Постанова

від 26.03.2024 по справі 520/10094/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2024 р. Справа № 520/10094/19Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Катунова В.В.

суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Шаповал В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 (суддя Бабаєв А.І., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022) по справі № 520/10094/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОПАРК ПОЖТЕХНІКА"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОПАРК ПОЖТЕХНІКА" (надалі - позивач, ТОВ "ТЕХНОПАРК ПОЖТЕХНІКА") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (надалі також відповідач), у якому позивач просив:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 03.09.2019 р. №00000050501 з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 876 151,25 грн., з якої за податковим зобов`язанням 700 921,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 175 230,25 грн.;

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 03.09.2019 р. № 00000060501 з податку на додану вартість на загальну суму 1 221 808,75 грн., з якої за податковим зобов`язанням 977 447,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 244 361,75 грн.;

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 03.09.2019 р. №00000080501 з податку на додану вартість на загальну суму 217 276,50 грн., з якої за штрафними (фінансовими) санкціями 217 276,50 грн.;

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 03.09.2019 р. №00000033307 з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 79 442,54 грн., з якої за штрафними (фінансовими) санкціями 78 634,41 грн. та пені в розмірі 808,13 грн.

Обґрунтовуючи неправомірність оскаржуваних рішень позивач вказував, що контролюючий орган дійшов безпідставних і таких, що не відповідають дійсності, висновків про порушення Товариством вимог податкового законодавства в частині заниження податку на прибуток, податку на додану вартість, порушення строків реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), нереєстрацію податкових накладних в ЄРПН, неперерахування утриманого із заробітної плати податку на доходи фізичних осіб у встановлений законодавством термін.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року, позовні вимоги Товариства задоволено в повному обсязі.

Постановою Верховного Суду від 13.07.2023 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, задоволено частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно висновків Верховного Суду, судами першої та апеляційної інстанції не провели комплексного аналізу спірних господарських операцій та їх окремих складових елементів через призму аргументів контролюючого органу. Зокрема, суди не перевірили й не надали жодної правової оцінки фактам, викладеним в акті перевірки (які потім було продубльовано відповідачем й у відзиві на позовну заяву та апеляційну скаргу), зокрема, про те, що від імені контрагентів ТОВ «Регана», ТОВ «Вольтиманд», ТОВ «Сторм Рейз» первинні документи підписані ОСОБА_1 , який був керівником, бухгалтером та засновником підприємств, та щодо якого Сихівським районним судом м. Львова 16 вересня 2018 року винесено вирок за обвинуваченням у вчиненні дій, передбачених частиною третьою статті 28, частиною другою статті 205, частиною третьою статті 28, частиною третьою статті 358 КК України. Суди не досліджували, які саме посадові особи (прізвище, ім`я, по батькові) підписували первинні документи від імені контрагентів-постачальників, не вивчали матеріали справи через призму доводів контролюючого органу. Також за висновками суду касаційної інстанції, судом апеляційної інстанції не враховано позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.01.2020 по справі №820/11382/15.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 адміністративний позов задоволено частково.

Частково не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його прийняття в частині задоволених позовних вимог з порушенням норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ "ТЕХНОПАРК ПОЖТЕХНІКА" у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що висновки зроблені під час перевірки є обґрунтованими та законними, а тому відсутні підстави для визнання протиправними та скасування оскаржувані податкового повідомлення -рішення.

Представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу та виклав свій погляд на обставини справи, зазначивши, що рішення є законним та обґрунтованим, постановленим з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, в зв`язку з цим просить суду задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, , перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказів Головного управління ДФС у Харківській області від 22.05.2019 р. №3609, від 15.07.2019 р. №4816, направлень від 14.06.2019 р. №5814, №5815, №5816, №5817, №5818, №5819, виданих Головним управлінням ДФС у Харківській області проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ Технопарк Пожтехніка з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного законодавства, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншого законодавства за період з 01.01.2017 р. по 31.03.2019 р., за результатами якої складено акт від 06.08.2019 р. № 2686/20-40-14-01-08/39054748.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ Технопарк Пожтехніка:

пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 700921 грн., у т.ч. за І квартал 2017 року в сумі 610214 грн., за ІІ квартал 2017 року в сумі 90707 грн.;

пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого, в періоді, що перевірявся, занижено податок на додану вартість на загальну суму 977447 грн., у т.ч. за січень 2017 р. в сумі 230502 грн., за лютий 2017 р. в сумі 227007 грн., за травень 2017 р. в сумі 85385 грн., за січень 2018 р. в сумі 6481 грн., за лютий 2018 р. в сумі 11040 грн., за березень 2018 р. в сумі 16822 грн., за квітень 2018 р. в сумі 26759 грн., за травень 2018 р. в сумі 14462 грн., за червень 2018 р. в сумі 24287 грн., за липень 2018 р. в сумі 8996 грн., за серпень 2018 р. в сумі 19975 грн., за вересень 2018 р. в сумі 13561 грн., за жовтень 2018 р. в сумі 35612 грн., за листопад 2018 р. в сумі 66887 грн., за грудень 2018 р. в сумі 53279 грн., за січень 2019 р. в сумі 12131 грн., за лютий 2019 р. в сумі 55048 грн., за березень 2019 р. в сумі 69213 грн.;

пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого, в періоді, що перевірявся, порушено строки реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;

пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого, в періоді, що перевірявся, відсутня реєстрація податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 434553 грн., у т.ч. за січень 2018 р. в сумі 6481 грн., за лютий 2018 р. в сумі 11040 грн., за березень 2018 р. в сумі 16822 грн., за квітень 2018 р. в сумі 26759 грн., за травень 2018 р. в сумі 14462 грн., за червень 2018 р. в сумі 24287 грн., за липень 2018 р. в сумі 8996 грн., за серпень 2018 р. в сумі 19975 грн., за вересень 2018 р. в сумі 13561 грн., за жовтень 2018 р. в сумі 35612 грн., за листопад 2018 р. в сумі 66887 грн., за грудень 2018 р. в сумі 53279 грн., за січень 2019 р. в сумі 12131 грн., за лютий 2019 р. в сумі 55048 грн., за березень 2019 р. в сумі 69213 грн.;

пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, в результаті чого, в періоді, що перевірявся, встановлено несвоєчасну сплату податкового зобов`язання з податку на додану вартість;

підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, підпункту 176.2 а пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, в результаті чого, в періоді, що перевірявся, встановлено неперерахування утриманого із заробітної плати податку на доходи фізичних осіб у встановлений законодавством термін в загальній сумі 113 282,49 грн., в т.ч. за січень 2017 р. 8306,49 грн., за лютий 2017 р. 8696,21 грн., за березень 2017 р. 8443,4 грн., за квітень 2017 р. 8198,41 грн., за травень 2017 р. 1582,08 грн., за червень 2017 р. 1489,93 грн., за липень 2017 р. 3875,99 грн., за серпень 2017 р. 2298,63 грн., за вересень 2017 р. 2272,37 грн., за жовтень 2017 р. 2250,52 грн., за листопад 2017 р. 2355,29 грн., за грудень 2017 р. 2354,99 грн., за січень 2018 р. 470,99 грн., за лютий 2018 р. 5006,74 грн., за березень 2018 р. 4831,08 грн., за квітень 2018 р. 4901,88 грн., за травень 2018 р. 3382,12 грн., за червень 2018 р. 3593,81 грн., за липень 2018 р. 3824,2 грн., за серпень 2018 р. 4572,24 грн., за вересень 2018 р. 4354,80 грн., за жовтень 2018 р. 3379,86 грн., за листопад 2018 р. 3024,43 грн., за грудень 2018 р. 3208,89 грн., за січень 2019 р. 6519,92 грн., за лютий 2019 р. 5038,44 грн., за березень 2019 р. 5048,57 грн.

Не погодившись з висновками акту ТОВ Технопарк Пожтехніка, в порядку п. 44.7 ст. 44, п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України, своїм листом вих. № 2/08 від 20.08.2019 р., надало Головному управлінню ДФС у Харківській області заперечення до акту перевірки з додатковими документами(а.с.214-237 том 1).

За результатом розгляду заперечень позивача на акт перевірки, Головним управлінням ДФС у Харківській області листом вих. №422557/10/20-40-14-01-15 від 29.08.2019 р. залишено висновки акту перевірки без змін, а заперечення позивача без задоволення(а.с.1-25 том 2).

На підставі висновків акту перевірки, Головним управлінням ДПС у Харківській області прийняті податкові повідомлення-рішення:

№00000050501 від 03.09.2019 р. з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 876151,25 грн., з якої за податковим зобов`язанням 700921,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 175 230,25 грн. (а.с.26 том 2);

№00000060501 від 03.09.2019 р. з податку на додану вартість на загальну суму 1221808,75 грн., з якої за податковим зобов`язанням 977447,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 244361,75 грн. (а.с.28 том 2);

№00000080501 від 03.09.2019 р. з податку на додану вартість на загальну суму 217276,50 грн., з якої за штрафними (фінансовими) санкціями 217276,50 грн. (а.с.30 том 2);

№00000033307 від 03.09.2019 р. з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 79 442,54 грн., з якої за штрафними (фінансовими) санкціями 78 634,41 грн. та пені в розмірі 808,13 грн. (а.с.33 том 2).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду першої інстанції.

Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції відповідачем оскаржується виключно в частині задоволення позовних вимог, рішення суду першої інстанції переглядається судом апеляційної інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, у відповідності до ст. 308 КАС України.

Що стосується рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (надалі - ПК України).

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1. ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до положень пп. 14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України встановлено, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з цим законом.

Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.

Згідно п. 188.1. ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

При цьому, абз. 1 пп. 14.1.71 пункту 14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

У разі якщо ціни (націнки) на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена відповідно до правил такого регулювання. Це положення не поширюється на випадки, коли встановлюється мінімальна ціна продажу або індикативна ціна. У такому разі звичайною ціною вважається ціна, визначена сторонами договору, але не нижче за мінімальну або індикативну ціну.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Також відповідно до пункту 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Згідно пункту 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі по тексту - Закон України №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

З урахуванням п. 2 ст. 3 Закону України №996-XIV фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.1 та п. 2 ст. 9 Закону України №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З огляду на викладене, у даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є визначальною для встановлення податкових зобов`язань та виникнення права на податковий кредит, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність всіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

Згідно матеріалів справи 16.01.2014 р. ТОВ Технопарк Пожтехніка зареєстровано як юридичну особу Реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції Харківської області. Місцезнаходженням позивача визначено: 61023, Харківська область, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 104-Д.

З 17.01.2014 р. позивача взято на облік, як платника податків ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів. Позивач є платником податку на додану вартість.

ТОВ Технопарк Пожтехніка є виробничим підприємством, здійснює виготовлення та продаж продукції протипожежного призначення. Основними видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: 28.29 виробництво інших машин і устаткування загального призначення, н.в.і.у.; 20.59 виробництво іншої хімічної продукції, н.в.і.у.; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля.

Згідно договору купівлі-продажу від 28.01.2014 р. та витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу на праві приватної власності належать нежитлові будівлі літ. Ж-1 площею 433,0 кв.м., літ. З-2 площею 1377,0 кв.м., літ. М-1 площею 123,6 кв.м., літ. Ч-1 площею 7,1 кв.м., літ. Ц-2 площею 1076,8 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 104-Д.

Зазначені нежитлові будівлі використовуються позивачем для ведення власної господарської діяльності, зокрема, розміщення виробничих потужностей, провадження виробництва, розташування складу та офісу.

Крім нерухомості, на балансі ТОВ Технопарк Пожтехніка обліковуються інші основні засоби, що задіяні в оподатковуваних операціях підприємства, зокрема, токарний верстат, листогин для металу, гільйотина гідравлічна, прес, зварювальні установки, фарбувальні лінії, ручні пневматичні інструменти, тощо, що підтверджується копіями оборотно-сальдових відомостей по рахунку 10 станом на січень 2017 р., березень 2019 р.

Станом на 01.01.2017 р. на ТОВ Технопарк Пожтехніка працевлаштовано 59 осіб, станом на 31.03.2019 р. 55 осіб. Штатний розклад підприємства, крім адміністративних посад, передбачає посади інженера-технолога, електрика, маляра, електрозварника на автоматичних та напівавтоматичних машинах, слюсаря, апаратника кульових млинів, зарядника вогнегасників, оператора верстатів з програмним керуванням, підсобного робітника, вантажника, комірника, тощо. Вказані обставини підтверджені копіями наказу про прийняття на роботу, штатного розкладу, табелів обліку робочого часу станом на січень 2017 р., березень 2019 р.

Позивач у встановленому законодавством порядку пройшов процедуру сертифікації та отримав сертифікати відповідності на продукцію протипожежного призначення власного виробництва, зокрема: вентиль запірний для кран-комплектів пожежних; кран-комплект пожежний з плоскоскладальним рукавом; кран-комплект пожежний з напівжорстким рукавом; двері (люки) металеві протипожежні однополотні та двополотні вогнестійкі.

Так, 05 січня 2017 р. між позивачем (Покупець) та ТОВ Інтер Опт Торг (Постачальник) укладено договір поставки № 2 (а.с.154-157 том 2).

Згідно п. 1.1. Договору постачальник зобов`язується постачати (передавати) товар у власність покупця для використання у своїй підприємницькій діяльності, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати його на умовах даного Договору. Товар передається партіями на підставі замовлень Покупця.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надані та судом досліджені копії видаткової накладної №1050117 від 05.01.2017 р. на суму 267412,50 грн. та податкової накладної № 41 від 05.01.2017 р. на загальну суму 267412,50 грн., в т.ч. ПДВ 44 568,75 грн., рахунок бухгалтерського обліку 201 Сировина й матеріали та 281 Товари нa складі, бухгалтерські проводки: Дт 20 Кт 63 на суму 171791,67 грн. Дт 28 Кт 63 на суму 51052,08 грн. Дт 64 Кт 63 на суму 44568,75 грн., оборотно-сальдових по рахунках бухгалтерського обліку №201, №281, №631, картки складського обліку за січень 2017 р. за підписом матеріально-відповідальної особи комірника ОСОБА_2 , платіжного доручення №2203 від 06.02.2017 р. на суму 267412,50 грн.

Фізичне переміщення товару від контрагента-постачальника (м. Київ) на склад позивача (м. Харків) відбулось шляхом перевезення автомобільним транспортом силами та за рахунок контрагента.

Між позивачем (Покупець) та ТОВ Вольтиманд (Постачальник) укладено договір поставки № 15 (а.с.192-193 том 2).

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надані та судом досліджені копії видаткових накладних № 2170216 від 16.02.2017 р. на суму 256 347,00 грн., № 2170217 від 17.02.2017 р. на суму 249 900,0 грн., № 2170220 від 20.02.2017 р. на суму 293000,0 грн., № 2170221 від 21.02.2017 р. на суму 266300,0 грн., № 2170222 від 22.02.2017 р. на суму 172000,0 грн., № 2170223 від 23.02.2017 р. на суму 124 493,00 грн. та податкових накладних № 1 від 16.02.2017 р. на суму 256 347,00 грн., в т.ч. ПДВ 42 724,50 грн., № 8 від 17.02.2017 р. на суму 249 900,00 грн., в т.ч. ПДВ 41 650,00 грн., № 9 від 20.02.2017 р. на суму 293 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 48 833,34 грн., № 10 від 21.02.2017 р. на суму 266 300,00 грн., в т.ч. ПДВ 44 383,34 грн., № 11 від 22.02.2017 р. на суму 172000,0 грн., в т.ч. ПДВ 28 666,67 грн., № 26 від 23.02.2017 р. на суму 124493,0 грн., в т.ч. ПДВ 20748,83 грн., рахунків бухгалтерського обліку 201 Сировина й матеріали та 281 Товари нa складі, бухгалтерські проводки: Дт 20 Кт 63 на суму 1 018 916,65 грн.Дт 28 Кт 63 на суму 116116,67 грн. Дт 64 Кт 63 на суму 227006,68 грн., оборотно-сальдових по рахунках бухгалтерського обліку № 201, № 281, № 631, картки складського обліку за лютий 2017 р. за підписом матеріально-відповідальної особи комірника ОСОБА_2 , платіжні доручення №2266 від 28.02.2017 р. на суму 210 881,10 грн., № 2301 від 13.03.2017 р. на суму 266184,0 грн., № 2338 від 28.03.2017 р. на суму 326190,0 грн., № 246363 від 19.05.2017 р. на суму 558 784,90 грн.

Фізичне переміщення товару відбулось автомобільним транспортом силами та за рахунок контрагента.

Між позивачем (Покупець) та ТОВ СтормРейз (Постачальник) укладено договір поставки № 21 (а.с.218-220 том 2).

В підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надані та судом досліджені копії видаткових накладних №3070317 від 07.03.2017 р. на суму 298944,0 грн., № 3140317 від 14.03.2017 р. на суму 206640,0 грн., №3160317 від 17.03.2017 р. на суму 290796,0 грн., №3200317 від 20.03.2017 р. на суму 276 238,20 грн., № 3300317 від 30.03.2017 р. на суму 250420,80 грн. та податкових накладних № 3 від 07.03.2017 р. на загальну суму 298 944,00 грн., в т.ч. ПДВ 49824,01 грн., № 4 від 14.03.2017 р. на загальну суму 206 640,00 грн., в т.ч. ПДВ 34 440,00 грн., № 2 від 17.03.2017 р. на загальну суму 290 796,60 грн., в т.ч. ПДВ 48 466,10 грн., № 32 від 20.03.2017 р. на загальну суму 276 238,20 грн., в т.ч. ПДВ 46039,70 грн., № 21 від 30.03.2017 р. на загальну суму 250 420,80 грн., в т.ч. ПДВ 41736,80 грн., рахунків бухгалтерського обліку 201 Сировина й матеріали та 281 Товари нa складі, бухгалтерських проводок Дт 20 Кт 63 на суму 999 664,50 грн. Дт 28 Кт 63 на суму 102 868,50 грн. Дт 64 Кт 63 на суму 220506,60 грн., оборотно-сальдових по рахунках бухгалтерського обліку №201, №281, №631, картки складського обліку за березень 2017 р. за підписом матеріально-відповідальної особи комірника ОСОБА_2 .

Грошові зобов`язання по оплаті вартості придбаного товару були частково виконані позивачем шляхом перерахування на користь безготівкових коштів згідно платіжного доручення № 2348 від 31.03.2017 р. на суму 253 530,00 грн. На момент податкової перевірки, наявна кредиторська заборгованість в розмірі 1 069 509,60 грн., що не протирічить умовам післяплати, які погоджені сторонами в п. 2.3. договору поставки № 21 від 07.03.2017 р.

Між позивачем (Покупець) та ТОВ Охоронна фірма Вовкодав (Постачальник) укладено договір поставки № 1605 (а.с.245-247 том 2).

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надані та судом досліджені копії видаткової накладної № РН-0518/04 від 18.05.2017 р. на суму 92400,0 грн. та податкової накладної № 210 від 18.05.2017 р. на загальну суму 92400,0 грн., в т.ч. ПДВ 15400,0 грн., рахунку бухгалтерського обліку 201 Сировина й матеріали, бухгалтерські проводки: Дт 20 Кт 63 на суму 77000,0 грн. Дт 64 Кт 63 на суму 15400,0 грн. оборотно-сальдових по рахунках бухгалтерського обліку № 201, № 631, картки складського обліку за травень 2017 р. за підписом матеріально-відповідальної особи комірника ОСОБА_2 , платіжних доручень №246538 від 30.06.2017 р. на суму 12012,0 грн. та № 246582 від 11.07.2017 р. на суму 80388,0 грн.

Фізичне переміщення товару від контрагента-постачальника (м. Маріуполь) на склад позивача (м. Харків) відбулось шляхом перевезення автомобільним транспортом силами та за рахунок контрагента.

Між позивачем (Покупець) та ТОВ ПО Деталь (Продавець) укладено договір купівлі-продажу № 138 (а.с.8-10 том 3).

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надані та судом досліджені копії видаткових накладних № РН-0516/17 від 16.05.2017 р. на суму 253712,0 грн., №РН 0513/13 від 17.05.2017 р. на суму 258600,0 грн. та податкових накладних № 261 від 16.05.2017 р. на суму 253712,0 грн., в т.ч. ПДВ 42 285,33 грн., № 260 від 17.05.2017 р. на суму 258600,0 грн., в т.ч. ПДВ 43 100,0 грн., рахунків бухгалтерського обліку 201 Сировина й матеріали та 281 Товари нa складі, бухгалтерських проводок Дт 20 Кт 63 на суму 325 900,0 грн., Дт 28 Кт 63 на суму 101026,67 грн., Дт 64 Кт 63 на суму 85 385,33 грн., оборотно-сальдових по рахунках бухгалтерського обліку № 201, № 281, № 631, картки складського обліку за травень 2017 р. за підписом матеріально-відповідальної особи комірника ОСОБА_2 , платіжних доручень № 246537 від 30.06.2017 р. на суму 66600,56 грн. та № 246599 від 17.07.2017 р. на суму 220170,0 грн.

Фізичне переміщення товару від контрагента-постачальника (м. Маріуполь) на склад позивача (м. Харків) відбулось шляхом перевезення автомобільним транспортом силами та за рахунок контрагента.

Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками контрагенти-постачальники за період, що перевірявся, поставили на користь ТОВ Технопарк Пожтехніка товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 4 672 804,50 грн., в т.ч. ПДВ, з яких сировини і матеріалів на суму 4 193 658,81 грн., в т.ч. ПДВ, та готових товарів на суму 479 145,69 грн., в т.ч. ПДВ.

Згідно наданих позивачем пояснень, в подальшому сировина та матеріали на загальну суму 4193658,81 грн., в т.ч. ПДВ, придбані у контрагентів-постачальників, були задіяні позивачем у власному виробництві протипожежного обладнання, зокрема, протягом січня 2017 р. листопада 2017 р., використані у виготовленні дверей металевих, в т.ч. протипожежних вогнестійких, люків ревізійних, шаф пожежних, кран-комплектів пожежних, порошку вогнегасного, тощо.

Зазначені обставини підтверджує оборотно-сальдова відомість по рахунку бухгалтерського обліку 201 Сировина й матеріали та аналіз рахунку бухгалтерського обліку 201 помісячно за період січня 2017 р. листопада 2017 р.

Також підтвердженням факту використання у власному виробництві сировини та матеріалів, оприбуткованих від контрагентів-постачальників, є звіти позивача про випуск готової продукції помісячно за період січня 2017 р. листопада 2017 р., які містять повну інформацію про обсяг та асортимент виготовленої ТОВ Технопарк Пожтехніка продукції за звітний період.

Зазначені товари реалізовані позивачем наступним контрагентам-покупцям: ТОВ АВАТЕХ ГРУП (код 37200460), ТОВ ФІРМА АЛЕРТ КОМ (код 30555702), ТОВ Рада 2007 (код 35215798), ФОП ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1 ), ПП ВТФ Аспект (код 32934042), ТОВ ГУТЯНСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР (код 31834605), ТДВ Житлобуд-2 (код 01270351), ПАТ Інтербудтонель (код 31903558), ТОВ Компанія Статус практика (код 35858719), ТОВ ЮРАЛСИСТЕМИ БЕЗПЕКИ (код 36957922), ТОВ КОМСОМОЛЬСЬКИЙ МОЛОКОЗАВОД (код 31465416), ТОВ ПожбудГруп (код 39082227), ПрАТ Новий стиль (код 32565288), ТОВ КОМПЛЕКТ-ПОСТАЧ (код 32846025), ПП АЯКС (код 23348450), ТОВ СТРИК (код 33815453), ПП АЛЬТАВІСТА (код 37364112), Управління освіти адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради (код 02146268), ТОВ Астер-М (код 35590228), ТОВ ФІРМА БРІГ (код 21174655), ПП Експертно-технічний центр (код 32882068), ФОП ОСОБА_4 , (ІПН НОМЕР_2 ), НВП Протипожежної автоматики (код 30361466), ТОВ ПРОЕКТНО-МОНТАЖНА КОМПАНІЯ АЙ.БІ.ТЕК (код 37242013), ТОВ Басис-К (код 38431760), ТОВ Протипожежні технології (код 33964895), ПСП РОДІНА (код 30749514), ПП ПОЖМАСТЕР (код 36326591), ТОВ ФГ ШУБСЬКЕ (код 34073367), ТОВ МСН (код 39582996), ТОВ Будівельне управління-17 (код 34633443), ТОВ АСКОНА-ПІВДЕНЬ (код 24962264), ТОВ САНТЕХПРОФІТ (код 41094411), ПП ЦЕНТР СПЕЦРОБІТ (код 36109916), ТОВ Аксіома (код 31940888), ПП ДЕ ЛЮКС СИСТЕМИ (код 32370823), ТОВ ВК ПОЛІПАК ЛТД (код 30990262), ТОВ ВКФ СТРІМТЕХ (код 40638769), ПП УКРАЇНСЬКІ ПОЖЕЖНІ РЕСУРСИ (код 36292241), ТОВ Укрпожснаб (код 38926330), ТОВ МЕТАЛЕВІ КОНСТРУКЦІЇ СТРОНГ (код 40796686), ТОВ Стронг (код 39398714) (а.с.111-250 том 3).

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані, як юридичні особи та установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались.

Факт реальності спірних господарських операцій підтверджується наданими до матеріалів справи первинними документами, які оформлені відповідно до приписів чинного законодавства України. Первинні бухгалтерські документи містять всі необхідні для цілей оподаткування відомості про обсяг, зміст та вартість спірних операцій та підтверджують їх фактичне виконання.

Надані підприємством до перевірки первинні документи (договори, видаткові накладні, платіжні доручення) по господарським операціям із ТОВ Інтер Опт Торг, ТОВ Вольтиманд, ТОВ ПО Деталь, ТОВ СтормРейз, ТОВ Охоронна фірма Вовкодав відбувся реальний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та зміна стану зобов`язань ТОВ Технопарк Пожтехніка в межах господарської діяльності.

Первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Податкового кодексу України та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, зазначені документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Отже, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди ТОВ Технопарк Пожтехніка, наявність спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарських операцій, є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків, а відповідно свідчить про реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового обліку.

Посилання контролюючого органу на наявність негативної податкової інформації відносно контрагентів-постачальників є недостатньою підставою для висновку про нереальність здійснення ТОВ Технопарк Пожтехніка господарських операцій, оскільки така інформація містить лише загальну оцінку господарської діяльності контрагентів позивача та їх постачальників (покупців), без оцінки їх спільної діяльності, зокрема, щодо реальності здійснення досліджуваних господарських операцій.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними (правовий висновок Верховного Суду, наведений в постанові від 12.03.2019 у справі № 804/9057/13-а).

Принцип індивідуальної податкової відповідальності - один з принципів, на яких базується чинне податкове законодавство України.

Так, відповідно до статті 47 Податкового кодексу України складання податкової звітності покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Також, у відповідності до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що свідчить про те, що, у разі коли контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо неплатника, а не інших осіб, у т.ч. його контрагентів. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару (послуг) відповідних сум до складу податкового кредиту з ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таку ж правову позицію підтримано Верховним Судом у постановах, зокрема, від 24 січня 2018 року у справі №824/942/13, від 14 березня 2018 року у справі №803/1198/16.

Разом з тим, податкова інформація не є самостійною та достатньою підставою для висновку про нездійснення господарських операцій платників податків та про порушення саме позивачем податкового законодавства.

В той же час, відсутність за податковою інформацією у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні фонди та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, наведеним в постановах від 06.02.2018 року у справі № 804/4940/14, від 11 вересня 2018 року у справі №804/4787/16.

Отже, суд не може покласти в основу судового рішення документи та обґрунтування контролюючого органу щодо обставин нереальності господарських операцій, оскільки такі ґрунтуються виключно на припущеннях і у своїй сукупності не можуть беззаперечно підтверджувати такі обставини.

Щодо доводів податкового органу на ненадання до перевірки деяких товарно-транспортних накладних, суд першої інстанції вірно зазначив, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції у цілому.

Відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку витрат та податкового кредиту платника податків. Документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

При цьому, позивачем надано копії товарно-транспортних накладних №1050117 від 05.01.2017 року та №РН-0516/17 від 16.05.2017 року щодо господарських операцій ТОВ "ТЕХНОПАРК ПОЖТЕХНІКА" з контрагентами ТОВ «ПО «Деталь» і ТОВ «Інтер Опт Торг».

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, від 11 вересня 2018 року у справі №820/477/18, від 11 вересня 2018 року у справі №815/6105/17, від 16.05.2018 р. у справі №2а-0870/12052/11.

Верховний Суд у постанові від 13.07.2023 року по даній справі зазначив, що суди не перевірили й не надали жодної правової оцінки фактам, викладеним в акті перевірки (які потім було продубльовано відповідачем й у відзиві на позовну заяву та апеляційну скаргу), зокрема, про те, що від імені контрагентів ТОВ «Вольтиманд», ТОВ «Сторм Рейз» первинні документи підписані ОСОБА_1 , який був керівником, бухгалтером та засновником підприємств, та щодо якого Сихівським районним судом м. Львова 16 вересня 2018 року винесено вирок за обвинуваченням у вчиненні дій, передбачених частиною третьою статті 28, частиною другою статті 205, частиною третьою статті 28, частиною третьою статті 358 КК України.

Так, судовим розглядом встановлено, що Сихівським районним судом м. Львова 16 травня 2018 року винесено вирок у справі №464/1797/18 щодо ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні дій, передбачених частиною третьою статті 28, частиною другою статті 205, частиною третьою статті 28, частиною третьою статті 358 КК України.

При цьому, у вироку Сихівського районного суду м. Львова від 16 травня 2018 року не зазначено, що вказана особа діяла від імені юридичних осіб - ТОВ «СтормРейз», ТОВ «Вольтиманд», ТОВ «ПО «Деталь», ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав», ТОВ «Інтер Опт Торг».

Отже, посилання податкового органу на вищевказаний вирок в даній частині спірних правовідносин є необгрунтованими.

Під час розгляду справи судом встановлено та підтверджено матеріалами адміністративної справи реальність здійснення господарських операцій з контрагентами-постачальниками та по господарських операціях із вказаними контрагентами позивача за звітний податковий період останнім включено до складу податкового кредиту відповідні суми, що відображено в податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Станом на час здійснення господарських операцій з позивачем, зазначені контрагенти-постачальники перебували на обліку, як платники податків в податкових органах та мали статус платників податку на додану вартість. Актом перевірки зазначені обставини не спростовані.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Статтею 204 Цивільного кодексу України та статтею 207 Господарського кодексу України закріплено принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого будь-який правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Контролюючим органом не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження того, що позивачу було відомо про порушення, які допускали його контрагенти або, що єдиною метою здійснення господарських операцій було одержання необґрунтованої вигоди.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб`єктами права зі статусом юридичної особи.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Необхідно враховувати, жодною нормою законодавства України не передбачається обов`язку платника податку - одержувача товару (послуг) - вимагати від контрагента-постачальника будь-яких відомостей щодо повноти сплати ним податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ним законодавчих приписів, а також наявність у цього контрагента умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.

Межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини.

Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Харківській області від 03.09.2019 р. №00000050501 в частині визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 666976,25 грн., з якої за податковим зобов`язанням 533581,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 133395,25 грн. та № 00000060501 в частині визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 989392,50 грн., з якої за податковим зобов`язанням 791514,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 197878,50 грн. та наявність підстав для задоволення позовних вимог в зазначеній частині.

Щодо податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 03.09.2019 р. №00000080501 з податку на додану вартість на загальну суму 217276,50 грн., з якої за штрафними (фінансовими) санкціями 217 276,50 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Виходячи із встановлених в акті перевірки порушень (пункт 3.1.2.1 Розділу ІІІ, арк. 40-49), в зв`язку із самостійним донарахуванням відповідачем позивачу податкових зобов`язань з ПДВ в розмірі 434553 грн., в акті перевірки (пункт 3.1.2.4 Розділу ІІІ, арк. 53-54) вказано про порушення ТОВ Технопарк Пожтехніка пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України через відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 434553 грн.

Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 03.09.2019 р. № 00000080501, на підставі ст. 120-1 Податкового кодексу України, до позивача застосовано штраф в розмірі 50 % від суми самостійно визначеного відповідачем податкового зобов`язання з ПДВ, на суму якого і відсутня реєстрація податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Згідно п. 120-1ст. 120 Податкового кодексу України відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні - рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

Так, вказані відповідачем у Розрахунках співставлення собівартості виготовлених та реалізованих товарів з фактичною ціною їх реалізації (додаток №16 до акту перевірки) не відповідають дійсності.

Отже, під час розгляду справи встановлено відсутність у позивача обов`язку з нарахування ПДВ на загальну суму 434553 грн. на операції з продажу товарів власного виробництва за ціною реалізації нижче собівартості, спростовують і твердження контролюючого органу про порушення п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, оскільки у ТОВ «Технопарк Пожтехніка» не виникло обов`язку з реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 434553 грн., у т.ч. за січень 2018 р. в сумі 6481 грн., за лютий 2018 р. в сумі 11040 грн., за березень 2018 р. в сумі 16822 грн., за квітень 2018 р. в сумі 26759 грн., за травень 2018 р. в сумі 14462 грн., за червень 2018 р. в сумі 24287 грн., за липень 2018 р. в сумі 8996 грн., за серпень 2018 р. в сумі 19975 грн., за вересень 2018 р. в сумі 13561 грн., за жовтень 2018 р. в сумі 35612 грн., за листопад 2018 р. в сумі 66887 грн., за грудень 2018 р. в сумі 53279 грн., за січень 2019 р. в сумі 12131 грн., за лютий 2019 р. в сумі 55048 грн., за березень 2019 р. в сумі 69213 грн.

При цьому, Верховний Суд в постанові від 13.07.2023 року у даній справі виходив з того, що в ході перевірки посадовими особами контролюючого органу не здійснювалось проведення аналізу цін на продукцію протипожежного призначення, які існували у періоді реалізації товарів. Тобто, ринок цін продукції протипожежного призначення на території України податковим органом взагалі не досліджувався. Крім того, дані вказані відповідачем у Розрахунках співставлення собівартості виготовлених та реалізованих товарів з фактичною ціною їх реалізації (додаток №16 до акту перевірки) не відповідають дійсності.

Так, Верховний Суд в постанові від 13.07.2023 року у даній справі прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення №00000080501, яким за порушення пункту 201.1 статті 201 ПК України до позивача застосовано штраф в сумі 217276,50 грн. за відсутність складення та/або реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ, підлягає скасуванню повністю.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 03.09.2019 р. №00000080501 на загальну суму штрафних (фінансових) санкцій 217276,50 грн. та наявність підстав для задоволення позовних вимог в зазначеній частині.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 03.09.2019 р. №00000033307 на підставі підпункту 129.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України, яким ТОВ "ТЕХНОПАРК ПОЖТЕХНІКА" відповідачем нараховано пеню в розмірі 808,13 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до розрахунку відповідача, останній здійснив нарахування пені по кожному випадку несвоєчасної сплати позивачем податку на доходи фізичних осіб, починаючи з першого дня, наступного за кінцевим днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

Відповідно до п.п. 129.1.3 п. 129.1. ст. 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до ст. 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів (270 календарних днів у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до підпункту 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу), наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

Згідно абзацу 2 п. 129.4 ст. 129 Податкового кодексу України на суми грошового зобов`язання, визначеного пп. 129.1.3 п. 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, починаючи з 91 календарного дня (з 271 календарного дня у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до пп. 39.5.4 п. 39.5 ст. 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

За п. 54.2 ст. 54 Податкового кодексу України грошове зобов`язання щодо суми податкових зобов`язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов`язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

При цьому, на час проведення контролюючим органом податкової перевірки податковий борг зі сплати узгодженого податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у ТОВ «Технопарк Пожтехніка» за період, що перевірявся, був відсутній.

Так, позивач допустив несвоєчасну сплату до бюджету узгодженого податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в загальній сумі 113 282,49 грн., терміном прострочення платежів до 30 календарних днів. Зазначені обставини підтверджуються і розрахунком відповідача, в якому вказано кількість днів прострочення сплати податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, максимальна кількість днів прострочення сплати 25 днів (за період грудня 2018 року).

Враховуючи зазначені обставини та приписи ст. 129 Податкового кодексу України на суму грошового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, пеня нараховується за кожний календарний день прострочення у його сплаті, починаючи з 91-го календарного дня (з 271-го календарного дня у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до підпункту 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 ПК України), що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

При цьому, оскаржуваним податковим-повідомленням рішенням від 03.09.2019 р. №00000033307, враховуючи наданий контролюючим органом розрахунок, Головне управління ДПС у Харківській області здійснило нарахування пені, починаючи з першого дня, наступного за кінцевим днем граничного строку сплати позивачем податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що протирічить приписам п.п. 129.1.3 п. 129.1, п. 129.4 ст. 129 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 03.09.2019 р. №00000033307 в частині визначення пені в розмірі 808,13 грн. та наявність підстав для задоволення позовних вимог в зазначеній частині.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 по справі № 520/10094/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.В. Катунов Судді І.М. Ральченко І.С. Чалий Постанова складена в повному обсязі 05.04.24.