Постанова

від 03.04.2024 по справі 140/30121/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/30121/23 пров. № А/857/2163/24Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПліша М.А.,

суддів Мікули О.І., Курильця А.Р.,

за участю секретаря судового засіданняМаксим Х.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року про залишення позовної заяви без розгляду (головуючий суддя Денисюк Р.С., м. Луцьк, повний текст ухвали складено 26.12.2023) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора виконавчого комітету Луцької міської ради Форостецького Ігоря Олександровича, Державної інспекції архітектури та містобудування України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправними дій, визнання протиправним рішення,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася в суд першої інстанції з позовом до державного реєстратора виконавчого комітету Луцької міської ради Форостецького Ігоря Олександровича (відповідача 1), Державної інспекції архітектури та містобудування України (відповідача 2) про визнання дій протиправними Управління державного архітектурно-будівельного контролю у Волинській області (правонаступник Державної інспекції архітектури та містобудування України) щодо реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації на об`єкт житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації на об`єкт - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , здійснену Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю у Волинській області за №ВЛ161210325214 від 25.03.2021; визнання незаконним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора виконавчого комітету Луцької міської ради Форостецького Ігоря Олександровича (індексний номер рішення №57470068 від 05.04.2021) про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на об`єкт нерухомого майна, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 2329264307228).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року позовну заяву залишено без розгляду, з підстав передбачених п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України.

Не погодившись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, просить таке скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції вважав, що позивач дізналась про спірні рішення відповідачів ще 01.12.21 та 04.01.2022, посилаючись при цьому на витяги із реєстру речових прав на нерухоме майно (які долучив до свого клопотання відповідач - державний реєстратор). Однак, суд не вірно оцінив ці документи, оскільки власне це були не витяги, а інформація з ДРРП. Більше того, цю інформацію позивачка не отримувала, а в матеріалах справи немає жодного документу, який би підтвердив те, що позивач ознайомлена з даними з вказаних інформацій. Аналізуючи тексти цих інформаційних довідок вбачається, що вони сформовані працівником ЦНАПу для внутрішнього користування.

Посилання на подання позивачкою заяв про заборону вчинення будь яких реєстраційних дій щодо протиправно зареєстрованого об`єкту нерухомості лиш підтверджують незнання її про ці реєстраційні дії та оскаржувані у цій справі рішення відповідачів, а також підтверджують вчинення позивачкою законних дій для захисту свого майна від подальших маніпуляцій, у тому числі й щодо вчинення й надалі протиправних реєстрацій відповідачами.

А тому, суд першої інстанції дійшов до хибного висновку, що матеріалами справи підтверджено знання позивачки про дані та суть рішень відповідачів, які оскаржуються.

Крім того, просить критично оцінювати посилання суду першої інстанції на існування іншого судового цивільного спору щодо поділу майна подружжя, оскільки суд не дослідив які саме матеріали долучались позивачем у тій справі до позовної заяви, разом з тим, серед додатків до позовну у вказаній цивільній справі не було жодного з оскаржуваних рішень відповідачів.

Більше того, зважаючи на те, що відкриття провадження у цивільній справі відбулося 05.01.2022, з позовними матеріалами ОСОБА_1 ознайомилась значно пізніше через отримання їх рекомендованим листом у відділенні поштового зв`язку.

У лютому 2022 року у результаті повномасштабного вторгнення агресора на територію України і введення по всій Україні воєнного стану (який триває і досі) - фактично зупинились усі процеси в державі, було заблоковано доступи до усіх державних реєстрів та структур. Однак, судом першої інстанції це взагалі не враховано хоча це інформація публічна і не потребує зайвого доведення в суді.

Судом першої інстанції не враховано, що з моменту, як вона дізналась про здійснення державної реєстрації права власності на спірний у цій справі об`єкт нерухомого майна, вона вживала заходів для захисту своїх прав.

Тобто, той строк, що суд першої інстанції вважає пропущеним без поважних причин є строком вчинення позивачкою дій на виявлення осіб та способів, у ході яких було порушено її права власника.

Зважаючи на вказану вище інформацію, вважає що судом безпідставно проігноровано те, що звернення позивачки в поліцію 12.08.2022 року з заявою про вчинення кримінального правопорушення є належним підтвердженням причин пропуску строку на звернення з позовом до адміністративного суду, оскільки на той момент позивачка знала лише, що вчинено злочин щодо неї та її майна. Однак, вона не знала де саме порушення і хто його вчинив.

Судом проігноровано те, що на цей момент у позивачки не було жодного письмового доказу на підтвердження своїх слів і фактично усі додатки до цього адміністративного позову здобуті уже в процесі ознайомлення із матеріалами кримінального провадження № 12022035580000915, яке відбулося 11.08.2023.

Також, звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що весь період пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач здійснювала юридично правильні дії на захист своїх прав. І у той час, коли дізналась про порушення в реєстраційних процедурах та у яких саме реєстраційних документах допущено помилки - невідкладно звернулась із адміністративним позовом до суду. Ці факти судом першої інстанції не спростовані в жоден спосіб.

Заслуговує на увагу і той факт, що при істотності порушень в діях/рішеннях відповідачів процедури та прав позивачки, суд позбавив оскаржуваною ухвалою позивачку доступу до правосуддя.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні визначення таких причин - вони повинні бути поважними та реальними.

Відповідно до положень ст. 55 Конституції України держава кожному гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної власності, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 4 ст. 6 КАС України, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

А тому, вважає, що судом першої інстанції не враховано вказане вище.

У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до частини першої статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Частинами першою, другою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За нормами частин першої та третьої статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції вважав, що з матеріалів справи вбачається, що позивачем 01.12.2022 та 04.01.2022 було зроблено витяги із реєстру речових прав на нерухоме майно, з яких вбачається, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстровано 01.04.2021 на підставі рішення державного реєстратора №57470068 від 05.04.2021.

Також у вказаному витязі зазначено підстави для державної реєстрації, а саме технічний паспорт відповідної серії та декларація про готовність об`єкта до експлуатації серії ВЛ161210325214; видавник Управління ДАБІ у Волинській області.

01.12.2021 та 04.01.2022 позивачем особисто подано заяви відповідачу 1 щодо заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій із зазначеним вище майном.

Тобто, враховуючи вищезазначене суд констатував, що з 01.12.2021 позивачу стало відомо про вчинення відповідних дій та прийняття рішення про реєстрацію нерухомого майна, а за захистом своїх прав про визнання протиправними дій та скасування рішень, прийнятих відповідачами в квітні 2021 року, звернулася до суду лише 21.09.2023, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, встановленого законом.

При цьому, суд відхилив доводи позивача та його представника наведені у заяві про поновлення строку звернення до суду та додаткових поясненнях, зокрема по вчиненню нею дій пов`язаних із збором документів для звернення до суду, бо такі не відповідають фактичним обставинам по справі та не перешкоджали їй в межах встановлених законом строків звернутися за захистом свого порушеного права.

Крім того, суд вказав, що лише 12.08.2022, ОСОБА_1 звернулась із заявою до правоохоронних органів щодо вчинення кримінального правопорушення.

Також, суд вважав, що про обізнаність позивача щодо спірних рішень свідчить те, що в провадженні Луцького міськрайонного суду перебуває цивільна справа №161/22426/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, провадження в якій відкрито 05.01.2022.

Слід зазначити, що у даному випадку строк звернення до суду із даним позовом обраховується не із моменту ознайомлення з матеріалами кримінального провадження у серпні 2023 року та отримання відповідних копій, а коли особі стало відомо про порушення своїх прав свобод чи інтересів.

З огляду на це суд дійшов висновку, що позивачу ще 01.12.2021 було відомо про порушення її прав, свобод чи інтересів, однак з даним позовом звернулася 21.09.2023, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, а наведені у заяві про поновлення строку звернення до суду та додаткових поясненнях обставини не є поважними та достатніми для поновлення строку звернення до суду з позовом та не свідчать про неможливість вчасного звернення до суду ОСОБА_1 з даним позовом.

Однак, колегія суддів з висновками суду першої інстанції не погоджується з наступних міркувань.

Згідно матеріалів справи ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 26.09.2023 позовну заяву залишено без руху на підставі положень частин першої, другої статті 169, частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та позивачу встановлено десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху в тому числі для подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, у якій необхідно вказати підстави для поновлення строку, надати докази поважності причин пропуску цього строку(а.с.56-57).

Відповідно 10.10.2023 до суду від представника позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду (а.с.66-67).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 18.10.2023 відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, в судовому засіданні. Судове засіданні призначено на 11:00 14.11.2023.

При цьому, в ухвалі суд зазначив, що підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження у справі, встановлені КАС України відсутні. Також, суд вказав, що питання дотримання позивачем строку звернення до суду буде вирішено в ході судового розгляду справи по суті (а.с.75).

Однак, такі твердження суду першої інстанції є суперечливі, бо суд вказав про наявність всіх підстав для відкриття провадження у справі, при цьому не вирішив питання щодо наявності чи відсутності пропуску строку звернення до суду.

Так, пунктом 5 частини першої статті 171 КАС України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Зазначені вимоги процесуального закону судом першої інстанції не дотримано.

Державним реєстратором Форостецьким І.О. подано клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду. Дане клопотання мотивовано тим, що згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач 01.12.2021 та 04.01.2022 отримувала відомості з реєстру, у яких містились відомості про рішення на підставі якого проведено державну реєстрацію прав, яке є предметом оскарження в цій справі. Отже, починаючи з 01.12.2021 позивач мала можливість та всі законні підстави для звернення до суду. Вказує на те, що позивач мала об`єктивну можливість звернення до суду із цим позовом, про що свідчать особисто подані нею заяви про заборону вчинення реєстраційних дій по спірному майну 01.12.2021 та 04.01.2022.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції покликався на пункт 8 частини першої статті 240 КАС України, згідно якого суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно частинами 3, 4 статті 123 КАС України встановлено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Однак, зазначені норми КАС України не можуть бути застосовані у даній спірній ситуації, оскільки суду було відомо про факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду ще до відкриття провадження у справі, а в ухвалі про відкриття провадження у справі відсутній висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Отже за таких обставин, та враховуючи подання Державним реєстратором Форостецьким І.О. клопотання про залишення позову без розгляду, суду першої інстанції слід було вирішити питання про надання можливості позивачу навести свої доводи на спростування тверджень згаданого вище клопотання у спосіб визначених процесуальним законом.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що ухвалу суду першої інстанції слід скасувати, бо така прийнята з порушенням норм процесуального права, а справу направити для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ст. 320, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 140/30121/23 скасувати, а справу направити для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді О.І. Мікула

А.Р. Курилець

повний текст складено 05.04.2024