Рішення

від 04.04.2024 по справі 280/1047/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 квітня 2024 року Справа № 280/1047/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та забов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Міністерства внутрішніх справ України (далі відповідач 1), Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (далі відповідач 2), в якому позивач просить суд:

визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту пенсійних виплат та соціального захисту щодо повернення без прийняття рішення заяви ОСОБА_1 про призначення йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності;

зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ та за результатами її розгляду, відповідно до пункту 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015, прийняти відповідне рішення;

зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області повторно надіслати Міністерству внутрішніх справ України документи для прийняття рішення щодо призначення ОСОБА_1 відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є пенсіонером Міністерства внутрішніх справ України з 31.01.2005, до звільнення на пенсію проходив службу на посаді заступника начальника Мелітопольського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області. На підставі наказу Управління МВС України в Запорізькій області від 31.01.2005 № 44 о/с позивача звільнено із займаної посади з 31.05.2005. В подальшому, наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області від 21.04.2005 року № 142 о/с до вказаного наказу від 31.01.2005 № 44 о/с було внесено зміни стосовно підстав звільнення: позивача було звільнено за ст. 64 п. б Положення (через хворобу). 28.04.2022 позивачу було встановлено 2 групу інвалідності, що підтверджується копією довідки ОМСЕК № 1 серії 12 ААВ № 628750. Згідно п. 9 вказаної Довідки, причина інвалідності травма, так, пов`язана з виконанням службових обов`язків. Також, відповідно до довідки МСЕК від 30.08.2023 року серії АГ № 0016579 позивачу було встановлено ступінь втрати працездатності у розмірі 70%. 31 травня 2022 року позивач звернувся до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Запорізькій області в особі Ліквідаційної комісії із заявою про призначення одноразової грошової допомоги на підставі постанови КМУ № 850 від 21.10.2015. 06.11.2023 Ліквідаційною комісією Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області направлено лист № 29/10 до Міністерства внутрішніх справ України, а саме висновок та матеріали щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги. Листом від 04.01.2024 № 278/49-2024 Міністерство внутрішніх справ України в особі Департаменту пенсійних питань та соціального захисту повідомило про повернення матеріалів, оскільки, відповідно до вимог наказу МВС України від 27.12.2002 № 1346, не складалися акти за формами Н-5 та Н-1 (НТ) та при проведенні медико-соціальної експертизи позивачу представники закладів охорони здоров`я МВС до складу комісії не залучались, що унеможливлює прийняття рішення за надісланими матеріалами. Позивач звертає увагу на те, що травму він отримав 02.08.2001, що майже на півтора року раніше, ніж було прийнято зазначений наказ МВС України від 27.12.2002 № 1346, тобто, обов`язок щодо складання актів за формами Н-5 та Н-1 (НТ) відносно позивача у УМВС України в Запорізькій області, правонаступником якого є ГУМВС України в Запорізькій області, відсутній. Пакет документів, наданий Ліквідаційною комісією Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області було повернуто без розгляду, рішення по даному пакету документів прийнято не було. Позивач вважає протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту пенсійних питань та соціального захисту, яка полягає в поверненні пакету документів, які направлялися Ліквідаційною комісією Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області для прийняття рішення стосовно призначення позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 850. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 06 лютого 2024 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення та виклику сторін.

Відповідач Міністерство внутрішніх справ України у поданому до суду письмовому відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що як з`ясовано з надісланих матеріалів, при первинному огляді МСЕК позивачу встановлено 5 % втрати професійної втрати працездатності та Запорізькою обласною дирекцією ПАТ НАСК «ОРАНТА» 20.11.2001 проведено виплату страхового відшкодування з обов`язкового особистого страхування працівників МВС України в розмірі 325 грн. При повторному огляді МСЕК позивачу встановлено 25 % втрати професійної втрати працездатності та Запорізькою обласною дирекцією ПАТ НАСК «ОРАНТА» 10.11.2005 проведено виплату страхового відшкодування з 2 обов`язкового особистого страхування працівників МВС України в розмірі 1800 грн. При наступному огляді МСЕК, яке проводилось 28.04.2022, позивачу встановлено з 28.04.2022 другу групу інвалідності та 30.08.2023 - 70 % втрати професійної працездатності у зв`язку з травмою, пов`язаною з виконанням службових обов`язків. Отже, установлення заявникові медико-соціальною експертною комісією другої групи інвалідності (у 2022 році) та 70 % втрати професійної працездатності (у 2023 році) відбулося в період понад два роки від дати встановлення 5 % втрати професійної працездатності (у 2001 році), що суперечить умовам пункту 4 Порядку. Пунктом 4 Порядку № 850 передбачено, якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступенем втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням МСЕК вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Також зазначено, що до надісланих матеріалів долучено лише висновок по матеріалах службової перевірки по факту отриманої травми позивачем 08.02.2001, що не передбачено Порядком № 850. При цьому, акти згідно з Наказом № 1346 за формами Н-5* та Н-1* (НТ*), що повинні бути складені за результатами розслідування нещасного випадку, що стався із позивачем не додано. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом установлені наступні обставини.

З матеріалів адміністративної справи судом установлено, що позивач є пенсіонером Міністерства внутрішніх справ України з 31.01.2005, до звільнення на пенсію проходив службу на посаді заступника начальника Мелітопольського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області.

На підставі наказу Управління МВС України в Запорізькій області від 31.01.2005 № 44 о/с позивача звільнено із займаної посади з 31.05.2005.

В подальшому, наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області від 21.04.2005 № 142 о/с до вказаного наказу від 31.01.2005 № 44 о/с було внесено зміни стосовно підстав звільнення: позивача було звільнено за ст. 64 п. б Положення (через хворобу).

28.04.2022 позивачу було встановлено другу групу інвалідності, що підтверджується копією виписки з акта огляду МСЕК серії 12 ААВ № 628750. Згідно п. 9 вказаної Довідки, причина інвалідності травма, так, пов`язана з виконанням службових обов`язків.

Також, відповідно до довідки МСЕК від 30.08.2023 серії АГ № 0016579 позивачу було встановлено ступінь втрати працездатності у розмірі 70%.

31 травня 2022 року позивач звернувся до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Запорізькій області в особі Ліквідаційної комісії із заявою про призначення одноразової грошової допомоги на підставі постанови КМУ № 850 від 21.10.2015.

06.11.2023 Ліквідаційною комісією Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області направлено лист № 29/10 до Міністерства внутрішніх справ України, а саме висновок та матеріали щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги.

Листом від 04.01.2024 № 278/49-2024 Міністерство внутрішніх справ України в особі Департаменту пенсійних питань та соціального захисту повідомило про повернення матеріалів, оскільки, відповідно до вимог наказу МВС України від 27.12.2002 № 1346, не складалися акти за формами Н-5 та Н-1 (НТ) та при проведенні медико-соціальної експертизи позивачу представники закладів охорони здоров`я МВС до складу комісії не залучались, що унеможливлює прийняття рішення за надісланими матеріалами.

Пакет документів, наданий Ліквідаційною комісією Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області було повернуто без розгляду, рішення прийнято не було.

Про повернення пакету документів позивача було повідомлено листом-відповіддю Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області від 29.01.2024.

Позивач вважає протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту пенсійних питань та соціального захисту, яка полягає в поверненні пакету документів, які направлялися Ліквідаційною комісією Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області для прийняття рішення стосовно призначення позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 850, у зв`язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII, відповідно до частини 1 статті 97 якого одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до абзаців 2, 3 пункту 15 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №580-VIII за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Вказаними абзацами пункт 15 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII доповнено згідно із Законом №900-VIII від 23.12.2015, який прийнято з метою відновлення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей, реалізації конституційних принципів рівності, справедливості, пропорційності й недискримінаційності під час унормування Законом соціального й правового захисту як поліцейських, так і колишніх працівників міліції, у тому числі пенсіонерів, інвалідів, а також членів їх сімей, інших осіб.

Таким чином, особа, яка втратила працездатність у зв`язку з проходженням служби в органах внутрішніх справ не повинна позбавлятися права на отримання одноразової грошової допомоги та ставитися у менш вигідне становище порівняно з працівниками міліції, які змогли реалізувати своє право після звільнення з органів внутрішніх справ, або поліцейськими, які втратили працездатність під час проходження служби в поліції.

До набрання чинності Законом України Про Національну поліцію порядок виплати одноразової грошової допомоги врегульовувався нормами статті 23 Закону України Про міліцію та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.

Так, відповідно до частини 6 статті 23 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 року №565-XII (в редакції Закону України від 13.02.2015 №208-VIII, який набрав чинності 12.03.2015) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 07.03.2018 у справі №464/5571/16-а, від 21.06.2018 у справі №822/31/18, від 28.08.2018 у справі №804/6297/17 та від 05.11.2019 у справі №405/705/17 (2-а/405/30/17).

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції визначено постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, якою затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок №850).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Таким чином, за колишніми працівниками міліції, яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання чи встановлено інвалідність, що пов`язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про міліцію», виплата якої здійснюється відповідно до Порядку №850. Таке право обумовлено наявністю визначених законодавством підстав, зокрема, захворювання особи повинно бути пов`язане, з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Обов`язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 13.02.2018 у справі №808/1866/16, від 18.10.2018 у справі №369/13187/17 та від 28.03.2019 у справі №296/10138/16-а, від 17 квітня 2020 у справі №822/736/17, від 16 березня 2020 у справі №641/10426/16-а.

Згідно з пунктом 7 Порядку №850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Пункт 8, 9 Порядку №850 передбачає, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції.

МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих працівником міліції для призначення і виплати одноразової грошової допомоги, повинен закінчуватись прийняттям МВС відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги). Неприйняття жодного рішення свідчить про недотримання МВС встановленого законодавством порядку вирішення цього питання. Як наслідок, така процесуальна дія як повернення документів через невідповідність вимогам законодавства Порядком №850 не передбачена, а тому дії МВС щодо повернення документів позивача без прийняття рішення про призначення чи відмову у призначенні одноразової грошової допомоги суперечать зазначеним вище нормам.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 822/1579/17, від 10 жовтня 2018 року у справі № 733/1290/16-а, від 19 лютого 2019 року у справі № 802/498/18-а та 5 лютого 2020 року у справі № 580/103/19.

Разом з тим, як установлено судом вище, Міністерство внутрішніх справ України (Департамент пенсійних питань та соціального захисту) повернуло позивачу матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги листом від 04.01.2024 № 278/49-2024. Підставою повернення Департаментом пенсійних питань та соціального захисту МВС України вказано те, що відповідно до вимог наказу МВС України від 27.12.2002 № 1346, не складалися акти за формами Н-5 та Н-1 (НТ) та при проведенні медико-соціальної експертизи позивачу представники закладів охорони здоров`я МВС до складу комісії не залучались, що унеможливлює прийняття рішення за надісланими матеріалами.

Отже, пакет документів, наданий Ліквідаційною комісією Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області було повернуто без розгляду, рішення прийнято не було. Про повернення пакету документів позивача було повідомлено листом-відповіддю Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області від 29.01.2024.

Таким чином, Міністерством внутрішніх справ України в порушення пункту 9 Порядку №850 не прийнято будь-яке рішення за результатами розгляду заяви позивача разом з висновком Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Запорізькій області.

Прийняття рішення про виплату чи відмову у виплаті одноразової грошової допомоги є виключною компетенцією МВС, а не Департаменту пенсійних питань та соціального захисту МВС України чи іншого підрозділу МВС України, на яких покладено лише процедурний обов`язок по проведенню дій щодо оформлення відповідних документів для вирішення питання щодо виплати такої допомоги та реалізації рішення головного розпорядника коштів (МВС України) розпорядниками нижчої ланки.

При цьому, не може вважатись належним рішенням в розумінні пункту 9 Порядку №850 лист Департаменту пенсійних питань та соціального захисту МВС України про повернення матеріалів, оскільки вказаний лист не містить підстав та мотивів відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.

Щодо посилання відповідача 1 на те, що при проведенні медико-соціальної експертизи представники закладів охорони здоров`я МВС до складу комісії не залучались, суд зазначає таке.

Відповідно до абзаців першого-четвертого пункту 10 Положення залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються такі комісії: 1) загального профілю; 2) спеціалізованого профілю.

Комісія складається з представників МОЗ, Мінсоцполітики, Міноборони, закладів охорони здоров`я МВС, Пенсійного фонду України, а також військово-медичної служби СБУ та військово-медичного підрозділу Служби зовнішньої розвідки у разі розгляду медичних справ стосовно потерпілих на виробництві чи пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ або Служби зовнішньої розвідки. У проведенні медико-соціальної експертизи беруть участь також представники органів державної служби зайнятості та у разі потреби - працівники науково-педагогічної та соціальної сфери..

До складу комісії входить не менше трьох лікарів за спеціальностями, перелік яких затверджується МОЗ з урахуванням профілю комісії, а також спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або психолог.

Порядок участі представників органів державної служби зайнятості та інших працівників соціальної сфери затверджується МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики.

З наведеного випливає, що п. 10 Положення, на який покликається відповідач 1, містить загальні положення щодо порядку утворення комісій.

Суд також зазначає, що позивач не впливає на формування складу комісії та її фактичний склад, а також процедуру прийняття нею рішень, а тому не повинен відповідати за неналежне виконання органами державної влади своїх функцій щодо залучення представника закладів охорони здоров`я МВС до складу комісії.

Суд звертає увагу, що пункт 14 Порядку №850 не передбачає можливості відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги з підстав того, що медико-соціальна експертиза позивача проведена без представників закладів охорони здоров`я МВС, які до складу комісії не залучалися.

Також суд зазначає, що позивач отримав травму 02.08.2001, що майже на півтора року раніше, ніж було прийнято наказ МВС України від 27.12.2002 № 1346, тобто, обов`язок щодо складання актів за формами Н-5 та Н-1 (НТ) відносно позивача у УМВС України в Запорізькій області, правонаступником якого є ГУМВС України в Запорізькій області, відсутній.

Отже, відповідачем 1 всупереч вимогам пункту 9 Порядку №850 не розглянуто по суті матеріали про призначення та виплату одноразової грошової допомоги позивачу згідно з Порядком №850, повернуто їх та відповідно не прийнято жодного рішення, чим, на думку суду, вчинено протиправні дії.

В свою чергу Ліквідаційною комісією Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області вчинено дії передбачені пунктом 8 Порядку № 850, а саме скеровано до Міністерства внутрішніх справ України висновок та матеріали щодо призначення мені одноразової грошової допомоги.

Таким чином, відповідачем 2 жодної протиправної бездіяльності щодо позивача, у тому числі в частині виконання обов`язків, передбачених Порядком № 850, не допущено.

На даний час заява про виплату одноразової допомоги позивачу у встановленому законодавством Порядку не розглянута, відповідне рішення не прийнято, що свідчить про порушення відповідачем 1 прав позивача, яке триває і на момент розгляду справи по суті.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якоюКонституція Українивиокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно достатті 17 Конституції Україниперебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.

Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 № 5-рп/2002).

В свою чергу, як установлено судом з матеріалів справи, у межах спірних правовідносин, відповідач 1 не здійснював розгляд заяви позивача по суті, а саме щодо наявності у позивача підстав для отримання одноразової грошової допомоги, не досліджувалися з цього приводу надані позивачем документи і не прийнято жодного передбаченого законом рішення за наслідками вирішення питання стосовно призначення і виплати позивачу спірної грошової допомоги, а тому суд, надаючи правову оцінку аргументам сторін, дійшов висновку щодо невідповідності дій Міністерства внутрішніх справ України критерію правомірності, передбаченого пунктом 1 частини 2статті 2 КАС України.

Вказане відповідає правовій позиції щодо застосування норм матеріального права, висловленій Верховним Судом у постановах від 30.01.2108 року у справі №822/1579/17, від 23 червня 2020 року у справі №822/1545/17, від 23 червня 2020 року у справі №296/10884/16-а.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зважаючи на встановлення судом порушеного права, застосовуючи механізм захисту порушеного права та його відновлення, оскільки відповідачем як суб`єктом владних повноважень не прийнято рішення по суті розгляду матеріалів (задоволення/відмови) щодо здійснення виплати одноразової грошової допомоги позивачу згідно з пунктом 9 Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення заяви позивачапро призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання,пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ без прийняття рішення та зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України розглянути висновок про призначення одноразової грошової допомоги позивачу та прийняти рішення про призначення або про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги.

Враховуючи те, що після повернення документів від Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційною комісією Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області надано позивачу лише копію листа від 04.01.2024 № 278/49-2024, яким повернуто документи без прийняття рішення, отже заява та документи для виплати позивачу одноразової грошової допомоги знаходяться у Ліквідаційній комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, а тому, з метою повного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати ГУМВС України в Запорізькій області повторно надіслати Міністерству внутрішніх справ України документи для прийняття рішення щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням II групи інвалідності.

Згідно з вимогамистатті 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно достатті 90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, при поданні даного адміністративного позову його не сплачував, а доказів понесення інших витрат сторонами до суду не подано, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст.2,5,9,72,77,139,241,243-246,255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (01024,м.Київ,вул.Богомольця,буд.10, код ЄДРПОУ 00032684), Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, вул.Олександра Матросова, буд.29, код ЄДРПОУ 08592187) про визнання дій протиправними та забов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту пенсійних виплат та соціального захисту, оформлені листом від 04.01.2024 №278/49-2024 щодо повернення заяви ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання,пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ без прийняття рішення про призначення чи відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності.

Зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області повторно надіслати Міністерству внутрішніх справ України документи для прийняття рішення щодо призначення ОСОБА_1 відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015.

Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути документи та заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ і за наслідками повторного розгляду прийняти відповідне рішення, передбачене пунктом 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М. Чернова