Постанова

від 03.04.2024 по справі 643/14857/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 643/14857/19 Головуючий суддя І інстанції Цвіра Д.М.

Провадження № 22-ц/818/175/24 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: щодо реєстрації та обліку прав на майно

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючогоЯцини В.Б.,

суддів колегіїБурлака І.В., Мальованого Ю.М.,

за участю секретаря судового засіданняЗінченко М.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Зеленцова Олексія Петровича на рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 18 лютого 2021 року, по справі №643/14857/19, за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс Проперті Групп», третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Чижова Наталія Анатоліївна про визнання рішення про реєстрацію права власності незаконним та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

Позивач звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова із позовом, у якому просила:

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексовий номер 48528699 від 05.09.2019 приватного нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Чижової Наталії Анатоліївни, яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінанс Проперті Групп» ЄДРПОУ 41487593;

- скасувати реєстраційний запис приватного нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Чижової Наталії Анатоліївни, яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінанс Проперті Групп» ЄДРПОУ 41487593;

- поновити відомості в державних реєстрах речових прав на нерухоме майно про об`єкти нерухомого майна квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що передували скасованим записам;

- судові витрати покласти на відповідача.

На обґрунтування позову вказала, що 14.02.2007 р. між позивачем і ТОВ «Укрпромбанк» було укладено Кредитний договір № 76 07-КВ згідно до якого позивач отримала кредитні кошти в розмірі 28000 доларів США (наділі Кредитний договір). 14.02.2007 між позивачем і ТОВ «Укрпромбанк» було укладено Іпотечний договір № 76 07-KB/Z (надалі за текстом Іпотечний договір), яким було забезпечено виконання умов вищезазначеного Кредитного договору. Предметом іпотеки є квартира за адресою АДРЕСА_1 .

30.06.2010 між ТОВ «Укрпромбанк» і АТ «Дельта Банк» було укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов`язань згідно до якого всі права та обов`язки ТОВ «Укрпромбанку» за Кредитним договором № 76/07-КВ від 14.02.2007 р., Іпотечним договором № К Г-КВ/г від 14.02.2007 р. перейшло до АТ «Дельта Банк».

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 11.05.2016 р. по справі №640/2101/14-ц за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором з позивача було стягнуто заборгованість за Кредитним договором № 76/07-КВ від 14.02.2007 р. в розмірі 215711 грн.

З інформації з Державного реєстру речових прав, 22.05.2019 року між ПАТ «Дельта Банк» і відповідачем було укладено Договір відступлення права вимоги за іпотечним договором № 1609, за яким право вимоги за Іпотечним договором № 76/07-КВ/2 від 14.02.2007 р. перейшло до відповідача.

Рішенням приватного нотаріусу ХМНО Чижовою Наталією Анатоліївною про державну реєстрацію прав та їх обмежень індексний номер 48528699 від 05.09.2019 року право власності на належне позивачу іпотечне майно - квартиру за адресою АДРЕСА_1 було перереєстровано на відповідача.

Після реєстрації за собою право власності на іпотечну квартиру представники відповідача примусово виселили позивача із зазначеної квартири.

Оскільки квартира за адресою АДРЕСА_1 є єдиним місцем проживання позивача, як таке, що відповідає вимогам підпункту 1 пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути примусово стягнуто (відчужено без згоди власника) протягом дії зазначеного Закону. При цьому дія цього Закону закінчується лише 21.10.2019 року згідно до п.2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу з процедур банкрутства. Тому позивач звернулась до суду із вказаним позовом.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2021 року позов ОСОБА_2 було задоволено частково.

Скасовано реєстраційний запис приватного нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Чижової Наталії Анатоліївни про право власності № 33084776 від 04.09.2019 16:44:25 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінанс Проперті Групп».

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс Проперті Групп» (код ЄДРПОУ 41487593, місцезнаходження: площа Павлівська, 5, м. Харків) на користь позивача- ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

В задоволенні решти позовних вимог- відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Зеленцов О.П. посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення, та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що у даному випадку предмет позову стосується прав апелянта ОСОБА_1 , який на підставі відповідного договору купівлі-продажу на день ухвалення оскарженого рішення суду є добросовісним власником вищевказаної квартири.

Вказує, що 03.01.2020 року ОСОБА_1 придбав у відповідача за відплатним договором купівлі-продажу квартиру за адресою АДРЕСА_2 кв, яка була вільною від будь-яких обтяжень.

Крім того рішення суду на переконання позивача не відновлює порушене право позивачки.

Вказує, що заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків іншої особи, яка не була залучена судом до участі у справі у якості відповідача, тому за відсутності належного складу учасників справи вона не може бути розглянута судом, оскільки лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення, без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть.

Вказує, що рішення не містить детального розгляду про те, чи було проведено перереєстрацію права власності на предмет іпотеки всупереч законодавчо визначеним вимогам, оскільки обґрунтовується виключно тими доказами, які надані лише позивачем у справі всупереч визначених у ст. 2 ЦПК України принципів цивільного судочинства.

Вважає, що підписанням іпотечного договору позивачка фактично підтвердила своє волевиявлення щодо можливого звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку порушення умов основного зобов`язання, таким чином, є необґрунтованим твердження позивача щодо застосування мораторію на звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку та реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Вважає, що позивачем не доведено у суді першої інстанції наявність підстав, які позбавляють відповідача права у позасудовому зверненні стягнення на предмет іпотеки, а викладені обставини є лише її припущенням.

Внаслідок ухвалення оскарженого рішення ОСОБА_1 було незаконно позбавлено права власності на нерухоме майно, яке було придбано без порушень чинного на момент укладення угоди законодавства.

Також вказує, що ОСОБА_1 є особою, яка свідомо придбала нерухоме мано, покладаючись на відомості з Державного реєстру речових прав та користується цим майном до сьогоднішнього дня є добросовісним набувачем, він не отримав право власності на нерухоме майно в спосіб, який заборонений законом або свідчив би про недобросовісність його дій.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачка ОСОБА_2 зазначає, що рішення суду стосувалось цивільних лише відносин, що склалися між ОСОБА_2 та ТОВ «Фінанс Проперті групп». Вказані відносини були врегульовані угодами, стороною яких не був ОСОБА_1 , а тому спір, який вирішив суд першої інстанції не стосувався його прав, свобод, інтересів або обов`язків .

Вказує, що судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах , учасником яких на момент розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції є заявник або в рішення міститься судження про права, обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах, або рішення впливає на права та обов`язки такої особи.

Також зазначає, що квартира за адресою АДРЕСА_1 була єдиним місцем проживання позивача, що відповідає вимогам умова підпункту 1 пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України» наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», тому на таку квартиру не може бути примусово звернено стягнення, або відчужено без згоди власника протягом дії зазначеного Закону. При цьому дія цього закону була закінчувалась лише 21.10.2019 року згідно п. 2 Прикінцевим та перехідних положень Кодексу з процедур банкрутства.

Вважає, що відповідач, розуміючи, що своїми діями порушив вимоги Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» з метою збереження своїх активів, вчинив дії для ускладнення можливого рішення суд та уклав договір щодо відчуження цієї квартири з ОСОБА_1 .

Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін та апелянта ОСОБА_1 , відповідно до ст.ст. 367, 368ЦПК України перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Устатті 263ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права..Судове рішеннямає відповідатизавданню цивільногосудочинства,визначеному цимКодексом. Привиборі ізастосуванні нормиправа доспірних правовідносинсуд враховуєвисновки щодозастосування відповіднихнорм права,викладені впостановах ВерховногоСуду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам оскаржене рішення суду першої інстанції не відповідає.

Згідно ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції на обґрунтування своїх висновків вказав наступні мотиви.

Судом встановлено, що згідно технічної характеристики на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що є предметом спору, її загальна площа становить 64,6 кв. м. Відповідно до штампу в паспорті ОСОБА_2 , її місцем реєстрації та проживання є адреса: АДРЕСА_1 .

З цих підстав суд дійшов до висновку, що на підставі пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» № 1304-VII, не може бути примусово звернено стягнення (шляхом перереєстрації права власності на нерухоме майно) на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , як на таку, загальна площа якої не перевищує 140 квадратних метрів для квартири та яка використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя як забезпечення виконання позивачем умов кредитного договору № 76/07-КВ від 14.02.2007 р., укладеного в іноземній валюті.

Таким чином, у третьої особи (приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Чижова Наталія Анатоліївна) були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за відповідачем.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, до яких суд дійшов при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи; з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції встановлено, відповідно до договору купівлі-продажу за № 410 від 14.02.2007, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Слоневською Д.В., ОСОБА_3 набула у власність трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_3 , житловою площею 43, 3 кв. м., загальною площею 64,6 кв.м.

Вказаний факт також підтверджується Витягом з Державного реєстру правочинів №3563707 від 14.02.2007.

Крім цього, 14.02.2007 між ОСОБА_2 та ТОВ «Укрпромбанк» було укладено кредитний договір №76/07-КВ.

Відповідно до п.1 Розділу 1 вищевказаного договору, Банк надає Позичальнику кредитні кошти, надалі «Кредит» на наступних умовах: сума Кредиту 28000,00 тисяч доларів США, строк кредитування 240 місяців, Дата повернення кредиту «12» лютого 2027 року.

Розділом 3 передбачено, що виконання Позичальником зобов`язань за цим Договором (повернення Кредиту, сплата процентів за його користування, штрафних санкцій, інших платежів, передбачених Договором) забезпечується іпотекою: 3-кімнатна квартира, площею 64,6 кв.м., житловою площею 43,3 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 14.02.2007, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Слоневською Д.В. № 410.

З метою забезпечення виконання умов кредитного договору № 76/07-КВ, 14 лютого 2021 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір №76/07-КВ/Z.

Відповідно до пункту 2 Договору іпотеки предметом іпотеки є: 3-х кімнатна квартира загальною площею 64,6 кв. м., житловою площею 43,3 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно п. 4.1. Іпотечного договору, іпотекодержатель набуває права звернути стягнення та реалізувати предмет іпотеки у наступних випадках: якщо у момент настання строку виконання основного зобов`язання за кредитним договором воно не буде виконано належним чином, а саме: при повному або частковому поверненні кредиту (чергового платежу за кредитом) та/або при несплаті/частковій несплаті процентів та/або при несплаті або частковій несплаті штрафних санкцій у встановлені кредитом строки; якщо у 3-дений строк після загибелі, пошкодження чи втраті предмета іпотеки іпотекодавець не здійснить його заміну відповідно до п. 3.1.8 цього договору; якщо інша, ніж іпотекодержатель, особа набула право стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 4.2. Іпотечного договору передбачено, що у випадку порушення іпотекодавцем обов`язків за цим та/або Кредитним договором іпотекодержатель надсилає іпотепекодавцю письмову вимогу про усунення порушення, в якій зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки за невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 6.4. Іпотечного договору сторони домовились про накладення на предмет іпотеки заборони відчуження до повного виконання основного зобов`язання.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що 04 серпня 2019 року приватний нотаріус прийняв рішення за індексним номером № 33084776 про державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яким перереєстровано квартиру за «Фінанс Проперті Групп». При цьому підставою для виникнення права власності на квартиру зазначено Іпотечний договір.

Рішенням Київського районного суду м. Харкові від 11.05.2016 позов Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у сумі 215711,65 коп. та судовий збір у розмірі 2157 грн. 12 коп.

Статтею 41 Конституції Українитастаттею 319 ЦК Українипередбачено, що право власності є непорушним і право розпоряджатися майном належить лише власникові майна.

Відповідно достатті 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи.

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першоїстатті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Такий запис вноситься тільки у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18).

Вимога про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності та державної реєстрації права з припиненням відповідного речового права не є належним способом захисту, оскільки така реєстрація відбувається на підставі відповідного права, тобто є похідною від наявності відповідного. Способи захисту порушеного цивільного права чи інтересу визначені у ст. 16 ЦПК України, перелік яких не є вичерпними, але ці способи захисту мають відповідати змісту спору, який виник між сторонами. Тому предметом доказування у справі в межах заявлених підстав позову та вимог є з`ясування змісту спірних правовідносин, які виникли між сторонами.

Метою віндикаційного позову є забезпечення відновлення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (частина перша статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Тому рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням, що відновлює право власності позивача і передбачає на підставі відповідного рішення суду внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Належним способом захисту права власності, якого була позбавлена особа при таких обставинах справи є вимоги про витребування спірного майна (віндикаційний позов).

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 463/3724/18 (провадження № 61-4970св21), від 24 листопада 2021 року у справі № 761/11593/13-ц (провадження № 61-13689св20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 цієї Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

У справі, яка переглядається, позивач просила скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 за ТОВ «Фінанс Проперті Групп» та скасувати реєстраційний запис, який проведено державну реєстрацію Права власності на зазначену квартиру за ТОВ «Фінанс Проперті Групп».

Також просила поновити відомості в державних реєстрах речових прав на нерухоме майно про об`єкти нерухомого майна квартиру АДРЕСА_1 , що передували скасованим записам.

Суд першої інстанції на підставі надених позивачкою на день звернення до суду з позовом витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановив, що спірне майно було зареєстроване за ТОВ «Фінанс Проперті Групп».

Разом з тим, згідно наданого апелянтом на підтвердження доводів скарги витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 03.01.2020 року, тобто на день ухвалення оскарженого рішення суду першої інстанції, вже було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_3 за ОСОБА_1 .

У п. 102 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21) було висловлено правову позицію: якщо позивач (іпотекодавець) вважає порушеними свої права на предмет іпотеки (внаслідок позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки відповідачем), він може, з огляду на фактичні обставини, вимагати відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України). Цей спосіб захисту застосовується у випадку вчинення однією із сторін правопорушення, в результаті чого порушені права та законні інтереси іншої сторони. При цьому позивач повинен довести, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснено всупереч вимогам закону, тобто з порушенням прав позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 37 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на момент звернення з позовом) рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Якщо правовідносини між сторонами щодо спірного нерухомого майна мають договірний характер та таке майно не було відчужено до третіх осіб, вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не може бути розцінена судами як неналежний спосіб захисту. Задоволення такого позову призводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України (див. правові висновки, які були висловлені у постанові КЦС ВС від 22 березня 2023 року у справі № 509/5080/18).

Однак, у даному випадку спірне нерухоме майно на день ухвалення оскарженого рішення було відчужене на підставі договору купівлі-продажу у власність ОСОБА_4 , тому оскаржене рішення дійсно стосується його цивільних прав та інтересів, а наведені з цього приводу у відзиві на скаргу доводи є безпідставними і спростовуються доданими до скарги документами: вказаним договором купівлі-продажу та витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно.

Зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи засвідчують, що спір виник саме між позивачем з однієї сторони, а також між ТОВ «Фінанс Проперті Групп» та ОСОБА_1 з другої сторони, з підстав порушення права власності позивача на квартиру внаслідок дій ТОВ «Фінанс Проперті Групп» по зверненню стягнення на предмет іпотеки та набуття його у власність ОСОБА_1 .

Згідно ст.2ЦПК Українизавданням цивільногосудочинства єсправедливий,неупереджений тасвоєчасний розгляді вирішенняцивільних справз метоюефективного захиступорушених,невизнаних абооспорюваних прав,свобод чиінтересів фізичнихосіб,прав таінтересів юридичнихосіб,інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 2 ст. 214 ЦПК України головуючий відповідно до завдання цивільного судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.

Всупереч вказаним нормам цивільного процесуального права суд не перевірив надані позивачкою документи, та вказані обставини щодо дійсного власника спірної квартири не з`ясував, внаслідок чого не розглянув питання щодо залучення його до розгляду справи в якості відповідача/співвідповідача у передбаченому ст. 51 ЦПК України порядку.

Так, згідно ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

За відсутності належного складу відповідачів суд непозбавлений процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи та ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Аналогічні правові висновки були висловлені судом касаційної інстанції, які відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України є застосованими у даному випадку з огляду на релевантну процесуальну ситуацію у справі, яка наразі переглядається судом апеляційної інстанції.

У постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Разом з тим, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 дійшов висновку, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

З огляду на визначені у ст. 367 ЦПК України процесуальні повноваження суду апеляційної інстанції залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача за змістом норми ст. 51 цього ж Кодексу можливо лише в суді першої інстанції.

Наведені у відзиві на апеляційну скаргу доводи сторони позивачки є безпідставними, спростовуються вказаними обставинами справи та нормами матеріального і процесуального права, матеріалами справи не підтверджуються. Натомість доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження.

Тому, відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України колегія суддів скасовує рішення суду та ухвалю нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 259, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну с каргу представника ОСОБА_1 адвоката Зеленцова Олексія Петровича задовольнити.

Рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 18 лютого 2021 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс Проперті Групп», третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Чижова Наталія Анатоліївна про визнання рішення про реєстрацію права власності незаконним та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1152,60 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 03 квітня 2024 року.

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді колегії І.В.Бурлака.

Ю.М.Мальований.