Вирок

від 05.04.2024 по справі 161/15794/23

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/15794/23

Провадження № 1-кп/161/163/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 05 квітня 2024 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області в колегіальному складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря - ОСОБА_4 ,

прокурора - ОСОБА_5 ,

захисника - ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Луцьку в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) обвинувальний акт у кримінальному провадженні №22022130000000210, що надійшов з Волинської обласної прокуратури, відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Сватове, Луганської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , громадянки України, з вищою освітою, раніше не судимої,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачена ОСОБА_7 , зазначене кримінальне правопорушення вчинила за таких обставин.

Положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою. Суверенітет України поширюються на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканою.

Згідно зі статтями 17 та 65 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу та обов`язком громадян України. На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом та не допускається розташування іноземних військових баз. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Статтями 19 та 68 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, а незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно до статей 132, 133 Конституції України, територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.

До системи адміністративно-територіального устрою України входять Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони у містах, селища і села.

Згідно з вимогами ст.ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішується виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

У свою чергу, представники влади російської федерації (далі рф), діючи всупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права, а саме п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 №36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 №3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил рф на територію України.

Відповідно, 24.02.2022, на виконання вказаного наказу, військовослужбовці збройних сил рф, шляхом збройної агресії, незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, житлові та господарські споруди, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.

Указом Президента України Володимира Зеленського № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, дія якого продовжена на даний час.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII від 15.04.2014, державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 цього Закону, тимчасово окупована рф територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Тимчасова окупація рф територій України, визначених ч. 1 ст. 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для російської федерації жодних територіальних прав.

За державою Україна, територіальними громадами сіл, селищ, міст, розташованих на тимчасово окупованій території, органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб`єктами публічного права зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території.

Тимчасово окупованою російською федерацією територією України відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1-1 вищевказаного Закону, є частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили й здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили і здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації.

Положеннями п. 6 ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII від 15.04.2014 визначено, що окупаційна адміністрація рф - це сукупність державних органів і структур рф, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних російській федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг.

У зв`язку із веденням агресивної війни з боку рф проти України, 08.03.2022 Сватівська міська територіальна громада та місто Сватове Луганської області захоплено збройними формуваннями держави-агресора та незаконними збройними формуваннями так званої «ЛНР».

Відтак, Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 84 від 09.03.2023 «Про затвердження Змін до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасом окупованих російською федерацією», Сватівська міська територіальна громада Луганської області внесена до переліку територіальних громад тимчасом окупованих рф з 08.03.2022 та являється окупованою на сьогодні.

Всупереч порядку, встановленому Конституцією України, Законами України «Про місцеві державні адміністрації» та іншими нормативно-правовими актами, указом голови так званої «ЛНР» від 03.03.2022 УТ-125/22 створено окупаційну адміністрацію - «администрацию Сватовского района Луганской Народной Республики», з метою подальшого утримання адміністративно-політичного контролю на захопленій військовим шляхом території міської громади та реалізації узурпованих владних повноважень.

У ході розвитку подій, пов`язаних з військовою агресією рф, ОСОБА_8 , будучи громадянкою України, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду для розуміння факту захоплення та подальшого утримання рф частини території України, у тому числі м. Сватове та інших населених пунктів Луганської області, сповідуючи ідеї військово-політичного керівництва рф щодо політичної, ідеологічної, національної нетерпимості та ненависті до української нації та державності, відстоюючи стійку проросійську позицію, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, усвідомлюючи проведення активної підривної діяльності проти України представниками спецслужб, правоохоронних та інших органів державної влади рф, бажаючи при цьому надати допомогу окупаційній адміністрації рф та зробити свій особистий внесок в утворення та функціонування на території Луганської області та, зокрема, міста Сватове системи органів державної влади рф, з метою становлення і зміцнення окупаційної влади, недопущення контролю української влади, завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічні та інформаційній безпеці України, діючи з корисливою метою щодо отримання стабільних оплат за виконання роботи в інтересах окупаційної влади, в червні 2022 року, більш точний час в ході проведення досудового розслідування встановити не виявилось за можливе, перебуваючи на тимчасово окупованій території міста Сватове Луганської області, вчинила особливо тяжкий злочин проти основ національної безпеки - державну зраду, а саме перейшла на бік ворога в період збройного конфлікту і надала представникам окупаційних військ зс рф та їх представникам допомогу в проведенні підривної діяльності проти України, в умовах воєнного стану.

Зокрема, встановлено, що станом на 24.02.2022 ОСОБА_8 обіймала посаду начальника відділу соціального захисту населення Нижньодуванської селищної ради Сватівського району Луганської області, тобто була посадовою особою місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», основними обов`язками посадових осіб місцевого самоврядування є: додержання Конституції і законів України, інших нормативно-правових актів, актів органів місцевого самоврядування; забезпечення відповідно до їх повноважень ефективної діяльності органів місцевого самоврядування; додержання прав та свобод людини і громадянина; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків, а також іншої інформації, яка згідно із законом не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи, підвищення професійної кваліфікації; сумлінне ставлення до виконання службових обов`язків, ініціативність і творчість у роботі; шанобливе ставлення до громадян та їх звернень до органів місцевого самоврядування, турбота про високий рівень культури, спілкування і поведінки, авторитет органів та посадових осіб місцевого самоврядування; недопущення дій чи бездіяльності, які можуть зашкодити інтересам місцевого самоврядування та держави.

Статтею 11 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» передбачено, що громадяни України, які вперше приймаються на службу в органи місцевого самоврядування у день прийняття відповідного рішення складають Присягу. Посадова особа місцевого самоврядування, яка вперше приймається на службу в органи місцевого самоврядування, вважається такою, що вступила на посаду, з моменту складення Присяги. Присяга вважається складеною, якщо після її зачитування громадянин України скріплює Присягу своїм підписом. Підписаний текст Присяги зберігається за місцем служби. Особа, яка відмовилася від складення Присяги вважається такою, що не вступила на посаду, а рішення про її призначення, обрання чи затвердження вважається таким, що втратило юридичну силу.

Зокрема, на виконання свого злочинного умислу, спрямованого на завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, ОСОБА_8 , будучи громадянкою України, маючи вільний вибір прийняття рішень щодо своїх дій та поведінки, зраджуючи Присязі посадової особи місцевого самоврядування вірно служити громаді та народові України, неухильно дотримуватися Конституції України та законів України, сприяти втіленню їх у життя, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, сумлінно виконувати свої посадові обов`язки, перебуваючи на тимчасово окупованій території міста Сватове Луганської області, в червні 2022 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлений, добровільно зайняла посаду «начальника Управления труда и социальной защиты населения», у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, а саме в «администрации Сватовского района ЛНР», чим вчинила перехід на бік ворога в умовах воєнного стану.

Знаходячись на зазначеній посаді, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на надання окупаційним військам зс рф та її представникам на території міста Сватове Луганської області допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, з метою завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, просуваючи ідеї проросійської спрямованості, ОСОБА_8 здійснювала керівництво Управлінням, несла персональну відповідальність за організацію і результат його діяльності, представляла інтереси Управління у взаємовідносинах з іншими структурними підрозділами адміністрації, органами державної влади та місцевого самоврядування. Окрім цього, вона наділена повноваженнями підписувати договори, контракти, довіреності, накази та інші документи, видані в процесі виконання покладених на Управління завдань та контролювати їх виконання.

Своїми активними діями ОСОБА_8 умисно підтримувала на тимчасово окупованій території України працездатність «администрации Сватовского района ЛНР», тим самим впливає на свідомість місцевих мешканців, формуючи у них ідеологію довіри до окупаційної влади рф.

Таким чином, обвинувачена ОСОБА_7 своїми діями, які виразилися у державній зраді, тобто в умисно вчиненому громадянином України діянні на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, наданні іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчиненим в умовах воєнного стану, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 111 КК України.

Загальні засади кримінального провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia).

Згідно з вимогами, передбаченими ч. 2 ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Як установлено ч. 3 ст. 323 КПК України, судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 374 КПК України у разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (in absentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.

З огляду на положення КПК України та Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи, суд зазначає про таке.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 52 КПК України обов`язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні щодо осіб, стосовно яких здійснюється спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження, - з моменту прийняття відповідного процесуального рішення.

Захисник у судовому засіданні зазначив, що не мав можливості зв`язатися з обвинуваченою і з`ясувати в неї правову позицію щодо пред`явленого обвинувачення, оскільки будь-яких засобів зв`язку з нею немає, останнє відоме місце проживання обвинуваченої наразі є тимчасово окупованою територією України.

Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченої ОСОБА_7 (in absentia), яка показань суду не надавала, будь-яких клопотань від останньої на адресу суду також не надходило.

Відповідно до ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.12.2023 постановлено здійснювати спеціальне судове провадження за обвинувальним актом відносно ОСОБА_7 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

Повістки про виклик обвинуваченої ОСОБА_7 у судові засідання, а також інформація про процесуальні документи надсилались та публікувались відповідно до вимог ст. 323 КПК України.

Судом вживалися заходи для виклику обвинуваченої ОСОБА_7 для забезпечення доступу до правосуддя, у зв`язку із чим остання викликалася в судові засідання в порядку ст. 323 КПК України. Повістки про виклик опубліковувалися у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме у газеті «Урядовий кур`єр», на офіційному веб-сайті Луцького міськрайонного суду Волинської області, а також на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Таким чином, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_7 , яка в свою чергу повинна була знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої обвинувачена над собою не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про її наміри на ухилення від кримінальної відповідальності.

У той же час, ухилення обвинуваченої ОСОБА_7 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останньою її невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Водночас, дане кримінальне провадження здійснювалось за обов`язковою участю захисника, який був забезпечений державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Волинській області.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні зазначив, що, докази сторони обвинувачення ґрунтуються виключно на припущеннях, у зв`язку з чим, виходячи з принципів презумпції невинуватості, просив виправдати обвинувачену у зв`язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення.

Враховуючи наведене, суд вважає, що стороною обвинувачення та судом вживалися достатні заходи щодо дотримання прав обвинуваченої ОСОБА_7 на захист та доступ до правосуддя, з урахуванням здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження.

Винуватість обвинуваченої ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, тобто у вчиненні умисних дій, які виразилися у державній зраді, тобто в умисно вчиненому громадянином України діянні на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, наданні іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчиненим в умовах воєнного стану, повністю підтверджується зібраними в ході досудового розслідування та дослідженими під час судового розгляду доказами в кримінальному провадженні.

Допитаний в судовому засіданні в режимі відеоконференції свідок ОСОБА_9 суду показав, що до окупації він працював у філії Сватівський автодор, перебував там до 24 березня 2022 року та виїхав в м. Дніпро. Обвинувачену ОСОБА_10 знає з 90-х років, яка, працювала раніше в пенсійному фонді, останній час на посаді начальника управління соціального захисту в Нижньодуванській селищній раді. Показав, що м. Сватове окуповано було з початку березня 2022 року, ОСОБА_10 добровільно пішла на співпрацю з окупаційною владою рф, з квітня 2022 року зайняла посаду начальника управління соціального захисту окупаційної влади. Про співпрацю ОСОБА_10 з окупаційною адміністрацією йому стало відомо із соціальних мереж, та у ході спілкування зі своїми знайомими, ОСОБА_7 пішла на співпрацю з окупаційною владою добровільно та з великим бажанням.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду показала, що обвинувачену ОСОБА_10 знає давно, оскільки вони були однокласницями, проживали в м. Сватове. В окупації перебувала до січня 2023 року. До окупації ОСОБА_7 займала посаду начальника відділу соціального захисту населення Нижньодуванської селищної ради Сватівського району Луганської області. З ОСОБА_7 неодноразово спілкувалась до 26 вересня 2022 року, пересікалась по роботі. З моменту окупації міста Сватове, ОСОБА_7 залишалась у місті, була проросійсько налаштована, з радістю зустрічала російські війська. З квітня 2022 року ОСОБА_7 було призначено на посаду начальника управління праці та соціального захисту населення адміністрації Сватівського району ЛНР. Також, приймала участь в організації роботи під головуванням ОСОБА_12 , набирала штат новоствореного Управління, організовувала його роботу, видавала відпустки, приймала відвідувачів, заяви про призначення виплат. Також, ОСОБА_7 повідомляла що неодноразово їздила в міністерство в ЛНР. Приймала учать у різних святкових заходах окупаційної адміністрації, залучала до указаних заходів своїх працівників та їхніх родин. Також, ОСОБА_7 постійно зустрічалась з так званими «кураторами» рф, приймала участь у псевдовиборах в вересні 2022 року. Її робота висвітлювалась у соціальних мережах окупаційної влади, газетах. Показала, що ОСОБА_7 вела активну діяльність, не заперечувала свого проросійського налаштування, була однією з перших, хто здійснював організацію роботи окупаційної адміністрації, та була в захваті від своєї роботи. Вказала, що до ОСОБА_7 не застосовувався будь-який примус зі сторони окупаційної влади, вона була проросійсько налаштованою.

Окрім показань свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_9 , кожного зокрема, винність ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, об`єктивно підтверджується також і іншими доказами дослідженими безпосередньо у кримінальному провадженні.

Протоколом огляду від 23.06.2022 з додатками - диском CD-R, в ході якого оглянуто месенджер «Telegram», у якому в групі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » оглянуто публікацію щодо привітань з днем соціального працівника в ЛНР. Встановлено, що незаконною владою так званої «лнр» на тимчасово окупованих територіях України створено незаконні адміністрації різного рівня, а також те, що ОСОБА_8 дійсно зайняла добровільно посаду «начальника Управления труда и социальной защиты населения» у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, а саме в «администрации Сватовського района ЛНР». Зафіксовано привітання ОСОБА_8 з днем соціального працівника в ЛНР.

Протоколом огляду від 03.04.2023 з додатками - диском DVD-R, в ході якого оглянуто месенджер «Telegram», у якому в групі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » оглянуті публікації, які підтверджують діяльність незаконної влади так званої «лнр» на тимчасово окупованих територіях України, створення незаконних адміністрацій різного рівня, функціонування «Управления труда и социальной защиты населения» у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, а саме в « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

Протоколом огляду від 03.04.2023 з додатками - диском DVD-R, в ході якого оглянуто месенджер «Telegram», у якому в групі «ІНФОРМАЦІЯ_10» оглянуті публікації, які підтверджують діяльність незаконної влади так званої «лнр» на тимчасово окупованих територіях України, створення незаконних адміністрацій різного рівня, функціонування «Управления труда и социальной защиты населения» у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, а саме в «администрации Сватовського района ЛНР». Також, зафіксовано призначення соціальної допомоги на тимчасово окупованих територіях.

Протоколом огляду від 30.03.2023 з додатками - диском DVD-R. Об`єктами огляду є «Указ главы ЛНР об образовании администраций городов и районов Луганской Народной Республики», а також Наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 (із змінами), яким зафіксовано створення незаконних адміністрацій різного рівня, а сама адміністрації Сватівського району ЛНР.

Протоколом огляду від 10.05.2023 з додатками - диском DVD-R, в ході якого оглянуто месенджер «Telegram», у якому в групі « ІНФОРМАЦІЯ_5 » оглянуті публікації, які підтверджують діяльність незаконної влади так званї «лнр» на тимчасово окупованих територіях України, створення незаконних адміністрацій різного рівня, функціонування «Управления труда и социальной защиты населения» у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, а саме в «администрации Сватовського района ЛНР». Також, зафіксовано призначення соціальної допомоги на тимчасово окупованих територіях.

Протоколом огляду від 11.05.2023 з додатками - диском DVD-R. Об`єктом огляду є публікація на сайті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_11». Так, на вказаному сайті у загальному доступі розміщено публікацію під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_6 ». Також до вказаної публікації прикріплений документ у форматі «.pdf» під назвою «Постановление об утверждении типового положения об управлении труда и социальной защиты населения администрации города и/или района луганской народной республики» (мовою оригіналу), згідно якого отримано типовий документ щодо функціонування на окупованій території управління праці та соціального захисту ЛНР.

Протоколом огляду від 20.06.2023 з додатками - диском DVD-R, у ході якого встановлено соціальну сторінку під мережевим ім`ям « ОСОБА_14» у соціально-орієнтованій мережі «Одноклассники» за електронною адресою ІНФОРМАЦІЯ_7 , доступ до якої здійснено через спеціально створений аккаунт.

Відповідями на доручення співробітників Сватівського районного відділу (з дислокацією у АДРЕСА_2 ) від 17.07.2023, 18.07.2023, 26.07.2023, 21.08.2023, згідно яких встановлено, що ОСОБА_8 перебуває на тимчасово окупованій території в м. Сватове Луганської області та зайняла посаду начальника Управління праці та соціального захисту населення Сватівського району т.зв. «ЛНР». Також, підтверджено використання ОСОБА_8 номерів телефонів операторів мобільного зв`язку НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 .

Протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 25.07.2023 з додатками, згідно яких стосовно ОСОБА_8 проведено зняття інформації з електронних інформаційних систем - електронних скриньок ІНФОРМАЦІЯ_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 . Оглянуті та вилучені документи з електронної пошти з поштової скриньки « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». Оглянуто лист виконувача обов`язків голови адміністрації Сватівського району ЛНР ОСОБА_15 №01/11-1215 від 10.05.2023 про затвердження списку осіб керуючого складу структурних підрозділів адміністрації Сватівського району - учасників четвертого потоку навчання базового рівня працівників адміністрації встановленій квоті. Додатком до указаного листа є інформація у якій зазначено ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як начальник управління праці та соціального захисту населення адміністрації Сватівського району ЛНР, її мобільний телефон та електронна адреса.

Також, оглянуто лист виконувача обов`язків голови адміністрації Сватівського району ЛНР ОСОБА_15 №01/11-1283 від 02.09.2022, яким скеровано копія розпорядження голови адміністрації Сватівського району ЛНР про створення комісії по обстеженню багатоквартирних та індивідуальних жилих будинків, пошкоджених в результаті бойових дій на території Сватівського району ЛНР. До складу комісії включено також начальника управління праці та соціального захисту населення адміністрації Сватівського району ЛНР ОСОБА_8 .

Законність проведення негласних слідчих (розшукових) дій підтверджується дослідженими в судовому засіданні документами: клопотання про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 18.07.2023, ухвала слідчого судді Волинського апеляційного суду від 20.07.2023, згідно якої надано дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій стосовно ОСОБА_8 , а саме зняття інформації з електронних інформаційних систем - електронних скриньок ІНФОРМАЦІЯ_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , постанова про доручення оперативного підрозділу проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 25.07.2023, ухвала слідчого судді Волинського апеляційного суду від 30.08.2023, згідно якої надано дозвіл на використання отриманих матеріалів проведення негласних слідчих (розшукових) дій стосовно ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 111 КК України.

Протоколом слідчої дії - пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, проведеної 23.05.2023, за участі раніше допитаного у провадженні учасника кримінального провадження ОСОБА_13 , згідно якого остання упізнала серед осіб, пред`явлених на чотирьох фотознімках, відому їй особу обвинувачену ОСОБА_8 , яка за її відомостями перейшла на бік ворога, обійнявши посаду в окупаційному органі влади.

Протоколом слідчої дії - пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, проведеної 30.06.2023, за участі раніше допитаного у провадженні учасника кримінального провадження ОСОБА_9 , згідно якого останній упізнав серед осіб, пред`явлених на чотирьох фотознімках, відому їй особу обвинуваченої ОСОБА_8 , яка за її відомостями перейшла на бік ворога, обійнявши посаду в окупаційному органі влади.

Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 у справі «Веренцов проти України» - п.86).

Вищевказані показання свідків: ОСОБА_13 та ОСОБА_9 , кожного зокрема, та письмові докази узгоджуються між собою, не містять суперечностей, які б могли поставити під сумнів їх правдивість та достовірність.

Крім того, під час судового розгляду було досліджено характеризуючи обвинувачену ОСОБА_7 відомості, а також досліджені такі документи, як: витяг з ЄРДР № 22022130000000210 від 14.06.2022 року, постанову про визначення групи прокурорів та старшого прокурора групи у кримінальному провадженні від 24.02.2023 року, постанову про доручення здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування від 17.02.2023 року, постанову про визначення групи прокурорів та старшого прокурора групи у кримінальному провадженні від 24.02.2023 року, постанову про зміну кваліфікації кримінального правопорушення від 16.08.2023 року, постанову про доручення оперативному підрозділу проведення слідчих (розшукових) дій від 25.07.2023 року.

Відомості, встановлені у зазначених документах, не є доказами винуватості обвинуваченої ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.111 КК України. Водночас, ці дані свідчать про дотримання норм чинного кримінального процесуального законодавства під час здійснення досудового розслідування по даному кримінальному провадженню.

Також суд критично відноситься до доводів захисника ОСОБА_6 з приводу того, що стороною обвинувачення порушено принцип змагальності сторін та свободи, оскільки на його думку обвинувачена ОСОБА_7 була позбавлена можливості на власний захист, можливості надавати показання, подавати докази, оскільки сторона обвинувачення не подала жодного доказу на підтвердження того, ОСОБА_7 була ознайомлена із публікаціями про її виклики, а також не подала доказів щодо того, що ОСОБА_7 відомо про кримінальне правопорушення, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 129 Конституції України та ст. 7 КПК України основними засадами судочинства в Україні є верховенство права, законність, рівність усіх учасників судового розгляду перед законом і судом, повага до людської гідності.

Враховуючи ті обставини, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, знає про розпочате щодо неї кримінальне провадження і протягом тривалого часу переховується від органів досудового розслідування, ухвалою суду від 11.12.2023 року постановлено рішення про здійснення спеціального судового провадження стосовно вказаного вище обвинувального акту та, відповідно, судовий розгляд проводився за відсутності обвинуваченої. У зв`язку з цим обвинувачена ОСОБА_7 не була допитана судом в якості обвинуваченої по суті пред`явленого їй обвинувачення.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Отже, кримінальне провадження за відсутності обвинуваченої повинно відповідати, у тому числі таким загальним засадам судочинства, як законність, рівність перед законом і судом, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини тощо (п. п. 2, 3, 10 ч. 1 ст. 7 КПК України).

Суть принципу законності відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України, крім іншого, полягає у тому, що під час кримінального провадження суд, прокурор та слідчий зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 10 КПК України суть принципу рівності перед законом і судом полягає у тому, що не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, передбачених цим Кодексом, за будь-якими ознаками, у тому числі за політичними переконаннями.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Обвинувачена ОСОБА_7 будучи обізнаною, що відносно неї розпочато кримінальне провадження та обвинувальний акт направлено до суду, у судові засідання не з`явилася, незважаючи на судові повістки (оголошення), надані до газети «Урядовий кур`єр».

Суд вважає, що дослідженими у суді доказами винуватість ОСОБА_7 у вчинені інкримінованого їй кримінального правопорушення доведена.

Вважаючи достатньо забезпеченими під час судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.

Дане кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Стороною обвинувачення використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинувачених, зокрема, права на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.

Судом під час судового розгляду справи вживалися всі заходи для виклику обвинуваченої ОСОБА_7 до суду та повідомлення про дату і час розгляду справи для забезпечення права на захист, також судом здійснені усі передбачені законом заходи щодо дотримання прав обвинуваченої на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.

Окрім того, сам ж захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні зазначив, що не мав можливості зв`язатися з обвинуваченою.

Крім того, суд критично відноситься до позиції захисника ОСОБА_6 з приводу того, відсутності суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, відсутності умислу на вчинення кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_7 , з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 111 КК України визначено відповідальність за державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України. Частиною 2 цієї статті передбачено відповідальність за вчинення тих самих діянь в умовах воєнного стану.

З суб`єктивної сторони державна зрада характеризується прямим умислом.

Згідно з ч. 2 ст. 24 КК України прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Тобто, варто зазначити, що у складі кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, важливе значення має добровільність (якщо особа здійснювала відповідні дії не добровільно, а під примусом (байдуже яким), склад правопорушення відсутній).

Твердження захисника щодо відсутності суб`єктивної сторони та умислу на вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, повністю спростовується дослідженими під час судового розгляду, які визнані відповідно до ст. 85, 86 КПК України належними і допустимим, протоколами огляду від 23.06.2022 року, 03.04.2023 року, 30.03.2023 року, 10.05.2023 року, 11.05.2023 року, 20.06.2023 року, з яких чітко слідує, що ОСОБА_7 24.02.2022 добровільно обіймала посаду начальника відділу соціального захисту населення Нижньодуванської селищної ради Сватівського району Луганської області, тобто була посадовою особою місцевого самоврядування, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, а саме в «администрации Сватовского района ЛНР», чим вчинила перехід на бік ворога в умовах воєнного стану. Знаходячись на зазначеній посаді, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на надання окупаційним військам зс рф та її представникам на території міста Сватове Луганської області допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, з метою завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, просуваючи ідеї проросійської спрямованості, ОСОБА_7 здійснювала керівництво Управлінням, несла персональну відповідальність за організацію і результат його діяльності, представляла інтереси Управління у взаємовідносинах з іншими структурними підрозділами адміністрації, органами державної влади та місцевого самоврядування. Окрім цього, вона наділена повноваженнями підписувати договори, контракти, довіреності, накази та інші документи, видані в процесі виконання покладених на Управління завдань та контролювати їх виконання, вказане вище, також підтвердили свідки: ОСОБА_13 та ОСОБА_9 , в ході судового розгляду.

Таким чином, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч. 1 ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає зазначені докази належними, допустимими, достовірними та в сукупності достатніми для ухвалення рішення про винуватість обвинуваченої ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

Обираючи обвинуваченій ОСОБА_7 вид та розмір покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, обставини вчинення такого, характер діянь, форму й ступінь вини, мотив вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченої та обставини, які пом`якшують та обтяжують її покарання.

Відповідно до змісту ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_7 передбачених ст. 66 КК України, судом не встановлено.

При цьому суд критично відноситься до посилання в обвинувальному акті на наявність такої обтяжуючої обставини, передбаченої п. 11 ч. 1 ст. 67 КК України, як «вчинення злочину з використанням умов воєнного стану», з огляду на те, що відповідно до ч. 4 ст. 67 КК України якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака кримінального правопорушення, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

Отже, оскільки ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, що впливає на його кваліфікацію, є вчиненя дій, визначених ч. 1 ст. 111 КК України, в умовах воєнного стану, то суд не бере до уваги цю обставину як таку, що обтяжує покарання обвинуваченої ОСОБА_7 в розумінні ст. 67 КК України. Інших обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_7 , передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Таким чином, зважаючи на той факт, що обвинувачена ОСОБА_7 , як громадянка України, вчинила умисний особливо тяжкий злочин проти основ національної безпеки України в період встановленого в Україні воєнного стану, фактично підтримуючи ідеї військово-політичного керівництва російської федерації щодо політичної, ідеологічної, національної нетерпимості та ненависті до української нації та державності, а також антиукраїнські рухи, спрямовані на відокремлення від України частини її території і населення та націлені на агресивну ідеологічну мотивацію і розповсюдження таких же настроїв у решти населення Луганської області та інших тимчасово окупованих територій і заперечення української державності, ураховуючи позицію прокурора, який просив призначити обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, органах державного управління та контролю, підприємствах та організаціях державної чи комунальної власності на строк 3 (три) роки, з конфіскацією належного на праві власності майна та позицію захисника, який просив виправдати ОСОБА_7 в пред`явленому обвинуваченні, тому, з урахуванням всіх обставин кримінального провадження та особи обвинуваченої, підвищену суспільну небезпечність зазначеного кримінального правопорушення, його тяжкість, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, що визначені ст.ст. 66, 67 КК України, а також приймаючи до уваги принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченої ОСОБА_7 не можливе без ізоляції від суспільства та призначає їй покарання за ч. 2 ст. 111 КК України у виді позбавлення волі на певний строк, з конфіскацією усього належного їй на праві приватної власності майна.

На переконання суду, призначення обвинуваченій такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для її виправлення, кари та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як самою обвинуваченою, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Призначаючи обвинуваченій ОСОБА_7 додаткове покарання у виді конфіскації майна, суд враховує положення ч. 2 ст. 59 КК України, відповідно до яких конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу, тому, зважаючи, що ОСОБА_7 вчинила злочин проти основ національної безпеки України і санкція ч. 2 ст. 111 КК України безальтернативно передбачає конфіскацію майна, вважає за необхідне призначення додаткового покарання у виді конфіскації усього належного ОСОБА_7 на праві приватної власності майна.

Крім цього, суд вважає, що ОСОБА_7 необхідно позбавити права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, органах державного управління та контролю, підприємствах та організаціях державної чи комунальної власності, виходячи з наступного.

Так, санкція ч. 2 ст. 111 КК України не передбачає додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, однак ч. 2 ст. 55 КК України визначено, що позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання може бути призначене й у випадках, коли воно не передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за умови, що з урахуванням характеру кримінального правопорушення, вчиненого за посадою або у зв`язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Отже, з огляду на положення ч. 2 ст. 55 КК України, з урахуванням характеру кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_7 , яка станом на 24.02.2022 обіймала посаду начальника відділу соціального захисту населення Нижньодуванської селищної ради Сватівського району Луганської області, тобто була посадовою особою місцевого самоврядування та, використавши факт встановлення окупаційної влади на території міста Сватове Луганської області у своїх особистих інтересах, з власної ініціативи, зраджуючи Присязі посадової особи місцевого самоврядування, перейшла на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану, що виразилось у добровільному зайнятті посади начальника відділу соціального захисту населення Нижньодуванської селищної ради Сватівського району Луганської області, суд визнав за неможливе збереження за нею права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, органах державного управління та контролю, підприємствах та організаціях державної чи комунальної власності.

При цьому, з огляду на вчинення ОСОБА_7 суспільно-небезпечного кримінального правопорушення у сфері злочинів проти основ Національної безпеки України, а також відсутність кількох обставин, передбачених ст. 66 КК України, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, суд, при призначенні покарання ОСОБА_7 не вбачає підстав для застосування положень ст. 69 КК України.

Разом з цим, підстав для застосування ст. 75 КК України до обвинуваченої ОСОБА_7 , суд не знаходить.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку зазначаються, у разі визнання особи винуватою, рішення щодо речових доказів і документів та спеціальної конфіскації, рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження.

Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28.04.2023 року відносно ОСОБА_7 , в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Вирішуючи питання про запобіжний захід щодо обвинуваченої ОСОБА_7 суд вважає необхідним обраний обвинуваченій запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні відсутні.

Речові докази по кримінальному провадженні відсутні.

Колегія суддів одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації (ч. 4 ст. 174 КПК України).

Оскільки, колегія суддів вже дійшла до висновку про призначення додаткового покарання у виді конфіскації усього належного ОСОБА_7 на праві приватної власності майна, а тому, арешт накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 серпня 2023 року, на майно громадянки України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Сватове Луганської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання, а саме: земельна ділянка з кадастровим номером 4424010100:24:133:0066, загальною площею 0.0425 га, за адресою: АДРЕСА_3 ; земельна ділянка з кадастровим номером 4424010100:03:002:0068, загальною площею 0.6341 га, за адресою: АДРЕСА_4 ; земельна ділянка з кадастровим номером 4424010100:20:006:0063, загальною площею 7.9334 га, за адресою: АДРЕСА_5 квартира 3, реєстраційний номер 26953001; житловий будинок загальною площею 26.5 кв.м, за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер 897248644240 - скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_7 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 15 (п`ятнадцять) років, з конфіскацією усього належного їй на праві приватної власності майна.

На підставі ст. 55 КК України, позбавити ОСОБА_7 , права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, органах державного управління та контролю, підприємствах та організаціях державної чи комунальної власності на строк 3 (три) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 , рахувати з моменту приведення вироку до виконання, тобто з моменту фактичного затримання.

Строк відбування покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, органах державного управління та контролю, підприємствах та організаціях державної чи комунальної власності ОСОБА_7 , обчислювати з моменту відбуття основного покарання.

Обраний в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - залишити без змін.

Арешт накладений на майно громадянки України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Сватове Луганської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання, а саме: земельна ділянка з кадастровим номером 4424010100:24:133:0066, загальною площею 0.0425 га, за адресою: АДРЕСА_3 ; земельна ділянка з кадастровим номером 4424010100:03:002:0068, загальною площею 0.6341 га, за адресою: АДРЕСА_4 ; земельна ділянка з кадастровим номером 4424010100:20:006:0063, загальною площею 7.9334 га, за адресою: АДРЕСА_5 квартира 3, реєстраційний номер 26953001; житловий будинок загальною площею 26.5 кв.м, за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер 897248644240, відповідно до ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 серпня 2023 року - залишити.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд Волинської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку після проголошення негайно вручити захиснику обвинуваченої та прокурору.

Інформацію про ухвалений вирок, опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297-5 КПК України та на офіційному веб-сайті суду.

Головуючий:

Судді: