Рішення

від 27.03.2024 по справі 240/34563/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2024 року м. Житомир справа № 240/34563/23

категорія 111030300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Нагірняк М.Ф.,

секретар судового засідання Мельниченко В.В.,

за участю: представника позивача - Онисько М.М.,

представника відповідача - Кінзерська Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростишівземінвест" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового рішення-повідомлення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Коростишівземінвест" звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення від 12.06.2023 року №000107110703 про завищення підприємством від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Ухвалою суду від 20.12.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, адміністративну справу було призначено до розгляду за правилам спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Судове засідання у справі, призначене на 18.01.2024 року, не відбулося по причині відсутності постачання електроенергії.

Ухвалою суду від 31.01.2024 року відкладено проведення судового засідання по причині відсутності належних повноважень у представника Позивача.

Ухвалою суду від 08.02.2024 року на стадії дослідження письмових доказів у судовому засіданні оголошено перерву для надання можливості представнику Позивача подати додаткові докази.

Судове засідання у справі, призначене на 21.02.2024 року, не відбулося по причині неявки представників сторін та подання відповідного клопотання представником Відповідача.

Судове засідання у справі, призначене на 12.03.2024 року, не відбулося по причині неявки представників сторін та подання відповідного клопотання представником Відповідача.

В судовому засіданні представник Позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростишівземінвест", позовні вимоги підтримав в повному обсязі і зазначив, що Відповідачем протиправно за результатами документальної позапланової перевірки зроблено висновок про завищення підприємством в лютому 2023 року від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 118 698,00 грн. Таке рішення податкового органу зумовлено тим, що підприємство занизило свої податкові зобов`язання з податку на додану вартість в результаті не нарахування таких зобов`язань на вартість нестач та втрат від псування матеріальних цінностей.

На думку представника Позивача, Відповідачем не було враховано, що такі втрати в межах нормативних втрат при перевезенні сільськогосподарської продукції (соняшнику не можуть бути підставою для нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість. На понаднормативні втрати підприємством самостійно нараховувалися такі зобов`язання.

Представник Відповідача, Головного управління ДПС у Житомирській області, в судовому засіданні проти позову заперечила і пояснила, що в ході проведеної документальної позапланової перевірки платника було встановлено, що за даними рахунку 947 "Нестачі та втрати від псування цінностей" платником проведено списання сільськогосподарської продукції за період з жовтня 2022 по січень 2023 року на загальну суму 834 254,00 грн., але всупереч вимогам п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України не було проведено нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість за ставкою 14% на загальну суму 114 421,00 грн.

Крім того, за даними рахунку 947 "Нестачі та втрати від псування цінностей" платником проведено списання сільськогосподарської продукції (сої) за листопад 2022 року на загальну суму 19 958,29 грн., але всупереч вимогам п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України не було проведено нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість за ставкою 14% на загальну суму 2794,16грн.

Аналогічно за даними рахунку 947 "Нестачі та втрати від псування цінностей" платником проведено списання товарно-матеріальних цінностей (соняшникової олії) за січень 2023 року на загальну суму 7 415,47 грн., але всупереч вимогам п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України не було проведено нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість за ставкою 20% на загальну суму 1 483,00 грн.

Такі результати перевірки, на думку представника Відповідача, правомірно стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення завищення підприємством в лютому 2023 року від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 118 698,00 грн.

Заслухавши пояснення представника Позивача та представника Відповідача, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку, підстав та строків визначення платником податкових зобов`язань з податку на додану вартість та застосування фінансових (штрафних) санкцій за їх порушення регулюються правовими нормами Податкового кодексу України, що були чинні на день виникнення таких відносин.

Судом встановлено, що в період з 04.05.2023 року по 12.05.2023 року посадовими особами податкового органу була проведена документальна планова перевірка Позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, про що складено акт перевірки від 18.05.2023 року.

За результатами вказаної документальної позапланової перевірки 12.06.2023 року було винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення №000107110703 про завищення Товариством з обмеженою відповідальністю "Коростишівземінвест" від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 118 698,00 грн.

Як зазначено в податковому повідомленні - рішенні Відповідача №000107110703 від 12.06.2023 року, розрахунку до нього та пояснень представника податкового органу в судовому засіданні завищення Товариством з обмеженою відповідальністю "Коростишівземінвест" від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 118 698,00 грн. зумовлено заниженням платником податкових зобов`язань з податку на додану вартість в результаті:

- ненарахування всупереч вимогам п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України податкових зобов`язань з податку на додану вартість за ставкою 14% на загальну суму 114 421,00 грн. на проведене списання сільськогосподарської продукції за період з жовтня 2022 по січень 2023 року на загальну суму 834 254,99 грн.;

- ненарахування всупереч вимогам п.198п.5 ст.198 Податкового кодексу України податкових зобов`язань з податку на додану вартість за ставкою 14% на загальну суму 2 794,16 грн. на списання сільськогосподарської продукції (сої) за листопад 2022року на загальну суму 19 958,29 грн.;

- ненарахування всупереч вимогам п.198 п.5 ст.198 Податкового кодексу України податкових зобов`язань з податку на додану вартість за ставкою 20% на загальну суму 1 483,00 грн. на списання товарно-матеріальних цінностей (соняшникової олії) за січень 2023 року на загальну суму 7 415,47 грн.

Судом встановлено та визнається сторонами, що платником, Позивачем у справі, в субрахунку 947 "Нестачі та втрати від псування цінностей" відображено списання з балансу як нестача, втрата та псування продукції сільськогосподарського виробництва за період з жовтня 2022 по січень 2023 року на загальну суму 834 254,99 грн., сільськогосподарської продукції (сої) за листопад 2022 року на загальну суму 19 958,29 грн. та товарно-матеріальних цінностей (соняшникової олії) за січень 2023 року на загальну суму 7 415,47 грн.

Судом встановлено та визнається сторонами, що така нестача, втрати та псування продукції сільськогосподарського виробництва (пшениця, ячмінь, соняшник, соя, ріпак) за період з жовтня 2022 по січень 2023 року на загальну суму 834 254,00 грн., сільськогосподарської продукції (сої) за листопад 2022 року на загальну суму 19 958,29 грн. та товарно-матеріальних цінностей (соняшникової олії) визначена в межах нормативних втрат, які визначені в "Правилах видачі вантажів", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, Правилах перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1998р. №363.

Загальний розмір (вага, вартість) нестач, втрат та псування продукції сільськогосподарського виробництва та товарно-матеріальних цінностей, їх їх відповідність допустимим нормам та наявність підстав для їх відображення платником в в субрахунку 947 "Нестачі та втрати від псування цінностей" сторонами не оспорюється.

Суд враховує, що відповідно до вимог ч.1 ст.78 КАС України обставини, що визнаються сторонами, не підлягають доказуванню, так як у суду відсутні обґрунтовані сумніви щодо їх достовірності.

Суть спірних відносин по даній справі зведена виключно до наявності чи відсутності підстав для зобов`язання Позивача, як платника податку на додану вартість, скласти зведені податкові накладні на вказані активи, як такі, що не використовуються в господарській діяльності, та зареєструвати їх в Єдиному реєстрі таких накладних.

На думку податкового органу та його представника в судовому засіданні, списання сільськогосподарської продукції та товарно-матеріальних цінностей, зумовленої нестачами та втратами від псування, транспортування чи зберігання, є використанням в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, а тому в силу вимог вимогам п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України є підставою для донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість відповідно за ставкою 14% та 20%.

Такі доводи Відповідача та його представника в судовому засіданні не узгоджуються із вимогами чинного законодавства з огляду на таке.

Безспірно, в силу вимог підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Разом з тим, суд вважає, що Відповідач безпідставно допустив довільне та широке трактування вказаних положень підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України.

Загальновідомо, що податок на додану вартість (ПДВ) - непрямий податок на додану вартість, що створюється на всіх стадіях виробництва та обігу, включається у вигляді надбавки до ціни товару і повністю сплачується кінцевим споживачем.

В розумінні законодавця згідно з п.198.5 ПКУ платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, скласти не пізніше останнього дня звітного періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені ПКУ, зведену податкову накладну за товарами/ послугами, у разі якщо вони призначаються для їх використання в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Оскільки платником ПДВ здійснюється операція зі списання товарно-матеріальних цінностей, у тому числі зіпсованих), то вони починають використовуватись в операціях, що не є господарською діяльністю такого платника податку. Позаяк під час придбання товарно-матеріальних цінностей (у тому числі зіпсованих) суми ПДВ було включено до складу податкового кредиту, то платник податку повинен не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду, в якому відбувається їх списання, здійснити нарахування податкових зобов`язань з ПДВ за основною ставкою виходячи з вартості придбання таких товарно-матеріальних цінностей (в тому числі зіпсованих).

Тобто, Відповідач не врахував, що вказана правова норма є складовою частиною нормативного врегулювання податкового кредиту і за своєю суттю врегульовує компенсувальні податкові зобов`язання за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з ПДВ.

На думку суду, списання сільськогосподарської продукції та товарно-матеріальних цінностей, зумовленої нестачами та втратами від псування, транспортування чи зберігання, в межах допустимих норм, не можна вважати активами, які призначаються для використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

На думку суду, списання сільськогосподарської продукції та товарно-матеріальних цінностей, зумовленої нестачами та втратами від псування, транспортування чи зберігання, в межах допустимих норм, не можна вважати активами, придбання чи виготовлення яких певні суми ПДВ було включено до складу податкового кредиту, а тому не потребували визначення компенсувальних податкових зобов`язань в розумінні вимог п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України.

Більш того, наведений аналіз цієї правової норми (п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України) беззаперечно свідчить, про наявність неоднозначного (множинного) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. Тобто, є наявність для застосування презумпції правомірності дій платника податків.

Суд враховує, що презумпція правомірності дій платника податків сформульована як принцип у статті пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України. Саме таким чином встановлено найвищий ступінь її імперативності. Крім того, презумпція також закріплена як спеціальна норма у п. 56.21 ст. 56 ПК України саме для цього виду правовідносин, що означає безумовне її врахування при вирішенні спорів, що регулюються означеною статтею.

Верховний Суд у постанові від 10.02.2021 у справі №380/671/20 надав таке тлумачення презумпції правомірності дій платника податків.

Суд вказує, що серед основних засад податкового законодавства передбачено принцип презумпції правомірності рішень платника податків, суть якого зводиться до того, що у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, рішення приймається на користь платника податків.

Сама юридична конструкція норми п. 56.21 ст. 56 ПК України дає підстави стверджувати, що презумпція застосовна не лише у ситуації прямої суперечності норм, але й у будь-якій іншій ситуації невизначеності в процесі правозастосування. Для її застосування необхідно і достатньо виявлення двох або більше альтернативних варіантів правомірної поведінки, обравши найвигідніший для себе з яких платник має почуватися захищеним від можливих негативних наслідків як з боку контролюючого органу, так і суду.

Зазначене свідчить, що враховуючи законодавчо закріплений принцип правомірності дій платника податків, суд вважає обґрунтованою та правомірною поведінку Позивача як платника податку на додану вартість у спірних відносинах щодо нарахування податкових зобов`язань з цього податку при списанні сільськогосподарської продукції та товарно-матеріальних цінностей, зумовленої нестачами та втратами від псування, транспортування чи зберігання лише в межах, що перевищують допустимі норм для таких списань.

Таким чином, в судовому засіданні знайшли своє підтвердження доводи Позивача про відсутність правових підстав для нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість при списанні сільськогосподарської продукції та товарно-матеріальних цінностей, зумовленої нестачами та втратами від псування, транспортування чи зберігання в межах, що не перевищують допустимі норм для таких списань.

Зазначене свідчить, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 12.06.2023 року №000107110703 про завищення Товариством з обмеженою відповідальністю "Коростишівземінвест" від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду прийнято не на підставі та не у відповідності до вимог чинного законодавства, без врахуванням всіх обставин, що мали значення для його прийняття, а тому є протиправним та підлягає скасуванню, а позов - задоволенню.

Відповідно до вимог ст.ст.139-143 КАС України судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростишівземінвест" у вигляді судового збору в сумі 11 687,25 грн. підлягають відшкодуванню шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 12.06.2023 року №000107110703 про завищення Товариством з обмеженою відповідальністю "Коростишівземінвест" від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростишівземінвест" у вигляді судового збору в сумі 11 687,25 грн. підлягають відшкодуванню шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя М.Ф. Нагірняк

Повне судове рішення складене 04 квітня 2024 року