Постанова

від 02.07.2024 по справі 400/1631/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/1631/24

Категорія:108020200Головуючий в 1 інстанції: Брагар В.С.

Місце ухвалення: м. Миколаїв

Дата складання повного тексту: 04.04.2024р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Бітова А.І.

суддів Лук`янчук О.В.

Ступакової І.Г.

у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута згідно п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської митниці на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Швейна фабрика "Текстиль-2000" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) Швейна фабрика "Текстиль-2000" звернулося до суду з позовом до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці про коригування митної вартості від 20 листопада 2023 року №UA100000/2023/000184/2.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що відповідач у рішенні про коригування митної вартості підставою для коригування митної вартості товарів зазначав "декларантом не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості". Позивач вважав, що рішення суперечить державній митній політиці, а в частині коригування митної вартості товару та її визначення за резервним методом у розмірі 5,53 доларів за 1 кілограм, що у 2,1027 рази вище існуючого, тому вказані дії є протиправними та безпідставними.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що на етапі перевірки правильності визначення митної вартості ввезеного позивачем товару з`ясовано, що митну вартість товарів заявлено позивачем за основним методом визначення митної вартості. Під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів встановлено, що митна вартість товарів, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності. Тому митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі ст. 64 МК України, відповідно до наказу ДМСУ від 01 липня 2021 року №476 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України" на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року позов ТОВ Швейна фабрика "Текстиль-2000" до Київської митниці задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення до Київської митниці про коригування митної вартості №UA100000/2023/000184/2 від 20 листопада 2023 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на користь ТОВ Швейна фабрика "Текстиль-2000" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 028 грн сплачений відповідно до квитанції №3510 від 11 листопада 2024 року.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці витрати на професійну правову допомогу в розмірі 2 000 грн на користь ТОВ Швейна фабрика "Текстиль-2000".

В апеляційній скарзі Київської митниці ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Доводи апеляційної скарги:

-митним органом встановлені розбіжності в наданих до митного оформлення документах, ненадання частини документів, які мали б бути на момент митного оформлення товару (фінансові документи щодо оплати транспортних витрат) та вказано на не підтвердження усіх складових митної вартості товару, зокрема транспортних витрат;

-позивач не скористався наданим йому правом шляхом надання необхідних додаткових документів, а отже, не було усунуто сумнівів відповідача у достовірності даних, які задекларовані, внаслідок неподання таких документів, що в свою чергу свідчить про заявлення декларантом неповних даних, та те, що у митного органу відсутня можливість перевірити повноту декларування;

-судом першої інстанції не досліджено в повному обсязі те, що під час проведення контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що документи, зазначені у ч.2 ст. 53 МК України, містять розбіжності, не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та надані не в повному обсязі;

-за умовами поставки FOB згідно з Incoterms 2010 саме на покупця покладено обов`язок за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого порту відвантаження;

-для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару декларантом до митного оформлення надано рахунки-фактури від 24 жовтня 2023 року №СФ-34355, від 06 листопада 2023 року №СФ-34577, платіжну інструкцію від 25 жовтня 2023 року №2965, довідки про транспортні витрати від 06 листопада 2023 року №06/11/2023-1, від 06 листопада 2023 року №TG018036/1.6 З наданих рахунків-фактур від 24 жовтня 2023 року №СФ-34355, від 06 листопада 2023 року №СФ-34577 не можливо встановити належність послуг до оцінюваного товару, оскільки відсутні відомості про Договір та/або автотранспортну накладну (CMR), коносамент, номери транспортного засобу тощо.

У відзиві ТОВ Швейна фабрика "Текстиль-2000" на апеляційну скаргу вказується, що рішення суду першої інстанції є правильним, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Київської митниці, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.

Позивач є юридичною особою, зареєстрованою в установленому законом порядку.

У листопаді 2023 року до митного оформлення для підтвердження митної вартості товарів були подані до Київської митниці передбачені митним законодавством документи які перелічені, зокрема, у митній декларації від 20 листопада 2023 року №23UA100060429668U3 та інші документи. В цих документах, зокрема: в комерційній пропозиції виробника від 05 вересня 2023 року, прайс-листі від 05 вересня 2023 року, пакувальному листі від 13.09.2023, комерційному інвойсі від 13 вересня 2023 року, позмвачем, відповідно до законодавства, було підтверджено рівень митної вартості придбаного товару під назвою "100 % поліестерна тканина мікрофібра 220см/83г/мг відбілена арт.04-15930" на загальну суму 55 326,24 доларів США у розмірі:

-метр погонний 0,48 долара США (55 326,24 долара США: 115 263 м. погонних =0,48 долара США);

-метр квадратний 0,22 долара США (55 326,24 долара США: 253 578,6 м2. = 0,22 долара США);

-кілограм 2,63 долара США (55 326,24 долара США : 21 047 кг = 2,63 долара США).

Не взявши до уваги подані документи і додатково надані письмові пояснення, Митниця 20 листопада 2023 року прийняла рішення №UA100000/2023/000184/2 про коригування митної вартості товарів (надалі Рішення), в графі 33 якого зазначено: "Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях".

За митну вартість, на позицію митниці, "щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях" в Рішенні зазначена: "митна декларація від 31 серпня 2023 року №UA209230/2023/92544 (вартість товару "Тканини вибілені, поліестер, ширина рулону 220 см, (902/м2), країна виробництва Китай" згідно джерела інформації 5,53 дол. США/кг*21047 кг/253578,6 м.кв. =0,459 дол. США/м.кв.".

З наведеного вище випливає, що підставою прийняття відповідачем рішення щодо коригування митної вартості товару та її визначення за резервним методом у розмірі 5,53 доларів за 1 кілограм, була інформація, викладена в митній декларації від 31 серпня 2023 року №UA209230/2023/92544 щодо товару "Тканини вибілені, поліестер, ширина рулону 220 см, (90г/м2), країна виробництва Китай", митна вартість якого (товару) становила 5,53 дол. США за 1 кілограм, 0,49 дол. за метр квадратний.

Під час митного оформлення зазначеної партії товару позивачем визначено його митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Відповідачем було запропоновано позивачу надати в 10-денний термін додаткові документи на підтвердження визначення митної вартості задекларованих товарів.

Додатково, за вимогою відповідача, йому позивачем було надано:

-лист ТОВ "ТГЛ Україна" №1 від 13 листопада 2023 року, рахунок-фактура №СФ-34577 від 06 листопада 2023 року;

-рахунок-фактура №СФ-34355 від 24 жовтня 2023 року;

-висновок експерта №20-48/11-2023 від 16 листопада 2023 року;

-висновок експерта ДП "Держзовнішінформ" №113/854 від 17 листопада 2023 року;

-калькуляція собівартості Б/Н від 13 вересня 2023 року;

-додаткова угода від 01 грудня 2018 року до контракту №07/02 від 07 лютого 2018 року;

-додаткова угода від 04 лютого 2022 року до контракту №07/02 від 07 лютого 2018 року;

-додаткова угода від 07 листопада 2018 року до контракту №07/02 від 07 лютого 2018 року;

-додаткова угода до договору транспортного експедирування №1508/16 від 15 серпня 2016 року;

-акт звірки Б/Н від 14 листопада 2023 року позивача з продавцем;

-оборотно-сальдова відомість позивача №632 від 26 червня 2023 року;

-прибуткова накладна №787 від 26 червня 2023 року;

-оборотно-сальдова відомість позивача по рахунку №632 від 29 квітня 2023 року;

-прибуткова накладна №588 від 29 квітня 2023 року;

-прибуткова накладна №587 від 25 квітня 2023 року;

-оборотно-сальдова відомість позивача №632 від 25 червня 2023 року;

-лист-роз?яснення ТОВ "ШВЕЙНА ФБРИКА ТЕКСТИЛЬ-2000" 16/11-2023 від 16 листопада 2023 року;

-лист ТПП Китаю щодо справжності печатки та прас-лист виробника; сертифікат про походження №С230740097960051;

-платіжна інструкція 2965 від 25 жовтня 2023 року щодо сплати ТОВ "ТГЛ-Україна".

За результатами опрацювання додатково наданих документів установлено, що декларантом надано додаткові документи не у повному обсязі, а надані не усувають раніше встановлених розбіжностей.

Незважаючи на надання позивачем необхідного, достовірного і повного пакету документів йому було відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів, про що відповідач склав картку відмови №UA100000/2023/000184/2 від 20 листопада 2023 року" про не надання позивачем всіх необхідних документів, а саме:

-в поданих платіжних документах від 08 вересня 2023 року та 19 жовтня 2023 року в графі призначення платежу міститься посилання на інвойс №ZX8052. В той же час до митного оформлення надано проформу-інвойс (від 07 вересня 2023 року) та інвойс (від 13 вересня 2023 року) №ZX8052;

-згідно п.3.1 договору №1508/16 оплата за надані послуги здійснюється у формі предоплати на підставі рахунку. Документи щодо оплати транспортних послуг та рахунок до митного оформлення не надано;

-для підтвердження транспортних витрат надано довідки від 06 листопада 2023 року №TG018036/1 та №06/11/2023-1. Довідка не є документом первинного бухгалтерського обліку, виникає питання щодо документального підтвердження числового значення транспортно-експедиційних послуг;

-в графі 44 МД зазначено документ від 13 вересня 2023 року "Калькуляція собівартості б/н" за кодом 3021, який не подано до митного оформлення ;

-в сертифікаті про походження товару №С230740097960051 та експортній МД країни відправлення №223120230003334010 зазначені різні номенклатурні коди товарів.Позивач подав скаргу №56/11 від 29 листопада 2023 року до Державної митної служби України на рішення митниці від 20 листопада 2023 року №UA100000/2023/000184/2.

За результатами розгляду скарги №56/11 Держмитслужбою прийнято рішення про залишення її без задоволення.

Відповідно рішення від 20 листопада 2023 року №UA100000/2023/000184/2 митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять і розбіжності.

Київською митницею митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі ст. 64 МК України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби.

Не погоджуючись з рішенням Київської митниці, позивач оскаржив їх у судовому порядку.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача не було ніяких підстав заперечувати можливість визначення митної вартості за ціною договору, з мотивів не надання всіх документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості, оскільки позивач надав відповідачу всі можливі у цьому випадку документи та пояснення.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, ст.ст. 49, 50, ч.ч.1, 2 ст. 51, ч.ч.3, 4 ст. 53, ч.1, п.1 ч.5 ст. 54, ст.ст. 57, 58, 60 МК України.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

Статтею 49 МК України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів (ст. 50 МК України).

Згідно ч.1 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм МК України. Про це ж вказано у ч.1 ст. 52 МК України.

При цьому, відповідно ч.2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа зобов`язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, (п.1 ч.5 ст. 54 МК України)

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з ч.2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі необхідності, органи доходів та зборів мають право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості (п.2 ч.5 ст. 54 МК України), а декларант чи уповноважена ним особа зобов`язані надати такі додаткові документи (ч.ч.3, 4 ст. 53 МК України).

Згідно ч.1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів та зборів під час проведення митного контролю та митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Пунктом 1 ч.4 ст. 54 МК України визначено обов`язок митниць здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості товарів, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Разом з тим, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів та подані декларантом до митного органу, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, визначені ч.3 ст. 53 МК України.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.

Поряд із цим, Верховний Суд неодноразово у постановах від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17, від 22 грудня 2020 року у справі №809/382/17, від 25 лютого 2021 року у справі №810/3295/17 зазначав, що митний орган повинен витребувати лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Виходячи з принципу послідовності, передбаченого ст. 57 МК України, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен був провести консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому, застосування резервного методу, відповідно до вимог встановлених Митним кодексом України, можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування попередніх п`яти.

Згідно ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст.ст. 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Основний метод (ст. 58 МК України за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) неможливо застосувати, враховуючи відсутність документально підтвердженої інформації щодо внутрішньої структури ціни реалізації імпортних товарів (у зв`язку з наданням неповних відомостей про митну вартість товарів, ненадання належних додаткових документів).

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна з складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Так, відповідно ч.3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст. 57 МК України.

Статтею 64 МК України встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 20 листопада 2023 року №UA100000/2023/000184/2, підставою для його прийняття стало не надання позивачем митному органу всіх необхідних документів, а саме:

1) в поданих платіжних документах від 08 вересня 2023 року та 19 жовтня 2023 року в графі призначення платежу міститься посилання на інвойс NZX8052. В той же час до митного оформлення надано проформу-інвойс (від 07 вересня 2023 року) та інвойс (від 13 вересня 2023 року) №ZX8052;

2) згідно п.3.1 договору №1508/16 оплата за надані послуги здійснюється у формі предоплати на підставі рахунку. Документи щодо оплати транспортних послуг та рахунок до митного оформлення не надано;

3) для підтвердження транспортних витрат надано довідки від 06 листопада 2023 року №TG018036/1 та №06/11/2023-1. Довідка не є документом первинного бухгалтерського обліку, виникає питання щодо документального підтвердження числового значення транспортно-експедиційних послуг;

4) в графі 44 МД зазначено документ від 13 вересня 2023 року "Калькуляція собівартості б/н" за кодом 3021, який не подано до митного оформлення;

5) в сертифікаті про походження товару №С230740097960051 та експортній МД країни відправлення №223120230003334010 зазначені різні номенклатурні коди товарів.

Так, проформа-інвойс це попередній інвойс, існує для узгодження ціни, обсягу поставки тощо і тільки після його затвердження складається комерційний інвойс.

"Проформа" є рахунком, виставленим покупцю "формально", як документальне оформлення усних домовленостей, або оголошення ціни, обсягів поставки товару чи послуг. Його складання не створює жодних зобов`язань щодо оплати чи отримання товару. Водночас, створення проформи-інвойс є договором, обов`язковим до виконання, але ціна та обсяги можуть відрізнятись від початкових та можуть коригуватися до остаточного варіанта. Це своєрідна "чернетка", на основі якої обидві сторони документують умови майбутньої угоди або вартість/деталі продукту та погоджуються з ними.

Відмінність проформи-інвойсу від остаточного варіанта інвойсу-фактури полягає в тому, що деякі дані в першому документі не є остаточними і можуть бути змінені до остаточного узгодження поставки. Після уточнення всіх даних на основі змісту залишається інвойс, який є остаточним товаросупровідним документом.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи зазначає, що всі наявні в ній первинні документи містить посилання на інвойс та проформу-інвойс №ZX8052, а тому митний орган необґрунтовано дійшов висновку про наявність розбіжності при зазначені номеру інвойсу у наданих позивачем документах.

Щодо відсутності документів про оплату транспортних послуг та рахунку, колегія суддів вказує наступне.

Згідно п.4.1 контракту №07/02 від 07 лютого 2018 року до вартості товару включається вартість упаковки, транспортування.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи доставку товару здійснено на умовах FOB порт Шанхай згідно Incoterms 2010.

Умови поставки FOB згідно з Incoterms 2010 передбачають те, що на продавця покладається обов`язок нести всі витрати, пов`язані зі спірним товаром, до моменту його переходу через поручні судна в призначеному порту відвантаження. На продавця також покладається обов`язок сплатити витрати, пов`язані з виконанням митних формальностей для експорту, включаючи сплату податків, мита та інших зборів, що підлягають сплаті при експорті спірного товару.

З огляду на викладене, посилання митного органу на відсутність документів про оплату транспортних послуг та рахунку, як на підставу для коригування митної вартості товару, є необґрунтованим.

Стосовно відсутності документального підтвердження числового значення транспортно-експедиційних послуг, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п.п.11, 12 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01 липня 2007 року №1955-IV перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (СІМ); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що надана позивачем міжнародна автомобільна накладна (CMR) №105257 від 19 квітня 2023 року кореспондується з довідкою про транспортні витрати №2965 від 25 жовтня 2023 року та містить ідентичні відомості щодо транспортного засобу, що не може ставити під сумнів зміст довідки (а.с.67, 68).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає спростованим довід митного органу про відсутність в матеріалах справи документального підтвердження числового значення транспортно-експедиційних послуг.

Колегія суддів приходить до висновку, що надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що сплачена за ці товари. В документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки.

Докази того, що документи подані позивачем, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, митним органом ні суду першої, ні апеляційної інстанцій не надано.

Отже зазначені відповідачем обставини не можуть бути правовою підставою для коригування митної вартості товару.

Колегія суддів зазначає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо такого застосування судом ст.ст. 53, 54 МК України у подібних правовідносинах, зокрема у постанові від 23 жовтня 2021 року у справі №815/4821/16 (касаційне провадження №К/9901/39168/18).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що висновок митного органу про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, є необґрунтованим.

Підсумовуючи викладене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ТОВ Швейна фабрика "Текстиль-2000".

Враховуючи все вищевикладене, колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судова колегія не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.

Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 02 липня 2024 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.