оформлене протоколом №02/НР-15, про відсторонення ОСОБА_2 від здійснення повноважень генерального директора ПАТ "Бердянськсільмаш" з 31.07.2015; призначено виконуючим обов`язки директора з обсягом всіх прав та обов`язків, передбачених статутом ПАТ "Бердянськсільмаш", ОСОБА_1

04.08.2015 відбулося засідання Наглядової ради, на якому прийнято рішення, оформлене протоколом №03/НР-15, про скликання позачергових загальних зборів 25.08.2015, до порядку денного яких були включені питання про фінансово-господарську діяльність ПАТ "Бердянськсільмаш", вчинення значних правочинів та надання дозволу виконуючому обов`язки директора цього Товариства на укладання договорів.

Повідомлення про позачергові збори ПАТ "Бердянськсільмаш" було надруковано у відомостях Національної комісії з цінних паперів та фондового ринка № 147 від 06.08.2015.

25.08.2015 на загальних позачергових зборах акціонерів ПАТ "Бердянськсільмаш" , зокрема, надано дозвіл т.в.о. директора ПАТ "Бердянськсільмаш" ОСОБА_1 на вчинення значних правочинів (заставу, передачу (в тому числі до статутного фонду створених підприємств), продаж тощо) щодо майна цього Товариства, ринкова вартість якого становить 25 і більше відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства.

Виконуючий обов`язки директора Боржника ОСОБА_1 уклав з ТОВ "НВП "Бердянськсільмаш" такі договори:

- Договір позики № 02/10-09 від 10.09.2015 (згідно наведеного вище скорочення - Договір позики) на суму 1 838 000, 00 грн, відповідно до якого Позикодавець (ТОВ "НВП "Бердянськсільмаш") передає у користування Позичальнику (ПАТ "Бердянськсільмаш") кошти, а останній зобов`язаний у строк до 30.09.2015 повернути їх;

- Додаткову угоду до Договору позики, якою сторони узгодили зміни до пункту 1 цього Договору у такій редакції: "Позичальник повинен повернути суму позики не пізніше 10.10.2015 року".

11.09.2015 між ПАТ "Бердянськсільмаш" в особі т.в.о. ОСОБА_1, що діє на підставі статуту підприємства (саме так зазначено у акті) та ТОВ "НВП "Бердянськсільмаш" в особі його директора ОСОБА_3 складено та підписано Акт приймання передачі та грошової оцінки майна, за змістом якого ПАТ "Бердянськсільмаш" передало до статутного фонду ТОВ "НВП "Бердянськсільмаш" нерухоме майно - 3/5 частини Комплексу будівель та споруд, загальною площею 3263,4 кв. м, усього на суму 585 775, 20 грн (у т.ч. ПДВ) згідно із ринковою вартістю, яка визначена експертною оцінкою.

14.09.2015 між ПАТ "Бердянськсільмаш" в особі т.в.о. керівника ОСОБА_1 та ТОВ "НВП "Бердянськсільмаш" в особі директора ОСОБА_3 укладено Договір купівлі-продажу майна (2/5 частини Комплексу будівель та споруд), за умовами якого:

- ринкова вартість відчужуваного майна (2/5 частин Комплексу будівель та споруд) складає 603 280,20 грн згідно з висновком про вартість майна від 12.08.2015, який проведено суб`єктом оціночної діяльності - ОСОБА_4 (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача Фонду державного майна України від 15.04.2006 року № 4240) та ФОП Савельєвим Д.А. (сертифікат Фонду державного майна України № 15867/13 суб`єкта оціночної діяльності від 24.12.2013) (пункт 1.5 Договору);

- продаж зазначених 2/5 частин Комплексу будівель та споруд вчиняється за узгодженою між сторонами (в особі представників) ціною 603 280,20 грн. Зазначену суму покупець зобов`язується уплатити продавцю, а продавець зобов`язується прийняти з розстроченням платежу, а саме: гроші в сумі 603 280,20 грн у термін до 14.10.2015 у безготівковій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця (пункт 2.1 Договору).

На дату підписання Договору купівлі-продажу майна з боку ПАТ "Бердянськсільмаш" уповноваженою особою виступав т.в.о. керівника ОСОБА_1 , який відповідно до даних із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців був керівником ПАТ "Бердянськсільмаш" з 31.07.2015 (виписка з ЄДР станом на 06.08.2015).

Суди встановили, що наявність згоди загальних зборів учасників ПАТ "Бердянськсільмаш" свідчить про дотримання встановленого статутом порядку щодо укладення відповідного правочину (Договору купівлі-продажу майна) виконавчим органом товариства і надає цьому правочину відповідної легітимності.

Сторони не надали належні докази виконання умов Договору купівлі-продажу майна щодо його оплати відповідачем-1 (ТОВ "НВП "Бердянськсільмаш").

На підставі висновку судового експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Захарченка В.В. за результатами судової оціночно-будівельної експертизи № 3913-18, проведену в рамках кримінального провадження № 12017080130005071, суди встановили, що проведена оцінка нерухомого майна, що було предметом продажу за Договором купівлі-продажу майна не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, методології, методам та оціночним процедурам. Разом з тим, висновку щодо встановлення ринкової вартості об`єкта нерухомого майна - 2/5 Комплексу будівель та споруд станом на вересень 2015 року судовому експерту виготовити не вдалося.

16.10.2015 ПАТ "Бердянськсільмаш" в особі т.в.о. ОСОБА_1 уклало з ТОВ "НВП "Бердянськсільмаш" угоду про зупинення обов`язків заліком зустрічних однорідних зобов`язань (далі - Угода про взаємозалік зобов`язань від 16.10.2015), за змістом якої сторони зазначили, що: на дату 16.10.2015 за Договором позики ТОВ "НВП "Бердянськсільмаш" є кредитором, а ПАТ "Бердянськсільмаш" є боржником на суму 1 338 000, 00 грн; на дату 16.10.2015 за Договором купівлі - продажу майна ТОВ "НВП "Бердянськсільмаш" є боржником на суму 603 280, 20 грн; сторони дійшли згоди щодо заліку зустрічних однорідних зобов`язань 603 280, 20 грн, після чого заборгованість ПАТ "Бердянськсільмаш" перед ТОВ "НВП "Бердянськсільмаш" за Договором позики станом на 16.10.2015 складає 734 719,80 грн; заборгованість ПАТ "Бердянськсільмаш" перед ТОВ "НВП "Бердянськсільмаш" за договором купівлі - продажу майна погашається у повному об`ємі; Угода набирає сили з моменту підписання її сторонами; сторони за Угодою не вважають себе зв`язаними будь-якими правами та обов`язками.

04.04.2016 між ПАТ "Бердянськсільмаш" в особі т.в.о. ОСОБА_1 та ТОВ "НВП "Бердянськсільмаш" в особі директора ОСОБА_3 укладено Договір купівлі - продажу частки (договір купівлі - продажу частки у статутному фонді (статутному капіталі) ТОВ "НВП "Бердянськсільмаш" (3/5 частки Комплексу будівель та споруд)), що нотаріально не посвідчений.

05.04.2016 між ПАТ "Бердянськсільмаш" в особі т.в.о. ОСОБА_1 та ТОВ "НВП "Бердянськсільмаш" в особі директора ОСОБА_3 укладено Додаткову угоду до Договору купівлі - продажу частки, відповідно до якої сторони внесли зміни до пункту 4.1 цього Договору та визначили: "Договірна вартість частки у статутному фонді (капіталу) Товариства становить 600 000, 00 грн. Оплата договірної вартості частки здійснюється Покупцем до 07.04.2016 року".

07.04.2016 ПАТ "Бердянськсільмаш" в особі т.в.о. ОСОБА_1 уклало з ТОВ "НВП "Бердянськсільмаш" угоду про зупинення обов`язків заліком зустрічних однорідних зобов`язань (далі - Угода про взаємозалік зобов`язань від 07.04.2016), за змістом якої сторони зазначили, що: станом на 07.04.2016 за Договором купівлі - продажу частки ТОВ "НВП "Бердянськсільмаш" є боржником ПАТ "Бердянськсільмаш" на суму 600 000, 00 грн, а за Договором позики ТОВ "НВП "Бердянськсільмаш" є кредитором ПАТ "Бердянськсільмаш" на суму 644 820, 00 грн; сторони дійшли згоди про залік зустрічних однорідних вимог на загальну суму 600 000,00 грн, після чого заборгованість ТОВ "НВП "Бердянськсільмаш" перед ПАТ "Бердянськсільмаш" за Договором купівлі - продажу частки погашається у повному розмірі, заборгованість ТОВ "НВП "Бердянськсільмаш" перед ПАТ "Бердянськсільмаш" на підставі Договору позики погашається в розмірі 600 000, 00 грн.

10.01.2017 Господарський суд Запорізької області ухвалою порушив провадження у справі № 908/3091/16 про банкрутство ПАТ "Бердянськсільмаш", а постановою від 02.02.2017 визнав Боржника банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру, призначив ліквідатором ПАТ "Бердянськсільмаш" арбітражного керуючого Сердюка О.О.

У вказаній справі господарський суд неодноразово змінював ліквідатора Боржника, а саме: ухвалою від 18.08.2017 припинив повноваження ліквідатора Сердюка О.О. та призначив ліквідатором Боржника арбітражного керуючого Дарієнка О.В.; ухвалою від 22.02.2018 припинив повноваження ліквідатора Дарієнка О.В. та призначив ліквідатором Боржника у справі арбітражного керуючого Нагіх Л.К.; ухвалою від 13.07.2020 відсторонив арбітражного керуючого Нагіх Л.К. від виконання повноважень ліквідатора ПАТ "Бердянськсільмаш" та призначив ліквідатором Боржника арбітражного керуючого Ракіну А.А.

На підставі приписів частини першої статті 61 КУзПБ ліквідатор Боржника арбітражний керуючий Ракіна А.А. звернулась з відповідним позовом до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство ПАТ "Бердянськсільмаш", про визнання наведених вище правочинів недійсними та зобов`язання відповідача повернути нерухоме майно банкрута до його ліквідаційної маси.

Судами встановлено, що, в обґрунтування вимог щодо визнання недійсним та скасування, зокрема, Договору купівлі - продажу майна, ліквідатор Боржника посилалася на таке: порушення та невиконання покупцем істотних умов цього договору в частині здійснення платежів; укладення Договору з боку продавця неуповноваженою особою (т.в.о. директора ОСОБА_5), оскільки станом до 17.09.2015 (включно) обов`язки генерального директора виконував ОСОБА_6; Договір укладено в порушення вимог пункту 9.42, підпункту 19 пункту 9.3, пункту 9.6 Статуту ПАТ "Бердянськсільмаш", адже загальними зборами акціонерів товариства станом на дату укладення спірних правочинів не приймалося рішення щодо вчинення значних правочинів, не розглядалося питання щодо визнання предмету правочину, його ринкової вартості, та процентне співвідношення ринкової вартості предмету правочину до відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства; наглядова рада також не приймала рішення стосовно предмету правочину.

Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Предметом судового розгляду є позовна заява ліквідатора ПАТ "Бердянськсільмаш" про визнання недійсними правочинів в порядку статті 42 КУзПБ, стороною яких є Боржник, щодо якого відкрито справу про банкрутство.

Відповідно до частини шостої статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Разом з тим, 21.10.2019 введено в дію КУзПБ, який в силу пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу, поширює свою дію на подальший розгляд справ про банкрутство незалежно від дати порушення (відкриття) провадження у таких справах, за винятком справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації.

Отже, правове регулювання провадження у справах про банкрутство регламентовано КУзПБ, який введено в дію з 21.10.2019, а до введення в дію цього Кодексу - Законом про банкрутство, норми яких є спеціальними у застосуванні при розгляді цих справ.

Водночас у питанні особливостей правового регулювання та правил недійсності правочинів боржника у межах справи про банкрутство колегія суддів звертається до правових висновків Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 28.10.2021 у справі № 911/1012/13 (якими було уточнено висновки цієї судової палати, наведені у постанові від 02.06.2021 №904/7905/16) та зазначає таке.

На відміну від вимог ЦК України та ГК України, законодавство про банкрутство (як стаття 42 КУзПБ, так і стаття 20 Закону про банкрутство у редакції, чинній з 19.01.2013) не визначає вимоги до укладеного правочину, а врегульовує спеціальні правила та процедуру визнання недійсними правочинів, укладених боржником, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, та містить спеціальні положення щодо строків (сумнівного періоду протягом якого боржник вчиняє правочини), суб`єктів (осіб які мають ініціювати право визнання договорів недійсними) і переліку підстав, за наявності яких можна визнавати правочини недійсними.

Виходячи з аналізу статті 20 Закону про банкрутство, наведена норма, у частині підстав визнання недійсними правочинів боржника підлягає застосуванню у справах про банкрутство, провадження у яких відкрито під час дії цього Закону, та до правочинів (договорів) або майнових дій боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство.

Отже, критерієм для застосування норм статті 42 КУзПБ та статті 20 Закону про банкрутство, у тому числі і до заяв, поданих після введення в дію цього Кодексу, є дата відкриття провадження у справі про банкрутство.

Ураховуючи наведену правову позицію, а також те, що провадження у справі №908/3091/16 про банкрутство ПАТ "Бердянськсільмаш" порушено 10.01.2017 на підставі норм Закону про банкрутство, а спірні правочини укладено 10.09.2015, 11.09.2015, 14.09.2015, 04.04.2016, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 42 КУзПБ.

Поряд з цим, оскільки один із оспорюваних ліквідатором правочинів (Договір купівлі - продажу частки) укладено Боржником 04.04.2016, тобто у межах одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, то безпідставним вбачається незастосування судами попередніх інстанцій вимог статті 20 Закону про банкрутство під час вирішення спору щодо дійсності вказаного правочину.

Так, частиною першою статті 20 Закону про банкрутство, серед іншого, визначено, що правочини (договори) боржника, які були вчинені боржником протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим.

З наведених у позовній заяві доводів вбачається, що ліквідатор Боржника, окрім іншого, стверджувала, що Покупець (ТОВ "НВП "Бердянськсільмаш") за Договором купівлі - продажу частки не виконав істотних умов цього договору в частині здійснення платежів, що підтверджується додатковою угодою до цього Договору та Угодою про взаємозалік зобов`язань від 07.04.2016 (назви правочинів згідно наведених вище у цій постанові скорочень); Боржник здійснив безоплатно передачу зазначеного нерухомого майна, а у подальшому відчуження долі у статутному капіталі особі, яка є пов`язаною, чим спричинив збитки інтересам кредиторів, а також вчинив стосовно цього майна дії з порушенням інших норм законодавства та вимог Статуту; посилання сторін за Договором купівлі - продажу частки на Договір позики є безпідставним, доводи, що за Договором позики ПАТ "Бердянськсільмаш" є боржником ТОВ "НВП "Бердянськсільмаш" є вигаданими, та цей Договір є шахрайськими діями зазначених сторін, спрямований на безоплатну передачу нерухомого майна ПАТ "Бердянськсільмаш" третім особам, які є пов`язаними, з метою в подальшому застосування процедури банкрутства та уникнення таким чином погашення кредиторських вимог ПАТ "Бердянськсільмаш" (т.1 (27), а.с. 9-10).

Однак, у порушення вимог процесуального закону суди попередніх інстанцій в межах наявних в них повноважень, передбачених статтями 86, 237, 269 ГПК України, не надали належної правової оцінки доводів ліквідатора Боржника арбітражного керуючого Ракіної А.А. з урахуванням визначених нею підстав заявлених вимог.

Верховний Суд зазначає, що помилкове посилання ліквідатора Боржника на приписи статті 42 КУзПБ не могло слугувати підставою для неможливості оцінки спірних правовідносин судами попередніх інстанцій на предмет їх відповідності спеціальним нормам статті 20 Закону про банкрутство.

Так, Верховний Суд звертає увагу на те, що згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (висновок, наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц).

Господарський суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, які фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює їх правильну правову кваліфікацію і застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального та процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15).

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи зі встановлених під час розгляду справи фактів, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17).

З огляду на наведені правові висновки Верховного Суду, у цій справі, що переглядається, судам першої та апеляційної інстанцій належало самостійно надати правову кваліфікацію спірним правовідносинам, врахувати необхідність застосування положень статті 20 Закону про банкрутство (у частині вимог про недійсність Договору купівлі - продажу частки, датованого 04.04.2016) з огляду на укладення вказаного Договору у межах річного строку (до порушення справи про банкрутство Боржника ухвалою суду від 10.01.2017) для звернення із заявою про визнання правочину недійсним на підставі спеціальних норм цього Закону.

Щодо вимог про визнання недійсними та скасування інших правочинів Боржника, вчинених поза межами встановленого спеціальними нормами Закону про банкрутство річного строку (Договір купівлі-продажу майна (14.09.2015), акт прийому-передачі та грошової оцінки майна (11.09.2015) (на підставі акта відбулась передача нерухомого майна до статутного капіталу іншого товариства, тому цей акт має ознаки правочину відповідно до вимог статті 202 ЦК України), Договір позики (10.09.2015), Угода про взаємозалік зобов`язань від 16.10.2015), колегія суддів зазначає таке.

За правовою позицією Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 28.10.2021 у справі №911/1012/13 укладення договору боржника поза межами "підозрілого періоду" (одного року, що передував порушенню справи про банкрутство), визначеного статтею 20 Закону про банкрутство, та відсутність підстав для застосування статті 42 КУзПБ з огляду на непоширення її дії на правовідносини, що склалися до вступу в дію КУзПБ, не виключає можливості звернення зацікавлених осіб (арбітражного керуючого або кредитора) з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів (постанова Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16).

Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, статтею 20 ГК України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 ЦК України.

У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсним правочину боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тобто дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Частиною третьою статті 13 ЦК України унормовано, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора (висновок у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18).

Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів щодо його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам). При цьому, та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства (висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 24.03.2020 у справі №704/1410/18, від 10.12.2021 у справі № 370/3154/14, а також у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі №910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі №916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі №04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19(905/1646/17), від 02.06.2021 у справі №904/7905/16).

Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що правочини, які вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути неправомірною та недобросовісною. Отже, правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Відтак правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними і зводяться до зловживання правом (висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі №904/7905/16 (пункт 153); постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/16579/20 (п.10.34); постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №910/8992/19(910/20867/17), від 16.11.2022 у справі №44/380-б (910/16410/20), від 05.04.2023 у справі № 906/43/22 (906/459/22)).

Крім цього, формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування; контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори; щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, від 24.11.2021 у справі №905/2030/19(905/2445/19)).

У постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №905/2030/19 (905/2445/19) також міститься правовий висновок, згідно якого фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 КУзПБ на підставі пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі статті 234 ЦК України.

Втім, відмовляючи у задоволенні вимог ліквідатора Боржника про визнання недійсними та скасування Договору купівлі-продажу майна (від 14.09.2015), акта прийому-передачі та грошової оцінки майна (від 11.09.2015), Договору позики (від 10.09.2015) та Угоди про взаємозалік зобов`язань від 16.10.2015, суди попередніх інстанцій наведених висновків Верховного Суду не врахували та не надали належної правової оцінки заявленим вимогам скаржника з урахуванням визначених ним підстав (зокрема фактичної підстави - вчинення правочинів на шкоду кредиторам та правової підстави, яка, окрім помилкового посилання ліквідатора на приписи статті 42 КУзПБ, ґрунтується на загальних нормах ЦК України).

Обмежившись лише констатацією наявності у т.в.о. директора ПАТ "Бердянськсільмаш" ОСОБА_1 повноважень на укладення від імені цього Товариства (Боржника) значних правочинів та того, що доводи позивача щодо порушення та невиконання покупцем істотних умов договору в частині здійснення платежів фактично зводяться до викладення обставин неналежного виконання відповідачем-1 умов укладеного договору, що не є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним, суди попередніх інстанцій не встановили і не надали оцінки в сукупності обставинам вчинення оспорюваних правочинів та їх наслідків (що можуть підтверджувати наявність у спірних правочинів ознак фраудаторності).

Так, судами не надано належної правової оцінки викладених у позовній заяві доводів ліквідатора Боржника, серед іншого, щодо: штучного виведення ліквідної нерухомості з власності продавця - ПАТ "Бердянськсільмаш" (Боржника) на користь пов`язаної юридичної особи - ТОВ "НВП "Бердянськсільмаш" з метою уникнення виконання зобов`язань перед кредиторами та звернення стягнення на майно за судовими рішеннями, адже Боржник цими правочинами позбавився всього належного йому нерухомого майна (2/5 та 3/5 Комплексу будівель та споруд); виведення з власності Боржника майна шляхом укладення спірних правочинів, коли на цей час перед кредиторами Боржник уже мав непогашену заборгованість, у тому числі із заробітної плати; неможливості встановлення обставин щодо перерахування коштів за Договором позики, при чому погоджені цим Договором умови розрахунку між юридичними особами не відповідають вимогам чинного законодавства тощо.

Колегія суддів вважає, що зазначені доводи ліквідатора Боржника, у контексті наведеної вище практики Верховного Суду щодо кваліфікації правочину як фраудаторного, не є очевидно необґрунтованими, що вимагало їх належної правової оцінки судами попередніх інстанцій, чого здійснено не було.

У зв`язку з викладеним, без належного з`ясування наведених вище обставин, про які стверджував ліквідатор Боржника, не можна дійти однозначного висновку про наявність чи відсутність у оспорюваних правочинів ознак фраудаторності.

Крім того, висновки суду апеляційної інстанції про безпідставність тверджень ліквідатора щодо продажу спірного нерухомого майна за заниженою ціною Верховний Суд вбачає передчасними за одночасного встановлення судами факту того, що згідно висновку судового експерта проведена оцінка нерухомого майна, що було предметом продажу за Договором купівлі-продажу майна, не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, методології, методам та оціночним процедурам.

У наведеному суди попередніх інстанцій залишили поза увагою такий принцип господарського судочинства, як вірогідність. За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21).

Отже, для повного і всебічного розгляду цієї справи важливим є встановлення та аналіз взаємозв`язку зазначених вище обставин (з метою з`ясування наявності у оспорюваних правочинів ознак фраудаторності), а їх відсутність не дає змогу розглянути спір у відповідності до вимог законодавства та встановити наявність підстав для задоволення чи відмові у задоволенні позовних вимог.

Допущені судами попередніх інстанцій процесуальні порушення щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення цього спору.

З огляду на обмеження, визначені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд позбавлений можливості самостійно усунути допущені судами попередніх інстанцій процесуальні порушення, оскільки оцінка доказів та достовірне з`ясування усіх фактичних обставин виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених вказаною статтею процесуального закону.

Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Ухвалені у цій справі судові рішення наведеним вимогам в повній мірі не відповідають, оскільки судами попередніх інстанцій допущено неповне з`ясування фактичних обставин.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає частково обґрунтованими підстави касаційного оскарження та погоджується з тими доводами скаржника, які відповідають висновкам суду, наведеним у мотивувальній частині цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Зважаючи на допущені судами порушення норм процесуального права щодо неповного дослідження зазначених вище обставин та доказів у справі, неправильне застосування норм матеріального права, а також враховуючи обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги ліквідатора Боржника та скасування оскаржуваних судових рішень з направленням матеріалів цієї справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду першої інстанції слід врахувати викладене у цій постанові та наведені правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, за результатом чого, у залежності від встановленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Судові витрати

Оскільки за результатами касаційного перегляду оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи для нового розгляду до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Бердянськсільмаш" арбітражного керуючого Ракіної Алли Анатоліївни задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Запорізької області від 09.11.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.06.2023 у справі № 908/3091/16 (908/1041/21) скасувати.

3. Справу № 908/3091/16 (908/1041/21) передати на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Огороднік

Судді С. В. Жуков

В. Г. Пєсков