Рішення

від 04.04.2024 по справі 400/1631/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2024 р. № 400/1631/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Брагар В. С. у порядку письмового провадження розглянувши адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Швейна фабрика "Текстиль-2000", вул. В`ячеслава Чорновола, 12-А,м. Миколаїв,54028,

до відповідачаКиївської митниці, бульв. Гавела Вацлава, 8А,м. Київ,03124,

провизнання протиправним та скасування індивідуального акта від 20.11.2023 року № UA100000/2023/000184/2,

Товариство з обмеженою відповідальністю Швейна фабрика "Текстиль-2000" (далі - позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Київської митниці (далі - відповідач) з вимогами визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості від 20.11.2023 року № UA100000/2023/000184/2.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач у рішенні про коригування митної вартості підставою для коригування митної вартості товарів зазначає «декларантом не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості». Проте позивачем зазначено, що рішення суперечить державній митній політиці, а в частині коригування митної вартості товару та її визначення за резервним методом у розмірі 5,53 доларів за 1 кілограм, що у 2,1027 рази вище існуючого, тому вказані дії є протиправними та безпідставними.

Ухвалою суду від 23.02.2024 року суд відкрив провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач надав до суду відзив, в якому просить в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що на етапі перевірки правильності визначення митної вартості ввезеного позивачем товару з`ясовано, що митну вартість товарів заявлено позивачем за основним методом визначення митної вартості. Під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів встановлено, що митна вартість товарів, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності. Тому митну вартість Товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, відповідно до наказу ДМСУ від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач є юридичною особою, зареєстрованою в установленому законом порядку.

У листопаді 2023 року до митного оформлення для підтвердження митної вартості товарів були подані до Київської митниці передбачені митним законодавством документи які перелічені, зокрема, у митній декларації від 20.11.2023 року № 23UA100060429668U3 та інші документи. В цих документах, зокрема: в комерційній пропозиції виробника від 05.09.2023, прайс листі від 05.09.2023, пакувальному листі від 13.09.2023, комерційному інвойсі від 13.09.2023, позмвачем, відповідно до законодавства, було підтверджено рівень митної вартості придбаного товару під назвою « 100 % поліестерна тканина мікрофібра 220см/83г/мг відбілена арт.04-15930» на загальну суму 55 326,24 доларів США у розмірі:

метр погонний - 0,48 долара США (55 326,24 долара США : 115 263 м. погонних =0,48 долара США);

??метр квадратний - 0,22 долара США (55 326,24 долара США : 253 578,6 м2. = 0,22 долара США);

??кілограм - 2,63 долара США (55 326,24 долара США : 21 047 кг = 2,63 долара США).

Не взявши до уваги подані документи і додатково надані письмові пояснення, Митниця 20.11.2023 року прийняла рішення NєUA100000/2023/000184/2 про коригування митної вартості товарів (надалі - Рішення), в графі 33 якого зазначено: «Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях».

За митну вартість, на позицію Митниці, «щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях» в Рішенні зазначена: «митна декларація від 31.08.2023 №UA209230/2023/92544 (вартість товару «Тканини вибілені, поліестер, ширина рулону 220 см, (902/м2), країна виробництва Китай» згідно джерела інформації - 5,53 дол. США/кг*21047 кг/253578,6 м.кв. =0,459 дол. США/м.кв.»

З наведеного вище випливає, що підставою прийняття відповідачем рішення щодо коригування митної вартості товару та її визначення за резервним методом у розмірі 5,53 доларів за 1 кілограм, була інформація, викладена в митній декларації від 31.08.2023 №UA209230/2023/92544 щодо товару «Тканини вибілені, поліестер, ширина рулону 220 см, (90г/м2), країна виробництва Китай», митна вартість якого (товару) становила 5,53 дол. США за 1 кілограм, 0,49 дол. за метр квадратний.

Під час митного оформлення зазначеної партії товару позивачем визначено його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Відповідачем було запропоновано позивачу надати в 10-денний термін додаткові документи на підтвердження визначення митної вартості задекларованих товарів.

Додатково, за вимогою відповідача, йому позивачем було надано: лист ТОВ «ТГЛ Україна» №1 від 13.11.2023, рахунок-фактура №СФ-34577 від 06.11.2023; рахунок-фактура №СФ-34355 від 24.10.2023; висновок експерта №20-48/11-2023 від 16.11.2023; висновок експерта ДП «Держзовнішінформ» №113/854 від 17.11.2023; калькуляція собівартості Б/Н від 13.09.2023; додаткова угода від 01.12.2018 до контракту №07/02 від 07.02.2018; додаткова угода від 04.02.2022 до контракту №07/02 від 07.02.2018; додаткова угода від 07.11.2018 до контракту №07/02 від 07.02.2018; додаткова угода до договору транспортного експедирування №1508/16 від 15.08.2016; акт звірки Б/Н від 14.11.2023 позивача з продавцем; оборотно-сальдова відомість позивача №632 від 26.06.2023; прибуткова накладна №787 від 26.06.2023; оборотно-сальдова відомість позивача по рахунку №632 від 29.04.2023; прибуткова накладна №588 від 29.04.2023; прибуткова накладна №587 від 25.04.2023; оборотно-сальдова відомість позивача №632 від 25.06.2023; лист-роз?яснення ТОВ «ШВЕЙНА ФБРИКА ТЕКСТИЛЬ -2000» 16/11-2023 від 16.11.2023; ??лист ТПП Китаю щодо справжності печатки та прас-лист виробника; сертифікат про походження №С230740097960051; платіжна інструкція 2965 від 25.10.2023 щодо сплати ТОВ «ТГЛ-Україна».

За результатами опрацювання додатково наданих документів установлено, що декларантом надано додаткові документи не у повному обсязі, а надані не усувають раніше встановлених розбіжностей.

Незважаючи на надання позивачем необхідного, достовірного і повного пакету документів йому було необґрунтовано відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів, про що відповідач склав картку відмови № UA100000/2023/000184/2 від 20.11.2023 року».

Позивач подав скаргу №56/11 від 29.11.2023 року до Державної митної служби України на рішення митниці від 20.11.2023 року № UA100000/2023/000184/2.

За результатами розгляду скарги №56/11 Держмитслужбою прийнято рішення про залишення її без задоволення.

Відповідно до рішення від 20.11.2023 року № UA100000/2023/000184/2 митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять і розбіжності.

Київською митницею митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби.

Не погоджуючись з рішенням Київської митниці, позивач оскаржив їх у судовому порядку.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 5 ст. 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до ч. 2 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться в України відповідно до режиму імпорт є метод за ціною договору (контракту), тобто за ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості у разі 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Рішення митного органу про відмову у митному оформленні за ціною договору та коригуванні митної вартості повинно відповідати критеріям, передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що відповідач прийняв оскаржуване рішення не обґрунтовано.

Під час митного оформлення товарів митницею рішення про коригування митної вартості товару вмотивовано тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять і розбіжності.

Згідно з матеріалами справи, товар, який підлягав митному контролю, був придбаний на підставі контракту №07/02 від 07.02.2018 та додаткових угод від 07.11.2018 року №б/н від 04.02.2022 №б/н укладених між позивачем та HUZHOU LvMENG TEXTІLE SСІ-TEСH Со ., LTD відповідно до якого ціни приймаються на умовах FOB порт Шанхай в редакції Інкотермс 2010. Позивач та його контрагент встановили у контракті, що ціна на товари установлюється у доларах США. В ціну товару входить вартість упаковки та тари. Умови оплати зазначаються в інвойсах.

Поставка товару здійснювалась на підставі договору транспортного експедирування від 15.08.2016 року № 1508/16 та додаткової угоди від 04.02.2022 року №б/н укладених між позивачем та ТОВ «ТГЛ Україна».

Відповідно до положень ст. 189 Господарського кодексу України ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Суб`єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

А тому, суб`єкти господарювання є вільними у визначенні умов договору, у т.ч. визначенні ціни договору.

Суд зазначає, що самі дії позивача по визначенню митної вартості саме за вказаною у рахунку-фактурі ціною товарів є підтвердженням його згоди на проведення відповідної операції купівлі за визначеними цінами. Разом із тим товар який взятий відповідачем при визначенні митної вартості не є ідентичним, про що позивачем було заявлено.

Враховуючи зазначене, митницею не надано доказів на підтвердження того, яким чином зазначені розбіжності вплинули на митну вартість та правильність обраного методу її визначення.

Суд зазначає, що право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Проте відповідачем при витребуванні додаткових документів не зазначено, які саме обставини викликали сумніви у достовірності поданих позивачем документів.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у відповідача не було ніяких підстав заперечувати можливість визначення митної вартості за ціною договору, з мотивів не надання всіх документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості, оскільки позивач надав відповідачу всі можливі у цьому випадку документи та пояснення.

Відповідно до вимог ст. 244 КАС України суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 26.03.2019 по адміністративній справі №814/921/17, від 04.09.18 по справі №814/2659/16, по справі №814/3790/14, 814/1204/15, 814/1216/16, 814/1253/14, від 26.08.2018 по справі №814/1996/15, від 27.08.2020 по справі №814/2840/16, від 21.08.2020 по справі №814/1521/16, від 06.08.2020 по справі №814/694/16, від 15.04.2020 по справі №814/1439/15, від 26.03.2020 по справі №814/1047/16, від 23.01.2020 по справі №814/4204/15 та багатьох інших, відповідно до якої, однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому полягають такі розбіжності, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх застосування не може бути визначена вартість, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірності своїх дій, що є підставою для задоволення позову.

Щодо вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 17500,00 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон № 5076-VI) встановлено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

У підтвердження факту надання правничої допомоги представником подано до суду копії Договору про надання професійної правничої допомоги від 10.01.2024, ордер про надання правничої допомоги, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія МК № 001750 від 03.01.2020, розрахунок розміру адвокатського гонорару до Договору про надання професійної правничої допомоги від 10.01.2024.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Частиною першою статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз вищенаведених положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Зазначене свідчить, що відповідач, як особа, яка заперечує відносно визначеного позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 280/569/21.

Надаючи оцінку доводам відповідача проти відшкодування судових витрат у цій справі та визначаючись щодо співмірності та обґрунтованості заявлених до відшкодування на користь позивача судових витрат, суд виходив з фактичного підтвердження позивачем розміру судових витрат, відповідно до наданих документів.

При визначенні суми відшкодування суд врахував критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На думку суду, заявлена сума витрат на правову допомогу є необґрунтованою, неспівмірною, надмірною та завищеною, оскільки:

адміністративні справи щодо рішень про коригування митної вартості товарів є поширеними, щодо розгляду їх є сформовані правові позиції Верховного Суду, і ці справи є незначної складності;

судове засідання в якому представник брав участь тривало з 11:27:42 по 11:42:14, тобто тривало 15 хв.

Тому суд, враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, та приймаючи до уваги заперечення відповідача стосовно судових витрат, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, вважає, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правову допомогу в розмірі 2000,00 гривні.

Судовий збір розподіляється відповідно до ст.139 КАС України.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач надав квитанцію про сплату судового збору в сумі 3028,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Швейна фабрика "Текстиль-2000" (вул. В`ячеслава Чорновола, 12-А, м. Миколаїв, 54028, код ЄДРПОУ 37436574) до Київської митниці (бульв. Гавела Вацлава, 8А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43997555) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення до Київської митниці (бульв. Гавела Вацлава, 8А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43997555) про коригування митної вартості № UA100000/2023/000184/2 від 20.11.2023 року.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (бульв. Гавела Вацлава, 8А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43997555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Швейна фабрика "Текстиль-2000" (вул. В`ячеслава Чорновола, 12-А, м. Миколаїв, 54028, код ЄДРПОУ 37436574) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 коп. сплачений відповідно до квитанції №3510 від 11.11.2024 року.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (бульв. Гавела Вацлава, 8А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43997555) витрати на професійну правову допомогу в розмірі 2000,00 (дві тисячі) гривень 00 копійок на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Швейна фабрика "Текстиль-2000" (вул. В`ячеслава Чорновола, 12-А, м. Миколаїв, 54028, код ЄДРПОУ 37436574).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. С. Брагар