Постанова

від 03.04.2024 по справі 646/14469/15-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 року

м. Київ

справа №646/14469/15-а

касаційне провадження № К/9901/12645/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу касаційну скаргу ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2019 (головуючий суддя - Ральченко І.М., судді - Бершов Г.Є., Шевцова Н.В.) щодо перегляду за нововиявленими обставинами справи за позовом ОСОБА_1 до Харківської митниці ДФС (далі - Митниця) про визнання протиправною та скасування постанови,

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Митниці, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Митниці у справі про порушення митних правил №392/80700/15 від 12.11.2015 за статтею 485 Митного кодексу України у відношенні позивача.

Червонозаводський районний суд міста Харкова постановою від 17.03.2016 у задоволенні позову відмовив.

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою про перегляд постанови Червонозаводського районного суду міста Харкова від 17.03.2016 за нововиявленими обставинами на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України.

Обґрунтовуючи заяву про перегляд постанови Червонозаводського районного суду міста Харкова від 17.03.2016 за нововиявленими обставинами заявник посилається на те, що після її прийняття стали відомими обставини, які мають істотне значення для вирішення питання про правомірність оскаржуваної постанови митного органу, а саме 14.08.2018 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду прийняв постанову у справі №820/9195/15, якою задовольнив касаційну скаргу Приватного підприємства «Спецімпекс», скасував постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2016 та залишив в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2015, якою визнано протиправним та скасовано, у тому числі, рішення Митниці про коригування митної вартості товару № 807000011/2015/000470/2 від 20.03.2015. Факт скасування судового рішення та визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару, що було передумовою для прийняття постанови, є нововиявленими обставинами, що істотно впливають на прийняття судом справедливого рішення у даній справі та є підставами для його перегляду.

Червонозаводський районний суд міста Харкова рішенням від 07.12.2018 заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Червонозаводського районного суду міста Харкова від 17.03.2016 за нововиявленими обставинами задовольнив: скасував постанову Червонозаводського районного суду міста Харкова від 17.03.2016 та ухвалив нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Митниці про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил задовольнив; визнав протиправною та скасував постанову Митниці у справі про порушення митних правил № 392/80700/15 від 12.11.2015 за статтею 485 Митного Кодексу України у відношенні позивача.

Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 16.04.2019 скасував рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 07.12.2018 та прийняв нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Червонозаводського районного суду міста Харкова від 17.03.2016 відмовив.

Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтоване тим, що заявником не наведено правових підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, для задоволення вказаної заяви, оскільки скасування постановою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 14.08.2018 у справі №820/9195/15 рішення Митниці про коригування заявленої митної вартості товарів, у тому числі, № 807000011/2015/000470/2 від 20.03.2015 не є нововиявленою обставиною, зважаючи на те, що постанова Червонозаводського районного суду міста Харкова у справі №646/14469/15-а була ухвалена 17.03.2016, тобто на момент її прийняття постанова Верхового Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 14.08.2018 у справі №820/9195/15 не існувала. При ухваленні Червонозаводським районним судом міста Харкова постанови від 17.03.2016, суд, вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, надав оцінку фактичним обставинам, які слугували підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, серед іншого, зокрема, вказав, що правомірність дій митного органу при винесенні рішення про коригування митної вартості товарів підтверджено в судовому порядку. Відтак, суд дійшов висновку, що вказані обставини, на які послався заявник, як на нововиявлені, не є нововиявленими обставинами у даній справі, оскільки в незалежності від наслідків розгляду справи, на яку посилається позивач, доведено, що він не виконав обов`язок щодо сплати митних платежів, як посадова особа підприємства, і така несплата не була пов`язана з обставинами щодо оскарження рішень відповідача про визначення митної вартості товарів.

ОСОБА_1 оскаржив постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2019 до Верхового Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 05.06.2016 відкрив касаційне провадження у даній справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи невідповідність постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2019 нормам процесуального права, ОСОБА_1 посилається на те, що наведені ним обставини для перегляду судового рішення є нововиявленими, зважаючи на той факт, що рішення про коригування митної вартості товару є протиправним з моменту його прийняття, а отже відсутні підстави для застосування штрафних санкцій (штрафу) щодо пропуску строку виконання такого обов`язку. Також, на переконання позивача, скасування постановою Верховного Суду від 14.08.2018 у справі №820/9195/15 рішення про коригування митної вартості товару автоматично призводить до відсутності в діях позивача об`єктивної сторони складу порушення мийних правил за статтею 485 Митного кодексу України, оскільки вказані обставити встановлені Верховним Судом у справі №820/9195/15 мають преюдиційне значення при розгляді справи №646/14469/15-а.

У запереченні на касаційну скаргу Митниця просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін. Зокрема, відповідач стверджує про відсутність преюдиційного зв`язку між постановою Червонозаводського районного суду міста Харкова від 17.03.2016 по справі №646/14469/15-а та постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2016 у справі №820/9195/15, оскільки ухвалюючи постанову від 17.03.2016 Червонозаводський районний суд міста Харкова встановив наявність в діях позивача склад митного правопорушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, а саме - несплату митних платежів у строк, визначений законом, посилаючись виключно на положення Митного кодексу України та Податкового кодексу України, а не на постанову від 02.02.2016 у справі №820/9195/15. На переконання Митниці, наведені скаржником обставини для перегляду постанови Червонозаводського районного суду міста Харкова від 17.03.2016 не є нововиявленими, чим підтверджується правильність висновку постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2019.

Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 02.04.2024 визнав за можливе розглянути справу у попередньому судовому засіданні та призначив попередній розгляд справи у судовому засіданні на 03.04.2024.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Порядок провадження за нововиявленими обставинами встановлений статтями 361-369 Глави 3 Розділу IІІ Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Пунктами 1, 3 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

До нововиявлених обставин відносяться обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які існували на час розгляду справи, але не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи. Не можуть бути визнані нововиявленими обставини, які виникли після постановлення рішення судом. Також, не є нововиявленими обставинами: ті, які виникли після ухвалення рішення (не існували на той момент); ті, на які посилалися як на докази сторони, або об`єктивно могли бути долучені як докази; невчасно подані сторонами докази; офіційні тлумачення Конституційного Суду України тощо.

Для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами важливим є наявність у ухваленому судовому рішенні, на яке посилається скаржник (постанова Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 14.08.2018 у справі № 820/9195/15, якою залишено в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2015) доведених істотних обставин, що існували на момент звернення до суду з позовом і під час розгляду справи судом, але не могли бути відомі ні особі, яка заявила про це, ні суду, в провадженні якого перебувала справа.

Скасування судового рішення може бути визнано нововиявленою обставиною лише у тому випадку, коли суд обґрунтував рішення, що переглядається, скасованим судовим рішенням.

Отже, суд повинен виходити з преюдиційного зв`язку судового рішення, щодо якого ставиться питання про перегляд за нововиявленими обставинами, та судового рішення, яким заявник обґрунтовує такий перегляд.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що не є нововиявленою обставиною скасування постановою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 14.08.2018 у справі №820/9195/15 рішення Харківської митниці ДФС про коригування заявленої митної вартості товарів №807000011/2015/000470/2 від 20.03.2015, зважаючи на те, що постанова Червонозаводського районного суду м. Харкова у справі № 646/14469/15-а була прийнята 17.03.2017, а отже на момент її ухвалення вказаного рішення Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 14.08.2018 у справі №820/9195/15 не існувало.

Крім того, при прийнятті постанови Червонозаводського районного суду міста Харкова від 17.03.2016, про перегляд якої за нововиявленими обставинами просив позивач, не враховувались будь-які судові рішення у справі №820/9195/15, тобто такі не були приюдиційними.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду під час розгляду тотожних правовідносин, а саме: постанова від 02.07.2019 у справі №646/14429/15-а, постанова від 22.11.2019 у справі № 646/14821/15-а, від 02.12.2021 у справі № 646/14470/15-а.

Крім того, згідно із абзацом 1 пункту "а" пункту 5 частини другої статті 55 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - МК України) право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, настає у випадку згоди з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів та за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів.

Відповідно до частини сьомої статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

За приписами статті 278 МК України датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Пунктом 4 частини першої статті 289 МК України передбачено, що обов`язок із сплати митних платежів виникає після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки орган доходів і зборів самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов`язання.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 290 МК України обов`язок із сплати митних платежів припиняється при виконанні обов`язку із сплати митних платежів.

У відповідності до статті 485 МК України несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм та встановлених судами обставин, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що позивач, використовуючи право на випуск товару у вільних обіг, фактично узгодив податкове зобов`язання, яке було визначено вказаним в цій постанові рішенні Митниці, і прийняв обов`язок його своєчасно сплатити, за невиконання якого встановлена відповідальність, передбачена приписами статті 485 МК України, що має місце в спірних правовідносинах.

Крім того, обставини за яких рішення Митниці, яким було донараховано митні платежі із ввезення на територію України товару іноземного походження, і обставини, за яких керівник підприємства взяв на себе зобов`язання сплатити гарантійні платежі, не є тотожними. В першому випадку мали місце правовідносини із розмитненням товару належного підприємству, а в другому - обов`язком, взятим позивачем під час випуску товару в вільний обіг, про сплату підприємством узгоджених податкових зобов`язань.

У разі скасування рішення Митниці, яким було збільшено митну вартість товару, Підприємство, отримавши товар у вільний обіг та оплативши такі збори, мав право звернутись до відповідача із заявою про їх повернення, як надмірно сплачених відповідно до процедури та порядку, визначених приписами Митного та Податкового кодексів України.

З огляду на викладене, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій, які не були спростовані доводами касаційної скарги.

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 341, 343, 349, 350, 361 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова