Рішення

від 04.04.2024 по справі 380/575/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2024 рокусправа № 380/575/24Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Трейдінг Компані» до Львівської митниці Державної митної Служби України про визнання протиправними та скасування рішення.

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест Трейдінг Компані» (місце знаходження: 82100, Львівська область, місто Дрогобич, вулиця Стрийська, будинок 258/5, код ЄДРПОУ 38540672) звернулося до суду з позовом до Львівської митниці Державної митної Служби України (місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул.Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343), в якому просить суд:

-визнати протиправним та скасувати Рішення Львівської митниці ДМС України №UA209000/2023/400116/2 від 14.07.2023 про коригування митної вартості;

-визнати протиправною відмову Львівської митниці ДМС України у визнанні заявленої митної вартості у формі листа № 7.4-1/15/8/25186 від 03.10.2023.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що ним було подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом. На думку позивача, Львівською митницею, усупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданої митної декларації та документів, протиправно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Зазначає, що в оскаржуваному рішенні не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості і, як наслідок - до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Позивач не погоджується із зазначеними у спірному рішенні доводами митного органу та стверджує, що подані ним документи містять усі відомості, що визначають та підтверджують митну вартість товару.

Ухвалою від 31.01.2024 відкрито провадження у справі за даним позовом, розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

На адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання, у якому відповідач просить розгляд справи проводити в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 05.04.2024 у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін - відмовлено.

Відповідач, Львівська митниця, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Відзив обґрунтований тим, що під час проведення контролю правильності визначення митної вартості товару позивача, було встановлено, що подані ним документи не містять всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари. У зв`язку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, запропоновано надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару. Відповідач зазначив, що згідно з положеннями Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) 1994 року, частиною шостою статті 54 МК України, у зв`язку з неподанням повного переліку документів відповідно до частин другої-четвертої статті 53 МК України, митниця може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою особою митною вартістю. За результатом проведеної письмової консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару митницею 14.07.2023 прийняте рішення №UA209000/2023/400116/2 про коригування митної вартості, застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували МД від 08.06.2023 №UA205050/2023/040179, та 100330/2023/143964 від 27.06.2023, де рівень митної вартості товарів зі схожими характеристиками становить 8,707 дол. США/кг та МД 23UA209230/2023/05399 від 23.05.2023, де митна вартість такого товару становить 7,15 дол. США за кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось. Відповідач вважає, що ним правомірно застосовано Генеральну угоду з тарифів і торгівлі, як джерело інформації при винесені письмового рішення про коригування митної вартості № UA209000/2023/400116/2 від 14.07.2023. З огляду на наведене вище, вважає рішення про коригування митної вартості таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства. Враховуючи наведене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.

Позивач подав відповідь на відзив, в якому наголошує, що у відзиві на позовну заяву відповідачем фактично перераховані виявлені розбіжності, які стали підставою для прийняття Львівською митницею 14.07.2023 рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/400116/2. Детальне обґрунтування відсутності вказаних розбіжностей та протиправності рішення відповідача наведене у позовній заяві позивача. З огляду на вказане, вважає, що у поданих позивачем документах відсутні будь-які розбіжності, які б впливали на визначення митної вартості товару, та позивачем до Львівської митниці подані всі, визначені МК України, документи, які підтверджують митну вартість товару, задекларовану ТОВ відповідальністю «Вест Трейдінг Компані» у митній декларації. Також зазначає, що у своєму відзиві відповідач виходить за межі підстав оскаржуваного рішення, адже у листі-відмові від 03.10.2023 митний орган заявляв наступні заперечення: «Надіслане платіжне доручення № 26 засвідчує переказ коштів від 03.07.2023, хоча відповідно до пункту 3 Договору № 07/03 від 07 березня 2023 передбачено, що платежі здійснюються в ЄВРО на умовах 100% передоплати або часткової передоплати шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця». Тобто, жодних заперечень до ідентифікації платежу у відповідача не існувало. Перерахунок оплати постачальнику на загальну суму 40998,06 Євро також підтверджується листом-довідкою АТ «Кредобанк» від 04.01.2024 та випискою від 03.01.2024.

Суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест Трейдінг Компані» зареєстроване 04.01.2013, як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Основний вид господарської діяльності згідно з КВЕД: 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів.

Інші види діяльності: Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами, Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, Оптова торгівля одягом і взуттям, Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у., Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням, Неспеціалізована оптова торгівля, Роздрібна торгівля пальним, Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу інтернет, Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами, Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів, Надання в оренду вантажних автомобілів, Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, Оптова торгівля хімічними продуктами, Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах, Рекламні агентства, Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

10.07.2023 декларантом ТОВ «Вест Трейдінг Компані» було подано митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ №23UA209140018418U6 з метою ввезення на митну територію України з Німеччини товарів Позивача, що згідно з графи 31 ВМД іменувались як: «Масла моторні, компресорні, турбінні в асортименті: Олива моторна - Special G 5W-40 502.00/505.00 209L арт. GS55502M9E UR - 2 шт; Олива моторна - Special G 5W-40502.00/5 05.00 1L арт. GS55502M2EUR - 540 шт; Олива моторна - LongLife III 0W30504.00/507.00 209L арт. GS55545M9EUR - 8 шт; Олива моторна - LongLife III 0W30504.00/507.00 209L арт. GS55545M9EUR - 6 шт; Олива моторна - Special G 5W-40 502.00/5 05.00 5L арт. GS55502M4EUR - 1200 шт. Торговельна марка: VAG. Країна виробництва : EU. Виробник : VAG, за ціною 5,5714 Дол. США за кг, країна походження Ісландія, на умовах поставки FCA Bochum».

Фактурна вартість заявленого товару становила 40998,06 Євро. Дані відомості наведені у графі 42 ВМД. Торгова марка та виробник VAG (Німеччина). Постачальник компанія «ELMIROX UG» (місто Бохум, Німеччина).

Згідно з інформацією графи 44 митної декларації, у якості товаросупровідних документів декларантом було подано такі: Рахунок № RN2301113 / LS2326603 від 19 червня 2023 року (код 0380); CMR від 06 липня 2023 року (код 0730); Сертифікат про походження товару PL/MF/AT 0317018 від 07 липня 2023 року; Довідка про транспортні витрати № 1007/2/23 від 10 липня 2023 року (код 3004/3007); Угода поставки № 07/03 від 07 березня 2023 року (код 4104); Договір-заявка від 04 липня 2023 року (код 4301); Експортна декларація країни відправлення № 23DE805109214055E0 від 20 червня 2023 року (код 9610).

Заявлена митна вартість (з урахуванням транспортних витрат) у перерахунку на валюту «українська гривня» станом на дату подання митної декларації становила: 41835,30 Євро або 1665940,15грн.

12.07.2023 інспектор ВМО «Малехів» Львівської митниці, в межах якої здійснювалось дане оформлення, звернувся до декларанта позивача із електронною вимогою надати додаткові документи.

Позивач просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів, а також на вимогу надав витребувані документи: Рахунок №RN2301113/LS2326603 від 19.06.2023 (код 0380) (обидві сторінки); Довідка про транспортні витрати № 1007/2/23 від 10.07.2023 (з виправленням помилки); Договір-заявка від 04.07.2023 (код 4301); Угода поставки № 07/03 від 07.03.2023 (код 4104); Експортна декларація країни відправлення № 23DE805109214055E0 від 20.06.2023 (код 9610); Загальне замовлення № AG2300280 від 28.03.2023 (код 3000);Платіжна інструкція № 26 від 03.07.2023 (оплата товару) (код 3001).

За результатами розгляду митної декларації та поданих до неї документів, державним інспектором було прийнято рішення про відмову у митному оформленні товарів з підстави прийняття 14.07.2023 Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100397/1 (далі - оскаржуване рішення).

У рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/400116/2 від 14.07.2023, в графі 33 зазначено таке:

«Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих декларантом документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.За результатами встановлено наступне: -У ЦМР гр..22 та 23 відсутні підписи відправника та перевізника ;для підтвердження витрат на транспортування надана довідка (не є первинним бухгалтерським документом та не може слугувати підтвердження розрахунку.). Маршрут транспортування відображено у довідці некоректно; у п.3 контракту зазначено, що товар відвантажується на умовах повної або часткової попередньої оплати. Документи на оплату партії товару не надано; надана до митного оформлення копія інвойсу містить у нижній частині помітку page 1/2 сторінка 1 з 2-х. друга сторінка документа відсутня. Таким чином, було встановлено неподання документів, визначених ч. 2 ст. 54 МКУ (контракт); розбіжності в поданих документах.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: для підтвердження заявленої митної вартості товарів- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: договір про надання транспортно-експедиційних послуг, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційих послуг, акти виконаних робіт, калькуляцію транспортних витрат.- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до ч. 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі неподання документів зазначених у ч. 2 статті 53 Митного кодексу України, Вам необхідно протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи : - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 254 Митного кодексу України Вам необхідно надати переклад документів поданих до митного оформлення. На вимогу декларантом додатково надано: виправлений примірник довідки на транспортування. У інших наданих декларантом документах не усунуто та не роз`яснено виявлені розбіжності. Таким чином, митницею було встановлено неподання документів, визначених ч. 2 ст. 54 МКУ. Декларантом не усунуто та не роз`яснено виявлені розбіжності. Це є, відповідно до ч. 6 ст. 54 МКУ, підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів . Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 08.06.2023р. № UA205050/2023/040179, та 100330/2023/143964 від 27.06.2023 де митна вартість такого товару становить 7,15 дол. США за кг, Коригування на обсяг партії не здійснювалося».

Коригування митної вартості стало підставою для видання картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2023/000537 з таких причин: Неможливість завершення митного оформлення у зв`язку із рішенням про коригування митної вартості (UA209000/2023/400116/2 від 14.07.23) та необхідністю внесення змін у відповідні графи МД, а також невірно зазначено пакування товару в описовій частині гр.31. Постанова Кабінету міністрів від 21.05.2012 № 450 «Питання, пов`язані із застосуванням митних декларацій», Наказ Міністерства фінансів від 30.05.2012 № 631 «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа», Наказ Міністерства фінансів від 30.05.2012 № 651 «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа». Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності митних органів здійснюється відповідно до гл.4 МКУ.

У цій же картці відмови митний орган роз`яснив можливість прийняття митної декларації згідно з причинами відмови.

З метою отримання товару у вільний обіг декларант подав нову митну декларацію з митною вартістю, визначеною відповідно до вимог оскарженого рішення про коригування, якій присвоєно номер від 14.07.2023 ІМ 40 ДЕ №23UA209140019016U2, така була оформлена Львівською митницею.

Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів та прийнятою за його наслідками карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.

Митний Кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в У країні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною 1 статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина 1 статті 248 МК України).

Частиною 1 статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини 4 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини 5, 7 статті 58 МК України).

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).

Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина 5 статті 53 містити норми, відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 1статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частина 4, 5 статті 55 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 57 МК України). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Частиною 8 статті 57 МК України визначено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Частиною 2 статті 64 МК України визначено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Як зазначено в частині 4 статті 64 МК України у разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Відповідно до частини 7 статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Згідно з частиною 2 статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 серед іншого затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При вирішенні цього спору суд враховує такі висновки Верховного Суду:

- «…органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів», постанова від 18.12.2018 у справі № 821/110/18;

- « … витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України […] Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації», постанова від 17.07.2019 у справі № 809/872/17;

- «… у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом», постанова від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15;

- «… у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів», постанова від 05.03.2019 у справі № 815/143/174;

- «… в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства», постанова від 21.12.2018 у справі № 815/1670/17. В цій постанові Верховний Суд зазначив, що відсутність в рішеннях обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для їх скасування.

Отже, посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов`язана встановити та чітко викласти обставини, що свідчать про: обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості; причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів.

Основним способом реалізації повноважень митного органу в цій ситуації є процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов:

1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України;

2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;

3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору);

4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Як вже зазначалося, декларантом одночасно із митними деклараціями було надано відповідачу документи для підтвердження митної вартості товару і обраний основний метод її визначення за ціною договору купівлі-продажу, а саме надано: Рахунок № RN2301113 / LS2326603 від 19 червня 2023року (код 0380); CMR від 06 липня 2023року (код 0730); Сертифікат про походження товару PL/MF/AT 0317018 від 07 липня 2023року; Довідка про транспортні витрати № 1007/2/23 від 10 липня 2023року (код 3004/3007); Угода поставки №07/03 від 07 березня 2023 року (код 4104); Договір-заявка від 04 липня 2023 року (код 4301); Експортна декларація країни відправлення № 23DE805109214055E0 від 20 червня 2023 року (код 9610); Загальне замовлення № AG2300280 від 28.03.2023 (код 3000); Платіжна інструкція № 26 від 03.07.2023 (оплата товару) (код 3001).

Суд ураховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Водночас суд зазначає, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53 МК України) заборонено (Постанова ВС КАС від 05 березня 2019 року у справі № 815/5791/17, адміністративне провадження №К/9901/55081/18 (ЄДРСРУ№ 80269839).

Суд проаналізував зміст наданих декларантом документів та встановив, що такі містять необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар.

Водночас, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив в ряді постанов, зокрема в постановах від 27.03.2020 (справа №540/2605/18), від 06.05.2020 (справа №140/1713/19), від 21.10.2021 (справа №420/4820/19).

В оскаржуваному рішенні відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності у поданих декларантом документах впливають на митну вартість товарів, та суд вважає, що розбіжності, про які зазначено у рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

Однак оцінюючи аргументи відповідача у цій справі на підтвердження обґрунтованості сумніву посадової особи митниці в задекларованій митній вартості товару суд ураховує, що ТОВ ««Вест Трейдінг Компані» на електронне повідомлення митного органу щодо надання додаткових документів на підтвердження заявленої вартості товару надіслало митниці повідомлення про надання додаткових документів щодо митної декларації ІМ 40 ДЕ 23UA209140018418U6, додатково надало: Рахунок № RN2301113 / LS2326603 від 19 червня 2023року (код 0380) (обидві сторінки); Довідку про транспортні витрати № 1007/2/23 від 10.07.2023року (з виправленням помилки); Договір-заявку від 04 липня 2023року (код 4301); Угоду поставки № 07/03 від 07 березня 2023року (код 4104); Експортну декларацію країни відправлення № 23DE805109214055E0 від 20 червня 2023року (код 9610); Загальне замовлення № AG2300280 від 28 березня 2023року (код 3000); Платіжна інструкція № 26 від 03 липня 2023року (оплата товару) (код 3001).

Тобто відповідач витребував визначені у ст. 53 Митного кодексу України документи та не надав доказів того, що подані позивачем документи для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації. Натомість відповідач прийняв оскаржуване рішення у зв`язку із неподанням декларантом всіх витребуваних у нього документів. Такі дії митного органу не узгоджуються з положеннями п. 2 ч. 4 ст. 54 МК України та спричиняють те, що декларант, будучи необізнаним стосовно фактичних причин, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана, не має можливості адекватно реагувати та усунути такі розбіжності (недоліки) на стадії здійснення митного контролю правильності визначення задекларованої ним митної вартості товарів.

Щодо посилання відповідача на те, що у CMR гр. 22 та 23 відсутні підписи відправника та перевізника, то суд зазначає таке.

Вказані відповідачем недоліки не впливають на вартісне значення заявленої декларантом митної вартості товарів, яка підтверджується також й іншими поданими документами.

Крім того, у вантажній накладній є штамп перевізника. Таким чином, відправником та перевізником Товару не було порушено правил заповнення вантажної накладної (CMR) (аналогічні висновки вказані у постановах Восьмого ААС від 28.09.2023 у справі № 380/3132/23, від 12.06.2023 у справі № 140/5883/22, від 25.01.2023 у справі №380/12594/22, від 20.10.2022 у справі № 380/22711/21).

Щодо посилання відповідача на те, що для підтвердження витрат на транспортування надана довідка (не є первинним бухгалтерським документом та не може слугувати підтвердження розрахунку.), а маршрут транспортування відображено у довідці некоректно, то суд зазначає таке.

Маршрут даного перевезення включав у себе завантаження у двох місцях: місто Bochum (Бохум, Німеччина, компанія «Elmirox UG) та місто Schuttorf (Шуторф, Німеччина, компанія «Eising GmbH»). Детально дані обставини описано у листі перевізника від 15 серпня 2023 року.

Положення Митного кодексу України не визначають виключного переліку документів, що можуть бути подані на підтвердження вартості транспортних послуг.

Так, відповідно до п.6 ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Надана довідка від 10 липня 2023року містить наступні відомості: а)маршрут перевезення; б)номерні знаки транспортного засобу; в) вартість перевезення. Довідка підписана директором ФОП ОСОБА_1 .

Верховний Суд у постанові від 03.02.2021 у справі № 810/4441/16 зазначив: «Суд звертає увагу на тому, що, оскільки Митний кодекс України не визначив вид доказів,ь якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів».

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 07 травня 2020 року у справі №400/2922/18, від 24.12.2020 у справі № 804/4906/15.

Крім того, позивач не заперечує того факту, що у первинно поданій редакції довідки про транспортні витрати від 10 липня 2023 року було допущено технічну описку.

Зокрема, у четвертому абзаці довідки зазначено: «Підприємство надало автомобіль DAF ВС 8232 НІ\ НОМЕР_1 для перевезення вантажу по маршруту Німеччина (Bochum) Україна (м. Дрогобич)». Отже, первинно маршрут перевезення зазначено вірно. У абзаці 5 зазначено наступне: «Транспортні витрати по території Німеччини від Bochum до п\п Шегині (1470 км) складає 33340,00грн.

Однак, в абзаці 3 довідки у редакції, що була подана разом з митною декларацією зазначено: «Транспортні витрати по території України від п/п Ужгород до м. Дрогобич (110 км) складають 2499,50грн.

Натомість, у відповідь на вимогу інспектора від 12 липня 2023 року митний брокер позивача надав довідку № 1007/2/23 від 10.07.2023 з виправленим абзацом 3, який відповідав маршруту перевезення та містив наступне: «Транспортні витрати по території України від п/п Шегині до м. Дрогобич (110 км) складають 2499,50 50 грн».

Подання виправленої довідки підтверджує сам відповідач у рішенні від 14 липня 2023року.

Перетин кордону через п/п «Шегині» перевізник також підтвердив у своєму листі від 15 серпня 2023 року, що подавався відповідачеві разом з письмовими поясненнями у порядку, передбаченому ч.8 ст.55 МК України.

Судом також встановлено, що разом з письмовими поясненнями від 18 вересня 2023 року позивач для додаткового підтвердження вартості транспортних послуг та маршруту перевезення надав відповідачу: 1) Платіжну інструкцію № 2776 від 10 серпня 2023 року (оплата транспортування); 2) Рахунок на оплату перевезення № 517 від 15 липня 2023 року; 3) Акт надання послуг № 515 від 15 липня 2023 року; 4) Лист перевізника ФОП ОСОБА_1 від 15 серпня 2023 року.

Дані документи повністю узгоджуються із змістом довідки про транспортні витрати від 10 липня 2023 року та підтверджують як факт надання послуг перевезення, так і їх вартість, однак до уваги митним органом не були взяті.

Щодо посилання відповідача на те, що у п.3 контракту зазначено, що товар відвантажується на умовах повної або часткової попередньої оплати. Документи на оплату партії товару не надано, то суд зазначає таке.

Позивачем Пплатіжна інструкція № 26 від 03 липня 2023 року подавалась на вимогу інспектора від 12 липня 2023 року, що підтверджується як змістом графи 44 митної декларації ІМ 40 ДЕ 23UA209140018418U6 від 10 липня 2023 року, так і листом-відповіддю митного брокера від 14 липня 2023 року на дану вимогу.

Зокрема, подання платіжки 13 липня 2023 року митний брокер також підтвердив у листі від 05 січня 2024 року у відповідь на адвокатський запит.

Також, платіжна інструкція № 26 від 03 липня 2023 року повторно додавалась позивачем до письмових пояснень від 18 вересня 2023 року, поданих згідно ч.8 ст.55 МК України.

Проте, у листі-відмові від 03 жовтня 2023 року відповідач зазначає: «Надіслане платіжне доручення № 26 засвідчує переказ коштів від 03.07.2023, хоча відповідно до пункту 3 Договору № 07/03 від 07 березня 2023 передбачено, що платежі здійснюються в ЄВРО на умовах 100% передоплати або часткової передоплати шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця». Дана оплата на суму 40998,06 Євро стосується оплати за інвойсом № RN2301113 / LS2326603 від 19 червня 2023 року та Угоди поставки № 07/03 від 07 березня 2023 року, що чітко вбачається у графі «Призначення платежу» та не заперечується відповідачем.

Крім того, дата передоплати відповідає умовам фактичного відвантаження та є логічною. Так, інвойс було складено продавцем товару 19 червня 2023 року, передоплата відбулась 03 липня 2023 року, а завантаження товару відбувалось 06 липня 2023 року, що вбачається з CMR.

З огляду на вказане, суд зазнчає, що умови виконання господарських зобов`язань між сторонами зовнішньоекономічного контракту не є обов`язком контролю відповідачем у ході перевірки числових показників митної вартості. Фактурна вартість товару та його оплата шляхом банківського переказу є повністю підтверджена, платіж ідентифіковано з прив`язкою до конкретної поставки, що не спростовано митним органом.

Щодо посилання відповідача на те, що надана до митного оформлення копія інвойсу містить у нижній частині помітку «page » сторінка 1 з 2-х. друга сторінка документа відсутня, то суд зазначає таке.

Повний текст рахунку від 19.06.2023року, включно з другою сторінкою, був поданий митним брокером у відповідь на вимогу від 12 липня 2023року та додатково позивачем разом з письмовими поясненнями від 18 вересня 2023року.

Щодо посилання відповідача на те, що вартість, зазначена в декларації країни відправлення, не відповідає вартості, що вказана у фактурі, то суд зазначає таке.

Внесення відомостей до митної декларації країни відправлення є повноваженням експортера.

Так, у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09.07.2020 в справі № 825/271/16 «суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що митні декларації країни відправлення у відповідності до чинного МК України не входять до переліку основних документів, підтверджуючих заявлену митну вартість, а їх форма та зміст регламентуються законодавством відповідної іноземної держави і їх формування та заповнення не залежать від волевиявлення позивача; крім того, всі копії митних декларацій країни відправлення, що подавались позивачем, містили відомості про номер контракту, на підставі якого поставлявся товар, номери партій та маркування товару, його вагу, номер замовлення і загальну вартість, що, в свою чергу, є основними реквізитами і даними, необхідними для перевірки заявленої експортером митної вартості. Відповідно, зважаючи на те, що відомості в Митних деклараціях країни відправлення від 24.04.2023 р. №23ВЕЕ0000024804163 в частині найменування Товарів, їх кількості, ваги, ціни та інших даних повністю відповідають іншим документам, поданим Позивачем митному органу, вищезазначені доводи Відповідача ніяк не свідчать про непідтвердження Позивачем числових значень митної вартості Товарів.

Водночас, зауваження та недоліки щодо відмінностей в номерах рахунків-фактур у поданій до митного оформлення митній декларації країни відправлення, щодо відсутності відміток Замовника (Позивача) у Заявці №3824/2 від 17.04.2023 року до договору на перевезення вантажу від 09.03.2021 №П090321/1 не є такими, що можуть мати значення для визначення складових митної вартості товару, оскільки в межах даних правовідносин оцінці та дослідженню підлягає вартість поставки товару на митну територію України. Зокрема, в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 червня 2021 року в справі № №804/2584/16 зазначено, що нормами Митного кодексу України визначено повноваження митного органу щодо контролю за правильністю визначення митної вартості, а також' порядок та спосіб реалізації таких повноважень. Так, митний орган зобов`язаний перевіряти складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом. При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи, лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни. Водночас, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.»

Крім цього, відповідно до ст. 4 Регламенту Комісії ЄС від 09 лютого 2010 №113/2010, статистична вартість повинна грунтуватись на вартості товарів та коригуватись так, щоб містити виключно та повністю транспортні та страхові витрати, що були понесені задля доставки товарів з місця їх відправлення до кордону держави, у якій товари перебувають на момент поміщення під митну процедуру.

Таким чином, статистична вартість товарів, зазначена в декларації країни відправлення, не повинна відповідати фактурній вартості товарів, наведеній у рахунку-фактурі (інвойсі) на умовах поставки FCA.

Суд зазнчає, що ч. 4 ст. 58 МК України, якою визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з ч. 5 ст. 58 МК України ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, є загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

З огляду на вказане, суд вважає безпідставним твердження відповідача вважати непідтвердженими числові значення складових митної вартості Товарів, оскільки надані до митного оформлення документи не містять розбіжностей, підтверджують ціну, що була фактично сплачена за Товари, з урахуванням коригування згідно з положеннями ч. 10 ст. 58 МК України, що у сукупності дають змогу встановити складові митної вартості Товарів.

Оцінюючи надані декларантом до митного оформлення документи та додаткові пояснення (на вимогу митниці в процесі митних консультацій) на підтвердження заявленої митної вартості товару суд дійшов висновку, що такі документи є достатніми для підтвердження заявленої ТОВ «Вест Трейдінг Компані» митної вартості декларованого товару за основним методом.

Також оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд враховує, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

В оскарженому рішенні про коригування митної вартості товарів:

- відсутнє належне обґрунтування неможливості застосування методів 2а, 2б, 2в, 2г;

- застосування резервного методу та визначення митної вартості імпортованого товару обґрунтовано митницею використанням інформації з баз даних ЄАІС Держмитслужби та зазначенням номеру та дати митної декларації для товару МД від 08.06.2023р. № №UA205050/2023/040179, та №100330/2023/143964 від 27.06.2023 де митна вартість такого товару становить 7,15 дол. США за кг.

В графі 33 оскаржених рішень про коригування митної вартості вказані номер та дата митних декларацій, що слугували джерелом інформації для прийняття рішення про коригування митної вартості. При цьому відповідач не пояснив аргументацію обрання саме цих декларацій в якості джерела інформації для визначення митної вартості, а не будь-яких інших. Суд констатує, що митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номера та дати митної декларації, яка з неочевидних суду причин була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування її вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржуваного рішення.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

Разом з тим, у спірних рішеннях митний орган лише вказав номер та дату митних декларацій, на основі яких було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказані рішення обґрунтованими та мотивованими.

На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішеннях про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товарів, ціна яких взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Також не наведено достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості.

При цьому суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за ціною договору.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 24.12.2020 в справі №804/4906/15.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару.

Суд наголошує на тому, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товару, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

Згідно з частиною 7 статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

При цьому обов`язком митного органу у разі незгоди із заявленою декларантом митною вартістю є проведення консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та послідовний вибір методів з обґрунтуванням причин неможливості застосування кожного з попередніх методів.

Однак, попри формальну вказівку в оскаржуваному рішенні про проведення таких консультацій, митним органом не надано належних доказів про проведення процедури консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів, а лише надіслано декларанту в електронному вигляді повідомлення-вимогу про надання додаткових документів, та в подальшому прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

Враховуючи наведені мотиви, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, а відповідач не довів правомірності свого рішення про коригування митної вартості товарів в частині визначення митної вартості імпортованого товару.

Отже, рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/400116/2 від 14.07.2023 не відповідає встановленим у частині другій статті 2 КАС України критеріям обґрунтованості та розсудливості, а тому підлягає скасуванню як протиправне.

Щодо позовної вимоги позивача про визнання протиправною відмову Львівської митниці ДМС України у визнанні заявленої митної вартості у формі листа № 7.4-1/15/8/25186 від 03.10.2023, то суд зазначає таке.

Вказаний лист Львівської митниці від не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку. Тобто такий не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов`язки, а відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідач не довів суду правомірності оскаржуваного рішення, натомість, сукупністю зібраних у справі доказів підтверджується обгрунтованість позовних вимог.

На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо судового збору, то відповідно до вимог ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такий відшкодовується позивачу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 3028,00грн.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 27950,00грн.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 - 3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №300/941/19, від 31.03.2020 у справі №726/549/19, від 15.08.2023 у справі №818/1533/17.

Відповідач у запереченні на клопотання (заяву) зазначив, що сума витрат на правову допомогу, надану позивачу, - завищена, бо справа є незначної складності.

Також вказані заперечення обґрунтовані тим, що такі витрати завищеними та неспівмірними зі складністю справи.

Представник відповідача також зазначає, що розробка стратегії захисту не є видом правничої допомоги у розумінні Закону України «Про адвокатську діяльність». Крім того, ця адміністративна справа, є типовою і щодо такої категорії справ існує безліч правових висновків Верховного Суду. Просить суд звернути увагу на те, що така послуга як юридичний аналіз документів є складовою частиною послуги з підготовки позовної заяви та штучно виділена для збільшення розміру вартості правової допомоги

Щодо підготовки позову та його подання до суду, відповідач вважає, що заявлена до відшкодування вартість наданої позивачу послуги є значно завищеною та неспівмірною зі складністю справи, а отже підлягає зменшенню. Така категорія справи не є складною, а написання позовної заяви не потребувало 13годин для такого високого розміру гонорару.

Отже, сума, яку представник позивача просить стягнути з відповідача як витрати на правничу допомогу, є значно завищена та не співмірна зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціною позову.

Суд при вирішенні вказаного питання враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.11.2019 у справі №810/1502/18.

Суд також зазначає, що в пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Суд встановив, що правова допомога позивачу надавалася на підставі договору про надання правової допомоги №01-27/07-2023 від 27.07.2023.

Згідно з актом надання послуг від 29.12.2023 №105 на виконання вимог вказаного договору адвокатське об`єднання надало позивачу такі види правничої допомоги:

-послугу у сфері права (надання правовоїх допомоги) аналіз документів, розробку стратегії захисту адвокатом, підготовку позову та його подання в частині щодо оскарження рішення №UA209000/2023/400116/2 від 14.07.2023 (13 години (1 год -2150,00год) на загальну вартість 27950,00грн. (13год*2150,00грн));

Факт оплати наданих послуг підтверджується платіжною інструкцією №3125 від 08.01.2024.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Водночас, на думку суду, при наданні адвокатом правничої допомоги позивачу на суму 27950,00 грн. не було належним чином враховано витрачений час на вчинення дій та їх обсяг, що пов`язані з розглядом справи.

Щодо посилань представника позивача на те, що справа має принциповий та стратегічний характер, прийняття рішення на користь позивача матиме наслідком відновлень поставок товарів на значні суми, то суд такі відхиляє, оскільки немає жодних доказів, які б дали змогу оцінити такі доводи.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 27950,00 грн. є необґрунтованим та непропорційним до предмета спору та складності справи.

Таким чином, суд вважає за можливе присудити на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу по цій справі у сумі 3000,00 грн. Суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу саме у сумі 3000,00 грн. є пропорційним до предмета спору та складності справи.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Трейдінг Компані» (місце знаходження: 82100, Львівська область, місто Дрогобич, вулиця Стрийська, будинок 258/5, код ЄДРПОУ 38540672) до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул.Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/400116/2 від 14.07.2023.

У задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною відмову Львівської митниці ДМС України у визнанні заявленої митної вартості у формі листа № 7.4-1/15/8/25186 від 03.10.2023 відмовити.

Стягнути з Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул.Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Трейдінг Компані» (місце знаходження: 82100, Львівська область, місто Дрогобич, вулиця Стрийська, будинок 258/5, код ЄДРПОУ 38540672) судовий збір в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн.00 коп.

Стягнути з Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул.Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Трейдінг Компані» (місце знаходження: 82100, Львівська область, місто Дрогобич, вулиця Стрийська, будинок 258/5, код ЄДРПОУ 38540672) судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі)грн. 00коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п 15.5 п.5 розділу VII Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяЛунь З.І.