Постанова

від 01.04.2024 по справі 922/5184/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/5184/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційні скарги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" та Акціонерного товариства "Харківобленерго" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.01.2024 (колегія суддів: Бородіна Л. І., Здоровко Л. М., Лакіза В. В.) та ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.12.2023 (суддя Присяжнюк О. О.) у справі

за позовом Комунального підприємства "Харківський метрополітен" до відповідачів: 1) Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", 2) Акціонерного товариства "Харківобленерго", 3) Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про зобов`язання вчинити певні дії,

Хронологія спору

1. Комунальне підприємство "Харківський метрополітен" (далі - Метрополітен) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ "НЕК "Укренерго"), Акціонерного товариства "Харківобленерго" (далі - АТ "Харківобленерго") та Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (далі - ДП "Укрінтеренерго"), в якому просило зобов`язати відповідачів дотримуватися меж застосування права з припинення постачання електричної енергії позивачу.

2. Метрополітен звернувся до цього ж суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ДП "Укрінтеренерго", АТ "Харківобленерго" та ПрАТ "НЕК "Укренерго" вчиняти будь-які дії з припинення договірних відносин, у тому числі з припинення та/або обмеження постачання та/або розподілу (передачі) електричної енергії постачальником "останньої надії" для позивача до вирішення по суті спору у справі.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. 11.12.2023 Господарський суд Харківської області постановив ухвалу, залишену без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.01.2024, про задоволення цієї заяви Метрополітену, адже невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Суди погодилися з припущенням Метрополітену про те, що припинення електричної енергії призведе до неможливості перевезення пасажирів і використання об`єкта як укриття. Зупиниться робота у тому числі електроустановок та електроприладів, які забезпечують вентиляцію та відведення стічних вод станцій. Зауважили на тому, що вжиті заходи забезпечення позову не є тотожними позовним вимогам.

Короткий зміст касаційних скарг

4. ДП "Укрінтеренерго" й АТ "Харківобленерго" оскаржили ці судові рішення і в касаційних скаргах просять їх скасувати та ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні заяви Метрополітену про вжиття заходів забезпечення позову. Вони вважають, що заявлені заходи забезпечення позову є тотожними позовним вимогам, призводить до втручання у господарську діяльність, зокрема ДП "Укрінтеренерго", свідчить про неспівмірність таких заходів із заявленими останнім позовними вимогами. Завернули увагу на наявність заборгованості позивача перед сторонами за 2023 рік у розмірі 363 305 420,67 грн, позаяк Метрополітен не здійснив оплати вартості спожитої електроенергії. ДП "Укрінтеренерго" наголосило, що є підприємством критичної інфраструктури та не може функціонувати без оплати з боку споживачів.

5. Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

6. Метрополітен у відзивах на касаційні скарги просить залишити їх без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, повністю погоджуючись із висновками судів щодо обґрунтованості його вимог та необхідності вжиття таких заходів.

Позиція Верховного Суду

7. Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 ГПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

8. Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

9. Згідно із пунктами 2, 4 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

10. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача.

11. Водночас забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

12. При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

13. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

14. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

15. Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

16. Оскільки в цьому випадку позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (таку правову позицію виклав Верховний Суд у постановах від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, від 15.01.2020 у справі № 915/1912/19 та від 11.02.2021 у справі № 915/1185/20).

17. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

18. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.

19. Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

20. Водночас, для вирішення питання про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору. При цьому під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 17.12.2018 у справі № 914/970/18 та від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

21. Суди задовольнили заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, тоді як не навели жодного обґрунтування на підтвердження своїх висновків про адекватність і співмірність вжитих заходів із предметом заявлених позовних вимог, зокрема в частині їх відповідності та взаємозв`язку, а також співвідношення наслідків вжитих заходів з правами та обов`язками інших осіб. Не здійснили аналізу яким чином невжиття заявлених позивачем заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення його порушених чи оспорюваних прав або інтересів, ураховуючи заявлені позовні вимоги. Натомість, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

22. Згідно із частиною одинадцятою статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

23. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

24. Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду .

25. Оскільки позов у цій справі поданий про виконання зобов`язань у договірних правовідносинах, то обраний позивачем спосіб забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії з припинення договірних відносин не відповідає вимогам щодо адекватності та співмірності.

26. Крім того, у раніше ухвалених постановах у складі колегій суддів з інших палат від 27.07.2022 у справі № 904/6015/20 та від 14.12.2022 у справі № 904/1513/22 Верховний Суд сформулював спільний висновок про те, що суд не може заборонити сторонам вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення ділових (договірних) відносин з позивачем, адже право, зокрема, на припинення/розірвання відносин/договорів гарантоване Конституцією та законами України. Тому суд касаційної інстанції погоджувався з висновками судів попередніх інстанцій, які з цих підстав відмовляли у вжитті таких заходів.

27. Окрім іншого, ураховуючи цей висновок Верховного Суду, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням вимог статей 136, 137 ГПК України. Тому вони підлягають скасуванню з ухваленням нового - про відмову у задоволенні заяви Метрополітену про забезпечення позову. Водночас, доводи Метрополітену, викладені у відзивах на касаційні скарги, наведеного вище не спростовують.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

28. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 308 та частин першої, другої статті 311 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

29. Ураховуючи наведене, касаційні скарги підлягають задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви Метрополітену про вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись статтями 137, 300, 301, 304, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" та Акціонерного товариства "Харківобленерго" задовольнити.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.01.2024 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.12.2023 у справі № 922/5184/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви Комунального підприємства "Харківський метрополітен" про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач